Сутність інтелектуальної власності

Теоретичний матеріал за темою "Сутність інтелектуальної власності"

ВСТУП

Відомо, що в епоху економіки знань головним чинником виробництва стають інноваційні ідеї як результат інтелектуальної творчої діяльності особистостей. І саме інноваційні ідеї повинні стати головним джерелом отримання матеріальних і нематеріальних вигід творчою особистістю. Цю тезу підтверджує досвід високо розвинутих країн. Розуміння на державному рівні важливості інтелектуальної власності як одного з основних джерел інноваційного розвитку привело до введення у програми підготовки магістрів різних спеціальностей дисципліни «Інтелектуальна власність».

Дисципліна з нормативним обсягом 36 годин дає змогу сформувати у фахівця в певній предметній галузі комунікативної компетенції для його взаємодії з фахівцем в галузі інтелектуальної власності в моменти прийняття стратегічних рішень щодо подальшої долі їх інноваційних ідей. Основою для прийняття таких стратегічних рішень є відповіді на низку запитань: Чи перспективна нова ідея? Охороняти ідею як об’єкт інтелектуальної власності чи ні? Як охороняти? Кому й за скільки реалізувати об’єкт інтелектуальної власності? Як за потреби відновити порушене право інтелектуальної власності? (рис. 1).

А для успішної комунікації з фахівцем в галузі інтелектуальної власності з цих питань необхідно мати загальне уявлення про інтелектуальну власність як право на результати творчої діяльності людини, систему інтелектуальної власності, охорону та захист права інтелектуальної власності, економічний аспект інтелектуальної власності. Саме цим обумовлений вибір основних змістовних модулів дисципліни.

Теоретичний матеріал за темою "Сутність інтелектуальної власності"

ПЛАН

1.1.В чому сутність та  особливості інтелектуальної власності?

1.2. Які існують об’єкти  інтелектуальної власності?

1.3. Хто може бути суб’єктом  інтелектуальної власності?

1.4. В чому полягають  особливості життєвого циклу  об’єкта інтелектуальної власності?

1.5. Яким чином управляти  об’єктом інтелектуальної власності  на різних етапах життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності?

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній областях.

Інтелектуальна діяльність - це творча діяльність особистості, а творчість - це цілеспрямована розумова робота, яка реалізується засобами інтелекту. Творча діяльність спрямована на створення чогось об’єктивно нового та корисного або суттєвий розвиток чогось в умовах неповноти інформації. Тому результатом творчої діяльності є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю.

Однак під інтелектуальною власністю розуміють не сам результат інтелектуальної діяльності як такий, a право на цей результат. Тобто, інтелектуальна власність є нематеріальним об’єктом. Саме в цьому полягає її ключова особливість.

З цього випливає низка важливих наслідків. Наприклад, на відміну від матеріальних об'єктів, інтелектуальною власністю, у багатьох випадках, заволодіти набагато легше. Наприклад, якщо Ви розповідаєте важливу інформацію про свою ідею нового, то вона «потрапляє» до мозку вашого співрозмовника, і повернути її назад, на відміну від матеріального об'єкта, неможливо. Відтепер обидві сторони володіють одним і тим самим об'єктом – інформацією про нове. Відмінності спостерігаються також під час обміну. Так, якщо ви обмінялися з партнером комп'ютерами, то після такого обміну кожна зі сторін буде мати по одному комп'ютеру. Але якщо ви обмінялися ідеями як результатами творчої діяльності, то кожна зі сторін буде мати по дві ідеї.

Якщо інтелектуальна власність нематеріальна, то що є об'єктом власності? Об'єктом власності є право на результати інтелектуальної діяльності людини.Це право має подвійну природу.

З одного боку, творець (автор) нематеріального і творець матеріального об'єкта власності мають подібні права власності, тому що право на результат творчої діяльності забезпечує його власнику виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати іншим особам. Тобто воно подібне до права власності на матеріальні об'єкти (майнове право). З іншого боку, поряд з майновим правом, існує нематеріальне право творця на результати творчої праці - так зване право автора (авторське право). Тобто автор має сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від нього в силу їхньоїнематеріальної природи, та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від творця і не може бути передано іншій особі. Таким чином, право інтелектуальної власності є сумою двох компонентів - майнових прав (права володіти, права користуватися, права розпоряджатися) та немайнових прав (право на авторство, право на недоторканість твору) (рис. 1).

1.2. Які існують  об’єкти інтелектуальної власності?

З 1 січня 2004 року набув чинності новий Цивільний кодекс України. В його книзі ІV, яка має назву «Право інтелектуальної власності», визначені об’єкти інтелектуальної власності. Їх умовно можна розділити на три групи.

До першої групи відносяться так звані об’єкти промислової власності. Вони мають таку назву тому, що застосовуються, головним чином, у промисловості, або були виготовлені на промислових підприємствах, хоча й використовуються у інших сферах, наприклад, у побуті (телевізори, пральні машини, меблі тощо).

Винахід (корисна модель) - це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології. Винахід (корисна модель) може бути секретним, якщо містить інформацію, віднесену до державної таємниці. Якщо винахід (корисна модель) створений працівником у зв'язку з виконанням службових обов'язків чи за дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором не передбачено інше, або з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця, то він вважається службовим винаходом (корисною моделлю).

Промисловий зразок - це результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Під торговельною маркою розуміють позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Географічне зазначення походження товару - це назва географічного місця, яке вживається для позначення товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, репутацію або інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами чи людським фактором або поєднанням цих природних умов і людського фактора.

Сутність фірмового найменування витікає з самої назви цього об'єкту. Але, на відміну від попередніх об'єктів, поки що не існує закону, який би охороняв права на нього.

До другої групи відносяться нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності. Вони належать до різних галузей людської діяльності.

Сорт рослин - це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів. Під породою тваринзазвичай розуміють селекційні досягнення у тваринництві.

Зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з'єднань між ними визначене законом як топографія інтегральної мікросхеми.

Комерційна таємниця - це технічна, комерційна, організаційна та інша інформація, що здатна підвищити ефективність виробництва або іншої соціальне доцільної діяльності або забезпечити інший позитивний ефект.

Відкриттям визнається встановлення невідомих раніше закономірностей властивостей і явищ матеріального світу.

Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Нарешті, третю групу складають об’єкти авторського права і суміжних прав.

Об'єкти авторського права і суміжних прав поділяються на дві групи - власне об'єкти авторського права (твори літератури і мистецтва, комп'ютерні програми, компіляції даних (бази даних)) і об'єкти, суміжні з авторськими правами (виконання творів, фонограми і відеограми, програми (передачі) організаціймовлення).

На відміну від авторських прав, виконавці творів, виробники фонограм і аудіограм, а також організації мовлення відносяться до суміжних прав, тобто прав, суміжних з авторськими правами. Наприклад, співак не може змінювати зміст пісні або музику, тобто його право на манеру виконання пісні суміжне з правом композитора й поета.

Ця група має значні відмінності від об’єктів промислової власності як у процесі набуття прав, так і за строком їх дії.

Перелік об'єктів права інтелектуальної власності (рис. 2) на сьогодні не є вичерпним. З розвитком людської цивілізації будуть з'являтися все нові й нові об'єкти права інтелектуальної власності, насамперед у галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.

1.3. Хто може бути суб’єктом  інтелектуальної власності?

Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать за заповітом або за договором особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності.

Суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки є автори або фізичні чи юридичні особи, до яких право авторів перейшло за договором чи заповітом.

Суб'єктами права на торговельні марки, зазначення походження товарів можуть бути юридичні особи, а також фізичні особи, якщо вони здійснюють підприємницьку діяльність.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі створення і використання сортів рослин, може бути будь-яка юридична чи фізична особа.

Суб'єктом права на раціоналізаторську пропозицію є раціоналізатор, тобто автор раціоналізаторської пропозиції, що створив його своєю творчою працею.

Виходячи з того, що комерційною таємницею відповідно до чинного законодавства визнаються, в основному відомості, що стосуються підприємницької діяльності, суб'єктами права на комерційну таємницю (ноу-хау) є особи, що займаються підприємницькою діяльністю, якими можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

До суб'єктів авторського права відносяться:

• автори творів;

• спадкоємці й інші правонаступники;

• організації, що керують майновими правами авторів на колективній основі.

Авторами визнаються особи, творчою працею яких створений твір. Авторами визнаються не тільки творці оригінальних творів, але й творці похідних (залежних) творів, таких як: переклади, переробки, копії творів мистецтва тощо.

Поряд з фізичними особами, власниками авторських прав можуть бути юридичні особи, що придбали окремі авторські повноваження за договором з автором чи одержали їх за заповітом або в інших випадках.

Суб'єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Спадкування авторських прав здійснюється або за законом, або за заповітом. При спадкуванні за законом спадкоємцями можуть стати тільки громадяни, що е законними спадкоємцями. При спадкуванні за заповітом авторські права можуть бути передані будь-якому громадянину.

Суб'єктами авторського права можуть бути також видавництва, театри, кіностудії та інші організації, що займаються використанням творів.

Організації, що керують майновими правами автора на колективній основі, не є власниками авторських прав. У відносинах із третіми особами вони виступають як представники авторів і діють від їхнього імені в їхніх інтересах.

1.4. В чому полягають  особливості життєвого циклу  об’єкта інтелектуальної власності?

Життєвий цикл будемо розуміти як період час від початку до завершення існування об’єкту.

Традиційно виділяють п'ять етапів життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності (рис. 3):

1)    створення об'єкта інтелектуальної власності,

2)    набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності,

3)    використання (комерціалізація) прав на об'єкт інтелектуальної власності,

4)    захист прав інтелектуальної власності,

5)    утилізація об'єкта інтелектуальної власності.

Створення об'єкта інтелектуальної власності розпочинається з ідеї. Наприклад, це може бути ідея винаходу або художнього твору. У підприємницькій діяльності ідеї, як правило, направлені на підвищення конкурентоспроможності технологій або виробів. Далі йде розроблення цієї ідеї. Наприклад, якщо це винахід, то необхідно зробити патентний пошук, щоб переконатися, що таких винаходів ще не було. Потім перевірити цю ідею експериментальне. Закінчується створення об'єкта інтелектуальної власності оформленням його на матеріальному носії (папері, електронному носії тощо) таким чином, щоб він став зрозумілим для інших осіб.

Набуття прав на об'єкт інтелектуальної власності, як правило, завершується отриманням від держави охоронного документа - патенту або свідоцтва на нього. Наявність такого документа у великій мірі унеможливлює порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності з боку недобросовісних конкурентів.

Використання прав на об'єкти інтелектуальної власності є найпродуктивнішим етапом їх життєвого циклу. До цього етапу об'єкти інтелектуальної власності не принос користі розробнику. Навпаки, витрачалися кошти на їх створення та набуття правової охорони. І тільки на етапі використання (комерціалізації) компенсуються попередні витрати, а також одержується прибуток - власне те, для чого в більшості випадків створюються об'єкти інтелектуальної власності.

Захист прав здійснюється у випадку, коли ці права порушуються недобросовісним конкурентом. Чинне законодавство України надає власнику прав на об'єкт права інтелектуальної власності декілька шляхів захисту своїх прав. Нині розгляд справ, пов'язаних із правами інтелектуальної власності, здійснюється в адміністративному або судовому порядку.

Утилізація є останнім етапом життєвого циклу об'єкта інтелектуальної власності. Оскільки за визначенням об'єкт інтелектуальної власності є нематеріальним, то немає необхідності його знищувати або переробляти у щось інше. Просто після закінчення юридичне визначеного строку дії прав інтелектуальної власності він зникає як об'єкт власності і переходить у суспільне надбання. Тобто будь-хто може його використовувати без дозволу правовласника.

1.5. Яким чином  управляти об’єктом інтелектуальної  власності на різних етапах життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності?

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі його створення

На цьому етапі необхідно відповісти на питання:

"Який товар буде  конкурентоздатним і мати попит  на ринку у майбутньому, можливо через кілька років?" І тільки після цього варто приступати до його розроблення. Необхідно виробити стратегію фірми. Спланувати капіталовкладення в інтелектуальну власність, визначити ресурси, що необхідні для розроблення нової технології і забезпечення конкурентноздатності як самої технології, так і товарів, що виробляються на її основі. Необхідно також оцінити можливості основних конкурентів.

При визначенні стратегії фірми щодо розроблення об'єктів права інтелектуальної власності, їх правової охорони і подальшого використання неоціненну користь надають патентні дослідження, що проводяться за допомогою патентної інформації.

Патентна інформація - це технічна і правова інформація, що міститься в офіційних періодичних публікаціях відомств інтелектуальної власності, які є в усіх країнах, де законодавством передбачена правова охорона об'єктів інтелектуальної власності. Майже дві третини технічної інформації, що розкривається у патентній інформації, більш ніде не публікується.

Патентна інформація допомагає:

• відслідковувати передові досягнення у даній сфері;

• знайти партнерів по бізнесу;

• знайти постачальників та матеріали;

• відстежувати діяльність реальних і потенційних конкурентів;

• знайти відповідні ринки.

Технічна інформація, яка міститься в патентних документах, дозволяє:

• уникнути зайвих витрат на дублювання досліджень;

• виявити і оцінити технологію для ліцензування та передання технології;

• знайти альтернативні технології;

• бути на сучасному рівні у певній галузі;

• знайти готові рішення технологічних проблем;

• знайти ідеї для подальших інновацій.

І, нарешті, патентна інформація може використовуватися для того, щоб:

• уникнути можливих проблем з порушенням прав власників охоронних документів на об'єкти промислової власності;

• оцінити патентоспроможність власних винаходів;

• заперечувати проти видачі патентів, які знаходяться у колізії з патентом, що належить певному підприємству.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі набуття прав

Якщо отримано результат інтелектуальної діяльності, що може відповідати юридичним вимогам до об'єкта прав інтелектуальної власності, наприклад, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, торговельної марки, комп'ютерної програми, твору літератури тощо, виникає принципове питання: "Чи слід надавати результату інтелектуальної діяльності правову охорону патентом або свідоцтвом?"

Надання правової охорони є доцільним, якщо:

• об'єкт охорони є невідомим раніше, тобто він не є рівнем техніки;

• охорона надає виключне право на об'єкт передбачуваної охорони;

• об'єкт охорони є комерційне значущим;

• об'єкт охорони сприятиме зменшенню витрат компанії;

• об'єкт охорони сприяє задоволенню потреб споживача;

• об'єкт охорони сприяє зміцненню положення на ринку чи положення компанії у певній галузі;

• об'єкт охорони буде сприйнятий ринком, тобто буде на нього попит;

• об'єкт охорони є таким, що потенційно може ліцензуватися;

• витрати на правову охорону будуть меншими ніж доход від його використання;

• об'єкт охорони підвищує цінність сумарних активів.

Але навіть якщо потенційний об'єкт охорони відповідає більшості з перерахованих вище критеріїв, слід подумати про альтернативний варіант охорони в режимі комерційної таємниці (ноу-хау). Така охорона доцільна у випадку, якщо охорона патентом чи свідоцтвом є слабкою і її може обійти конкурент, наприклад, отримавши схожий патент.

Якщо прийняте рішення про набуття правової охорони, то необхідно відповісти на друге важливе питання:

"Коли надавати правову  охорону?". Як правило, не слід отримувати патент на початковій стадії розроблення ідеї або коли ще не готова виробнича база для її реалізації. У цьому випадку конкуренти, ознайомившись з описом винаходу, можуть випередити розробника об'єкта інтелектуальної власності з виходом інноваційного товару на ринок. Оптимальним варіантом є отримання патенту в момент виходу товару на ринок. У цьому випадку конкурент не встигне спрацювати на випередження.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі використання прав

Є кілька стратегій, яких дотримується фірма при використанні прав на об'єкти інтелектуальної власності.

По-перше, це стратегія захисту від конкурентів за допомогою отримання монопольного права на виробництво нової продукції на період продажу її на ринку. При цьому необхідно визначити оптимальний спосіб і територію реєстрації виключних прав. Важливим є забезпечення патентної чистоти виробів з тим, щоб уникнути значних витрат у разі порушення прав.

По-друге, це стратегія ліцензування на основі отримання монопольних прав на технологію виробництва, що примушує інших виробників придбати у власника прав дозвіл на використання цієї технології за ліцензійним договором. Ця стратегія дає можливість контролювати ринок і переслідувати недобросовісних конкурентів.

По-третє, це стратегія формування уставного капіталу підприємства шляхом внесення до його складу прав на об'єкти інтелектуальної власності, що мають визначену вартість. Для підприємця, особливо початківця, ця стратегія дозволяє без використання грошей формувати значний за розміром уставний капітал та зайняти на ринку активну позицію.

По-четверте, це стратегія створення іміджу компанії. Ця стратегія спрямована на те, щоб шляхом управління інтелектуальної власності підвищити інвестиційну привабливість підприємства.

Управління об'єктом інтелектуальної власності на етапі захисту прав

Разом із збільшенням кількості об'єктів інтелектуальної власності, ростом конкуренції на ринках товарів і послуг зростає кількість порушень прав на об'єкти інтелектуальної власності недобросовісними конкурентами. Для боротьби з цим явищем підприємства створюють служби безпеки, що займаються попередженням і виявленням правопорушень, а також захистом прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Судовий порядок захисту прав є найбільш ефективним, але практика показує, що тільки незначний відсоток спорів щодо порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності вирішується у суді. Як правило, сторони погоджуються на мирову, щоб уникнути значних фінансових витрат, а також ризику втрати свого бізнесу.

У великій мірі зменшенню кількості правопорушень сприяє політика фірми, що спрямована на профілактику правопорушень.