Сутність і види валютних операцій

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

На тему: «Сутність і види валютних операцій»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. ВАЛЮТА ТА ВАЛЮТНІ РИНКИ……………………………............4
2. СУТНІСТЬ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ………………………………6
3. ВИДИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ……………………………………9

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………..12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Сучасний валютний ринок  являє собою розгалужену систему  механізмів, функціонування яких покликане  забезпечити купівлю і продаж національних грошових одиниць та іноземних  валют із метою їх використання для  обслуговування міжнародних платежів.

Найсуттєвішим функціональним призначенням валютного ринку є  забезпечення реальної свободи вибору і дій власника валюти. Тому ступінь  зрілості валютного ринку визначається не тільки масштабами валютних операцій, а й його спроможністю повною мірою  реалізувати саме цю функцію.

Свобода вибору суб'єктів  ринку пов'язана з їхнім прагненням отримати для себе в процесі здійснення валютних операцій певні матеріальні  вигоди, виражені у відповідному доході.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВАЛЮТА ТА ВАЛЮТНІ РИНКИ

 

 

Валюта у вузькому значенні - грошова  одиниця іноземної держави Валюта у широкому значенні - це всі активи, які здатні виконувати функцію світових грошей (цінні попери, благородні метали, дорогоцінні каміння та інше).

Іноземна  валюта - платіжний засіб інших  країн, що використовується на території  даної країни.

Резервна валюта - валюта, в якій країна має власні ліквідні міжнародні резерви, що використовуються для покриття від'ємного сальдо платіжного балансу.

Колективна  валюта - платіжний засіб регіонального  угрупування (наприклад, євро) чи міжнародної організації (наприклад, СДР (5БК) - спеціальні права запозичення в МВФ).

Національна валюта - платіжний засіб на території  країни, яка її емітує.

Класифікатор іноземних валют, затверджений постановою правління  НБУ від 4.02.1998 р. № 34 (з доповненнями та змінами) визначає в ролі ВКВ євро, долари Австралії, США, Канади, фунт стерлінгів, крони Швеції, Данії, Ісландії та Норвегії, франк Швейцарії, єну Японії, СДР (5БК).

Валютний курс - ціна однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти.

Валютне котирування - визначення валютного  курсу на ґрунті обраних ринкових механізмів у таких формах:

- пряме - вираження одиниці іноземної  валюти в одиницях національної (наприклад, 1 дол.США = 5 грн.);

• непряме (зворотне) - вираження одиниці національної валюти в одиницях іноземної (наприклад, 1 грн. = 0,2 дол. США);
• крос - котирування - вираження одиниці однієї іноземної валюти в одиницях іншої іноземної валюти на території даної країни (за винятком долара США, з яким традиційно кореспондуються інші валюти).
• Котирування - це запис співвідношення двох валют, наприклад, 1 дол = 5,500 грн., де ліва сторона - базова валюта, права сторона - валюта котирування.
• На валютному ринку курси підрозділяються на курс купівлі базової валюти (продажу валюти котирування) і курс продажу базової валюти (купівлі валюти котирування). При прямому котируванні купівля базової валюти нижче в порівнянні з її продажем.

Основними суб' єктами валютного ринку  є:

• суб' єкти ЗЕД;
• комерційні банківські установи, які забезпечують валютне обслуговування діяльності;
• валютні посередники, які діють за відповідну компенсаційну винагороду, насамперед валютні біржи;
• державні установи, головне місце серед яких займають центральні банки й державні казначейства;
• міждержавні, міжнародні, регіональні та інші коригуючі організації мегаре-гулювання.

Традиційно  всі суб'єкти валютного ринку  поділяються на резидентів і нерезидентів. До резидентів відносяться фізичні та юридичні особи, які мають постійне місце проживання на території країни, зокрема такі, що тимчасово перебувають за кордоном. Нерезидентами вважаються фізичні та юридичні особи, які не мають громадянства і їх постійне місце проживання знаходиться за кордоном. 

СУТНІСТЬ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

 

 

Валютна операція у широкому розумінні  — це конкретна форма прояву валютних відносин у народногосподарській практиці, у вузькому розумінні - операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валютних цінностей як засобу платежу в міжнародному обороті, увезенням, вивезенням, переказуванням на територію країни та за її межі валютних цінностей.

Валютні операції — це операції:

• пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком тих, що здійснюються між резидентами у валюті України;
• пов’язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов’язань, предметом яких є валютні цінності;
• пов’язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням по території України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за кордон валютних цінностей.

Більшість валютних операцій здійснюється в доларах  США (2/3 загального обсягу), а також  у німецьких марках, англійських  фунтах стерлінгів, японських єнах, французьких і швейцарських франках. Останнім часом у валютний оборот включаються і міжнародні засоби платежу - СДР, екю й інші колективні валюти. Але частка останніх у структурі  міжнародного валютного обігу поки що незначна.

Валютні операції здійснюються з метою обслуговування експорту й імпорту товарів і послуг. Часто до таких операцій вдаються для отримання прибутків від розміщення коштів за кордоном на короткий час під вищий, ніж на місцевому ринку, процент, а також для вилучення прибутку з різниці курсів валют на різних ринках, тобто із спекулятивною метою. Використовуються вони і при купівлі-продажу іноземних та міжнародних цінних паперів. Однак умовою цього є оборотність валют не тільки по поточних, а й фінансових операціях.

Учасники  валютних операцій:

 — центральний  банк держави;

 — валютні  біржі;

 — банківські  установи;

 — підприємства  та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні  операції;

 — підприємства, міжнародні корпорації та фінансові  установи, що здійснюють іноземні  вкладення активів;

 — фізичні  особи;

 — валютні  брокерські фірми.

 Усі вони  виступають агентами валютного  ринку. Валютний ринок як економічна  категорія відображає певну сукупність  відносин, пов'язаних зі здійсненням  операцій з купівлі-продажу валютних  цінностей та руху іноземних  капіталів.

 Відповідно  до Декрету Кабінету Міністрів  України "Про систему валютного  регулювання та валютного контрою"  та Закону України "Про банки  і банківську діяльність" валютні  операції здійснюються банками  та іншими фінансовими установами  на основі ліцензії Національного  банку.

 Види  ліцензій залежно від тривалості  дії, характеру та тривалості  валютних операцій:

- індивідуальні  - видаються резидентам і нерезидентам  на здійснення разової валютної  операції на період, необхідний  для здійснення такої операції

- генеральні - видаються комерційним банкам  та іншим кредитно-фінансовим  установам України на здійснення  валютних операцій, що не потребують  індивідуальної ліцензії, на весь  період дії режиму валютного  регулювання.

Валютний  контроль в Україні здійснюється Кабінетом Міністрів України, Національним банком України, уповноваженими банками, Державною податковою інспекцією, Державним митним комітетом, Міністерством зв'язку.

 Метою  валютного контролю є забезпечення  дотримання валютного законодавства  при здійсненні валютних операцій. Основні напрямки валютного контролю:

 — визначення  відповідності валютних операцій  чинному законодавству і наявність  необхідних для них ліцензій  і дозволів;

 — перевірка  виконання резидентами зобов'язань  в іноземній валюті перед державою;

 — перевірка  обґрунтованості платежів в іноземній  валюті;

 — перевірка  повноти і об'єктивності обліку  та звітності по валютних операціях,  а також по операціях нерезидентів  у валюті України.

Контроль  за валютними операціями резидентів і нерезидентів виконують банки, що здійснюють ці операції.

 Фінансовий  контроль валютних операцій проводить  також Державна податкова інспекція.

 Контроль  за дотриманням правил поштових  переказів і пересиланням валютних  цінностей через митний кордон  України здійснює Міністерство  зв'язку України, а переміщення  цінностей через митний кордон  здійснює Державний митний комітет  України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИДИ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ

 

Валютні операції поділяються на поточні  й термінові при значній перевазі поточних операцій (до 90% ринкового  обігу). Поточні операції мають дві форми:

• поточні конверсійні з негайною поставкою;
• поточні депозитно-кредитні.

Головна відмінність конверсійних операцій від депозитно-кредитних  полягає в тому, що перші являють  собою обмін еквівалентними сумами валют за узгодженим ринковим курсом, другі — передбачають одностороннє надання валютних коштів на певний термін на умовах повернення та сплати відсотків за визначеною процентною ставкою.

Конверсійні операції - це угоди агентів  валютного ринку з купівлі-продажу (конверсії) певних сум грошей однієї країни за валюту іншої країни за погодженим курсом на певну дату. В  свою чергу, конверсійні операції поділяються на угоди з негайною поставкою, термінові угоди та угоди «swap».

До угод з негайною поставкою  відносять:

• угоди today — конверсійна операція з датою валютування в день укладання угоди.
• угоди tomorrow — конверсійна операція з датою валютування на наступний робочий банківський день за днем укладання угоди.
• угоди spot — конверсійна операція з датою валютування на другий робочий банківський день з дня укладання угоди.

          Термінові угоди — конверсійні угоди з поставкою обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою строк після її укладення за курсом, зафіксованим на момент її укладення. Такі операції поділяються на 3 види:

• форвардні;
• ф' ючерсні;
• опціонні.

Форвардні угоди документують відносини  двох контрагентів про майбутню поставку валюти за раніше обумовленим курсом, що укладаються поза біржею. Форвардні угоди є обов'язковими для виконання на відміну від ф'ючерсних та опціонних.

Ф'ючерсні  операції - це угоди з купівлі-продажу  в майбутньому за раніше обумовленим курсом, що укладаються на біржових ринках. Особливістю вказаних угод є те, що вони стандартизовані і поставки відбуваються у строго визначені терміни. Поставка валюти здійснюється за контрактом через рахункову палату біржі. Мета здійснення ф'ючерсів, по-перше, у страхуванні ризиків; по-друге, у проведенні спекулятивних операцій. Спекулянт відкриває валютні позиції на великі суми під незначне забезпечення (маржу). Чим сильніше коливаються курси, які лежать в основі контрактів, тим більше обсяг попиту на ці угоди і тим вище ціна контракту.

Опціонні операції - це угоди, що дають  право (але не зобов'язання) одному учаснику угоди купувати або продати відповідну кількість валюти за фіксованим курсом протягом визначеного часу, тоді як другий учасник за грошову премію зобов'язується за необхідністю забезпечити реалізацію цього права при продажу або купівлі валюти за договірною ціною. Опціонні угоди здійснюються, як правило, через біржу, хоча можливі й позабіржові дії. На відміну від ф'ючерсу власник опціонного контракту може втратити тільки премію. Тенденцією розвитку світового валютного ринку є стрімке зростання саме опціонів.

Своп (зшар) - це валютна операція, яка поєднує купівлю-продаж двох валют на умовах негайної поставки з одночасною контр-угодою на відповідний термін з тими самими валютами. Своп використовується для здійснення комерційних угод для уникнення збитків при конвертації валют і придбання необхідної валюти без ризику (на основі покриття контр-угодою), також взаємного між банківського кредитування.

Депозитно-кредитні операції – операції під час яких купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від конверсійних операцій ціна валюти формується у вигляді процента.

Усі валютні операції підрозділяються  на торговельні й неторговельні.

Торговельні пов' язані з кредитуванням, інвестуванням, перевезеннями і  торгівлею.

Неторговельні операції - це дії із забезпечення дипломатичних, торговельних представників і міжнародних організацій, витрати на перебування різноманітних делегацій, груп фахівців і окремих громадян, перекази за дорученням громадських та інших організацій, приватних осіб за кордон. Невелика частка (до 3%) неторговельних операцій зростає у зв'язку з поширенням туризму, гуманітарних контактів тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Данильченко Є.П., Островський І.А., Шекшуєв О.А. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства: Навч. Посібник. - Харків: ХНАМГ, 2009. - 124 с.
2. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності: Підручник. -К.: Центр навч. літ-ри, 2007. - 384 с.
3. Рум'янцев А.П., Рум'янцева Н.С Зовнішньоекономічна діяльність: Навч. посібник. - К.: Центр навч. літ-ри, 2004. - 384 с.
4. Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. - К.: ВІРА-Р, 2002. - 552 с.