Сутність, загальні та особливі характеристики кризових явищ

1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Факультет:              Менеджменту                              

Спеціальність:        Менеджмент організацій

Форма навчання:    Денна

Кафедра:                  Менеджменту та управління проектами

Дисципліна:            Антикризове управління

Контрольна робота

на тему:

Сутність, загальні та особливі характеристики кризових явищ

Керівник:                  ст. викл. Гладка О. М.                                                       (підпис)      

Виконала:                Григорян Л. В. ст. гр. МО-11 сд                                       (підпис)

Дніпропетровськ

2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………….…………..….…..3

1. Загальні поняття про кризу і кризові явища…………………...…..4

2. Поняття криз та їх види……………………..…….…………..….…..7

3. Причини виникнення кризи………………………………………….10

4. Наслідки кризи на підприємствах…….……………………………..12

5. Симптоми і розпізнавання криз……………………………….….....14

ВИСНОВКИ………………………………………………………….…………17

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….………...18

ВСТУП

Знайоме уcім нам управління, що сформувалося в рамках адміністративної системи, грунтувалося на всілякому обмеженні волі підприємництва й ідеї зумовленості основних подій i процесів на багато років уперед за допомогою всеохоплюючого централізованого планування.

В умовах транзитивної економіки організації зіштовхнулися з високим ступенем невизначеності розвитку подій i такими ж несподіваними впливами зовнішнього середовища на підприємства, змушуючи їх динамічно функціонувати i пристосовуватися до «капризів» i «прихотей» зовнішнього впливу.

Дотепер, через нерозвиненість наукового передбачення, на кризу реагували тільки з її появою. А іноді, що гірше, тоді, коли надзвичайна ситуація ставала реальністю i назрівала катастрофа.

Але поступово став вимальовуватися iнший підхід, виникла інша система поглядів на те, як необхідно діяти в передкризових ситуаціях. Зараз у діях ведучих фірм усе більш виразно вимальовується стратегія попередження.

Дійсно, набагато розумніше передбачити кризу i ввести в поведінку системи такі нововведення чи альтернативи, що згладять негативні моменти для того, щоб стабільний розвиток не перетерпів значних порушень.

Для запобігання кризи велике значення має своєчасне виявлення ознак майбутньої кризової ситуації.

У даний час більшість організацій про стійкість розвитку можуть поки лише мріяти.

1.      Загальні поняття про кризу i кризові явища

Основна властивість світу, у якому економічна теорія почуває себе затишно, це рівновага i стабільність.

Piвновага не знає різких зрушень, колізій старого i нового. Стабільність вібиває процвітання, спокій, стійкість, упевненість. Будь-яка система прагне до стабільного стану i хоче уникнути хаосу. Однак закони діалектики говорять про зворотне ста­новище. Стабільність не може існувати сама по co6i, без хаосу, без кризи.

Стабільний стан i криза виступають постійними антагонізмами в розвитку будь-якої системи.

Історично склалося так, що розвиток людства був пов'язаний з постійною боротьбою з негодами  епідеміями, війнами, втратами. У людині, уже на генетичному piвні, закладене прагнення уникати неприємностей, що вільно чи мимоволі асоціюються з кризою.

У сучасній літературі ще не встановилося загальновизнаного уявлення про кризи в розвитку соціально-економічної системи. Існувала точка зору, що кризи є характерною рисою капіталістичного способу виробництва i повинні бути відсутні при соціалістичному ладі. У минулому існували навіть такі теоретичні положення, що при соціалізмі немає криз, а тільки «труднощі росту». Багато років у нашій країні саме це поняття було, швидше, ідеологічним, ніж реальним фактором розробки економічної політики розвитку виробництва. Дійсно, з появою про­блем на соціалістичних підприємствах виникаючі труднощі «гасилися» вищими органами. Держава, втручаючись в економіку того чи іншого підприємства, не допускала та й не могла допус­тити банкрутства. Не існувало навіть такого економічного по­няття, як «банкрутство».

Криза при широкому на неї погляді, так само потрібна системі, що розвивається, як i стабільний стан. Кризу треба розглядати як переломний момент у розвитку системи, що дає пpocтip новому витку економічних змін.

Криза, змінює тенденції життєдіяльності системи, тобто порушує її стійкість, радикальним чином її оновлює. Тому очисна си­ла кризи потрібна системі не менше, ніж спокійне безтурботне життя. Це дві сторони однієї медалі, одне не може існувати без іншого, це свого роду закон єдності i боротьби протилежностей. Без боротьби  немає розвитку .

Деякі думають, що криза відноситься лише до процесів макроекономічного розвитку, а в масштабах фірми чи підприємства, наприклад, існують тільки більш-менш гострі проблеми, викликані помилками чи непрофесіоналізмом управління. Ці проблеми нібито не свідчать про кризу розвитку, вони не викликані об'єктивними тенденціями, хоча й зумовлені деякими зовнішніми причинами [1].

Taкі уявлення однобічні i можуть мати негативні наслідки в управлінні організацією. Якщо з цих позицій розглядати зовнішньофірмове управління, то при розробці, наприклад, стратегії і роз­витку нема необхідності передбачати i враховувати можливість кризи. Наскільки реальною при цьому буде стратегія, якщо в дійсності кризи закономірні?

Поняття «криза» найтіснішим чином пов'язане i з поняттям "ризик", що тією чи іншою мірою впливає на методологію розробки будь-якого управлінського рішення. Виключити з нього чекання кризи, пропаде гострота сприйняття ризику, стануть несподіваними i від цього ще більш важкими не тільки кризові ситуації, але й цілком звичайні помилки.

Можна на проблему кризи глянути й в іншому ракурсі.

Соціально-економічна система в будь-якому своєму вигляді i будь-якій формі, будь-то суспільна формація, фірма чи підприємство, має дві тенденції свого існування: функціонування i розвиток.

Функціонування  це підтримка життєдіяльності, збереження функцій, що визначають її цілісність, якісну визначеність, сутнісні характеристики.

Розвиток  це придбання нової якості, що зміцнює життєдіяльність в умовах середовища, що змінюється.

Функціонування i розвиток найтіснішим чином пов'язані між собою. Вони відбивають діалектичну єдність основних тенденцій соціально-економічної системи. Цей зв'язок можна бачити в її ха­рактеристиках i показниках.

Наприклад, функціонування соціально-економічної системи характеризує обов'язкова наявність предмету праці, засобів праці і людини, що здійснює трудову діяльність. При цьому функціонування соціально-економічної системи можливе лише при визначеній віповідності наступних ознак:

        засоби праці можуть змінювати його предмет;

        людина повинна володіти засобами праці;

        результат повинен відповідати інтересам i потребам людини.
Усе це необхідні умови функціонування підприємства в сучасному економічному просторі.

Розвиток характеризує зміни в предметі, засобах праці й у людині. Критерієм цих змін є поява нової якості зміцнює стабільність i гармонійність функціонування соціально-економічної системи чи нові умови, що створює принципово для цього. Фак­том розвитку є підвищення продуктивності праці, зміна його ха­рактеру, виникнення нової технології, посилення мотивації діяльності. При цьому, звичайно, міняються й умови функціону­вання соціально-економічної системи.

Зв'язок функціонування i розвитку має діалектичний харак­тер, що i відбиває можливість i закономірність настання i розв'язання криз. Функціонування стримує розвиток i в той же час є йо­го живильним середовищем, розвиток руйнує багато процесів функціонування, але створює умови для його більш стійкого здійснення.                    

Таким чином, виникає циклічна тенденція розвитку, що відбиває періодичне настання криз. Кризи не обов'язково є руйнівними, вони можуть протікати з визначеним ступенем гостроти, але їхнє настання викликається не тільки суб'єктивними, але й об'єктивними причинами, самою природою соціально-економічної системи [3].

2. Поняття криз та їх види

Практика показує, що кризи неоднакові не тільки зі своїх причин і наслідків, але і за самою своєю суттю. Необхідність у розгалуженій класифікації криз пов'язана з диференціацією за­собів і способів управління ними. Якщо є типологія і розуміння характеру кризи, з'являються можливості зниження її гостроти, скорочення часу і забезпечення безболісності протікання.

Існують загальні і локальні кризи. Загальні кризи охоплюють соціально-економічну систему, локальні — тільки частину її. Це поділ криз за масштабами прояву. Звичайно, він носить умовний характер. У конкретному аналізі кризових ситуацій необхідно враховувати межі соціально-економічної системи, її структуру і середовище функціонування.

За проблематикою можна виділити макро- і мікрокризи. Макрокризі властиві досить великі обсяги і масштаби проблематики. Мікрокриза захоплює тільки окрему проблему чи групу проблем.

Особливістю кризи є те, що вона, будучи навіть локальною чи мікро- кризою, як ланцюгова реакція, може поширюватися на всю систему чи всю проблематику розвитку, тому що в системі існує органічна взаємодія всіх елементів, і проблеми не зважу­ються окремо. Але це виникає тоді, коли немає управління кри­зовими ситуаціями, немає заходів локалізації кризи і зниження її гостроти чи навпаки, коли здійснюється обмірювана мотивація розвитку кризи, можливо і таке.

За структурою відносин у соціально-економічній системі і ди­ференціації проблематики її розвитку можна виділити окремі групи економічних, соціальних, організаційних, психологічних, технологічних криз.

Економічні кризи відбивають гострі протиріччя в економіці країни чи економічному стані окремого підприємства, фірми. Це кризи виробництва і реалізації товару, взаємин економічних агентів, кризи неплатежів, втрати конкурентних переваг, бан­крутства й ін.

У групі економічних криз окремо можна виділити фінансові кризи. Вони характеризують протиріччя в стані фінансової систе­ми чи фінансових можливостях фірми. Це кризи грошового вира­ження економічних процесів.

Соціальні кризи виникають при загостренні протиріч чи зітк­ненні інтересів різних соціальних груп чи утворень працівників і роботодавців, профспілок і підприємців працівників різних про­фесій, персоналу і менеджерів.

Політична криза. Це – криза в політичному устрої суспільства, криза влади, криза реалізації інтересів різних соціальних груп, класів, в  управлінні суспільством. Політичні кризи, як правило, торкаються всіх сторін розвитку суспільства і переходять у кризи економічні.

Організаційні кризи виявляються як кризи поділу й інтеграції діяльності, розподілу функцій, регламентації діяльності окремих підрозділів, як відділення адміністративних одиниць, регіонів, філій чи дочірніх фірм [5].

Психологічні кризи також нерідкі в сучасних умовах соціально-економічного розвитку. Це кризи психологічного стану людини. Вони виявляються у вигляді стресу, що набуває масовий харак­тер, у виникненні почуття непевності, паніки, страху за майбутнє, незадоволеності роботою, правовою захищеністю і соціальним станом. Це кризи в соціально-психологічному кліматі суспільст­ва, колективу чи окремої групи.

Технологічна криза виникає як криза нових технологічних ідей в умовах явно вираженої потреби в нових технологіях. Це може бути криза технологічної несумісності виробів чи криза відторг­нення нових технологічних рішень. У більш узагальненому плані такі кризи можуть виглядати кризами науково-технічного про­гресу — загострення протиріч між його тенденціями, можливос­тями, наслідками. Наприклад, у даний час переживає явну кризу ідея мирного використання атомної енергії, будівництва атомних електростанцій і кораблів. З безпосередніх причин виникнення кризи розділяються на природні, суспільні, екологічні. Перші викликані природними умо­вами життя і діяльності людини. До причин таких криз відно­сяться землетруси, урагани, пожежі, кліматичні зміни, повені. Усе це не може не відбиватися на економіці, психології людини, соціальних і політичних процесах. При визначених масштабах такі явища природи народжують кризи. Причиною кризи можуть бути і суспільні відносини у всіх ви­дах їхнього прояву.

У сучасних умовах велике значення має розуміння і розпізна­вання криз взаємин людини з природою  екологічних. Це кри­зи, що виникають при зміні природних умов, викликаних діяльністю людини,  виснаження ресурсів, забруднення навко­лишнього середовища, виникнення небезпечних технологій, зне­вага вимогами законів природної рівноваги.

Кризи також можуть бути передбачуваними (закономірними) і несподіваними (випадковими). Передбачувані кризи настають як етап розвитку, вони можуть прогнозуватися і викликаються об'єктивними причинами нагромадження факторів, пов'язані з виникненням кризи можуть бути потреби реструктуризації ви­робництва, зміна структури інтересів під впливом науково-технічного прогресу. Несподівані кризи часто бувають чи результатом грубих по­милок в управлінні, чи яких-небудь природних явищ, чи еконо­мічній залежності, що сприяє розширенню і поширенню локаль­них криз.

Кризи бувають глибокими і легкими. Глибокі, гострі кризи ча­сто ведуть до руйнування різних структур соціально-економічної системи. Вони протікають складно і нерівномірно, часто акуму­люють у собі безліч протиріч, зав'язують їх у заплутаний клубок. Легкі, м'які кризи протікають більш послідовно і безболісно. їх можна передбачати, ними легше управляти.

Криза – це об’єктивне явище в соціально-економічній системі. Це уявлення того, що в основі функці­онування і розвитку соціально-економічної системи лежить керо­вана діяльність людини. Бажання ефективно управляти еко­номічною системою може виражатися в прагненні розширювати сферу управління, тобто знижувати частку некерованих процесів. І в певній мірі це вдається. Можна допустити, що в майбутньому людина взагалі виключить кризи з розвитку соціально-еко­номічних систем, а нинішні кризи характеризують лише рівень розвитку людини, недолік знань, недосконалість управління.

3. Причини виникнення кризи

Кризи відбивають не тільки протиріччя функціонування і роз­витку, але можуть виникати й у самих процесах функціонування. Це можуть бути, наприклад, протиріччя між рівнем техніки і кваліфікацією персоналу, між технологіями й умовами її використання (приміщення, кліматичне середовище, технологічна куль­тура й ін.).

Криза — це крайнє загострення протиріч у соціально-еко­номічній системі (організації), що загрожує її життєстійкості в на­вколишнім середовищі.

Причини криз, що виникають на підприємствах, можуть бути різними. Вони поділяються на об'єктивні, пов'язані з циклічними потребами модернізації і реструктуризації підприємств, а також з несприятливими впливами зовнішнього середовища організацій, і суб'єктивні (рис. 1.), що відбивають помилки і волюнтаризм в управлінні. Причини криз можуть носити також природний ха­рактер, що відбивають явища клімату, землетрусу, повені й інші катаклізми природної властивості. А можуть носити і техноген­ний відбиток, пов'язаний з діяльністю людини.

Причини кризи можуть бути зовнішніми і внутрішніми. Пер­ші пов'язані з тенденціями і стратегією макроекономічного роз­витку чи навіть розвитку світової економіки, конкуренцією, полі­тичною ситуацією в країні. Другі  з ризикованою стратегією маркетингу, внутрішніми конфліктами, недоліками в організації виробництва, недосконалістю управління, інноваційною й інвес­тиційною політикою [6].

Якщо кризу розуміти саме таким чином, то можна констату­вати ту обставину, що небезпека кризи існує завжди і її необхідно передбачати і прогнозувати.

У розумінні кризи велике значення мають не тільки її причи­ни, але й різноманітні наслідки: можливе відновлення організації чи її руйнування, оздоровлення чи виникнення нової кризи.

Рис. 1. Причини криз

Вихід із кризи не завжди пов'язаний з позитивними наслідками. Не можна виключати перехід у стан нової кризи може бути навіть ще більш глибокої і тривалої. Кризи можуть виникати як ланцю­гова реакція. Існує можливість і консервації кризових ситуацій на досить тривалий час. Це може пояснюватися певними політични­ми причинами. Взагалі наслідки кризи найтіснішим чином пов'язані з двома факторами: його причинами і можливістю уп­равління процесами кризового розвитку.

4. Наслідки кризи на підприємствах

Наслідки кризи можуть привести до різких змін чи м'якого тривалого і послідовного виходу. І післякризові зміни в розвитку організації бувають довгостроковими і короткостроковими, якісними і кількісними, оборотними і необоротними. Причому вони можуть носити як позитивний, так і негативний характер як для самої організації, так і для навколишніх (соціум, екологію і т.д.). Тому керівництву необхідно вкрай відповідально підходити до прийняття рішень антикризового характеру [6].

Різні наслідки кризи визначаються не тільки її характером, але й антикризовим управлінням, що може чи пом'якшувати кри­зу, чи загострювати її. Можливості управління в цьому відно­шенні залежать від мети, професіоналізму, мистецтва управління, характеру мотивації, розуміння причин і наслідків, відповідаль­ності (рис.2).

Рис. 2. Можливі наслідки криз

У багатьох випадках рятує ентузіазм. Але ентузіазм не може давати тривалого ефекту, хоча виключати його з програм антикризового управління не варто. При цьому треба розуміти, що й ентузіазм буває різним за своїми джерелами, національними особливостями, традиціями культури і т.д. Якщо ентузіазм вико­ристовується для прикриття грубих помилок чи корисливих цілей, він не сприяє зняттю кризової напруги.

5. Симптоми і розпізнавання криз

Класифікаційні ознаки реальної кризи можуть розглядатися і як його параметри, що «підказують» чи визначають оцінку ситу­ації, розробку і вибір вдалих управлінських рішень. Небезпека кризи існує завжди, навіть коли її немає. Тому дуже важливо зна­ти ознаки настання кризових ситуацій і оцінювати можливості їхнього розв'язання.

Взагалі соціально-економічна система є саморегульованою си­стемою. Це значить, що в її існуванні діють механізми відновлення необхідної і відносної рівноваги. Адже управління й існує, тому що є, з одного боку, частиною цих механізмів, а з іншого, для того щоб, спираючись на ці механізми, забезпечувати менш хворобли­вий і більш послідовний з погляду інтересів людини розвиток соціально-економічної системи. Але це можливо тільки в тому ви­падку, якщо будуть відомі тенденції поведінки і розвитку соціаль­но-економічної системи, її характеристики й ознаки стану, настан­ня визначених фаз цього стану й етапом об'єктивного розвитку [5].

Подолання криз  керований процес. Про це свідчать багато криз, що відбувалися н історії розвитку людства, виробництва й економіки. Успіх управління залежить від своєчасного розпізна­вання кризи, симптомів її настання. Ознаки кризи диференціюють­ся, насамперед, за їх типологічною приналежністю. Такими ознаками можуть бути: масштаби, проблематика, гострота, галузь роз­витку, причини, можливі наслідки і фаза прояву кризи.

У розпізнаванні кризи велике значення має оцінка взаємо­зв'язку проблем. Існування і характер такого взаємозв'язку може багато чого сказати і про небезпеку кризи і її характер. В уп­равлінні соціально-економічною системою повинен функціону­вати так званий моніторинг антикризового розвитку. Це контроль процесів розвитку і відстеження їхніх тенденцій за критеріями ан­тикризового управління. Адже існує передбачення погоди, землет­русів, сонячної активності. Цим займаються спеціальні служби. Чому в системі управління не може бути аналогічних служб?

Але для такого передбачення необхідний чіткий набір ознак і показників кризового розвитку, методологія їхнього розрахунку і використання в аналізі. Передбачення криз можливе тільки на ос­нові спеціального аналізу ситуацій і тенденцій. Взагалі в розпізнаванні криз беруть участь усі показники оцінювання ста­ну соціально-економічної системи [4].

Розпізнавання будується як на діючих в управлінні показни­ках, так і на спеціалізованих, котрі, імовірно, у майбутньому ще прийдеться розробляти. Наприклад, зниження продуктивності праці чи ефективності виробництва не може не відбивати мож­ливість кризи. Воно може бути випадковим і епізодичним, але може і свідчити про тенденцію кризового розвитку.

Існуюча в даний час система показників не була орієнтована на розпізнавання криз. Вона працювала на управління ситуаціями послідовного і «неухильного» розвитку, так, принаймні, вважалося в минулому в нашій країні. Тому необхідна розробка нових, оче­видно, синтетичних показників для того, щоб більш точно і вчасно визначати імовірність і момент настання кризових ситуацій.

Велике значення має не тільки система показників, що відби­вають основні ознаки кризи, але і методологія їхнього конструю­вання і практичного використання. У сучасному механізмі уп­равління це є його найбільш слабкою ланкою. Мова йде, у кінце­вому рахунку, про методологію розпізнавання кризи у всіх аспек­тах цього процесу: ціль, показники, їхнє використання в аналізі ситуацій, практична цінність передбачення криз.

Методологія розпізнавання кризи найтіснішим чином пов'я­зана з організацією цієї роботи, що допускає наявність фахівців, функції їхньої діяльності, статус рекомендації ними рішень, взаємодія в системі управління. Коли ми говоримо про таких фахівців, як менеджери чи фахівці – аналітики, передбачається не тільки підготовка і наявність так званих антикризових менеджерів чи арбітражних керівників. Однак не варто і забувати про спеціалізованих в цій діяльності економістів, пов’язаних з виробництвом аналітиків, що знають це виробництво і здатні працювати в тісному співробітництві з інженерами, технологами, що добре знають свою справу.

Розпізнавання кризових ситуацій і передбачення криз сьо­годні в зв'язку з великою складністю управління і всезростаючих масштабів виробничої діяльності повинно бути поставлене на професійну основу.

Подолання криз залежить від методик аналізу кризових ситу­ацій і наявності фахівців в галузі антикризового управління. Професіоналізм управління не обмежується навичками нормаль­ного, успішного управління. Він повинен виявлятися й в умовах підвищеного ризику, екстремальних ситуацій, кризи.

ВИСНОВКИ

Отже, ми бачимо, що криза – це екстремальна ситуація з важкопрогнозованими наслідками, яка ставить під загрозу цілі і цінності організації, її платоспроможність і характеризується обмеженими можливостями впливу менеджменту на діяльність організації.

Знання керівником всіх причин, видів, джерел, симптомів прояву кризових явищ на підприємстві дуже важливе та значуще  для подальшого функціонування підприємства і його росту. Існує багато причин та симптомів появи криз на підприємствах: об’єктивні, природні, суб’єктивні, техногенні, зовнішні.

Менеджеру, керівнику необхідно вміти передбачати причини і джерела, симптоми виникнення проблемних ситуацій і мати про запас заздалегідь спроектований механізм їх розв’язання для того, щоб наявними ресурсами і можливостями можна було, якщо і не досягати поставленої мети, то хоча б не мати збитків.

Менеджер з антикризового управління повинен вміти виявляти й описувати потенційні кризові ситуації, проектувати варіанти процедур їхнього розв’язання і відповідну цим процедурам інформаційну базу управління. І на цій основі при виникненні кризових ситуацій і за допомогою спеціальних заходів антикризового управління оперативним шляхом успішно вирішувати проблеми виходу з цих ситуацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.        Василенко В.О. Антикризове управління підприємством :  навч. посібник  / В.О. Василенко. – Київ : ЦУЛ, 2003. – 504 с.

2.        Базаров Г.З. Теория и практика антикризисного управления : учебник для вузов / Г.З. Базаров, С.Г. Беляева и В.И. Кошкина. – М. : Закон и право, ЮНИТИ, 1996. – 469 с.

3.        Грязновой А.Г. Антикризисный менеджмент / А.Г. Грязновой – М. : Ассоциация авторов и издателей «Тандем», 1999. – 368 с.

4.        Шило В.П. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства : навч. посібник / В.П. Шило. – К. : Кондор, 2005. – 240 с.

5.        Шершньова З.Є. Антикризове управління підприємством : навч-метод. посіб. для сам ост. вивч. дисц. / З.Є., Шершньова, С.В. Оборська. – К. : КНЕУ, 2004. – 196 с.

6.        Лігоненко Л.О., Тарасюк М.В., Хіленко О.О. Антикризове управління підприємством : навч. посіб. / Л.О. Лігоненко, М.В. Тарасюк, О.О. Хіленко. К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 377 с.