Сутність і завдання закупівельної логістики

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………...3

1. Сутність і завдання закупівельної логістики…………………………………..4

2. Завдання “зробити або купити”………………………………………………...10

3. Вибір постачальника…………………………………………………………….16

Висновок……………………………………………………………………………19

Список використаних джерел……………………………………………………...20 
Вступ

Логістика походить від грецького слова  «logistike», що означає мистецтво обчислювати, міркувати. Спочатку вона оформилася як новий вид теорії про реалізацію управління рухом товарно-матеріальних ресурсів у сфері обігу, а потім і виробництва. Згодом виникла наука про управління запасами, складуванням, транспортуванням сировини та напівфабрикатів, доведенням цієї сировини до виробника, внутрішньозаводської переробки сировини, доведенням готової продукції до споживача у відповідній з його інтересами, а також собор, зберігання і обробка відповідної інформації. І ця наука отримала назву логістика.

Всі ці функції існували на підприємстві й до виникнення логістики, але існує ряд відмінностей логістичного підходу від традиційного: логістика виступає за оптимізацію розмірів запасів, за виробництва продукції малими партіями, за дешевою оформлення запасів, за мінімізацію витрат на транспорті, за створення розгалуженої складської системи.

Логістика в  економічному додатку займається розробкою методів планування і керування матеріальними й інформаційними потоками в границях підприємства, галузі, а також між галузями економіки з метою одержання найбільшого народногосподарського ефекту.

Логістика включає  в себе наступні функціональні області: збутова логістика, транспортна, інформаційна, кадрова, виробнича і закупівельна логістика. Саме про закупівельну логістику і піде мова в цій роботі.

У рефераті ми розглянемо такі основні завдання закупівельної логістики:

• “зробити або купити”
• вибір постачальника

1. Сутність і завдання закупівельної логістики

За кордоном сфера діяльності по забезпеченню компанії (фірми-виробника або торгової компанії) необхідними видами матеріальних ресурсів і готової продукції традиційно називається purchasing/procurement - закупки/управление закупівлями (постачанням). Ця ж область виробничої діяльності у вітчизняній практиці до цих пір називається матеріально-технічним постачанням (забезпеченням), на підприємствах оптової торгівлі - товаропостачанням. Проте останніми роками цю область стали визначати як закупівельну логістику. Це пов'язано з тим, що в даний час змінився характер матеріально-технічного забезпечення підприємств: від жорстко централізованого постачання, що фондується, до вільної оптової торгівлі ресурсами. Багатьом виробничим підприємствам доводиться працювати на ресурсно-товарних ринках в умовах нестабільного конкурентного середовища, для якого характерні: нерівномірна насиченість ринку товарами унаслідок промислового спаду, перепрофілювання багатьох виробничих підприємств, традиційної для окремих галузей російської економіки високого ступеня монополізації виробництва; обмеженість інформації про ресурсно-товарний ринок; низька контрактна дисципліна виробників і постачальників товарів виробничого призначення і ін. У зарубіжній логістичній науці і практиці також немає єдиного підходу до термінології досліджуваної області.

Закупівельна логістика - це управління матеріальними потоками в процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Будь-яке підприємство, як виробниче, так і торгове, має службу здійснюючу закупівлю, доставку і тимчасове зберігання сировини, напівфабрикатів і товарів споживання. Матеріально-технічне забезпечення - ланка у виробничо-комерційній, потоково-процессной діяльності в промисловому виробництві і/або експлуатації виробничих або невиробничих об'єктів, зміст якої направлений на постачання відповідних об'єктів необхідними засобами (матеріалами, енергією, комплектуючими, запасними частинами і т. п.).

Закупівельна логістика є однією з основних логістичних підсистем і вивчає процес руху сировини, матеріалів, комплектуючих і запасних частин з ринку закупівель до складів підприємства.

Метою закупівельної логістики  є адекватне і повне задоволення  потреб виробництва в матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю.

Основним завданням закупівельної логістики є:

1. Визначення поточних  і перспективних потреб споживачів;

2. Виявлення та вивчення  джерел надходження товарів і  постачальників товарів;

3. Дослідження конкурентоспроможності товарів різних товаровиробників;

4. Участь у формуванні  асортиментної політики товаровиробників з орієнтацією на ринок і з урахуванням життєвого циклу товарів;

5. Встановлення  раціональних госрподарських зв’язків з постачальниками;

6. Здійснення  договірних відносин;

7. Формування  та надання замовлень на потребу  та замовлень на виробництво  товарів;

8. Закупівля  товарів з урахуванням їхніх  споживчих характеристик, цін,  довговічності та конкурентоспроможності, життєвого циклу;

Закупівельна логістика в роздрібній торгівлі включає в себе такі основні елементи: аналіз руху товарних потоків; визначення потреби в товарах; вибір методу закупівель; вибір і оцінка постачальників; оцінку конкурентоспроможності товарів різних товаровиробників; аналіз товарного портфеля підприємств; транспортування.

Вибір методу закупівель залежить від особливостей і складності закупованого товару. Основними методами закупівель є: оптові закупівлі, регулярні  закупівлі дрібними партіями, закупівлі  по мірі необхідності та різноманітні комбінації перерахованих методів. У кожного методу є недоліки і переваги, які необхідно враховувати, щоб зберегти час і скоротити витрати. Закупівельна логістика в роздрібній торгівлі націлена на оптимізацію вибору постачальників, встановлення необхідного їх складу, налагодження стійких господарських зв’язків з підприємствами-виробниками оптовими посередниками на довгостроковій взаємовигідній основі. Цей вид логістики сприяє своєчасному, достатньому та доцільному формуванню та підтриманню товарного асортименту за обсягом і структурою, раціоналізації товарних запасів та ефективному управлінню ними, мінімізації витрат на придбання та транспортування товарів. Закупівельна логістика є початковою ланкою в системі комерційної логістики на підприємстві та визначає подальшу ефективність функціонування всієї логістичної системи.

Стандартне  визначення загальних цілей функції  закупівель таке, що компанія повинна  отримувати необхідне за якістю і  кількості сировина в потрібний  час, в потрібному місці, від надійного постачальника, що своєчасно відповідає по свої зобов'язанням, з хорошим сервісом (як до здійснення продажу, так і після неї) і за вигідною ціною.

Відповідно  до цього можна виділити:

1. Необхідність  забезпечення безперервного потоку  сировини, постачань тих, що комплектують і надання послуг необхідних для роботи компанії. Дефіцит сировини і що комплектують може привести до зупинки виробництва і відповідно до великих накладних витрат - зростання експлуатаційних витрат у зв'язку з постійними витратами і нездатністю задовольняти вимоги клієнтів до термінів доставки продукції.

2. Зведення інвестицій, пов'язаних із запасами, і витрат  до мінімуму. Одним з шляхів  забезпечення безперервного потоку  матеріальних ресурсів і готової  продукції є створення і зберігання крупних запасів цих ресурсів і продукції. Запаси припускають використання капіталу, який не можна ще куди-небудь інвестувати. Щорічно вартість поточного запасу може складати 20-50 % загальній вартості активів.

3. Підтримка  і підвищення якості. Виробництво продукції або надання послуг повинні відповідати прийнятим вимогам, що веде до зростання виробничих витрат до значного рівня.

4. Пошук компетентних  і надійних постачальників. Успіх  функції закупівель залежить  від здатності знаходити постачальників і розвивати відносини з ними, аналізувати їх можливості, вибирати відповідного постачальника, а потім працювати з ним, постійно удосконалюючи спільну діяльність.

5. Придбання  по можливості багатофункціональних  товарів. Якщо в процесі закупівлі  можна придбати один виріб, який виконає функцію, що раніше виконується двома-трьома виробами, компанія отримає перевагу за рахунок: первинній низькій вартості, що утворюється із знижки на вироби; нижчій вартості інвестицій в запас без погіршення обслуговування; нижчій вартості навчання персоналу і витрат, пов'язаних із змістом устаткування в ході його експлуатації, а також підвищення конкуренції серед постачальників.

6. Дотримання  принципу "ціна-якість" в процесі  закупівлі. Діяльність по закупівлі  припускає використання великого об'єму оборотних коштів, тому необхідні товари і послуги з найменшою загальною вартістю із збереженням належного рівня якості, кількості, умов доставки і сервісу.

7. Підвищення конкурентоспроможності. Компанія буде конкурентоздатною, якщо зможе контролювати всі витрати, пов'язані із закупівлями, і тимчасові параметри з тим, щоб уникнути неприбуткової діяльності, або діяльності, що вимагає додаткового часу, і т.д. Для цього необхідна оптимізація розмірів витрат, зміни в програмі дистрибуції, впровадження досягнень технічного прогресу і т.п.

8. Досягнення  гармонійних відносин, ефективної  співпраці з іншими функціональними підрозділами компанії. Закупівельна діяльність не може бути ефективною без співпраці з іншими відділами і співробітниками компанії: відділом технічного контролю (ОТК), виробничим відділом, бухгалтерією, відділами маркетингу, дизайну, інженерної розробки і т.д.

9. Зниження адміністративних  витрат. Якщо діяльність по закупівлях  нераціональна, адміністративні  витрати відділу закупівель будуть дуже високими. Склад цілей закупівельної логістики залежить від спеціалізації компанії (промислова, торгова, сервісна), ступеня розвитку і/або складності виробництва, галузі економіки, в якій функціонує компанія, конкурентоспроможності. Досягнення цієї мети в області управління закупівлями (закупівельної логістики) вимагає виконання різних стандартних операцій, для чого слід розглянути найбільш характерні завдання, сприяючі раціоналізації системи закупівель.

Для використання концепції логістики на заготівельному етапі необхідно бути готовим до зміни самої філософії організації виробництва кінцевої продукції, яка повинна відповідати всім характеристикам діючого і потенційного попиту.

В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунки всіх параметрів виробничо-господарської діяльності потрібно вести ніби в зворотному напрямку. В цілому закупівельна логістика є неначе похідною від моделі виробничої логістики.

Таким чином, розрахунок потреби у закупівлі здійснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вхідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Якщо на вхід виробничого процесу подаються вхідні матеріали або інші продукти, які протягом процесу переробляються і на виході перетворюються в готову продукцію, то потік інформації та потреби виступає проти потоком щодо матеріальних потоків: від збуту готової продукції до постачання матеріалів та інших придбаних товарів виробничого споживання.

Зупинимося детальніше на найбільш типових завданнях, які розв’язуються у закупівельній логістиці.

2. Завдання “зробити або купити”

Широкого розповсюдження в процесі управління постачанням  набув метод, який ґрунтується на розв’язанні в закупівельній  логістиці так званого “завдання МОВ” (в англомовній літературі - Make-or-Buy Problem) – завдання “зробити або купити”.

Вирішення цього завдання вимагає обґрунтованої відповіді  на питання про самостійне виробництво  потрібних підприємству деталей, комплектуючих  виробів і т.д. або закупівлі їх із зовнішніх джерел.

У ширшому плані  “завдання МОВ” розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому  процесі власних засобів виробництва. Рішення приймаються як з використання власних засобів праці (власний транспорт, склади, техніка, устаткування), так і з використання власних предметів праці, тобто виготовлених самотужки заготовок, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. Альтернативні рішення-найманий транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів.

Як правило, основним критерієм оптимальності  під час розв’язання “завдання  МОВ” є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

У той же час  практичні розрахунки при вирішенні  даного типу завдань ускладнюються  тим, що потрібно враховувати вплив великої кількості факторів, значення яких у заданому інтервалі часу можуть істотно коливатися. Через неповний або нерівний облік факторів впливу остаточне рішення може бути неправильним, що призводить до відповідних наслідків.

Оскільки рішення  про власне виробництво або постачання зі сторони мають комплексний характер, потрібно ретельно зважити можливі альтернативи.

Фахівці висловлюють  діаметрально протилежні рекомендації, як за максимальну вертикальну інтеграцію, тобто виробництво всіх комплектуючих  виробів власними зусиллями, так і проти неї. Високий ступінь вертикальної інтеграції знижує залежність підприємства від коливання ринкової кон’юнктури, але не може призвести до зростання собівартості продукції і зниження її якості. Разом з тим закупівля більшої частини комплектуючих виробів на стороні означає перехід до так званої викруткової технології, ставить підприємство у надмірну залежність від коливань кон’юнктури і призводить до втрати іміджу.

Ідентифікація і переоцінка потреб. Менеджмент закупівель починається з визначення тих постачальницьких трансакцій, які потрібно встановити між відділом закупівель і конкретними споживачами матеріальних ресурсів (підрозділами) фірми. У деяких випадках, наприклад, якщо змінюється асортимент виготовленої продукції, то може бути переглянутий склад внутрішньо фірмових споживачів і (або) номенклатура матеріальних ресурсів.

Визначення  й оцінка вимог споживачів. Як тільки внутрішньо фірмові споживачі та номенклатура матеріальних ресурсів визначені, потрібно встановити вимоги до розмірів, параметрів постачань, плани і специфікацію на кожну позицію номенклатури та певну номенклатурну групу матеріальних ресурсів. Крім того, потрібно встановити вимоги користувачів, які визначають сервіс постачань.

Рішення “зробити або купити”. Перш ніж визначити можливих постачальників, необхідно вирішити питання: чи не вигідніше самій фірмі виробляти певні види матеріальних ресурсів (наприклад, компоненти для комплектації складних товарів: автомобілів, комп’ютерів і т.д.), ніж купувати в інших. У цьому випадку для прийняття остаточного рішення зазвичай оцінюються відповідні витрати і можливий рівень якості.

Визначення  типів закупівель. На сьогодні існують три основних типів організації закупівель матеріальних ресурсів залежно від тривалості та складності: сталі закупівлі, модифіковані закупівлі (у яких змінюється або постачальник, або параметри закуповуваних матеріальних ресурсів), нові закупівлі, викликані потребами нового внутрішньо фірмового користувача.

Аналіз поведінки ринку. Джерело матеріальних ресурсів для фірми (постачальник) може функціонувати у різному ринковому середовищі і типові ринку: монополістичному, олігополістичному, високо конкурентному. Знання й аналіз ринку постачальників допомагають логістичному персоналу фірми визначити кількість можливих постачальників, позицію на ринку, професіоналізм та інші фактори, що дозволяють правильно організувати закупівлі.

Ідентифікація всіх можливих постачальників. Включає визначення всіх можливих постачальників певного виду (номенклатури) матеріальних ресурсів, які можуть задовольнити вимоги внутрішньо фірмових користувачів. Важливим моментом є включення у цей список тих фірм-постачальників, послугами яких товаровиробник раніше не користувався.

Попередня оцінка всіх можливих джерел. Попередня оцінка можливих джерел закупованих матеріальних ресурсів полягає у порівнянні пропонованої постачальниками якості матеріальних ресурсів і сервісу з необхідними внутрішньо фірмовим користувачам.

Остаточна оцінка і вибір постачальника. Після зменшення кількості можливих постачальників на етапі попереднього відбору ті, що залишилися, оцінюються з погляду найкращого вдоволення потреб фірми в матеріальних ресурсах конкретного виду. Для остаточного вибору постачальника використовується, як правило, багатокритеріальна оцінка.

Доставка матеріальних ресурсів і супутній сервіс. Включає для логістичних активностей, пов’язаних з реалізацією процесу постачань конкретної номенклатури матеріальних ресурсів від постачальника фірми-виробнику: оформлення договірних відносин, передача прав власності на матеріальні ресурси, процедури замовлень, транспортування, переробка вантажу, зберігання, складування і т.п. За певних обставин включає рішення з організаційної структури власних логістичних каналів просування матеріальних ресурсів від обраного постачальника.

Контроль і  оцінка виконання закупівель. Після завершення процесу доставки потрібно організувати вхідний контроль якості матеріальних ресурсів (дана процедура для надійних постачальників може бути відсутньою). Ефективність управління закупівлями оцінюється завдяки безупинному контролю і аудиту виконання умов договорів за термінами, цінами, параметрами постачань, якістю матеріальних ресурсів та сервісу.

Фактори, які  впливають на прийняття рішення  про власне виробництво або постачання зі сторони:

Збут:

• Асортиментна політика
• Конкуренція
• Дотримання термінів постачань
• Зміна ринкової ситуації

Виробництво:

• Ноу-хау
• Збереження робочих місць
• Рівень потужностей
• Кваліфікація персоналу
• Вузькі місця у виробництві
• Інвестиційні ризики
• Законодавчі обмеження
• Якість продукції
• Залежність від зміни розмірів заробітної плати
• Гнучкість

Таким чином, рішення  про власне виробництво або постачання зі сторони залежить не тільки від  витрат. Рішення на користь закупівель комплектуючих і відповідно проти  власного виробництва може бути прийняте, якщо:

- потреба в  комплектуючому виробі невелика;

- існує велика  гнучкість у виборі можливих  джерел постачань і виробів-замінників;

- відсутні необхідні  для виробництва комплектуючих  потужності;

- відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення проти  закупівель і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

- потреба в  комплектуючих виробах стабільна  і досить велика;

- існуючи постачальники  не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;

- необхідно  зберігати комерційну таємницю  в області технології виробництва;

- комплектуючі  вироби можуть бути виготовлені  за існуючих виробничих потужностей.

3. Вибір постачальника

Однією із основних проблем в управлінні закупівлями матеріальних ресурсів є вибір постачальника. Важливість її пояснюється не тільки тим, що на сучасному ринку функціонує велика кількість постачальників схожих матеріальних ресурсів, але, головним чином тим, що постачальник повинен бути надійним партнером підприємства в реалізації його логістичної стратегії.

Перелічимо  та охарактеризуємо основні етапи  вирішення цього завдання.

1) Пошук потенційних постачальників.

При цьому можуть бути використані такі методи:

- оголошення  конкурсу (тендера): проводиться, якщо передбачається закупити сировину, матеріали, комплектуючі на велику грошову суму або налагодити довгострокові зв’язки між постачальником чи споживачем;

- вивчення рекламних  матеріалів: фірмових каталогів,  оголошень у засобах масової  інформації і т.п.;

- відвідування  виставок і ярмарків;

- листування  і особисті контакти з можливими  постачальниками.

Внаслідок комплексного пошуку формується перелік потенційних  постачальників матеріальних ресурсів, згідно якого проводиться подальша робота.

2) Аналіз потенційних постачальників.

Складений перелік  потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити відбір прийнятних постачальників. Кількість таких критеріїв може складати кілька десятків і не обмежується  ціною та якістю продукції, яку постачають. Крім них, можна навести ще багато суттєвих критеріїв вибору постачальника, які можуть бути не менш важливими для підприємства.

Критерії оцінки і відбору генераторів матеріальних потоків залежать від вимог споживаючої  логістичної системи і можуть бути різними:

- надійність  постачання;

- віддаленість  постачальника від споживача;

- терміни виконання  замовлень;

- періодичність  постачань;

- умови оплати;

- мінімальний  розмір партії товару;

- можливість  отримання знижки;

- частка постачальника у покритті витрат;

- повнота асортименту;

- умови розподілу  ризиків;

- наявність  сервісного обслуговування;

- рекламна підтримка;

- репутація  постачальника;

- фінансове  становище постачальника, його  кредитоспроможність та ін.

Підприємство  визначає для себе найбільш значимі критерії залежно від специфіки своєї діяльності.

Внаслідок аналізу  потенційних постачальників формується перелік конкретних постачальників, з якими проводиться робота із встановлення договірних відносин. Список постачальників зазвичай складається за кожним конкретним видом матеріальних ресурсів, які постачаються.

Конкретні результати за багатьма із наведених позицій  досягаються як компроміс у процесі  переговорів і залежать від позицій  постачальника та покупця на ринку.

3) Оцінка результатів роботи з постачальниками.

На вибір  постачальника суттєвий вплив здійснюють результати роботи згідно з вже укладеними договорами. Оцінку постачальників потрібно проводити не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з  вже відібраними постачальниками. Для оцінки вже відомих постачальників часто використовують методику ранжування, за допомогою якої розробляється спеціальна шкала оцінок, що дозволяє розрахувати рейтинг постачальника.

Оскільки під  час вибору постачальника вирішується  багатокритеріальна задача оптимізації розв’язку з нерівноцінними критеріями, то необхідно оцінити і розставити їх за ступенем важливості для підприємства. Щоб оцінити значимість окремих критеріїв, за якими планується вибрати постачальника, обирають експертів (це можуть бути керівники підприємства або спеціалісти із постачання, виробництва). Кожному експерту пропонують (незалежно і таємно від інших експертів) встановити коефіцієнт значимості кожного критерію в межах від 0 до 1 (можуть бути встановлені межі значень коефіцієнтів від 1 до 5, чи від1 до 10 і т.д.). Коефіцієнти значимості критеріїв, встановлені експертами, проставляють у таблицю визначеної форми (табл. 4.3) і потім в останньому стовпчику підраховують комплексну оцінку як суму коефіцієнтів значимості за кожним критерієм.

Висновок

Розглянуті  вище елементи і принципи закупівельно-заготівельної  логістики показують, що цей вид  логістики займає одне з найважливіших місць у роботі підприємств. Також слід зазначити, що з даними логістичними функціями повинен працювати відділ маркетингу та відділ логістики. В даний час в нашій країні створюються такі відділи, але не з тією швидкістю, яка потрібна в умовах розвитку ринкової економіки. Це пов'язано з тим, що не вистачає фахівців з логістики, потрібно багато коштів і часу на підготовку або перепідготовку працівників даного напрямку. В основному, на підприємствах середнього масштабу немає відділу логістики, а всі рішення з приводу проведення тих чи інших логістичних операцій приймає або відділ закупівель (відділ продажу) або керівники середньої ланки. Якщо ж на підприємстві і існує відділ логістики, то він має обмежені функції: забезпечення транспортом, диспетчерська діяльність.

Тому, зробимо  висновок, що розвиток закупівельної логістики сприяє розвитку підприємства та економіки в цілому.

Список використаних джерел:

1. Ларіна P.P. Логістика: Навчальний посібник.- Д.: ВІК, 2005.- 335С.

2. Бібліотека Гринчука http://www.grinchuk.lviv.ua/