Сутність і завдання транспортної логістики

14

1.      Сутність і завдання транспортної логістики

Ключова роль транспортування у логістиці пояснюється не тільки великою питомою вагою транспортних витрат у загальному складі логістичних витрат, але і тим, що без транспортування неможливе саме існування матеріального потоку.

Транспортування можна визначити як ключову комплексну активність, пов’язану з переміщенням матеріальних ресурсів, незавершенного виробництва або готової продукції певним транспортним засобом у логістичному ланцюзі, і яка складається, у свою чергу, з комплексних та елементарних активностей, включаючи експедирування, вантажопереробку, упакування, передачу прав власності на вантаж, страхування і т.п.

Роль транспортування настільки велика, що коло питань, які стосуються цієї ключової комплексної логістичної активності, виділене у предмет вивчення спеціальної дисципліни-транспортної логістики.

Транспорт у системі логістики відіграє двояку роль:

- по-перше, він присутній як складова частина або компонент у основних функціональних областях логістики (закупівельний, виробничій, розподільчій);

- по-друге, транспорт є однією із галузей економіки, у якій також розвивається підприємницька діяльність: транспорт пропонує на ринку товарів і послуг свою продукцію-транспортні послуги, за які отримує доходи і має прибуток.

Будучи галуззю матеріального виробництва, транспорт має свою продукцію - це сам процес переміщення, яка характеризується рядом істотних відмінностей:

- відсутність речової форми, але в той же час матеріальність за своїм характером, тому що в процесі переміщення затрачаються матеріальні засоби: відбувається зношення рухомого складу і засобів обслуговування, використовується праця робітників транспортної сфери і т.д.;

- неможливість зберігання і нагромадження, тому транспорт може мати тільки деякий резерв своєї пропускної та провідної здатності для задоволення потреб у транспортних послугах;

- втілення в додаткових транспортних витратах, які зв’язані з переміщенням матеріального потоку, тому транспорт необхідно використовувати так, щоб транспортні витрати були найменшими за інших рівних умов;

- прив’язаність до певного місця, району, регіону (наприклад, до місця, де розташовані шляхи сполучення і є відповідні транспортні підприємства).

Вказані особливості накладають свій відбиток на устрій і функціонування системи транспортної логістики.

За призначенням виділяють дві основні групи транспорту:

1. Транспорт загального користування - галузь народного господарства, яка задовольняє потреби всіх галузей народного господарства і населення у перевезеннях вантажів та пасажирів. Його часто називають магістральним. Поняття транспорту загального користування охоплює залізничний транспорт, водний транспорт (морський і річковий), автомобільний, повітряний транспорт і транспорт трубопровідний.

2. Транспорт загального не загального користування - внутрішньовиробничий транспорт, а також транспортні засоби всіх видів, що належать нетранспортним підприємствам, є, як правило, складовою частиною яких-небудь виробничих систем і повинен бути органічно в них вписаний. Відповідно, організація його роботи є одним із завдань організації логістики на підприємстві в цілому і здійснюється разом із вирішенням завдань виробництва, закупівель і розподілу. Так, організація переміщення вантажів транспортом не загального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Вибір каналів товароруху вирішується в рамках розподільчої логістики.

Транспортна логістика вирішує комплекс завдань, пов’язаних з організацією переміщення вантажів транспортом загального користування.

Основними з цих завдань є:

- вибір виду транспортного засобу;

- вибір типу транспортного засобу;

- оптимізація транспортного процесу під час змішаних перевезень;

- визначення раціональних маршрутів доставки;

- забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

- координація транспортного і виробничого процесу.

Роль транспорту істотно змінюється з розвитком логістичних систем. У сучасних умовах дисципліна транспортного обслуговування визначається не інтересами окремого відправника (одержувача), а оптимальним співвідношенням витрат і прибутку в зазначеному циклі виробництва і споживання.

Існують такі ознаки класифікації транспортної складової логістичних

систем:

За видом доставки:

-пряма;

-з переробкою на транспортних терміналах;

-з переробкою і зберіганням у розподільчих центрах.

За видом обслуговування:

- зі складу постачальника або розподільчого центру на склад споживача або розподільчий центр;

- зі складу постачальника або розподільчого центру безпосереднього споживачу;

- з виробництва постачальника у виробництво споживача без складського зберігання та переробки.

За видами транспортного сполучення:

-пряме;

-змішане.

Принципово важливо, що транспорт як елемент інфраструктури все частіше бере на себе нетранспортні функції, звільняючи споживача від збутових і розподільчих операцій. Таким чином, транспорт перестає бути відособленою галуззю економіки, яка продає послуги з переміщення вантажів. Він виступає як виробник широкого кола послуг, готовий здійснити комплексне обслуговування.

2. Аналіз АВС – ХУZ в управлінні матеріальними запасами

Усі системи управління запасами пов’язані з певним порядком контролю їх фактичного рівня на складах, що часто вимагає витрат фінансових, трудових та інформаційних ресурсів, особливо для багато номенклатурних запасів. Однак зазвичай із загального числа найменувань найбільша вартість запасу (або основна частка витрат на управління ними) припадає на відносно невелику їх кількість. Дану залежність демонструє АВС-аналіз.
У загальному випадку АВС-аналіз є методом, за допомогою якого визначають ступінь розподілу конкретної характеристики між окремими елементами якої-небудь множини. У його основу покладено припущення, що відносно невелика кількість видів товарів, які повинні неодноразово закуповуватися, складає велику частину загальної вартості товарів, що закуповуються.
В основі методу АВС лежить так зване правило Паретто. Відповідно до методу Паретто безліч керованих об’єктів поділяється на дві неоднакові частини (80/20). Широко розповсюджений у логістиці метод АВС пропонує глибший поділ – на три частини.
Щодо управління матеріальними запасами, метод АВС – спосіб нормування і контролю за станом запасів, який полягає в розбитті номенклатури N, реалізованих товарно-матеріальних цінностей на три нерівно потужних підмножини А, В і С на основі деякого формального алгоритму.

Для проведення АВС- аналізу необхідно:
1) встановити вартість кожного товару (за закупними цінами);
2) розташувати товари за зменшенням ціни;
3) знайти суму даних про кількість і витрати на придбання;
4) розбити товари на групи залежно від їх питомої ваги в загальних витратах на придбання.
Залежно від витрат товарні запаси поділяються на три групи - А, В, С за їх питомою вагою в загальних витратах на придбання. Однак розподіл не обов’язково відбувається на три групи, число груп та їх межі вибираються довільно. Найбільш розповсюдженою є така класифікація:
Група “А”: найбільш дорогі та коштовні товари, на частку яких припадає приблизно75-80% загальної вартості запасів, але вони складають лише 10-20% загальної кількості товарів, які знаходяться на зберіганні.
Група “В”: середні за вартістю товари. Їх частка в загальній сумі запасів складає приблизно 10-15%, але у кількісному відношенні ці запаси складають 30-40% продукції, яка зберігається.
Група “С”: найдешевші. Вони становлять 5-10% від загальної вартості виробів, які зберігаються, і 40-50% від загального обсягу зберігання.
Аналіз АВС показує значення кожної групи товарів. Зазвичай на 20% всіх товарів, які знаходяться в запасах, припадає 80% всіх витрат. Виходячи з цього, для кожної з трьох груп товарів закладається різний ступінь деталізації під час планування та контролю.
Аналіз АВС дозволяє класифікувати асортименти одиниці за їх вартістю. Принцип диференціації асортименту в процесі аналізу XYZ інший - тут весь асортимент поділяють на три групи залежно від рівномірності попиту і точності прогнозування.

До групи “Х” включають товари, попит на який рівномірний, або може незначно коливатися. Обсяг реалізації за товарами, включеними до даної групи, добре передбачається.
До групи “Y” включають товари, які споживаються в обсягах, що коливаються. Зокрема, до цієї групи можуть бути включені товари із сезонним характером попиту. Можливості прогнозування попиту за товарами цієї групи – середні.
До групи “Z” включають товари, попит на які виникає лише епізодично, будь-які тенденції відсутні. Прогнозувати обсяги реалізації товарів цієї групи досить складно.

3. Вибір виду транспортного засобу

Завдання вибору виду транспорту вирішується у взаємній зв'язки з іншими завданнями логістики, такими як створення і підтримка оптимального рівня запасів, вибір виду упаковки та ін
Основою вибору виду транспорту, оптимального для конкретного перевезення, служить інформація про характерні особливості різних видів транспорту.
Автомобільний транспорт. Традиційно використовується для перевезень на короткі відстані. Одне з основних переваг висока маневреність.
Основним недоліком автомобільного транспорту є порівняно висока собівартість перевезень, плата за які зазвичай стягується по максимальної вантажопідйомності автомобіля.
Залізничний транспорт. Цей вид транспорту добре пристосований для перевезення різних партій вантажів за будь-яких погодних умовах. Залізничний транспорт забезпечує можливість порівняно швидкої доставки вантажу на великі відстані. Перевезення регулярні. Тут можна ефективно організувати виконання навантажувально-розвантажувальних робіт.
Істотною перевагою залізничного транспорту є порівняно невисока собівартість перевезення вантажів, а також наявність знижок.
До недоліків залізничного транспорту слід віднести обмежений кількість перевізників, а також низьку можливість доставки до пунктів споживання, тобто за відсутності під'їзних шляхів залізничний транспорт повинен доповнюватися автомобільним.
Морський транспорт. Є найбільшим перевізником у міжнародних перевезеннях. Його основні переваги - низькі вантажні тарифи та висока провізна спроможність.
До вад морського транспорту відносять його низьку швидкість, жорсткі вимоги до упаковки і кріплення вантажів, малу частоту відправок. Морський транспорт істотно залежить від погодних і навігаційних умов і вимагає створення складної портової інфраструктури.
Внутрішній водний транспорт. Тут низькі вантажні тарифи. При перевезеннях вантажів масою понад 100 т на відстань більш 250 км цей вид транспорту - найдешевший.
До недоліків внутрішнього водного транспорту, крім малій швидкості доставки, відносять також низьку доступність в географічному плані.
Повітряний транспорт. Основні переваги - найвища швидкість, можливість досягнення віддалених районів, висока схоронність вантажів.
До недоліків відносять високі вантажні тарифи і залежність від метеоумов, яка знижує надійність дотримання графіка поставки.
Трубопровідний транспорт. Забезпечує низьку собівартість при високій пропускній здатності. Ступінь схоронності вантажів на цьому виді транспорту висока.
Недоліком трубопровідного транспорту є вузька номенклатура які підлягають транспортуванні вантажів (рідини, гази, емульсії).

4.Види матеріальних запасів

Як вже зазначалося, поняття запасу пронизує всі галузі матеріального виробництва, так як матеріал потік на шляху руху від первинного джерела сировини до кінцевого споживача може накопичуватися у вигляді запасу на будь-якій ділянці. Причому, управління запасами на кожному з ділянок має свою специфіку.

На шляху перетворення сировини в кінцевий виріб і подальшого руху цього виробу до кінцевого споживача створюється два основних видів запасів:

О - запаси виробничі;

О - запаси товарні, кожен з яких у свою чергу ділиться на три види:

- запаси поточні;

- запаси страхові;

- запаси сезонні.

Охарактеризуємо кожен з названих видів запасів. Запаси виробничі - запаси, що знаходяться на підприємствах усіх галузей сфери матеріального виробництва, призначені для виробничого споживання. Мета створення виробничих запасів - забезпечити безперебійність виробничого процесу. Прикладом виробничих запасів можуть служити запаси матеріалів для виробництва взуття на складах постачання взуттєвої фабрики.

Запаси товарні - запаси готової продукції у підприємств-виробників, а також запаси на шляху проходження товару від постачальника до споживача, тобто на підприємствах оптової, дрібнооптової та роздрібної торгівлі, в заготівельних організаціях і запаси в шляху.

Запаси товарні поділяються, у свою чергу, на запаси засобів виробництва і предметів споживання. Наприклад, запаси готового металопрокату на складах служби збуту металургійного комбінату відносяться до товарних запасів засобів виробництва (металопрокат підготовлений до реалізації, однак пустить його у виробництво покупець). Прикладом товарного запасу предметів споживання може служити запас готової взуття на складі готової продукції взуттєвої фабрики.

Як вже зазначалося, і виробничі, і товарні запаси поділяють на поточні, страхові та сезонні.

Запаси поточні - основна частина виробничих і товарних запасів. Вони забезпечують безперервність виробничого або торгового процесу між черговими поставками.

Запаси страхові - призначені для безперервного забезпечення матеріалами або товарами виробничого або торгового процесу у разі різних непередбачених обставин, наприклад, таких як:

відхилення в періодичності і величині партій постачань від передбачених договором;

можливих затримок матеріалів чи товарів у дорозі при доставці від постачальників;

непередбаченого зростання попиту.

Запаси сезонні - утворюються при сезонному характері виробництва, споживання або транспортування. Прикладом сезонного характеру виробництва може служити виробництво сільськогосподарської продукції. Сезонний характер споживання має споживання бензину під час жнив. Сезонний характер транспортування обумовлений, як правило, відсутністю постійно функціонуючих доріг.

5. Методи системного аналізу та моделювання логістичних систем

Особливістю системного аналізу є сполучення якісних і формальних методів. Таке сполучення складає основу будь-якої використаної методики.

Методи типу «мозкового штурму». Основна мета методів цього типу - пошук нових ідей, їхнє широке обговорення і конструктивна критика. Гіпотеза полягає в припущенні, що серед великої кількості ідей є декілька гарних. При проведенні обговорень стосовно досліджуваної проблеми застосовують наступні правила:

1) сформулювати проблему в основних термінах, виділивши центральний пункт;

2) не оголошувати помилковою й не припиняти дослідження жодної ідеї;

3) підтримувати ідею будь-якого роду, навіть якщо її доречність здається сумнівною;

4) надавати підтримку і усіляке заохочення, щоб звільнити учасників обговорення від скутості.

Метод сценаріїв є засобом первинного впорядкування проблеми в галузі обслуговування споживача, отримання й збору інформації стосовно взаємозв'язків розв'язуваної проблеми з іншими, а також стосовно можливих та ймовірних напрямків майбутнього розвитку.

Сценарій являє собою переважно якісний опис можливих варіантів розвитку досліджуваного логістичного об'єкта за умови різних сполучень певних (заздалегідь виділених) умов.

Група експертів складає план сценарію, де описуються функціональні галузі логістики, а також фактори зовнішнього середовища, що враховують під час постановки і розв'язання завдань у галузі обслуговування споживачів.

Методи експертних оцінок. Основою цих методів є різні форми експертного опитування з наступним оцінюванням і вибором найкращого варіанта.

Можливість використання експертних оцінок, обґрунтування їхньої об'єктивності ґрунтується на тому, що невідома характеристика досліджуваного об'єкта трактується як випадкова величина, відбиттям закону розподілу якої є індивідуальна оцінка експерта стосовно вірогідності і значимості тієї або іншої події.

Методи типу «Дельфі». На відміну від методу сценаріїв, припускає попереднє ознайомлення експертів із ситуацією за допомогою будь-якої моделі. Етапи методу Дельфі:

1) здійснюється пошук експертів;

2) кожному з експертів пропонують однакові питання;

3) кожен експерт виробляє свої оцінки незалежно від інших експертів;

4) відповіді збирають і статистично усереднюють;

5) експертам, відповіді яких сильно відхиляються від середніх значень, пропонують обґрунтувати свої оцінки;

6) експерти розробляють обґрунтування і виносять їх на розгляд;

7) середнє значення і відповідні обґрунтування пред'являють усім експертам.

Методи типу «дерева цілей». Дерево цілей являє собою зв'язувальний граф, вершини якого інтерпретуються як цілі логістичної системи, а ребра або дуги - як зв'язки між ними. Це основний інструмент зв'язання цілей верхнього рівня організаційної структури підприємства з конкретними засобами їхнього досягнення на нижньому операційному рівні.

Матричні форми представлення й аналізу даних.

Матриця - це наочна форма подання даних, форма, що розкриває внутрішні зв'язки між елементами, вона допомагає з'ясувати й проаналізувати частини, які не можна спостерігати. Прикладом використання властивостей матриці є періодична система Д.І. Менделєєва.

Морфологічні методи. Основна ідея морфологічного підходу полягає в систематичному знаходженні всіх можливих варіантів розв'язання проблеми шляхом комбінування виділених елементів або їхніх ознак.

Загальна схема якісного системного дослідження включає наступні етапи:

1) установлення загальносистемних і індивідуальних властивостей системи;

2) визначення типу системи і особливостей її поводження;

3) виявлення головного системоутворюючого фактора - функції (функцій) системи;

4) виділення вхідних елементів (ресурсів) системи;

5) вивчення структури системи як єдності компонентів і зв'язків, що містить у собі наступні етапи:

- декомпозицію системи - виділення усіх її рівнів, аж до елементарного;

- вивчення структури підсистем і особливостей елементів системи;

- дослідження функцій, що виконуються в системі;

- розгляд процесора - великого системного блоку, що складається з підсистем (у їхніх взаємозв'язках і взаємозалежностях).

6) вичленовування, якісний і кількісний аналіз виходів системи (кінцевого продукту);

7) дослідження мети системи і її впливів на процеси, що відбуваються у системі;

8) вивчення входів, виходів, підсистем у функціональному аспекті;

9) системний синтез: дослідження організації системи за умови поєднання структурного й функціонального аспектів з оцінкою рівня організованості і його впливів на систему;

10) визначення специфічних системних критеріїв ефективності і оптимальності, виходячи із загальносистемних понять ефективності і оптимальності та їхнього рівня, а також ефективності і оптимальності підсистем у їхньому співвідношенні одна з одною і системою в цілому.

Моделі логістичних систем

Широке застосування в логістиці мають різні методи моделювання, тобто дослідження логістичних систем і процесів шляхом побудови і вивчення їхніх моделей.

Під логістичною моделлю розуміють будь-який образ, абстрактний або матеріальний, логістичного процесу або логістичної системи, використаний у якості їхнього замісника.

Моделювання ґрунтується на подібності систем або процесів, що може бути повною або частковою.

Основна мета моделювання - прогноз поведінки процесу або системи. Ключове питання моделювання - "Що буде, якщо...?"

Істотною характеристикою будь-якої моделі є ступінь повноти подібності моделі об'єкту, який моделюється. За цією ознакою усі моделі можна розділити на ізоморфні й гомоморфні .

Ізоморфні моделі - це моделі, що включають усі характеристики об'єкта - оригіналу, здатні, власне кажучи, замінити його.

Гомоморфні моделі. У їхній основі лежить неповна часткова подоба моделі досліджуваному об'єкту. При цьому деякі сторони функціонування реального об'єкта не моделюються зовсім.

Матеріальні моделі відтворюють основні геометричні, фізичні, динамічні й функціональні характеристики досліджуваного явища або об'єкта. До цієї категорії належать, зокрема, зменшені макети підприємств оптової торгівлі, що дозволяють вирішити питання оптимального розміщення устаткування і організації вантажних потоків.

Абстрактне моделювання часто є єдиним способом моделювання в логістиці. Його підрозділяють на символічне й математичне.

Мовні моделі - це словесні моделі в основі яких лежить набір слів (словник), очищених від неоднозначності. Цей словник зветься "тезаурус".

Знакові моделі. Якщо ввести умовну позначку окремих понять, тобто знаки, а також домовитися про операції між цими знаками, то можна дати символічний опис об'єкта.

Математичним моделюванням називають процес установлення відповідності певному реальному об'єкту математичного об'єкта, що зветься математична модель. У логістиці широко застосовуються два види математичного моделювання: аналітичне й імітаційне.

Аналітичне моделювання - це математичний прийом дослідження логістичних систем, що дозволяє отримувати точні рішення. Аналітичне моделювання здійснюється в наступній послідовності.

При імітаційному моделюванні закономірності, що визначають характер кількісних відносин усередині логістичних процесів, залишаються непізнаними. У цьому плані логістичний процес залишається для експериментатора "чорним ящиком".

6. Функціональний логістичний менеджмент

Логістичний менеджмент у виробничих фірмах починається з приймання і обробки замовлення споживачів (покупців) ГП. Укрупнено, не стосуючись маркетингової стратегії фірми, можна сказати, що задачею логістичного менеджменту є якісне задоволення попиту від приймання замовлення до доставки ГП кінцевому споживачу у відповідності з правилами логістичного міксу (див тему 3). Загальна процедура управління замовленнями включає в себе декілька етапів, утворюючи так званий логістичний цикл замовлення:

          - приймання і попередня обробка інформації про замовлення ;

- передача ;

- конфігурування ;

- визначення джерел виконання замовлення ;

- планування ;

- моніторинг виконання і доставки замовлення споживачу.

Основною метою логістичного менеджменту закупівель є надійне і якісне забезпечення як підприємств матеріального виробництва, так і організацій і установ інших сфер господарського комплексу, необхідними для виконання виробничих і інших функціональних завдань МР. Проте досягнення цієї мети може бути виконано з різними затратами ресурсів, тому перед логістичним менеджментом виникає проблема оптимізації, як в ланцюгу “постачання – виробництво”, так і в повному логістичному ланцюгу (включаючи кінцевого споживача).

Закордонні спеціалісти по логістиці часто розглядають управління закупівлями як “дистрибуцію навпаки”, маючи на увазі, що у обох сферах реалізуються одні і ті ж логістичні активності: процедури замовлень, транспортування, вантажопереробка, управління запасами, складування і ін. Разом з тим, не дивлячись на зовнішню подібність, є принципові відмінності, що зв’язані перш за все з відмінностями у цільових установках управління цими ключовими логістичними операціями при реалізації глобальної мети бізнесу, яка відповідає місії фірми на ринку.

Розробка логістичної стратегії займає центральне місце в логістичному адмініструванні діяльності фірм поряд з корпоративною маркетинговою і виробничими стратегіями і встановленням місії, тобто це той вихідний фундамент, який відповідає на два основних питання: що фірма представляє собою в даний час і куди вона прагне?

Один із етапів розробки логістичної стратегії є розробка логістичного стратегічного плану з визначенням агрегованих показників як в цілому для логістичної системи, так і для окремих рівнів менеджменту. На цьому етапі затверджується організаційна структура ЛС, визначається базова логістична інформаційна система, система оцінки виконання стратегічних задач і моніторингу. Особлива увага тут приділяється зменшенню затрат, мінімізації інвестицій ЛС, покращенню логістичного сервісу.

Персонал логістичного менеджменту фірм має постійну потребу в аналізі результатів прийнятих управлінських рішень і системних характеристик. При цьому аналіз проводиться, як правило, по базисним і ключовим логістичним операціям і в цілому для визначення рівня досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей логістичного менеджменту. Під аналізом результатів управлінських рішень в логістиці в широкому розумінні за звичай приймається розкладання (декомпозиція) об’єкту чи процесу що вивчається на частини з метою економічного, фінансового, технічного і т.п. дослідження цих частин. З позицій логістики перш за все представляє інтерес економічний і фінансовий аналіз-аудит, що приймаються логістичними менеджерами фірм, і які в кінцевому підсумку відображаються на рівні загальних затрат, прибутку, рентабельності і інших результуючих показниках.

В основу логістичного аналізу покладені такі принципи, як науковість, системний підхід, динамічність, виділення пріоритетних напрямів, комплексність повнота і достовірність інформаційної бази і ін. Методи і прийоми що при цьому застосовуються , характерні для загального техніко-економічного аналізу виробничо-господарської діяльності.