Сутність і значення підвищення якості продукції, показники якості продукції, методи оцінки якості продукції, системи керування якості п
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ДОМАШНЯ РОБОТА
з дисципліни: «Економіка і організація підприємства»
за темою:
«Сутність і значення підвищення якості продукції,
показники якості продукції,
методи оцінки якості продукції,
системи керування якості продукції на підприємстві»
Перевірила: _____________
Київ 2013
Зміст
Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . |
3 |
|
4 |
|
9 |
|
13 |
|
16 |
Висновок. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . |
26 |
Список використаної літератури. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. |
27 |
Вступ
В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки. При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції – задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.
З розвитком науково технічного прогресу проблема якості не спрощується, а, навпаки, стає складнішою. Тому вирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю якості готової продукції, практично неможливо. Повинен бути комплексний, системний підхід, реалізація якого можлива лише в рамках системи управління якістю.
Зараз виготовляється багато продукції
яка б могла стати
- Сутність і значення підвищення якості продукції
Якість – як економічна категорія, відбиває сукупність властивостей продукції, що зумовлюють ступінь її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.
При оцінці якості використовують такі терміни:
- градація якості – категорія, або розряд, привласнені об'єктам однакового функціонального призначення, але з різними вимогами до якості;
- рівень якості (при кількісній статистичній оцінці) – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня;
- міра якості – при виконанні точних технічних оцінок;
- відносна якість – при порівнянні об'єктів.
Вимоги до якості – вираження певних потреб або їхній переклад у набір кількісно або якісно встановлених вимог до характеристик об'єкта, щоб дати можливість їхньої реалізації й перевірки.
Зараз весь світ працює над проблемою забезпечення якості. Методичною її основою є так звана “петля якості”, яка в класичному варіанті має такий вигляд (рис.1.).
Рис.1.1. “Петля якості”, або етапи, на яких забезпечується якість
Основним завданням кожного підприємства є підвищення якості продукції й надання послуг, які повинні:
- відповідати чітко визначеним потребам;
- задовольняти вимоги споживачів;
- відповідати встановленим стандартам і технічним умовам;
- відповідати чинному законодавству країни та вимогам суспільства;
- пропонуватися споживачеві за конкурентоспроможними цінами;
- орієнтуватися на отримання прибутків.
Рис.1.2. Основні напрями впливу якості продукції
Підвищення якості продукції позитивно впливає на результати діяльності підприємства.
Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляє найбільш істотний вплив на процес виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції, є:
- стандартизація і сертифікація виробів;
- стандартизація і сертифікація внутрішніх систем якості;
- державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальності за їх порушення;
- внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
Підвищення якості продукції повинно базуватися на основі розробки комплексної, взаємопов’язаної системи технічних, організаційних, економічних і соціальних та мотиваційних заходів, що забезпечують необхідний рівень якості на всіх стадіях виробництва і споживання продукції. Важливою умовою при їх формуванні є досягнення “господарського ефекту” за рахунок зменшення вартості виробів.
До основних шляхів підвищення якості продукції відносять:
- використання досягнень науки та техніки в процесі проектування виробів;
- запровадження новітньої технології виробництва і суворе дотримання технологічної дисципліни;
- забезпечення належної технічної оснащеності виробництва;
- удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов;
- поліпшення стандартизації як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості, адже саме стандарти й технічні умови відображують сучасні вимоги споживачів до технічного рівня;
- збільшення випуску сертифікованої продукції, покращення окремих показників якості продукції, що випускається на підприємстві;
- запровадження сучасних форм та методів організації виробництва та управління;
- удосконалення методів контролю й розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;
- покращення заходів щодо застосування угодженої системи прогнозування та планування необхідного рівня якості виробів;
- збалансування прийнятих для продуцентів та споживачів цін на продукцію;
- використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства, що є одним із головних факторів підвищення якості продукції;
- всебічна активація людського чинника та проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.
Зростання продуктивності суспільної праці
Темпи і ефективність науково-технічного прогресу
Структуру виробництва і функціональний розподіл потужностей
Підвищення якості продукції
Краще використання основних фондів
Економію сировини, матеріалів, палива, енергії
Зростання ефективності інвестицій
Повнішому задоволенню різноманітного попиту споживачів
Виходу підприємства на світовий ринок, збільшенню експорту
Формуванню іміджу підприємства як економічно надійного партнера ринку
Впливає на
Забезпечує
Сприяє
Рис.1.3. Багатоспрямований вплив підвищення якості продукції на виробництво та імідж підприємства.
- Показники якості продукції
Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня. Абсолютний рівень визначають з допомогою обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів.
Щоб визначити рівень якості, застосовують показники якості продукції.
Показник якості продукції - це кількісна характеристика одного або декількох властивостей продукції, що входять до її якості, розглянута стосовно до певних умов її створення та експлуатації або споживання тощо.
Усі показники якості виробів поділяють на дві групи (рис. 2.1.).
Рис.2.1. Система і зміст показників якості продукції.
Важливе значення для оцінки рівня якості мають одиничні показники, які умовно можна об'єднати у:
- показники призначення (техніко-економічні), які характеризують корисну роботу (виконувану функцію). Сюди належать потужність, продуктивність, міцність, вміст корисних речовин, калорійність;
- показники надійності, довговічності і безпеки, які відокремлюють ступінь забезпечення довготривалості використання і безпечних умов праці та життєдіяльності людини: безвідмовність роботи, можливий термін використання, технічний ресурс, термін безаварійної роботи, граничний термін зберігання... Надійність - це властивість виробу виконувати свої функції. Безвідмовність - це властивість виробу зберігати здатність до роботи на протязі певного терміну використання. Ремонтна здатність виробу - це здатність до відновлення експлуатаційних властивостей. Довговічність - це властивість виробу довго (з можливими перервами на ремонт) зберігати здатність до роботи;
- показники технологічності характеризують властивість виробу щодо ефективності конструктивно-технологічних рішень: трудоємкість, матеріаломісткість, енергоємність. Тобто ці показники характеризують розподіл матеріалів, засобів праці і витрат часу на технологічну підготовку виготовлення і експлуатації продукції;
- показники стандартизації і уніфікації характеризують насиченість продукції стандартними, уніфікованими і запозиченими елементами;
- екологічні показники характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров'я людини і навколишнє середовище: токсичність виробів, вміст шкідливих речовин, обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу;
- економічні показники відображають ступінь економічної вигоди в-ва і придбання споживачем: ціна одиниці виробу, прибуток з одиниці виробу, рівень експлуатаційних витрат;
- ергономічні показники окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним і психологічним вимогам працівника (споживача): ступінь легкості керування, можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників, величина шуму, вібрації;
- естетичні показники визначають естетичні властивості (дизайн) виробу: виразність і оригінальність форми, кольорове оформлення, ступінь естетичності тари (упаковки);
- патентно-правові показники відображають ступінь використання винаходів при проектуванні виробів: коефіцієнт патентного захисту, коефіцієнт патентної чистоти.
У практиці господарювання важливо знати не лише якість окремих виробів, але й загальний рівень якості усієї сукупності виготовлюваної підприємством продукції. З цією метою застосовують певну систему загальних показників. Основними з них є:
- частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їх обсязіс
- коефіцієнт оновлення асортименту продукції;
- частка продукції, що виготовляється, на яку одержано сертифікати.
- частка продукції для експорту в загальному їх обсязі на підприємстві;
- частка виробничого браку;
- чідносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами;
- чількість одержаних рекламацій на продукцію за відповідний проміжок часу.
Також у нормативних документах, на які посилаються при укладанны угод та контрактів, показники якості продукції поєднуються в окремі групи і класифікуються:
- за властивостями;
- способом відображення (у натуральних чи вартісних одиницях);
- кількістю властивостей, що характеризуються (одиничні й комплексні);
- важливістю для оцінювання (відносні та базові);
- етапом обчислення значень (прогнозні, проектні, виробничі, експлуатаційні).
- Методи оцінки якості продукції
Методи, що використовуються для визначення рівня якості продукції поділяються на ті, що використовують для визначення абсолютного рівня якості, а також для відносного рівня якості окремих видів продукції.
До показників, які використовують для визначення абсолютного рівня, належать:
- об’єктивний;
- органолептичний методи.
До показників, які використовують для визначення відносного рівня якості окремих видів продукції, належать:
- диференційований;
- комплексний методи.
Об’єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та приладів вимірювань, лабораторного аналізу. Такий метод є найбільш вірогідним і застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів.
Органолептичний метод широко використовується в практиці для оцінки якості продукції самою людиною, на підставі інформації, яку вона одержує від органів чуття - за допомогою зору, нюху, смаку і дотику. В такий спосіб можна виявити механічні пошкодження, підв'ялену і підморожену продукцію, гнилість, прілість, смакові недоліки та ін. Правдивість оцінки якості продукції залежить від досвіду, знань, практики і кваліфікації експертів. Наприклад, щоб визначити сортономер волокна льону-довгунцю, необхідно провести лабораторні дослідження на його міцність, колір, довжину і под. На це б витрачалося багато часу за масової заготівлі продукції. Досвідчені експерти визначають належність волокна до того чи іншого номера лише за кольором і довжиною волокна, використовуючи при цьому для оцінки зразки, визначені в лабораторних умовах.
Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або ж базовими показниками стандартів (технічних умов). Оцінка рівня якості цим методом зводиться до обчислення значень відносних показників, які за абсолютною величиною менше одиниці (при зіставленні з еталонними показниками), повинні бути більшими або дорівнювати одиниці (при порівнянні з вимогами стандартів чи технічних умов).
Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Одним із варіантів комплексної оцінки якості може слугувати інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. В окремих випадках для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням при її обчисленні коефіцієнтів вагомості усіх розрахункових показників.
Також їснують такі методи визначення рівня якості продукції, що виробляє підприємство, як лабораторний та економіко-статистичний.
Лабораторний метод дає точнішу й об'єктивнішу оцінку якості продукції, яку визначають за допомогою технічних засобів у лабораторних умовах. Використовуючи вимірювальні засоби, виявляють фізичні, хімічні, механічні й технологічні властивості продукції. У такий спосіб визначають вміст жиру в молоці, його кислотність і бактеріальну забрудненість, цукристість буряків, вміст клейковини в зерні пшениці, крохмалю в картоплі, олії в насінні соняшнику, вміст нітратів, нітритів і залишків пестицидів у продукції овочівництва.
Важливо у виробничих умовах поєднувати органолептичний і лабораторний методи, які доповнюють один одного. Різновидом такого поєднання є соціологічний метод. Аналізуючи усні опитування, спеціальні анкетування, через організацію різних виставок, конференцій, аукціонів тощо їх організатори узагальнюють інформацію, виявляють побажання і претензії споживачів і на основі цього вносять зміни у технологічний процес з метою поліпшення якості продукції.
Економіко-статистичний метод використовується для визначення в процесі аналізу відхилення окремих показників якості від прийнятих стандартів. З його допомогою здійснюють пошук резервів підвищення якості продукції, а також оцінку діяльності окремих підрозділів, готують план заходів про відповідальність за зниження якості продукції або матеріального стимулювання за кращі якісні показники.
- Система керування якістю продукції на підприємстві
Процес управління якістю продукції – це дії, що здійснюються при створенні, експлуатації або споживанні продукції з метою встановлення, забезпечення й підтримки необхідного рівня її якості.
Керування якістю продукції – це управлінська діяльність, яка охоплює життєвий цикл продукції і системно забезпечує стратегічні й оперативні процеси підвищення якості продукції й функціонування самої системи управління якістю.
Об’єктами управління є процеси, від яких залежить якість продукції, споживчі характеристики продукції, фактори й умови, що впливають на їхній рівень, а також процеси формування якості продукції на різних стадіях її життєвого циклу.
Суб’єктами управління є різні органи управління й окремі особи, що функціонують на різних ієрархічних рівнях управління, що й реалізують функції управління якістю відповідно до загальноприйнятих принципів і методів управління.
Цілями здійснення керування якістю продукції є:
- підвищення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства за рахунок підвищення якості продукції та всіх супутніх процесів;
- зниження всіх видів витрат і укріплення економічної стабільності підприємства;
- дотримання вимог охорони навколишнього середовища;
- забезпечення цілеспрямованого та системного впливу на параметри якості в напрямі їх постійного поліпшення.
Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємства запровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізму управління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічного менеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійного забезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентноспроможної продукції, є:
- стандартизація і сертифікація виробів, внутрішніх систем якості;
- державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їх порушення;
- внутрішньовиробничий технічний контроль якості.
Стандартизація продукції. Жодне суспільство не може існувати без технічного законодавства та технічних документів, які регламентують правила, процеси, методи виготовлення та контролю продукції, а також гарантують безпеку життя, здоров’я і майна людей та навколишнього середовища. Стандартизація якраз і є тією діяльністю, яка виконує ці функції.
Стандартизація не є вольовим актом, який нав’язується технічному прогресу ззовні, а випливає як неминучий наслідок відбору засобів, методів і матеріалів, що забезпечують високу якість продукції на даному етапі розвитку науки і техніки. З роками з’являються нові методи виробництва і матеріали., що призводить до заміни старих стандартів новими. В цьому безперервному процесі головна мета полягає в тому, щоб на якому завгодно етапі розвитку суспільства створювати якісні вироби при масовому їх виготовленні.
Таким чином, об’єктивні закони розвитку
техніки і промисловості
Результати стандартизації знаходять відображення у спеціально-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічні умови – документи, що містять обов’язкові для продуцентів норми якості виробу і засоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи і засоби вимірювання, випробування, маркеровки, упаковки, транспортування і зберігання продукції). Застосовувана на підприємствах нормативно-технічна документація охоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорсткості вимог до виробів і сукупністю об’єктів стандартизації (рис.4.1.).
Практична реалізація можливостей
національної системи стандартизації
ускладнюється хибами законодавчої
бази у цій сфері: закони сформульовані
у дуже загальній формі. Крім того,
в Україні ще діють норми колишнього
СРСР, які не відповідають міжнародним
вимогам і заважають
Рис.4.1. Сукупність нормативно-технічної документації для проектування і виготовлення продукції.
У XXI сторіччі розраховувати на комерційний успіх може лише те виробництво, управління яким відбувається з обов’язковим урахуванням стандартів ISO 9000 та 14000 (якість довкілля), які можуть з часом трансформуватися в єдині стандарти.
Сертифікація продукції. Ідея сертифікації і загальне її розуміння відомі давно. З давніх пір клеймування продукції виробником було підтвердженням високої її якості. Запевнення продавця покупцю відносно якості продукції також було однією з найдавніших і простих форм того, що зараз ми називаємо сертифікацією.
В наш час сертифікація стала одним із важливих механізмів управління якістю, який дає можливість об’єктивно оцінити продукцію, надати споживачу підтвердження її безпеки, забезпечити контроль за відповідністю продукції вимогам екологічної чистоти, а також підвищити її конкурентноздатність.
За кордоном безпека продукції
для людини і навколишнього середовища
давно підтверджується
В Україні прийнято розрізняти обов’язкову і добровільну сертифікацію. Обов’язкова сертифікація здійснюється в межах державної системи управління господарюючими суб’єктами, охоплює у всіх випадках перевірку і випробування продукції з метою визнання її характеристик (показників) та подальший технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись на відповідність продукції вимогам, котрі не є обов’язковими, за ініціативою самих суб’єктів господарювання (тих або інших видів діяльності) на договірних засадах.
Сертифікат – це папірець, без якого в Україні не можна виробляти, продавати та імпортувати жоден товар. Теоретично такий папірець гарантує безпечність продукції та відповідність її досить жорстким нормам.
Видача сертифікату відповідності. При наявності протоколів з позитивними результатами випробувань, сертифікати на системи якості, або атестату виробництва, залежно від прийнятої схеми сертифікації, орган з сертифікації продукції оформлює сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи та видає заявнику, який після цього має право маркувати продукцію, тару, упаковку, супровідну документацію та рекламні матеріали знаком відповідності.
Згідно ДСТУ 2296-93 встановлено такі зображення знаку відповідності:
- для продукції, яка відповідає обов’язковим вимогам нормативних документів та вимогам, що передбаченні чинними законодавчими актами України, за якими встановлено обов’язкову сертифікацію (мал.4.2.);
- для продукції, яка відповідає усім вимогам нормативних документів, що поширюються на дану продукцію (мал.4.3.)
Мал.4.2. Мал.4.3.
Знак відповідності, зображений на рис.4.3, застосовується також для позначення продукції, яка не підлягає обов’язковій сертифікації, проте сертифікована з ініціативи виробника (виконавця), продавця (постачальника) чи споживача продукції (добровільна сертифікація).
Строк дії сертифікату на продукцію, яка випускається підприємством серійно протягом строку, що встановлений ліцензійною угодою, визначає орган з сертифікації з урахуванням строку дії нормативних документі на продукцію, строку, на який сертифікована система якості або атестоване виробництво.
Строк, що встановлений в ліцензії,
не продовжується. Порядок надання
нової ліцензії замість тої, що втратила
силу, визначає орган з сертифікації
продукції в кожному
В разі внесення змін до конструкції (складу) продукції або технології її виготовлення, що можуть вплинути на показники, які підтвердженні під час сертифікації, заявник зобов’язаний попередньо сповісти про це в орган, який надав ліцензію. Орган з сертифікації продукції приймає рішення про необхідність проведення нових випробувань або оцінки стану виробництва продукції.
У випадку, якщо норми, встановленні стандартом на показник, підтверджений під час сертифікації, змінені на більш жорсткі, то питання про припинення дії кожної наданої ліцензії вирішує орган з сертифікації продукції за погодженням з Держстандартом України.
Вибір механізмів сертифікації.
На практиці дуже часто виникає питання, який з механізмів сертифікації кращий – продукції чи систем якості? Зарубіжний досвід показує, що кожний з них доцільний на своєму місці. Є певні галузі, де висока технологія розвивається такими прискореними темпами, що нелегко розробити вичерпний стандарт на продукцію, який можна було б використовувати в схемі сертифікації продукції, тому в цьому випадку зростає роль сертифікації системи якості.
- Сутність і класифікація методів менеджменту
- Сутність і методологічні основи маркетингового менеджменту
- Сутність і методологічні основи маркетингового менеджменту
- Сутність імітаційного моделювання. Метод Монте-Карло
- Сутність інвестиційного аналізу
- Сутність індустрії гостинності
- Сутність і необхідність облікової політики
- Сутність ЗМІ як інституту
- Сутність, значення та завдання фінансів підприємства
- Сутність зовнішньої торгівлі
- Сутність і види валютних операцій
- Сутність і завдання закупівельної логістики
- Сутність і завдання транспортної логістики
- Сутність і значення нормування праці
