Сутність, значення та завдання фінансів підприємства

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет водного господарства та

природокористування

Кафедра обліку і аудиту 
 
 
 
 
 
 

Реферат 

з дисципліни «Фінанси підприємств»  

на тему:  

«Сутність, значення та завдання фінансів підприємства» 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                                                              Виконала:                                                                                                                                        

                                                                                              Студентка IV курсу

                                                                                               Групи ОА-4

                                                                                               Перевірив:

                                                                                          ас. Оренчин О.В.                                                    
 
 
 
 
 
 

Рівне – 2011

Зміст 

    Вступ…………………………………………………………………………......3

    1. Сутність фінансів підприємств……………………………………………....4

    2. Функції фінансів підприємств……………………………………………….7

    3. Фінанси підприємств як інструмент  економічного стимулювання…………………………………………………………………….…..9

    Висновки…………………………………………………………………...…...12

    Список  використаної літератури……………………………………………...13 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Фінанси є однією з найважливіших  економічних категорій, що відбиває економічні відношення в процесі створення і використання засобів. Їхнє виникнення відбулося в умовах переходу від натурального господарства до регулярного товарно-грошового обміну і було тісно пов'язано з розвитком держави і його потреб у ресурсах.

    Одним із головних ознак фінансів є його грошова форма вираження і  відбиток фінансових відношень реальним прямуванням засобів.

    Фінанси мають як видиму, так і приховану  форму прояву. Видима сторона фінансів проявляється у грошових потоках, які рухаються між суб'єктами фінансових відносин. Ці потоки - їх характер і форми, спрямованість і обсяги  - виступають предметом практичної фінансової діяльності. Прихована сторона фінансів пов'язана з тим, що відображають ті чи інші грошові потоки, а саме – рух вартості створеного у суспільстві валового внутрішнього продукту, тобто обмінні й розподільні відносини. Від налагодженості їх відносин залежить ефективність економічної системи і розвиток суспільства. Ці відносини характеризують внутрішню сутність фінансів і є предметом фінансової науки.

      За допомогою державних фінансів  відбувається регулювання масштабів  суспільного виробництва в галузевому  і територіальному аспектах, захист  навколишнього середовища і задоволення  інших суспільних потреб.

    Фінанси об'єктивно необхідні, тому що обумовлені потребами суспільного розвитку. Держава ж може, з огляду на об'єктивну  необхідність фінансових відношень, розробляти різноманітні форми їх використання: вводити або відміняти різноманітні види платежів, змінювати форми використання фінансових ресурсів і т.д. Держава не може створювати те, що об'єктивно не підготовлено напрямком суспільного розвитку. Воно встановлює тільки форми об'єктивно назрілих економічних відношень.

    Умовою  функціонування фінансів є наявність грошей, а причиною появи фінансів служить потреба суб'єктів господарювання і держави в ресурсах, що забезпечують їхню діяльність.

    Фінанси підприємств незамінні тому, що дозволяють пристосувати пропорції виробництва  до потреб споживання, забезпечуючи в сфері господарювання задоволення постійно непостійних відтворених потреб. Це відбувається за допомогою формування грошових фондів цільового призначення. Розвиток суспільних потреб призводити до зміни складу і структури грошових (фінансових) фондів, утворюваних у розпорядженні суб'єктів господарювання.

    Без фінансів неможливо забезпечити  індивідуальний і суспільний кругообіг  виробничих фондів на розширеній основі, регулювати галузеву і територіальну  структуру економіки, стимулювати  впровадження науково-технічних досягнень, задовольняти інші суспільні потреби. 
 

1. Сутність  фінансів підприємств 

    Фінанси підприємств як складова частина фінансової системи займають визначальне місце у структурі фінансових відносин суспільства. Вони функціонують у сфері суспільного виробництва, де створюється валовий внутрішній продукт, матеріальні та нематеріальні блага, національний дохід - основні джерела фінансових ресурсів. Саме тому від стану фінансів підприємств залежить можливість задоволення суспільних потреб, фінансова стійкість країни.

    Фінансам  підприємств, як і фінансам у цілому, властиві певні загальні та специфічні ознаки. Треба брати до уваги також  і особливості, зумовлені функціонуванням  фінансів у різних сферах економіки. Загальною ознакою фінансів підприємств є те, що вони виражають сукупність економічних (грошових) відносин, пов'язаних із розподілом вартості валового внутрішнього продукту. Специфічні ознаки фінансів підприємств виражають грошові відносини, що залежать від первинного розподілу вартості валового внутрішнього продукту, формування та використання грошових доходів і децентралізованих фондів.

    Фінанси підприємств безпосередньо пов'язані  з рухом грошових коштів. Саме тому досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з грошовими коштами, наявними фінансовими ресурсами. Суттєвими властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності [5;125].

    Не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. Економічну сутність фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у суб'єктів господарювання у процесі їх створення і здійснення ними виробничо-фінансової діяльності. Це грошові відносини:

    - між підприємствами та їх засновниками, які виникають при формуванні статутного фонду (капіталу) — одержання грошей з державного бюджету, надходження пайових внесків та ін. Сума статутного капіталу державного підприємства відображає розмір статутного фонду, а акціонерного товариства — суму випущених ним акцій;

    - між підприємствами та іншими суб'єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), що виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо;

    - між підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи щодо внесків у ці ланки (бюджет, централізовані фонди тощо) різних видів податків та платежів і отримання з них коштів на різні цілі. До них належать також фінансові відносини підприємств з установами банків, які виникають у процесі отримання і погашення кредитів, безготівкових розрахунків, а також відносини з органами майнового і особистого страхування з приводу сплати в них підприємствами страхових внесків і отримання від них відповідних страхових відшкодувань. У цю групу включаються також відносини підприємств з фондовим ринком та інвестиційними фондами;

    - між підприємством і зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення; виплати дивідендів за акціями, а також стягнення грошей за завдані збитки і утримання податків;

    - у межах підприємств, які виникають  при розподілі отримуваних доходів  і накопичень, формуванні різноманітних фондів грошових коштів. Так, при розподілі отримуваного виторгу частину його підприємства спрямовують передусім на відшкодування вартості спожитих у виробництві основних і оборотних фондів, потім — на відшкодування витрат живої праці, а з частини, яка залишилась, формують чистий дохід (прибуток), з якого створюються і поповнюються відповідні резерви і фонди: резервний, статутний, розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних товариствах) тощо.

    Таким чином, об'єктом фінансів підприємств є економічні відносини, пов'язані з рухом коштів, формуванням та використанням грошових фондів.

    Суб'єктами таких відносин можуть бути підприємства та організації, банківські установи та страхові компанії, позабюджетні фонди, інвестиційні фонди, аудиторські організації, інші суб'єкти господарювання, які є юридичними особами.

    Матеріальною  базою фінансів підприємств є  виробництво, тобто у процесі  виробництва продукції, її продажу  формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств і виробництво взаємопов'язані і впливають один на одного. Що стабільніше економіка підприємств, то стійкіше їх фінансове становище. Іншими словами, стійкість фінансового становища підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності [1;129].

    Сферою  виникнення фінансових відносин є процеси  первинного розподілу вартості суспільного  продукту, коли ця вартість розпадається на складові її елементи і відбувається утворення різних форм грошових доходів  і нагромаджень. Виділення в складі виторгу від реалізації продукції прибутку, відрахувань на державне страхування, амортизаційних відрахувань і т. ін., здійснюється за допомогою фінансів та відображає процес розподілу знову створеної вартості відповідно до цільового призначення кожної її частини. Подальший перерозподіл вартості між суб'єктами господарювання (вилучення частини прибутку в розпорядження держави, сплата податків тощо) та конкретизація її цільового використання (наприклад, направлення частини прибутку на капітальні вкладення) також відбувається на основі фінансів. Завдяки їм здійснюються різноманітні процеси перерозподілу вартості суспільного продукту у всіх структурних підрозділах економіки і на різних етапах господарювання.

    Розподіл  і перерозподіл вартості за допомогою фінансів обов'язково супроводжується рухом грошових коштів, що приймають форму фінансових ресурсів. Вони формуються в суб'єктів господарювання і держави за рахунок різних видів грошових доходів, відрахувань та надходжень, а використовуються на розширене відтворення, задоволення потреб суспільства. Фінансові ресурси виступають матеріальними носіями фінансових відносин. Це дозволяє виділити фінанси серед вартісних категорій. Жодна з них, крім фінансів, не характеризується таким матеріальним носієм.

    Отже, важливою ознакою фінансів є те, що фінансові відносини завжди пов'язані з формуванням грошових доходів і нагромаджень, які приймають форму фінансових ресурсів.

    Таким чином, фінанси – це грошові відносини, що виникають у процесі розподілу  і перерозподілу вартості суспільного продукту у зв'язку з формуванням грошових доходів і нагромаджень у суб'єктів господарювання й держави та використанням їх на забезпечення розширеного відтворення і задоволення суспільних потреб [6;210]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    2. Функції фінансів підприємств 

    Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія у процесі відтворення  виявляються через дві головні  функції: розподільчу і контрольну.

    Розподільча функція фінансів. Валовий внутрішній продукт, що виробляється у країні, призначений для споживання учасниками процесу виробництва та ін. Проте перед споживанням він обов'язково має бути розподілений між державою, підприємствами і населенням. Розподіл ВВП, утворюваного у сфері матеріального виробництва, відбувається передусім на підприємствах та інших суб'єктах господарювання за допомогою фінансів із застосуванням їх розподільчої функції.

    Ця  функція фінансів підприємств виявляється  в розподілі отримуваних суб'єктами господарювання виручки, інших доходів  і накопичень за відповідними напрямками. Так, отримуваний виторг спрямовується насамперед на відшкодування вартості використаних у процесі виробництва засобів виробництва. її залишок — валовий дохід — розподіляється на фонд оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і чистий дохід (прибуток). Частина чистого доходу (прибуток) спрямовується передусім на сплату відповідних податків і платежів до бюджету, а частина, що залишилась, — на створення резервів і фондів підприємства.

    Іншими  словами, при розподілі отримуваних  доходів і накопичень за допомогою розподільчої функції фінансів на підприємствах утворюються фонди і резерви, які реально використовуються [3;55].

    Наявність розподільчої функції виокремлює фінанси  зі сфери дії грошей і перетворює їх на самостійну економічну категорію, інструмент розподілу та перерозподілу доходів і накопичень, формування відповідних фондів і резервів. Іншими словами, існує розподільча функція фінансів підприємств об'єктивно і в умовах ринкової економіки. Через неї фінанси здійснюють первинний розподіл і перерозподіл ВВП, який створюється у сфері матеріального виробництва шляхом формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, які використовуються на потреби держави і підприємств.

    Контрольна  функція фінансів підприємств. Ця функція виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, формуванням і цільовим використанням фондів коштів, фінансових ресурсів підприємств.

    Фінансовий  контроль охоплює всі аспекти  господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, створення і використання всіх видів  ресурсів.

    Фінансовий  контроль - це контроль гривнею за формуванням  та раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві країни загалом. Мета контролю полягає в перевірці збереження і правильності витрачання матеріальних та фінансових ресурсів згідно з чинним законодавством і нормативними документами, а також у виявленні та попередженні порушень при їх використанні.

    Контроль  за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками:

    • державні структури — щодо отримання  прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди;

    • установи банків — щодо порядку  кредитування і здійснення розрахунків  підприємств.

    При цьому контроль за діяльністю підприємств  пов'язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств.

    Фінансовий  контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських  організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (грошового) обліку.

    Найбільший  ефект фінансовий контроль забезпечує на базі госпрозрахунку, згідно з яким витрати підприємств безпосередньо  залежать від їх доходів, а фінансовий стан — від результатів діяльності. Цим фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, підвищенню дохідності та ефективності функціонування підприємств.

    Крім  розподільної і контрольної функцій  фінанси виконують також регулюючу  функцію. Ця функція пов'язана з  втручанням держави через фінанси (державні витрати, податки, державний кредит) у процес відтворення. З метою регулювання економіки й соціальних відносин використовується також фінансове і бюджетне планування, державне регулювання ринку цінних паперів.

    Крім  трьох основних функцій — розподільчої, контрольної та регулюючої— в економічній і фінансовій літературі наводяться й інші функції фінансів підприємств: забезпечувальна, стимулююча, формування грошових фондів, їх використання та ін.

     Отже, фінанси підприємств є суттєвим складовим елементом системи управління економікою. Без фінансів неможливо забезпечити кругообіг виробничих фондів на розширеній основі, запроваджувати науково-технічні досягнення, стимулювати інвестиційну діяльність, регулювати структурну перебудову економіки [2;89]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Фінанси підприємств як інструмент  економічного стимулювання 

    При переході до системи ринкового господарювання істотно зростає роль економічного стимулювання, здійснюваного за допомогою  різних вартісних важелів. У їхньому  складі важливе місце належить фінансам підприємств, що володіють з огляду на їх розподільну природу великими можливостями впливу на фактори виробництва і весь відтворювальний процес у цілому.

    Ці  потенційні можливості реалізуються в  різних формах і різних методах. У  сучасних умовах найважливіші завдання полягають у тому, щоб вивести економіку з кризового стану, домогтися фінансового оздоровлення народного господарства, підвищити ефективність суспільного виробництва.

    Для вирішення цих завдань можуть і повинні широко використовуватися фінанси підприємств, а саме - фінансові стимули. До них відносяться такі організаційні форми фінансових відносин, за допомогою яких можна впливати на матеріальні інтереси суб'єктів господарювання.

    Фінансове стимулювання тісно пов'язане з  регулюванням, причому обидва ці процеси дуже впливають один на одного. Фінансове стимулювання є одним із методів регулювання народногосподарських пропорцій. У свою чергу, регулювання, особливо в частині державного втручання в економіку, виступає одним із способів економічного стимулювання суспільного виробництва.

    Для того, щоб впливати на відтворювальний  процес, будь-який фінансовий стимул повинен  бути органічно ув'язаним з виробничою діяльністю підприємств. Саме тут, у  низовій ланці господарювання, створюється  суспільний продукт і національний доход, для забезпечення максимального росту яких саме і створюються фінансові стимули. У складі фінансових стимулів розвитку виробництва і підвищення його ефективності можна виділити:

    - ефективні напрямки інвестування фінансових ресурсів;

    - заохочувальні фонди;

    - бюджетні методи інтенсифікації виробництва;

    - спеціальні фінансові пільги і санкції [4;95].

    Для того, щоб безпосередньо впливати на виробництво, варто вибрати і  забезпечити найбільш ефективні  напрямки вкладення фінансових ресурсів. Завдяки такому інвестуванню коштів розширюються можливості випуску продукції з високою фінансовою віддачею, створюються умови для розвитку нових технологій і екологічно чистих виробництв, удосконалюється відтворювальна, галузева і територіальна структури суспільного відтворення і т. п. Можна виділити три основних напрямки інвестування фінансових ресурсів:

    1. Фінансування технічного переозброєння підприємств, завдяки якому створюються принципово нові машини і пристрої, істотно міняється характерна для галузі структура праці, одержує розвиток комп'ютерне оснащення виробництв і т.д.

    2. Фінансування витрат, пов'язаних з відтворенням робочої сили, професійною підготовкою кадрів, підвищенням їхньої кваліфікації, переорієнтацією працюючих на нові види виробництв. У результаті фінансування названих заходів підвищується загальноосвітній і науково-технічний рівень трудових ресурсів, зростають можливості більш продуктивного їхнього використання, забезпечуються умови для високоефективної праці.

    3. Послідовна реалізація програм, спрямованих на забезпечення зрушень у галузевій і територіальній структурах суспільного виробництва, удосконалювання народногосподарських пропорцій відповідно до сучасних потреб. Сьогодні особливо важлива роль фінансів в інтенсивному зростанні ключових галузей економіки, особливо машинобудування, прискореному розвитку соціально-культурної сфери, забезпеченні ресурсами пріоритетних напрямків розвитку народного господарства.

    Велике  значення в економічному стимулюванні виробництва надається системі формування і використання спеціальних заохочувальних фондів – матеріального заохочення, соціального розвитку тощо.

    Вони  утворяться в низовій ланці господарювання – на підприємствах – і покликані  зацікавити виробничі колективи  в поліпшенні кінцевих результатів діяльності, зростанні виробництва і підвищенні його ефективності. Досягається це за допомогою спеціального підбору джерел утворення фондів стимулювання, особливого порядку і принципів їхнього формування та використання.

    В умовах переходу до ринку система заохочення кращих результатів фінансово-господарської діяльності за допомогою спеціальних стимулюючих фондів буде докорінно перебудовуватися. Необхідність такої перебудови обумовлена тим, що довелося, по-перше, відмовитися від твердої регламентації порядку формування і використання заохочувальних фондів, раніше директивно установлюваного вищими управлінськими структурами, і, по-друге, урізноманітнити систему заохочувальних фондів [3;128].

    Важливу роль у розвитку виробництва і  підвищенні його ефективності можуть відіграти бюджетні стимули. Їхня відмінність від інших фінансових стимулів полягає в тому, що суб'єктом стимулювання є держава. Як економічні стимули здатна виступати, з одного боку, система платежів підприємств у бюджет, у якій досягнуте тісне ув'язування фіскального, регулюючого і стимулюючого призначення різних видів податків. З іншого – система бюджетного фінансування, в якій забезпечена стимулююча спрямованість усіх її елементів.

    Перетворення  платежів у бюджет і системи бюджетного фінансування в стимули розвитку суспільного виробництва засноване на тім, що методи мобілізації коштів у бюджет, напрямки і порядок використання бюджетних асигнувань можна погоджувати з економічними інтересами суб'єктів господарювання.

    Стимулюючий вплив має і бюджетне фінансування. Держава впливає на умови господарювання підприємств і організацій за допомогою використання особливих принципів фінансування, застосування різних форм і методів надання суб'єктам господарювання бюджетних асигнувань. Саме принципи, форми і методи фінансування є специфічними бюджетними способами, за допомогою яких держава впливає на режим витрати засобів у народному господарстві.

    На  сучасному етапі розвитку економіки  посилення стимулюючого впливу бюджетного фінансування може бути забезпечене шляхом орієнтації державних інвестицій на досягнення високих кінцевих народногосподарських результатів, одержання великої фінансової віддачі, а також за допомогою введення в систему фінансування нових умов, що спонукають установи й організації невиробничої сфери до економії бюджетних коштів.

    Важливу роль у стимулюванні процесів суспільного  розвитку покликана зіграти система  фінансових пільг і санкцій. Фінансові  пільги розширюють можливості найбільш ефективного інвестування грошових ресурсів у виробництво і тим самим створюють сприятливі умови для його зростання й удосконалювання. До фінансових пільг відносяться, наприклад, дозвіл на проведення прискореної амортизації основних фондів, звільнення від оподатковування частини прибутку підприємств, що направляється на науково–технічні розробки, проведення природоохоронних заходів і т. п. Санкції ж підсилюють матеріальну відповідальність суб'єктів господарювання за кінцеві результати діяльності, порушення вимог договірної, розрахункової й фінансової дисципліни.

    Слід  зазначити й значну роль фінансів підприємств у розширенні відтворення. Розширене відтворення включає безперервне поновлення і розширення виробничих фондів, зростання ВВП і його головної частини – національного доходу, відтворення робочої сили та виробничих відносин. Воно здійснюється з використанням економічних важелів, товарно-грошових, фінансових і кредитних відносин. Важливе місце у відтворенні всіх складових частин ВВП належить державним фінансам і фінансам підприємств [5;138].