Сутність кредитних операцій комерційних Банків

Розділ 1. Сутність кредитних операцій комерційних Банків

1.1. Сутність кредитних  операцій Дельта Банку

Історично кредит виник на певному етапі розвитку людського  суспільства. Спершу, як явище випадкове, зумовлене особливими взаємовідносинами  між товаровиробниками – коли продавцю потрібно було продати товар, а в покупця не було грошей, щоб  його купити. За таких умов існувала потреба в передачі продавцем  покупцеві товару з відтермінуванням платежу тобто у кредит, що походить від латинського слова creditum –  позичка, борг і credо – вірю. Довіра є невід’ємною, проте не вирішальною  властивістю, яка розкриває суть кредиту як виду економічних відносин, є передумовою формування і руху вільних грошових ресурсів. Основою  розвитку кредиту як економічного явища, є достатня платоспроможність суб’єктів  економічних відносин.            Надійна банківська система – одна з важливих умов забезпечення фінансової стабільності держави, сталого економічного розвитку та загального добробуту, оскільки вона забезпечує рух фінансових ресурсів, без яких функціонування ринкового господарства неможливе. Виступаючи посередниками в перерозподілі капіталів шляхом трансформації тимчасово вільних коштів у інвестиції, банки істотно підвищують загальну ефективність виробництва. Необхідною умовою стабільної діяльності банку є наявність достатнього обсягу фінансових ресурсів та питання формування збалансованого портфеля ресурсів, який він може використовувати при здійсненні активних операцій. Від якісного вирішення цього питання з використанням науково обґрунтованих, перевірених світовою практикою методів банківського менеджменту залежить успішна діяльність банку на ринку банківських послуг.         Кредитування – пріоритетна функція комерційних банків, що впливає на економічний стан регіонів, сприяє появі нових підприємств, робочих місць, розвитку соціально-культурної сфери, забезпечує економічну стабільність у країні. У структурі банківських активів кредити складають близько 50-60 % і забезпечують 2/3 усіх доходів банку. У той же час, кредитні операції є не тільки найбільш дохідними, але й найбільш ризикованими операціями.   Таким чином, кредит – це економічні відносини, що виникають між кредитором і позичальником з приводу мобілізації тимчасово вільних коштів та використання їх на умовах повернення й оплати. Видачу кредитів забезпечують кредитні операції комерційного банку. [Гроші і кредит Колодізєв О. М. ]  Згідно Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитні операції – вид активних операцій банку, які пов'язанi з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування, а також операції по прийняттю зобов'язань на надання коштів у тимчасове користування, операції РЕПО, а також операції з пролонгування заборгованності по кредиту [64].  Інше визначення надає «Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні» №368 від 28.08.2001, затверджена постановою правління НБУ, згідно якої до кредитних операцій,  належать активні операції  банку, що  пов'язані з наданням  клієнтам  залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі,  на  фінансування  будівництва житла та у формі врахування  векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій,  операцій   репо,   фінансового   лізингу   тощо)   або прийняттям  зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування  (надання гарантій,  поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг),  будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми.         Найбільш визнаним є розкриття сутності кредиту як економiчних вiдносин, що виникають мiж суб’єктами ринку у зв’язку з передачею один одному в тимчасове користування вiльних коштiв (вартостi) на засадах поверненостi, строковостi, платностi та добровiльностi. Банківський кредит передбачає, що  одним чи обома з суб'єктів кредитних відносин є банк [30]. Основне місце в світовій практиці в активних операціях банків займають кредитні операції. У відповідності з об’єктами активних операцій в банківському портфелі активів виділяють два портфелі – кредитний та цінних паперів.             За результатами аналізу професійних видань слід зазначити, що кредитні операції – це основний етап кредитної діяльності банку. Здійснення кредитних операцій не може бути розпочате без створення відповідних організаційно-технологічних та матеріально-технічних умов, забезпечення яких передує здійсненню кредитних операцій та (або) відбувається паралельно з ними. Кредитні операції банку розглядаються як сукупність дій, спрямованих на забезпечення всіх етапів кредитного процесу та подальше відображення їх у результатів у бухгалтерському обліку банку. 

На теперішній час, у вітчизняній  та зарубіжній літературі особливе місце  займають дослідження теоретико-методологічних основ банківського кредитування. Це праці провідних вітчизняних  вчених: М.Д. Білик, Ф.Ф. Бутинця, О.В. Васюренка, А.М. Герасимовича, Л.М. Кіндрацької, А.М. Мороза, М.Ф. Пуховкіної та ін. Серед  російських науковців вагомий внесок у розробку цієї тематики здійснено  О.І. Лаврушиним, Г.С. Пановою, В.М. Усоскіним.

За результатами аналізу  професійних видань слід зазначити, що кредитні операції – це основний етап кредитної діяльності банку. Здійснення кредитних операцій не може бути розпочате  без створення відповідних організаційно-технологічних  та матеріально-технічних умов, забезпечення яких передує здійсненню кредитних  операцій та (або) відбувається паралельно з ними. Кредитні операції банку  розглядаються як сукупність дій, спрямованих  на забезпечення всіх етапів кредитного процесу та подальше відображення їх у результатів у бухгалтерському  обліку банку.

При цьому, слід зазначити, що як у світовій так і вітчизняній  економічній літературі немає єдиного  підходу щодо кількості класифікаційних  ознак видів кредитних операцій, оскільки думки вчених, що досліджують цю проблему різняться.

За автором Савлук М. І. підручник «Гроші та кредит»2002, «кредитні операції комерційних банків класифікуються за: групами позичальників, цільовим призначенням, розмірами кредиту, термінами погашення, видами забезпечення, способами надання, порядком погашення, видами відсоткових ставок, способами їх розрахунку, валютою кредиту, кількістю кредиторів» []. В інших літературних джерелах відмічається, що «види кредитів різняться не тільки за позичальниками, але й за іншими параметрами. До них належать: зв’язок кредиту з рухом капіталу, сфера застосування кредиту, термін кредиту, платність кредиту, забезпеченість кредиту» [5, с. 20].    У сучасних умовах вид кредиту не залежить від галузевої приналежності позичальника, а пов’язаний з метою кредитування, правовим статусом позичальника, терміном, методами надання і погашення. Сучасна практика кредитування відрізняється різноманітністю його видів. З посиленням міжбанківської конкуренції види кредитування будуть ще різноманітнішими, оскільки удосконалення діяльності комерційних банків дає змогу застосовувати широкий спектр видів кредиту. У сучасних умовах, комерційні банки можуть запроваджувати також і внутрішні класифікатори, котрі корисні для організації ефективної роботи з кредитним портфелем.       На нашу думку, лише комплексний підхід до відокремлення видів банківського кредиту дає змогу найповніше охарактеризувати кредитні операції комерційних банків. Найоптимальнішою слід вважати класифікацію кредитних операцій за різними критеріями, а саме: терміном кредитування; суб’єктом і об’єктом кредитування; галузевою спрямованістю кредиту; видом валютних цінностей, в яких надано кредит; забезпеченням; ступенем ризику; методом надання; способом повернення; строком повернення; характером визначення та способом сплати процентів; кількістю кредиторів; призначенням.  Розглянемо більш детальніше класифікаію видів кредитних операцій:  а) за терміном кредитування розрізняють короткострокові, середньо-строкові та довгострокові кредити. Короткострокові кредити надаються на строк до одного року, середньострокові кредити – на період від одного до трьох років, а довгострокові – понад три роки. Зауважимо, що в обліковій системі банків України кредити класифікуються лише на короткострокові та довгострокові. В інших країнах існує певне їх відокремлення;    б) за суб’єктами кредитування розрізняють кредити, надані банкам, небанківським фінансово-кредитним установам; органам державної влади, суб’єктам господарювання, фізичним особам;       в) за об’єктом, що кредитується кредити можна поділити на споживчі, іпотечні, кредити, надані на фінансування поточної, інвестиційної та зовнішньоекономічної діяльності;         г) за галузевою спрямованістю кредиту виділяють такі його види: кредити в промисловість; кредити в сільське господарство; кредити в торгівлю; кредити в будівництво; кредити в інші галузі;        д) за видом валютних цінностей, в якому надано кредит, кредити поділяються на: кредити в національній валюті; кредити в іноземній валюті; кредити в банківських металах;         ж) згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені та незабезпечені, або бланкові. Більшість банківських кредитів надається під певне забезпечення. У практиці вітчизняних комерційних банків виділяють такі форми забезпечення зобов’язань позичальника: застава; гарантія; поручительство; стягнення неустойки, пені та штрафів на користь банку; страхування. Застава є матеріальним забезпеченням. А гарантія, поручительство, неустойка та страхування є формами персонального забезпечення.          Предметом застави можуть бути нерухомість, товарно-матеріальні цінності, цінні папери, готова продукція, сировина, дорогоцінні метали, майнові права на грошові кошти, що розміщені на вклад тощо. Вартість предмета застави визначається банком за ринковою вартістю. Загальною вимогою до розміру забезпечення за кредитною операцією є перевищення його ринкової вартості порівняно із сумою основного боргу та відсотків за ним з урахуванням обсягу можливих витрат на реалізацію застави в разі невиконання позичальником своїх зобов’язань. Застава оформляється договором застави.  У разі порушення заставодавцем (позичальником) умов кредитного договору банк може реалізувати об’єкти застави для задоволення своїх вимог. Незабезпечені (бланкові) кредити банки надають рідко, переважно досить надійним постійним клієнтам або інсайдерам банку;      к) за ступенем ризику кредитні операції поділяються на стандартні та з підвищеним ризиком (під контролем, субстандартні, сумнівні, безнадійні).  До стандартних кредитів належать кредити, надані позичальникам, що раніше своєчасно розраховувалися з банком за позиками і процентами та мають належну фінансову стійкість. Кредити з підвищеним ризиком – це бланкові кредити та кредити, надані клієнтам з нестійким фінансовим станом, або клієнтам, які раніше вчасно не погашали банківські кредити та нараховані за ними проценти;            л) за методом надання розрізняють банківські кредити, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано. Одноразові – це кредити, рішення про видачу яких приймається банком окремо за кожним кредитом на підставі заяви та інших документів клієнта. Перманентні кредити надаються банками у міру виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії. Кредити надаються, як правило, шляхом безпосередньої оплати з позичкового рахунку розрахункових документів клієнта (доручень, чеків та інших) без погодження з банком розміру окремих позичок і документального їх оформлення. Гарантовані кредити бувають двох видів: з попередньо обумовленою датою видачі; з видачею у міру виникнення в ній потреби. Сутність гарантованої позичкової операції полягає у наданні банком зобов’язання надати клієнту кредит при виникненні у нього потреби у визначеному розмірі протягом обумовленого терміну;     м) за способом повернення розрізняють кредити: з одноразовим поверненням, коли заборгованість за позичкою, погашається у визначений у кредитній угоді день або достроково на вимогу банку чи за бажанням самого позичальника; з погашенням у розстрочку, тобто окремими платежами протягом установленого кредитним договором терміну (наприклад, довгострокові кредити або відкрита кредитна лінія) або у міру надходження виручки від реалізації продукції на позичковий рахунок після завершення кожного циклу кругообігу капіталу; з регресією платежів, коли кредити були видані під гарантію, поручительство чи інше боргове зобов’язання третьої особи;             н) за строком повернення банківські кредити поділяються на строкові; до запитання; пролонговані; прострочені. Строкові кредити надаються банком на строк, зафіксований у кредитній угоді. Кредити до запитання, або безстрокові, надаються банками на невизначений строк. Клієнт зобов’язаний повернути таку позику за першою вимогою банку. Якщо ж банк не вимагає повернення, то позика сплачується на розсуд клієнта. Пролонговані – це кредити, погашення яких на прохання клієнта банк переніс на пізніший термін. Простроченими вважаються кредити, які не погашені у термін, встановлений кредитним договором;             п) за характером визначення процента кредити поділяються на кредити з фіксованою процентною ставкою та з плаваючою процентною ставкою. Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам. Плаваюча процентна ставка є засобом зменшення ризику банківських втрат в умовах нестабільної економіки, значних темпів інфляції і при довгостроковому кредитуванні. У цих ситуаціях відповідно до кредитної угоди процентна ставка періодично переглядається і прив’язується, як правило, до облікової ставки Національного банку України з урахуванням ситуації на кредитному ринку;           р) за способом сплати відсотків розрізняють банківські кредити з виплатою процентів у міру використання позичкових коштів (звичайний кредит); з виплатою процента авансом одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит);          с) за кількістю кредиторів виділяють такі види кредитів: кредити, що надаються одним банком; синдиковані (або консорціумні) кредити; паралельні кредити. Найпоширенішими є кредити, які надаються одним банком.

До міжбанківських кредитних  операцій відносять: фінансовий лізинг, кредити овернайт (надані строком  на один робочий день), операції РЕПО, овердрафт.

Кредитні операції в поточну  діяльність – кредити, надані позичальникам  на задоволення тимчасової потреби  в коштах для фінансування поточних активів у разі розриву між  часом надходження коштів та здійснення витрат. Вони включають усі кредити, надані за постійними кредитними лініями  на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати та інші цілі. До кредитів у поточну діяльність відносять: операції РЕПО; ураховані  векселі; овердрафт; факторингові операції; кредити за внутрішніми торговельними  операціями; кредити за експортно-імпортними операціями; інші кредити на поточну  діяльність.

Операція репо – операція, яка складається з двох частин і при якій укладається єдина  генеральна угода між учасниками ринку про продаж (купівлю) цінних паперів на певний строк із зобов’язанням  зворотного продажу (купівлі) у визначений термін або, на вимогу однієї із сторін, за заздалегідь обумовленою ціною. За своєю економічною суттю операція репо – це кредитна операція, в якій цінні папери використовуються як забезпечення. Розрізняють два типи операцій репо: операція прямого репо – продаж цінних паперів банку з умовою їх викупу в покупця; операція зворотного репо – купівля банком цінних паперів з умовою їх подальшого продажу продавцю. За термінами здійснення операції репо поділяються на безстрокові (до запитання), строкові та овернайт.

Урахування векселя –  це форма кредитування банком векселедержателя шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним з дисконтом  за грошові кошти з метою одержання  прибутку від погашення векселя  в повній сумі. Дисконт в даній  операції є винагородою, яку отримує  банк під час врахування векселів у векселедержателів до закінчення терміну їх сплати. До різновидів операцій із урахування векселів належать безоборотне  урахування і урахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності векселедержателя-пред’явника. Кредит у формі врахування векселів надається  шляхом: перерахування суми, що належить до сплати пред’явнику векселя на поточний рахунок пред’явника у  строк, установлений у договорі про  урахування векселів; перерахування  суми, що належить до сплати пред’явнику  векселя на поточний рахунок його кредитора за умови подання документів, що підтверджують наявність кредиторської  заборгованості (акт звірки заборгованості, договори про поставку продукції, товарно-транспортні  накладні тощо).

Овердрафт – це короткостроковий кредит, який надається клієнту понад  залишок коштів на його поточному  рахунку в банку в межах  встановленого ліміту. Ліміт овердрафту визначається на підставі даних про  фінансовий стан клієнта і залежить від обсягу та динаміки надходжень на його поточний рахунок. При виконанні  такої операції за рахунком клієнта (контрагента) в банку утворюється  дебетове сальдо. Іншими словами, овердрафт  являє собою кредитну лінію (можливість негайного отримання кредиту), погоджену  банком, якою контрагент може скористатися з допомогою свого поточного  рахунку. Здебільшого поточний рахунок  клієнта, як і кореспондентський  рахунок банку, має кредитовий залишок. Перевищення цього залишку при  проведенні розрахункових операцій як банком, так і контрагентом можливе  при підписанні відповідної угоди в разі відкриття кореспондентського рахунку банку або поточного рахунку клієнту.

Факторинг – це кредитна операція, за якою банк купує у клієнта  право на стягнення його дебіторської заборгованості. Ідеться про придбання  платіжних документів за продану  продукцію або надані послуги (за фактом, що вже відбувся або буде проведений) за узгодженою ціною.

Кредитна лінія – вид  кредиту, що передбачає можливість поетапного використання кредитних коштів у  межах встановленого ліміту (максимальної заборгованості). Залежно від періоду, на який відкривається кредитна лінія, вона може бути короткостроковою (до 1 року) або довгостроковою (понад 1 рік). Короткострокові кредитні лінії  відкриваються для фінансування поточних потреб, які виникають у  позичальника, а довгострокові –  для формування основних фондів, оплати устаткування, фінансування капітальних  вкладень, реконструкції і модернізації виробництва, капітального будівництва  тощо. Споживчий кредит – це кредит, який надається як в національній так і в іноземній валютах фізичним особам-резидентам України на придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.  

Строк кредиту, а також  відсотки за його користування (якщо інше не передбачено умовами кредитного договору) розраховуються з моменту  отримання (зарахування на рахунок  позичальника або сплати платіжних  документів з позичкового рахунку  позичальника) до повного погашення  кредиту та відсотків за його користування.     Короткострокові кредити можуть надаватись банками у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді. Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.    Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основних фондів. Об'єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію тощо.  

1. За забезпеченням:

а) забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними  паперами);

б) гарантовані (банками, фінансами  чи майном третьої особи);

в) з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцтво страхової  організації);

г) незабезпечені (бланкові).

2. За ступенем ризику:

а) стандартні кредити;

б) кредити з підвищеним ризиком. 6. За методами надання:

а) у разовому порядку;

б) відповідно до відкритої  кредитної лінії;

в) гарантійні (із заздалегідь  обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов'язання).

За строками погашення:

а) водночас;

б) у розстрочку;

в) достроково (за вимогою  кредитора або за заявою позичальника);

г) з регресією платежів;

д) після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Споживчі кредити поділяються  на: інвестиційні; для купівлі товарів  та сплати послуг; на розвиток підсобного господарства; цільові кредити окремим  соціальним групам; на нецільові споживчі потреби; чекові; банківські кредитні картки.              Графічно класифікація видів кредитів представлена на рисунку 1.1  Гострота житлової проблеми розширило сферу застосування та зростання обсягів кредитів, які надаються фізичним особам, на придбання житла, тобто іпотечних кредитів, при цьому предметом іпотеки є житлова нерухомість. Характерною ознакою іпотечного кредиту є залишення заставного майна у позичальника. Позичальник може експлуатувати об’єкти, що передані у заставу. Іпотека дає право кредитору (банку) переважного задоволення своїх вимог до боржника в межах суми зареєстрованої застави. До іпотеки банки вдаються, як правило, при великих розмірах кредиту, але частіше іпотечний кредит надається спеціалізованими іпотечними банками, фінансовими компаніями, земельними банками і т. д.        Новим у споживчому кредитуванні є чековий кредит та банківські кредитні картки. Надання чекового кредиту пов’язано з наявністю рахунку.  Це може бути звичайний поточний рахунок в банку. Між кредитором та позичальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку. Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів або спеціальними внесками позичальника.      Кредитна картка – це іменний грошовий платіжно-розрахунковий банківський документ, який використовується для надання споживчого кредиту. Використання кредитних карток виражає економічні відносини між трьома суб’єктами: банком, власником картки, торгівельною організацією.[О.Д. Бовчак кредит і банківська справа]       Пластикова картка з виділеними символами, видана банком покупцеві, служить для торгівельної організації свідченням того, що банк гарантує відкриття кредиту власнику цієї картки. За кожною карткою встановлюється ліміт, який може бути змінено в той чи інший бік залежно від режиму використання картки її власником. Власники кредитних карток постійно отримують інформацію про залишок ліміту кредитування за нею і, відповідно, про необхідність продовження кредиту. Кредитні картки застосовуються і при сплаті за послуги. Використання кредитних карток полегшує надання споживчих кредитів.          Зміст кредитних операцій комерційних банків полягає в укладенні та виконанні договорів щодо надання кредиту між банком та позичальником, які супроводжуються записами за банківськими рахунками з відповідним відображенням у балансах контрагентів кредитного договору. У кредитному договорі передбачається: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, форма забезпечення зобов’язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів і основного боргу, права, зобов’язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції. Для організації процесу кредитування банком розробляється внутрішньобанківський нормативний документ, який регламентує порядок розгляду документів позичальника, функції структурних підрозділів (кредитного, юридичного, безпеки, супроводження та контролю кредитних операцій), які беруть участь у процесі кредитування, порядок організації роботи з простроченими кредитами та особливості надання окремих видів кредитів. Організація процесу кредитування нижче показана схематично рис 1.2.

Рис. 1.2. Структура процесу кредитування

Проведення кредитних  операцій комерційних банків повинно  відповідати певним вимогам і  умовам. Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які  має банк (не надаються кредити: на покриття збитків господарської  діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного капіталу клієнта; на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди; підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство  тощо).  Отже, кредитні операції – основа банківського бізнесу, оскільки вони є головною статтею доходу банку. Однак із такими операціями пов’язаний певний ризик – імовірність втрати всієї або частини вартості активів, що існують у формі позик, врахованих векселів, гарантій та поручительств, виданих банком. Тому, глибоке розуміння сутності кредитних операцій сприятиме створенню банківськими працівниками ефективної системи їх управління.            Терміни розміщення кредитних ресурсів різні. Традиційним фінансовим інструментом ринку міжбанківських кредитів є короткострокові кредити «короткі гроші», терміном до одного місяця; кредити терміном більше, ніж один місяць, вже вважаються довгостроковими – «довгі гроші». Іншим фінансовим інструментом, що активно використовується, є короткострокові валютні міжбанківські депозити (їх ще називають валютні міжбанківські кредити).            Кредитні операції - це відношення між кредитором і дебітором (позичальником) із приводу наданих (одержання) у тимчасове користування коштів, їхнього повернення й оплати. При цьому мається на увазі саме утримання дій учасників відношення, насамперед банківських робітників. [ Васюренко О. В. Банківські операції / О. В. Васюренко. – К.: Знання, 2000. – 243 с.]

Кредитні операції банків і кредитних заснувань у першому наближенні діляться на: активні і пасивні. (Див. таблицю 1.2)

Таблиця 1.2

Кредитні операції

Інакше кажучи, кредитні операції містять у собі: позичкові  операції і депозитні операції.          Зміст кредитних операцій комерційних банків полягає в укладенні та виконанні договорів щодо надання кредиту між банком та позичальником, які супроводжуються записами за банківськими рахунками з відповідним відображенням у балансах контрагентів кредитного договору. У кредитному договорі передбачається: мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту, форма забезпечення зобов’язань позичальника, процентна ставка, порядок і форма сплати процентів і основного боргу, права, зобов’язання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів, перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування, періодичність їх подання банку, можливість проведення банком перевірок на місці наявності і стану зберігання заставного майна тощо. Зміст кредитного договору визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції. Проведення кредитних операцій комерційних банків повинно відповідати певним вимогам і умовам. Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має банк (не надаються кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного капіталу клієнта; на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди; підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство тощо).  Отже, кредитні операції – основа банківського бізнесу, оскільки вони є головною статтею доходу банку. Однак із такими операціями пов’язаний певний ризик – імовірність втрати всієї або частини вартості активів, що існують у формі позик, врахованих векселів, гарантій та поручительств, виданих банком. Тому, глибоке розуміння сутності кредитних операцій сприятиме створенню банківськими працівниками ефективної системи їх управління.