Університет економіки та права «КРОК»

Реферат на тему:»Сутність  та види соціального  страхування на                   випадок безробіття»

Студентки    4 курсу    

Група»фінанси та кредит» 

Калініної Світлани Володимирівни          
 

        В Україні найбільшого розвитку та правового забезпечення набуло обов'язкове державне соціальне страхування.

Загальнообов'язкове соціальне державне страхування  — це система прав, обов’язків і  гарантій, яка передбачає надання  соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

     Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» набрав чинності з 1 січня 2001 р. Його головною метою є посилення соціального захисту громадян, які залишилися без роботи, і надання гарантованих соціальних послуг.

    Закон  визначає правові, фінансові та  організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття як системи прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає забезпечення матеріальних виплат застрахованим особам у разі безробіття з незалежних від них обставин, а також фінансування соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. У Законі визначено коло осіб, які підлягають страхуванню, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів страхування. Страховиком є Фонд. Об'єкт страхування на випадок безробіття становить страховий випадок, з настанням котрого у застрахованої особи виникає право на отримання матеріального забезпечення. Страховий випадок - це подія, через яку особа втратила заробітну плату або опинилася в стані часткового безробіття. Для контролю за діяльністю Фонду на тристоронній основі створюється Наглядова рада.

     Державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері страхування на випадок безробіття покладено на Міністерство праці та соціальної політики України.

     Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України «Про зайнятість населення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статутом Фонду, який затверджує правління Фонду. У період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням органів ДСЗ виплачується матеріальна допомога відповідно до умов надання допомоги по безробіттю та в розмірах, про які йшлося вище. Вона сплачується з першого дня навчання. Її тривалість зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю, а порядок виплати встановлюється Мінпрацею України.

   Закон передбачає можливість здійснення економічних методів регулювання зайнятості. Так, роботодавцям, котрі створюють робочі місця для безробітних, надається дотація з Фонду у розмірі витрат на заробітну плату, прийнятих за направленням ДСЗ (але не вище за середній рівень у галузях економіки відповідної області) в розрахунку на рік.

      Фонд має право:

застосовувати фінансові  санкції у разі порушення порядку  сплати страхувальниками страхових  внесків;

стягувати з посадових  осіб та страхувальників передбачені  законом штрафи за недотримання Закону.

      Фонд зобов'язаний:

забезпечувати збір страхових внесків;

виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги;

раціонально використовувати  кошти та контролювати правильність нарахування і своєчасність сплати внесків, а також витрат;

інформувати застрахованих осіб про результати своєї роботи через засоби масової інформації.

       Державний фонд сприяння зайнятості населення, який діяв до 1 січня 2001 р., було підпорядковано Державному центру зайнятості. Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є незалежною самостійною структурою. Така різниця має свої позитивні і негативні аспекти.

      До позитивних аспектів відносяться:

неможливість використання коштів Фонду будь-яким органом не за цільовим призначенням;

більш дієвий механізм збору страхових внесків до Фонду;

висока обмеженість  можливим зловживанням у корисних цілях  коштами Фонду.

       Негатив становить значна обмеженість оперативного коригування перерозподілу коштів між статтями в разі виробничої потреби в цьому.

    Страхування  на випадок безробіття здійснюється  за принципами:

   -надання державних  гарантій реалізації застрахованими  особами своїх прав;

   -обов’язковості  страхування на випадок безробіття  всіх працюючих на умовах трудового  договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), а також громадянами — суб’єктами підприємницької діяльності;

   -цільового  використання коштів страхування  на випадок безробіття;

солідарності та субсидування;

   -обов’язковості  фінансування Фондом загальнообов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;

   -паритетності  в управлінні страхуванням на  випадок безробіття держави, представників  застрахованих осіб та роботодавців;

  -диференціації  розмірів виплати допомоги у  зв’язку з безробіттям залежно  від страхового стажу та тривалості  безробіття;

  -надання на  рівні не нижче за прожитковий  мінімум, встановлений законом,  допомоги у зв’язку з безробіттям  та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

   -законодавчого  визначення умов і порядку  здійснення страхування на випадок  безробіття.

      Особа набуває статусу застрахованої особи з дня укладення трудового договору; з цього дня починається сплата страхових внесків. Сплата страхових внесків припиняється з дня розірвання трудового договору.

Особам, які підлягають страхуванню на випадок безробіття, видається свідоцтво про загальнообов’язкове  державне соціальне страхування, яке є єдиним для всіх видів соціального страхування.

Працюючі пенсіонери та особи, в яких відповідно до законодавства  України виникло право на пенсію; іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, не підлягають страхуванню на випадок безробіття [2, ст. 5].

   Другим суб’єктом загальнообов’язкового соціального страхування на випадок безробіття є страхувальники. Це роботодавці та застраховані особи, які відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сплачують страхові внески.

       Роботодавцями вважаються:

власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган та фізичні особи, які використовують найману працю;

власник розташованого  в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі  міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

          Представниками роботодавців є об’єднання та спілки роботодавців чи інші уповноважені роботодавцями органи (представники).

Роботодавець набуває  статусу платника страхових внесків  до Фонду загальнообов’язкового  державного соціального страхування  України на випадок безробіття з дня реєстрації.

     Розмір страхових внесків щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.

   Роботодавці та застраховані особи сплачують страхові внески один раз на місяць в день одержання роботодавцями в установах банків коштів на оплату праці.

  Страхові внески, сплачені в іноземній валюті, підлягають перерахуванню на рахунок Фонду у валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день сплати страхових внесків.

   У разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду провадиться у пропорційних сумах.

     У разі незабезпечення банківськими установами перерахування страхових внесків до Фонду одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до Фонду суму несплачених страхових внесків.

    Якщо роботодавці несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються санкції, передбачені статтею 38 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

      У разі ліквідації або реорганізації роботодавець зобов’язаний провести повний розрахунок щодо сплати страхових внесків до Фонду на день ліквідації або реорганізації та звернутися за місцем його реєстрації як платника страхових внесків для зняття з обліку.

    Із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

     Від сплати страхових внесків звільняються [2, ст. 18]:

застраховані особи  на період відпустки на догляд за дитиною  до досягнення нею трирічного віку та відпустки на догляд за дитиною  до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

застраховані особи  в частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

       Розміри страхових внесків установлюються на календарний рік [2, ст. 19]:

для роботодавця  — у відсотках до сум фактичних  витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

для найманих працівників  — у відсотках до сум оплати праці, які включають основну  і додаткову заробітні плати, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі  в натуральній формі), які підлягають оподаткуванню прибутковим податком з громадян;

для громадян України, які працюють за межами України та не застраховані в системі соціального  страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, які  сплачують страховику страхові внески і осіб, які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами — у відсотках до сум оподатковуваного доходу (прибутку).

     Право  на матеріальне забезпечення  на випадок безробіття та соціальні  послуги мають:

   -застраховані  особи.

   -незастраховані  особи — військовослужбовці Збройних  Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, військ Цивільної оборони, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, Служби безпеки України, органів внутрішніх справ України, звільнені з військової служби у зв’язку із скороченням чисельності або штату без права на пенсію (далі — військовослужбовці), та особи, які вперше шукають роботу, інші незастраховані особи у разі їх реєстрації в установленому порядку як безробітних.

   -громадяни  України, які працюють за межами  України та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни, в якій вони перебувають, мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України.

   -особи, які  забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок, творчі  працівники, які не є членами творчих спілок), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими угодами мають право на забезпечення за цим Законом за умови сплати страховику страхових внесків.

    Застраховані  особи, визнані у встановленому  порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку  безробіття, працювали на умовах  повного або неповного робочого  дня (тижня) не менше 26 календарних  тижнів та сплачували страхові  внески, мають право на допомогу через безробіття, розмір якої залежить від страхового стажу.

    Право  на допомогу у зв’язку з  безробіттям зберігається у разі  настання перерви страхового  стажу з поважних причин, якщо  особа протягом місяця після  закінчення цієї перерви зареєструвалась в установленому порядку в державній службі зайнятості як безробітна. Поважними причинами є:

    -навчання  у професійно-технічних та вищих  навчальних закладах, клінічній  ординатурі, аспірантурі, докторантурі  з денною формою навчання;

   -строкова  військова служба;

   -здійснення  догляду непрацюючою працездатною  особою за інвалідом I групи  або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером,  який за експертним медичним  висновком потребує постійного  стороннього догляду;

   -інші поважні причини, передбачені законодавством України. 

   Допомога  у зв’язку з безробіттям   для цих осіб обчислюється  в наступному порядку.

   Розмір допомоги  по безробіттю визначається у  відсотках до їх середньої  заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу:

до 2 років — 50 відсотків;

від 2 до 6 років — 55 відсотків;

від 6 до 10 років — 60 відсотків;

понад 10 років — 70 відсотків середньої зарплати.

     Допомога  у зв’язку з безробіттям виплачується  залежно від тривалості безробіття  у відсотках до визначеного  розміру:

перші 90 календарних  днів — 100 відсотків;

протягом наступних 90 календарних днів — 80 відсотків;

у подальшому — 70 відсотків  визначеного розміру.

    Наприклад,  якщо середній заробіток особи  складав 300 грн, а страховий  стаж 7 років, то допомога через  безробіття буде призначена і виплачена в таких розмірах: за перші 90 календарних днів безробіття — 180 грн (60 % від 300 грн); протягом наступних 90 днів — 144 грн (80 % від 180 грн); у подальшому — 126 грн (70 % від 180 грн).

     Особи,  визнані в установленому порядку  безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали менше 26 календарних тижнів, а також особи, які бажають відновити трудову діяльність після тривалої (більше 6 місяців) перерви, та застраховані особи, звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу. Її розмір визначається у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

    Допомога  у зв’язку з безробіттям виплачується  з восьмого дня після реєстрації  застрахованої особи в установленому  порядку в державній службі  зайнятості.

    Загальна  тривалість виплати допомоги  через безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

     Для  осіб передпенсійного віку (за 2 роки  до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги  по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів.

    У разі  чергового визнання в установленому  порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога через безробіття, тривалість її виплати враховується сумарно.

    У разі  зміни застрахованою особою місця  постійного проживання виплата  допомоги у зв’язку з безробіттям  продовжується після реєстрації її в установленому порядку як безробітного за новим місцем проживання.

    Допомога  у зв’язку з безробіттям може  виплачуватися одноразово для  організації підприємницької діяльності  безробітними, які не можуть бути  працевлаштовані у зв’язку з відсутністю на ринку праці відповідної роботи. Ця допомога виплачується особам, яким виповнилося 18 років, за їх бажанням.

    Допомога  у зв’язку з безробіттям особам, які звільнилися з останнього  місця роботи за власним бажанням  без поважних причин, призначається відповідно до вищезазначеного порядку і її виплата починається з 91-го календарного дня.

    У середньомісячну  заробітну плату (дохід) для  обчислення допомоги у зв’язку  з безробіттям враховуються всі  види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога у зв’язку з безробіттям не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

     Одноразова  виплата допомоги у зв’язку з безробіттям для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги у зв’язку з безробіттям, нарахованої відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», у розрахунку на рік.

     Порядок  надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її  виплати для організації безробітним  підприємницької діяльності, встановлюється  спеціально уповноваженим центральним  органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.

З вищенаведеного можна  зробити наступні висновки: безробіття, так само як і інфляцію, ми розглядаємо  як явище, що засвідчує порушення  рівноваги, тобто як результат певних макроекономічних коливань. Щоправда, не всяке безробіття є порушенням або відхиленням від норми. Оскільки воно спостерігається в усіх країнах ринкової економіки і в різні часи, то його можна певною мірою також вважати своєрідною нормою.

Чому безробіття є макроекономічним явищем? Для тлумачення наводять, як правило, два аргументи.

Перш за все наявність  безробіття є свідченням недовикористання ресурсів суспільства, а отже, і чинником, що діє в бік зменшення ВНП, сукупної пропозиції. 

По-друге, безробіття - це, окрім усього, певна кількість людей із меншою платоспроможністю, що спричиняє зменшення сукупного попиту. Отже, безробіття впливає на макрорівновагу з двох боків: і з боку попиту, і з боку пропозиції.

     Досвід засвідчує: певний відсоток безробіття існує завжди. Покладаючись на цей безперечний факт, можна висловити припущення, що певний рівень безробіття є нормою, певною мірою природним явищем.

Безробіття, що формується різними потоками на ринку праці, складається з двох частин: природного (нормального) рівня та рівня, що перевищує природний. Величина природного рівня є змінюваною і формується низкою зовнішніх чинників. Основні з них:

1. Соціальний захист  від безробіття – це система  організаційно–правових та економічних  активних та пасивних заходів  держави щодо забезпечення соціально-економічних прав громадян з метою попередження та усунення наслідків безробіття.

2. Незайняте населення  – працездатне населення у  працездатному віці, яке не здобуває  професійну освіту, не має юридично  оформленої у встановленому порядку постійної або тимчасової роботи незалежно від отримання чи не отримання ними побічних доходів.

3. Пропонуємо внести  такі зміни до ст. 2 Закону України  “Про зайнятість населення”: “Тривало  безробітними вважаються особи,  яким державною службою зайнятості  надано статус безробітного і не працевлаштовано за спеціальністю протягом шести місяців”. Чітке законодавче визначення цього поняття сприятиме розробці додаткових гарантій для їх соціального захисту, а також спеціальних програм їх перепідготовки та реінтеграції.

4. Потрібно встановити  на рівні закону етапи реєстрації  громадян як безробітних: первинна  реєстрація; реєстрація у цілях  пошуку підходящої роботи; реєстрація  у якості безробітних (з метою  отримання соціальних виплат); перереєстрація безробітних.

5. З метою забезпечення державних гарантій зайнятості для безробітних пропонуємо доповнити Закон України “Про зайнятість населення” положенням про обов’язкову письмову форму відмови роботодавця у прийнятті на роботу безробітного, який звернувся за направленням служби зайнятості.

6. Державну політику  працевлаштування безробітних можна  поділити на два напрямки:

1) сприяння всім  безробітним у активному самостійному  пошуку роботи;

2) пошук роботи  та працевлаштування працездатних громадян.

7. Розрахунковою  величиною для нормативу достатнього рівня оплати праці за новим місце роботи повинен бути не загальний для всіх працездатних прожитковий мінімум, а диференційований за соціально-професійними групами для працівників та соціально-демографічними їх підгрупами. Для працівників некваліфікованих така заробітна плата повинна бути встановлена на рівні мінімальної заробітної плати.

8. Ознаками, які характеризують  громадські роботи є: загальнодоступність  робіт, оскільки здійснення громадських  робіт не потребує спеціальної  кваліфікації особи; суспільно корисна спрямованість; особливе цільове призначення: сприяти тимчасовій зайнятості безробітних громадян; добровільний характер; строковий характер.

9. Професійне навчання - це система організаційно-правових  заходів забезпечення здобуття особою кваліфікації за відповідною професією (спеціальністю), що здійснюється у формі професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації в навчальних закладах та на виробництвах.

10. Законодавчо закріплене  поняття безробіття повинне характеризувати його зміст як соціального суб’єктивного ризику (тобто подію, яка ставить людину у важке матеріальне становище та зумовлює необхідність звертатись за допомогою), а не як соціально-економічне явище, при якому частина громадян не має змоги задовольнити потреби у праці (у державі).

11. Національна система  матеріального забезпечення громадян  грунтується на двох визначальних  принципах фінансування забезпечення  соціального захисту громадян, в  тому числі, в разі безробіття: соціально-страховому (за рахунок страхових соціальних внесків) та соціально-забезпечувальному (за рахунок фінансування з державного бюджету).

12. З метою захисту  права особи на належний рівень  допомоги з безробіття, необхідним  є законодавче закріплення обчислення  та виплати допомоги з безробіття у відсотках від установлених державою тарифів оплати праці на відповідну професію, а не від заробітної плати особи за останнім місцем роботи. 

Незважаючи на запроваджені обмеження щодо виплат допомоги по безробіттю, на 2009-2010 роки очікується серйозний дефіцит бюджету Фонду страхування на випадок безробіття. Тож новий закон передбачає джерела залучення додаткових коштів.

      По-перше, на 0,4% збільшено розмір відрахувань. Так, по 0,1% втрачають Фонди соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань і з тимчасової втрати працездатності (за їхній рахунок збільшують відрахування до Фонду страхування на випадок безробіття). Також додатково збільшується розмір страхових внесків для роботодавців та найманих працівників (по 0,1%).

     По-друге, розширено перелік осіб, які зобов’язані бути застрахованими на випадок безробіття і сплачувати відповідні внески. Тепер до них належать особи, які працюють за цивільно-правовими договорами, проходять альтернативну службу, особи, які працюють на умовах неповної зайнятості, військовослужбовці (у тому числі працівники УМВС, СБУ, прикордонних військ тощо, крім військовослужбовців строкової служби), працюючі пенсіонери та іноземці, які тимчасово працюють за наймом в Україні.

Визначено, що Закон  України «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення  впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення» діятиме  впродовж двох років, до 1 січня 2011 р. Однак  зовсім не факт, що запроваджені антикризові заходи дозволять вирішити проблему виплат людям, які втратять роботу, за рахунок доходів Фонду. У підсумку все залежатиме від масштабів безробіття.