Сутність та значення кредитних операцій, види банківських кредитів

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Львівський інститут економіки  і туризму

Самостійна робота

на  тему:

«Сутність та значення кредитних операцій, види банківських кредитів»

Виконала:

ст.групи БОФ/09

Мачишин Зоряна

Львів 2012

Незважаючи на те, що з розвитком  банківської системи банки освоюють дедалі нові види діяльності (наприклад, надають консультаційні, трастові послуги з управління нерухомістю), проникають у страховий бізнес (що є характерним для банківських систем країн Заходу), все ж основною їх функцією є кредитування діяльності клієнтів. Надання кредитів – не тільки важлива функція банку, що виділяє його якособливий вид капіталотворчого підприємства, а й основне джерело прибутку. Отже, кредитування було і є важливим попри всі зміни в економічному житті країни.

Загалом, прехід до ринкової економіки, розвиток комерційних відносин справляють позитивний вплив на основи функціонування банківського кредиту в господарстві нашої країни. В сучасних умовах основними макроекономічними завданнями кредитного процесу є сприяння раціональній

організації виробництва  і збуту, збільшенню обсягів необхідної на ринку продукції, одержанню максимального прибутку при мінімальних затратах.

Серед форм кредиту найпоширенішим є банківська, загалом, визначальні відносини між юридичними і фізичними особами (позичальниками), з одного боку, і банками (кредиторами), з іншого боку, у процесі руху позичкового капіталу. Сутність і змістом банківського кредиту розкривається у особливостях, властивих банку як фінансового посередника. Основа своєї діяльності - кредитна справа. Саме виникнення банку мало об'єктивну основу, він з'явився у відповідь зване "фіаско ринку", прояви коливаннях ринку. Це технологічні і спонукальні (поведінкові) фрикції, які внаслідок недосконалостей функціонування ринку позичкового капіталу сприяли ситуації, коли економічні агенти який завжди мають можливість швидко й вчасно одержати гроші чи розмістити кошти у формі кредиту. Вихід на фінансовий ринок пов'язане з поруч витрат, що має понести суб'єкт реалізації угоди. Тоді як банк, будучи постійним учасником ринку позичкового капіталу, має низку переваг, дозволяють йому мінімізувати дані витрати:

за рахунок ефекту масштабу банки  знижують Витрати мобілізацію ресурсів не має і управління своїм кредитним портфелем. Це виявляється у цьому, що банки, з одного боку, вирішується проблема участі власників малих капіталів у крупних інвестиційні проекти, створюючи пули коштів, по-друге, здійснюють розподіл великих зобов'язань компаній, перетворюючи в свої власні менші зобов'язання.

Банки, маючи у своєму арсеналі набір спеціальних засобів і методів, здатні до їх зниження й обмеження різних ризиків, однією з засобів є диверсифікації кредитного портфеля, коли банк випускає зобов'язання із меншим ризиком, ніж його власне.

Банки трансформують активи, здатні керувати ліквідністю, тобто банки  можуть забезпечувати одночасно  задоволення потреб вкладників в ліквідних активах, з одного боку, і здійснювати розміщення засобів у сфери неліквідних вкладень, з іншого боку.

Відсутність часу та коштів власники капіталу визначає переваги банку попередньою  оцінкою інвестиційних проектів; технічні й можливості зі збирання й аналізу інформації банку дозволяють їй уникнутивисокорискованного вкладення  коштів. До чого, економія також досягається  з допомогою ефекту масштабу і  уніфікованих процедур аналізу інформації.

Іншого характеру поведінкові  чи спонукальніфрикции, які викликаніассиметрией інформації та її наслідками - несприятливим  відбором і моральних ризиком.Ассиметрия пов'язана з тим, що "одержання інформації про позичальників неможливо чи ж це поєднується зі значними витратами. Несприятливий відбір - помилковий вибір контрагента у вигляді те, що найактивнішими у пошуках капіталу є гірші позичальники. Моральний ризик проявляється після підписання договірного зобов'язання, коли сторона отримавши капітал порушує умови контракту, що ставить під успішної реалізації проекту. Засобом дозволуассиметрии інформації є раціонування кредиту (відмову у видачі, встановлення обмежень за сумі кредиту).

Дані переваги банків перед економічними агентами (фірми, домогосподарств та інших.) визначають особливе становище його як економічного посередника над ринком позичкових капіталів. Але дані переваги властиві й іншим фінансових посередників - небанківським кредитно-фінансовим організаціям. Проте, між останніми, і банком також є низка відмінностей. Вони виявляється у наступних двох ознаках:

• подвійний обмін борговими зобов'язаннями;
• прийняття безумовних зобов'язань з фіксованою сумою боргу;

Ці основні відмінності банківського кредитування від інших форм кредиту визначає багато в чому стала вельми поширеною їх у економічному обороті, значної ролі банківської системи в народному господарстві.

Сутність кредитних операцій банку  необхідно розглядати невідривно не від системи банківського кредитування - необхідного елемента кредитної  системи країни. Під нею розуміється "сукупність взаємозалежних елементів, визначальних організацію кредитного процесу його регулювання відповідно до принципами кредитування і теорією кредитного ризику". Виділяються такі основні компоненти даної системи: об'єкти кредитування; лад і ступінь участі власні кошти позичальника в кредитної операції; способи регулювання позичкової заборгованості (ліміти кредитування); методи кредитування; форми позичкових рахунків; банківський контроль у процесі кредитування [2,с.172 - 173].

За інших підручниках по банківської справи виділяються й інші елементи системи банківського кредитування. Наприклад, в підручнику "Банківська справа" підред.О.И.Лаврушина вказані 3 фундаментальних елемента: суб'єкти, забезпечення і той кредитування. За підсумками цих базових компонент автори виділяють іще одна - довіру, стверджуючи, що кредит - "це ризик, і довіри не обійтися" [3,с.243 - 244].

Однією з важливих елементів  системи банківського кредитування є принципи банківського кредитування. Проте, у економічній літературі немає однозначності у визначенні сам термін "принцип кредитування". З іншого боку, різні автори дотримуються різного кількісного складу самих принципів кредитування.

Здебільшого виділяються три базових  принципу:

цілеспрямованість;

терміновість;

забезпеченість.

До того ж виділяються ряд  додаткових:дифференцированность, платність, ефективність,опосредованность та інших. Методологія виділення принципів кредитування передбачає врахування основних законів кредиту:

закон планомірної повернення коштів;

закон схоронності кредитних коштів.

Дані закони кредиту лежать у  основі засад закладених механізмі  банківського кредитування. Саме розбіжність  у цьому питанні пояснюється  лише тим, що різні об'єкти кредиту, його види впливають утримання принципів.

Маючи вищевказані закони кредиту, автори підручника "Банківська справа" підред.Г. Р. Коробової виділяють такі принципи:

• принцип терміновості, визначальний як часові кордони кредиту, і конкретні терміни його повернення;
• принцип цілеспрямованості, визначальний кордону використання кредиту;
• принцип забезпеченості кредиту;

Отже, виділені принципи є спільними  всім видів кредитних відносин. Особливості окремих видів кредиту виступають не як принципи властиві окремому виду банківського кредитування, а виявляється у особливостях окремих принципів кредитування стосовно конкретному виду. Тобто. то є вияв торкається сутності, частиною якого у разі є принципи кредитування [1, з 276 - 280].

банківський кредит - це будь-яке  зобов'язання банку надати позичальнику певну суму коштів у грошовій формі або банківських металах, яке надано в обмін на зобов'язання позичальника повернути суму основного боргу і сплатити відсотки, комісію та інші збори за її користування.

Банківський кредит надається  позичальнику на принципах забезпеченості, повернення, строковості, платності  та цільового характеру використання.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права на захист своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу внаслідок неплатоспроможності позичальника та можливості задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на заставлене майно, стягнення заборгованості з гарантів, поручителів тощо.

Принципи зворотності  та строковості означають, що кредит має бути повернений позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк. Від дотримання цих принципів залежить можливість банку надавати нові кредити, оскільки повернені позики є одним із джерел кредитних ресурсів. Порушення принципів зворотності та строковості призводить до виникнення простроченої заборгованості за кредитами і погіршення якості кредитного портфеля банку.

Принцип платності полягає в тому, що у процесі кредитування банк вимагає від позичальників не тільки повернення кредиту, а й сплати відсотків за його користування. В умовах ринкових відносин відсоток є об'єктивною платою за користування отриманими у кредит коштами. За рахунок відсотків банки покривають свої витрати із залучення ресурсів, оформлення кредитних договорів, супроводження кредиту й отримують прибуток.

Цільовий характер кредитування передбачає використання отриманого кредиту тільки на конкретні цілі, обговорені у кредитному договорі. Цільове використання кредиту легше простежити, якщо однією з умов його надання є відкриття позичальником поточного рахунку в банку. Дотримання цього принципу забезпечує своєчасність повернення кредиту, адже тільки реалізація цілі, на яку отримано кредит, може забезпечити необхідну суму коштів для його погашення.

Для вивчення системи банківського кредитування необхідно вивчити  види банківських кредитів.

Поділ банківських кредитів залежно від критеріїв класифікації подано на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Класифікація банківських кредитів

За строком виокремлюють:

- короткострокові кредити - до  одного року;

- середньострокові кредити - від одного до трьох років;

- довгострокові кредити - понад  три роки;

Короткострокові кредити надаються  у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку з витратами  виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді тощо.

Середньострокові кредити надаються  на оплату обладнання, поточні витрати, фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити надаються  для формування основних фондів, фінансування капітальних вкладень, реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, нове будівництво, приватизацію та ін.

За кількістю кредиторів кредити поділяються:

- на кредити, які надаються  одним банком;

- консорціуми! кредити, тобто  кредити, які надаються одному  позичальнику двома або більше  банками, що об'єдналися в консорціум  з об'єднанням кредитних ресурсів.

За об'єктом кредитування кредити можуть спрямовуватися:

- у поточну діяльність;

- інвестиційну діяльність.

Кредити на поточну діяльність це кредити, що спрямовані у сферу обігу та надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для придбання поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійсненням витрат.

Серед кредитів, наданих на поточну  діяльність, можна виокремити:

а) кредити на внутрішні торговельні  операції - надаються для фінансування руху товарів між етапами купівлі (виготовлення) та їх наступного продажу, витрат на перевантаження товарів у дорозі та зберігання на складах (посередницькі операції);

б) кредити на експортно-імпортні операції - надаються для здійснення операцій експорту (імпорту) товарів і послуг згідно з чинним законодавством.

Кредити в інвестиційну діяльність - це кредити, спрямовані у сферу виробництва, що надаються позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах при здійсненні ними інвестиційних вкладень.

За галузями економіки  виокремлюють такі види кредитів:

- у промисловість;

- сільське господарство;

- торгівлю;

- будівництво;

- інші галузі.

За забезпеченням кредити  поділяються:

- на забезпечені заставою;

- забезпечені гарантією або  поручительством;

- незабезпечені (бланкові).

Кредити, забезпечені заставою, - це кредити, за якими як забезпечення позичальником  або третьою особою надаються: майно (рухоме і нерухоме), майнові права, цінні папери та ін., що може бути предметом  застави відповідно до законодавства України.

Кредити, забезпечені гарантією  або поручительством, виражаються  в юридичному оформленні зобов'язання з боку гаранта (поручителя) погасити заборгованість позичальника перед  банком у випадку, коли цього не зможе  зробити позичальник за якихось  об'єктивних умов. У ролі гарантів можуть бути фінансово надійні підприємства, банки, які мають офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж "інвестиційний клас", вітчизняні та іноземні компанії, фірми, в ролі поручителів - фізичні особи.

Кредити незабезпечені (бланкові) - це кредити без будь-якого забезпечення, які надаються банком у межах  власного капіталу надійним позичальникам, які мають стабільні джерела  погашення кредиту і позитивну  кредитну історію з можливим застосуванням  підвищеної ставки відсотка. Бланковий кредит може надаватися за короткострокового кредитування під прибуткові та гарантовані угоди позичальника з контрагентами. Банк має право видавати бланкові кредити тільки за умов дотримання обов'язкових економічних нормативів, встановлених Національним банком.

За методами надання  кредити поділяються:

- на кредити, що надаються  у разовому порядку;

- кредити, що надаються в межах  відкритої кредитної лінії;

- кредити за методом овердрафт.

Кредити надаються у разовому порядку  шляхом одноразового списання коштів з позичкового рахунку на цілі, передбачені кредитним договором.

Кредити надаються в межах відкритої  кредитної лінії шляхом багаторазового списання коштів з позичкового рахунку  на підставі заявок позичальника в межах суми та на цілі, встановлені кредитним договором. Кредитна лінія зазвичай відкривається в межах визначеного контракту (групи контрактів), який використовується впродовж тривалого часу або в межах фіксованого строку кредитних відносин банку з позичальником.

В банку відкривають такі види кредитних  ліній:

- що поновлюється;

- що не поновлюється;

- що надається траншами.

При використанні кредитної лінії, що поновлюється, зобов'язання банку  зменшуються при наданні кредиту  та поновлюються у разі погашення заборгованості позичальником.

У разі використання кредитної лінії, що не поновлюється, зобов'язання банку зменшуються при наданні кредиту та не поновлюються.

У разі використання форми кредиту, який надається траншами, зобов'язання банку зменшуються при наданні траншу та не поновлюються.

Кредити, що надаються за методом  овердрафт, - це одна з форм короткострокового  кредиту, при наданні якого банк має право здійснювати оплату платіжних документів понад залишок  коштів на поточному рахунку позичальника в межах визначеного договором  ліміту.

За методами погашення  виокремлюють:

- кредити, що погашаються одноразовим  платежем на конкретну дату, яка  вказана в кредитному договорі  як строк повернення кредиту;

- кредити, що погашаються з  розстроченням платежів. У цьому  випадку сума кредиту погашається певними частинами протягом усього строку користування кредитом. Період погашення вказується у кредитному договорі та може бути періодичним (щомісячно, щоквартально, один раз на півріччя, один раз на рік, після закінчення обумовленого договором періоду тощо) чи відповідати встановленому кредитним договором графіку.

За категорією кредитного ризику кредити поділяються:

- на стандартні;

- нестандартні.

За стандартних кредитів кредитний  ризик за такими операціями є незначним і становить 1 % чистого кредитного ризику, а за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки, - 2 % чистого кредитного ризику.

У складі нестандартних кредитів окремо виділяють кредити "під контролем", "субстандартні", "сумнівні" і "безнадійні":

а) кредити "під контролем" - кредитний ризик за такими операціями є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить 5 % чистого кредитного ризику, а за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, в яких немає джерел надходження валютної виручки, - 7 % чистого кредитного ризику;

б) "субстандартні" кредити - кредитний  ризик за такими операціями є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 % чистого кредитного ризику, а  за кредитними операціями в іноземній  валюті з позичальниками, в яких немає джерел надходження валютної виручки, - 25 % чистого кредитного ризику; також є ймовірність несвоєчасного  погашення заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені кредитним  договором;

в) "сумнівні" кредити - це операції, за якими виконання зобов'язань  з боку позичальника в повній сумі (з урахуванням фінансового стану  позичальника та рівня забезпечення) є під загрозою, ймовірність повного погашення заборгованості за кредитом низька та становить 50 % чистого кредитного ризику, а за кредитними операціями в іноземній валюті з позичальниками, в яких немає джерел надходження валютної виручки, - 60 % чистого кредитного ризику;

г) "безнадійні" кредити - це операції, ймовірність виконання зобов'язань  за якими з боку позичальника (з  урахуванням фінансового стану  позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик у цьому випадку дорівнює сумі заборгованості за кредитом і становить 100 % чистого кредитного ризику.

За характером встановлення відсоткової ставки :

- кредити з фіксованою відсотковою  ставкою, тобто ставка встановлюється  у момент підписання договору і залишається незмінною протягом усього періоду кредитування. Фіксована ставка встановлюється, як правило, за короткостроковими кредитами;

- кредити з плаваючою відсотковою  ставкою, тобто ставка, встановлена  у кредитному договорі, періодично  переглядається і прив'язується  до рівня облікової ставки Національного банку та фактичних темпів інфляції.

За способами сплати відсотків  кредити поділяються:

- на кредити, відсотки за якими  можуть сплачуватися через визначені  кредитним договором проміжки  часу (щомісячно, щоквартально та  ін.);

- кредити, відсотки за якими  сплачуються після закінчення строку кредитування;

- дисконтні кредити - сплата  відсотків за користування кредитом (дисконт) здійснюється одночасно з видачею кредиту.

Список використаних джерел:

1. Банківська справа:Учеб. / Під ред.Г.Г. Коробової. - М.:Юристъ, 2002. - 751 з.

2. Банківська справа:Учеб. / Під ред.Г.Н.Белоглазовой і Л. П.Кроливецкой. - СПб.: Пітер, 2004. - 384 з.

3. Банківська справа:Учеб. / Підред.О.И.Лаврушина. - М.: Фінанси і статистика, 2006. -672с.

4. Банківська справа: стратегічне керівництво / Під ред. У.Платнова, М. Хіггінса. - М.:Консалтбанкир, 2003. -357с.

5.Карачун Про. Особливості функцій банків перехідною економіці // Банківський вісник. №7.2002.С.17 - 20.

6. Організація діяльності комерційних банків:Учеб. / Г.І. Кравцова, М.К. Василенко, И. К. Козлова та інших.; Підобщ. ред. Г.І.Кравцовой. -Мн.:БГЭУ, 2007.512 з.

7. Основи банківської справи:Учеб. посібник / Під ред.Ю.М. Ясинського. -Мн.:Тесей, 2006. - 448 з.