Теоретичні аспекти організації і ефективності виробництва молока

                                         РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ МОЛОЧНОГО СКОТАРСТВА

1.1. Теоретичні аспекти організації і ефективності виробництва молока

В сучасних умовах раціональна  організація  виробництва молока передбачає знаходження таких оптимальних організаційних рішень в галузі, які дозволяють отримати результат, що характеризується економічною, технологічною та соціальною ефективністю. Тобто, крім технологічної досконалості та продуктивності галузь виробництва молока в окремому сільськогосподарському підприємстві повинна бути економічно ефективною, стабільною у своєму розвитку та забезпечувати максимально можливий соціальний ефект для тих працівників, які безпосередньо задіяні в процесі виробництва молока. 

Раціональна організація виробництва  молока в сільськогосподарських  підприємствах є основою ефективного  функціонування всього молокопродуктового підкомплексу. Крім того, оскільки молочне  скотарство тісно інтегроване з  іншими галузями окремого підприємства то будь – які рішення, спрямовані на вдосконалення організації ведення молочного скотарства стимулюватимуть покращення в інших галузях та сферах  діяльності підприємства (кормо виробництво, маркетингова політика, система організації економічної роботи та ін.).

Розгляд теоретичного змісту організації  виробництва молока має певні  труднощі, зумовлені відсутністю  в наукових джерелах конкретики стосовно об’єкту організації. Більшість  напрацювань економічної науки  щодо організації виробництва стосуються сільськогосподарського підприємства в цілому. Однак, більшість сучасних сільськогосподарських підприємств України є багатогалузевими, молоко в них є всього лиш одним із видів продукції. Моногалузеві, вузькоспеціалізовані підприємства на виробництві молока практично відсутні. Тому, розглядаючи організацію виробництва в підприємстві ми не охоплюємо сукупності усіх питань, що відображають специфіку організації саме виробництва молока. З іншого боку, дану специфіку можна розглянути, однак в науці відповідні напрацювання (в комплексі) відсутні, що пояснюється, на наш погляд, не в останню чергу відсутністю належного господарського (комерційного) розрахунку молочнотоварних ферм сільськогосподарських підприємств.

Динаміка економічних процесів відображена у визначеннях змісту науки організація виробництва на сільськогосподарських підприємствах. Дані визначення різняться за двома критеріями: час опублікування та автор. Стосовно часу опублікування, то можна відзначити наступне. Л.К. Грінчук писав: "організація вивчає закономірності і способи раціональної побудови, планування і ведення сільськогосподарського виробництва в конкретних підприємствах". Це визначення можна вважати універсальним, прийнятним для будь-якого типу економіки. Однак, в ньому не вказано основного завдання науки. Б.І. Яковлєв визначав організацію виробництва як науку, яка вивчає закономірності раціональної побудови і ведення в них виробництва з метою підвищення його ефективності і забезпечення подальшого зростання добробуту народу". Дане визначення подає як мету вдосконалення організації виробництва, - підвищення його ефективності, що безумовно є актуальним і зараз. Однак, в умовах сучасної ринкової економіки України ріст добробуту народу уже не формулюється як мета організаційних змін.

 М.І. Сінюков своє визначення змісту науки  формулює наступним чином: "Організація виробництва – це наука, що вивчає закономірності раціональної побудови і ведення господарства в сільськогосподарських підприємствах з метою найбільш повного використання внутрішніх резервів, максимального виробництва продукції найвищої якості при мінімальних затратах  праці і засобів на  її одиницю". Визначення, що його дає даний автор в підручнику, що опублікований в 1989 році, майже не відрізняється від вищенаведеного за винятком, - в ньому уже не згадується про внутрішні резерви. Визначення, що його наводить Л.Я. Зрібняк – "Організація виробництва – це економічна наука, яка на основі об’єктивних законів розвитку природи й суспільства вивчає закономірності раціональної побудови, планування та економічно ефективного ведення виробництва на сільськогосподарських підприємствах та їх об’єднаннях із метою одержання максимального прибутку". Як бачимо, відмінність даного визначення в акцентах в наступному: підкреслюється значення дії об’єктивних законів; як мета визначається максимізація прибутку.

Узагальнивши усі аспекти наведених  визначень змісту організації виробництва  можна сформулювати наступне. Організація  виробництва в сільськогосподарських  підприємствах, - це наука, яка в процесі  досліджень виконує такі завдання: дослідження закономірностей раціональної побудови сільськогосподарського виробництва; наукове обґрунтування систем ведення господарства; вдосконалення методології планування сільськогосподарського виробництва; забезпечення повного використання наявних ресурсів сільськогосподарських підприємств; обґрунтування шляхів підвищення продуктивності виробництва; мінімізація затрат на виробництво продукції; визначення напрямів підвищення якості та конкурентоспроможності продукції; максимізація прибутку; підвищення ефективності виробництва в цілому. Об’єктом досліджень є окремі сільськогосподарського підприємства, їх групи та підрозділи.

На наш погляд, при визначенні теоретичного змісту процесу "організація  виробництва молока"" в сучасних умовах важливо враховувати співвідношення між поняттями "організація виробництва", "управління виробництвом" і "менеджмент". Значення такого співставлення не стільки в термінологічних особливостях, які часто пояснюються проблемами перекладу з англійської мови на українську мову, і навпаки, скільки в конкретному змістовному наповненні того чи іншого поняття. Англійське "management" означає керування, завідування. Відповідно до фундаментального словника – довідника економічних термінів процес менеджменту визначається як сукупність чотирьох стадій, які зображені графічно наступним чином (рис. 1.1).

Рис.1.1. Стадії менеджменту (Джерело: Экономикс: Англо-русский словарь-справочник / Э. Дж. Долан, Б.И. Домненко.- М. Лазурь)

Тобто, відповідно до даної схеми, організація є всього лиш однією з кількох складових менеджменту. Чому це так,  - стає зрозуміло після ознайомлення з визначенням змісту терміну "організація" відповідно до уявлень західної економічної науки. Зазначається, що "організація – це розподіл робіт серед окремих осіб і груп, а також координація їх дій". Це те, що у вітчизняному розумінні є організацією праці, а не організацією виробництва, оскільки, наприклад,  Л.Я. Зрібняк зазначає, що організація праці, це "…добір працівників відповідних професій та встановлення певних зв’язків між ними, організація орендних відносин, індивідуальних і сімейних ферм". Однак, водночас необхідно розуміти, що загальнонаукове поняття "менеджмент" прийнято розкладати на його різновидності і одна із них "виробничий менеджмент". Організація праці і управління (керівництво) є лише складовими елементами організації виробництва (виробничого менеджменту). Даний висновок, з врахуванням специфіки організації сільськогосподарського виробництва, підтверджується таким визначенням виробничого сільськогосподарського менеджменту, що його дає Рональд Кей. Він пише: "Фермерський менеджмент – це процес прийняття рішення в умовах лімітованості ресурсів, що розподілені по кількох виробничих альтернативах, для організації виробництва в напрямку, який забезпечує досягнення певної мети". Таке визначення цілком і повністю відповідає попередньо наведеним визначенням змісту організації виробництва в сільськогосподарських підприємствах, що їх наводять вітчизняні автори Грінчук Л.К., Яковлев Б.І., Сінюков М.І., Зрібняк Л.Я. Такий висновок можна зробити, якщо врахувати, що під "прийняттям рішення" розуміється "вивчення закономірностей раціональної побудови і ведення господарства", під "ресурсами", - "внутрішні резерви" і під метою, - "одержання максимального прибутку". Деякі важливі уточнення щодо визначення змісту організації виробництва в сільському господарстві (аграрного менеджменту) подає Дональд Осбарн у своєму підручнику "Сучасний аграрний менеджмент". Він визначає, що, - "... менеджмент є поглядом на те, як діяльність підприємства в розумінні організації виробництва і технології забезпечує досягнення його специфічної мети. Він забезпечує цільове використання ресурсів в процесі зміни пріоритетів і під контролем підприємства". Цей автор конкретизує також, що здійснення менеджменту передбачає організаційні рішення стосовно питань: що виробляти; які обсяги виробництва; коли виробляти. Це стратегічні питання. Серед поточних питань виділяються наступні: технологія виробництва; затрати праці; вибір обладнання і технічних засобів; відбір працівників.

Стосовно динаміки процесу організації  виробництва (аграрного менеджменту), то на наш погляд, важливим є виділення  Брадфордом і Джонсоном п’яти  основних кроків, на яких ґрунтуються  організаційні рішення в процесі  менеджменту (рис. 1.2). Щодо мети процесу організації виробництва в сільському господарстві, то окремі дослідники (Гейл Крамер та ін.) застерігають, що однозначне визначення в якості мети прибутку (що робить Л.Я. Зрібняк) в сучасних умовах не відображає повною мірою існуючих реалій. Вони пишуть: "… ми часто думаємо, що найбільш загальною метою організації виробництва є максимізація прибутку. Однак, якщо розглядати мотиваційні механізми окремих людей (групи яких складають підприємства), то побачимо, що дуже часто метою є щось інше, наприклад економія часу та інше". Виходячи з цього вважаємо, що найбільш коректним у визначенні мети вдосконалення організації виробництва буде вираз "підвищення ефективності виробництва", оскільки ефективність виробництва вимірюється не лише прибутком, а цілим комплексом показників і категорій.

Рис. 1.2. Основні етапи здійснення організаційних рішень в процесі  менеджменту (Джерело: Farm Management Analysis / Lawrence A. Bradford and Glenn L. Johnson. – 1^st ed. — John Wiley & Sons, New York).

Молоко виробляється не лише в сільськогосподарських  підприємствах, а й в присадибних  господарствах, які не є підприємствами, водночас, далеко не усі сільськогосподарські підприємства є товаровиробниками  молока, тому можна констатувати, що об'єктом дослідження мають бути лише ті сільськогосподарські підприємства, в яких виробляється молоко. Враховуючи структуру підприємства можна виділити рівні визначення економічної ефективності виробництва молока в складі організаційної системи "сільськогосподарське підприємство"  (рис. 1.3). Дослідження організації та ефективності молочного скотарства на рівні сільськогосподарського підприємства, як економічної системи, не завжди дає об’єктивний результат, якщо молочнотоварна ферма не працює в умовах комерційного розрахунку. Власне в даній ситуації ферма не є повноцінним суб’єктом товарно – економічних відносин, не має власного фінансового балансу, наслідком чого є викривлена інформація щодо доходів та затрат в галузі, яку можна отримати в сільськогосподарських підприємствах.

Рис. 1.3. Рівні дослідження ефективності системи виробництва молока в  сільськогосподарському підприємстві

Молочне скотарство є складовою  частиною системи тваринництва підприємства. М.І. Сінюков дає визначення системи тваринництва та її структуру. На наш погляд правомірним є її поділ на технічні, технологічні та організаційно-економічні елементи. Важливим елементом дослідження організації виробництва молока на рівні системи тваринництва окремого підприємства є можливість з’ясувати зв’язки галузі з іншими галузями тваринництва, негативним, – відсутність відповідних наукових напрацювань в цьому напрямку, обмаль інформації щодо таких зв’язків в звітній документації підприємств.

Необхідним в процесі дослідження галузі виробництва молока є дослідження скотарства, як галузі окремого підприємства. Більшість дослідників, на жаль, розглядають організацію скотарства лише в розрізі технічних і технологічних аспектів процесу виробництва в галузі, таких як: виробничі типи підприємств, виробниче планування, відтворення стада, способи утримання, оборот стада і т. п. Основні труднощі будь - яких економічних досліджень галузі скотарства обумовлені перш за все тим, що стандарти економічної роботи в окремих сільськогосподарських підприємствах (облік, аналіз, планування) не передбачають виділення скотарства, як окремої економічної підсистеми підприємства. Дані проблеми відпадають, якщо усе скотарство підприємства зосереджено на молочнотоварній фермі і даний підрозділ (підрозділи) є госпрозрахунковим із належним рівнем економічної роботи. Однак, в сучасних умовах наявність і поєднання наведених умов є рідкісним винятком, а не правилом.

Наведений підхід стосовно об’єкту  дослідження організації виробництва  молока на жаль не має відображення у відповідних дослідженнях. Стосовно молочнотоварних ферм автори виділяють наступне: типи і розміри ферм; опис технологій виробництва; організація і оплата праці на фермі. Тобто, складне і багатогранне питання організації виробництва на даному рівні розглядається спрощено. Однак молочнотоварна ферма є відносно відособленим суб’єктом господарювання в якому об’єктивно наявні ті ж організаційні підсистеми, що і в цілому по сільськогосподарському підприємству: природна, технічна, економічна і суспільна. Вони, на рівні ферми, потребують відповідних досліджень. Молочнотоварна ферма, як економічна система, структурована і відтворюється по законах, що є спільними для усіх економічних систем. Разом з тим її притаманні і певні особливості: продукція ферми (молоко, приплід, гній, вибракувані тварини) є відносно відомою, фіксованою величиною, що має вартісну оцінку (на певний момент часу або за період); ресурси ферми (засоби і предмети праці) є також фіксованою і відомою величиною, однак досить відносно, оскільки існують проблеми вартісної оцінки засобів, перш за усе через достовірність обліку в умовах відсутності комерційного розрахунку ферми. Виручка від реалізації продукції ферми теж не завжди є відомою величиною, оскільки облік виручки здійснюється не в розрізі ферми а по господарству в цілому. Грошові цільові запаси, необхідні на певний момент або період часу відтворення майнового комплексу ферми (основних і оборотних фондів) є цілковито невідомою величиною, хоча визначення її є можливим і необхідним. Ці запаси визначаються перспективною структурою ресурсів ферми, а її визначення вимагає відповідального відношення до процесу планування на усіх структурних рівнях підприємств і підрозділів. Однак, як відомо, стан планової роботи в більшості підприємств незадовільний, особливо на рівні їх структурних підрозділів.

Крім вищенаведеної статики  економічної системи "молочнотоварна ферма", в процесі організації  виробництва важливо враховувати  динаміку даної системи. Вона складається  з чотирьох етапів.

1. Придбання необхідних для здійснення процесу виробництва ресурсів (основних і оборотних фондів), - процес постачання із зовнішніх, по відношенню до молочнотоварної ферми, економічних систем, однак за рахунок коштів ферми, як госпрозрахункової одиниці.
2. Процес виробництва в його вузькому розумінні, тобто споживання натурально-речового і вартісного змісту ресурсів ферми ( понесення затрат) з одночасним створенням продукції.
3. Реалізація продукції.
4. Резервування цільових грошових запасів з метою відтворення ресурсів ферми: амортизаційний фонд та кошти для придбання оборотних засобів.

Таким чином, вдосконалення організації  виробництва молока необхідно здійснювати  в таких напрямках:

• оптимізація розміру і складу природних ресурсів, перш за все тих кормових угідь, що використовується для потреб галузі виробництва молока;
• вдосконалення форм організації і оплати праці та відносин власності в галузі, тобто формування необхідної кількості, структури і кваліфікації працівників, створення умов для підвищення продуктивності і якості їх праці;
• формування оптимальної структури, кількості, якості і процесу відтворення майнового комплексу "молочнотоварна ферма" у відповідності до вимог сучасних технологій.

Як зазначалось, поняття "організація виробництва на молочнотоварній фермі", "організація молочного скотарства" і "організація виробництва молока" не слід ототожнювати. Виробництво молока є одним із складових елементів виробництва на молочнотоварній фермі, де крім молока виробляються інші види продукції. Молоко є основним видом продукції молочнотоварної ферми, однак потрібно пам’ятати де існує подібність і де різниця. Наприклад, говорячи про організацію виробничих процесів на фермі неможливо і непотрібно розділяти молоко та інші види продукції, в іншому випадку, наприклад при розподілі затрат, – такий поділ просто необхідний. Дослідники організації виробництва молока чомусь не акцентують своєї уваги на таких суттєвих аспектах організації виробництва в галузі.

Метою вдосконалення організації  виробництва молока є підвищення його ефективності. Дані поняття прямо взаємозалежні: якщо виробництво належно організоване, – воно ефективне, і навпаки, високий рівень ефективності виробництва є свідченням його раціональної організації. Ефективність – поняття комплексне і багатогранне, в кожній галузі воно має свої особливості. Зміст вислову американського економіста Франка Найта, що його наводять в підручнику з економічної теорії, – "... можливо жоден економічний термін чи поняття не використовується в такій немислимій кількості загальновживаних значень, як прибуток ..." повною мірою стосується не лише прибутку, а й ефективності. Більшість авторів погоджуються в тому, що ефективність виробництва в сільському господарстві, як економічна категорія, знаходить свою оцінку через такі поняття як: результативність виробництва; зміст процесу відтворення; ступінь досягнення основних цілей; виробничі відносини з приводу економії праці; якість продукції; здатність продукції задовольняти потреби споживача; рівень організації виробництва, який забезпечує повне використання усієї сукупності наявних ресурсів підприємства.

Різні автори по різному підходять  до визначення рівнів, на яких визначається ефективність. Порівняємо різні точки  зору, враховуючи, що окремі автори розглядають "ефективність" і "економічну ефективність" як синоніми, що неправомірно, однак з точки зору рівнів визначення ефективності це не має значення, оскільки "економічна ефективність" є частковим поняттям по відношенню до поняття "ефективність".  С.І. Кованов і В.А. Свободін виділяють такі рівні визначення ефективності: народногосподарський (суспільний); підприємства (колективний); окремий працівник (особистий). Автори підручника "Економіка сільського господарства" (за ред. В.П. Мертенса) розрізняють рівні: сільське господарство; галузі сільського господарства; підприємства та їх об’єднання; внутрішньогосподарські підрозділи; окремі види продукції; технологічні операції; впровадження досягнень науки і передової практики.  Палій А.Р. в свою чергу виділяє такі рівні: сільське господарство; галузі сільського господарства; підприємства; внутрішньогосподарські підрозділи; окремі заходи; окремі види продукції.

З точки зору інтересів дослідження  ефективності виробництва молока в  сільськогосподарських підприємствах  важливо зосередитись на таких рівнях оцінки ефективності: сільськогосподарські підприємства – виробники молока; молочнотоварні ферми; окремі працівники молочнотоварних ферм та їх групи (ланки);  окремі технологічні операції і заходи, що здійснюються в процесі виробництва молока. Такий підхід дозволить нам зосередитись на тих питаннях, що безпосередньо стосуються тематики пропонованого дослідження, деталізувати їх. Серед різних авторів немає одностайності щодо виділення окремих видів ефективності в сільському господарстві. Частина з них прагне уникнути розгляду подібної класифікації, інші розрізняють: загальну ефективність; окрему ефективність.

Також розрізняють: технологічну; економічну;  соціальну ефективність. Останній підхід найбільш обґрунтований, оскільки він  відповідає попередньо наведеному поділу підприємства на організаційні підсистеми (технічна, економічна, соціальна), однак, на наш погляд, дані види потребують доповнення ще одним видом, – природна або земельна ефективність, оскільки ефективність використання природних ресурсів і перш за все землі має в сільському господарстві дуже важливе значення. Наведемо структуру означених видів ефективності сільськогосподарського виробництва в схематичному вигляді (рис. 1.4). Пропонований підхід дозволяє систематизувати загальноприйняті уявлення. Наповнення наведеної теоретичної схеми конкретними показниками дозволить більш повно відобразити усі аспекти ефективності виробництва молока в досліджуваних господарствах.

Щодо методики визначення показників, що відображають рівень результативності та рівень ефективності серед авторів немає принципових розбіжностей. Однак якщо порівняти методики розрахунку відповідних показників, то з’ясуємо наступне. При визначенні рівня результативності результат порівнюється із затратами (вкладеннями), а при визначенні рівня ефективності, - приріст результату із понесеними затратами (за період їх понесення). Наведемо відповідні визначення: "рівень результативності виражається порівнянням результату виробництва (валової продукції) з кількостями втіленої в застосовуваних ресурсах праці (понесених витрат)"; "найважливішим показником, що характеризує результат виробництва є вартість валової і товарної продукції господарства";  "нині наука й практика ще не встановили загальноприйнятого показника ефективності виробництва"; "найповніше уявлення про економічну ефективність виробництва дає його рентабельність, яка визначається шляхом порівняння розміру одержаного прибутку з розмірами вкладень в основні й оборотні засоби". Прибуток є різницею між виручкою від реалізації та понесеними затратами, що на наш погляд цілком правомірно інтерпретувати як приріст результату, оскільки затрати наступного періоду економічного відтворення це не що інше, як виручка від реалізації в попередньому періоді.

Поряд з рівнем рентабельності в  останні роки все частіше використовується такий показник як норма прибутку. Норма прибутку визначається як процентне відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів". Обидва показники відображають одні і ті ж тенденції в динаміці ефективності виробництва, тому їх паралельне використання, на наш погляд, цілком прийнятне. Для оцінки ефективності виробництва певного виду продукції крім універсальних показників існують системи показників, що відображають специфіку технології виробництва окремих видів продукції. Тому важливим завданням сьогодні є створення такої системи показників економічної ефективності виробництва молока, яка дозволила б об’єктивно оцінити результати та затрати в галузі молочного скотарства в умовах формування ринкових відносин.

1.2. Зміст, структура молокопродуктового комплексу та проблеми його функціонування

Дослідженню питань розвитку молокопродуктового комплексу приділяють увагу багато вчених, однак при цьому залишається не до кінця з’ясованим науково – теоретичний зміст поняття "молокопродуктовий комплекс", тому зупинимось на розгляді даного питання більш детально. Перш за усе потрібно окреслити загальні параметри процесу функціонування молокопродуктового комплексу, що дасть змогу підійти більш зважено до формування структурної моделі молокопродуктового комплексу. Визначені завдання ґрунтуються на загальній меті функціонування молокопродуктового комплексу якою, на наш погляд, є забезпечення ринкового попиту на молоко та молокопродукти при високому рівні організації та ефективності здійснення виробничих процесів.

Характеризуючи процес функціонування молокопродуктового комплексу країни американські вчені подають наступне розуміння логіки даного процесу (рис. 1.5). Деталізувавши елементи даної загальної схеми отримаємо наступну логіку будови молокопродуктового комплексу АПК. Під основними умовами діяльності молокопродуктового комплексу розуміють: тенденції змін обсягів виробництва молока; географічне розміщення його виробництва; характеристика тенденцій споживання молока (ріст або падіння); ціни і доходи учасників молочного ринку; часові характеристики виробництва і маркетингові цикли; характер і рівень невпевненості в стабільності ринкових умов; торгівля і світовий ринок; законодавство і державна політика.

Рис. 1.5. Логічна схема процесу функціонування молокопродуктового підкомплексу (Сформовано за: U.S. Department of Agriculture, The dairy subsector of American agriculture: Organization and vertical coordination. / Studies of the Organization and Control of the U.S. Food System, N.C. Project 117, Monograph 5, November 1978.)

До елементів структури молокопродуктового комплексу  доцільно віднести наступні: кількість і розміри продавців та покупців;  передумови та наявні умови функціонування комплексу; характеристики молокопродуктів, такі як: придатність до зберігання, показники якості, диференціація за видами; технологічні характеристики та їх вартісна оцінка, серед них: інтенсивність капіталовкладень, параметри мінімального розміру ферми за критерієм ефективності, динаміка та рівень технологічних змін; потужності; спеціалізація та диверсифікація; вертикальна інтеграція; фінансові та кредитні умови діяльності; колективні організації, серед них: кооперативи, торгові асоціації; цілі підприємницької діяльності кожного з учасників ринку молока; ставлення та можливості; частота закупок та продаж; функціональна структура, під якою розуміється розміщення, графіки і розподіл функцій; кількість етапів (стадій) на шляху від сировини до кінцевого продукту; кількість паралельних каналів; інформаційні системи, в чому числі характер інформації, її розподіл, вартість; система розподілу повноважень, прав і контролю; характер зв’язків (одноразові, на основі контрактів, угод); ризик поділу організацій та виникнення не передбачуваних домовленостей; внутрістадійні диференціації (розміщення, розмір підприємств, сезонність виробництва, характеристики продуктів); способи постачання молока, його сортування та завдання з синхронізації процесів.

Здійснення діяльності в процесі функціонування молокопродуктового комплексу передбачає наступне: технічна та операційна ефективність; оцінка рівня ефективності (прибутковість та рівень доходів); характеристики продукції, такі як якість, різноманітність варіантів; прогресивність (процесів та продуктів); маркетингова активність (затрати, моделювання попиту та суспільна оцінка); ринкові канали збуту; раціональність розміщення; ступінь співвідношення попиту та пропозиції за такими показниками як кількість, якість, графік поставок та розміщення; стабільність доходів, цін та прибутків; справедливість розподілу доходів; повернення інвестицій; зниження ризиків; правові гарантії і система контролю прав інвесторів; раціональність, адекватність та рівність в розподілі інформації; рівень адаптивності підкомплексу до змінних умов; рівень і характер зайнятості; втрати, такі як втрати продукції, консервація ресурсів, недовикористані потужності. Опираючись на наведену деталізовану схему процесу функціонування молокопродуктового підкомплексу можна сформувати його структуру в схематичному вигляді (рис. 1.6).