Теоретичнi та органiзацiйнi основи фiнансового менеджменту

Управление финансами 
Книги

ТЕМА 1. ТЕОРЕТИЧНİ ТА ОРГАНİЗАЦİЙНİ ОСНОВИ ФİНАНСОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1. Сутність фінансового  менеджменту

Категорія ”менеджмент” застосовується для характеристики трьох понять: системи економічного управління, органу управління (апарату управління), форми підприємницької діяльності. Найчастіше під менеджментом (англ. Management – управління) розуміють систему економічного управління виробництвом, яка включає сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління.

Невід’ємною складовою менеджменту є фінансовий менеджмент – процес управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів суб’єкта господарювання та оптимізації обороту його грошових коштів.

Фінансовий менеджмент ґрунтується на системі принципів, засобів та форм організації грошових відносин підприємства, спрямованих на управління його фінансово-господарською діяльністю. Складовими фінансового менеджменту є:

-         визначення і реалізація фінансової політики підприємства;

-         інформаційне забезпечення (складання й аналіз фінансової звітності підприємства);

-         оцінювання інвестиційних проектів і формування ”портфеля” інвестицій;

-         поточне фінансове планування та контроль.

Фінансово-економічні відносини формуються у трьох взаємозв’язаних напрямах:

-         ринок грошей та капіталу;

-         ринок інвестицій;

-         фінансовий менеджмент.

На основі фінансового менеджменту здійснюється управління усією фінансово-господарською діяльністю підприємства, формування і використання усіх видів його фінансових ресурсів із застосуванням методів та важелів фінансового механізму, тобто формується мистецтво управління фінансовою діяльністю підприємства.

Матеріальною основою фінансового менеджменту є рух вхідних та вихідних грошових потоків, тобто економічний процес, який супроводжує рух вартості.

До основних принципів фінансового управління підприємством відносять:

1. Принцип фінансової  стратегії, що визначає можливість  збалансування матеріальних та  грошових ресурсів.

2. Принцип стратегії управління, тобто виявлення можливостей  розширення виробництва, прогнозування  інноваційних варіантів розвитку, пошук альтернативних шляхів прийняття рішень, вибір нових шляхів фінансування.

3. Контроль за виконанням  прийнятих рішень.

4. Урахування прогресивного  досвіду в питаннях управління  фінансами підприємства та його  екстраполяція на майбутнє.

5. Орієнтація на прийняття  у найкоротші терміни рішень з фінансових питань.

6. Визначення непередбачених  наслідків впливу зовнішніх факторів.

Об’єктом управління у фінансовому менеджменті є формування і використання усіх видів фінансових ресурсів, у тому числі грошових коштів, інвестицій, основних та оборотних активів, організація поточної фінансової роботи на підприємстві.   

У процесі організації фінансового менеджменту здійснюються планування, прогнозування, регулювання, координація, стимулювання, контроль та аналіз.

Розглянемо структурно-логічну схему фінансового менеджменту (рис. 1.1).

Фінансовий механізм в управлінні підприємством – це цілісна система управління фінансами підприємства, на якій ґрунтується фінансовий менеджмент і яка призначена для організації взаємодії об’єктів та суб’єктів господарювання у сфері фінансових відносин, формування та використання фінансових ресурсів, забезпечення ефективного впливу фінансової діяльності на кінцеві результати роботи підприємства.    

Вхід

Фінансове завдання (визначення цілей формування і вико-ристання фінансо-вих ресурсів)

Вибір методів, важелів і прийомів управління рухом фінансових ресурсів і капіталу

Прийняття рішення. Складання програми заходів із фінансо-вого оздоровлення та фінансового плану підприємства

Вихід

Аналіз та оцінювання фінансових результатів діяльності підприємства

Контроль за виконанням рішення

Організація виконання рішення

Рис.1.1. Структурно-логічна схема фінансового менеджменту

З метою управління фінансами підприємства застосовується фінансовий механізм.

Фінансовий механізм включає такі взаємопов’язані елементи, як фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення. 

1. Фінансові метод включають:

- планування;

- прогнозування;

- інвестування;

- кредитування;

- самофінансування;

- оподаткування;

- система розрахунків;

- матеріальне стимулювання;

- страхування;

- заставні, трастові операції;

- оренда, лізинг, факторинг;

- фондоутворення;

- взаємовідносини з різними  суб’єктами та засновниками.

Фінансові важелі:

-         прибуток;

-         дохід;

-         амортизаційні відрахування;

-         фінансові санкції;

-         ціна;

-         орендна плата;

-         дивіденди;

-         цільові економічні фонди;

-         вклади;

-         пайові внески;

-         котирування валютних курсів;

-         форми розрахунків;

-         види кредитів;

-         процентні ставки;

-         дисконт. 

3. Правове забезпечення – закони, укази, статут юридичної особи.

4. Нормативне забезпечення  – норми, інструкції, нормативи, методичні  вказівки.

5. İнформаційне забезпечення  – інформація різного виду  та роду.  

У загальному вигляді діяльність фінансового менеджера здійснюється за такими напрямами:

I.Аналіз і планування майнового та фінансового стану підприємства.

II. Забезпечення підприємства фінансовими ресурсами (управління джерелами ресурсів).

III  Розподіл фінансових ресурсів (інвестиційна політика та управління активами).

Цими напрямами діяльності визначаються основні завдання, що стоять перед фінансовими службами підприємства.

За першим напрямом здійснюється загальна оцінка:

·  активів підприємства та джерел їх фінансування;

·  величини і складу ресурсів, необхідних для забезпечення певного економічного потенціалу підприємства і розширення його діяльності;

·  джерел додаткового фінансування;

·  системи контролю за станом і ефективністю використання фінансових ресурсів.

Другий напрям передбачає визначення:

·  обсягу потрібних фінансових ресурсів;

·  додаткових джерел мобілізації фінансових ресурсів;

·  форми їх отримання (довгостроковий чи короткостроковий кредит, власний капітал);

·  витрат, пов’язаних із залученням усіх видів ресурсів;

·  фінансового ризику.

Третій напрям передбачає аналіз і оцінювання довгострокових і короткострокових рішень інвестиційного характеру:

·  доцільності розподілу фінансових ресурсів, їх місця в системі матеріальних, трудових та фінансових ресурсів;

·  ефективності вкладень в основні засоби;

·  наявності оборотних коштів (у цілому і за видами);

·  ефективності вкладень підприємств.

Головною метою фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періоді, раціональне використання фінансових ресурсів, здатність підприємств покрити витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити прийнятний рівень доходів за мінімального ризику вкладників капіталу. Таке визначення мети отримує конкретне вираження у забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників.

Фінансове управління поточною діяльністю підприємства спрямовується на:

1. Забезпечення формування  достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до завдань розвитку підприємства. Це завдання реалізується через визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на наступний період, збільшення обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення необхідних обсягів формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позичкових фінансових ресурсів, оптимізацію структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

2. Забезпечення найефективнішого використання фінансових ресурсів у розрізі основних напрямів діяльності підприємства.

3. Оптимізація грошових  потоків підприємства (вхідних і  вихідних). Це завдання реалізується  шляхом ефективного управління  грошовими потоками підприємства  в процесі кругообігу його грошових коштів, забезпечення синхронізації обсягів надходження і витрат грошових коштів у кожному періоді, досягнення необхідної ліквідності його оборотних активів.   

4. Забезпечення максимізації  прибутку підприємства з найменшим рівнем фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається на основі ефективного управління активами підприємства, залучення в господарський оборот необхідного обсягу позичкових фінансових ресурсів, вибором найефективніших напрямів операційної та фінансової діяльності.

5. Забезпечення мінімізації  фінансового ризику за очікуваного  рівня прибутку. Якщо рівень прибутку  підприємства прогнозується заздалегідь, важливим завданням є зниження  до рівня мінімально можливого  фінансового ризику, за яким гарантується отримання цього прибутку. Така мінімізація забезпечується шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфеля фінансових інвестицій; профілактикою мінімізації окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

6. Забезпечення відносної  фінансової рівноваги підприємства  в процесі його розвитку. Така  рівновага характеризується високим  рівнем фінансової стійкості  і платоспроможності підприємства  і забезпечується формуванням  раціональної структури майн та капіталу, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Розглянуті завдання фінансового менеджменту тісно взаємозв’язані між собою, хоча окремі з них і мають різнонапрямлений характер.

Ці завдання вирішуються за допомогою раціонального управління потоками фінансових ресурсів підприємства та оптимізації джерел фінансування підприємства (як внутрішніх, так і зовнішніх):

·   у результаті фінансово-господарської діяльності підприємства;

·   на фінансовому ринку під час продажу акцій, облігацій, отримання кредитів;

·   повернення суб’єктам фінансового ринку процентів і дивідендів як плати за капітал;

·   сплати податкових платежів;

·   інвестування і реінвестування у розвиток підприємства.

До основних базових показників, на основі яких оцінюється ефективність фінансової діяльності підприємства, належать:

1. Додана вартість. Цей показник за своєю сутністю є різницею між вартістю продукції, виробленої за певний час з урахуванням збільшення запасу готової продукції, витрат на реалізацію, неопераційних доходів, а також продукції для внутрішнього споживання та вартості матеріальних активів, які споживалися.

До показника доданої вартості входять:

-   виплати до державних та страхових фондів;

-   оплата праці;

-   проценти за кредит;

-   повернення боргів інвесторам та кредиторам;

-   прибуток на вкладений капітал.

2. Брутто-результат експлуатації інвестицій (БРЕİ) – це додана вартість за вирахуванням витрат на оплату праці та відрахувань з оплати праці.

3. Нетто-результат експлуатації інвестицій (НРЕİ).

НРЕİ = БРЕİ – Витрати на відновлення основних засобів.

На практиці за НРЕİ беруть прибуток, збільшений на суму фактичних витрат по заборгованості.

НРЕİ = Прибуток + Проценти за кредит.

4. Рентабельність активів (ЕРа).                                            

     Ефект виробництва

Ефективність виробництва = --------------------------- . 100%;                                                     

     Витрати                   

                НРЕİ

ЕРа = --------------------------------------- . 100%,     

      Активи – Відкладені платежі

де ЕРа – рентабельність активів;   

НРЕİ – нетто-результат експлуатації інвестицій.     

     Прибуток + Витрати по заборгованості

ЕРа = ---------------------------------------------------- . 100%,      

      Активи – Кредиторська заборгованість    

                                     НРЕİ

ЕРа = ------------------------------------------------------ . 100% ×      

    Оборот реалізації продукції (робіт, послуг)    

            Оборот реалізації продукції (робіт, послуг)

× = -------------------------------------------------------- .       

              Активи – Кредиторська заборгованість    

                                   НРЕİ

КМ  = -------------------------------------------------------- . 100%,      

      Оборот реалізації продукції (робіт, послуг)

де КМ – комерційна маржа. Вона показує, який результат експлуатації інвестицій припадає на кожну грошову одиницю обороту.                

                             Оборот

КТ = --------------------------------------------------- ,       

              Активи – Кредиторська заборгованість

де КТ – коефіцієнт трансформації. Показує, скільки грошових одиниць обороту знімається з кожної грошової одиниці активу, тобто який оборот трансформації кожної грошової одиниці активу.

Отже, рентабельність активів дорівнює добутку комерційної маржі на коефіцієнт трансформації. Цей показник є важливим узагальнюючим показником результативності діяльності підприємства.

ЕРа = КМ . КТ.

На основі показника економічної рентабельності оцінюється прибутковість роботи підприємства.

1.2. Функції фінансового  менеджменту 

Сутність фінансового менеджменту реалізується через його функції. Розглянемо їх прояв у фінансовому менеджменті.

Фінансовий менеджмент виконує функції:

·   управління формуванням усіх фінансових ресурсів;

·   управління розподілом і використанням усіх видів фінансових ресурсів;

·   планування (бюджетування), прогнозування та аналіз фінансового управління діяльністю підприємства.

У процесі планування, прогнозування та аналізу управління фінансовою діяльністю підприємства здійснюються:

·   розроблення фінансової стратегії, тактики і політики управління підприємством на перспективний період;

·   формування на майбутнє фінансових управлінських служб, які спроможні забезпечити прийняття і практичну реалізацію управлінських рішень у сфері фінансово-господарської діяльності підприємства;

·   формування й ефективне використання інформаційної бази фінансового управління діяльністю підприємства;

·   всебічний аналіз фінансового стану підприємства та фінансових результатів його фінансово-господарської діяльності;

·   планування та прогнозування фінансової діяльності підприємства за основними її напрямами;

·   створення і практична реалізація дієвої системи стимулювання ефективних рішень у галузі фінансового управління підприємством;

·   ефективний контроль за реалізацією рішень у сфері управління фінансовою діяльністю підприємства.

До другої із перелічених вище груп функцій фінансового менеджменту можна віднести:

·   управління активами підприємства, зокрема, його майном і капіталом;

·   управління пасивами підприємства та пошук джерел формування фінансових ресурсів підприємства;

·  управління фінансовими інвестиціями, визначення інвестиційної привабливості підприємства та пошук оптимальних варіантів інвестиційних рішень;

·   управління фінансовим станом підприємства, його ліквідністю, платоспроможністю, фінансовою стійкістю, діловою активністю, прибутковістю;

·   управління фінансовими ризиками і запобігання банкрутству підприємства.

1.3. Організація  фінансового менеджменту 

Для успішного виконання фінансовим менеджментом притаманних йому функцій необхідна раціональна організація фінансового менеджменту.

Об’єктами фінансового менеджменту є:

1. Управління активами:

а) управління оборотними активами;

б) управління необоротними активами;

2. Управління капіталом:

а) формування фінансової структури капіталу;

б) управління формуванням власних фінансових ресурсів;

в) управління залученням позикових фінансових ресурсів.

3. Управління інвестиціями.

4. Управління грошовими  потоками.

5. Управління фінансовими  ризиками та упередження банкрутства.

6. Управління прибутком  підприємства.

Фінансовий менеджмент спрямований на оптимізацію управління рухом фінансових ресурсів та тих фінансових відносин, які виникають між суб’єктами господарювання в процесі руху фінансових ресурсів.

Система фінансового управління підприємством складається з двох підсистем: підсистеми, якою керують, або ж об’єкта управління, та підсистеми, яка керує, або ж суб’єкта управління.

Об’єктом організації фінансового управління є сукупність умов здійснення грошового потоку, кругообігу вартості, руху фінансових ресурсів і фінансових відносин між суб’єктами господарювання та їх підрозділами в господарській діяльності. Суб’єкт організації фінансового управління – це фінансова служба підприємства (фінансова дирекція як апарат управління, фінансовий менеджер як управляючий), яка за допомогою різних форм управління здійснює цілеспрямоване функціонування об’єкта.

Будь-який об’єкту правління, будь-який процес становить систему. Під системою розуміється сукупність структурних елементів, які складають цілісну структуру.

Будь-яка система складається з елементів. Під елементом системи розуміють таку підсистему, яка не поділяється на складові.

Кожній складовій фінансового управління властиві певні ознаки. Основні з них такі:

1) виконувати властиву тільки даній складовій функцію, що не повторюється іншими елементами даної системи;

2) взаємодіяти з іншими елементами й інтегрувати з ними. Це є ознакою цілісної системи;

3) перебувати у взаємозв’язку з іншими елементами своєї системи.

Властивості елементів фінансового менеджменту: забезпечувати фінансову стійкість системи в цілому, а не тільки окремих її елементів і підсистем.

Напрями організації та регулювання фінансової діяльності підприємств

Організація та регулювання фінансових аспектів створення підприємств різних організаційно-правових форм

Організація та регулювання порядку формування інформаційної бази управління фінансовою діяльністю підприємств

Податкове регулювання

Організація та регулювання порядку і форм амортизації основних засобів і нематеріальних активів

Організація та регулювання кредитних операцій

Організація та регулювання грошового обігу та форм розрахунків

Валютне регулювання

Організація та регулювання інвестиційних операцій

Організація та регулювання ринку цінних паперів

Організація та регулювання операцій страхування на фінансовому ринку

Організація та регулювання порядку і форм санації підприємств

Організація та регулювання процедур банкрутства і ліквідації підприємств

 

 Взаємодія суб’єкта й об’єкта управління, тобто сам процес управління, може здійснюватися тільки за умови використання відповідної інформації, тобто управління, незалежно від його конкретного змісту, завжди передбачає отримання, передання, опрацювання і використання інформації. 

1.4. Стратегія і тактика фінансового менеджменту

Успішна практична реалізація фінансового менеджменту багато в чому визначається обґрунтованістю його стратегії і тактики.

Під фінансовою стратегію підприємства слід розуміти формування системи довгострокових цілей фінансової діяльності й вибір найефективніших шляхів їх досягнення.

Фінансова стратегія є частиною загальної стратегії підприємства.    

Основна мета загальної стратегії – забезпечення високих темпів економічного розвитку та підвищення конкурентної позиції підприємства.

Процес формування фінансової стратегії підприємства здійснюється у кілька етапів.  

1. Визначення загального періоду формування фінансової стратегії. Цей період залежить від низки чинників. Головним із них є тривалість періоду, який установлено для формування загальної стратегії розвитку підприємства, оскільки фінансова стратегія має відносно неї підлеглий характер, вона не може виходити за межі цього періоду.

2. Дослідження зовнішнього фінансового становища та кон’юнктури фінансового ринку. Для такого дослідження необхідно вивчити економіко-правові умови фінансової діяльності підприємства і можливі їх зміни в наступному періоді.

3. Формування стратегічних цілей фінансової діяльності. Головною метою цієї діяльності є підвищення рівня виробничого та соціального розвитку підприємства і максимізація його ринкової вартості. Водночас ця головна мета потребує конкретизації з урахуванням завдань і особливостей подальшого фінансового розвитку підприємства.

Такими нормативами в окремих аспектах фінансової діяльності підприємства можуть бути:

·   середньорічний темп зростання власних фінансових ресурсів, які сформовані із власних джерел;

·   мінімальна частка власного капіталу в загальному обсязі використаного капіталу підприємства;

·   коефіцієнт рентабельності власного капіталу підприємства;

·   співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;

·   мінімальний рівень грошових активів, який забезпечує поточну платоспроможність підприємства;

·   мінімальний рівень самофінансування інвестицій;

·   граничний рівень фінансових ризиків у розрізі основних напрямів господарської діяльності підприємства.

4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації. У процесі цієї конкретизації забезпечується динамічність системи цільових стратегічних нормативів фінансової діяльності, а також їх зовнішня і внутрішня узгодженість у часі.

5. Розроблення фінансової політики за окремими аспектами фінансової діяльності. Цей етап формування фінансової стратегії є найбільш відповідальним.

Фінансова політика являє собою форму реалізації фінансової ідеології і фінансової стратегії підприємства в розрізі найважливіших аспектів фінансової діяльності на окремих етапах її здійснення.

I. Політика управління активами з питань:

1)     формування активів;

2)     управління оборотними активами,

у тому числі:

а) управління запасами;

б) управління дебіторською заборгованістю;

в) управління грошовими активами;

г) фінансування оборотних активів.

3) управління необоротними активами,

у тому числі:

а) управління основними засобами;

б) управління нематеріальними активами;

в) фінансування необоротних активів.

II.     Управління капіталом з питань:

1)     формування структури капіталу;

2)     управління власним капіталом;

3)     управління позиковим капіталом.

III.  Політика управління інвестиціями (інвестиційна політика):

1)     управління реальними інвестиціями:

у тому числі:

а) управління капітальними інвестиціями;

б) управління інноваційними інвестиціями.

2)     Політика управління фінансовими інвестиціями: