Теоретичні аспекти глобалізації фінансових ринків

Зміст

Вступ………………………………………………………………………..3

1. Теоретичні аспекти глобалізації фінансових ринків………………….4

2. Сучасні тенденції глобалізації фінансових ринків……………………7

Висновки………………………………………………………………..…14

Список використаної літератури………………………………………...16

Вступ

Панівною тенденцією розвитку сучасного світового господарства є тісна взаємодія країн на політичній і економічній арені, що забезпечується все зростаючим розвитком комунікацій, наявністю загальносвітових проблем і супроводжується взаємопроникненням різних культур.

Основною сферою глобалізаційного процесу є система міжнародних  відносин, в якій можна виділити такі напрямки глобалізації як: політична; економічна; екологічна; культурна, глобалізація комунікацій тощо.

У структурі економічної  глобалізації особливе місце посідає процес глобалізації фінансового сектора, що призвів до формування міжнародних та світового (глобального) фінансових ринків. Швидке зростання в останні роки світового фінансового ринку, фінансових трансакцій, що здійснюються між різними суб’єктами світових господарських зв’язків, є однією з найяскравіших форм прояву процесу глобалізації. Саме тому, дослідження основних тенденцій розвитку фінансових ринків в умовах глобалізації є сьогодні надзвичайно актуальним.

1. Теоретичні аспекти глобалізації фінансових ринків.

Тісна взаємодія країн на політичній і економічній арені, що забезпечується всезростаючим розвитком комунікацій, наявністю загальносвітових проблем і супроводжується взаємопроникненням різних культур отримала назву «глобалізація».

Що ж стосується глобалізації світових фінансових ринків, то під нею, у  широкому розумінні, мають на увазі  об’єднання в єдину світову систему  усієї сукупності міжнародних фінансових відносин [1].

В цілому в такій сфері процесу глобалізації як система міжнародних відносин, можна виділити наступні напрямки глобалізації:

• політична;
• економічна;
• екологічна;
• культурна;
• глобалізація комунікацій.

Одним з найбільш розвинених елементів загального процесу глобалізації є економічна глобалізація [2]. У структурі економічної глобалізації особливе місце посідає процес глобалізації міжнародних фінансових ринків, що пов’язане із значними змінами в їхній ролі в структурі світового господарства. Раніше головним завданням міжнародного фінансового ринку було обслуговування реального сектору економіки. За останні десятиліття процес інтернаціоналізації фінансової сфери спричинив виникнення потужної інфраструктури світового фінансового ринку, яка охопила більшість країн світу. Важливим наслідком цього стала фактична незалежність світового фінансового ринку від політики окремих країн світу. Розвиток систем комунікацій на фоні лібералізації міжнародних економічних і зокрема валютно-фінансових відносин привів до практично абсолютної мобільності капіталу. Ці фактори сприяли виникненню відносної незалежності міжнародного фінансового ринку від реального сектору. Саме тому темпи їхнього розвитку набагато перевищують темпи розвитку реального сектору світової економіки — більша частина операцій на них (до 90%) мають переважно спекулятивний характер. Крім того, все більшої сили набуває прояв зворотного впливу фінансової сфери на реальний сектор економіки. Така позиція світових фінансових ринків за умови загальної тенденції глобалізації світових економічних відносин сприяла тому, що процес їхньої глобалізації пройшов значно скоріше, ніж ринків товарів та послуг чи інших факторів виробництва.

Глобалізація фінансових ринків полягає  в посиленні їхній ролі в процесі  руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових організацій та виникненням якісних змін в їхній структурі управління та філософії менеджменту [2].

Залежно від співвідношення процесів глобалізації фінансового  і реального секторів економіки  виділяють чотири типи глобалізації:

• відсутність глобалізації (як фінансовий, так і реальний сектор економіки в обох країнах ізольований в межах їхніх національних кордонів);
• глобалізація переважно реального сектору (в регіональних об’єднаннях країн ринки деяких видів товарів і послуг можуть бути повністю інтегровані, і виникає ситуація, за якої реальний сектор економіки переважає фінансову сферу за ступенем розвитку глобалізації);
• глобалізація переважно фінансового сектору (оскільки мобільність фінансових активів є більшою за мобільність товарів та послуг, то в багатьох випадках розвиток глобалізації відбувається на фінансових ринках);
• повна глобалізація (реальний і фінансовий сектори економіки обох країн перебувають у тісному взаємозв’язку).

В сучасних умовах у світі переважає глобалізація переважно фінансового сектору, проте якщо детально досліджувати окремі регіони та країни, то можна виділити й інші типи.

Рушійними факторами  глобалізації фінансових ринків є:

• наявність вільного руху капіталу між країнами;
• лібералізація і дерегулювання фінансових ринків;
• конкуренція за доступ до капіталу і пошук нових можливостей;
• мінливість і нестабільність ринків, особливо в країнах, що розвиваються;
• розвиток інформаційних технологій;
• стандартизація фінансових продуктів;
• фінансові інновації [2].

Головним двигуном глобалізації являються учасники міжнародного ринку капіталу (банки, біржі, інвестори, урядові організації), що знаходячись в постійній взаємодії, впливають на майбутній розвиток факторів її розвитку.

2. Сучасні тенденції глобалізації фінансових ринків.

Головним чинником глобалізації сучасного  фінансового середовища є лібералізація  міжнародних валютно-кредитних відносин та фінансових ринків. За останнє десятиріччя  уряди багатьох промислово розвинутих країн значно зменшили своє втручання в операції на внутрішніх фінансових ринках. У Великобританії, наприклад, було послаблено контроль над ринком капіталу, проведено суттєву реформу ринку акцій, у Японії здійснено серйозні кроки з лібералізації ринку іноземної валюти та внутрішнього фінансового ринку. Дерегулювання ринку капіталу дало можливість власникам фінансових активів швидко переводити їх з однієї країни в іншу і, таким чином, оперувати по суті у глобальному фінансовому середовищі.

Важливим показником розвитку фінансової глобалізації є динаміка фінансових активів. Протягом перших 80-х рр. ХХ ст. обсяг фінансових активів (включаючи акції, банківські депозити, боргові цінні папери корпорацій та державні цінні папери), зростав однаковими темпами з обсягом ВВП. Однак після 1980 р. швидкість зростання фінансових активів вирвалась вперед, збільшившись приблизно в чотири рази. У США, наприклад, починаючи з 1980 р. загальна вартість фінансових активів у процентному відношенні до ВВП (глибина фінансового ринку країни) збільшилась вдвічі порівняно з попередніми 80 роками), що говорить про значно швидші темпи зростання обсягу фінансових активів в країні у порівнянні з реальним виробництвом. За останні 30 років приріст фінансової глибини був спричинений швидким зростанням обсягів акціонерного капіталу та боргів корпорацій на розвинених ринках. Але переворот на фінансових ринках у 2008 р. дещо призупинив цю тенденцію.

Спеціально створений у 1990 р. дослідницький  підрозділ консалтингової компанії McKinsey & Company, Глобальний інститут McKinsey (MGI), у власному звіті підрахував (рис. 1), що у 2008 р. обсяг основних світових фінансових активів склав 178 трлн. дол. США проти 48 трлн. дол. США – у 1990 р. (що у 3,7 разів менше) та проти 112 трлн. дол. США – у 2000 р. (у 1,6 разів менше). 

Рис. 1. Динаміка глобальних фінансових активів у 1990-2008 рр. [5].

При цьому спостерігається  прискорене зростання фінансових активів  у порівнянні зі світовим ВВП. У 2007 р. глибина фінансових ринків склала рекордні 343%, знизившись у 2008 р. до 293%, в той час як у 1980 р. даний показник становив лише 179% (табл.1).

Таблиця 1 – Глибина  фінансових ринків.

 У 2008 р. майже 80% усіх фінансових активів  світу припадало на чотири зони: США — 54,9 трлн. дол. США (31%), Єврозона (без Великобританії) — 42,0 трлн. дол. США (24%), Японія — 26,2 трлн. дол. США (15%) та Китай — 12,0 трлн. дол. США (7%). Найвищі показники фінансової глибини 2008 р. спостерігалися в Японії — 533%, у США — 385%, у Великобританії — 326% та в Єврозони — 314%.

Фінансова криза 2008 р. та подальша світова  рецесія несподівано зупинили тридцятирічну  експансію глобальних ринків капіталу. Так, у 2007 р. загальна вартість світових фінансових активів досягла піку у 194 трлн. дол. США (343% від обсягу світового ВВП). Проте вже у 2008 р. їх вартість знизилась на 16 трлн. дол. США, що є найбільшим регресом за всю історію. Така ситуація була викликана падінням ринків акцій, обсяг яких за 2008 рік скоротився майже вдвічі.

На відміну від ринку акцій, загальна вартість боргів корпорацій (корпоративні облігації, облігації фінансових установ, цінні папери, забезпечені активами) на кінець 2008 р. зросла на 6,3% — до 51 трлн. дол. США, а вартість державних боргів збільшилась на 9% — до 31,7 трлн. дол. США. Таким чином, як зазначають спеціалісти MGI, глобальне співвідношення боргового та акціонерного капіталу майже подвоїлось, збільшившись із 124% у 2007 р. до 244% на кінець 2008 р. Даний факт підвищує вразливість глобальної економіки до подальших поштовхів.

Обсяг банківських депозитів за 2008 рік зріс на 9%, досягши позначки у 61 трлн. дол. США, що було зумовлено агресивною політикою банків по залученню коштів клієнтів та бажанням самих вкладників зберегти власні заощадження [5].

У міру того, як національні уряди розвинених країн відмовлялися від втручання в економіку, і посилювалася лібералізація національних фінансових ринків (валютних і ринків капіталу), зростав і процвітав світовий ринок цінних паперів, основними складовими якого стали ринок міжнародних облігацій, ринок євроакцій і ринок похідних інструментів.

Світовий фондовий ринок, у свою чергу, у декілька разів збільшив обсяги світового фінансового ринку. Виходячи з рис. 1, частка цінних паперів (акцій, державних та корпоративних облігацій) у докризовому 2007 р. становила 70% від загальної вартості глобальних фінансових активів.

Наслідки фінансової кризи 2008р., що охопила весь світ, до сих пір не дають про себе забувати. Все почалося з іпотечної кризи у США у 2006 році, яка спровокувала іпотечні кризи в Європі та країнах Азії, де мали місце схожі схеми кредитування. Причому кризи зачепили промислово розвинені країни, такі як Великобританія, Італія, Іспанія, Японія, і країни, що розвиваються, такі як Казахстан. Іпотечна криза у США стала причиною світової кризи ліквідності. Таким чином, американська іпотечна криза показала, що глобалізаційні процеси істотно посилюють вразливість національних економік і фінансових систем.

На розвиток фінансового  ринку впливають не лише економічні, але й екологічні фактори. Не менш показовим є приклад японської  трагедії. Так, 11 березня 2011р. у країні стався руйнівний землетрус і цунамі, що призвело не лише до краху японського фондового ринку, але і обвалу індексів на світових фондових майданчиках. Вже на четвертий день після катастрофи падіння провідного індексу країни Nikkei 225 досягло 13%, а індекс провідних компаній Токійської біржі Topix опустився на 12%. Наступний дводенний обвал Nikkei 225 став найбільшим з 1970 року, індексу Topix – найсильнішим з моменту створення індексу в 1969 році.

Хвиля падіння поширилася і на інші світові фондові майданчики. Зведений індекс азіатського регіону MSCI Asia Pacific упав у ході торгів на 6,7%, китайський CSI 300 завершив торгівлю в мінусі на 1,81%, гонконгський Hang Seng опустився на 2,86%, австралійський S&P / ASX 200 — на 2,11%, південнокорейський Kospi — на 2,4%. Російські індекси не відстали у своєму падінні від азіатських. Індекс ММВБ втратив 2,19%. «Газпром» подешевшав на 2,49%, ВТБ — на 3%, Ощадбанк — на 2,94%, «Лукойл» — на 2,1%, «Роснефть» — 2,52%. Індекс РТС просів на 2,46%. Європа втратила ще більше: британський FTSE 100 опустився на 2,4%, французький індекс CAC 40 — на 3,6%, німецький DAX — на 4,55% [ 6].

Усі ці приклади яскраво  підтверджують високий ступінь  глобалізованості світових ринків. В  таких умовах криза в одній  країні може спричинити «ефект падаючого  доміно».

Масштаби фондового  ринку в тій чи іншій країні характеризуються, насамперед, показниками капіталізації ринку акцій, її частки у ВВП, обсягом торгівлі акціями, кількістю акцій, що мають регулярне котирування (лістинг). Найбільш узагальнюючим показником масштабів фондового ринку є капіталізація ринку акцій – сукупна кількість акцій, емітованих вітчизняними компаніями, помножена на їх відповідні ціни на певну дату; показник, що демонструє вартість ринку акцій країни на певну дату [7]. За даними Світової Федерації Бірж, за період 1990-2010 рр. капіталізація світового ринку акцій збільшилась більше ніж у шість разів, з 8,9 до 56,8 трлн. дол. США, тоді як сукупний ВВП збільшився за той самий період лише у 2,9 рази (з 21,9 до 63,1 трлн. дол. США), див. рис. 2. У результаті співвідношення капіталізації ринку акцій та ВВП у світі в цілому підвищилось із 40,6 до 90%. Кількість компаній, зареєстрованих на фондових біржах світу, за 1990-2010 рр. зросла більше ніж удвічі — з 21,6 до 45,6 тис. компаній [7, 8]. 

Рис. 2 - Капіталізація світового ринку акцій у 1990-2010 рр.  

Протягом аналізованого  періоду левову частку світової капіталізації (приблизно 50%) забезпечували лише чотири країни — США, Японія, Китай та Великобританія. Абсолютним лідером за рівнем капіталізації залишаються США (в середньому 30% світової капіталізації). Частка японського ринку, яка на початку 1990-х рр. становила 30%, протягом останніх 15 років складає лише 10%. Англійський ринок демонструє незмінну питому вагу у 10% протягом усього аналізованого періоду. Частка Китаю є суттєвою (10%) лише протягом останніх 5 років.

Водночас, як вже було зазначено, під впливом останньої  світової фінансової кризи глобальний ринок акціонерного капіталу втратив майже половину своєї вартості, зменшившись з 65 трлн. дол. США у 2007 році до 33,7 трлн. дол. США у 2008 році [7]. Даний спад вже називають найсуворішим крахом з часів Великої Депресії.

Якщо проаналізувати сучасні тенденції, то можемо зазначити, що умови на світових фінансових ринках залишалися несприятливими, зокрема, в ІV кварталі 2011р. Це пов’язано, передусім із переростанням кризи суверенних боргів, зокрема, Греції, у зоні євро в системну, занепокоєння поширенням кризи та погіршення перспектив світового економічного зростання. Із цим були пов’язані волотильність та переорієнтація інвесторів на найбільш безпечні активи впродовж кварталу (за винятком окремих позитивних зрушень у другій половині грудня 2011р.). Премія за ризик за EMBI становила 869 базових пункту на кінець кварталу.

Провідні центральні банки стримували подальше загострення  кризи шляхом запровадження екстрених  заходів щодо підтримки ліквідності, подовження терміну кредитування банків тощо. ФРС США, ЄЦБ, центральні банки  Канади, Великої Британії, Японії і Швейцарії (табл. 2) знизили вартість доларових свопів на 50 базових пункти [9].

Таблиця 2 - Динаміка базових відсоткових ставок центральних банків провідних та нових ринкових економік, %

Підвищилася роль ЄЦБ  у боротьбі з кризою, який надав трирічні кредити банкам на суму близько 500 млрд. євро за відсотковою ставкою 1% у грудні, а також знизив відсоткові ставки – удруге поспіль у листопаді до рекордного мінімуму 1% річних. Банк Японії розширив обсяг програми кількісного стимулювання для підтримки власної економіки. Банк Китаю знизив мінімальні резервні вимоги в рамках планів пом’якшення монетарної політики. Центральні банки низки нових ринкових економік, у т. ч. Бразилії, знизили відсоткові ставки, у той час як окремі банки країн, що розвиваються, змушені були підвищувати ставку для протидії девальваційному тиску.

Висновки

Підсумовуючи можемо зробити наступні висновки. Фінансова  глобалізація зумовила розвиток наступних  тенденцій глобалізації світового  фондового ринку, серед яких найважливішими є:

• поглиблення процесів консолідації та інтеграції у світовий простір (об’єднання фондових бірж, міждержавні переміщення капіталу, застосування міжнародних правових актів);
• підвищення рівня організованості фондового ринку та посилення державного контролю (функціонування світового фондового ринку на основі єдиних правил і процедур);
• стандартизація усіх фінансових активів та видів діяльності (запровадження міжнародних стандартів у сфері обігу цінних паперів з метою поліпшення механізму їх ціноутворення та обігу на міжнародних фондових ринках);
• перехід до моноцентричної системи організації фондових бірж (як прояв активного процесу централізації на національних фондових ринках);
• розповсюдження рейтингової інфраструктури (присвоєння емітентам та їх цінним паперам рейтингів, які дозволять інвесторам орієнтуватися в їх надійності);
• комп’ютеризація ринку цінних паперів (перетворення фондових бірж та торгово-інформаційних систем на комп’ютеризовані центри, які мають засоби оперативного зв’язку з усім світом);
• запровадження нововведень на ринку (наприклад, Інтернет-трейдинг, що дозволяє інвесторам власноруч укладати угоди купівлі-продажу цінних паперів в режимі реального часу);
• подальша сек’юритизація (тенденція переходу грошових коштів у цінні папери; це емісія підприємствами, банками та іншими інституціями цінних паперів, забезпечених активами).

Отже, актуальною тенденцією сучасного фінансового простору стало посилення фінансової нестабільності на міжнародних фондових ринках, спричиненої високим ступенем інтегрованості національних фінансових ринків, що збільшує ймовірність розповсюдження несприятливих змін з однієї економіки на інші.

Список використаної літератури

1. Орлова Н. С., Свечкіна А. Л. Особливості розвитку світового фінансового ринку в умовах глобалізації [Текст] / Н. С. Орлова, А. Л. Свечкіна // Схід - №5 (83). – 2007. С 5-9.

2. Авдокушин Е. Ф. Международные экономические отношения: Учеб. пособие.- 4-е изд., перераб. и доп. [Текст] / Е. Ф. Авдокушин - М.: ИВЦ "Маркетинг", 1999 - 264 с.

3. Омельянович Л. О. Фінансова глобалізація / Л.О. Омельянович // Торгівля і ринок України : темат. зб. наук. пр. Вип. 31, т. 2 / Голов. ред. О.О. Шубін. – Донецьк : ДонНУЕТ, 2011. – 407 с.

4. Пархоменко А. А. Взаимодействие реального и финансового секторов экономики на этапе финансового кризиса // Вестник Томского государственного университета. - № 338 (сентябрь 2010). - с. 149-151 / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sun.tsu.ru/mminfo/000063105 /338/image/338-149.pdf .

5. Global capital markets: Entering a new era / McKinsey Global Institute, September 2009 / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.mckinsey.com/mgi/reports/pdfs/gcm_sixth_annual_report/gcm_sixth_annual_report_full_report.pdf .

6. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка [Текст] - К.: КНЕУ, 2001.538с.

7. Статистичний глосарій Світової Федерації Бірж (World Federation of Exchanges) / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.world-exchanges.org/statistics .

8. Статистичні дані Світового Банку (The World Bank Indicators) / [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://data.worldbank.org/ indicator/NY.GDP.MKTP.CD/countries/1W?page=4&display=default .

9. Макроекономічний огляд НБУ. Березень 2012р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id111