Теоретичні засади управління фінансовим станом підприємства

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Київський національний торгово-економічний  університет

 

 

Кафедра економіки та фінансів підприємництва

 

 

 

 

на тему:

 

«Теоретичні засади управління фінансовим станом підприємства»

 

 

 

 

                                                                                   

 

 

                                                                                   Виконала

                                                                                        Студентка 5 курсу,

                                                                                         Ф-т ФЕМП, 7 групи

                                                                                    Коробка Інна

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

 

Зміст

 

 

          Вступ

1. Сутність поняття фінансового стану  підприємства………4
2. Методи оцінки фінансового стану підприємства………….11
3. Напрямки оцінювання фінансового стану підприємства…19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Розвиток підприємництва в  Україні є об’єктивним процесом, зумовленим тими ринковими перетвореннями, що здійснюються в державі. Підприємництво у різних формах виступає як невід’ємна частина сучасного суспільного процесу, як рушійна сила економічного прогресу.

При переході до ринкових відносин вітчизняні підприємства зіткнулись з  проблемою невпевненості у ділових  партнерах, у законодавчій базі, політиці держави, з невизначеністю майбутніх  доходів і витрат, а отже, і  перспектив діяльності підприємства. Тому треба звернути увагу на доцільне використання фінансів підприємства та його фінансову діяльність. Цей фактор дуже впливає на фінансовий стан підприємства.

Виявлення фінансового стану  підприємства дозволить власникам, керівникам, партнерам по бізнесу, банкам визначати надійність, стабільність даного підприємства, оцінювати ефективність використання фінансових ресурсів, спрогнозувати  фінансові результати його діяльності.

Фінансовий стан підприємства характеризується ступенем його прибутковості  та оборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури  джерел фінансування, здатності розраховуватися  за борговими зобов'язаннями. Ці фактори  дозволяють визначити недоліки у  діяльності підприємства і шляхи  їх подалання. Комплексний і систематичний  підхід до фінансового стану підприємства дасть можливість підприємству розвиватись  у довгостроковій перспективі.

Правильна оцінка фінансових результатів діяльності та фінансового  стану підприємства за сучасних умов господарювання конче потрібна як для  його керівництва і власників, так  і для інвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів.

 

 

 

 

1.Сутність поняття  фінансового стану  підприємства

 

 За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності підприємства.

Особливого значення набуває  своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового  стану підприємств різноманітних  форм власності, оскільки жодний власник  не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити, тільки своєчасно й об’єктивно проаналізувавши  фінансовий стан підприємств.

Систематичний аналіз фінансового  стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, величина прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

На сьогодні наукова думка  не має загальноприйнятої точки  зору з приводу чіткого визначення сутності поняття «фінансовий стан підприємства», дослідження переважно  зосереджуються тільки на окремих його елементах. Теоретичне визначення поняття «фінансовий стан підприємства» є принциповим з огляду на його подальше практичне використання, оскільки дослідження нормативних документів свідчить про відсутність єдиних підходів щодо трактування цього поняття.

Так, для кращого розуміння  сутності фінансового стану, наведемо власні думки з боку різних дослідників  цієї проблематики у (табл.1)

 

 

Таблиця 1

Cутнісна характеристика фінансового стану підприємства

Автор	Визначення фінансового  стану
Поддєгорін А.М [ 18, с. 328]	це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою моделей,методів  і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсі.
Лігоненко Л.О    [ 14, c.319 ]	це комплексне поняття, яке розкриває результат взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства,визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів.
Обущак  Т.А.       [ 15, c. 92]	це сутнісна характеристика діяльності підприємства у певний період, що визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній рівень фінансування фінансово-господарської діяльності і здатності ефективно здійснювати її у майбутньому
Савицька Г.В.      [ 21, 627 с.]	це складна економічна категорія, яка відображає стан капіталу в процесі його кругообігу та спроможність суб'єкта до саморозвитку на фіксований момент часу.
Чумаченко М.Г. [ 24,с. 312 ]	це показник його фінансової конкурентоспроможності, тобто кредитоспроможності, платоспроможності, виконання зобов'язань перед державою та іншими підприємствами
Коробов М.Я.      [11, с. 312]	це складна, інтегрована за багатьма показниками характеристика якості його діяльності. Фінансовий стан підприємства можна визначити як міру забезпеченості підприємства необхідними фінансовими ресурсами і ступінь раціональності їх розміщення для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями»

 

Дослідивши сутність фінансового  стану та проаналізувавши різні  точки зору щодо його визначення, пропонується окреслити концептуальні основи цього поняття: а) фінансовий стан –  результат фінансово-господарської  діяльності підприємства; б) фінансовий стан – поняття, сутність якого проявляється як у статиці (на певний момент часу), так і в динаміці (у визна-ченому періоді); в) фінансовий стан – поняття, що характеризується різними складовими елементами, а не лише платоспроможністю та фінансовою стійкістю; г) фінансовий стан – міра забезпеченості підприємства необхід-ними фінансовими ресурсами й ступінь раціональності їх розміщення. 
        Отже, фінансовий стан підприємства – це реальна (на фіксований момент часу) й потенційна фінансова спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов'язань перед підприємствами й державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінювання.

Відповідно до вищезазначеного, пропонуємо виділити ряд сутнісних  характеристик фінансового стану підприємства (табл.2).                                                                                   

 Таблиця 2

Сутнісні характеристики фінансового стану підприємства

Сутнісні характеристики фінансового стану підприємства
Об'єкт фінансового управління господарською діяльністю підприємства	Відображення реальних і  потенційних можливостей підприємства
Результат фінансово-господарської  діяльності підприємства	Рівень збалансованості  структурних елементів активів  і капіталу та ефективність їх використання
Інтегрована характеристика за багатьма елементами	Носій чинника ризику
Об'єкт прояву в часі	Чинник зростання ринкової вартості підприємства

 

Фінансовий стан підприємства – це сутнісна характеристика його діяльності в певний період, яка  визначає реальну та потенційну можливість підприємства забезпечувати достатній  рівень фінансування фінансово-господарської  діяльності та здатність ефективно  здійснювати її в майбутньому. 
У сучасних умовах функціонування підприємств зростає актуальність питань, пов'язаних із всебічністю оцінювання фінансового стану з позиції складових елементів, які найсуттєвіше його характеризують [16, с.98]. У цьому зв’язку пропонується система елементів, які характеризують фінансовий стан підприємства (табл.3).

Таблиця3 
Система елементів, які характеризують фінансовий стан підприємства

Система елементів, які характеризують фінансовий стан
Платоспроможність	Потенціал формування фінансових ресурсів
Фінансова стійкість	Повнота використання фінансових ресурсів
Прибутковість	Рівень фінансового ризику

 

Отже, фінансовий стан підприємства характеризується комплексом елементів, такими як платоспроможність, фінансова  стійкість, ділова активність (визначається, насамперед, ефективністю використання оборотних коштів), прибутковість, потенціал формування та повнота використання фінансових ресурсів, збалансування грошових потоків і рівень фінансового ризику [1, 234].

        Метою оцінки фінансового стану є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним своїх зобов’язань.

Фінансовий стан підприємства характеризується комплексом взаємопов’язаних критеріїв. Найбільш об’єктивний результат  може бути отриманий на основі використання в процесі аналізу як абсолютних, так і відносних критеріїв оцінки [ 14, с 325 ].

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Передовсім зміцненню фінансового стану підприємства сприяють безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як звичайно, чим вищими є показники обсягу виробництва  і реалізації продукції, робіт, послуг і нижчою їхня собівартість, тим  вищою буде прибутковість підприємства, а це також позитивно впливатиме на його фінансовий стан. І навпаки, неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв’язок, оскільки брак коштів може спричинити перебої в забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію  систематичного надходження й ефективного  використання фінансових ресурсів, додержання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим обумовлюється  потреба і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, яка багато важить у забезпеченні його стабільної діяльності.

Основними напрямами фінансового  аналізу є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством  адекватних рішень за такими трьома основними видами його діяльності:

 - операційна діяльність (управління фінансовими результатами діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне використання фінансових ресурсів);

- фінансова діяльність (управління джерелами формування фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами тощо);

 - інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та складом активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів)[19, c.345].

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці — за кілька періодів; дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності  підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві  та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу  фінансового стану є:

 - дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

 - дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

 - об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

 - оцінка становища суб’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

 - визначення ефективності використання фінансових ресурсів [6,c.144 ]

Аналіз фінансового стану  підприємства є необхідним етапом для розроблення планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори й інвестори  аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позичками та внесками, а також для обов’язкового диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового  аналізу менеджер здобуває певну  кількість вирішальних, найінформативніших параметрів, які дають об’єктивну й точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу  менеджер може ставити перед собою  різні цілі: аналіз поточного фінансового  стану або оцінку фінансової перспективи підприємства [17, c. 227].

 

 

 

 

2. Методи оцінки  фінансового стану підприємства

В ролі економічної діагностики  виступає систематичний збір, відображення, аналіз і опрацювання даних спеціальними методами в різних аспектах виробничо-господарської  діяльності підприємства.

Під методом діагностики  розуміють спосіб отримання та аналізу  необхідної інформації. У діагностиці  можуть використовуватись такі способи  отримання інформації як: особисті спостереження, опитування виконавців, вивчення документів, анкетування, фотографії робочого дня тощо.

Вибір способів отримання  інформації визначається метою, об’єктом діагностики і конкретними умовами  господарювання підприємства. Найбільший ефект дає поєднання декількох  способів отримання інформації.

Кожне підприємство самостійно обирає методику аналізу фінансового  стану, адже якісне методичне забезпечення аналізу фінансового стану необхідно  підприємствам для ефективного  управління ними, для одержання максимально  можливих прибутків, прискорення товарообігу, залучення інвесторів та кредиторів, висококваліфікованих робітників, надійних постачальників.

Існують різні методи оцінки фінансового стану. Так на практиці існують різні класифікації методів  фінансового аналізу.

Одним з прийомів аналізу  фінансового стану є "читання" балансу і вивчення абсолютних величин. Ознайомлення зі змістом балансу  дозволяє бачити основні джерела  засобів (власні, позичені), основні  напрямки вкладення засобів, склад  засобів і їх джерел, склад дебіторської і кредиторської заборгованості і інше. Однак інформація лише в  абсолютних величинах недостатня для  прийняття рішень, оскільки на її основі не можна визначити динаміку показників, місце підприємства в галузі і  інше. Тому поряд з абсолютними  величинами використовуються і відносні - проценти, коефіцієнти, індекси [10, с. 304 ].

При аналізі фінансових звітів використовуються різні методи та прийоми.

Традиційна практика аналізу  фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість  основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий)  аналіз - порівняння кожної позиції  звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний)  аналіз - визначення структури фінансових  показників з оцінкою впливу  різних факторів на кінцевий  результат;

3) трендовий аналіз - порівняння  кожної позиції звітності з  рядом попередніх періодів та  визначення тренду, тобто основної  тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних  особливостей окремих періодів (за  допомогою тренду здійснюється  екстраполяція найважливіших фінансових  показників на перспективний  період, тобто перспективний прогнозний  аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень  між окремими позиціями звіту  або позиціями різних форм  звітності, визначення взаємозв’язків  показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський  аналіз зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також міжгосподарський  аналіз показників даної фірми  порівняно з показниками конкурентів  або із середньогалузевими та  середніми показниками;

6) факторний аналіз - визначення  впливу окремих факторів (причин) на результативний показник прийомів дослідження [13, с. 203].

Одним із найпоширеніших видів аналізу є аналіз фінансових коефіцієнтів. Фінансові коефіцієнти доволі популярні серед інвесторів та фінансових аналітиків, оскільки їх легко обчислити на підставі даних фінансових звітів підприємств.

Однак особливістю  цього виду аналізу є те, що обраховані коефіцієнти, їх цінність залежать від достовірності й повноти інформації, поданій у фінансовій звітності. Коефіцієнти допомагають правильно оцінити ситуацію, ставити  запитання, але рідко дають відповіді на них.

 

Коефіцієнти, які  знайшли найширше застосування, поділяють  на п'ять груп (табл.4 ).

                                                                                            Таблиця 4

Групи коефіцієнтів для характеристики фінансового  стану підприємства

Коефіцієнти ліквідності	Характеризують  здатність підприємства погашати поточну  заборгованість
Коефіцієнти   управління активами	Характеризують  ступінь ефективності використання наявних активів з погляду виробництва й реалізації готової продукції
Коефіцієнти   управління кредитами	Характеризують  стійкість фінансових позицій підприємства
Коефіцієнти прибутковості	Характеризують  досягнутий керівництвом підприємства рівень віддачі на вкладені кошти
Відносні показники ринкової вартостi	Показують зв'язок між ціною акції та доходами на неї

 

Методи можна узагальнити  в дві основні групи: Залежно від методики дослідження оціночних показників виділяють такі методичні підходи:  формалізовані та неформалізовані.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.2. Методи фінансового аналізу    [ 2, с.172 ]

Розглянемо формалізовані  методи детальніше:

• Класичні методи аналізу господарської діяльності та фінансового аналізу – ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, відсоткових чисел, диференціальний, логарифмічний, інтегральний, простих та складних відсотків, дисконтування.
• Традиційні методи економічної статистики – середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки показників у динаміці.
• Методи математичної статистики вивчення зв’язків – аналізи кореляційний, регресивний, дискримінант ний, дисперсійний, факторний, коваріаційний та ін.
• Економетричні методи – матричні, теорії міжгалузевого балансу.
• Методи економічної кібернетики і оптимального програмування – системного аналізу, лінійного, нелінійного, динамічного програмування та ін.
• Методи дослідження операцій і теорій прийняття рішень – теорії графів, ігор, масового обслуговування, сітьового планування і управління.

                 До неформалізованих методів відносять:

• Експертний метод має багато різновидів, серед них, метод «мозкової атаки», метод Дельфі, метод складання сценаріїв. Як правило, експертне опитування проводиться серед співробітників, спеціалістів, керівників. Але більшого значення може мати інформація, що отримана із зовнішніх щодо певного підприємства джерел (конкуренти, посередники, постачальники, споживачі тощо). Експертні оцінки широко застосовуються у практиці діагностування, оскільки вони дозволяють отримати відносно надійну, а іноді і єдино  можливу інформацію.
• Морфологічний метод належить до перспективних метолів. Він дозволяє систематизувати отриманий набір альтернативних рішень, вибрати з них найбільш ефективні за економічними критеріями. Послідовність пошуку найкращого рішення передбачає такі кроки: задається точне формулювання завдання; визначають окремі стадії (етапи) роботи; складають перелік можливих методів і засобів виконання кожного етапу; роблять запаси етапів і можливих шляхів їх реалізації у вигляді матричної моделі так званого «морфологічного ящика», послідовним ланцюжком з’єднують елементи «морфологічного ящика» та аналізують отримані варіанти досягнення кінцевої мети з погляду можливості та економічної доцільності.
• Рейтинговий метод базується на порівнянні між собою та розташуванні в певному порядку (ранжуванні) окремих показників або об’єктів діагностування.
• Фактографічний метод базується на вивченні всіх опублікованих, зафіксованих фактів, що характеризують об’єкт діагностики.

Моніторинг є постійним, систематизованим, детальним поточним спостереженням за діяльністю підприємства. Алгоритм організації моніторингу  наступний: експертне початкове  структурування; визначення мети моніторингу; вибір постійних показників (індикаторів); збір інформації; попередня формалізація аналітичних матеріалів; ієрархічне упорядкування, фільтрація та обробка  інформації, графічне зображення даних; виявлення закономірностей та стійких  тенденцій [12, с. 267].

       Результативність, повнота, достовірність та обґрунтованість економічної діагностики виробничо-господарської діяльності підприємства суттєво залежить від методів, що використовувались в цьому процесі. Вибір адекватних середовищу функціонування методів залежить від значного переліку чинників, а саме: цілей діагностики, інформаційного забезпечення, кваліфікації працівників, стабільності середовища функціонування, технічного та програмного забезпечення тощо. Слід також зауважити, що на підприємстві може одночасно використовуватись певна сукупність методів як для досягнення однієї діагностичної цілі, так і для досягнення комплексу цілей діагностики.

 Оцінку фінансового стану підприємств здійснюють безпосередньо за

низкою методик, розроблених  міністерствами (відомствами), Національним Банком України та комерційними банками. Основу таких методичних підходів до оцінки фінансового стану підприємств  було закладено ще з 1998 р.,Агентством з питань запобігання банкрутству  підприємств та Державною податковою адміністрацією України. Удосконалені варіанти останнього розроблення висвітлено у Методичних рекомендаціях з  аналізу фінансово-господарського стану підприємств та організацій  у 2000-2003 рр. Для підприємств, що підлягають приватизації, Міністерство фінансів та Фонд державного майна України  у 2001 р. розробили окреме Положення  про порядок здійснення аналізу  їхнього фінансового стану [20].

Фінансовий стан підприємства характеризується сукупністю показників, ієрархічно пов'язаних між собою. Нижній рівень їхньої ієрархії характеризується вартісними показниками балансу і фінансових результатів підприємства, поданих в абсолютному чи відносному виразах. Одиничні показники, розташовані на вищому рівні системи, характеризуються фінансовими коефіцієнтами, що подаються в абсолютному виразі.

Найпростішим методом  оцінки і-го одиничного показника діяльності підприємства є нормування показників, яке виконують за формулою:

,  і=1,n                                          (1)

де

 Кі – одинична оцінка фінансового стану підприємства за і-им показником; Рі – фактичне значення і-го фінансового коефіцієнта і =1, n ; Рінорм –нормативне значення і-го фінансового коефіцієнта; n – загальна сукупність оцінних показників.

Цей метод використовують, якщо зростання одиничних показників приводить до зростання одиничних оцінок (обсяг виробництва, прибутку,

продуктивності праці  та ін.).

Якщо зменшення показника  приводить до зростання оцінки (собівартість продукції, витрати на 1 гривню товарної продукції та ін.), використовують формулу:

, і=1,n                                          (2)

Нормування одиничних  показників фінансового стану підприємства в

кожному періоді здійснюють на основі їхнього порівняння з нормативним

значенням, а в разі їхньої відсутності – з найкращими значеннями показника

за досліджуваний минулий  період. Якщо нормативне значення одиничного

показника відповідає якомусь  інтервалу, то за норматив беруть значення середини інтервалу [23, с. 111].

Діагностика фінансового  стану дає змогу оцінити достовірність  поточ-

ного фінансового обліку та звітності, створює базу для висування  гіпотез про закономірності і можливість нестійкого фінансового стану.

Питання відбору показників, що найоб'єктивніше відображають тенденції зміни фінансового стану, розв'язує кожне підприємство самостійно.

Однак будь-який набір, зазвичай, складається з чотирьох груп: показники ліквідності; показники стійкості; показники рентабельності (прибутковості); показники ділової активності (обіговості).

У більшості літературних джерел платоспроможність підприємства

визначають за такими основними  показниками: коефіцієнт поточної платос-

проможності, коефіцієнт проміжної  платоспроможності та коефіцієнт абсо-

лютної платоспроможності. Коефіцієнт поточної платоспроможності  визна-

чає, який обсяг грошових ресурсів є в наявності у підприємства на момент

здійснення оцінки. Основною метою використання цього показника  є визна-

чення можливостей погашати поточні зобов'язання та визначення резерву

ліквідних активів для  погашення зобов'язань підприємства в разі незбалансованості його грошових потоків. Застосування коефіцієнта  проміжної платоспроможності в  практиці здійснення оцінки платоспроможності  передбачає визначення можливості погашення поточних зобов'язань за найбільш критичного положення підприємства, оскільки передбачає уникнення впливу його запасів. У визначенні рівня коефіцієнта абсолютної платоспроможності враховують високоліквідні цінні папери [16,с. 106].