Теоретичні обґрунтування методики музичного виховання

Вступ

Однією з основоположних цілей сучасного суспільства  є формування особистості, що має  розвинену духовність, основи якої закладаються ще в дошкільному віці. Важливу роль у духовному становленні особистості відіграє музика.

"Пізнання світу почуттів  неможливе без розуміння й  переживання музики, без глибокої  духовної потреби слухати музику  і діставати насолоду від неї", - писав В. Сухомлинський.

Він же наголошував: "Без  музики важко переконати людину, яка  вступає в світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті, є основою емоційної, естетичної, моральної культури".

Серед предметів естетичного  циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавальних та емоційно - мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, комунікативності, а також позитивних якостей характеру: систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети.

Музика є мовою серця, найніжніших почуттів, світу емоцій людини. Вона дає людині поштовх  для внутрішнього переживання і  уяви. Це внутрішнє відчуття та переживання  викликає бажання передавати музику в дії, міміці, жестах, рухах, співі, грі, створювати нові художні образи. Музика, особливо співи, поліпшують мову дітей. Співаючи , діти змушені протяжно вимовляти слова, що формує чітку  вимову, сприяє правильному засвоєнню  слів. Крім того, слова в пісні  підпорядковані певному ритму, що також  допомагає вимові важких звуків і складів.

Музичний образ по-новому розкриває перед людьми особливості  предметів і явищ дійсності. Увага  дитини немовби зосереджується на предметах  і явищах, які в новому світлі відкрила перед нею музика, і її думка малює яскраву картину, а ця картина проситься в слово. Тому музичне виховання є могутнім засобом, який сприяє всебічному і гармонійному розвитку особистості.

Теоретичні обґрунтування  методики музичного виховання

На розвиток теорії й практики музичного виховання дошкільників у нашій країні вплинули погляди  провідних педагогів і психологів В.М. Бехтерева, П.П. Блонського, Л.С. Виготського, П.Ф. Каптерева.

Вони створили теоретичну основу для побудови системи музичного  виховання в радянський період, але  їхні ідеї звучать досить актуально й сьогодні.

Одним з перших заговорив  про необхідність систематичного музичного  виховання дітей з раннього віку В.М. Бехтерев. У своїх роботах, присвячених цьому періоду дитинства, він писав про те, що саме період "першого дитинства" є самим сприятливим для розвитку уваги, відчуттів, почуттєвої сфери. От чому головною метою музичного виховання повинен бути розвиток музичного слуху дитини в співі й слуханні музики. Повинні також дотримуватися два основних принципи музичного виховання дітей: облік реакції з боку дитини й дотримання строгої домірності в музичних враженнях.

В.М. Бехтерев одним з перших поставив і питання про створення "дитячої виховної музики". Він думав, що правильно організоване музичне виховання дозволяє дітям придбати навички в сфері почуттів, розумі й волі, тому від детальної розробки питань музичного виховання з раннього дитинства значною мірою залежить морально-естетичний розвиток людської особистості.

Л.С. Виготському належить концепція психології мистецтва. Він  уважав, що мистецтво "урівноважує" людину з навколишнім світом у  самі критичні й відповідальні моменти її життя.

Учений приділяв велику увагу  проблемі виховного значення музики, намагався перебороти характерні для  того часу погляди на мистецтво як на самоціль.

На думку Л.С. Виготського, перед естетичним вихованням повинні  стояти такі завдання, як виховання  творчості, професійне навчання технічним  навичкам мистецтва й розвиток естетичного  судження, що проявляється в умінні сприймати й переживати твору  мистецтва. Так само, як і В.М. Бехтерев, він був переконаний у тім, що творчу особистість можна виявити вже в ранньому дитинстві.

Л.С. Виготський пропонував створити систему естетичного виховання  дітей, що повинна виходити з того, що кожна дитина наділена певним ступенем обдарованості, має творчі можливості, а виховання повинне зберегти й розвити їх.

Необхідність формування творчо активної особистості, здатної  до перетворення світу, відстоював і  П.П. Блонський. В основі його естетичної теорії лежить переконання: людина повинна бути не тільки споглядальником, але й творцем естетичних цінностей.

У праці "Пам'ять і мислення" Блонський окреслює шлях виникнення творчих проявів. Основним фактором є здатність нервової системи до відтворення почуттів, які завдяки моторному й сенсорному сприйняттю проявляються в зорово-слухових образах (образи-схеми, що допомагають прояву творчої фантазії, і способи-фрагменти, що представляють в уяві картини цих образів).

П.П. Блонський уважав, що уява сама по собі ще не творчість, а лише репродукція певних образів. Творчість проявляється тоді, коли суб'єкт стає в певне відношення до цих образів. У розвитку уяви істотну роль грають пам'ять і мислення. Пам'ять дає можливість пригадувати емоційні образи, а мислення робить це пригадування усвідомленим. Розвиток уяви йде за такою схемою: проста автоматизована репродукція, спонтанне фантазування й, нарешті, навмисна репродукція у творчій уяві. Лише знаючи психологічні механізми уяви, можна, на думку П.П. Блонського, перейти до організації естетичного виховання, що базується на формуванні естетичної звички й навчанні техніці творчості за допомогою занять дітей у малювальних і музично-вокальних студіях.

У питаннях музичного виховання  П.П. Блонський пропонував йти не від музики до дитини, а навпаки, "від учня, з його переживаннями, настроями й природною творчістю, до співу й через спів до музики".

Для розвитку творчих проявів  їм пропонувалися: слухання кращих зразків  музичної класики, акомпанемент інструментальної музики, сольний спів з елементами імпровізації, читання музичного  твору з аркуша, виконання його потім в оркестрі або камерно.

Найважливіше в музичному  вихованні дитини - це установка  на формування музичного почуття, здатності  творити, імпровізувати. Важливо відзначити, що пріоритетну роль в естетичному  вихованні П.П. Блонський відводив періоду дошкільного віку. Основу музичного виховання в дитячому саду, на його думку, повинне скласти народна творчість, тому що саме народна культура є базисом соціального розвитку дітей.

Більшу роль у розробці теоретичних положень музично-естетичної теорії зіграв П.Ф. Каптерев. Він дав визначення естетичному вихованню й естетичній освіті. Їхнім основним змістом є розвиток естетичного почуття, що формується на основі тісного взаємозв'язку естетичного, морального, розумового виховання з раннього дитинства. Первісною умовою прояву естетичного почуття є розвиток зовнішніх органів почуттів, тому дорослі повинні піклуватися про гігієну органів зору й слуху дитини, створювати ситуації їхнього розвитку, а також певне навколишнє середовище.

В естетичному вихованні  головним, з його погляду, можна вважати  музику, природу, гру й розваги. Музичні  звуки привертають увагу маляти, викликають її відповідну реакцію. Спостерігаючи  за тваринами, доглядаючи за ними, дитина вчиться розуміти навколишній світ. Гра й розваги задовольняють  природно-органічні й соціально-культурні потреби дитини.

П.Ф. Каптерев дає наступні методичні рекомендації: по-перше, для розвитку естетичних вражень важлива поступовість, що допомагає виникненню в естетичному почутті різних елементів; по-друге, необхідно розширити естетичний кругозір маляти за рахунок частих прогулянок, ігор, розваг, читання художньої літератури, малювання картин, спілкування з музикою; по-третє, повинне бути відповідним чином продумане керівництво процесом естетичного виховання, що може здійснюватися з "періоду першого дитинства" і повинне перейти в естетичну освіту в більш старшому віці (у противному випадку людина втрачає можливості випробовувати найбільш високі й складні форми відчувань).

Таким чином, теорія естетичного  виховання П.Ф. Каптерева побудована на принципі комплексного підходу до розвитку естетичних почуттів дитини, припускає певну систему й виділяє ціну її реалізації на практиці.

Особливе значення мають  його погляди на дитячі ігри й розваги, які служать своєрідним фундаментом  для класифікації дитячих ігор у дошкільній педагогіці.

Отже, концепції видатних вітчизняних педагогів і психологів послужили основою для становлення  теорії й методики музичного виховання  й сьогодні їхні ідеї є генераторами нових ідей у дошкільній педагогіці.

Методи дослідження  проблем музичного виховання  та розвитку дитини

Провідним завданням музичної педагогіки є художньо-творчий розвиток дітей. Педагог має розвинути  чутливість дітей до музики, ввести їх у світ краси й добра, відкрити в музиці животворне джерело людських почуттів і переживань.

Великого значення у цьому  процесі набуває вміла і цілеспрямована навчально-виховна робота. На її якості позначаються проблеми, пов'язані з  пошуком ефективних шляхів, визначення кінцевої мети, завдань і методів  музичного виховання дітей, вибором  конкретної навчальної програми тощо.

Другою проблемою є  сприйняття музики. Функції найдосконалішого мистецького твору реалізуються лише за наявності відповідної культури художнього сприймання. Мистецтво справді  виховує лише тоді, коли воно дидактичне, не моралізує, не проповідує, а я  в живих художніх образах відтворює  багаті й несподівані колізії життя і часу.

Музика виступає способом цілісного виховання духовного  світу особистості, а не лише художнього чи естетичного виховання. Методологічно  важливим для музичної педагогіки є  ставлення до художнього образу як багато прошаркового явища, яке у різний час може бути сприйняте по-різному навіть одним і тим самим слухачем. Чи більшу цінність має музика для особистості, тим повніше активізується естетичне сприймання. Тому музичне сприйняття має супроводжуватися переживанням цінності твору, бути ціннісним за своєю природою [3].

Також суттєвим для музичного  навчання є методологічне положення  про необхідність між особистісного  контакту педагога й дитини. Вміння вислухати дитину, стати на її позицію, вважати її такою ж само цінною, як і свою власну - є необхідною умовою занять музикою, створення творчої  атмосфери. Поза особистісним спілкуванням між педагогом й дитиною така атмосфера виникнути не може.

Важливою методологічною проблемою музичної педагогіки є  розкриття співвідношення об'єктивного  і суб'єктивного у музичному  сприйманні. Педагогу слід довірливіше  ставитися до емоційних вражень  дітей, спиратися не тільки на музичні  знання а й на широкі життєві та художні асоціації. Нав'язування дитині певної інтерпретації музичного  твору, нерідко чужого їй, призводить до зниження активності музичного слуху.

Отже індивідуальність музичного  сприймання - об'єктивна необхідність, пов'язана з особистісним смислом. Музичне сприймання не може бути наслідком засвоєння певної суми знань.

Найбільшою проблемою  методики музичного виховання є  розвиток музичного слуху. Запропоновані  програми ґрунтуються саме на художньому інтонаційно-образному розумінні  музичного слуху, тобто на здатності  сприймати .

При цьому пропонується така логіка розвитку музичного слуху  дітей: розвиток музичного слуху  відбувається від виховання музичного  слуху в широкому значенні до музичного  слуху в вузькому значенні, через  їх взаємовплив і взаємозв'язок до повної єдності, на початкову етапі особливо важливий зв'язок музичного слуху з іншими сенсорними і сенсорно-моторними здібностями, штучне роз'єднання зорових, рухових та інших відчуттів гальмує розвиток музичного слуху, основою для розвитку звуковисотного слуху в школярів є формування методичного слуху як узагальненої музичної здібності, показником рівня розвитку музичного слуху в дітей є здатність змістовно сприйняти суто інструментальну музику (без зовнішньої програмності). Розгляд методологічних і методичних проблем музичного навчання і виховання дітей виявляє тісний взаємозв'язок цих проблем, залежність ефективності педагогічної діяльності від розуміння педагогом теоретичних основ музично-виховного процесу.

 Музичне виховання, навчання та розвиток, їх взаємозв'язок

Формування особистості - складний, багатозначний процес, що у формі фізіологічного, психічного та високого соціального становлення  чоловіки й який визначається внутрішніми  зовнішніми природничими й суспільними умовами.

"Розвиток дослідницько-експериментальної  і вдосконалення особистості,  особливо у дитинстві, відбувається  переважно під впливом виховання.  Виховання « проектує» особистість,  навмисно і планомірно піднімає  її в новий щабель, рухає їх  у заданому напрямі",- писав Л.С. Виготський [2].

У загальній педагогіці виховання  розглядається як спеціально організований  процес, направлений замінити розвиток особистості вихованця. У ній  вивчаються мети, зміст, засоби й методи виховання. Виховуючи необхідно  знайти спосіб і засоби педагогічного  впливу, найбільш відповідні даному віку дітей. Методика виховання вивчає питання  освіти, навчання дітей і розвитку.

У узагальненому вигляді  формування особистості дитини можна  з'ясувати, як процес соціалізації, тобто  засвоєння людини соціального досвіду. Людина на основі соціального спілкування, і діяльності відокремлюється в  особливу соціально-психологічну систему. «Особистість у сенсі цього терміну починається тоді, коли з усього соціально-психологічного матеріалу, що є особистим надбанням індивіда, формується певним чином організована система, яка має індивідуальністю, здатність до саморегуляції, виборчим ставленням соціального середовища».

Музичне виховання можна  розуміти у широкому або у більш вузькому змісті.

"У широкому значенні  музичне виховання - це формування  духовних потреб людини, її моральних  уявлень, інтелекту, розвитку  ідейно-емоційного сприйняття й  естетичної оцінки життєвих явищ. У такому розумінні - це людина[4].

У вужчому сенсі музичне  виховання - це такий розвиток здібності  до сприйняття музики. Він відбувається у різних формах музичної діяльності, які ставлять за мету розвиток музичних здібностей людини, виховання емоційної  чуйності до музики, розуміння й  глибоке переживання її змісту. У  цьому розумінні музичне виховання - це формування музичної культури людини". [3]

Задачами музичного виховання  в дошкільних закладах є::

· Виховувати любов та цікавість  до музики. Ця задача вирішується шляхом розвитку музичного сприйняття, а також музичного слуху.

· Збагачувати музичними  уявленнями, знайомлячи дітей з різноманітними музичними творами.

· Розвивати навички у  всіх сферах музичної діяльності: у  співах, слуханні, музично-ритмічних  рухах, грі на музичних інструментах.

· Розвивати загальну музикальність, шляхом розвитку головних, та вторинних музичних здібностей.

· Сприяти вихованню та формуванню музичного смаку дитини.

· Працювати над всебічним  розвитком дитини, використовуючи всі  форми музичної діяльності (співи, слухання, музично-ритмічні рухи, гра на дитячих музичних інструментах), та всі форми організації діяльності (заняття, свята та розваги, самостійна музична діяльність дітей, музика в повсякденні.)

· Розвивати творчу активність дитини.

· Оздоровлення психіки: виховання  впевненості в своїх силах, витримки, вольових рис характеру. Допомогти  кожній дитині зрозуміти свій успіх, само реалізуватися, розвиватися більш  гармонійно.

· Нормалізація психічних  процесів і властивостей: пам'ять, увага, мислення, регулювання процесів збудження  і загальмування. Контакти з музикою  сприяють розвитку уваги, тренують орган  слуху. Більше уваги слід приділяти  розвитку слухової уваги і пам'яті. Перший помічник в цьому - добре розвинуте музичне сприйняття.

· Тренування рухового апарату: розвиток рівноваги, свободи рухів, зняття надлишкової м'язової напруги, поліпшення орієнтації у просторі, координації рухів, виховання правильної постаті, розвиток дихання, формування рухових навичок, розвиток сили і витривалості.

Для того, щоб вирішити всі  ці дуже важкі завдання, необхідно виконати низку умов.

· Знання психофізичних та мовних особливостей дітей, оклад групи  та її профілю при плануванні роботи.

· Знання програми.

· Вдосконалення взаємозв'язку музичного керівника з вихователями, логопедами, психологами, дефектологами, вихователями з фізкультури, мед. працівниками. Такий взаємозв'язок необхідний на початку, а також в кінці року при діагностуванні дітей всіма  фахівцями з обговоренням властивостей кожної дитини, головних напрямках  роботи з ними. Дуже корисно обговорювати з вихователями і логопедами - дефектологами мовний матеріал.

· Покращувати здоров'я  дітей, їх психоемоційний і фізичний стан.

· Вибагливість до себе, при  підбірці матеріалу. Не говорити дуже багато, а активізувати мову дітей.

· Виконувати головні дидактичні принципи: систематичність, послідовність, доступність, а також поступове підвищення вимог.

· І головний принцип: увага  до кожної дитини, врахування його вікових, мовленнєвих індивідуальних властивостей і потреб [6].

Як відзначалося, мистецтво  завжди оперує художніми образами. Специфічними особливостями музичного  мистецтва і те, що його відбиває життєві явища в музичних образах.

Особливо важливу роль грає мелодія, надійно яскраво передає  основну думку, почуття. Образ збагачується та інші елементами музичної промови - гармонійним складом твору, його темповими і динамічними нюансами, прийомами викладу музичної думки, структурою самого твору.

Музика поєднанням своїх  засобів вираження створює художній образ, що викликає асоціації з ознаками життя, з переживаннями людини. Поєднання  засобів вираження музикою під  поетичним словом (наприклад, пісня, опера), з сюжетом (в програмній п'єсі), з дією (в спектаклях) робить музичний образ конкретнішим.

Вирішальну роль в цілеспрямованому формуванні культури особистості грає художня діяльність, необхідна як професіоналам, так й усім людям  без винятку, оскільки вона допомагає  формувати активне, творче ставлення людини до праці, до життя.

А.В. Луначарський накреслив  основні шляху реалізації виховання: розвиток здібності сприймати музику (слухання); розвиток необхідні відтворення  музичних творів здібностей і умінь (спів, гра на інструментах); засвоєння потрібних знань.

Рішуче наголошується  на емоційному, творчому сприйнятті музики, на збагаченні музичного слуху й  музичного досвіду дітей. Проблема живої, безпосередньої реакції на музику висувається як першочергове завдання виховання.

Висновок

Музичне виховання в даний  час займає міцне місце в нашому житті. Поступово при переході від  одного вікового етапу до іншого дитина довідається і відкриває для  себе багато нового і цікавого в  музиці як самостійно, так і під керівництвом дорослого.

З дитячого саду і протягом навчання в школі діти починають  поступово розуміти характер і зміст  різного роду музичних добутків, довідаються  музичні жанри, учаться пекти правильно і красиво.

Питання про вплив музичного  виховання на розвиток дитини вивчався багатьма авторами. Разом з тим, як правило, музичне навчання розглядалося в психології поза контекстом закономірностей  побудови розвиваючого навчання.

Ефективним шляхом формування творчих здібностей у процесі  музичної діяльності є застосування методики стимулювання творчої самореалізації дитини особистісного зорієнтованого типу, що є альтернативою традиційній  системі інформативних та ілюстративних методів навчання і виховання.

Методика стимулювання, в  основі якої покладено гуманний стиль  педагогічного спілкування, побудована на засобах прямого та опосередкованого впливу, основними серед яких є  діада "евристична бесіда - творчі завдання" та емоційно збагачене навчально-виховне середовище. Ці складові культивують творчі прояви дітей, стимулюють їхню творчу самореалізацію.

Усі види музичної діяльності - сприймання, виконання, творення музики - мають потенційні можливості для  організації творчого пізнавально-пошукового процесу, у перебігу якого в учнів  формуються творчі здібності, що забезпечують вербальну інтерпретацію музичних образів і музичну (вокальну та інструментальну) імпровізацію.

Список літератури

1. Морева Н. Вопросы музыкального воспитания в психо-педагогической теории // Дошкольное воспитание, 1998. № 2.

2. Барейнбойм Л.А. Музичне виховання у СРСР. - М.: Радянський композитор, № 2, 198.

3. Ветлугіна М.А. Кенеман А.В. Теорія й методика музичного виховання у дитячому садку // Дошкільна, педагогічна й колективна психологія. - М.: Просвітництво, 1983.

4. Радынова О.П., Катинене А.И., Полавандшвили М.Л. Музыкальное воспитание дошкольников / под ред. О.П. Радыновой. - М.: Просвещение: Владос, 1994.

5. Ветлугина Н.А. Музыкальное воспитание в детском саду - М.: Просвещение, 1981.

6. Ветлугина Н.А. Музыкальный букварь - М.: Просвещение, 1990.

7. Методика музыкального воспитания в детском саду / под Ред. Н.А. Ветлугиной. - М, 1982.

8. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкального воспитания - М., 1989.