Трудова еміграція в Україні

План 

Вступ 3

Розділ 1. Поняття трудової міграції та її причини 4

Розділ 2. Проблеми міграції та шляхи їх вирішення 6

Розділ 3. Наслідки трудової міграції 9

Висновки 14

Список  використаної літератури 16 
 

     Вступ

     Питання трудової міграції громадян України  за кордон та в самій державі є  проблемою державного рівня. Тема українських  заробітчан активно обговорюється  в пресі та на телебаченні, привертаючи  увагу всього суспільства.  Мільйони трудових мігрантів з України, більшість  з яких працює в Росії, країнах  Західної Європи та Північної Америки, змушують державу по-новому усвідомити важливість проблеми  захисту прав та свобод її громадян. Сьогодні більшість  наших співвітчизників перебуває  за кордоном у статусі нелегальних  трудових мігрантів і належить до найбільш дискримінованої та незахищеної  категорії іноземців. У зв'язку з  цим, зростає кількість звернень до органів державної влади України  від громадян, які потрапляють  у складні ситуації за кордоном, з проханням надати їм допомогу та захистити. Ця важлива проблема підкреслюється масштабами та тенденціями трудової міграції з України.

     Згідно  з даними, оприлюдненими в ООН, число українських трудових міґрантів, які постійно перебувають за межами країни, становить вісім мільйонів  осіб, а в сезонний пік їхня чисельність  збільшується.

     Таким чином Україна стала п’ятою державою в світі за кількістю тих, хто  шукає кращого життя за кордоном (більше виїхало тільки з Мексики, Індії, Росії та Китаю). А фінансовий показник заробітчанства (за даними Світового  банку, цього року українці, які працюють за кордоном, переказали своїм родинам  в Україну 5 млрд 300 млн доларів) не виправдовує неокупних моральних  втрат: зруйновані сім’ї й покинуті напризволяще діти, відрив від рідних, від землі, культури, народу.

     На  початок 2009 року за кордоном перебувало понад 7 млн. українців. Основна їх кількість  працює у країнах Європи та Америки: в Аргентині – 100 тис., Бразилії – 150, Великій Британії – 70, Греції – 200, Ізраїлі – 150, Іспанії – 400, Італія – понад 500, Канаді – 150, Молдові – 50, Росії – 3 млн., Словаччині – 50, США  – 500, Туреччині – 30, Чехії – 400 тис. чоловік.

     Розділ 1. Поняття трудової міграції та її причини

     Трудова міграція в Україні – це процес зміни постійного місця проживання індивідів чи соціальних груп у пошуках кращих умов оплати праці. На сьогоднішній день трудова міграція відбувається не тільки в межах України (загалом концентрація робочої сили у великих містах й економічних центрах), а й направлена назовні, що дає прихований вклад у зменшення населення України.

     Український трудовий мігрант – громадянин України, що виїзжає займатися, займається або займався оплачуваною діяльністю в іноземній державі.

     Міжнародна  трудова міграція – один з найбільш складних елементів в міжнародних  економічних відносинах, оскільки на відміну від руху товарів і  капіталів, цей процес залучає живих  істот.

     Таким чином, міграція робочої сили – переселення працездатного населення з одних держав в інші терміном більш ніж на рік, викликане причинами економічного й іншого характеру.

     Причини міжнародної міграції робочої сили:

• економічні ( національні різниці в оплаті праці, безробіття, діяльність МК, які сприяють поєднанню робочої сили з капіталом, здійснюючи або рух робочої сили до капіталу, або рух капіталу до трудонадлишкових районів);
• позаекономічні ( політичні, національні, релігійні, расові, сімейні).

     Міжнародна  міграція робочої сили спричинена насамперед економічними факторами:

1. - дією законів капіталістичного нагромадження, народонаселення, нерівномірності економічного розвитку тощо, які зумовлюють відносне перенаселення в одних країнах та нестачу робочої сили в інших;
2. -істотною різницею в умовах праці, рівні заробітної плати, рівні життя, умовах підприємницької діяльності тощо;
3. -циклічним характером економічного розвитку, зокрема асинхронністю економічного циклу в різних країнах;
4. -нерівномірним розгортанням НТР, структурних криз і структурних реформ;
5. -демографічними факторами, різницею у природному прирості населення. Так, якщо у XX ст. темпи щорічного приросту населення у слаборозвинутих країнах становили приблизно 2,5%, то в розвинутих вони не перевищували 1%;
6. -політичними, військовими, національно-етнічними та іншими неекономічними чинниками.

     Розділ 2. Проблеми міграції та шляхи їх вирішення

     Проблема  української трудової міграції є  надзвичайно актуальною на сьогодні. Найсумніше те, що масштаби цієї проблеми зростають. Для того, щоб вирішити проблему трудової міграції, потрібно розібратися в тому, які причини  того, що українці мігрують. Головною причиною трудової міграції з України можна, безумовно, вважати соціально-економічну складову. Причиною виїзду за кордон є  не лише недостатність робочих місць, а й значна різниця в оплаті на батьківщині й за кордоном. Дана обставина змушує громадян України  шукати для себе кращої долі за межами України, що цілком відповідає прагненню  людини, яка бажає знайти роботу, достойну оплату її праці і має  на це конституційне право. Причиною емігрування українців є дискомфорт від загальної нестабільності в  Україні, широко поширена корупція, відсутність  можливостей для розвитку і самореалізації, незахищеність від зловживань з  боку владних структур.

     Ця  проблема буде не тільки продовжуватися, а й наростати і згодом здатна перетворитись у справжню національну  катастрофу. Депопуляція українців  уже сягає загрозливого масштабу – такого собі тихого геноциду нації. Всім мабуть зрозуміло, що потрібне системне і комплексне вирішення проблеми трудової еміграції.

     З метою зменшення еміграції робочої  сили необхідне впровадження системи  заходів, які повинні мати чітке  внутрішнє і зовнішнє спрямування. До числа перших належать заходи макроекономічної стабілізації та оздоровлення економіки – створення робочих місць (цілеспрямовано створювати робочі місця в таких галузях, як сільське господарство, легка, текстильна і хімічна промисловість, тобто там, де сьогодні використовується праця мігрантів в Європі), розширення іноземного інвестування, вирішити питання підвищення рівня оплати праці тощо. Зовнішні заходи мають забезпечити цивілізовані форми виїзду працівників за кордон та можливість їх вільного повернення додому, ввезення валюти, а також гарантії нашим співвітчизникам захисту їхніх трудових прав за кордоном.

     Головним  чинником, що знизить трудову міграцію є забезпечення людей роботою  з належними умовами праці  та її оплатою, обмеження «тіньової» економіки та «тіньової» зайнятості. Адже продуктивна зайнятість – це шлях подолання бідності та відвернення від виїзду на заробітки за кордон. Багатоаспектний вплив трудових міграцій на різні сторони життєдіяльності населення вимагає активізації зусиль щодо захисту інтересів громадян України, врахування особливостей міграцій в соціально-економічному розвитку регіону. Ключові моменти вирішення проблеми трудової міграції та подолання їх негативних наслідків полягають у розробці нормативно-правових документів, які б забезпечили можливість оцінки реальної ситуації на локальному, регіональному та загальнонаціональному рівні, сприяли впорядкуванню міграційних потоків як у західному, так і у східному напрямах. Прийняття цільових урядових рішень прискорить стабілізацію на окремих локальних, регіональних і національному ринку праці. Особлива увага мала б бути приділена оцінці міграційних потоків для регіонального розвитку з позицій комплексно-пропорційного розвитку території, успішність якого визначає стабільність національного господарства.

     Такі  заходи як забезпечення умов для поширення легального працевлаштування, насамперед в тих країнах, куди виїжджає найбільша кількість громадян України (для цього варто активізувати підписання відповідних міждержавних угод та удосконалення чинного законодавства в частині ліцензування фірм для проведення працевлаштування за кордоном.), забезпечення прав та соціального захисту працівників-мігрантів, здійснення постійного аналізу масштабів нелегальної трудової міграції за межі України та проведення всіх можливих, в рамках законодавства, заходів для попередження цього явища і запобігання торгівлі людьми, усунення або мінімізація обставин, що призводять до дискримінаційного, безправного, становища громадян України на ринках праці закордонних країн, створення дійової альтернативи тим обставинам, що спонукають працездатних українців виїжджати до країн, де їх становище на ринках праці є дискримінаційним – можуть допомогти з вирішенням проблем трудової міграції в Україні. Отож, для того щоб запобігти еміграції громадян України потрібно створити належні умови для реалізації в Україні прав і свобод громадян з метою запобігання їх масовому виїзду за кордон, відродження національної культури й гідного відношення до пересічних громадян з боку владних структур. Потрібно удосконалити законодавство з питань свободи пересування та вільного вибору місця проживання громадян України. Також можна здійснити заходи спрямовані на заохочення внутрішньої трудової міграції як альтернативи зовнішній трудовій міграції.

     Україна повинна прикласти максимум зусиль в демократичному руслі, щоб на далі не відбувалася трудова еміграція  населення, а також сприяти поверненню до України закордонних українців, стимулювати імміграцію діячів науки  та культури, кваліфікованих спеціалістів і робітників, потреба в яких є  відчутною для національної економіки  країни. Важливо не забувати, що чим  стабільнішим буде національне бізнес-середовище і динамічнішим ринок, тим сильніші будуть мотиви іммігрантів повернутися на батьківщину. 
 

      Розділ 3. Наслідки трудової міграції

     Отже, оцінюючи позитиви та негативи трудової міграції, необхідно врахувати перспективу  її розвитку. Соціологічні дослідження  підтверджують, що, орієнтація за кордон для постійного проживання більше притаманна особам, які мають досвід трудової міграції, ніж тим, хто такого досвіду  не має, а з числа заробітчан –  тим мігрантам, котрі частіше  і довше перебували за кордоном. Таким чином, трудова міграція виступає фактором, що підвищує ризик еміграції. Тобто, нинішні тимчасові поїздки на заробітки можуть перетворитися для України у незворотні втрати населення. Окрім того, ця перспектива стає більш реальною із збільшенням строків заробітчанських поїздок, створення умов для мігрантів у країнах-реципієнтах, кращою адаптацією українських мігрантів за кордоном, покращенням внаслідок цього їх заробітків та умов проживання.

     Особливе  занепокоєння викликає той факт, що серед мігрантів майже 30 % складають  висококваліфіковані фахівці, які  користуються найбільшим попитом в  розвинених країнах. Як правило, таких  спеціалістів запрошують на роботу на довгостроковий період, або ж пропонують постійне проживання. Тобто, спеціалісти  високого рівня кваліфікації залишають  Батьківщину з великою ймовірністю  не повернутися. Причому професійний  досвід, знання, які були надбані  в нашій державі та за її рахунок  починають примножувати суспільний інтелект держав, що запрошують до себе необхідних спеціалістів. Це негативно  позначається не тільки на кількісному, але й на якісному потенціалі трудових ресурсів країни.

     Переважно нелегальний характер трудової міграції з України, крім погіршення трудового  потенціалу нашої держави, призводить до додаткового навантаження на систему  соціального забезпечення населення  оскільки мігранти не сплачуючи пенсійні внески, не поповнюють пенсійний фонд та не забезпечують власної гідної пенсії в Україні.

     Поступова вікова деформація населення у бік  старших вікових груп, підвищення рівня смертності та занадто повільне зростання народжуваності, негативні міграційні процеси обумовлюють скорочення обсягів пропозиції робочої сили та посилення конкуренції на ринку праці (з боку роботодавців) за найм працівників економічно активного віку.

     Оскільки  міграційні процеси змінюють структуру трудового ресурсу регіону, відповідно змінюється середовище функціонування бізнесових структур. Підлягає деформації вся соціально-економічна  система території.  Відповідно, такі зміни можуть  мати як негативні, так і позитивні наслідки як для країни-донора так і для країни-реципієнта.  

     Негативні наслідки для України в тому випадку, коли мігранти виїзджають за межі України.  Держава вкладає кошти в підготовку фахівців для потреб власної економіки.  Розрахунки  затрат  на  таку підготовку не потрібно обмежувати вартістю здобуття вищої освіти – починати розрахунок вартості підготовки фахівця потрібно з урахування вартості навчання на всіх  освітніх  рівнях, враховуючи дошкільну і загальноосвітню підготовку.

     Отже, освітня система, яка існує,  в  основному,  за рахунок витрат державного бюджету,  працює на підготовку фахівця, який буде створювати додану вартість за межами країни. 

     Більш того, існуюче державне замовлення на необхідну кількість фахівців відображає потребу економіки в таких працівниках. Неконтрольована міграція спотворює професійно-кваліфікаційну  структуру  трудового ресурсу країни, не дозволяє здійснювати подальшого планування розвитку. 

     Існує ряд проблем неекономічного характеру, однак які в недалекому майбутньому можуть мати значні негативні економічні наслідки. За межами країни перебуває 1 476, тис. населення.  Більшість трудових мігрантів (58,2%  загальної  їх  кількості)  одружені,  тобто  залишили сім’ї під час виїзду на заробітки. Переважна більшість мігрантів, а саме 73,9%,  впевнені,  що міграція  не вплинула на їхні відносини в родині. Тільки 3,9% розуміють, що  їх відсутність негативно вплинула на відносини з дітьми, та 10,3% визнали погіршення відносин в шлюбі

     Об’єктивною реальністю залишається погіршення сімейних стосунків через довготривалу відсутність членів родин:  виникає  нестача  батьківської уваги,  деформуються  родинні  цінності,  виховується  легковажне ставлення  до життя.  Хоча на сьогоднішній день не ведеться жодної статистики щодо кількості дітей, чиї батьки виїхали на заробітки  за  кордон,  це  не  означає що такої проблеми не існує.  Враховуючи масштаби трудової міграції, можна

оцінити, яка кількість дітей шкільного  віку залишилася без батьківського 

догляду.

     Негативні наслідки для України в тому випадку, коли мігранти з інших країн працюють на території України.  Неконтрольоване прибуття працівників  підвищує конкуренцію на внутрішньому ринку праці, може бути причиною зниження реальної заробітної плати та зростання безробіття.

     Наявність нелегальних іммігрантів зумовлює існування комплексу економічних і особливо соціальних проблем у країні-реципієнті,  які  рано  чи пізно потребуватимуть свого розв’язання.

     Нелегальне  перебування іноземців, а тим  більш їх трудова діяльність,

провокує  розвиток криміналітету, підриває правову систему. Мігранти, через  страх депортації, уникають контактів з органами влади та правопорядку країни. 

     Опинившись  поза законом, людина  мимоволі  діє  не  в  рамках  встановлених законом  норм та принципів. Також іноземні мігранти, позбавлені опіки країни, вихідцями  якої вони є, можуть стати  тягарем  для соціальної системи приймаючої держави.

       Держави-реципієнти робочої сили  в міру потреб в додатковій  робочій cилі контролюють кількість працівників, які перетинають кордон у пошуках роботи.

     Зрозуміло, що чисельність трудових мігрантів  та їхній правовий статус за країнами перебування великою мірою визначається відкритістю місцевої

міграційної політики та сприятливістю національного  трудового законодавства.

     Міграція  має і ряд позитивних моментів  для реципієнта.  При правильній побудові міграційної політики є  можливість залучити достатню кількість молодих, активних і до того ж професійно сформованих працівників.

     Останній  факт набуває особливого звучання, якщо нагадати проблему

більшості  європейських  країн:  спостерігаються  тенденції  старіння населення  і  нестачі працівників у певних секторах ринку праці.

     Країна-реципієнт,  залучаючи на  власний  ринок праці  трудових мігрантів, отримує працездатне населення в найбільш продуктивному віці. Окрім того, прибула робоча сила вже не потребує професійного навчання. Таким чином, країна заощаджує кошти на підготовку фахівців.

     Міграція  робочої сили позитивно  впливає  на  ефективність  виробництва.

     Прибуття  працівників підвищує конкуренцію  на внутрішньому ринку праці, дає  можливість працедавцям обрати найбільш ефективного працівника.  Здобувши висококласного працівника, який орієнтується в сучасних технологіях, місцеві  виробники матимуть змогу  впроваджувати  на  виробництві  нові  технологічні рішення, не витрачаючи при цьому  значних коштів на перекваліфікацію і навчання персоналу.

     Позитивні наслідки для України.  Несприятлива економічна ситуація в країні – відсутність місць прикладання праці або ж неналежна оплата вкладеної праці – спонукає громадян працевлаштовуватися за межами держави.

     Більшість населення, що мігрує, керується саме економічними чинниками, пошуками краще оплачуваної роботи. 

     Позитивним  результатом міграції є скорочення безробіття власного населення.  Скорочується соціальна напруга, в  багатьох випадках грошові перекази на батьківщину громадян, які працюють за кордоном, суттєво пом’якшують негативні наслідки виїзду.

     Повертаючись  на  батьківщину,  мігранти привозять  з собою  не тільки  матеріальні  цінності. Громадяни  повертаються більш кваліфікованими працівниками.  Часто після повернення на  батьківщину  колишні  мігранти використовують  отриманий досвід та кваліфікацію  для організації підприємницької  діяльності в своїй країні.

     Попри поширену думку, мігранти досить мало використовують надбані грошові  кошти для облаштування власної  справи  в Україні. Структура витрат надбаних на заробітках коштів свідчить, що головною статтею витрат є придбання  товарів довготривалого користування, задоволення щоденних потреб,  впорядкування  житла, оплата навчання або ж лікування. Тільки 9,7% зароблених грошей витрачається на заощадження, які потенційно можуть бути інвестовані в виробничу  структуру, яка забезпечить створення  робочих місць.

     Висновки

     Міграція  робочої сили – це переміщення працездатного населення, що викликається причинами економічного характеру. Якщо таке переміщення переходить національні межі, то міграція робочої сили є міжнародною. Міграція робочої сили відбиває процес перерозподілу трудових ресурсів між національними економіками. Причини, які породжують міграцію робочої сили, різноманітні. В цілому їх можна розділити на дві групи: загальні, які визначають тенденції розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин, і специфічні, що пов'язані тільки з міграцією. До першої групи причин відносяться: інтернаціоналізація господарського життя; нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих країн; структурні зрушення в економіці, спричинені НТР, які обумовлюють витіснення робочої сили із одних галузей і додаткову потребу в ній інших; економічна політика ТНК, які концентрують трудоємні виробництва в одних країнах і наукоемні в інших; політична й економічна нестабільність в окремих державах. Друга група причин включає в себе: відмінності між країнами в рівні заробітної плати і соціального забезпечення (в розвинутих країнах заробітна плата в декілька разів вища, ніж в інших, у них кращі житлові умови, вищий рівень охорони здоров'я; освіти, пенсійного і соціального забезпечення), що, безперечно, притягує робочу силу з інших країн; нестача робочої сили певних спеціальностей і кваліфікацій (наприклад, у країнах Західної Європи важку й некваліфіковану працю виконують переважно робітники-іммігранти, причому спеціально робиться застереження, що іноземець може зайняти робоче місце, якщо на нього немає претендентів серед місцевого населення); відносний надлишок робочої сили в багатьох державах, особливо в країнах, що розвиваються; відмінності між країнами в можливостях і умовах професійного зростання.

     Ситуація, що склалася, вимагає розроблення науково  обгрунтованого бачення подальшого розвитку трудового потенціалу, яке може бути  покладено в  основу  практичних  дій,  спрямованих на кардинальне поліпшення стану справ у цій сфері. Серед них основними мають стати: створення належних умов для повноцінного відтворення трудового потенціалу і професійно-інтелектуального  розвитку; створення  можливостей для продуктивного його використання через відповідне економічне підгрунтя, збалансований  розвиток, впровадження  системи  стимулів до праці, забезпечення умов праці і життя,  а  також реалізація соціальних гарантій зайнятого і незайнятого населення в   7 умовах формування ринкових відносин, що створить передумови для поліпшення всіх параметрів формування трудового потенціалу.  

     Список  використаної літератури

1. Гайдуцький А.П. Масштаби доходів українських трудових мігрантів / А.П. Гайдуцький // Економіка та держава. – 2009. – №2. – С.96-99.
2. Гнибіденко І. Проблеми трудової міграції в Україні та їх вирішення / І. Гнибіденко // Економіка України. – 2001 . – № 4. – С. 19.
3. Лапшина І. А. Особливості міжнародної міграції робочої сили в умовах формування економіки України / І. А.Лапшина // Формування ринкової економіки в Україні. - 2010.- С. 41-48.
4. Негативні наслідки української трудової міграції: [Електронний ресурс] / Ярослав Ковач // Українська газета 26 січня 2011 р. – Режим доступу до журн.: http://www.ukrgazeta.cz/tema/akcent/6026-negatyvni-naslidky-ukrajinskoji-trudovoji-migratsiji
5. Позняк О. Групові міграції в Україні: сучасний стан, проблеми, перспективи / О. Позняк // Економічний часопис. – 2004. – № 2. – С. 34 - 48.