Участь України в Європейській політиці сусідства

• Участь  України в Європейській політиці сусідства 

     Участь  України в Європейській політиці сусідства

     ЗМІСТ

     ВСТУП……………………………………………………………………………..2

     1.ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ ЄВРОПЕЙСЬКА  ПОЛІТИКА СУСІДСТВА (ЄПС)

     1.1. Методологічні засади поняття  та походження європейської політики сусідства (ЄПС)………………………………………………………..6

     1.2.Європейский  інструмент сусідства (ЄІС)…………………………..12   

     2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА ВПРОВАДЖЕННЯ  ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА  У 2008 РОЦІ

     2.1.Загальна  інформація і оцінка співпраці  Україна – ЄС……………..17

     2.2.Політичний  діалог і реформа………………………………………..19

     2.3.Макроекономічні  засади та функціонуюча ринкова  економіка…..24

     2.4.Торгові  питання, ринок і регуляторна  реформа……………………28

     2.5.Співробітництво  у сфері юстиції, свободи та  безпеки…………….37

     2.6.Транспорт, енергетика, охорона довкілля, інформаційне суспільство, науково-технічний розвиток …………………………………….40

     2.7.Соціально-культурні  контакти, освіта та охорона здоров’я  ………49

     2.8.Фінансова  співпраця у 2008 році:основні факти  та показники …...52  

     3.ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ПОЛІТИКИ СУСІДСТВА (ЄПС)

     3.1.Політика  сусідства ЄС: засоби підвищення  ефективності співробітництва України,  Білорусі та Польщі у сфері  зовнішньої торгівлі…55

     3.2.Нова  програма Європейського Союзу  «Східне партнерство- в рамках  Політики європейського сусідства…………………………………….58

     ВИСНОВОК……………………………………………………………………..63

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………….66 

     ВСТУП

     Актуальність  теми дослідження. Становлення України  суб’єктом міжнародних відносин не лише поставило перед українським  народом нагальну потребу закріплення цього статусу та наступної самореалізації у даній іпостасі, але й певним чином вплинуло на систему міжнародних відносин, особливо у європейському регіоні.

     Міжнародні  відносини великою мірою ґрунтуються  на зовнішньополiтичних стратегіях держав. Незважаючи на те, що географічний фактор завжди був складовою частиною зовнішньої політики держав, геополітика, як наука, яка базується на принципах географічного детермінізму, виникла нещодавно – в кінці ХІХ століття. Тим не менш, характерною рисою міжнародних відносини ХХ століття є використання геополітики у двох її площинах – теоретичній (гносеологічній) та практичній (державотворчій). Інакше кажучи, геополітичні концепції та стратегії є важливою ланкою всієї зовнішньополітичної діяльності держави та її зусиль по утвердженню свого місця у світі.

     Задля успішної реалізації власної зовнішньополітичної  стратегії та забезпечення національних інтересів, державі необхідно володіти інформацією не лише про перебіг подій на міжнародній арені, але й орієнтуватися у витоках та першопричинах тих чи інших зовнішньополітичних стратегій інших міжнародних акторів, тобто у геополітичних концепціях, які лежать в основі бачення тою чи іншою державою системи світового устрою та свого місця в ньому.

     Таким чином, для України знання і врахування геополітичних концепцій та стратегій інших держав, а особливо держав власного регіону є життєво необхідним для формування власної зовнішньополітичної стратегії з метою задоволення національних інтересів, в першу чергу – забезпечення національної безпеки держави.

     Пріоритетним  напрямом зовнішньополітичної стратегії  України та одним з основних факторів забезпечення національної безпеки було проголошено європейську інтеграцію. У цьому контексті постає необхідність у дослідженні геополітичної думки європейських країн. Зокрема тієї її частини, у якій мова йде безпосередньо про місце та роль України у системі міжнародних відносин в цілому та у європейському регіоні зокрема.

     Таким чином, актуальність даної теми випливає з потреби дослідження динаміки “об’єкт-суб’єктного” статусу і участі України в європейській політиці сусідства , що може стати основою для вдосконалення та ефективного втілення відповідної зовнішньополітичної стратегії України, спрямованої на задоволення національних інтересів.

     Саме  тому, практично усі науковці, що досліджують місце України в  сучасних міжнародних відносинах, узагальнюють і концептуальні аспекти геополітики. До таких дослідників належать С. Пирожков, О. Власюк, В. Князев, М. Степико, О. Литвиненко, Л. Губерський, С. Здіорук, В. Копійка, С. Василенко, О. Ковальова, Г. Перепелиця, В. Горбулін, І. Курас, В. Чумак, О. Гончаренко, Б. Парахонський, Е. Лисицин, Ю. Павленко, В. Кириченко, І. Бураковський, Ю. Бараш, О. Їжак, Б. Губський та інші.

     Геополітичний напрямок наукових досліджень в Україні нині лише починає розвиватися, до невеликого кола науковців, які займаються цією проблематикою можна зарахувати А. Гальчинського, О. Дергачова, О. Левандовського, В. Андрущенка, Ф. Рудича, В. Баркова, М. Михальченка, М. Несука, В. Репринцева, Є. Камінського, М. Держалюка, С. Віднянського, В. Коваля, Л. Шкляра, О. Сушка та інших.

     Важливе місце у джерельній базі даного дослідження  займають і сучасні дослідження  вітчизняних та зарубіжних інститутів, зокрема – Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України, Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України, Національного інституту проблем міжнародної безпеки при Раді національної безпеки та оборони України, Фонду Стефана Баторія, Німецького інституту міжнародних відносин та політики безпеки, Центру російських та східноєвропейських досліджень Бірмінгемського університету, Центру європейських та політичних досліджень (м. Брюссель), урядових установ європейських країн та інституцій ЄС та інших організацій.

     Метою дослідження є комплексний аналіз участі України в європейській політиці сусідства.

     Реалізація  цієї мети передбачає вирішення наступних  завдань:

     дослідити методологічні засади поняття та походження європейської політики сусідства (ЄПС);

     визначити головні напрямки розвитку Європейский  інструмент сусідства (ЄІС)

     дати  аналітичну оцінку впровадження європейської політики сусідства у 2008 році

     здійснити огляд основ європейської інтеграції в геополітичних дискурсах держав-членів ЄС та визначити статус України в цивілізаційному, політичному та культурному європейському полі;

     спрогнозувати можливості нових орієнтирів співробітництва  України з ЄС у сучасних умовах у зв’язку з прийняттям стратегії  “Східне партнерство”в рамках Політики європейського сусідства

     Об’єктом  дослідження є Україна у європейській політиці сусідства та стратегіях держав-членів ЄС як в історичному контексті, так  і у сучасних умовах.

     Предметом дослідження є участь України  в європейській політиці сусідства.

     Методологічною основою дослідження є фундаментальні дослідницькі основи наукового аналізу – принципи історизму, об’єктивності, системності та цілісності, функціоналізму, причинності, прогнозування.

     Застосування  логіко-семантичного підходу до дослідження  геополiтичного бачення України дало змогу проаналізувати базові елементи понятійно-категоріального апарату геополітики.

     Використання  історіософського та історико-генетичного  методів дозволило дослідити  розвиток геополітичних пріоритетів  держав-членів ЄС в історичному та просторовому аспектах.  
 

     1.ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ ЄВРОПЕЙСЬКА  ПОЛІТИКА СУСІДСТВА (ЄПС)

     1.1.Методологічні  засади поняття та походження  європейської політики сусідства  (ЄПС)  

     Європейська Політика Сусідства (ЄПС) є новим  підходом Європейського Союзу до сусідніх країн з метою зміцнення відносин між ЄС і країнами-сусідами ЄС і співпраці по створенню зони безпеки і добробуту, «кільця дружніх країн» на межах Європейського Союзу. ЄПС також покликана надати станам-сусідам ЄС можливість тіснішої співпраці з ЄС в області політики, безпеки, економіки і культури

     Європе́йська  полі́тика сусі́дства (англ. European Neighbourhood Policy) — нова політика Європейського Союзу; має на меті створити на південь і схід від нових кордонів розширеного Європейського Союзу зону стабільності миру і добробуту шляхом налагодження тісних довготривалих відносин з сусідніми країнами.

     Європейська політика сусідства (ЄПС) спрямована на те, щоб не припустити виникнення нової  лінії розподілу між розширеним ЄС та його сусідами, і надати їм можливість брати участь в різних видах діяльності ЄС шляхом тіснішої політичної, економічної, культурної співпраці та взаємодії в галузі безпеки [16,с.54].

     Цілі  Європейської політики сусідства:

     Головна мета ЄПС – розділити блага, що відбулося в 2004 році розширення ЄС, з сусідніми країнами в плані зміцнення стабільності, безпеки і підвищення добробуту всіх зацікавлених країн. Про зміцнення стабільності і належного правління в сусідніх з ЄС країнах, мовиться також в Європейській Стратегії Безпеки схваленою Європейською Радою в грудні 2003 року.

     Європейська Політика Сусідства не надає країнам-партнерам  перспективу приєднання до Європейського  Союзу, але пропонує привелейовані  відносини з ЄС і сприяння в  досягненні цілей в різних областях співпраці.

     Походження:

     Історичне розширення Європейського Союзу  стало для нього великим кроком по шляху зміцнення безпеки і  зростання процвітання на європейському  континенті, але також означає  і зміну зовнішніх меж Союзу. Ці обставини не тільки відкрили нові можливості, але і поставили нові завдання. Європейська політика сусідства є відповіддю на цю нову ситуацію.

     У березні 2003 року Комісія представила  своє Повідомлення "Велика Європа - сусіди: нова основа відносин з східними і Південними сусідами ЄС" в якому  вперше були представлені принципи нової Європейської політики сусідства і наголошувалася важливість ЄС в зміцненні відносин з країнами-сусідами. Согдасно цьому Повідомленню для сприяння третім країнам, включаючи країни, що охоплюються в даний час програмами Тасис і МЕДУ, Комісія пропонує створити Європейський інструмент сусідства. Ця ідея отримала подальший розвиток в Повідомленні, підготовленому в липні 2003 року «На шляху до нового інструменту сусідства».

     У жовтні 2003 року Європейську Раду вітав  прогрес, досягнутий в ході реалізації цієї ініціативи і призвав Раду і Комісію продовжити цю роботу з тим, щоб забезпечити комплексний збалансований і пропорційний підхід, включаючи створення фінансового інструменту[23,с.52].

     Вона  засвідчила, що формування відносин з  сусідами — один з пріоритетів зовнішньої політики розширеного ЄС. ЄПС не торкається питання потенційного членства. Вона пропонує сусіднім країнам привілейовані відносини, які будуватимуться на взаємному визнанні спільних цінностей, головним чином у сфері верховенства права; справедливого управління; дотримання прав людини, зокрема, прав меншин; принципів ринкової економіки та безперервного розвитку. Глибина цих відносин залежатиме від того, наскільки ефективно втілюватимуться спільні цінності.

     Для фінансування діяльності в рамках ЄПС запроваджується новий «Європейський інструмент сусідства й партнерства» (ЄІСП), який починаючи з 2007 року замінить чинні програми технічної допомоги «ТАСІС» і «МЕДА» в країнах ЄПС і в Росії. ЄІСП має новий спеціальний компонент для підтримки транскордонного співробітництва на кордонах ЄС. До 2006 року включно для фінансування транскордонної співпраці Комісія буде спрямовувати кошти за допомогою чинних інструментів у так звані «Програми сусідства».

     У травні 2004 року Європейська Комісія  представила Повідомлення «Європейська політика сусідства. Стратегія і  Доповіді по Країнах», в якому указуються чіткі кроки по впровадженню Європейської політики сусідства і методи розповсюдження благами розширення ЄС на сусідні країни. Комісія представила конкретну стратегію реалізації ЄПС і аналітичні доповіді щодо семи перших країни з «кола друзів»: Ізраїлю, Йорданії, Мароко, Молдови, Палестинської автономії, Тунісу та України. На основі стратегії виробляються детальні плани дій з кожною країною-партнером. Плани дій визначають пріоритетні завдання, виконання яких має зблизити країну з ЄС.

     Ці  пріоритетні цілі передбачається включити в спільно узгоджені Плани Дій, який є ключовим політичним документом в зміцненні відносин між ЄС і країнами-партнерами[32,с.44].

     Плани Дій спиратимуться на на взаємній прихильності загальним цінностям, головним чином в області верховенства закону, належного управління, дотримання прав людини, включаючи права меншин, розвитку добросусідських відносин і принципах ринкової економіки і стійкого розвитку. Передбачається також, що країни-партнери візьмуть на себе зобов'язання відносно деяких найважливіших аспектів зовнішньої діяльності ЄС, включаючи, зокрема, боротьбу з тероризмом і розповсюдженням зброї масового знищення, а також дотримання норм міжнародного права і зусилля по вирішенню конфліктів.

     Плани Дій будуть, проте, диференційовані, щоб відображати існуючий стан відносин з кожною країною, її потреби і можливості, а також загальні інтереси. Об'єм і темпи розвитку відносин ЄС з кожною з країн-партнерів залежатимуть від ступеня їх прихильності загальним цінностям, а також від бажання і уміння забезпечити досягнення узгоджених пріоритетних цілей.

     Плани Дій міститимуть ряд пріоритетних цілей, виконання яких є найважливішим  елементом відносин ЄС з партнерами:

     політичний  діалог – припускає питання зовнішньої політики і політики безпеки, включаючи  регіональні і міжнародні питання, запобігання конфліктам і врегулюванню криз, а також загальні погрози безпеці (наприклад, тероризм, і його глибинні причини, розповсюдження зброї масового знищення і незаконний експорт зброї);

     політика  економічного і соціального розвитку - припускає наявність просунутих преференційних торгових відносин і розширення фінансової і технічної допомоги. Також відкриває перед сусідніми країнами перспективи виходу на внутрішній ринок ЄС на основі зближення нормативно-правової бази, участі у ряді програм ЄС і поліпшення комунікацій і фізичної інфраструктури, що пов'язує їх з ЄС;

     торгівля - передбачає значніше відкриття ринку  відповідно до принципів СОТ і  стандартів ЄС;

     юстиція і внутрішні справи - передбачає більш співпрацю в області  міграції, надання притулку, візової політики, мерів по боротьбі з тероризмом, організованою злочинністю, незаконним оборотом наркотиків і зброї, відмиванням грошей, а також фінансовими і економічними злочинами. У планах дій будуть визначені конкретні кроки по зміцненню судової системи і розширенню співпраці між поліцейськими і судовими органами, зокрема в області сімейного права, а також співпраця між органами Європейського Союзу, якими як Європідлога і Євроюст[15,с.20].

     Відправною  точкою Планів Дій є загальний  набір питань, які відповідають цілям ЄПС. Проте розробка планів дій і узгоджених пріоритетів для кожної з країн залежатиме від конкретних обставин. До цих обставин відносяться:

     географічне місцеположення

     політична і економічна ситуація

     відносини з Європейським Союзом і сусідніми країнами

     програми  реформ (у відповідних випадках)

     потреби і можливості, а також інтереси, висловлені в контексті ЄПС.

     Таким чином, для кожного партнера буде розроблений індивідуалізований план дій.

     У Планах Дій буде визначений шлях вперед на наступних 3-5 років. Наступним кроком могли б стати переговори по укладенню нових привілейованих договорів – Європейських Угод про Сусідство - які могли б замінити нинішнє покоління двосторонніх угод коли будуть досягнуті пріоритетні цілі планів дій.

     Країни  включені в сферу Європейської політики сусідства:

     ЄПС адресована нинішнім сусідам ЄС, а  також тим, хто став ближчий до ЄС в результаті розширення.

     У Східній Європі: Україна, Білорусь і  Молдова

     ЄС  і Росія ухвалили рішення далі розвивати своє стратегічне партнерство шляхом створення чотирьох загальних просторів відповідно до рішень, прийнятих на Санкт-петербурзькому саміті в 2003 році.

     На  Південному Кавказі Вірменія, Азербайджан  і Грузія

     У Середземноморському регіоні: Алжір, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Лівія, Марокко, Сірія, Туніс, а також Палестинська Автономія

     Сьогодні  політичний механізм ЄПС переживає  період трансформації. За задумом ця політика мала надавати рівні можливості для співпраці як державам, які  прагнуть членства, так і тим, які  не ставлять собі це за мету. Зрозуміло, що для перших така рівність була політично «неприйнятною». Крім того, ЄПС не могла забезпечити реалізацію політико-економічних інтересів ЄС у ширшому геополітичному контексті. Саме це викликало нинішній спільний перегляд її змісту у напрямі здійснення регіональної та секторальної диференціації.

     У стратегії «Посилюючи Європейську  політику сусідства» (грудень 2006 р.) викладено основні переваги та недоліки ЄПС, а також пропозиції з її вдосконалення. Для матеріально-фінансового забезпечення діяльності в рамках ЄПС у січні 2007 р. на період 2007-2013 рр. було запроваджено механізм Європейського інструменту сусідства й партнерства (ЄІСП), що змінив механізм Програм технічної допомоги TACIS (простір Східної Європи, Кавказу, Центральної Азії, Росії) і MEDA (простір держав Середземномор’я). Окремо потрібно зазначити, що в рамках Європейського інструменту сусідства і партнерства започаткована програма для держав басейну Чорного моря, що включає підтримку громадянського суспільства та співробітництво на місцевому рівні, розвиток співробітництва приморських міст та створення в майбутньому зони вільної торгівлі[12,с.26].

     ЄПС відрізняється від питання потенційного членства. У її рамках пропонуються привілейовані відносини з сусідніми  країнами, які будуть розвиватися на засадах взаємного зобов’язання дотримуватися спільних цінностей, особливо у сферах верховенства права, належного державного управління, поваги до прав людини, включаючи права меншин, сприяння добросусідським відносинам, а також принципам ринкової економіки та стабільного розвитку. Рівень прагнень ЄС у його відносинах зі своїми сусідами залежатиме від міри, до якої вони поділяють ці цінності у дійсності.

     Згідно  із цим методом пропонується разом  із країнами-партнерами визначити комплекс пріоритетних завдань, виконання яких наблизить їх до Європейського Союзу. Ці пріоритетні завдання увійдуть до спільно погоджених Планів дій, що поширюватимуться на ключові сфери, у яких будуть здійснюватися відповідні конкретні заходи. Такими сферами є політичний діалог і реформа; торгівля та заходи, спрямовані на підготовку партнерів до поступової участі у внутрішньому ринку ЄС; правосуддя та внутрішні справи; енергетика, транспорт, інформаційне суспільство, охорона довкілля та дослідницько-інноваційна діяльність; а також соціальна політика та культурно-освітні контакти між людьми.

     1.2.Європейский  інструмент сусідства (ЄІС)

     У свою пропозицію по "Фінансовій перспективі" на 2007-2013 рр. Комісія включила новий  Європейський інструмент сусідства (ЄІС), як один з шести фінансових інструментів, які повинні функціонувати в області зовнішніх зв'язків після 2006 року.

     Європейський  інструмент сусідства дозволить  доповнити сприяння, що надається  в рамках існуючих або майбутніх  фінансових механізмів, і буде орієнтований конкретно на прикордонну співпрацю і пов'язані з ним напрями діяльності. Комісія має намір представити проект регламенту як частину свого пакету пропозицій по фінансових інструментах, які функціонуватимуть в період дії наступної "Фінансової перспективи".

     У Повідомленні, прийнятому в липні 2003 року пропонується розглянути три варіанти розвитку нового інструменту сусідства[33,с.22]:

     -Розширення  змісту і географічного обхвату  існуючого механізму співпраці;

     -Створення  єдиного нового регламенту для  управління інструментом сусідства з метою фінансування заходів як усередині Союзу, так і за його межами;

     -Вдосконалення  координації вже існуючих механізмів.

     Розглянувши ці варіанти, Комісія прийшла до висновку, що варіант В найкращим  чином відповідає характеру пропонованого інструменту і дозволить забезпечити його ефективне застосування, вирішивши існуючі проблеми координації. Крім того, хоча ЄЇС охоплює як внутрішню, так і зовнішню діяльність, Комісія пропонує використовувати єдиний розділ бюджету, переказавши кошти, виділені по розділах "політика єдності" і "зовнішня політика" нової пропонованої угоди "Фінансові перспективи" на весь об'єм фінансування по даному механізму. Даний інструмент функціонуватиме за допомогою єдиного механізму управління і єдиного набору процедур.

     Правова основа:

     Відповідних правових прецедентів такого інструменту  не існує, враховуючи, що він покликаний охоплювати як зовнішню політику, так  і економічну політику і політику соціальної єдності усередині ЄС з тим, щоб на рівній основі функціонувати  по обидві сторони зовнішньої межі ЄС. На думку Комісії, стаття 181а Договору про Європейський Союз могла б послужити прийнятною правовою основою для нового інструменту сусідства, оскільки він стане важливим засобом реалізації політики ЄС відносно сусідніх країн. Оскільки ця стаття стосується співпраці з третіми країнами, вона повинна дозволити фінансування заходів, які по своїй натурі є сумісними і включають бенефіціари як з держав-членів, так і країн-партнерів. Головне, щоб заходи здійснювалися на територіях, допущених до участі в даній програмі, незалежно від того, розташовані вони усередині меж Союзу або за їх межами. Інструмент спиратиметься на принципи існуючих програм прикордонної співпраці такі, як партнерство, перспективне планування і сумісне фінансування.

     Географічний  обхват:

     З урахуванням Повідомлення, опублікованого в липні, ЄІС охоплюватиме всі  межі між державами – членами  ЄС, з одного боку, і країнами, що охоплюються Європейською політикою  сусідства, з іншою. Він дозволить  також підтримувати проекти міжнародної співпраці за участю бенефіціарів, принаймні з однієї держави-члена і з однієї країни-партнера і замінить існуючі внутрішні і зовнішні програми прикордонної співпраці в регіонах держав-членів і країн-партнерів, прилеглих до майбутньої зовнішньої межі ЄС[13,с.54].

     Зважаючи  на той факт, що ЄЇС представлятиме інструмент, спеціально розроблений  з урахуванням специфіки співпраці  через зовнішні межі ЄС, при розробці відповідного регламенту можна буде вивчити можливість включення в  географічну сферу його застосування країн-кандидатів і країн, що мають намір стати кандидатами.

     Основні елементи нового інструменту сусідства:

     ЄІС створюватиметься з урахуванням  досвіду, накопиченого при розробці програм сусідства на період 2004-2006 років. Він буде орієнтований на чотири основну мету, визначену в Повідомленні, опублікованому в липні 2003 року:

     - Сприяти стійкому розвитку в  регіонах по обидві сторони  загальних меж;

     - Здійснення сумісних дій з  метою вирішення загальних проблем  в таких областях, як навколишнє середовище, охорона здоров'я, профілактика організованої злочинності і боротьба з нею;

     - Забезпечення за допомогою сумісних  дій ефективно функціонуючих  безпечних загальних меж;

     - Сприяння здійсненню місцевих  програм по розширенню контактів  між жителями прикордонних районів.

     У таких рамках важливо забезпечити, щоб пріоритети країн-партнерів  належним чином бралися до уваги  у дусі партнерства. Особливо це стосується Середземноморського регіону, де при  визначенні пріоритетів слід враховувати  стратегічні рамки, створені в контексті угод про асоціацію, а також через Евро-средіземноморськие конференції міністрів, що є складовою частиною процесу Барселони.

     Способи фінансування:

     З урахуванням цих цілей Європейський інструмент сусідства дозволить  фінансувати сумісні проекти, запропоновані партнерами з держав – членів ЄС або країн-партнерів або ж призначені для них. Як такий він доповнить інструменти зовнішнє і внутрішнє фінансування, які можуть функціонувати лише по одну сторону меж Союзу.

     ЄІС функціонуватиме через два окремі "вікна" фінансування[44,с.36]:

     Перше "вікно" дозволить фінансувати  проекти прикордонної співпраці. По цьому "вікну" можуть фінансуватися  заходи на всіх сухопутних і морських кордонах (Співпраця по цьому "вікну", як правило, здійснюватиметься на рівні NUTS| III, за винятком багатобічних морських програм, де допускатиметься співпраця після рівня NUTS| II).

     Програми  будуть в основному двосторонніми, хоча можуть розроблятися і багатобічні  програми, особливо коли мова йде про  морських межах, де відстань і інші чинники не дозволяють забезпечити ефективну двосторонню прикордонну співпрацю. Відносно окремих меж або груп меж створюватимуться багаторічні програми, які розроблятимуться відповідними партнерами в країнах-бенефіціарах по обидві сторони межі. Управління ними делегуватиметься Комісією органу, що управляє, функціонує на основі принципів сумісного управління або інших прийнятних механізмів. Відбір проектів і реалізація програм здійснюватиметься за допомогою сумісних структур за участю національних, регіональних і місцевих властей держав – членів ЄС і країн-партнерів[22,с.26].