Управління оборотними активами.Управління виробничими запасами

            Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

                  Українська інженерно- педагогічна академія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Реферат

     З дисципліни «Фінансовий  менеджмент»

На тему «Управління оборотними активами.Управління

виробничими запасами»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                            Виконала :

                                                          Студентка групи ДЕУ-ЕК-12-2 спец

                                                                Мірошніченко Анастасія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                 Харків 2012

 

 

                                         План

 

 

1. Політика підприємства  у сфері оборотних активів.

2. Особливості формування  операційного циклу оборотних активів підприємства.

3. Етапи формування  системи управління оборотними  активами підприємства.

4. Особливості управління  запасами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПОЛІТИКА ПІДПРИЄМСТВА  У СФЕРІ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

 Оборотні активи  – це складова частина економічних ресурсів підприємства. За рахунок оборотного капіталу на підприємстві формується велика кількість елементів активів, що потребують індивідуалізації управління.

 Управління оборотними  активами підприємства визначає  необхідність в їх класифікації. Оборотні активи класифікуються за такими основними ознаками:(таблиця

 Таблиця 8

 Класифікація оборотних  активів підприємства№ з/п  Ознаки  Види оборотних активів

1 За характером фінансових джерел формування 1. Валові оборотні активи.

 

 

2. Чисті оборотні активи.

 

3. Власні оборотні  активи

2 За видами 1. Запаси сировини, матеріалів, напівфабрикатів.

 

 

2. Запаси готової продукції.

 

3.Дебіторська заборгованість.

 

4. Грошові активи.

 

5. Інші види оборотних  активів

3 За характером участі в операційному процесі 1. Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства.

 

 

2. Оборотні активи, що  обслуговують фінансовий цикл  підприємства

4 За періодом функціонування 1. Постійна частина оборотних активів.

 

 

2. Змінна частина оборотних  активів

 

 

1. За характером фінансових джерел формування виділяють валові, чисті та власні оборотні активи.

 Валові оборотні  активи характеризують загальний  їх обсяг, сформований за рахунок  як власного, так і позикового  капіталу.

 Чисті оборотні  активи характеризують ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

 Суму чистих оборотних  активів розраховують за такою  формулою:

 ЧОА = ОА – КФЗ,  де

 ЧОА – сума чистих  оборотних активів підприємства;

 ОА – сума валових  оборотних активів підприємства;

 КФЗ – короткострокові  поточні фінансові зобов’язання  підприємства.

 Власні оборотні  активи характеризують ту їх  частину, що сформована за рахунок  власного капіталу підприємства.

 Суму власних оборотних  активів підприємства розраховують  за формулою:

 ВОА = ОА – ДПК  – КФЗ, де

 ВОА – сума власних  оборотних активів підприємства;

 ОА – сума валових  оборотних активів підприємства;

 ДПК – довгостроковий  позиковий капітал, інвестований  в оборотні активи підприємства;

 КФЗ – короткострокові  (поточні) фінансові зобов’язання підприємства.

 Якщо підприємство  не використовує довгостроковий  позиковий капітал для фінансування  оборотних коштів, то суми власних  і чистих оборотних активів  співпадають.

2. За видами оборотних  активів виділяються:

 а) запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які характеризують обсяг вхідних матеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства;

 б) запаси готової  продукції, які характеризують  обсяг вихідних матеріальних  потоків у формі запасів виготовленої продукції, призначеної для реалізації. На практиці до цього виду оборотних активів відносять також обсяг незавершеного виробництва;

 в) дебіторська  заборгованість характеризує суму  заборгованості на користь підприємства, яка представлена фінансовими зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси тощо;

 г) до грошових  активів відносять залишки коштів  у національній та іноземній  валюті та суму короткострокових  фінансових вкладень, що розглядаються як форма інвестиційного використання тимчасово вільного залишку грошових активів;

 д) інші види  оборотних активів, до яких  належать оборотні активи, не  включені до складу вищерозглянутих  видів, наприклад, витрати майбутніх  періодів тощо.

3. За характером участі в операційному процесі оборотні активи класифікуються наступним чином:

 а) оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл  підприємства: запаси сировини, матеріалів  і напівфабрикатів; обсяг незавершеного  виробництва, запаси готової продукції;

 б) оборотні активи, що обслуговують фінансовий цикл  підприємства, характеризують дебіторську  заборгованість.

4. За періодом функціонування  оборотні активи поділяються  наступним чином:

 а) постійна частина  оборотних активів представляє  собою незнижувальний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності;

 б) змінна частина  оборотних активів, що пов’язана  із сезонним зростанням обсягу  виробництва і реалізацією продукції,  необхідністю формування в окремі  періоди господарської діяльності підприємства запасів товарно-матеріальних цінностей сезонного збереження, дострокового завезення та цільового призначення. У складі даного виду оборотних активів виділяють максимальну і середню їх частини.

 

2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ОПЕРАЦІЙНОГО ЦИКЛУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

 Управління оборотними  активами підприємства пов’язане  з конкретними особливостями  формування його операційного  циклу. Операційний цикл представляє  собою період повного обороту  всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів.

 Рух оборотних активів  підприємства в процесі операційного  циклу проходить чотири основних  стадії, послідовно змінюючи свої  форми.

 На першій стадії  грошові активи (у формі короткострокових  фінансових вкладень) використовуються для придбання сировини та матеріалів, тобто вхідних запасів матеріальних оборотних активів.

 На другій стадії  вхідні запаси матеріальних оборотних  активів у результаті безпосередньої  виробничої діяльності перетворюються  в запаси готової продукції.

 На третій стадії  запаси готової продукції реалізуються  споживачам і до настання їх  оплати перетворюються в дебіторську  заборгованість.

 На четвертій стадії  дебіторська заборгованість знову  трансформується в грошові активи, частина яких до їх виробничої потреби може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових вкладень.

 Найважливішою характеристикою  операційного циклу, що суттєво  впливає на обсяг, структуру  й ефективність використання  оборотних активів, є його тривалість. Вона включає час від моменту витрати підприємством коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.

 Формула, за якою  розраховується тривалість операційного  циклу підприємства, має такий вигляд:

 ТОЦ = ПОга + ПОмз + ПОгп + ПОдз + ПОнв, де

 ТОЦ – тривалість  операційного циклу підприємства, в днях;

 ПОга – період  обороту середнього залишку грошових  активів, включаючи в них короткострокові  фінансові вкладення в днях;

 ПОмз – тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, у днях;

 ПОгп – тривалість  обороту запасів готової продукції,  у днях;

 ПОдз – тривалість  оплаченої дебіторської заборгованості, у днях;

 ПОнв – тривалість обороту незавершеного виробництва, у днях.

 У процесі управління  оборотними активами в рамках  операційного циклу виділяють  дві основні його складові:

1) виробничий цикл  підприємства;

2) фінансовий цикл  або цикл грошового обігу підприємства.

 Виробничий цикл  підприємства характеризує період  повного обороту матеріальних  елементів оборотних активів,  що використовуються для обслуговування  виробничого процесу, починаючи  з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів  на підприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.

 Тривалість виробничого  циклу підприємства визначається  за такою формулою:

 ТВЦ = ПОсм + ПОнз + ПОгп, де

 ТВЦ – тривалість  виробничого циклу підприємства, у днях;

 ПОсм – період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях;

 ПОнз – період  обороту середнього обсягу незавершеного  виробництва, в днях;

 ПОгп – період  обороту середнього запасу готової  продукції, у днях.

 Фінансовий цикл  або цикл грошового обігу підприємства представляє собою період повного обороту коштів, інвестованих в оборотні активи, починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості за отриману сировину, матеріали й напівфабрикати та закінчуючи оплаченою дебіторською заборгованістю за поставлену готову продукцію.

 Тривалість фінансового  циклу або циклу грошового  обігу підприємства визначається  за такою формулою:

 ТФЦ = ТВЦ + ПОдз  – ПОкз, де

 ТФЦ – тривалість  фінансового циклу або циклу  грошового обігу підприємства, у  днях;

 ТВЦ –тривалість  виробничого циклу підприємства, у днях;

 ПОдз – середній  період обороту дебіторської  заборгованості, у днях;

 ПОкз – середній  період обороту кредиторської  заборгованості, у днях;

 Обсяг оборотного  капіталу, який використовується  в операційному процесі, різні види активів, що формуються за рахунок даного капіталу, визначна його роль у прискоренні обороту капіталу й забезпеченні постійної платоспроможності підприємства, а також ряд інших умов визначають складність задач, пов’язаних з управлінням оборотними активами. Механізм реалізації комплексу цих завдань відображається у системі управління оборотними активами, що розробляється на підприємстві.

 Управління оборотними  активами – це складний процес. Його складність залежить від  таких умов, як:

- обсяг оборотного  капіталу, що використовується в  операційному процесі;

- різні види активів,  що формуються за рахунок обсягу  оборотного капіталу;

- прискорення обороту  капіталу і забезпечення постійної  платоспроможності підприємства  тощо.

 

3. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА

Система управління оборотними активами представляє собою частину  загальної фінансової стратегії  підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних  активів, раціоналізації й оптимізації структури джерел їх фінансування.

 Система управління  оборотними активами підприємства  розробляється за такими основними  етапами:

1. Аналіз оборотних  активів підприємства у попередньому  періоді.

2. Визначення принципових  підходів щодо формування оборотних активів підприємства.

3. Оптимізація обсягу  оборотних активів.

4. Оптимізація співвідношення  постійної та змінної частин  оборотних активів.

5. Забезпечення необхідної  ліквідності оборотних активів.

6. Забезпечення підвищення  рентабельності оборотних активів.

7. Забезпечення мінімізації  втрат оборотних активів у  процесі їх використання.

8. Формування принципів,  що визначають фінансування окремих  видів оборотних активів.

9. Оптимізація структури  джерел фінансування оборотних  активів.

1. Аналіз оборотних  активів підприємства в попередньому  періоді

 включає п’ять  етапів.

 На першому етапі  аналізу розглядається динаміка  загального обсягу оборотних  активів підприємства; темпи зміни  середньої їх суми в зіставленні  з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотних активів у загальній сумі активів підприємства.

 На другому етапі  аналізу розглядається динаміка  складу оборотних активів підприємства  в розрізі основних їх видів:  запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасів готової продукції; дебіторської заборгованості; залишків грошових активів. На даному етапі аналізу розраховуються та вивчаються темпи зміни суми кожного із цих видів оборотних активів у зіставленні з темпами зміни обсягу виробництва й реалізації продукції; розглядається динаміка питомої ваги основних видів оборотних активів у загальній їх сумі. Аналіз складу оборотних активів підприємства за окремими їх видами дозволяє оцінити рівень ліквідності.

 На третьому етапі аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних активів у загальній їх сумі. Цей аналіз проводиться з використанням показників – коефіцієнта оборотності та періоду обороту оборотних активів. На даному етапі аналізу встановлюється загальна тривалість і структура операційного, виробничого й фінансового циклів підприємства; досліджуються основні фактори, що впливають на тривалість цих циклів.

 На четвертому етапі  визначається рентабельність оборотних  активів, досліджуються фактори,  що її формують. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельності оборотних активів, а також модель компанії “Дюпон”, яка щодо даного виду активів має вигляд:

 Роа = Ррп х Ооа,  де

 Роа – рентабельність  оборотних активів;

 Ррп – рентабельність  реалізації продукції;

 Ооа – оборотність оборотних  активів.

 На п’ятому етапі аналізу  розглядається склад основних  джерел фінансування оборотних  активів – динаміка їх суми  та питомої ваги в загальному  обсязі фінансових засобів, інвестованих  у ці активи; визначається рівень  фінансового ризику, що генерується сформованою структурою джерел фінансування оборотних активів.

 Результати аналізу дозволяють  визначити загальний рівень ефективності  управління оборотними активами  на підприємстві та виявити  основні напрями його підвищення в майбутньому періоді.

2. Визначення принципових підходів  щодо формування оборотних активів  підприємства. На даному етапі  аналіз відображає загальну ідеологію  фінансового управління підприємством  із позицій прийнятного співвідношення  рівня прибутковості та ризику фінансової діяльності. Оборотні активи визначають вибір визначеного типу політики їх формування.

 З наукової точки зору  виділяються три принципові підходи  щодо формування оборотних активів  підприємства – консервативний, помірний і агресивний.

 Консервативний підхід передбачає повне забезпечення поточної потреби в усіх видах оборотних активів, що забезпечують нормальний хід операційної діяльності; створює високі розміри їх резервів на випадок непередбачених складнощів у забезпеченні підприємства сировиною та матеріалами, погіршення внутрішніх умов виробництва продукції, затримки оплати дебіторської заборгованості, активізації попиту покупців тощо. Такий підхід гарантує мінімізацію операційних і фінансових ризиків, але негативно впливає на ефективність використання оборотних активів – їх оборотність і рівень рентабельності.

 Помірний підхід спрямований  на забезпечення повного задоволення  поточної потреби в усіх видах  оборотних активів і створення  нормальних страхових їх розмірів  на випадок збоїв у ході операційної діяльності підприємства. При такому підході забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем ризику та рівнем ефективності використання фінансових ресурсів.

 Агресивний підхід полягає  в мінімізації усіх форм страхових  резервів за окремими видами оборотних активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності він забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання. Проте будь-які збої в ході операційної діяльності призводять до суттєвих фінансових втрат через скорочення обсягу виробництва та реалізації продукції.

 Отже, вищеназвані принципові  підходи щодо формування оборотних  активів підприємства, відображуючи  різні співвідношення рівня ефективності  їх використання і ризику, у  кінцевому рахунку визначають  суму цих активів і їх рівень відносно обсягу операційної діяльності.

3. Оптимізація обсягу оборотних  активів.

 Така оптимізація повинна  виходити з вибраного підходу  щодо формування оборотних активів,  забезпечуючи заданий рівень  співвідношення ефективності їх  використання і ризику. Процес оптимізації обсягу оборотних активів складається з трьох основних етапів.

 Перший етап. За результатами  аналізу оборотних активів у  попередньому періоді визначається  система заходів щодо реалізації  резервів, спрямованих на скорочення  тривалості операційного, а в його рамках – виробничого та фінансового циклів підприємства. При цьому скорочення тривалості окремих циклів не повинно призводити до зниження обсягів виробництва та реалізації продукції.

 Другий етап. На основі вибраного  підходу до формування оборотних активів, запланованого обсягу виробництва й реалізації окремих видів продукції та розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу оптимізується обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їх обороту та суми.

 Третій етап. На даному етапі  визначається загальний обсяг  оборотних активів підприємства  на наступний період:

 ОАп = ЗСп + ЗГп + ДЗп + ГАп  + Пп , де

 ОАд – загальний обсяг  оборотних активів підприємства  на кінець аналізованого наступного періоду;

 ЗСп – сума запасів сировини  та матеріалів на кінець наступного  періоду;

 ЗГп – сума запасів готової  продукції на кінець наступного  періоду з включенням до неї  обсягу незавершеного виробництва;

 ДЗп – сума дебіторської  заборгованості на кінець наступного періоду;

 ГАп – сума грошових активів  на кінець наступного періоду;

 Пп – сума інших видів  оборотних активів на кінець  наступного періоду.

4. Оптимізація співвідношення  постійної та змінної частин  оборотних активів.

 Сезонні особливості суттєво впливають на обсяг потреби в окремих видах оборотних активів для здійснення операційної діяльності. Так, наприклад, на підприємствах ряду галузей агропромислового комплексу закупівля сировини здійснюються протягом лише визначених сезонів, що визначає підвищену потребу в оборотних активах у цей період, у формі запасів сировини. На підприємствах окремих галузей є можливість переробляти сировину лише протягом “сезону переробки” з наступною рівномірною реалізацією продукції, що визначає в такі періоди підвищену потребу в оборотних активах, у формі запасів готової продукції. Коливання в розмірах потреби в окремих видах оборотних активів можуть бути викликані й сезонними особливостями попиту на продукцію підприємства. Тому у процесі управління оборотними активами варто визначати їх сезонну потребу, що складає різницю між максимальною та мінімальною потребою в них протягом року.

 Оптимізація співвідношення  постійної та змінної частин  оборотних активів здійснюється  за чотирма етапами.

 На першому етапі  за результатами аналізу щомісячної  динаміки рівня оборотних активів  у днях обороту або в сумі  за ряд попередніх років будується графік їх середньої “сезонної хвилі”.

 В окремих випадках  він може бути конкретизований  за окремими видами оборотних  активів.

 На другому етапі  за результатами графіка “сезонної  хвилі” розраховуються коефіцієнти  мінімального й максимального рівнів оборотних активів щодо середнього їх рівня.

 На третьому етапі  визначається сума постійної  частини оборотних активів за  такою формулою:

, де

 ОАпост. – сума  постійної частини оборотних  активів у наступному періоді;

 ОАп – середня  сума оборотних активів підприємства у наступному періоді;

 Кмін. – коефіцієнт  мінімального рівня оборотних  активів.

 На четвертому етапі  визначається максимальна та  середня сума змінної частини  оборотних активів у наступному  періоді. Розрахунки здійснюються  за такими формулами:

;

, де

 ОАПмакс. – максимальна  сума змінної частини оборотних  активів у наступному періоді;

 ОАПсеред. – середня  сума змінної частини оборотних  активів у наступному періоді;

 ОАПост. – сума  постійної частини оборотних  активів у наступному періоді;

 Кмакс. – коефіцієнт  максимального рівня оборотних  активів;

 Кмін. – коефіцієнт  мінімального рівня оборотних  активів.

 Таким чином, основою  управління оборотністю й вибору  конкретних джерел фінансування  оборотних активів є співвідношення  постійної та змінної їх частин.

5. Забезпечення необхідної  ліквідності оборотних активів.

 Усі види оборотних  активів тією або іншою мірою  є ліквідними, крім витрат майбутніх  періодів і безнадійної дебіторської  заборгованості. Загальний рівень  ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства за поточними фінансовими зобов’язаннями. З цією метою з урахуванням обсягу й графіка майбутнього платіжного обороту повинна бути визначена частина оборотних активів у формі коштів, високо- і середньоліквідних активів.

6. Забезпечення підвищення  рентабельності оборотних активів.

 Оборотні активи  повинні приносити визначений  прибуток при їх використанні  у виробничо-збутовій діяльності  підприємства. Водночас окремі види  оборотних активів можуть приносити підприємству прямий прибуток у процесі фінансової діяльності у формі відсотків і дивідендів. Тому складовою частиною розроблюваної політики є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових активів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових вкладень.

7. Забезпечення мінімізації  втрат оборотних активів у  процесі їх використання.

 Усі види оборотних  активів певною мірою схильні  до ризику втрат. Наприклад,  грошові активи схильні до  ризику інфляційних втрат; короткострокові фінансові вкладення – до ризику втрат частини доходу в зв’язку з несприятливою кон’юнктурою фінансового ринку, а також ризику втрат від інфляції; дебіторська заборгованість – до ризику неповернення або невчасного повернення, а також ризику інфляційного; запаси товарно-матеріальних цінностей – до втрат від природних збитків тощо. Тому управління оборотними активами повинно бути спрямоване на мінімізацію ризику їх втрат, особливо в інфляційних умовах.

8. Формування принципів,  що визначають фінансування

 окремих видів оборотних  активів.

 Виходячи із загальних  принципів фінансування активів,  що визначають формування структури  та вартості капіталу, слід конкретизувати  принципи фінансування окремих  видів і складових частин оборотних  активів. Залежно від фінансового менталітету менеджерів сформовані принципи можуть визначати широкий діапазон підходів до фінансування оборотних активів – від консервативного до агресивного.

9. Оптимізація структури  джерел фінансування оборотних  активів. На основі раніше визначених принципів фінансування у процесі розробки системи управління оборотними активами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування, їх приросту з урахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу й оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.

 На управління оборотними  активами здійснює вплив система  розроблених на підприємстві  фінансових нормативів. Основними  з таких нормативів є:

 • норматив власних  оборотних активів підприємства;

 • система нормативів  оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;

 • система коефіцієнтів  ліквідності оборотних активів;

 • нормативне співвідношення  окремих джерел фінансування  оборотних активів та інші.

 Цілі та характер  використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінні риси. Тому на підприємствах з великим обсягом щодо використання оборотних активів розробляється система управління окремими їх видами:

1) запасами товарно-матеріальних  цінностей;

2) дебіторською заборгованістю;

3) грошовими активами, до яких також прирівнюються  й короткострокові фінансові  вкладення як форма тимчасового  використання вільного залишку  грошових активів.

 

4. ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ  ЗАПАСАМИ

Управління запасами має велике значення як у виробничому, так і у фінансовому аспектах. Використання запасів підпорядковане єдиній меті – забезпеченню безперебійного процесу виробництва та реалізації продукції.

 Ефективне управління  запасами дозволяє знизити тривалість  виробничого та всього операційного циклу, зменшити поточні витрати на їх збереження, визволити з поточного господарського обороту частину фінансових засобів, реінвестуючи їх в інші активи. Забезпечення цієї ефективності досягається за рахунок розробки й реалізації спеціальної фінансової системи управління запасами.

 Система управління  запасами представляє собою частину  загальної системи управління  оборотними активами підприємства, що полягає в оптимізації загального  розміру й структури запасів  товарно-матеріальних цінностей,  мінімізації витрат на їх обслуговування та забезпечення ефективного контролю за їх рухом.

 Система управління  запасами охоплює такі основні  етапи робіт:

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних  цінностей у попередньому періоді.

2. Визначення цілей  формування запасів.

3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів.

4. Оптимізація загальної  суми запасів товарно-матеріальних  цінностей, що включаються до  складу оборотних активів.

5. Формування ефективних  систем контролю за рухом запасів  на підприємстві.

6. Реальне відображення у фінансовому обліку вартості запасів товарно-матеріальних цінностей в умовах інфляції.

1. Аналіз запасів товарно-матеріальних  цінностей у попередньому періоді  проводиться на основі чотирьох  етапів.

 

На першому етапі  аналізу розглядаються показники загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей – темпи її динаміки, питома вага в обсязі оборотних активів тощо.

 На другому етапі  аналізу вивчається структура  запасів у розрізі їх видів  і основних груп, виявляються  сезонні коливання їх розмірів.

 На третьому етапі  аналізу вивчається ефективність  використання різних видів і  груп запасів їх обсягу в  цілому, яка характеризується показниками  їх оборотності.

 На четвертому етапі  вивчаються обсяг і структура  поточних витрат щодо обслуговування  запасів у розрізі окремих видів цих витрат.

 Отже, основним завданням  аналізу є виявлення рівня  забезпеченості виробництва та  реалізації продукції відповідними  запасами товарно-матеріальних цінностей  у попередньому періоді й оцінка  ефективності їх використання.

2. Визначення цілей  формування запасів.

 Запаси товарно-матеріальних  цінностей, що включаються до  складу оборотних активів, можуть  створюватися на підприємстві  з різними цілями:

 а) для забезпечення  поточної виробничої діяльності: поточні запаси сировини й матеріалів;