Загальні положеня про господарські зобовязання
Більшість зобов'язань припиняється їх виконанням. Одначе припинення зобов'язань може бути обумовлено не будь-яким, а саме належним його виконанням, тобто таким, яке відповідає умовам зобов'язання, вимогам закону та інших правових актів, а в разі відсутності таких вимог і умов - іншим вимогам, які зазвичай висуваються. Належне виконання - це таке виконання коли досягнуто мету, заради якої виникло зобов'язання. Якщо зобов'язальна сторона мала два або декілька зобов'язань, за якими вона мала право вибору (альтернативне зобов'язання), і належним чином виконала хоча б одне - то господарське зобов'язання вважається виконаним. В альтернативному зобов'язанні боржник повинен вчинити для кредитора одну із декількох дій, які передбачені чи законом, чи договором. При цьому альтернативне зобов'язання, незважаючи на множинність предмета, - єдине зобов'язання.
Зарахування зустрічної однорідної вимоги як спосіб припинення зобов'язання характеризується тим, що при наявності двох зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав чи виконання яких можна вимагати в один і той же час, вони взаємно погашають один одного повністю (якщо суми зустрічних зобов'язань рівні) чи частково (якщо суми зустрічних зобов'язань різні). Зарахування повинно бути проведене за заявою однієї зі сторін, за наявності трьох умов у сукупності: зустрічність вимог, тобто участь сторін одночасно у двох зобов'язаннях; однорідність предмету зобов'язання; настання строку виконання за цими вимогами. Не допускається зарахування вимог, за якими за заявою іншої сторони належить застосувати строк позовної давності і цей строк вийшов. Крім цього, не можна вимагати зарахування зобов'язання, за яким вийшов строк позовної давності.
Господарське зобов'язання може бути
припинене за згодою сторін. Розрізняють
три види підстав припинення господарських
зобов'язань за згодою сторін: угода
про заміну одного зобов'язання іншим
між тими ж сторонами - новація, відступлення
та прощення боргу. Для новації характерні
такі ознаки: наявність угоди сторін,
тобто відсутність спору щодо
припинення дії попереднього зобов'язання
і щодо умов нового зобов'язання; припинення
попереднього зобов'язання; припинення
всіх додаткових зобов'язань, які забезпечують
виконання попереднього зобов'язання,
у разі якщо сторони не домовились
при укладенні нової угоди
про інше; виникнення між тими ж
особами нового зобов'язання, яке
містить умови про інший
Господарське зобов'язання припиняється при поєднанні управненої та зобов'язальної сторін в одній особі. Ця умова припинення зобов'язання має місце у випадках злиття та приєднання юридичних осіб, пов'язаних взаємними зобов'язаннями. В обох випадках зникає інший суб'єкт правовідносин, у зв'язку з чим припиняються і самі правовідносини. Зобов'язання виникає знову, якщо це об'єднання припиняється.
Господарське зобов'язання припиняється
у разі неможливості його виконання.
Зобов'язання припиняється, якщо неможливість
виконання викликана
Поняття господарського договору визначається за допомогою його ознак, що дозволяють відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних). До таких ознак належать:
Особливий суб'єктний склад (зазвичай
господарські договори укладаються
за участю суб'єктів (суб'єкта) господарювання.
Найчастіше сторонами в господарському
договорі є суб'єкти господарювання,
проте такі договори можуть укладатися
і за участю інших учасників господарських
відносин - органів/організацій
Спрямованість на забезпечення господарської діяльності учасників договірних відносин - матеріально-технічного забезпечення їх діяльності, реалізації виробленої ними продукції (робіт, послуг), спільній діяльності щодо створення нового суб'єкта господарювання (господарської організації), спільного інвестування, координації господарської діяльності та ін.
Тісний зв'язок з плановим процесом, насамперед внутрішньофірмовим плануванням учасників господарських відносин, а також державним (щодо суб'єктів, які функціонують на державній формі власності, підприємств-мопополістів) і комунальним (щодо підприємств та організацій комунальної форми власності). Ця риса господарських договорів пов'язана з попередньою і віддзеркалює специфіку господарської діяльності - її систематичність, що потребує планування як обов'язкового елемента організації такої діяльності.
Поєднання в господарському договорі майнових (виготовлення/передача продукції, її оплата тощо) та організаційних елементів (визначення порядку виконання, передання-приймання виконання, підстав дострокового розірвання договору, порядку розгляду спорів між сторонами договору тощо).
Обмеження договірної свободи з
метою захисту інтересів
6. Можливість відступлення від
принципу рівності сторін (державні
контракти, договори
Узагальнення найбільш істотних ознак господарського договору дозволяє дати таке визначення цього поняття:
Господарський договір - це зафіксовані в спеціальному правовому документі на підставі угоди зобов'язання учасників господарських відносин (сторін), спрямовані на обслуговування (забезпечення) їх господарської діяльності (господарських потреб), що грунтуються на оптимальному врахуванні інтересів сторін і загальногосподарського інтересу.
Господарський договір є основною формою реалізації господарських зобов’язань, а його роль зводиться до регулювання товарно-грошових відносин учасників господарського обороту.
ГК України не передбачає
визначення господарського
Господарський договір – це засноване на згоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі зобов’язальне правовідношення між суб’єктами господарювання та негосподарюючими суб’єктами – юридичними особами, змістом якого є взаємні права та обов’язки сторін у сфері господарської діяльності.
Господарський договір – це майнова угода господарюючого суб'єкта з контрагентом, яка встановлює (змінює, припиняє) зобов'язання сторін у сфері господарської і комерційної діяльності: при виробництві і реалізації продукції, виконанні робіт, наданні послуг.
Господарський договір опосередковує
відносини (конкретніше, як йшлося вище,
- зобов'язання), що виникають між
суб'єктами господарювання або між
суб'єктами господарювання і не господарюючими
суб'єктами - юридичними особами, а також
органами державної влади, органами
місцевого самоврядування, наділеними
господарською компетенцією. Іншими
словами, характерною ознакою
Категорія господарського зобов'язання водночас є і загальною (широкою), і частковою (вужчою) стосовно господарського договору. Загальною вона є тому, що господарські зобов'язання виникають з ряду підстав, а саме: з державного замовлення; з іншого акта органу управління; з господарського договору, укладеного на підставі держзамовлення чи іншого управлінського правового акта; з господарського договору, укладеного за простою згодою сторін; з інших підстав, що не суперечать закону (з конкурсу, тендеру, іншого публічного торгу).
Таким
чином, з одного боку, господарський
договір є лише частковою
підставою виникнення
Передоручення – передача особою, якій видано доручення, права на вчинення всіх або окремих дій, на які її уповноважено, іншій особі.
3. Класифікація господарських договорів
У сфері господарювання використовується
велике розмаїття господарських
договорів, що зумовлює доцільність
їх класифікації з навчальною метою
та з практичних міркувань - з метою
виявлення тенденцій у
І. За ознакою підстав виникнення договірних зобов'язань розрізняють: Плановані договори укладаються на підставі прийнятого державного замовлення у випадках, коли таке прийняття є обов'язковим для певних суб'єктів: державних підприємств, підприємств-мопополістів, підприємств, які функціонують переважно на базі державної власності чи контролюються державою;
Регульовані договори укладаються вільно, на розсуд учасників господарських відносин.
II. За ознакою взаємного
становища сторін у договірних
відносинах господарські
вертикальні - укладаються між
горизонтальні - укладаються між рівноправними суб'єктами; при цьому всі умови договору сторони погоджують між собою, а у разі виникнення спору можуть звернутися до суду.
III. За строками дії розрізняють:
довгострокові договори - укладаються
на строк понад 5 років (наприклад, концесійні
договори, договір оренди цілісного
майнового комплексу
середньострокові договори - строком дії від 1 до 5 років (наприклад, договори підряду на капітальне будівництво); організаційні елементи в подібних договорах урівноважені з майновими;
короткострокові договори - строком дії до 1 року; в цих договорах переважають майнові елементи;
разові договори укладаються на одну господарську операцію, містять зазвичай лише майнові елементи.
IV. За сукупністю критеріїв
(економічним змістом та
договори на реалізацію майна (купівлі-продажу,
поставки, міни/бартеру, контрактації
сільськогосподарської
договори на передачу майна в користування (безоплатне користування майном, оренда, лізинг);
підрядні договори (підряд на
капітальне будівництво,
транспортні договори (перевезення вантажів, буксирування, тайм-чартеру, подачі та забирання вагонів, експлуатації залізничної під'їзної колії та ін.);
договори на надання послуг (фінансових, консалтингових, щодо охорони об'єктів, зберігання майна та ін.);
договори про спільну
засновницькі договори (договори,
що відіграють роль установчого документа
господарської організації
V. За тривалістю застосування у сфері господарювання (підприємництва) можна виділити:
традиційні договори, що застосовуються протягом багатьох століть (договори купівлі-продажу, підряду, про спільну діяльність, перевезення);
новітні договори, поява яких протягом останніх двох століть викликана ускладненням господарського життя (договір лізингу, договір факторингу, агентські договори та ін.).
VI. За ступенем складності розрізняють:
прості договори, що містять ознаки договору одного виду (відповідно до класифікації IV); до них належить більшість традиційних договорів, у тому числі купівлі-продажу, перевезення, підряду, млинового найму;
комплексні {складні) договори передбачають
наявність ознак кількох
VII. Залежно від ролі у встановленні господарських зв'язків розрізняють:
генеральні договори {рамочні контракти) визначають основних учасників договірних відносин та параметри їх наступних договірних зв'язків (генпідрядні договори, договір комерційної концесії);
субдоговора укладаються на підставі генеральних договорів (договори субпідряду) або рамочних контрактів (наприклад, договір комерційної субконцесії).
VIII. За ознакою можливості чи неможливості корегування умов договору
останні можна поділити на:
некореговані договори - одна чи дві сторони договірних відносин позбавлені можливості корегування заздалегідь визначених умов договору; до них належать типові договори (затверджуються Кабінетом Міністрів України чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади) та договори приєднання (зміст договору визначається однією зі сторін без права іншої наполягати на його зміні; наприклад, договори купівлі-продажу акцій у процесі проведення відкритої підписки на акції);
кореговані договори - умови договору визначаються шляхом вільного волевиявлення сторін, які мають право на власний розсуд погодити будь-які умови договору, якщо це не суперечить законодавству, втому числі використовуючи примірні договори, що мають рекомендаційний характер; у разі недосягнення сторонами згоди щодо окремих умов договору, що свідчить про виникнення переддоговірного спору, вони можуть звернутися до суду.
IX. У разі використання
при встановленні
переговорів договірні відносини між їх учасниками оформляються за допомогою двох категорій договорів:
попереднього договору, в якому фіксуються намір сторін укласти в майбутньому (не пізніше року з моменту укладення попереднього договору - ч. 1 ст. 182 ГК) основний договір певних параметрів (предмет та інші умови договору), зобов'язання сторін щодо проведення підготовчих дій, спрямованих на забезпечення укладення та виконання основного договору (страхування ризиків, підготовка відповідної документації, отримання ліцензій, інших дозволів тощо), а також відповідальність сторін за ухилення від укладення основного договору;
основний договір укладається на умовах та у термін, визначені попереднім договором (проте зобов'язання сторін укласти основний договір припиняється, якщо до закінчення встановленого терміну жодна з них не надішле іншій проект основного договору - ч. 4 ст. 182 ГК).
X. Залежно від домінування
в господарському договорі
майнові договори: до них належать
договори, в яких домінують майнові
елементи (за можливої наявності організаційних
елементів, проте без переваги останніх).
Переважно майновими є
організаційні договори (ст. 186 ГК) спрямовані на забезпечення організації господарської діяльності двох і більше учасників господарських відносин (суб'єктів господарювання), хоча і можуть містити майнові елементи (без переваги останніх над організаційними). До таких договорів належать засновницькі договори, договори про кооперацію, про спільну інвестиційну діяльність та ін.
Саме ж поняття захисного
застереження здебільшого містить
словникова література, де захисне
застереження визначається як «умова
зовнішньоекономічного
Функції, які виконують захисні застереження, можна звести до таких: функція збереження договірних відносин (стабілізаційна); функція захисту сторін договору від можливих ризиків (захисна); функція попередження правової невизначеності при настанні певних обставин під час виконання договору; компенсаційна функція; функція уникнення тягаря юридичної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних обов'язків.

- Загальні поняття винаходу
- Загальні поняття інформаційно-документаційного забезпечення
- Загальні поняття про особистість
- Загальні поняття про стандартизацію
- Загальні поняття суб’єкта господарського права
- Загальні правила вчинення нотаріальних дій
- Загальні правила торговлі
- Загальні положення о будівництві
- Загальні положення про захист цивільних прав
- Загальні положення про право інтелектуальної власності
- Загальні положення про страхове право
- Загальні положення рієлторської діяльності
- Загальні положення теорії ймовірностей та математичної статистики
- Загальні положення щодо перевезення пассажирів автомобільним транспортом