Загальні правила торговлі

Дніпропетровська облдержадміністрація

Обласний комунальний  вищий навчальний заклад

„Інститут підприємництва „Стратегія”

Факультет заочного навчання

Кафедра ________________

                ___________________________   

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З курсу: __________________________________________________________

Тема: ____________________________________________________________

або

Варіант № ____________

Виконав:

Студент групи 

_____________________

(код групи)

_________________________

(прізвище, ініціали студента)

Перевірив:

_________________________

(прізвище, ініціали викладача)

_________________________

(дата)

_________________________

(оцінка)

м. Жовті Води

2012р.

                                                                Варіант № 4

                                                Питання № 1. Торгова націнка.

             Витрати, пов'язані зі збутом, вимірюються торговою націнкою, або різницею між ціною продажу кінцевому користувачу (споживачу) і ціною, сплаченої виробника першим покупцем. Торгова націнка асоціюється з поняттям вартості, доданої збутом. Для непрямого каналу, що включає кілька посередників, торгова націнка дорівнює сумі націнок послідовних посередників. Націнка конкретного дистриб'ютора - це різниця між цінами, за якими він продає і купує. Якщо є тільки один посередник, обидва визначення націнки збігаються.  
           Оптові та торговельні (роздрібні) націнки - є елементами прейскурантних оптових і роздрібних цін. За своєю суттю - це ціни за послуги, що надаються оптовою та роздрібною торгівлею виробникам. Гуртові націнки включають в себе витрати, пов'язані з купівлею, транспортуванням, зберіганням, обробкою, реалізацією продукції, а також митні збори, збори і прибуток.

             Гуртові націнки можуть встановлюватися вільно самими учасниками оптового ланки, а можуть регулюватися і встановлюватися виконавчою владою.  
             Торговельні (роздрібні) націнки включають в себе витрати роздрібних продавців, пов'язані з доставкою товару від постачальника і реалізацією їх покупцям, прибуток, а на деякі товари податок на додану вартість. Роздрібні націнки можуть бути вільними і регульованими. Наприклад, регулюються торговельні націнки на продукти дитячого харчування, на підприємствах громадського харчування при школах, середніх та вищих навчальних закладах, на продукти і товари, що реалізуються в районах Крайньої Півночі. Торгові націнки, як правило, диференційовані по окремих товарах, товарними групами, по торговим системам.  
Витрати, пов'язані з реалізацією товарів роздрібними торговельними підприємствами населенню, відшкодовуються через торговельну надбавку. Рівень торгової знижки визначається величиною необхідних витрат для реалізації даними ланкою своєї функції в процесі руху товару, а також бажаним рівнем рентабельності, обсягом продажів.  
           Торгові надбавки - грошова сума, на яку продавець збільшує продажну ціну в порівнянні з ціною придбання для себе.  
Торговельні надбавки визначаються продавцем самостійно, виходячи з кон'юнктури ринку. У торгову надбавку включаються витрати роздрібного продавця, в тому числі транспортні витрати з доставки товару від постачальника. Вони залежать від виду франко, передбаченого у вільній відпускної ціни підприємства-виробника або ціни закупівлі продукції (товарів) та умов поставки, зазначених у договорі. Включаються і інші витрати із закупівлі та реалізації товарів роздрібної торгівлі, а також прибуток і податок на додану вартість.  
      Якщо по продукції і товарів застосовуються регульовані торговельні надбавки, підприємства торгівлі використовують торгову надбавку встановлених розмірів.  
     Органи виконавчої влади встановлюють і регулюють розміри торговельних надбавок до цін на продукти дитячого харчування (включаючи харчові концентрати), лікарські засоби і вироби медичного призначення; націнки на продукцію, реалізовану на підприємствах громадського харчування при освітніх школах, профтехучилищах, середніх спеціальних і вищих навчальних закладах. На підприємствах громадського харчування ціни на реалізовану продукцію формуються, виходячи або з вільних відпускних цін, або цін закупівлі на цю продукцію і єдиної націнки (замість торгової надбавки і націнки), або торгової надбавки і націнки.  
         Розміри націнок встановлюються на сировину (продукцію), покупні товари, що реалізуються підприємствами громадського харчування. Визначаються націнки з урахуванням відшкодування витрат виробництва, обігу та реалізації, ПДВ, відрахувань до бюджету (крім підприємств, звільнених від сплати з доходів цього податку) та забезпечення рентабельної роботи цих підприємств. Органи виконавчої влади можуть вводити державне регулювання націнок на продукцію, реалізовану на підприємствах громадського харчування.  
Розмір витрат обігу пов'язана з умовами купівлі-продажу. Чим більше посередників беруть участь в реалізації товару, тим вище витрати обігу тим вище і рівень продажної ціни.

Питання № 2. Характеристика бухгалтерських рахунків з обліку наявності і руху тари у торгівельній діяльності.

При обліку тари основними  проблемними моментами є:

- правильне і своєчасне документальне відображення операцій із заготівлі, надходження і відпуску тари;

- забезпечення контролю за збереженням тари;

- виявлення первинної вартості тари, що придбавається у таровиробників або тароремонтних підприємств і виготовляється безпосередньо підприємством;

- дотримання норм витрачання тари.

Відповідно до чинної класифікації тара поділяється на такі види:

• тара з деревини (ящики, бочки);
• тара з картону і паперу (ящики, мішки);
• тара з металу (бідони, бочки);
• тара з пластмаси (ящики, каністри);
• тара зі скла (пляшки, банки);
• тара з тканин і нетканих матеріалів (мішки).

У складі тари обліковуються  також матеріали і деталі, призначені спеціально для її виготовлення або ремонту.

У бухгалтерському обліку тара обліковується на субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали». На даному субрахунку відображаються наявність  і рух всіх видів тари, крім тари, що використовується як господарський  інвентар, а також матеріали і деталі, що використовуються для виготовлення тари та її ремонту.

Матеріали, які використовуються для додаткового обладнання вагонів, барж, суден з метою забезпечення збереження відвантаженої продукції, не відноситься до тари і обліковується  на субрахунку 201 «Сировина й матеріали».

На торговельних підприємствах  на субрахунку 284 «Тара під товарами»  ведеться облік наявності та руху тари під товарами і порожньої  тари. Торговельні підприємства можуть вести облік тари за середніми обліковими цінами, що встановлюються керівництвом підприємства з видами (групами) тари і цінами на тару. Різниця між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару відноситься на субрахунок 285 «Торгова націнка».

Тара, що використовується як господарський інвентар, обліковується  на субрахунку 115 «Інвентарна тара» рахунка 11 «Інші необоротні матеріальні активи» або на субрахунку 106 «Інструменти, прилади та інвентар» рахунка 10 «Основні засоби».

Затрати на виготовлення нової  тари можуть обліковуватися на рахунку 23 «Виробництво».

Виготовлена тара здається на склад за приймально – здавальними  накладними, оцінюється за первинною  собівартістю і зараховується з кредиту рахунка 23 «Виробництво» в дебет субрахунку 204 «Тара й тарні матеріали».

Вартість тари власного виробництва, а також покупної, використаної для  упаковки продукції, за умови включення  її вартості до ціни продукції, списується з кредиту субрахунку 204 «Тара  й тарні матеріали» і відноситься:

- в дебет рахунка 23 «Виробництво» і включається до виробничої собівартості продукції, якщо процес упаковки продукції здійснюється в цехах основного виробництва і передбачений технологічним процесом;

- в дебет рахунка 93 «Витрати на збут» і включається в затрати звітного періоду, якщо упаковка продукції здійснюється після її здачі на склад.

Тара, що стала непридатною  внаслідок природного її зносу, поломки (бою) або псування, оформлюється відповідним актом.

Непридатна тара підлягає обов’язковій здачі в утилізаційний  цех підприємства, організаціям зі збору вторинної сировини або на інші підприємства для переробки.

Тара під продукцією (товарами) здійснює одноразовий або багаторазовий  оборот. Умовами постачання продукції (товарів) можуть бути передбачені види багатооборотної тари, що підлягає обов’язковому поверненню постачальникам продукції (товарів). За деякі види багатооборотної тари, що постачається з продукцією (товаром), постачальником справляється з покупця застава, яка йому повертається після отримання від нього порожньої тари у справному стані.

Справляння заставних сум за тару допускається у випадках, передбачених прейскурантами, особливими умовами постачання або іншими обов’язковими для сторін правилами.

Первинна вартість тари, що придбавається, складається з  усіх витрат із заготівлі і доставки її на склад підприємства. На дату балансу  тара відображається в обліку і звітності  за найменшою з оцінок: або за первинною вартістю, або за чистою вартістю реалізації.

Багатооборотна тара (бочки, фляги, ящики, пляшки, сулії, банки тощо), на яку встановлені заставні ціни, обліковується за цими цінами.

Різниця між первинною  собівартістю і заставною вартістю тари зараховується: у випадку збитків – на субрахунок 949 «Інші витрати операційної діяльності», у випадку прибутку – на субрахунок 719 «Інші доходи операційної діяльності».

При відвантаженні продукції (товарів) у поворотній тарі, що обліковується  за заставними цінами, вартість тари показується в рахунку – платіжній вимозі окремо й оплачується покупцем понад вартість продукції (товарів). Постачальником після оплати покупцем заставної вартості тари отримані суми зараховуються на рахунок 31 «Розрахунковий рахунок» у кореспонденції із субрахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» без відображення за рахунками класу 7 «Реалізація».

При поверненні тари постачальнику  в справному стані для повторного використання покупцю відшкодовується  її вартість за заставними цінами.

Списання вартості тари, що стала непридатною, провадиться  в сумі, нарахованій за ціною можливої реалізації та використання (за вирахуванням вартості отриманих матеріалів).

У податковому обліку тара підприємства підпадає під дію пункту 5.9 Закону про прибуток і Порядку ведення обліку приросту (зменшення) балансової вартості покупних товарів, матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві і залишках готової продукції. Витрати, пов’язані з придбанням тари, також будуть входити до складу валових витрат підприємства.

Існує певний порядок податкового  обліку на підприємствах – виробниках, які відвантажують свою продукцію  у поворотній заставній тарі:

- сума податку на додану вартість за покупною тарою включається до суми податкового кредиту з ПДВ;

- при продажу продукції в тарі, яка згідно з договором або умовами постачання є поворотною заставною, її вартість до складу валового доходу не включається, оскільки така тара не об’єктом купівлі – продажу;

- п. 4.6 Закону про ПДВ визначено, що вартість поворотної заставної тари не є об’єктом обкладення податком на додану вартість. Але якщо протягом терміну позовної давності з моменту отримання поворотної тари вона не повертається відправнику, вартість такої тари включається до бази оподаткування отримувача.

Розглянемо кореспонденцію рахунків, які можуть використовуватись  у бухгалтерському обліку при операціях з тарою (табл. 1).

                                                                                                             Таблиця 1.

Кореспонденція  рахунків бухгалтерського обліку операцій з тарою.

Питання № 3.

Порядок використання державних регульованих цін у  торгівлі.

                 Залежно від способу встановлення, суб'єктів ціноутворення, сфери застосування тощо та відповідно до чинного законодавства в Україні застосовуються різні види цін і тарифів. За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на: 
- вільні ціни і тарифи, що, в свою чергу, поділяються на договірні та ціни, що встановлюються самостійно суб'єктами господарювання; 
- державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Суб'єкти господарювання, як встановлено ч.З ст. 189 ГК, 
можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. 
Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, на які встановлено державні ціни (ч. 1 ст. 190 ГК). Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб'єкта господарювання (ч.2 ст.190 ГК). 
          Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають суттєве соціальне значення для населення.                        Перелік зазначених ресурсів, продукції, послуг затверджує Кабінет Міністрів України(ч.1ст.191ГК). 
              Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги) суб'єктів господарювання — природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг) зазначених суб'єктів затверджуються Кабінетом міністрів України (ч.2 ст.191 ГК). 
              Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами (ч.4 ст.191 ГК). 
              Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: 
а) фіксованих державних та комунальних цін; 
б) граничних рівнів цін; 
в) граничних рівнів торговельних надбавок і постачальниць ких винагород; 
г) граничних нормативів рентабельності або 
д) шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін (ч.5ст. 191 ГК). 
              Постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1994 р. № 733 «Про ціноутворення в умовах реформування економіки»1 намічено скоротити обсяги державного регулювання цін і тарифів, обмеживши їх тільки природними та окремими штучними монополіями. 
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються державними органами України. Постановою від 25 грудня 1996 р. № 1548 Кабінет Міністрів затвердив Повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг (додаток до постанови). До органів, наділених повноваженнями щодо встановлення цін і тарифів цією постановою віднесені Мінекономіки, Мінтранс, Мінфін, Міносвіти, інші міністерства та відомства, а також Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та міські (міст Києва і Севастополя) державні адміністрації. 
                Державні ціни повинні враховувати середньогалузеву собівартість продукції і забезпечувати мінімальний рівень рентабельності продукції, на яку вони поширюються. Якщо цей рівень рентабельності не забезпечується державними цінами, то держава повинна забезпечити його дотацію за умови, що продукція підприємства є суспільно необхідною. 
Крім розглянутих вище Кабінет Міністрів України може вводити інші методи державного регулювання цін. 
             Певні особливості має ціноутворення при здійсненні експортних та імпортних операцій. Відповідно до ч. 4 ст. 189 ГК та ст. 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» у розрахунках із зарубіжними партнерами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін. 
Важливе значення для впорядкування ціноутворення при здійсненні експортно-імпортних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України має Указ Президента України від 10 лютого 1996 р. «Про заходи щодо вдосконалення кон'юнктурно-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності» та затверджене ним Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності3. 
За загальним правилом контрактні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності визначаються її суб'єктами на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, які діють на відповідних ринках на час укладання зовнішньоекономічних угод (контрактів). 
         Під індикативними розуміються ціни на товари, які відповідають цінам, що склалися чи складаються на відповідний товар на ринку експорту або імпорту на момент здійснення експортної (імпортної) операції з урахуванням умов поставки та умов здійснення розрахунків, визначених згідно з законодавством України. 
Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України може запроваджувати індикативні ціни на товари: 
щодо експорту яких застосовано антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгові розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

- щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури відповідно до ст. 19 Закону України «Про зовнішньоекономіч ну діяльність»; 
щодо експорту яких встановлено режим квотування, ліцен зування; 
щодо експорту яких встановлено спеціальні режими; 
експорт яких здійснюється у порядку, передбаченому ст. 20 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»; 
в інших випадках на виконання міжнародних зобов'язань України. 
Індикативні ціни розробляє Міністерство зовнішніх економічних зв'язків торгівлі України та уповноважені ним організації на базі результатів аналізу інформації, одержаної від митних, фінансових, статистичних державних органів, банківських, інформаційних та інших установ і організацій України, з інших джерел, за відповідними методиками. При цьому враховуються стандарти якості товарів, чинні в Україні та визнані у світовій практиці, передбачені законодавством України умови поставки і розрахунків, стан кон'юнктури зовнішніх та внутрішніх ринків, цінова інформація та прогнози щодо можливих цінових коливань, контрактна практика щодо відповідного товару на відповідному ринку та інша інформація кон'юнктурно-цінового характеру. 
         Рішення про запровадження індикативних цін на відповідні товари приймає та переліки індикативних цін затверджує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України. 
Таке рішення та переліки індикативних цін публікуються Міністерством зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі Ук- 
раїни або уповноваженими ним організаціями в газеті «Урядовий кур'єр» не менш як раз на місяць. 
З огляду на те, коли і кому реалізуються продукція та товари, усі ціни і державні фіксовані та регульовані поділяються на оптові та роздрібні. 
Оптові (відпускні) ціни застосовуються при розрахунках між підприємствами і організаціями-товаровиробниками і споживачами (покупцями) продукції і товарів. Оптова ціна в таких випадках включає в себе собівартість, прибуток (норматив прибутку) і податок на додану вартість1. Якщо продукцію (товар) віднесено у встановленому законодавством порядку до підакцизних, до її ціни включається акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари. У випадках реалізації продукції через посередників за вільними цінами до ціни включаються також постачальницько-збутові надбавки (націнки), граничний розмір яких може обмежуватися державою. 

Питання № 5. Порядок розрахунку оптової та роздрібної ціни

       Роздрібні ціни на товари формуються, виходячи з оптової ціни, шляхом включення до неї торговельної надбавки (націнки). Ці ціни застосовуються у відносинах між підприємствами торгівлі та населенням, що споживає товари. 
При розрахунках за продану сільськогосподарськими товаровиробниками сільськогосподарську продукцію застосовують закупівельні ціни.

Оптова ціна — ціна відпускна, по якій підприємства фірми й інших  суб'єктів, що хазяюють, незалежно від  підпорядкованості і форм власності, реалізують (відпускають, продають) продукцію виробничо-технічного призначення і товари народного споживання всім покупцям, крім населення. 
            Включає: 
- повну собівартість продукції (з податками і неподатковими платежами); 
- прибуток (нормативну рентабельність); 
- непрямі податки (наприклад, акцизи, податок на паливо, на додану вартість, на експорт). 
             Повинна забезпечувати нормально працюючому підприємству відшкодування витрат виробництва, внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди, фінансування інших витрат і одержання прибутку. 
До переходу до ринкових відносин використовувалися два її види: 
Оптова ціна підприємства, по якій виготовлювач реалізовував свою продукцію безпосередньо чи споживачу збутовим організаціям; 
Оптова ціна промисловості, по якій оптові (постачальницько-збутові й ін.) організації продавали її споживачу. Оптова ціна промисловості включала ціну підприємства, податок з обороту і націнку постачальницько-збутових організацій. В даний час вона встановлюється за згодою сторін (покупця і продавця) з урахуванням попиту і чи пропозиції декларується в органи ціноутворення, що реєструють неї. Порядок декларування цін встановлюється урядом, виходячи з економічної і соціальної значимості товару. Можуть установлюватися граничні коефіцієнти підвищення чи цін граничні рівні рентабельності. 
                Роздрібна ціна (фіксована або вільна)– ціна по якій товар реалізується населенню.

          Фіксована – установлюється органами ціноутворення, вільна – формується роздрібними торговцями (іншими господарюючими суб’єктами) виходячи з: 
- ціни відпускної підприємства-виробника; 
- ціни, сформованої споживачем, який здійснює ввіз продукції (товару) в державу; 
- сплаченої оптової надбавки (при закупівлі у оптових постачальників); 
- торгівельної надбавки, яка самостійно визначається роздрібними торговими та іншими підприємствами, виходячи з планових витрат обігу; 
- встановлених податків і неподаткових сплат; 
- необхідного прибутку.

                Питання № 7. Комплекс бухгалтерських проводок по операції реалізації товарів у роздрібній торгівлі.

                                                                               Дт          Кт

1.) Реализованы товары:                           303        702

2.) Отражены налоговые обязательства

 по ПДВ                                                                702                                 641

3.) Сдана выручка в кассу магазина                   301                                 303

4.) Списана торговая наценка на

реализованные товары методом «сторно»        282                                285

5.) Списана на расходы себестоимость

 реализованных товаров                                       902                               282

Питання № 8. Порядок складання товарного звіту

              Кожна організація повинна вести облік товарів, тобто реєструвати їх надходження і вибуття. Бухгалтерією всі документи формуються в регістри. Щоб звірити залишки і достовірність усіх товаросупровідних документів, наприклад товарних накладних, необхідно складати товарні звіти.

1. Товарні звіти складаються в зазначений керівником термін, але він не повинен перевищувати десяти днів. Також можливе проведення перевірки двічі за один період, наприклад у випадку інвентаризації, коли необхідно звіт зробити до неї і після.
2. Цей документ складається співробітником, який є матеріально-відповідальною особою за даний вид продукції. Складається товарний звіт у двох примірниках, один з яких передається в бухгалтерію, другий залишається у матеріально-відповідальної співробітника.
3. Товарні звіти повинні бути пронумеровані в наскрізному порядку, причому починатися вона повинна з початку року. Але є виняток: якщо керівником організації відповідальна особа призначається не з початку року, то й нумерація буде починатися з того моменту, коли співробітник приступить до обов'язків.
4. Виправлення в звітах допускаються, але тільки лише з закресленням неточної інформації однією рисою. Зверху потрібно написати вірну, а поруч написати: ким внесені корективи, дату і розпис. Ні в якому разі не можна замазувати дані коректором або закреслювати кількома лініями.
5. Найчастіше для товарного звіту використовують форму № ТОРГ-29, яка складається з двох сторінок. В одній реєструються прихід, в іншій - витрата. Спочатку необхідно вказати найменування організації повністю, наприклад, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток». Потім вкажіть структурний підрозділ, наприклад, адміністрація.
6. Потім необхідно вказати матеріально-відповідальна особа, посада і табельний номер. У таблиці нижче вкажіть залишок на початок перевірки, це цифра повинна відповідати кінцевій цифрі в попередньому товарному звіті.
7. У товарному звіті ви побачите графи: документ, сума. У першій необхідно вказати дату і номер товаросупровідних документів, у сумі вказується вартість товару (продажна або купівельна). Документи слід заносити в хронологічному порядку, при цьому бути гранично уважними. Потім підведіть підсумок.
8. Далі переходите до другої сторінки - витрати. Там також слід заносити документи в хронологічному порядку. Тут можуть вказуватися і документи, які отримані в результаті повернення товару. Наприкінці підведіть підсумки і запишіть залишок на кінець перевірки.
9. Після таблиці ви побачите графу «Додаток», де необхідно вказати кількість товаросупровідних документів. Потім матеріально-відповідальна особа повинна підписати документ.
10. Після цього звіт здається в бухгалтерію. Він повинен бути перевірений в день здачі. Бухгалтер, звіривши дані, повинен проставити позначки в 6 і 7 графі торгового звіту. Необхідно не тільки звірити дані документів, але і прорахувати всі суми. Після цього бухгалтер підписує звіт.

Питання № 9. Реєстратори  розрахункових  операцій

    Реєстратор розрахункових операцій – пристрій або  
програмно-технічний  комплекс,  в  якому   реалізовані   фіскальні  
функції  і  який призначений для реєстрації розрахункових операцій  
при продажу товарів (наданні послуг),  операцій з  купівлі-продажу  
іноземної  валюти  та/або  реєстрації  кількості  проданих товарів  
(наданих   послуг).   До   реєстраторів   розрахункових   операцій  
відносяться:  електронний  контрольно-касовий апарат,  електронний  
контрольно-касовий   реєстратор,    комп'ютерно-касова    система,  
електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо;

   Стаття    3.    Суб'єкти   господарювання,   які   здійснюють  
розрахункові  операції  в  готівковій та/або в безготівковій формі  
(із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)  
при   продажу   товарів   (наданні   послуг)   у  сфері  торгівлі,  
громадського харчування та послуг зобов'язані:  
     1) проводити розрахункові  операції  на  повну суму покупки  
(надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому  
порядку  та  переведені  у  фіскальний  режим  роботи  реєстратори  
розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних  розрахункових  
документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або  
у   випадках,   передбачених   цим   Законом,   із   застосуванням  
зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;  
     2) видавати  особі,  яка отримує або повертає товар,  отримує  
послугу  або  відмовляється  від   неї,   розрахунковий   документ  
встановленої форми на повну суму проведеної операції;  
     3) застосовувати   реєстратори   розрахункових операцій,  що  
включені  до   Державного   реєстру   реєстраторів   розрахункових  
операцій, з додержанням встановленого порядку їх застосування;  
     4) забезпечувати цілісність  пломб реєстратора розрахункових  
операцій  та   незмінність   його   конструкції   та   програмного  
забезпечення;  
     5) у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій  
у  випадках,  визначених  цим  Законом,  проводити  розрахунки   з  
використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової  
книжки  з  додержанням  встановленого  порядку  їх  ведення,  крім  
випадків,  коли  ведеться облік через електронні системи прийняття  
ставок,   що  контролюються  у  режимі  реального  часу  Державним  
казначейством  України;  (Пункт 5 ст. 3 із змінами, внесеними  
згідно із Законом N 2746-III (2746-14) від 04.10.2001)  
     6) забезпечувати   зберігання   використаних   книг   обліку  
розрахункових  операцій  та  розрахункових  книжок протягом трьох  
років після їх закінчення;  
     7)   подавати   до   органів   державної   податкової  служби  
звітність,  пов'язану із застосуванням  реєстратора  розрахункових  
операцій  та розрахункових книжок,  не пізніше 15 числа наступного  
за звітним місяця у разі,  якщо цим пунктом не передбачено подання  
інформації по дротових або бездротових каналах зв'язку.  
     Суб'єкти господарювання,   які   використовують   реєстратори  
розрахункових  операцій,  що  створюють   контрольну   стрічку   в  
електронній  формі,  або електронні контрольно-касові реєстратори,  
що створюють контрольну стрічку  в  друкованому  вигляді,  повинні  
подавати  до  органів  державної податкової служби по дротових або  
бездротових  каналах  зв'язку   електронні   копії   розрахункових  
документів   і   фіскальних   звітних   чеків,  які  містяться  на  
контрольній стрічці в пам'яті реєстраторів розрахункових  операцій  
або в пам'яті модемів, які до них приєднанні.  
     Суб'єкти господарювання,   які   використовують   реєстратори  
розрахункових  операцій,  що  створюють   контрольну   стрічку   в  
друкованому вигляді, за виключенням електронних контрольно-касових  
реєстраторів,  повинні подавати до  органів  державної  податкової  
служби  по дротових або бездротових каналах зв'язку інформацію про  
обсяг розрахункових операцій,  виконаних  в  готівковій  та/або  в  
безготівковій  формі,  або  про  обсяг  операцій з купівлі-продажу  
іноземної валюти, яка міститься в їх фіскальній пам'яті.  
     Порядок передачі інформації до органів державної податкової  
служби  по дротових або бездротових каналах зв'язку встановлюється  
Державною  податковою  службою   України   на   базі   технології,  
розробленої  Національним  банком  України та погодженої Державною  
податковою службою України;

{Пункт 7 ст.і 3 в редакції Закону N 2756-VI (2756-1) від  
02.12.2010,   зміненого   Законом   N  3609-VI  (3609-17)  від  
07.07.2011.

     8) реалізовувати  товари (надавати послуги) за умови  наявності  
цінника на  товар  (меню,  прейскуранта,  тарифу  на  послугу,  що  
надається) у грошовій одиниці України;  
     9) щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій  
(за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)  фіскальні  
звітні   чеки  і  забезпечувати  їх  зберігання  в  книгах  обліку  
розрахункових операцій;  
     10)   друкувати   або   створювати  в електронній формі на  
реєстраторах  розрахункових  операцій  (за виключенням автоматів з  
продажу  товарів  (послуг)  контрольні  стрічки і забезпечувати їх  
зберігання  протягом  трьох років; {Пункт 10 статті 3 із змінами,  
внесеними згідно із Законом N 2756-VI  2756-17) від 02.12.2010}  
     11) проводити   розрахункові   операції   через   реєстратори  
розрахункових   операцій   з   використанням  режиму  попереднього  
програмування найменування,  цін товарів  (послуг)  та  обліку  їх  
кількості;  
     12)  вести у порядку,  встановленому законодавством, облік  
товарних  запасів  на  складах  та/або  за  місцем  їх реалізації,  
здійснювати  продаж  лише  тих  товарів,  які відображені в такому  
обліку,  за  винятком  продажу  товарів особами, які відповідно до  
законодавства  оподатковуються  за  правилами,  що не передбачають  
ведення  обліку  обсягів  реалізованих  товарів  (наданих послуг);  
(Пункт 12 статті 3 в редакції Закону N 2156-III (2156-14) від  
21.12.2000)  
     13) забезпечувати відповідність сум готівкових  коштів  на  
місці проведення розрахунків сумі коштів,  яка зазначена в денному  
звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання  
розрахункової  книжки  -  загальній сумі продажу за розрахунковими  
квитанціями, виданими з початку робочого дня;  
     14) вводити    в     експлуатацію,     проводити     технічне  
обслуговування,  ремонтувати  реєстратори  розрахункових  операцій  
через центри сервісного обслуговування у встановленому порядку;  
     15)  надавати  покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек,  
накладну  або  інший  письмовий  документ,  що засвідчує передання  
права  власності  на них від продавця до покупця з метою виконання  
вимог  Закону  України  "Про  захист прав споживачів" (1023-12).  
Порушення   цього   правила   тягне   за  собою  відповідальність,  
передбачену  зазначеним  законом,  але  не може бути підставою для  
застосування  до порушника адміністративних чи фінансових санкцій,  
передбачених  законодавством  з  питань  оподаткування. (Статтю 3  
доповнено  пунктом 15 згідно із Законом N 2156-III (2156-14) від  
21.12.2000)