Загальні правила вчинення нотаріальних дій

                                      План

1. Загальні правила вчинення нотаріальних дій…………………………..3
2. Процедура посвідчення шлюбного договору і діяльність нотаріусів…………………………………………………………………18

Список  літератури ………………………………………………………20

                  1.Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Поняття нотаріальних дій

У чинному нотаріальному  законодавстві не дано визначення поняття  нотаріальної дії, хоча цей термін широко використовується. Під нотаріальною дією розуміється посвідчення безспірних прав та фактів, що мають юридичне значення, а також вчинення інших дій, спрямованих  на позасудову охорону прав і інтересів  осіб, що належать до повноважень нотаріальних органів. Окрім того, нотаріальна  дія є окремою дією нотаріуса  чи іншої уповноваженої особи, вчинення якої не є підприємницькою діяльністю, не має на меті одержання прибутку та здійснюється в інтересах особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Вчинення нотаріальних дій  в Україні покладається на такі категорії  осіб: державні (у державних нотаріальних конторах та архівах) та приватні нотаріуси; посадові особи виконавчих комітетів  сільських, селищних, міських рад  народних депутатів; консульські установи України. Нотаріуси та інші посадові особи вчиняють нотаріальні дії  в порядку та з дотриманням  правил, встановлених чинним законодавством, а також норм міжнародного права  та міждержавних угод. Правила вчинення та реєстрації нотаріальних дій, юридична сила актів є однаковими для державних  та приватних нотаріусів. Звичайно, окремі нотаріальні дії різняться  сукупністю вимог до їх вчинення, але  існують певні загальні правила  нотаріального провадження, до яких слід віднести:

1) Місце і строки вчинення  нотаріальних дій;

2) Встановлення особи  громадянина, який звернувся за  вчиненням нотаріальних дій;

3) Перевірка дієздатності  громадян та правоздатності юридичних  осіб, що беруть участь в угодах, а також перевірка повноважень  представників;

4) Підписання нотаріально  посвідчувальних документів;

5) Витребування відомостей  та документів, необхідних для  вчинення нотаріальних дій;

6) Вимоги до документів, необхідних для вчинення нотаріальних  дій;

7) Заходи що вживаються  нотаріусами та іншими посадовими  особами, які вчиняють нотаріальні  дії при виявленні порушень  закону;

8) Відмова у вчиненні  нотаріальних дій;

9) Оскарження нотаріальних  дій або відмови у їх вчиненні;

10) Нотаріальне діловодство;

11) Оплата нотаріальних  дій.

Вчинена нотаріальна дія  є безспірним фактом, що не потребує додаткового доказу в суді, інших  органів державної влади та місцевого  самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях незалежно  від форми власності, якщо рішенням суду, що вступило в законну силу, не було встановлено іншого. 

Місце і строки вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії можуть вчинятися  будь-яким нотаріусом на всій території  України, за винятком випадків, передбачених Законом "Про нотаріат" та інших  випадків, передбачених законодавством України.

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів.

В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене  приміщення, а також коли того вимагають  особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені  поза вказаними приміщеннями, але  в межах діяльності нотаріуса - нотаріального  округу. Нотаріус не вправі здійснювати  нотаріальну діяльність за межами свого  нотаріального округу.

Нотаріальний округ - територія, в межах якої приватний нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і  має нотаріальне бюро (контору).

Нотаріальні округи визначаються відповідно до адміністративно-територіального  устрою України. В містах з районним поділом округом діяльності нотаріуса  є вся територія міста. Перелік  нотаріальних округів, а також кількість  нотаріусів у кожному нотаріальному  окрузі затверджує Міністерство юстиції  України.

Якщо нотаріальна дія  вчиняється поза приміщенням нотаріальної контори, державного нотаріального  архіву, чи поза приміщенням, яке є  робочим місцем приватного нотаріуса, в посвідчувальному написі і в  реєстрі нотаріальних дій записується  місце вчинення нотаріальної дії (на дому, в лікарні, на підприємстві, в  установі, організації та ін.) із зазначенням  адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Потреба у вчиненні нотаріальних дій поза приміщенням нотаріальної контори державного нотаріального  архіву, чи поза приміщенням, яке є  робочим місцем приватного нотаріуса  виникає в більшості випадків з поважних причин, до яких можна  віднести захворювання, інвалідність, похилий вік особи, яка звертається  до нотаріуса. На практиці таким чином  найчастіше посвідчуються заповіти, договори довічного утримання, дарування, довіреності. Слід відзначити, що в  такому випадку нотаріусу відшкодовуються  фактичні транспортні витрати, здійсненні ним для виїзду у зазначене  місце.

Строки вчинення нотаріальних дій. За загальним правилом, нотаріальні  дії вчиняються після їх оплати в  день подачі нотаріусу всіх необхідних документів. Однак за певних обставин можливе відкладення чи зупинення вчинення нотаріальної дії. 

Підстави для  відкладення і зупинення нотаріальних дій

Відкладення нотаріальної дії  можливе з ініціативи нотаріуса  чи іншої уповноваженої на те особи, а також з ініціативи заінтересованих  осіб.

Підставами для відкладення  вчинення нотаріальної дії з ініціативи нотаріуса є:

1. Необхідність витребування  додаткових відомостей, або документів  від громадян, посадових осіб, підприємств,  установ і організацій. У такий  спосіб нотаріуси сприяють додержанню  принципів законності та об'єктивності  вчинення нотаріальних дій допомагають  громадянам та юридичним особам  у здійсненні їхніх законних  прав та інтересів. У деяких  випадках подання необхідних  документів вимагається нотаріусом  від громадянина, що звертається  за вчиненням нотаріальної дії,  що іноді ускладнюється рядом  обставин.

2. Направлення документів  на експертизу, якщо у нотаріуса  виникають сумніви щодо достовірності  документів.

3. Впевнитись у відсутності  у заінтересованих осіб заперечень  проти вчинення цієї дії, наприклад,  коли відповідно до закону  нотаріус повинен отримати згоду  інших співвласників на відчуження  одним із співвласників частки  свого майна.

В будь-якому випадку строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії, не може перевищувати одного місяця.

За заявою заінтересованої  особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або  факту, про посвідчення якого  просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинно  бути відкладено на строк не більше десяти днів. Якщо за цей строк від  суду не буде одержано повідомлення про  надходження заяви, нотаріальна  дія повинна бути вчинена.

У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви  заінтересованої особи, яка оспорює  право або факт, про посвідчення  якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється  до вирішення справи судом, і набуття  чинності рішення суду.

Крім того законодавством України можуть бути встановлені  й інші підстави для відкладення  і зупинення нотаріальних дій.

Діяльність нотаріальних органів щодо встановлення і перевірки  осіб, які звернулися до них

 Установлення  особи яка звернулася за вчиненням  нотаріальної дії

Установлення особи громадянина, що звертається за вчиненням нотаріальної дії

Установлення особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є обов'язковим правилом нотаріальної практики. Нотаріус повинен пересвідчитися, що саме ця особа є заінтересованою  особою і саме відносно неї вчиняється нотаріальна дія.

Встановлюється особа  громадянина за документами, що виключають будь-які сумніви щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (ст. 43 Закону України "Про нотаріат").

По-перше, паспорт. Мається  на увазі, що це може бути паспорт громадянина  України, паспорт громадянина України  для виїзду за кордон, дипломатичний  або службовий паспорт, національний паспорт іноземця чи документ, що його заступає.

По-друге, посвідчення особи. До них відносять посвідчення  особи моряка, посвідчення водія, посвідчення інваліда чи учасника Великої  Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи громадянина, посвідка на проживання особи, яка мешкає в  Україні, але не є громадянином України, довідка про звільнення з місць  позбавлення волі.

Встановлення осіб, які  не досягли 16-річного віку, здійснюється за свідоцтвом про народження.

Встановлення особи громадянина  можливе і за іншими документами, які не викликають сумнівів щодо особи  громадянина.

Якщо нотаріальна дія  вчиняється представником за дорученням фізичної чи юридичної особи, то нотаріусом перевіряється і особа представника. А у випадках, коли за громадянина, який внаслідок фізичної вади, хвороби  чи з будь-яких інших причин не може підписати угоду, заяву або інший  документ, підписується інший громадянин, то нотаріус установлює особу громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, а також особу громадянина, який за нього підписався.

Документи, що посвідчують  особу громадян, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії, їхніх  представників, а також представників  установ, підприємств та організацій, повертаються особам, що їх подали, без  залишення копій, але в реєстрі  обов'язково треба записати найменування документа, його номер, дату видачі й  найменування установи, яка видала документ. Тільки у випадках засвідчення  вірності копій документа чи виписок  із документа не вимагається вказувати  в реєстрі всі дані документа, пред'явленого для встановлення особи  громадянина. Досить у реєстрі зробити  позначку "Особу встановлено".

Треба також вказати, що не по кожній нотаріальній дії можна  пред'являти всі перераховані в Інструкції документи, які свідчать про особу  громадянина. З урахуванням характеру  нотаріальної дії вимагаються й  певні документи, що встановлюють особу  громадянина.

 Перевірка  дієздатності громадян та юридичних осіб які звернулися за вчиненням нотаріальних дій

У статті 44 Закону України  « Про нотаріат» закріплюється: Перевірка дієздатності громадян та юридичних осіб які звернулися за вчиненням нотаріальних дій.

Під час посвідчення правочинів визначається обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб, які беруть у них  участь. Визначення обсягу цивільної  дієздатності фізичної особи здійснюється за паспортом або іншими документами, передбаченими статтею 43 цього Закону (крім посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної  війни, посвідчення, виданого за місцем роботи фізичної особи), які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

У разі потреби нотаріусу  надається довідка про те, що особа  не страждає на психічний розлад, який може вплинути на її здатність усвідомлювати  свої дії та (або) керувати ними. У  разі наявності сумнівів щодо обсягу цивільної дієздатності фізичної особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, нотаріус зобов'язаний звернутися до органу опіки та піклування за місцем проживання відповідної фізичної особи для встановлення факту відсутності опіки або піклування над такою фізичною особою. При перевірці цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи нотаріус зобов'язаний ознайомитися з установчими документами, свідоцтвом про державну реєстрацію і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців цієї юридичної особи і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

У разі наявності у нотаріуса  сумнівів щодо поданих документів він  може витребувати від цієї юридичної  особи, державного реєстратора, органів  державної податкової служби, інших  органів, установ та фізичних осіб додаткові  відомості або документи.

Нотаріус при посвідченні  правочинів, вчиненні інших нотаріальних дій за участю уповноваженого представника встановлює його особу відповідно до вимог статті 43 цього Закону, а  також перевіряє обсяг його повноважень.

Нотаріусу подається довіреність  або інший документ, що надає повноваження представникові. Дійсність довіреності  перевіряється нотаріусом за допомогою  Єдиного реєстру довіреностей.

Якщо від імені юридичної  особи діє колегіальний орган, нотаріусу  подається документ, в якому закріплено повноваження даного органу та розподіл обов'язків між його членами.

У разі наявності сумнівів щодо уповноваженого представника, а  також його цивільної дієздатності та правоздатності нотаріус має право  зробити запит до відповідної  фізичної чи юридичної особи.

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а  також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з  учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків  для кожної із сторін.

Встановлення дійсних  намірів однієї із сторін правочину  може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з  метою виключення можливості стороннього  впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна  із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові  наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. (Стаття 44 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008)

 Відмова у  вчиненні нотаріальних дій

 Дії нотаріуса  при здійсненні відмови у вчиненні  нотаріальних дій

Нотаріус чи інша посадова особа відмовляють у вчиненні нотаріальних дії, якщо вчинення такої  дії суперечить закону; ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою  посадовою особою; за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа  або представник, який не має необхідних повноважень, коли угода, що укладається  від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті  чи положенні.

Нотаріус не приймає для  вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства  або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

Нотаріус повинен викласти причини відмови у письмовій  формі (на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії) і у  триденний строк винести мотивовану постанову про таку відмову і роз'яснити порядок її оскарження в суді (ст. 50 Закону).

Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні

Для запобігання порушенню  законності та охорони прав громадян і юридичних осіб важливе значення мають урегульовані законодавством підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій (ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Стаття 49 Закону регулює  загальні підстави для відмови у  вчиненні нотаріальних дій, що їх можна  виділити у дві групи. Перша група - це підстави, які взагалі не дають  можливості вчинити нотаріальні  дії. До другої групи відносять підстави, які не дають можливості вчинити  нотаріальну дію в якийсь момент, але після усунення їх вчинення нотаріальної дії стає можливим.

Таким чином, до першої групи  підстав відмови належать:

1) вчинення дії, що суперечить  закону;

2) подання документів  для вчинення нотаріальної дії,  які суперечать закону або  містять відомості, що принижують  честь і гідність громадян;

3) суперечність цілям,  указаним у статуті чи положенні  угоди, що укладається від імені  юридичної особи;

4) 4) якщо вчинення дії  взагалі не входить до компетенції  нотаріальних органів.

До другої групи підстав  відмови відносять:

1) звернення за вчиненням  нотаріальної дії не до того  нотаріуса чи посадової особи,  які мають право вчинити цю  нотаріальну дію;

2) звернення за вчиненням  нотаріальної дії недієздатної  особи;

3) звернення за вчиненням  нотаріальної дії представника, який не має необхідних повноважень;

4) звернення за вчиненням  нотаріальної дії особи, яка  знаходиться в стані афекту, алкогольного  чи наркотичного сп'яніння.

Відповідно до закону відмова  у вчиненні нотаріальної дії або  неправильне її вчинення можуть оскаржуватися  в суді (ст. 50 Закону України "Про  нотаріат"). Такі справи розглядаються  судом у порядку окремого провадження. Внаслідок розгляду і вирішення  цих справ суд може визнати  незаконними вчинені конкретні  нотаріальні дії та скасувати  їх або зобов'язати нотаріуса  чи посадову особу, яка вчиняє нотаріальні  дії, вчинити ті чи ті нотаріальні  дії, якщо в цьому було неправомірно відмовлено.

 Оскарження  нотаріальних дій або відмови  у їх вчиненні

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" Нотаріальна  дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Заінтересована особа  має право подати скаргу до районного (міського) суду за місцезнаходженням  державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконкому  місцевої ради чи робочого місця приватного нотаріуса.

Скарги на дії консульських службових осіб і працівників  консульських установ розглядаються  в порядку підлеглості (ст. 19 Консульського  статуту України), а не в судовому порядку. Такі скарги подаються на ім'я  голови консульської установи України  або на ім'я дипломатичного представника України в країні перебування  або до Міністерства закордонних  справ України.

Законом визначено й підсудність  справ по скаргах на дії посадових  осіб, які посвідчують заповіти й  доручення, що прирівнюються до нотаріально  посвідчених (ст. 40 Закону України "Про  нотаріат"). Такі скарги подаються  до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного  закладу, санаторію, будинку для  престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця  позбавлення волі.

Скарги на неправильне  посвідчення заповіту або на відмову  в цьому посвідчені капітаном  морського судна чи судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту  приписки судна.

Заінтересованими особами, які мають право подати скаргу на нотаріальні дії чи на відмову  в учиненні їх, є особи, відносно яких мала бути вчинена нотаріальна  дія, або громадяни чи організації, що брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується.

Для принесення скарги на дії  нотаріуса чи посадових осіб, які  вчиняють нотаріальні дії, законодавством передбачено десятиденний строк. Цей  строк обчислюється з наступного дня після вчинення оскарженої нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну  дію і вважається не пропущеним, якщо до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органові, що виконує  нотаріальні дії, чи безпосередньо  до суду. Пропущений заінтересованою  особою строк для принесення скарги може бути поновлений судом за наявності  поважних причин пропуску строку.

Особливістю цієї категорії  справ є те, що скарга чи заява  подаються до суду через нотаріуса  або посадову особу, яка вчиняє нотаріальні  дії. Нотаріус чи посадова особа, яка  вчиняє нотаріальні дії, повинні  передати скаргу, заяву зі своїми поясненнями  щодо сутності скарги, заяви разом  з оригіналами або копіями  необхідних документів до суду протягом трьох днів з дня одержання  скарги чи заяви.

Суттєвою обставиною розгляду цих справ є правильне визначення кола заінтересованих осіб. Крім скаржника, у справі беруть участь нотаріуси  та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні  дії, як заінтересовані особи. Вони мають  усі права, передбачені ст. 99 ЦПК  України, і несуть передбачені законом  обов'язки. Якщо справа порушується  за заявою прокурора, суд притягує до участі у справі осіб, відносно яких вчинялася нотаріальна дія чи було відмовлено в її вчиненні. Крім того, заінтересованими особами можуть бути родичі скаржника, його подружжя, органи державного управління, інші спадкоємці.

Якщо вчинення нотаріальної дії зачіпає права і обов'язки особи, яка безпосередньо приймала участь у здійсненні нотаріальної дії, то вона може подати скаргу на дії нотаріуса, яка буде розглядатися в порядку  окремого провадження.

Таким чином, у порядку  позовного провадження розглядаються  заяви інших осіб, котрі оспорюють  права та обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальної дії.

 Оплата нотаріальних  дій

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.

Державне мито справляється за ставками, в розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному  відношенні до відповідної суми документа, наприклад, вартості відчужуваного  майна.

Державне мито сплачується  готівкою, шляхом перерахувань із рахунку  платника в кредитній установі чи митними марками.

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконкомами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів документів, що є в справах нотаріальної контори, копій документів, - одночасно з  видачею. При цьому за дії, вчинені  виконкомами сільських рад, державне мито сплачується виключно готівкою. Виконком сільської ради видає платникові квитанцію про сплату мита, а на документах, що видаються платникові, а у відповідних документах і  в книгах сільської ради робиться відмітка про суму стягнутого мита і вказується номер квитанції.

У державних нотаріальних конторах у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума внесеного  державного мита, дата й номер банківського документа.

За видачу свідоцтв про  право на спадщину державне мито стягується з вартості всього майна, що переходить у спадок, визначеної на день відкриття  спадщини. У тих випадках, коли є  кілька спадкоємців (у тому числі  спадкоємців за законом, за заповітом  чи тих, які мають право на обов'язкову частку) державне мито обчислюється з  тієї частки спадщини, що належить кожному  спадкоємцеві.

За наявності неповнолітніх  спадкоємців на момент відкриття  спадщини державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців  у тій сумі, що відповідає їхній частині у спадщині, незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину вони досягли повноліття.

Якщо за заявою спадкоємців  свідоцтво про право на спадщину видається на частку спадкового майна, державне мито обчислюється з тієї частки, що вказана у виданому свідоцтві. У разі видачі в подальшому свідоцтва  на решту майна мито обчислюється із загальної його вартості, а до сплати пред'являється різниця між  обчисленою сумою та сумою, сплаченою  за видачу попередніх свідоцтв.

За повторні свідоцтва  про право на спадщину, що видаються  на підставі ухвали суду про недійсність  попередніх свідоцтв, державне мито справляється на загальних підставах. При цьому  сума мита, сплачена за первісне свідоцтво, підлягає поверненню або ж за заявою платника зараховується в рахунок  суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув рік  з дня зарахування цієї суми до бюджету.

За видачу свідоцтв про  право на спадщину акредитивів і  чеків Державного експортно-імпортного банку України державне мито сплачується  на загальних підставах.

За видачу подружжю свідоцтва  про право на спадщину майна, нажитого за час шлюбу, після смерті одного з них державне мито справляється з вартості тієї його частки, що фактично переходить у спадок.

Під час обчислення суми державного мита за посвідченням договорів  відчуження нерухомого майна, що знаходиться  у власності фізичних або юридичних  осіб, вартість таких договорів приймається  виходячи з суми Договору, але не нижче від його інвентаризаційної  чи балансової вартості з урахуванням  коефіцієнтів індексації вартості цих  об'єктів та зносу на момент відчуження, про що вказується в довідках-характеристиках  бюро технічної інвентаризації.

Державне мито за посвідчення  договорів відчуження земельних  ділянок, переданих громадянам безплатно  для ведення підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового  будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного  будівництва, обчислюється з суми договору, але не нижче від нормативної  ціни земельної ділянки, встановленої Законом України "Про плату  за землю".

За посвідчення договорів, платежі за які провадяться періодично (наприклад, за договором оренди майна), сума з якої обчислюється і сплачується  державне мито, визначається з загальної  суми платежів за договір за весь час  його дії. Якщо ж договір укладено на невизначений строк, то мито обчислюється і сплачується, виходячи з загальної суми платежів за договором, але не більш ніж за три роки.

За посвідчення договорів, суму яких визначено виразом "від-до", державне мито обчислюється виходячи з більшої суми. Отже, за посвідчення  договорів міни державне мито. За посвідчення  договорів про поступку вимозі та переведення боргу, про продовження  строку дії раніше укладеного договору або збільшення початкової суми договору державне мито обчислюється виходячи з оцінки нездійснених прав і невикористаних обов'язків або суми, на яку збільшується сума раніше укладених договорів.

За посвідчення договору майнового найму, за умовами якого  до суми платежів зараховується вартість зведених наймачем будівель та інших  споруд, обладнання приміщень, вартість проведеного наймачем капітального ремонту тощо, сума, з якої обчислюється і справляється мито, визначається з розміру платежів за договором, з урахуванням витрат наймача.

Державне мито з угод, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується  повністю другою стороною, якщо вона також  не звільнена від сплати мита.

Державне мито підлягає поверненню частково або повністю в тому випадку, коли мито було внесено в більшому розмірі, ніж це передбачено законом, а також коли державна нотаріальна  контора або виконком місцевої ради відмовив у вчиненні нотаріальних дій.