Антикризисный менеджмент на строительной фирме

АНОТАЦІЯ

Бакалаврська кваліфікаційна робота складається із вступу, двох основних розділів, висновків, огляду періодичної літератури, яка висвітлює аспекти діяльності ТзОВ “ФОРТЕЦЯ-ЗАХІДБУД” по проблемі позбавлення від наслідків та виходу підприємства з світової фінансово-економічної кризи шляхом впровадження системи антикризового менеджменту, і зокрема оцінка законодавчої та нормативно – довідкової бази по антикризових заходах, в якій розглянуто основні закони, що координують роботу підприємства та діяльність будівельної промисловості. Аналітична частина з ретельним описом аналізу основних результатів діяльності підприємства за останні три роки, визначено основні проблеми, що пов’язані з витратами, та шляхи їх вирішення.

ANNOTATION

              Qualifications Bachelor work consists of introduction, two main sections, the findings of the periodic review of the literature that highlights aspects of LTD “FORTETSIA-ZAHIDBUD" on the issue of effects of deprivation and exit businesses with global financial crisis and implementation of crisis management, and in particular the assessment of legislative and normative -reference framework for anti-crisis measures, which addressed the basic laws that businesses and coordinate the work activities of the construction industry. The analytical part of the thorough analysis of the basic description of the company's results for the last three years, the main problems related to costs and solutions.

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи формування антикризового менеджменту

1.1 Сутність понять антикризовий менеджмент та “криза”, її вплив на економіку..6

              1.1.1. Сутність економічних криз........................................................................9

              1.1.2. Стадії економічних криз............................................................................12
1.2 Світова криза та її вплив на будівельну галузь та нерухомість...........................14
1.3 Діагностування в системі антикризового менеджменту………………...............16

РОЗДІЛ 2. Аналізування тенденцій діяльності ТзОВ “ФОРТЕЦЯ-ЗАХІДБУД” з урахуванням проблеми фінансово-економічної кризи  в умовах ринкових відносин

2.1 Аналізування будівельного ринку України та вплив кризи на нього..................44
2.2 Аналізування та оцінка фінансового стану та виробничо-господарська характеристика підприємства в умовах ринкових відносин ......................................52
2.3 Формування системи антикризового менеджменту для розв’язання проблем підприємства....................................................................................................................65

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ..................................................................................72

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ..............................................................................................75

ДОДАТКИ........................................................................................................................77

ВСТУП

Cучасне суспільство прагне до постійного поліпшення рівня й умов життя, які може забезпечити тільки стійкий економічний ріст. Однак спостереження показують, що довгостроковий економічний ріст не є рівномірним, а постійно переривається періодами економічної нестабільності й навіть криз.

Проблема економічних криз актуальна в цей час у нашій країні, тому що за порівняно невеликий період часу в 15-20 років ми перебуваємо в стані постійної економічної кризи, то слабша, то підсилюється. Циклічні коливання впливають на всі сфери діяльності людини, в тому числі на галузі промисловості. В випадку затяжних і спадних циклів слабкими стають важка промисловість, машинобудування, будівельна галузь. Проте нерухомість — одне з найстабільніших матеріальних багатств, життя без неї важко уявити.

Cвітова фінансова криза вдарила по всіх галузях економіки та торкнулася українського ринку нерухомості. Однак її наслідки могли б бути менш болючими, якби не структурні проблеми нашої економіки. Будівельна галузь вважалася однією з ключових в економіці України останніх років. Будівельні корпорації припиняють на невизначений термін вже початі та планові будівництва, споживачі переглядають свої погляди щодо потреб в житлі, а Верховна Рада та Кабінет Міністрів проголошують та затверджують ряд законів, постанов і розпоряджень щодо ситуації котра має місце зараз, а саме — відсутність інвестицій в будівельну галузь, спад робіт по запланованих забудовах, численні призупинення будівництва.

  Предметом дослідження бакалаврської кваліфікаційної роботи є знаходження сучасних методів виходу з світової фінансово-економічної кризи та застосування системи антикризового менеджменту на прикладі ТзОВ “ФОРТЕЦЯ-ЗАХІДБУД”.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ

1.1 Сутність понять антикризовий менеджмент та “криза”, її  вплив на економіку

              Антикризовий менеджмент — процес застосування форм, методів і процедур, направлених на соціально-економічне оздоровлення фінансово-господарської діяльності індивідуального підприємця, підприємства, галузі, створення і розвиток умов для виходу з кризового стану економіки регіону або країни в цілому.

              Основними кризами, до яких має схильність фінансово-господарча діяльність суб'єктів економіки, вважаються стратегічна криза, тактична криза і криза платоспроможності. Криза на рівні регіону або держави може виявлятися у вигляді втрати здатності економіки функціонувати в режимі розширеного відтворення, втрати фінансової стійкості, неефективного державного регулювання економічних процесів, погіршення рівня і якості життя населення.

До виникнення кризи на рівні господарюючих суб'єктів приводять чинники:

   зовнішні чинники — незбалансована грошово-кредитна і бюджетно-податкова політика, незадовільна структура доходів і витрат населення, нестабільність функціонування базових політико-правових інститутів, відставання в науково-технічному розвитку, конкуренція;

   внутрішні чинники — помилки у виробничій, фінансовій, маркетинговій стратегії, нераціональне використання  ресурсів,  непрофесійний менеджмент, низький рівень організаційної і корпоративної культури.

Криза на рівні окремого регіону або держави в цілому виникає в результаті реалізації таких чинників:

   деформація структури регіональної або федеральної економіки у бік пріоритетного розвитку однієї або декількох зв'язаних галузей;

   збільшення майнового розшарування населення;

   криміналізація державного управління і господарської діяльності;

   ослаблення системи державного управління і контролю.

Напрями антикризового управління:

              За основні напрями антикризового управління на рівні господарюючого суб'єкта вважаються постійний моніторинг фінансово-економічного стану підприємства, розробка нових управлінської, фінансової і маркетингової стратегій, скорочення постійних і змінних витрат, підвищення продуктивності праці, залучення засобів засновників, посилення мотивації персоналу.

              До заходів регіонального або федерального рівня зараховуються коригування фінансово-економічної, соціальної, науково-технічної, інвестиційної, зовнішньоекономічної політики, виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх погроз економічній стабільності, розробка комплексу оперативних і стратегічних заходів з подолання негативних чинників, зміцнення контролю, правопорядку, дотримання законодавства.

              Економічний цикл — періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

Криза (спад) — завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Характеризується: труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка. Паніка на ринку цінних паперів, курс акцій швидко падає. Фірми закриваються та банкрутують, передусім дрібні.

Депресія — фаза циклу, якій властивий застій виробництва. Відтворення — просте. Національний продукт уже не зменшується, але більше не зростає, відсоткова ставка падає до свого мінімального значення. Зростає сукупний попит і готуються умови до пожвавлення виробництва і комерційної діяльності.

Пожвавлення — спостерігається ріст ділової активності, що супроводжується зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищенням особистих доходів і прибутків корпорацій; Нарощування інвестицій, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Найбільш яскравою ознакою пожвавлення є збільшення платоспроможного попиту. Тому для виходу із застійного стану застосовується стимулювання попиту. Обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, і економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення (зростання) — фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами. Розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу.

              Економічна криза (грец. Krisis — вирок, поворотний пункт) — різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.

Поняття фінансова криза має широке застосування до різних випадків, коли деякі фінансові установи або заощадження раптово втрачають велику частину своєї вартості. В 19-тому та на початку 20-го століття, багато фінансових криз пов'язували з банківськими кризами та багато рецесій співпадало з цими кризами. До інших випадків, що також називають фінансовими кризами, належать: падіння фондових ринків, валютні кризи, банкрутства та дефолти [16].

Економісти розробили різні теорії виникнення та запобігання появі фінансових криз. Однак, між ними не вдається досягнути консенсусу, та фінансові кризи все ще трапляються по всьому світу.

Як видно поняття криза має багато рівнів і трактувань. Вираження "криза" походить від грецького слова "crisis", що означає "вирок, рішення по якому-небудь питанню, або в сумнівній ситуації". Також може означати "вихід, рішення конфлікту (до ін. військового)". Але сучасне значення слова найбільш часте застосування знаходить у Гіппократа й лікарів: і криза означає вирішальну фазу розвитку хвороби. У цьому змісті мова заходить про "crisis" тоді, коли хвороба підсилює інтенсивність або переходить в іншу хворобу або взагалі закінчується смертю.

B XVII-XVIII сторіччях поняття криза стала застосовуватися й у відношення до процесів які відбуваються у суспільстві, військові та політичні кризи, при цьому використалося майже не змінене значення кризи взяте з медицини.

I нарешті в ХІХ столітті значення перейшло в економіку. "Класичне" економічне поняття кризи, що сформувалося в той час, означає не бажану й драматичну фазу в капіталістичній економічній системі, що характеризується коливаннями й негативними явищами, перешкодами.

Можна дати саме загальне визначення кризи.

Економічна криза - це значне порушення рівноваги в господарській системі, що часто супроводжується втратами й розривом нормальних зв'язків у виробництві й ринкових відносинах, що, B остаточному підсумку, веде до дисбалансу функціонування економічної системи в цілому.

1.1.1                               Сутність економічних криз.             

Кожна криза дозріває у фазах пожвавлення й підйому. Це фази стійкого розширення виробництва. У цей період збільшуються доходи населення й росте сукупний споживчий попит. Ріст споживчого попиту спонукує підприємців розширювати виробничі потужності й збільшувати капіталовкладення. Отже, росте попит на засоби виробництва. Збільшення загального сукупного попиту починає випереджати темпи зростання суспільного виробництва. Кругообіг індивідуальних капіталів протікають безперешкодно, знижується гострота конкурентної боротьби. Тому зменшуються стимули нових впроваджень, відновлення виробництва. Відтворення протікає на переважно екстенсивній основі. Такий розвиток триває доти, поки темпи зростання виробництва не починають випереджати темпи росту платоспроможного попиту. Коли це відбувається, то наступає надвиробництво товарів, a разом з ним і економічна криза. Економічна криза виявляє пере­нагромадження капіталу, що виступає в трьох формах: надвиробництво товарного капіталу (ріст нереалізованої продукції), перенагромадження продуктивного капіталу (збільшення недовантаження виробничих потужностей,ріст безробіття). Перенагромадження грошового капіталу (збільшення кількості грошей, не вкладених у виробництво). Загальним результатом перенагромадження капіталу стає ріст витрат виробництва, падіння цін і, отже, прибутку.

Але економічна криза являється не тільки стримуючим фактором, але й рушійним у розвитку економіки, виконуючи стимулюючу («очисну») функцію. Під час кризи виникають мотиви котрі спонукають до скорочення витрат виробництва й збільшенню прибутку, підсилюється конкуренція. Економічна криза приводить до морального зношування засобів виробництва, не здатних забезпечити прибуткове функціонування капіталу. Biн же створює стимули для поновлення капіталу на новій технічній основі. Тому криза дає початок переважно інтенсивному розвитку економіки. 3 ним кінчається попередній період розвитку й починається наступний. Криза - найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової економіки. Таким чином, циклічність як форма руху ринкової економіки має своїм епіцентром криза, у якому виявляються й межу, і імпульс росту економіки. Викликаючи масове моральне зношування основного капіталу, криза розчищає шлях для масових інвестицій, причому на новому технічному рівні.

Але перехід до розширення виробництва й до його відновлення не може відбутися в один момент. Тому на зміну кризі приходить фаза депресії. ц кризі створюються умови для інтенсифікації економіки. У ході депресії ці умови закріплюються й починається період інтенсивного розвитку, що охоплює всю наступну фазу - пожвавлення. Наприкінці фази пожвавлення стимули відновлення вичерпують себе. I наступна фаза циклу - підйом - знову починає екстенсивний розвиток.

Таким чином, причина циклічного характеру розвитку економіки криється в конфлікті умов виробництва й умов реалізації, у протиріччі між виробництвом, що прагне до розширення, i не встигаючим за ним ростом платоспроможного попиту. Істотні зміни в сукупній пропозиції та сукупному попиті виявляються в економічній Кризі, що е не тільки порушенням пропорційності суспільного виробництва, але й поштовхом до рівноваги й збалансованості економіки. Механізмом циклічного руху виступає падіння цін (відповідно знецінення основного капіталу й зниження заробітної плати).

На тривалість і глибину економічної кризи істотно впливає коливання інвестицій. Криза утворить вихідний момент для нових масових. капіталовкладень. Це пов'язане з тим, що, по-перше, криза знецінює основний капітал і тим самим створює умови для відновлення виробничого апарата. По-друге, криза змушує вдатись до відновлення основного капіталу на новій технічній базі, що викликає зниження витрат виробництва й відновлення до кризового рівня прибутку. Масове моральне зношування основного капіталу, викликане кризою, змушує всіх підприємців застосовувати нову техніку. Отже, криза розчищає шлях для масових інвестицій, допомагаючи економіці перейти в іншу фазу. Тому відновлення основного капіталу є матеріальною основою періодичності криз і тривалості циклу.

У ході всього економічного циклу динаміка виробництва нерозривно пов'язана з рухом основного капіталу й відбувається на базі цього руху. Криза завершує період обороту більшості індивідуальних капіталів і в той же час дає початок новому циклу обороту. Тим самим створюється нова матеріально-технічна база для наступного економічного циклу.

1.1.2       Стадії економічних криз.

Крістек характеризує стадії кризового процесу з погляду можливостей, потенціалу подолання кризи й раннього оповіщення про нього.

Окремі стадії кризового процесу по Крістеку можна описати в такий спосіб:

1. Стадія: потенційна криза

Криза підприємства як процес знаходить свій початок у фазі потенційного, тобто тільки можливого але ще не реальної кризи підприємства. I через відсутність достовірних симптомів кризи даний стан підприємства характеризується як квазинормальне, тобто практично як стан у якому постійно перебуває підприємство, і воно дає відлік виникнення кризи на підприємстві.

2. Стадія: латентний (схована криза)

Ця фаза кризового процесу характеризується схованим уже наявним або з великою ймовірністю процесом, що починає кризу, вплив якого не обумовлений наявним в підприємства стандартним інструментарієм для запобігання. Але застосування спеціальних методик раннього розпізнавання дозволяє на цій стаді ї зробити активний вплив на латентну кризу за допомогою попереджуючих заходів.

У загальному на даній стадії наявний в підприємства потенціал подолання кризи як правило не використовується в повному обсязі. Основний наголос тут лежить у застосуванні систем раннього оповіщення (розпізнавання).

3. Стадія: гостра переборна криза

Ha цьому етапі починається безпосереднє відчуття підприємством кризи і її  негативного впливу. Разом із цим підсилюється інтенсивність реальних, спрямованих проти підприємства деструктивних впливів, що викликає різку недостачу, «тиск» часу, терміновість та невідкладність прийняття рішень. При подальшому зменшенні альтернативних варіантів дій, через вичерпання, що є в наявності, підвищуються вимоги по знаходженню діючих шляхів рішень проблем (факторів подолання кризи). На цьому етапі для подолання кризи потрібна мобілізація все більших засобів підприємства й вичерпуються повністю наявні резерви пo подоланню кризи. Ha даній стадії ще є можливість подолання (приборкання) гострої кризи, бо засоби ще є на достатньому рівні для того щоб упоратися із кризою. Підвищуються вимоги до подолання кризи, і заходи щодо подолання кризи повинні виявити свою дію нa поліпшення ситуації за дуже незначний проміжок часу.

4. Стадія: гостра непереборна криза

Якщо не вдається приборкати гостру кризу, то підприємство вступає в останню стадію розвитку кризового процесу, що закінчується ліквідацією підприємства. На цьому етапі вимоги для подолання кризи значно перевищують наявний потенціал. Подолання кризового процесу не можливо, особливо через відсутність або невдалі заходи, через сильний тиск часу й через інтенсивність, що підсилюється, спрямованих проти підприємства деструктивних впливів.

Криза підприємства являє собою переломний момент y послідовності процесів подій і дій. Типовим для кризової ситуації є два варіанти виходу з її, або це ліквідація підприємства як екстремальна форма, або успішне подолання кризи.

Проміжки між початком і завершенням кризи бувають різної тривалості. Є тривалі, слабко прискорювані кризові процеси, з іншої сторони існують зненацька виникаючі кризові процеси, високої інтенсивності й з коротким строком розвитку. Криза може абсолютно зненацька виявитися під час гармонічного розвитку підприємства й носити характер непереборної катастрофи або виникнути відповідно до припущень і розрахунків. Але дуже  рідко криза з’являється зненацька, тобто без якого-небудь попереджена для фахівців підприємства.

При кризі панує недостача часу й рішень. Оцінка обмеженого часу для прийняття рішень залежить від стану кризи й визначає цим недостачу часу або терміновість рішення проблем.

При кризі важливим є проблема управління. Висока комплексність управління в умовах кризи дозволяє з однієї сторони впливати на розвиток автономних процесів і охоплює з іншої сторони специфічну проблематику керівництва: необхідність його високої якості й наявність тільки двох варіантів кінцевого результату дій менеджменту, тобто можливо або банкрутство, або успішне подолання кризи.

1.2 Світова криза та її вплив на будівельну галузь та нерухомість.

Виникнення фінансової та економічної кризи Україні стало очевидним восени 2008 року після погіршення ряду економічних показників та повідомлень про фінансові проблеми ряду провідних комерційних банків країни. Так, ЗМІ повідомляли про істотне скорочення попиту на залізо та сталь, що призвело до зменшення обсягів експорту та надходження валюти до Української економіки [17]. Восени та на початку зими ціни на нерухомість впали на 25 %, було призупинено понад 80 % будівельних проектів [27].

Таку характеристику дав Голова Комітету підприємців - виробників будматеріалів та виробів при Торгово-промисловій палаті України, Голова Наглядової ради Асоціації «Всеукраїнський союз виробників будівельних матеріалів та виробів» Іван Миколайович Салій.

В очікуванні грошей переважна більшість забудовників припинили будівництво. За даними Держкомстату, будівельні підприємства України в січні-лютому 2009 року понизили об'єми виконаних робіт на 57,3% в порівнянні з аналогічним періодом 2008-го. Дещо спрощуючи, можна сказати, що в країні був зупинений як мінімум кожен другий об'єкт, кожен другий новий будівельний майданчик виявився законсервованим.             
              Все це стало можливим під захистом закону, за яким всім забудовникам була дана охоронна заява у вигляді заборони інвесторам в термін від півтора до трьох років в односторонньому порядку вимагати розірвання договору і повернення вкладених в об'єкт засобів, а також вимагати від забудовників виплати штрафних санкцій за неналежного виконання ними своїх зобов'язань, тобто здачі об'єкту в експлуатацію.             
              Закон, в преамбулі якого вказано, що він прийнятий «з метою підвищення платоспроможності населення, забезпечення реалізації житлових прав громадян», насправді направлений на захист будівельного бізнесу за рахунок грубого і цинічного утиску прав громадян і інших інвесторів. Якщо рятувати або захищати  гроші українців, то необхідно змусити забудовників будувати якісне житло за конкурентними цінами і здавати його в заявлені терміни. Відсутність здачі об'єкту в заявлені терміни з неповажних причин повинна мати наслідком позбавлення таких підприємств будівельних ліцензій. На сьогодні ж поки тільки йдуть розмови про посилювання ліцензійних умов.             
              Тим часом обіцяних забудовникам грошей поки ніхто не дав, і це змусило їх переглянути свої стратегії і продовжувати роботи або імітувати їх продовження на будівельних об'єктах. Імітація роботи була викликана також і тим, що в квітні активізувалися уряд і президент в своєму бажанні дійсно виділити грошові кошти для добудови об'єктів незавершеного будівництва. Йдеться про 1 млрд. грн. із запланованих 3 млрд. на 2009 рік. Однією з умов виділення таких коштів є обов'язкове фінансування добудови житла забудовниками.

Існує думка, що отримані від держави гроші не підуть на добудову житлових об'єктів, які по документах забудовників викуплені інвесторами і профінансовані ними повністю, передає. Забудовникам потрібні гроші для латання дірок у фінансових показниках і в так званих «відрядних програмах» - адже частина сплачених інвесторами коштів пішла не на «їх» об'єкти, а на придбання забудовниками нових земельних ділянок і розробку нових будівельних проектів. Будівельна галузь в Україні давно перетворилася на фінансову піраміду, і зараз державу, бажаючи того чи ні, робить все, щоб зберегти і цю піраміду, і її головних будівельників.
              Якщо Верховна Рада, президент і уряд дійсно хочуть, щоб будівельна галузь України стала головним двигуном економічного зростання в найближчому майбутньому, то їм необхідно усунути такі недоліки галузі, як непрозорість виділення земельних ділянок, погана якість будівництва, здача в експлуатацію об'єктів без внутрішніх обробних робіт і сантехнічного устаткування і багато що інше. І допомагати реально грошима і правовим захистом треба не забудовникам, а кінцевим споживачам. Це, звичайно, дуже не сподобається тим, хто на цьому заробляв великі і дуже великі гроші, а таких багато, але, можливо, створить умови, при яких виникне будівельна галузь, що дійсно росте і масштабна, яка потягне за собою і інші галузі і всю економіку країни в цілому [25].

1.3 Діагностування в системі антикризового менеджменту

Будь-яка організація, починаючи з моменту свого виникнення, стикається з цілою низкою проблем, які можуть спровокувати гострий кризу, що супроводжується різким погіршенням показників діяльності: ліквідності, платоспроможності, рентабельності, оборотності оборотних коштів, фінансової стійкості. Ринкові форми господарювання в умовах жорсткої конкуренції приводять до неспроможності окремих суб'єктів господарювання або до їх тимчасової неплатоспроможності. Кризи можуть виникнути на будь-якому з етапів життєвого циклу організації. Поява ідеї, проектування, планування, будівництво, освоєння виробничих потужностей, функціонування, розвиток, занепад, закриття або реорганізація - ось перелік етапів циклічного розвитку організації. Вона може пройти їх повністю, а може і зупинитися в своєму розвитку, не досягнувши відчутних результатів, припинити своє існування.

У той момент, коли організація починає свою діяльність, на ринку, як правило, вже діє значна кількість фірм-конкурентів. Зайняти певну нішу на ринку, позиціонувати свою торгову марку непросто. Багато організацій розоряються, не витримавши конкуренції. Тому в багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою розроблено систему заходів підтримки малого бізнесу, яка полягає у видачі пільгових кредитів, тимчасове звільнення від оподаткування, передачу на вигідних умовах патентів і технологій. З такою підтримкою організації простіше пройти етап кількісного і якісного зростання, домогтися стійкості позитивних тенденцій у розвитку. Кризи часто виникають і в зрілих організаціях, які втрачають свою позитивну динаміку і здатність досягати пропорційно прибутку.

Кризи в організації можуть проявлятися: у формі посилення конфліктів, які здатні навіть привести фірму до розвалу. Моральне старіння використовуваних технологій і втрата конкурентних переваг, а також значний відтік ресурсів при збільшенні числа банкрутств - також є симптомами наростаючої кризової ситуації. Будь-які гострі суперечності, що виникли в організації, пов'язані з її фінансово-господарською діяльністю. Тому антикризове управління, перш за все, направлено на усунення та недопущення прогалин у системі розподілу ресурсів та оптимізацію господарської діяльності.

Кризовий фінансовий стан компанії вимагає від менеджерів проведення ряду нетрадиційних заходів, використання в управлінні методів і підходів, які значно відрізняються від керівництва в звичайних, стабільних, умовах.  Економічна криза в організації відображає її важке фінансове становище, яке характеризується незадовільним значенням цілого ряду показників, і першою ознакою є негативний фінансовий результат - валовий збиток від діяльності, зниження рівня рентабельності або стрімке скорочення розміру прибутку по періодах.

Чому раніше благополучні підприємства опиняються в стані неплатоспроможності? Причинами кризового стану організації можуть бути: зміна ринкових умов; тиск конкурентів; зловживання з боку менеджерів або персоналу; діяльність перевіряючих або контролюючих державних органів; введення нових законів або інших нормативних актів, зміни в політичній ситуації, викликані перерозподілом влади; стихійні лиха і т. д. Які б не були явні причини погіршення фінансового стану, першопричиною будь-якої кризи в організації є низький рівень професіоналізму менеджменту компанії.

Діагностика криз в організації - це сукупність методів, спрямованих на виявлення проблем, слабких і "вузьких" місць в системі управління, які є причинами неблагополучного фінансового стану та інших негативних показників діяльності. Діагностику можна розуміти і як оцінку діяльності компанії з точки зору отримання загального управлінського ефекту, і як визначення відхилень, існуючих параметрів системи від спочатку заданих, і як оцінку функціонування організації в рухомому, мінливому зовнішньому середовищі з метою попередження криз.

Методи діагностики кризи в організації включають: моніторинг зовнішнього середовища і системний аналіз сигналів про можливі зміни стану та конкурентного статусу фірми, аудит фінансового стану, аналіз кредитної політики та заборгованості компанії, визначення ризиків, оцінку поточного стану організації та прогнозування її можливих станів у майбутньому.

Інструменти діагностування кризового стану, такі як: статистика, моделювання, прогнозування, експеримент, експертиза, маркетингові дослідження і т. д., застосовуються залежно від типу кризи і форми його прояву.