Ефективності господарювання і пошук резервів такого підвищення. 2

РОЗДІЛ 3

РЕАЛІЗАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ КОНТРОЛЮ РОЗРАХУНКУ З БЮДЖЕТОМ ЗА ПОДАТКАМИ ТА ПЛАТЕЖАМИ

3.1. Характеристика типових порушень та шляхи їх усунень і запобігання по декількох об’єктах дослідження

При дотриманні податкового законодавства з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом за податками та платежами підприємства допускають чимало порушень. При документальних перевірках встановлюються порушення податкового законодавства. В основному (68 %) це порушення порядку нарахування та сплати податку на додану вартість.

В першу чергу це пояснюється складністю існуючого Закону України „Про ПДВ” та значною кількістю змін та доповнень, які вносяться систематично до нього.

По друге - це відносно низький рівень освіти бухгалтерів підприємств - платників податків.

Все це разом призводить до того, що на підприємства лягає тягар сум додатково нарахованих податків та застосованих фінансових санкцій, які судячи з приведених даних мають тенденцію росту.

Типовими порушеннями законодавства щодо сплати ПДВ є:

1. включення до податкового кредиту сум ПДВ по угодам які визнані арбітражним судом недійсними;

2. включення до податкового кредиту сум ПДВ, непідтверджених податковими накладними;

3. включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, оформленим з порушенням “Порядку заповнення податкової накладної”; [ ]

4. включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від фірм, які не є платниками ПДВ;

5. включення до податкового кредиту сум ПДВ по податковим накладним, отриманим від фірм, які не звітують перед податковими органами, знаходяться у розшуку;

6. віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за отримані товарно-матеріальні цінності, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва;

7. віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за отримані послуги, які звільнені від оподаткування;

8. віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за отримані товарно-матеріальні цінності при здійсненні бартерних (товарообмінних операцій), по яким не проведена балансуюча операція (порушено п.7.5.3 ст.7 Закону про ПДВ);

9. віднесення до податкового кредиту сум ПДВ по товарах, які реалізовані на експорт за бартерними контрактами;

10. заниження податкових зобов’язань при здійсненні першої події бартерної операції;

11. заниження податкових зобов’язань у випадках повернення товарів постачальникам (продавцям);

12. заниження податкових зобов’язань на суму ПДВ по операціям з продажу товарів на сторону;

13. невідповідність даних декларації по ПДВ даним бухгалтерського обліку та первинних документів.

Аналіз матеріалів перевірок свідчить про те, що підприємства допускають типові порушення податкового законодавства, які призводять або могли б призвести до безпідставного відшкодування податку на додану вартість.

Розглянемо на прикладі підприємств дані типові порушення, які допускають при розрахунках за податками та платежами до Державного бюджету.

1. Включення до податкового кредиту сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними.

Так, перевіркою ТОВ “Агропромсоюз” встановлено, що товариством за червень 2005 року товариством заявлено до відшкодування податок на додану вартість в сумі 34,3 тис. грн. Товариством до податкового кредиту по ксерокопіям податкових накладних віднесено зайво ПДВ.

В результаті перевірки товариству відмовлено у відшкодуванні на 1,7 тис. грн. та застосовані фінансові санкції на суму завищеного податкового кредиту.

2. Віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за отримані товарно-матеріальні цінності, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва.

Так, при перевірці ТОВ “ Агропромсоюз” встановлено, що товариством в порушення п.7.4.1 Закону України “Про ПДВ” віднесено до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 0,1 тис. грн. за придбаний товар та отримані послуги (ремонт легкового автомобіля), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва.

При перевірці КП „Агроцех Мар’янське” підприємством допущено арифметичну помилку при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту на суму 22,1 тис. грн. Зменшено відшкодування на 22,1 тис. грн.

По результатам перевірки до підприємства не застосовані фінансові санкції, так як підприємство визнано банкрутом.

3. Віднесення до складу податкового кредиту ПДВ за отримані товарно-матеріальні цінності при здійсненні бартерних (товарообмінних операцій), по яким не проведена балансуюча операція (порушено п.7.5.3 ст.7 Закону України „Про ПДВ”).

Вказане порушення встановлено перевіркою КСП “Кірова”, яким віднесено до податкового кредиту по вказаній операції ПДВ в сумі 2,5 тис. грн. На вказану суму товариству відмовлено у відшкодуванні.

4. Віднесення до складу податкового кредиту загальної декларації по ПДВ сум податку на додану вартість по придбаних матеріалах, які використовуються для потреб сільськогосподарського виробництва та підлягають включенню до спеціальної декларації.

Перевіркою СВК „Обрій”, СВК “Сяйво” встановлено, що підприємство віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 11,5 тис. грн. та 24,0 тис. грн по придбаному сільськогосподарському обладнанню – оранкам, боронам, яке використано у власному виробництві , ремонту водо збирального басейну, який на балансі підприємства не рахується та згідно Указу Президента України “Про підтримку сількогосподарських виробників”[ ] повинно включатися до спеціальних податкових декларацій.

За результатами перевірки СВК “Обрій” та СВК “Сяйво” зменшена сума ПДВ до відшкодування на 11,5 тис. грн. та 24,0 тис. грн.

5. Заниження податкових зобов’язань на суми ПДВ по операціям з продажу товарів на сторону.

Перевіркою БМУ “Криворіженергобуд“ встановлено, що підприємство реалізовувало покупні товари нижче ціни придбання. Проте в податковому обліку сума ПДВ відносилася до податкового кредиту по ціні придбання, при реалізації товарів сума ПДВ до податкових зобов’язань по ціні продажу.

Таким чином, підприємством занижена сума ПДВ з реалізації товарів. По результатам перевірки підприємству зменшено відшкодування ПДВ на суму 1,4 тис. грн.

6. Невідповідність даних декларації по ПДВ даним бухгалтерського обліку та первинних документів.

Так, при перевірці Токівського кар’єру встановлено, що дані податкової декларації не співпадають з даними бухгалтерського обліку та первинних документів.

В результаті підприємству зменшено суму ПДВ, заявлену до відшкодування, на 11,3 тис. грн .

До суб’єктів підприємницької діяльності - платників ПДВ за порушення податкового законодавства ДПІ в Апостолівському районі застосовуються заходи відповідальності згідно Закону України “Про державну податкову службу в Україні”.[ ] Заходи, що застосовуються за порушення законодавства по ПДВ можна виділити наступні:

1. Несвоєчасне подання в установи банків платіжних доручень на сплату ПДВ: за 2005 р.

Зареєстровано платників ПДВ - 368, з яких сплачували податок на додану вартість - 183 суб’єкти. Порушили термін сплати податку 148 платників, 8 з яких несвоєчасно подали платіжні доручення до установ банків. після встановлених строків сплати до бюджету надійшло 654,3 тис. грн. податку на додану вартість, з них при наявності коштів на розрахункових рахунках – 87,5 тис. грн. За несвоєчасну сплату податку на додану вартість до підприємств застосовано фінансових санкцій на суму 8,7 тис. грн., 8 посадових осіб притягнено до адміністративної відповідальності на суму 1,3 тис. грн., нараховано пені на суму 1800,9 тис. грн.

за 2006 р.

Зареєстровано платників податку на додану вартість - 406. Сплачували податок - 189 платників, з яких 109 суб’єктів порушили строки сплати, при цьому 11 з них несвоєчасно подали до установ банків платіжні доручення. До бюджету після встановлених строків сплати надійшло 1017,3 тис. грн., при цьому при наявності коштів на розрахункових рахунках в банках – 65,5 тис. грн. Підприємствам - боржникам пред’явлено 6,5 тис. фінансових санкцій, 11 посадовим особам – 1,1 тис. грн. адміністративного штрафу та нараховано 1768,8 тис. грн. пені.

за 2007 р.

Зареєстровано платників податку на додану вартість - 346. Сплачували податок - 185 суб’єктів господарювання. З них 116 платників порушили термін сплати податку, несвоєчасно здали платіжні доручення в установи банків - 9 підприємств. Після встановлених термінів сплати податку на додану вартість надійшло до бюджету 1813,8 тис. грн., з яких при наявності коштів при розрахункових рахунках надійшло 54,6 тис. грн. До порушників законодавства застосовано фінансові санкції на суму 5.5 тис. грн., 9 посадовим особам пред’явлено адмінімтративних штрафів на суму 0,8 тис. грн., нараховано за несвоєчасну сплату 1324,9 тис. грн. пені.

3.2. Критичний аналіз діючої методики контролю

В стратегії діяльності ДПІ враховані вимоги з питань боротьби з еко­номічною злочинністю. Метою розробки і реалізації стратегії діяльності ДПІ є спрямування зусиль працівників усіх ланок служби на рішучу боротьбу з порушеннями фінансової дисципліни, підвищення якості фінансового контролю за викори­станням бюджетних коштів і державного майна, посилення ролі служби у попередженні економічних злочинів і в цілому на зміцнення економіки та підвищення добробуту її громадян.

Стратегія діяльності ДПІ включає систему правових, організаційних, методологічних і кадрових заходів щодо: визначення першочергових напрямів здійснення контролю і концентрації зусиль органів ДПІ по забезпеченню наповнення бюджетів усіх рівнів, збереження і ефективного використання бюджетних і позабюджетних коштів та державного майна; дослідження, розробки і поетапного впровадження нових засад в кон­трольно-ревізійній роботі, спрямованих на запобігання фінансовим порушен­ням та підвищення ролі органів ДПІ у забезпеченні відшкодування порушниками заподіяних державі збитків, поновлення використаних не за цільовим призначенням бюджетних коштів, сплати фінансових санкцій.

Враховуючи недосконалість Закону України “Про державну податкову службу в Україні” належить підготувати і забезпечити прийняття законодавчих та нормативно-правових актів.

Адже, державна податкова служба виконує такі функції:

1) здійснюють контроль за дотриманням законодавства про податки, інші платежі до бюджетів, внески до державних цільових фондів;

2) забезпечують повний облік платників податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, правильність обчислення цих платежів і своєчасність їх надходження;

3) контролюють своєчасність подання платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, а також перевіряють вірогідність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів;

4) перевіряють законність валютних операцій, дотримання встановленого порядку розрахунків із споживачами з використанням контрольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та її використання для розрахунків за товари, роботи і послуги;

5) ведуть облік векселів на сплату ввізного та вивізного (експортного) мита, а також здійснюють контроль за їх погашенням;

6) забезпечують застосування та своєчасне стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України, за порушення законодавства про оподаткування, а також стягнення адміністративних штрафів за ці порушення, допущені службовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами;

7) аналізують причини і оцінюють дані про факти порушень законодавства про оподаткування;

8) проводять всебічні перевірки фактів приховування і заниження сум податків, інших платежів до бюджетів та внесків до державних цільових фондів;

9) за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та вірогідності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою платежів до бюджетів і державних цільових фондів;

10) під час здійснення, у межах своєї компетенції, контрольних функцій з'ясовують неправомірність дій підприємств, установ, організацій і громадян, що можуть свідчити про злочинну діяльність або створювати умови для такої діяльності, та передають наявну інформацію з цих питань відповідним спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю;

11) передають правоохоронним органам матеріали про факти правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, а також подають до судів і арбітражних судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна;

12) проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією конфіскованого, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави та скарбів;

13) контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних Рад народних депутатів порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від населення, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету;

14) розглядають заяви, пропозиції та скарги громадян, підприємств, установ і організацій з питань оподаткування і скарги на дії службових осіб державних податкових інспекцій;

15) подають відповідним фінансовим органам звіт про надходження до бюджетів податків, інших платежів, а також внесків до державних цільових фондів.

Податкова система, що діє в нашій державі, продовжує стояти на заваді ефективному розвитку українського суспільства. Вона була і є високим частоколом між владою і народом. Вона використовується як засіб пригнічення платників податків. Вона є несправедливою щодо оподаткування абсолютної більшості громадян України. Вона гальмує економічне і соціальне відродження нації.

Головні ознаки згубності діючої системи оподаткування для потреб держави і суспільства наступні:

1. Система відзначається надзвичайно високим податковим навантаженням.

а) Перш за все воно лягає тягарем на більшість суб’єктів реального сектору економіки. Сукупні податкові вимоги відносно доданої вартості (доходу)окремих національних підприємств, не віднесених до груп пільгового чи спеціального оподаткування, знаходяться в межах від 56,0 до 120%. З урахуванням суб’єктів господарювання, що оподатковуються за спеціальними системами (малий та середній бізнес, сільські господарства, підприємства спеціальних економічних зон і т. і.), середнє розрахункове значення податкових вимог до національних суб’єктів господарювання по відношенню до створеної ними доданої вартості досягає в Україні 56-58%.

Якщо виключити з розрахунків показників податкового навантаження сплачені підприємствами суми ПДВ, вважаючи що цей податок переноситься на громадян-споживачів і на бюджет (при поверненні сплачених сум українським експортерам), то діапазон коливань сукупних податкових вимог до окремих українських підприємств і господарств, які не користуються спеціальними пільговими системами оподаткування, становитиме від 40,0 до 82,0% створеної ними доданої вартості. Середнє розрахункове значення податкових вимог до усіх українських суб’єктів господарювання (враховуючи “пільговиків”) по відношенню до створеної ними доданої вартості знизиться після виключення вимог з ПДВ до 45,0-47,0%. Водночас, введення у цьому році законодавством про бюджет додаткових фіскальних платежів з чистого прибутку (не менше половини його величини) підприємствами державної власності збільшило середні сукупні податкові вимоги до підприємств України до рівня 48,0-49,0% доданої вартості.

Звичайно, лише окремі підприємства здатні витримати такі надзвичайно високі нормативні податкові навантаження.

Це, зокрема, лише ті підприємства, у яких співвідношення прибутку до фонду заробітної плати сягає щонайменше 120%. По державних підприємствах цей показник мав би бути щонайменше 160%. Очевидно, що в такому списку не буде жодного підприємства промисловості та сільського господарства.

Отже для абсолютної більшості українських підприємств сплата усіх податків є настільки високою, що призводить до зменшення обсягів їх капіталів і тому змушує приховувати доходи, здійснювати тіньові і контрабандні операції, приводить до витоку капіталів за кордон.

б) Достатньо високе податкове навантаження лягає також на доходи споживачів – пересічних громадян України. В основному це сплата непрямих податків при купівлі товарів та послуг (ПДВ, акцизи, спеціальні збори до пенсійного фонду, митні платежі з імпорту тощо), а також податки з нерухомості, від продажу нерухомого та рухомого майна та інші.

Сукупні обсяги цих податків дорівнюють приблизно 45-46% від суми усієї офіційної зарплати та інших індивідуальних доходів громадян. Окрім того, прямі податки на доходи громадян у цьому році становлять 15,1-15,2% їх сукупної величини (без індивідуальних доходів від бізнесу, підприємництва, фінансових операцій та цінних паперів тощо).

Отже в середньому до 62 % індивідуальних доходів більшості наших громадян (виключаючи найбідніших – субсидійованих і соціально незахищених громадян, пенсіонерів тощо, а також підприємців і власників прибуткових активів) сплачується ними через податкову систему до бюджету й пенсійного фонду держави.

Для пенсіонерів та інших соціально незахищених прошарків громадян України податкове навантаження є трохи нижчим, оскільки вони не сплачують податку з власних доходів – отриманих пенсій, допомог, субсидій і т. і. Проте і за цих умов податковий тягар, який падає на їх плечі сягає 47,5 % їх індивідуальних доходів (що становить 14,3 % від обсягу ВВП України).

Звичайно такий рівень оподаткування є неприйнятним – люди обмежені у споживанні, що має наслідком їх пригнічення, звуження свобод й жене за кращим життям за кордон.

У підсумку: загальне податкове навантаження на економіку (і на суб’єктів господарювання, і на сім’ї) у формі сукупних вимог до платників податків складає станом на 2006 рік біля 83,5% (49,0+20,2+14,3) від обсягу ВВП України.

2. Недопустимо низьким є рівень сплачуваності податків порівняно із законними податковими вимогами. При надзвичайно високому рівні загальних податкових вимог в України усі фактичні податкові надходження до консолідованого бюджету і соціальних фондів держави дорівнюють за планом на цей рік 163,2 млрд. грн. або 40,0 % ВВП. У минулі ж роки сукупні податкові надходження становили не більше 38,8 % ВВП України.

Різниця між вимогами і фактичними надходженнями (83,5-40,0=43,5% ВВП або приблизно 187,0 млрд. грн.) демонструє, як мінімум, міру неприйнятності для суспільства податкового навантаження. Окрім того, це свідчення масштабності звільнень та ухилень від оподаткування, а також неефективності організації податкової системи.

3. Несправедливість системи оподаткування полягає й у неотриманні послуг, пенсій й допомог від держави тими громадянами і членами їх сімей, які сплачують відповідні податки. Так, дрібні та середні підприємці, надавачі приватних послуг тощо, які вносять платежі за спрощеною системою оподаткування, не мають прав на отримання таких же пенсій й соціальних допомог, як наймані працівники, що сплатили адекватні суми до державного бюджету й пенсійного та соціальних фондів. Те ж можна сказати й про державну правову допомогу, яка продовжує дискримінаційно ставитися до приватного бізнесу і підприємництва.

4. Характерними рисами податкової системи є непрозорість, суперечливість та незрозумілість норм, що застосовуються.

Особливо це торкається:

а) оподаткування прибутку, коли до його складу вимагається включити значну частину витрат підприємств (що є формою вилучення частини їх основного і оборотного капіталу); коли примушують сплачувати податок не тільки з прибутку, а й фактичних збитків (шляхом не включення збитків до розрахунку фінансових результатів); коли вимагають сплачувати цей податок неприбуткові підприємства (кооперативи, споживчі й кредитні товариства, наукові, медичні, учбові, видавничі, мистецькі, громадські, благодійні організації); коли вільно тлумачать час фактичного отримання доходів; коли прибуток оподатковується неодноразово (додатково оподатковуються виплати премій, дивідендів, здійснення інвестицій – купівля акцій, обладнання, оплата будівельних робіт тощо);

б) збору й компенсації сплаченого ПДВ:

по-перше, цей податок пристосований до оподаткування продажів товарів, але застосовується й до надання послуг – при цьому визначається, що ціна послуги складається лише з доданої вартості і не містить витрат матеріалів та компенсації зносу основного капіталу (фондів);

по-друге, об’єктом оподаткування є митна вартість імпортованих товарів, яка не містить доданої вартості;

по-третє, у багатьох випадках ПДВ нараховується на ціни товарів та послуг, а не вираховується з укладених цін. Це сприяє фактичному збільшенню цін для споживачів, які погоджувалися на їх нижче значення;

по-четверте, підприємства, що сплатили ПДВ, але мають право на компенсацію цього платежу (наприклад, експортери), позбавляються цього права або отримують неповну компенсацію, оскільки вона здійснюється вибірково та із затримкою у часі на місяці і роки;

в) невиправданою є уніфікація податку з індивідуальних доходів, різних за своєю природою і важкістю отримання. Зрозуміло, що отримання прибутку від надання в оренду майна, земельних ділянок є легшим за отримання зарплати за виконану працю. Звичайно, більш легкими для отримувачів є й доходи від виграшів в лотерею й успадкування майнових цінностей, але це сьогодні не віддзеркалюється у ставках оподаткування;

г) не враховує податкова система й потребу незабезпечених сімей мати більш сприятливі умови соціального, освітнього, культурного розвитку й медичного захисту (хоча зараз вводиться порядок повернення сплачених податків в частині окремих витрат на освітні послуги).

5. Система збору податків відзначається надвисокою централізацією. У 2007 році централізовано розподіляється більше 76 % усіх податково-митних зборів на території України. Така суперцентралізація не заохочує місцеві органи влади до максимізації зборів та спрямовує їх зусилля:

по-перше, на збільшення своєї частки у розподільчому державному “пирогу”;

по-друге, на сприяння звільненню від сплати податків суб’єктів господарювання, що працюють на відповідній території. У другому випадку використовуються як офіційні (шляхом розгортання спеціальних економічних зон і територій пріоритетного розвитку і т. і.), так і неофіційні можливості, за яких мінімізується зобов’язання із загальнодержавних податкових платежів.

6. Згубність діючої податкової системи полягає також у нестабільності норм податкового законодавства. Для суб’єктів господарювання існує проблема прилаштування до певної податкової системи, тому будь-який новий податок та збільшення ставок чинних податків руйнує доходи господарств, підштовхує їх до підвищення цін або спонукає до тимчасового або постійного уникнення оподаткування.

В Україні ж щорічні зміни до податкового законодавства стали звичайною нормою. Як правило, такі зміни переслідують мету збільшення податкових вимог та об’єктів оподаткування. В умовах же зростання міжнародної конкуренції на ринку капіталів, яка повсякчас посилюється, таке збільшення податкового навантаження є не тільки невиправданим, а й шкідливим. Підвищення податків може бути виправданим лише в часи війн та лиха.

7. Низьку ефективність фіскальної функції податкової системи обумовлює також практично ворожий характер відносин між платниками податків і податківцями. Такий характер відносин склався через цілу низку причин, серед яких: взаємна недовіра між двома сторонами; викривлення, необґрунтовані ускладнення і довільні тлумачення податковою службою податкового законодавства; фактична відсутність презумпції невинуватості щодо бізнесменів; наявність феномену їх загальної провини.

Натомість з іншої сторони, спостерігається необґрунтоване самочинне завищення податківцями своїх адміністративних і службових повноважень; проявляється неповага до законних норм; звичними стали бюрократичне свавілля і безкарність за корупцію. Не існує й очевидної для цивілізованих відносин норми погашення збитків, завданих господарствам діями податкового органу.

В той же час для податківців залишається обов’язковим план щодо збору штрафів з платників податків, а ще до недавнього часу податківці отримували премії від відсотку зібраних ними штрафів та стягнень. Згадаймо також про таку каральну норму, яка дозволяє податковій міліції арештовувати майно громадян без санкції суду. Відомо, що ця норма ще донедавна надзвичайно часто застосовувалася для незаконного тиску й погроз бізнесменам, небажаним конкурентам та політичним супротивникам.

В атмосфері беззаконня й ворожнечі крупні господарські й комерційні суб’єкти вдаються до встановлення відносин з податківцями, які базуються на лобіюванні інтересів та двосторонніх домовленостях (з безумовним включенням корупційної компоненти). У підсумку, це зменшує фактичні податкові зобов’язання суб’єктів господарювання і надходження до бюджету.

З іншої сторони, за таких обставин створюються передумови для встановлення політичної лояльності і залежності бізнесу від влади, що суперечить цілям свободи і розвитку громадянського суспільства.

Як знаємо облікова робота в податкових органах ведеться за різними напрямами, кожний із яких має специфічні особливості, а отже, потребує відповідних підходів до побудови системи обліку. Для критичної оцінки діючої методики контролю податків та платежів, увагу зосередимо на дослідженні системи обліку у сфері справляння ПДВ. Вибір зумовлений фіскальною значимістю цього податку, частими випадками ухилення від сплати, незаконних відшкодувань та інших порушень, яким можна запобігти за умови створення відповідної системи обліку.

Як відомо, Реєстр ведеться за допомогою різного програмного забезпечення залежно від рівня органу. В даному Реєстрі знаходиться інформація про дані платника та види даних. Даний Реєстр містить дуже обмежену інформацію щодо можливостей здійснення податкового контролю. На сьогодні для розподілу платників за категоріями податковий інспектор змушений звертатися до різних, не пов’язаних між собою, інформаційних систем та баз даних. Тому постає питання: чи потрібна така система обліку у сфері справляння ПДВ узагалі? Якщо Реєстр платників ПДВ і надалі слугуватиме лише для фіксування реєстраційних, календарних та анкетних даних, то їх можна заносити до Єдиного банку даних, якщо платник ПДВ – юридична особа, або до ДРФО, якщо платник є фізична особа.

Як зазначалося вище, однією з нагальних проблем є встановлення достовірності податкового кредиту та сум ПДВ, заявлених до відшкодування. Як відомо, ця проблему розв’язується шляхом проведення зустрічних перевірок. Для цього до відповідного податкового органу електронною поштою надсилається запит, де вказується номери податкових накладних, наявність яких слід перевірити в контрагента. Але, по – перше, наявність накладних не є остаточним доказом, що зазначена в них сума ПДВ надійшла до бюджету. По – друге, зустрічна перевірка належить до категорії позапланових – її проведення порушує звичайний графік роботи як податкового органу, так і платника.

Тому чимало проблем доставляє недосконала інформаційна база податкових органів. Так, деякі програми встановленні у відділі камеральних перевірок ДПІ поки що тільки на комп’ютері начальника відділу. Інспектори, котрі безпосередньо здійснюють перевірки, не мають постійного доступу до цих інформаційних систем. Кожна з них містить відомості лише про платників, зареєстрованих у відповідній ДПІ. Таким чином, податковий інспектор не може отримати з цих інформаційних систем дані про контрагента, який перебуває на обліку в іншій ДПІ. Тому науковий пошук створення єдиного інтегрованого банку оперативних даних потребує нагальної уваги та впровадження нових дій у цьому напрямку.

Процес реформування законодавства для адоптації до Європейського союзу має вплив і на підрозділи по боротьбі з економічними злочинами.

Проте діючим законодавством усім правоохоронним органам країни надано право втручатись у підприємницьку діяльність. На даний час підрозділи, які ведуть боротьбу зі злочинами у сфері економіки, розпорошені по різних.

Виходячи з вище сказаного робочою групою Секретаріату Президента України запропонована концепція реформування ДПІ.

Концепція реформування податкової системи є відповіддю на її сьогоднішній критичний стан, за якого українська економіка позбавляється можливостей розвитку та підривається її конкурентоспроможність порівняно з іншими національними господарствами.

Головні принципи податкової реформи, що пропонується:

1. досягнення довготривалої стабільності норм, складу, ставок й предмету оподаткування. Розуміння такої стабільності як наперед визначеної, публічно оголошеної й фактично запроваджуваної динаміки норм оподаткування;

2. поступове зниження вагомості й трансформація структури податкового навантаження;

3. становлення рівноправних відносин між податківцями й платниками. Внаслідок реформи будуть встановлені оптимальні значення ставок: податку з прибутку - 10,0 %, ПДВ - 12,0 %, податку з індивідуальних доходів - 12,0 %, єдиного соціального податку - 25,0 %.

Пропонується запровадження спеціальних стимулів і заохочень з метою прискорення створення нових робочих місць в окремих депресивних регіонах й місцевостях України.

Загальне податкове навантаження може зменшитися за 7 років в оподаткуванні суб’єктів господарювання, приблизно до 28,0-28,5% створюваної ними доданої вартості; в оподаткуванні доходів працюючих громадян України - до 40,0 % від суми доходів.

Частка тіньових неоподаткованих доходів підприємств зменшиться з 52,0 % у 2005 р. до 18,5 % у 2013 р.

Завдяки факторам, що будуть збуджені податковою реформою, можна очікувати наступні темпи річного приросту реального ВВП України: у 2008-2009 рр. – 9,0 % у 2010-2011 рр. – 12,0 %, 2013 – 2014 рр. – 13,0-14,0 %.

Загалом за 7 років реформ реальний ВВП України може збільшитися у 2,3 рази. Номінальний ВВП України досягне у 2013 р. приблизно 1500 млрд. грн. Загальні доходи бюджету та пенсійного фонду держави до 2013 р. можуть зрости до 660 млрд. грн., що перевищить доходи зведеного бюджету, пенсійного й державний соціальних фондів 2005 р. у 3,9 рази.

Реалізація концепції потребує активних урядових дій на базі організаційного плану, який би включав послідовне вдосконалення норм оподаткування, оптимізацію положень актів відповідного законодавства (що дало б змогу напрацювати Податковий кодекс держави), ефективний збір і розподіл податково-бюджетних та пенсійних надходжень, перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, реорганізацію структур податкової служби та інші дії з розвитку податкової системи України.

3.3. Пропозиції щодо удосконалення контрольно – аналітичного процесу

Становлення в Україні нової економічної системи, що будується на ринкових відносинах, а також вихід на світовий ринок, зумовлює необхідність удосконалення обліку і контролю, як складових елементів процесу управління, основна мета яких – своєчасне і повне забезпечення управління достовірною економічною інформацією на всіх його рівнях.

Ведення податкового обліку є дуже важким, оскільки податковий облік ведеться абсолютно обернено до бухгалтерського обліку. Це призводить до того, що в бухгалтерському обліку визначено прибуток і податок з нього, який реально можна заплатити, а в податковому обліку прибуток на багато перевищує реально отриманий прибуток по бухгалтерському обліку. В результаті з’являється „дута” сума податку, що береться з прибутку, яка необхідна для нарахування податку. А платити фактично немає чим, так як сума податку на прибуток за податковим обліком значно відрізняється від суми податку на прибуток за бухгалтерським обліком.

Після отримання суми податку з прибутку, спостерігаємо таку ситуацію, що платник допускає помилки, сам того не розуміючи, а сам податок заплатити не в змозі і за це платника штрафують. І в даній ситуації спостерігаємо те, що у підприємства виникає заборгованість за сплатою податків до Державного бюджету, ще змушене не по своїй винні платити штрафні санкції.

Потрібно зробити так, щоб облік податкового обліку був більш простіший і зрозумілішим, як це було раніше, коли податок вираховувався з суми прибутку отриманого за бухгалтерським обліком. Це дозволить підприємству не робити помилок і на багато швидше сплачувати податки. Також дозволить підприємству не задумуватися, де брати кошти на виплату податків до Державного бюджету.

На сьогодні штрафні санкції і сума податків, що необхідно виплатити, підприємство повинне платити із власного резерву, який підприємство залишає собі для розвитку і укріплення матеріально – технічної бази. Тобто поки підприємство буде платити, так звану „дуту” суму податку, то йому нічого не залишається в власному резерві.

Наповнювати бюджет потрібно при нормальному розвитку підприємства. А на сьогодні не всі підприємства після виплати податків можуть залишатися прибутковими, адже така політика податкового обліку просто душить підприємство. В даному випадку на досліджуємому підприємстві можна побачити таку ситуацію, що підприємство сплачує місцеві податки до податкової служби в повному обсязі, проте велика частина коштів йде на цю виплату. Хоч і підприємству важко сплачувати великі суми податків, проте махінації з податковою службою воно не веде.

Облікова політика податків на підприємстві ведеться за різними напрямками, кожний з яких має специфічні особливості, а отже, потребує відповідних підходів до побудови системи обліку, тому увага буде зосереджена на дослідженні системи обліку у сфері справляння ПДВ. Мета – розробити модель взаємозв’язку автоматизованих баз даних у сфері справляння ПДВ.

Так як ми знаємо Реєстр ведеться з допомогою різного програмного забезпечення залежно від рівня податкового органу. На районному рівні Реєстр функціонує у програмі „FOX PRO”. Результат запиту користувач отримує у програмі „MC Excel”. У середовищі „MC Excel” вибірка з Реєстру платників ПДВ становить електронну таблицю, де у стовпчиках наведені види даних, а в рядках – інформація щодо платника.

На підприємстві для удосконалення обліку розрахунків за податками та платежами запропонуємо здійснювати перевірку в електронному режимі. Запровадження електронної звітності, зокрема реєстру податкових накладних, - один із шляхів поліпшення адміністрування ПДВ. Подання до податкової інспекції звітності та реєстрів податкових накладних у електронному вигляді дасть змогу істотно скоротити проведення перевірок щодо правомірності заявлених до відшкодування сум ПДВ, а також своєчасно провести саму процедуру відшкодування.

При розробці такого реєстру слід продумати, яка інформація буде до нього заноситися і чи достатня вона буде для проведення перевірки. На нашу думку, обов’язково має зазначатися номер податкової накладної, дата її виписки, назва та податковий номер платника, оподатковувані обороти та суми ПДВ. Крім того, має бути передбачено можливість переходу від одного електронного документа до іншого з допомогою гіперпосилань. Також показник нарахованої в особовому рахунку суми ПДВ до сплати повинен мати зв’язок із декларацією з ПДВ. Показники податкових зобов’язань і податкового кредиту слід пов’язати з реєстром податкових накладних.

Реалізація запропонованого алгоритму електронної перевірки можлива шляхом створення WEB – сторінки, макет якої наведено на рис. 4.1

Рис. 4.1. Макет WEB – сторінки „Перевірка ПДВ”

У меню цієї WEB – сторінки передбачено всі пункти, необхідні для проведення перевірки. Користуючись відповідним пунктом, податковий інспектор може знайти потрібну йому інформацію на кожному етапі перевірки, а для підприємства буде легше в наданні документів для перевірки. Адже об’єднавши оперативні інформаційні ресурси і створивши єдиний інтегрований банк оперативних даних для розрахунку і перевірки сплати ПДВ дасть змогу підприємству швидко і зручно надати потрібні документи для перевірки. Наша пропозиція пов’язати окремі бази даних між собою з метою забезпечення можливості електронної перевірки достовірності суми ПДВ, що підлягає сплаті, й особливо, відшкодуванню з бюджету, є фактично першим, і мабуть, не єдиним варіантом розв’язання цієї проблеми.

Отже, нами в даному розділі було розглянуто характеристику типових порушень та шляхи їх усунень і запобігання по декількох об’єктах дослідження. Так за типовими порушення було розглянуто декілька об’єктів контролю з розрахунків за податками та платежами.

При даній методиці контролю податковою службою слід враховувати недосконалість Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Робочою групою Секретаріату Президента України запропонована концепція реформування ДПІ. Концепція реформування податкової системи є відповіддю на її сьогоднішній критичний стан, за якого українська економіка позбавляється можливостей розвитку та підривається її конкурентоспроможність порівняно з іншими національними господарствами.

Також, запропоновано в даному розділі удосконалення обліку податків та платежів до Державного бюджету на підприємстві. Було запропоновано створити WEB – сторінку „Перевірка ПДВ”, тобто алгоритм електронної перевірки ПДВ. Це дасть змогу підприємству надсилати податкові документи на WEB – сторінку для перевірки, що значно полегшує роботу підприємству і також полегшує роботу для контролюючого органу, адже вся інформація буде знаходитися на одному сайті.