Изучение экологических последствий использования пестицидов

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………5

Розділ 1 Пестициди……………………………………………………………..….6

1.1 Історія виникнення пестицидів………………………………………............7

1.2 Класифікація пестицидів……………………………………………..............8

1.3 Застосування пестицидів…………………………………………….............11

1.4  Вплив пестицидів на довкілля…………………………………………...…18

1.5. Стійкі органічні забруднювачі (СОЗ)………………………………….…...21

1.6. Правові відносини щодо хімічної безпеки…………………………….…...22

Розділ 2  Проблема пестицидів в Україні та Сумській області……………...….24

2.1 Придатні та заборонені пестициди.…………………………………..…..….24

  2.2. Види знищення пестицидів………………………………………………….32

  2.3. Вплив пестицидів на здоров’я людини …………………………………….34

Розділ 3 Ситуації та їх наслідки пов’язані з пестицидами……………………....45

Розділ 4 Економічна частина…………………………………………………

Розділ 5 Охорона праці……………………………………………………….

Висновки……………………………………………………………………..…..…51

Список використаної літератури…………………………………………….…....53

Додаток А…………………………………………………………………….....…54

Додаток Б………………………………………………………………….............56

Додаток В……………………………………………………………………….…57

ВСТУП

      Живлення – це основа життя різних живих організмів, в тому числі й рослин. Збіднення земель в процесі експлуатації людиною або природніх процесів було й залишається складною проблемою сільського господарства. Шкідники кожного року, роблять велику загрозу для врожаю. Для припинення цих проблем, людина навчилася синтезувати и створювати різні хімічні речовини. З точки зору практичного рослиноводства, важливішим способом покращення сільсько-господарських культур, є перш за все використання органічних та мінеральніх  добрив. Для боротьби з шкідниками, використовують різні види пестицидів.

     Але не потрібно недооцінювати вплив цих речовин на кругообмін речови в природію. Як і все, що втягується в цей обмін, сільськогосподарські хімікати дають як позитивний, так і негативний ефект на стан навколишнього середовища, і при неправильному використанні, можуть навіть пошкодити екологічний баланс окремих регіонів.

     Грунт являється основним джерелом забезпечення сільськогосподарських культур живильними речовинами. Але в сучасних умовах непреривною інтенсифікацією сільськогосподарського підприємництва для щорічного вирощування великих урожаїв з продукцією гарного знаку якості,дуже часто являється недостатнім та кількість живильних речовин, яка поступає в рослину з органічної речовини і важкорозчинних мінеральних сполук грунту в результаті дії мікроорганізмів і корневої системи рослин. 

Розділ 1 Пестициди

     Сучасне сільське господарство не може обійтися без пестицидів.    Пестициди — це хімічні речовини, що застосовуються в сільському господарстві для боротьби з хворобами вирощуваних культур, різноманітними шкідниками та гризунами, а також сприяють знищенню бур'янів.
     Нині в сільському господарстві використовують сотні хімічних речовин, які випускають у вигляді емульсій, порошків, дуетів, паст тощо.
     Особливості пестицидів порівняно з хімічними речовинами іншого призначення полягають у неминучості їх циркуляції в біосфері протягом тривалого часу. Крім того, слід відзначити, що отрутохімікати — це хімічні речовини, які застосовуються для знищення живого і, отже, є потенційно небезпечними для всього живого, в тому числі і для людей, зокрема, під час обробки рослин пестицидами створюються концентрації, які сприяють не тільки знищенню шкідників, але й можуть бути небезпечними для працівників, проте зменшувати їх не можна, тому що не будуть знищені шкідники. Зрештою, необхідно зауважити, що контакт широких мас населення з пестицидами у зв'язку з їх циркуляцією в зовнішньому середовищі триває ще і внаслідок їх наявності в продуктах.

Інтенсивне забруднення природного середовища значною мірою є наслідком нераціонального сільськогосподарського виробництва. Щороку з мінеральними добривами на сільськогосподарські угіддя надходить 193 тис. т фтору,. 1,6 тис. т цинку, 620 тис. т міді та 622 т калію. У 90-ті роки залишкова кількість пестицидів у продуктах харчування, рослинах і тваринах зросла (порівняно з 60-ми роками) більш ніж у 9 разів. Отруйні речовини, які знаходяться у мінеральних добривах, хімічних меліорантах й отрутохімікатах, проникають в організми людей, викликаючи їх захворювання.

Особливого значення набуває застосування системних фунгіцидів (нині рекомендовано до виробництва близько» 300 препаратів), стійких проти змивання з рослин. Неправильне їх застосування може завдати великої шкоди посівам, навколишньому середовищу, здоров'ю людей, свійським тваринам і птиці. А в багатьох інструкціях норми витрат препарату зазначені в широких межах, наприклад, 1—2 кг на 1 га. [2,4]

Застосування великих доз добрив може погіршити якість продукції, ґрунтових вод, що зумовлює забруднення близьких річок і водойм. Використання мінеральних добрив дало змогу певною мірою підвищити врожайність культур, однак подальше збільшення їх доз уже не сприяло її зростанню, що пов'язано із зменшенням запасів гумусу в грунті. Зростання врожайності неможливе без удосконалення технології внесення добрив. Безконтрольне їх застосування призводить до забруднення навколишнього сере­довища, що загрожує здоров'ю людини. Особливо небез­печне неправильне або надмірне використання пестицидів. Причому деяка їх частина трансформується, тобто виникають нові токсичні речовини (вторинна токсикація). Дати оцінку всіх наслідків впливу пестицидів неможливо через недосконалість методів дослідження.[ 1, 232 с.].

1.1 Історія виникнення пестицидів

        Найпершим, було винайдено ДДТ – це класичний приклад інсекцтицида. По формі ДДТ представляє собою білу кристалічну речовину, яка не мала смаку, і майже не мала запаху. Вперше синтезуючий в 1873 році австрійським хіміком Отмаром Цейдлером, він довгий час не знаходив собі призначення, до поки швейцарський хімік Пауль Мюллер в 1939 році не відкрив його інсектицидні властивості, за що отримав Нобелівську премію по медицині в 1948 році, як “За відкриття ефективності ДДТ, як контактуючого яду”.

     ДДТ - це виключно ефективний і дуже простий в отриманні інсектицид.

     Його отримують конденсація хлорбензола (C6H5Cl) з хлоралем (Cl3CCHO) в концентрованої сірчаної кислоти (H2SO4). ДДТ є інсектицидом

зовнішнього дії, тобто викликають смерть при зовнішньому контакті, вражаючи нервову систему комахи. Про ступеня його токсичності можна судити по тому, що личинки мух гинуть при попаданні на поверхню їх тіла менше однієї мільйонної міліграма. Таким чином, можна стверджувати те, що ДДТ має високою токсичністю для комах, при цьому у відповідних концентраціях для теплокровних тварин він нешкідливий. Однак у випадку перевищення таких він також надає токсичну дію. Зокрема, у людини, в організм якого ДДТ може проникнути через органи дихання, шкіру, шлунково-кишковий тракт, він викликає отруєння, ознаками якого є загальна слабкість, запаморочення, нудота, подразнення слизових оболонок очей та дихальних шляхів. [12,3]

     Масове виробництво синтетичних органічних сполук вперше було здійснено у 30-х роках XX сторіччя і відтоді його обсяг зростає. Сумарне світове виробництво збільшилось з менш ніж 150 тисяч тонн у 1935 році до більш ніж 150 мільйонів тонн на сьогодення.

     Синтетичні органічні сполуки використовуються у сільському господарстві в промисловості та інших сферах людської діяльності: різноманітні фарби, дезодоруючі засоби, добавки до пластмас, металоорганічні сполуки та пестициди тощо. Всі ці речовини, потрапляючи у навколишнє середовище у великих кількостях, стають серйозною загрозою усьому живому, бо вони "чужі" для довкілля. Деяких з них науковці назвали як "стійкі органічні забруднювачі" (СОЗ). [ 2, 238 с. ].

1.2 Класифікація пестицидів.

     Існує декілька класифікацій пестицидів. До найпоширеніших прийнято відносити виробничу, хімічну та гігієнічну.

     Згідно з виробничою класифікацією (або за призначенням) пестициди (Таблиця 1) поділяються на :

                           Таблиця 1 - Класифікація пестицидів

    Відповідно до хімічної класифікації (або за походженням) пестициди поділяються на хлорорганічні, фосфорорганічні, ртутьорганічні, похідні оцтової і масляної кислот та органолу, ціанисті сполуки, препарати кальцію, миш'яку та сірки, алкалоїди тощо. Зрештою, гігієнічна класифікація заснована на вивченні різних властивостей пестицидів.

     Так, за токсичністю при введенні у шлунок експериментальним тваринам серед пестицидів виділяють: високотоксичні, середньої токсичності, малотоксичні пестициди;

—           за ступенем шкірної резорбції: пестициди з різко-, середньо- та слабковираженою резорбцією;

—           за ступенем леткості: дуже небезпечні, небезпечні та безпечні пестициди;

—           за ступенем кумуляції: пестициди з дуже високою куму¬ляцією (коефіцієнт кумуляції до 1); з вираженою кумуляцією (коефіцієнт кумуляції 1—3); помірною кумуляцією (коефіцієнт кумуляції — 3—5) та слабкою кумуляцією (коефіцієнт кумуляції — понад 5).

—           за стійкістю: дуже стійкі (час розпаду складає 1—2 роки), стійкі (час розпаду від б міс до 1 року), помірно стійкі (час розпаду від 1 до 6 міс) та малостійкі (час розпаду до 1 міс) пестициди.

     Робота санітарно-епідеміологічної служби у галузі застосування пестицидів передбачає:

• проведення запобіжного санітарного нагляду на етапі розроблення та впровадження нових пестицидів, технологій, апаратури тощо;
• проведення поточного санітарного нагляду за об'єктами сільськогосподарського виробництва (склади, транспортні засоби, польові аеродроми і т.д.);

• організацію медичних оглядів та контроль за використанням засобів індивідуального захисту;

• розробку пропозицій та контроль за проведенням заходів, щодо запобігання забрудненню пестицидами навколишнього середовища та харчових продуктів. [7,9]
     Розглянемо основні завдання санітарного нагляду за збереженням, транспортуванням та застосуванням пестицидів.

   Збереження пестицидів відбувається на базових складах об'єднання «Сільгоспхімія» або безпосередньо на складах колективних та фермерських господарств
     Розміри санітарно-захисної зони ізольованих складів встановлюються в межах від 200 до 1000 м залежно від кількості пестицидів, що зберігаються Територія складу має бути огороджена, озеленена та мати 2 в'їзди, а її майданчик має бути рівним, із твердим покриттям та сягати розмірів, які не перешкоджають розвертанню машин та тракторів з навісними обприскувачами.

      Склади засобів хімізації повинні мати окремі секції або будівлі для збереження аміачної селітри, сильнодіючих, вогненебезпечних та вибухонебезпечних пестицидів, хімічних консервантів, а також санітарно-побутові приміщення, обладнані механічною та природною вентиляцією, природним (КПО не менше 0,2—0,25) і штучним (освітлюваність ЗО лк — лампи накалювання) і 100 лк (люмінесцентні лампи) освітленням.
Метеорологічні умови мають характеризуватися температурою -8-10 °С (у зимовий та в перехідний сезони) і 16-23 °С (влітку), відносною вологістю в межах 75 % та швидкістю руху повітря 0,3-0,4 м/с.

     Перевезення пестицидів допускається тільки в контейнерах або спеціально обладнаним транспортом (автоцистерни, закриті кузови машин та ін.), що має сигнальні знаки. Особи, які беруть участь у перевезенні, мають бути забезпечені засо¬бами індивідуального захисту. Приготування розчинів пестицидів здійснюється на розчинно-заправочних вузлах з використанням різноманітних механізмів. Усі операції щодо приготування розгинів або суспензій проводять на спеціально обладнаних майданчиках або на стаціонарних заправочних станціях. [3]

1.3 Застосування пестицидів

     Хімічний метод захисту рослин полягає у застосуванні пестицидів хімічного синтезу (хімічних засобів захисту рослин), які здатні викликати загибель різноманітних видів шкідливих організмів або порушувати їх розвиток. Пестициди кваліфікують за призначенням, способом проникнення та характером дії на шкідливі організми, за хімічною будовою і складом.

     За призначенням пестициди поділяють на такі основні групи: інсектициди — проти комах, акарициди — кліщів, інсектоакарициди — одночасно проти комах і кліщів, фунгіциди — проти грибних хвороб, бактерициди — проти бактеріальних хвороб, гербіциди — проти бур'янів, нематоциди — проти фітогельмінтів (шкідливих нематод), родентициди — проти шкідливих гризунів, арборициди — проти небажаної дерев'янистої та чагарникової рослинності.

      До хімічних засобів захисту рослин належать також регулятори росту (стимулювання або гальмування) рослин - ретарданти, препарати для знищення листя — дефоліанти, підсушування рослин — десиканти, препарати для відлякування — репеленти, приваблення — атрактанти, стерилізації комах — статеві стерилянти, які обмежують харчування комах — антифідинги, або антифіданти.

     За способом проникнення в організм, характером дії та деякими іншими критеріями пестициди можна поділити на ряд підгруп. Інсектициди і акарициди бувають контактні та системні. Перші уражують комах при контакті з будь-якою частиною тіла, їх застосовують проти шкідників, що живуть відкрито (попелиці, кліщі, клопи, личинки багатьох метеликів, пильщиків тощо) на всіх стадіях розвитку. До контактних препаратів кишкової дії належать ті, що надходять в організм шкідника разом із кормом і отруюють його при потраплянні до кишечнику, їх застосовують проти фітофагів із гризучим ротовим апаратом. Системні пестициди здатні проникати в рослину, пересуватися по судинній системі та отруювати комах у результаті їх живлення на таких рослинах, їх застосовують проти шкідників Із сисним або колючим ротовим апаратом (кліщі, попелиці, кокциди, клопи та ін.). Фуміганти проникають в організм комахи через органи дихання, застосовуються проти шкідників запасів.

     Деякі препарати, наприклад, мінеральні масла, прямої токсичної дії не мають, проте вони закупорюють дихальні шляхи фітофага, в результаті чого він гине від асфіксії.

     Фунгіциди за характером дії також поділяють на контактні та системні. Перші не проникають у рослину і діють на збудника хвороби при безпосередньому контакті. До цієї групи належать неорганічні препарати сірки, міді, похідні дитіокарбамінової кислоти та ін. їх захисна дія визначається терміном наявності на поверхні рослин в ефективній кількості та залежить від метеорологічних умов. Застосовують їх у періоди, що передують масовому поширенню збудників хвороб і діють на патогена до того, як відбувається зараження рослин. Вони не можуть знищувати патогенів після вторгнення їх у рослинну тканину.

     Системні фунгіциди проникають у тканини та судинну систему рослин і рухаються по ній. Тривалість їх дії меншою мірою залежить від метеорологічних умов, вони виявляють лікувальний ефект, запобігаючи загальному ураженню рослини або знищуючи патогени у ній. Результативність системних фунгіцидів залежить від часу з моменту вторгнення фітопатогена у тканину рослини до початку хімічної обробки. Чим коротший період після вторгнення патогена та застосування препарату, тим вища його ефективність. [11, 7]

     Лікувальний вплив на рослини можуть мати не тільки речовини, які діють безпосередньо на фітопатогена, а й речовини, які інактивують токсини або змінюють обмін речовин у рослин, підвищуючи їх стійкість. Такі речовини називають препаратами імунізуючої дії.

     Гербіциди за характером дії на рослини поділяють на дві основні групи: суцільної дії, які знищують усі види рослин, і вибіркові (селективні), що уражують тільки певні види рослин і нешкідливі для інших. За зовнішніми ознаками дії і особливостями застосування розрізняють гербіциди: контактні, системні та діючі на кореневу систему рослин або на проростаюче насіння. Контактні гербіциди уражують листя і стебла рослин при контакті з ними та тільки ті ділянки, на які потрапив препарат, тому не впливають на кореневу систему бур'янів, які відростають знову. До системних гербіцидів належать речовини, здатні пересуватися по судинній системі рослин. Потрапивши на листя, стебла чи корені рослин, системні гербіциди поширюються по всій рослині, спричинюючи її загибель. Застосування препаратів системної дії особливо ефективне проти бур'янів, що мають добре розвинену кореневу систему, особливо багаторічних. Третю групу становлять гербіциди, які вносять у грунт для знищення проростаючого насіння та коренів бур'янів.

     За походженням діючого інгредієнта виділяють пестициди: неорганічні, органічні та біологічні. Неорганічні й органічні сполуки — найбільш, численна група, до якої належать пестициди високої фізіологічної активності. Залежно від хімічного складу діючих речовин органічні препарати поділяють на хлорорганічні, фосфорорганічні, похідні карбамінової тіо- та дитіокарбамінової кислот, нітро-похідні фенолів, синтетичні піретроїди, похідні сечовини тощо. Біологічні препарати мають рослинне, вірусне, бактеріальне або грибне походження (піретрини, вірусні, бактеріальні, грибні препарати, антибіотики, фітонциди і т.д.).

     Ефективність застосування пестицидів значною мірою залежить від форми препарату та умов, за яких відбувається його контакт із шкідливими організмами.

      Для застосування в сільському господарстві виготовляють різні препаративні форми пестицидів: змочувані порошки (з.п.), водні концентрати суспензій (к.с.), концентрати емульсій (к.е.), водні розчини (в.р.), гранульовані пестициди (г.), водорозчинні гранули (див. Перелік термінів). У мікрокапсульованих препаратів діюча речовина вміщена в оболонку (капсулу), яка легко руйнується під впливом тих або інших речовин, світла, механічним шляхом або при нагріванні. Розмір капсули — 5—100 мкм. Ці препарати застосовують тоді, коли необхідно виключити прямий контакт людини, тварин і рослин з діючою речовиною на певний час або уповільнити його вплив. Мікрокапсулювання пестицидів перспективне і набуватиме ширших масштабів у міру збільшення випуску дешевих плівкоутворювальних речовин.

     До нових препаративних форм пестицидів належать текучі суспензії, що є мікрогранулами, які розпадаються у воді з утворенням стійкої суспензії. Набувають поширення пестициди у формі змочуваних порошків, текучої пасти тощо. При розведенні водою вони утворюють суміш суспензії та емульсії, яка ефективніша, ніж проста суспензія.

     Вибір способу застосування пестицидів зумовлюється формою препарату, видом шкідливого організму і рослини, а також необхідністю безпеки для довкілля та людини. [8,10]

     До основних шляхів застосування пестицидів відносять:
– спилювання рослин чистими препаратами або дуетами (порошкоподібними сумішами пестициду з наповнювачем);

–обприскування суспензіями та емульсіями;

– обприскування розчинами пестицидів у воді або в органічних розчинниках;
– застосування аерозолів або штучних туманів та димів, фумігацію, тобто обробку газами або парами, внесення в ґрунт або нанесення на рослину;
–застосування отруйних приманок.

     Нині використовуються як наземні, так і авіаційні способи обробки пестицидами.
     При першому з них застосовують причепні та навісні агрегати до тракторів. Розпилювання рідин здійснюється за гідравлічним (обприскування через форсунку під тиском) або вентиляторним (створення аерозолів унаслідок дії вентилятора) принципом.

     Обприскування та спилювання пестицидами необхідно про¬водити вранці і ввечері, коли спостерігається найбільш слабкий потік повітря. Не можна проводити обприскування посівів, якщо швидкість вітру перевищує 3—4 м/с. Необхідно суворо стежити, щоб розпилювання пестицидів потоком повітря спрямовувалося тільки в ті місця, де немає людей, помешкань, джерел водопостачання тощо.

     Авіаційний спосіб застосування пестицидів призначений для обробки великих масивів (поля, ліси та ін.) за допомогою літаків (АН-2, АН-2М, ЯК-12) або вертольотів (МІ-1; МІ-2; КА-15)

     Обприскування — нанесення на оброблювану поверхню пестицидів у краплиннорідкому стані. Обприскування — універсальний, найбільш поширений спосіб застосування пестицидів, характеризується малою витратою діючої речовини на одиницю площі, різноманітним її розподілом на оброблювальній поверхні, забезпечує добре прилипання та утримання на об'єктах, застосування комбінованих сполук. Обприскування пестицидами здійснюють за допомогою спеціальних наземних машин — обприскувачів або авіаційної апаратури, яку встановлюють на літаках, вертольотах та інших літальних апаратах. На малих ділянках приватних городів, у садах, на дачних ділянках для обприскування використовують гідропульти та ранцеві обприскувачі різних модифікацій.

     Залежно від норми витрати робочої рідини обприскування може бути багатолітражним, малооб'ємним, ультрамалооб'ємним.

      Багатолітражне обприскування ефективне у тих випадках, коли препарат має тільки контактну дію, фітотоксичний і потребує сильного змочування (промивання) рослин.

     Здебільшого таке обприскування застосовують при боротьбі з хворобами, сисними комахами (у разі використання контактних інсектицидів), проти зимуючих стадій шкідливих організмів. Технологія обприскування розвивається у напрямку зниження норм витрати рідини та зменшення розміру крапель. Переваги малооб'ємного обприскування перед багатолітражним полягає у підвищенні мобільності, біологічної та господарської ефективності. Підвищується продуктивність агрегатів і зменшуються затрати на проведення обприскування. Удосконалення і розробка нових типів обприскувачів і препаративних форм пестицидів зумовлюють широке застосування малолітражного способу обприскування.

     Ультрамалооб'ємне обприскування (УМО) — нанесення пестицидів без розведення у тонкодисперсному стані на оброблювану поверхню. Інсектициди в дрібних краплях значно токсичній, ніж у великих. Порівняно з малооб'ємним обприскуванням УМО підвищує продуктивність літака більше як у 4 рази та значно здешевлює роботу. Для УМО потрібні спеціальні препаративні форми пестицидів.

     До прогресивних способів застосування робочих рідин пестицидів належать стрічкове внесення на посівах просапних культур, дискретне обприскування садових насаджень, гербігація.

     Суть стрічкового внесення гербіцидів полягає в тому, що вони наносяться тільки на ті місця поля, які не можуть бути оброблені ґрунтообробними знаряддями, тобто у зоні рядка посіву на ширину 15—20 см. При цьому витрата робочої рідини та препаратів зменшується у 2—4 рази залежно від ширини міжрядь.

     Для дискретного обприскування садових насаджень на серійний обприскувач встановлюють пристрій, який шляхом ультразвукового випромінювання виявляє крони дерев і подає у цей момент робочу рідину в комунікацію обприскувача через магнітний клапан. Дискретне обприскування можна широко використовувати у садах з незімкнутою кроною.

     Гербігація — застосування гербіцидів разом із поливною водою за допомогою дощувальних установок. Гербігація знижує затрати і підвищує економічну ефективність.

     Інші способи застосування пестицидів: обпилювання, фумігація, пестицидні аерозолі, отруйні принади, внесення гранульованих препаратів.

     Протруювання насіння — нанесення пестицидів на насіннєвий та садивний матеріал для захисту насіння і рослин від ураження й пошкодження шкідливими організмами. Застосовується переважно проти хвороб. Насіння цукрових буряків і кукурудзи обробляють фунгіцидами та інсектофунгіцидами централізовано на насіннєвих заводах. Насіння інших культур протруюють у господарствах, застосовуючи завчасну (за 1—2 міс до сівби), передпосівну (за 10—15 днів) або припосівну (у день сівби) обробку. Передпосівна обробка посівного матеріалу пшениці і кукурудзи інсектицидами рекомендується проти хлібної жужелиці та дротяників, а цукрових буряків — проти комплексу шкідників сходів.

     При проведенні протруєння слід дотримуватися таких основних вимог: заданої норми витрати протруйника; рівномірного розподілення препарату по поверхні насіння; доброго прилипання й утримання препарату на поверхні насіння; відсутності його травмування; збереження сипучості насіння; вологість насіння більшості культур після протруювання не повинна перевищувати 1% від базисної. Це досягається за рахунок ефективності хімічних препаратів і оптимальної технології обробки. [7, 13]

     Найважливішим показником якості протруювання є повнота протруювання (П), яку визначають відношенням маси фактично нанесеного на насіння препарату (X) до встановленої норми його витрати (Н) : П = X / Н х 100.

     Повнота протруювання повинна бути ±10% встановленої норми.

     Хімічна імунізація — обробка рослин хімічними речовинами, що регулюють процес захисних реакцій. Захисний ефект препарату зумовлений, очевидно, дією сполуки на метаболізм рослини або паразита, при цьому ефект може виявлятися у рік його застосування і в наступні роки. Хімічна імунізація — новий перспективний хімічний засіб захисту рослин від збудників захворювань.

     Отже, основними шляхами створення безпечних умов праці під час роботи з хімічними та біологічними засобами захисту є: механізація і автоматизація робіт дотримання установлених санітарних правил, рекомендацій та гігієнічних нормативів, а також використання засобів індивідуального захисту.[4].