Конкурентоспроможність продукції: методи та шляхи її забезпечення в сучасних умовах

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ:

МЕТОДИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ  В 

СУЧАСНИХ УМОВАХ 

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ  ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА РИНКУ М’ЯСОПЕРЕРОБНОЇ  ПРОДУКЦІЇ
1.1  Конкурентоспроможність продукції  як економічна категорія, чинники її забезпечення ………………………………………………….. ……………7
1.2  Методика оцінки рівня  конкурентоспроможності продукції……………………………………………………………………....13
1.3  Якість продукції та її  роль в забезпеченні конкурентоспроможності продукції підприємства……………………………………………………....20
РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА ТА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЙОГО ПРОДУКЦІЇ
2.1 Характеристика техніко-економічних  показників діяльності підприємства………………………………………………………………….31
2.2 Аналіз показників якості  і конкурентоспроможності продукції  підприємства………………………………………………………………….37
2.3 Оцінка впливу рівня якості  продукції на результати господарської  діяльності підприємства……………………………………………………..48
2.4 Аналіз витрат на виробництво  продукції та значення їх  зниження  для підвищення конкурентоспроможності  продукції підприємства…………………………………………………………………53
РОЗДІЛ 3.   ШЛЯХИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ  ПІДПРИЄМСТВА
3.1. Техніко-технологічні чинники  підвищення конкурентоспроможності  м’ясопереробних підприємств ……………………………………………...61 3.2. Використання  нових підходів до упаковки  продукції м’ясопереробки як  напрямок підвищення її конкурентоспроможності  ……………………71
3.3. Управління конкурентоспроможністю  продукції підприємства…….78   ВИСНОВКИ………………………………………………………………….89 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………94
ДОДАТКИ ………………………………………………………………….102

 

ВСТУП

Вихід на ринок  завжди пов’язаний з конкурентною боротьбою. При великій насиченості і навіть перенасиченості товарних ринків, коли пропозиція значно перевищує попит, кожний товар, а відтак, і товаровиробник, борються за споживача.

Багато товарів  одночасно пропонують однакові або  різні методи задоволення тієї самої потреби покупця на однакових або дещо відмінних економічних умовах. В такій ситуації споживач надає перевагу найбільш конкурентоспроможному товару, тобто такому, який на одиницю вартості (ціни) задовольняє більше потреб і на вищому рівні порівняно з товарами конкурентів.

Конкурентоспроможним  є товар, що має мінімальну ціну споживання за весь термін служби в покупця,  має кращі споживчі властивості, які відрізняють його від товару - конкурента за ступенем відповідності потребам конкурентного ринку з врахуванням витрат на їх задоволення.

Виробництво і реалізація  неконкурентоспроможного  товару немає жодного змісту через те, що приносить лише збитки, як фінансові, так і моральні. Також немає і не може бути «абсолютної» конкурентоздатності або неконкурентоздатності:  обидва поняття пов’язані з ринком, з його конкретними потребами, з географією торгівлі і часом, а також з різними політичними та іншими факторами, що впливають на ринок.

Зокрема, факторами, що впливають на конкурентоспроможність продукції, є техніко-технологічний рівень і якість продукції, її здатність задовольняти потреби певної категорії споживачів, ціна, ринок збуту та інші. Є очевидним, що підприємство, яке досягнуло мінімального часу обслуговування споживачів, отримує конкурентні переваги, які, в свою чергу, сприяють розширенню зони потенційного збуту своєї продукції.

Сьогодні конкуренція  виконує роль такого механізму, який дає змогу раціонально розподіляти  ресурси між окремими галузями та підприємствами і швидко зорієнтувати виробників на задоволення потреб споживачів, які їх оцінюють за власними критеріями.

Дослідженню питань забезпечення конкурентоспроможності  продукції переробних підприємств  присвячено чимало праць вітчизняних  та зарубіжних вчених, практиків, зокрема, Колесова Л., Ткаченко В., Богачева В.,  Подухович Ю., Улицький З. та ін.  Однак, проблеми  конкурентоспроможності продукції харчової промисловості  з особливою гостротою постали останнім часом, оскільки  постійні повідомлення  про інциденти, пов’язані з безпечністю харчових продуктів, з’являються майже щотижня.  Ці інциденти  виникають на будь-якій ділянці виробничого циклу і можуть мати серйозні наслідки для виробників харчових продуктів через високу чутливість споживачів, увагу мас-медіа до зазначених проблем і сучасні методи інформованості і темпи поширення інформації.

Крім того, останніми роками значно зросла кількість  виробників  у галузі переробки, зокрема, м’ясопереробки. Тому збереження кожним із них своїх ринкових позицій  або ж розширення ринкових меж  безпосередньо пов’язане з можливістю конкурувати зі своїм продуктом на цьому ринку.

Тому обрана нами тема дипломної роботи є актуальною.

Конкурентоспроможність  продукції  залежить від багатьох чинників, основним з яких є якість продукції, особливо,  продуктів харчування. Якість сьогодні є вирішальним фактором успіху підприємства і визначальним елементом конкурентоспроможності продукції поряд з витратами виробництва. В сучасній концепції керування підприємствами підвищення якості і конкурентоспроможності продукції та зниження витрат на виробництво розглядають як взаємодоповнюючі, а не взаємовиключні завдання.

Якщо раніше споживач бажав, щоб продукція була якісною, то тепер він цього вимагає. Це призвело до того, що забезпечення високої  якості і конкурентоспроможності продукції перетворилось у магістральний напрямок соціально-економічного розвитку більшості країн. Для задоволення попиту населення на певні види продукції вимоги до її якості стають дедалі жорсткішими. Це певною мірою стосується якості м’яса як сировини для м’ясопереробних підприємств, так і готових ковбасних виробів.

Мета  дипломної роботи полягає в дослідженні та аналізі показників конкурентоспроможності продукції на ПП «Гавришко-продукт» (смт. Підволочиськ, Тернопільська обл.), розробці пропозицій по її підвищенню на основі виявлення найсуттєвіших чинників забезпечення і підвищення конкурентоспроможності ковбасних виробів саме цього підприємства.

Для реалізації поставленої мети слід вирішити такі завдання:

• охарактеризувати  існуючі науково-методичні підходи до  оцінки рівня конкурентоспроможності продукції промислових підприємств;
• проаналізувати основні техніко-еконоічні показники діяльності підприємства;
• визначити позицію досліджуваного підприємства на конкурентному ринку;

• оцінити показники якості ковбасних виробів досліджуваного підприємства;

• дати оцінку впливу покращення якісних показників продукції на  показники ефективності виробництва;
• обґрунтувати  напрямки  підвищення конкурентоспроможності  продукції м’ясопереробного підприємства.

Об’єктом дослідження є процес виробництва ковбасних виробів на ПП «Гавришко-продукт», економічні й організаційні результати його діяльності.

 Предмет  дослідження  складають теоретичні і методичні питання  забезпечення виробництва високоякісної м’ясної продукції та можливості досягнення її вищої конкурентоспроможності.

В процесі  дослідження зроблені певні висновки і мета дипломної роботи досягнута.

РОЗДІЛ 1

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ  ПРОДУКЦІЇ ЯК ОСНОВА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА РИНКУ М’ЯСОПЕРЕРОБНОЇ ПРОДУКЦІЇ

1. Конкурентоспроможність продукції як економічна категорія та чинники  її забезпечення

Конкуренція як одна з  складових механізму ринкової економіки  передбачає завоювання ринку, перемогу над конкурентами в боротьбі за споживача, забезпечити одержання сталого прибутку. Сам ринок, механізм його дії не можуть нормально існувати без розвинутих форм конкуренції.

Як слушно стверджував  відомий англійський економіст  Ф.Хайєк: “суспільства, які покладаються на конкуренцію, успішніше за інших  досягають своєї мети” [98].

Термін “конкуренція”  походить від латинського слова  “concurrentia” (“змагання”) і означає суперництво між учасниками ринкового господарства за найвигідніші умови виробництва, купівлі-продажу товарів і послуг, а також за привласнення найбільших прибутків [47].

Під конкурентоспроможністю продукції заведено розуміти сукупність її властивостей, що відбиває міру задоволення  конкретної потреби проти репрезентованої  на ринку аналогічної продукції. Вона визначає здатність витримувати  конкуренцію на ринку, тобто мати якісь вагомі переваги над виробами інших товаровиробників [67].

Проблема підвищення конкурентоспроможності має кілька аспектів: технічний, організаційний, економічний, соціальний, психологічний, юридичний, комерційний. Всі вони хоч і становлять єдину систему забезпечення конкурентоспроможності продукції, існує певна черговість у вирішенні питань кожного з аспектів з ряду на їх вагомість.

Оскільки вирішення  питань економічного аспекту є першочерговим, то ми пропонуємо в його рамках розробити такі з них. По-перше, це питання загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції; по-друге, питання спеціальних умов підвищення (забезпечення) якості продукції як основного фактора її конкурентоспроможності.

   Отже, що стосується  загальних умов забезпечення конкурентоспроможності продукції, то головними з них є такі  [66]:

• цінова політика щодо конкурентоспроможності продукції;
• інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції;
• оподаткування підприємств, що випускають конкурентоспроможну продукцію;
• кредитна політика держави і банківських структур щодо підприємств, які випускають конкурентоспроможну продукцію, і щодо самої конкурентоспроможної продукції (розробка, освоєння, виробництво);
• регулювання імпорту продукції;
• регламентація фінансового обліку;
• антимонопольна політика.

Цінова політика в  сфері забезпечення конкурентоспроможності продукції має базуватися на принципах  державного регулювання цін на окремі види продукції (наприклад, заборона демпінгових  цін, обмеження монопольних, державних, прейскурантних цін). В цьому зв’язку на особливу увагу заслуговує система амортизаційних відрахувань, що прямо впливає на ціноутворення, отже і на конкурентоспроможність продукції.

Інвестиційна політика держави щодо випуску конкурентоспроможної продукції за прикладом країн з розвиненою ринковою економікою, має бути побудована на базі першочергового інвестування перспективних технологій і виробів, цільових програм з їх розробки та впровадження.

Оподаткування як засіб  створення конкурентноздатної продукції повинне мати сприятливий характер щодо підприємницьких структур, зокрема, спрощення механізму створення і реєстрації підприємств.

Кредитна політика (від  кого не надходили б кредити) повинна  мати пільговий характер щодо умов і строків кредитування як підприємств, що освоюють і виробляють конкурентоспроможну продукцію, так і організацій, що створюють (розробляють) конкурентоспроможну продукцію.

Регулювання імпорту  продукції передбачає введення або  протекційних, або обмежувальних умов щодо продукції, яка імпортується в Україну, щодо захисту вітчизняних виробників. Однією з головних підойм регулювання імпорту є митна політика стосовно нього.

Регламентація фінансового  обліку має здійснюватись через  регулювання складу витрат і фінансових результатів підприємств, через розробку системи бухгалтерського обліку.

Антимонопольна політика держави для забезпечення конкурентоспроможності продукції може бути побудована на прикладі держав з ринковою економікою з врахуванням особливостей народного господарства України, його становища на даний час, конкурентоспроможності продукції, то головними з них вважаються такі: 1) ціноутворення залежно від якості продукції; 2) інноваційна політика; 3) інвестиційна політика; 4) кредитна політика; 5) оподаткування; 6) регулювання експорту; 7) валютне регулювання; 8) санкції за порушення вимог до якості. [52]

Ціноутворення залежно  від якості продукції має бути побудоване на нормативних методах, які забезпечують зв’язок цін  з технічним рівнем та якістю (споживчими властивостями) продукції, з прогнозованими умовами морального старіння і кон’юнктури ринку. Такі ціни можуть бути реалізовані в рамках державного і ринкового регулювання цін.

Інноваційна політика у  підвищенні якості продукції повинна  мати цілеспрямований характер щодо державних програм з створення високоякісної продукції, держзамовлень. Невід’ємними умовами формування результативної інноваційної політики є: лібералізація податкового і амортизаційного законодавства; створення соціальної інфраструктури, яка б включала формування єдиної інформаційної системи всередині країни; узгодженість інноваційної політики з усіма видами державної економічної політики.

Інвестиційну політику щодо забезпечення якості і конкурентоспроможності продукції слід спрямовувати на розвиток різних форм інвестицій у розробку, освоєння, виробництво, реалізацію і експлуатацію нової продукції підвищеної якості – від інвестицій за рахунок держбюджету та широкого залучення венчурного капіталу.

Оподаткування організацій  та підприємств, що створюють і випускають нову продукцію підвищеної якості, повинно базуватись на пільгових умовах по відношенню до коштів, які направляються на реінвестування розробки і виробництва такої продукції.

Кредитна політика, в свою чергу, має передбачати регулювання з боку держави процентних ставок на кредити як державних, так і комерційних банківських установ.

Регулювання експорту продукції  підвищеної якості повинне передбачати  вплив держави щодо податків на експортну  продукцію (податок на додану вартість, акцизні збори), її державне кредитування та страхування.

Валютне регулювання (стосовно експорту) повинне впливати на вивізне  мито залежно від якості експортної продукції, її сертифікації, мають бути підтвердженні відповідними законодавчими  і нормативними актами, і контроль за додержанням цих актів має бути покладений на відповідні існуючі або новостворені державні і громадські органи. [92]

До розробки всіх питань щодо забезпечення конкурентоспроможності продукції мають бути залучені спеціалісти  різного фаху: з філософії, економічної теорії, конкретної економіки, техніки, організації виробництва (менеджменту), маркетингу, з математики, логіки, психології, юриспруденції.

Українським виробникам варто скористатися досвідом світового  менеджменту для вирішення проблеми забезпечення конкурентоспроможності продукції.

Методично - організаційними основами забезпечення конкурентоспроможності продукції є :

1. Аналіз стану, виявлення і систематизація основних факторів і умов, що визначають конкурентоспроможність продукції.
2. Систематизація, вибір і обґрунтування перспективних напрямків розвитку і вдосконалення законодавчих механізмів (гарантії, товарні знаки).
3. Систематизація, вибір і обґрунтування напрямів розвитку економічних механізмів (ціноутворення, собівартість, норма і маса прибутку, економічна ефективність, стимулювання, податкові умови).
4. Систематизація, вибір і обґрунтування перспективних напрямів розвитку і вдосконалення науково-технічних механізмів (технічний рівень продукції, надійність).
5. Систематизація, вибір і обґрунтування нормативної та технічної бази (стандартизація, сертифікація, кодування, техніко-економічна інформація).
6. Систематизація, вибір і обґрунтування перспективних напрямків розвитку і вдосконалення організаційних механізмів (сервіси обслуговування, реклама).
7. Систематизація, вибір і обґрунтування напрямів розвитку і вдосконалення соціальних механізмів (індивідуальні особливості покупців, екологічна безпека).
8. Систематизація, вибір і обґрунтування психологічних механізмів (дизайн, упаковка).
9. Систематизація, вибір і обґрунтування комерційних механізмів (умови платежу, поставок, знижок).
10. Вдосконалення і поширення систем управління якістю продукції на базі міжнародних стандартів за рівнями, сферами, факторами, стадіями життєвого циклу продукції.
11. Створення і вдосконалення системи підготовки спеціалістів із забезпечення конкурентоспроможності продукції (вища і середня спеціальна освіта, підвищення кваліфікації, перепідготовка кадрів).
12. Систематизація, вибір і обґрунтування напрямів формування системи захисту прав споживачів на законодавчій чи суспільній основі (гарантії, інформація, взаємодія з організаціями захисту інтересів і прав споживачів) [5]

Отже, конкурентоспроможності товару – це  ступінь відповідності  його на певний момент вимогам цільових груп споживачів або обраного ринку заходами: технічними, економічними, екологічними. В загальному вигляді це визначається відношення корисного ефекту до сумарних витрат, які включають видатки, що пов’язані з придбанням та експлуатацією товару. Визначення конкурентоспроможності продукції базується на порівняльному аналізі сукупних характеристик товару з товарами-конкурентами за ступенем задоволення конкурентних потреб і ціни споживання.

При визначенні конкурентоспроможності треба орієнтуватись на умови  ринку і вимоги покупців, що склалися на цьому ринку. Зарубіжний досвід свідчить, що для забезпечення конкурентоспроможності необхідні витрати на якість товару мають складати не менше як 15-20%.

Отже, чинниками забезпечення конкурентоспроможності продукції  є: сам продукт, його ціна,  канали збуту,  реалізація та рівень кадрового потенціалу управлінських структур підприємства.

Перший чинник відображає рівень якості продукції, її стиль, унікальність, гарантії, зручність у використанні. Другий – рівень ціни порівняно  з іншими конкурентами, систему знижок, форми сплати. Третій – канали збуту – характеризує форми збуту, стан ринку, систему транспортування та складування. Четвертий відображає ефективну діяльність маркетингових служб, дієвість реклами. Використання систем просування товару на ринок. П’ятий – кваліфікаційний рівень персоналу підприємства, ефективність використання кадрового потенціалу, прогресивність управлінської структури та її мобільність [8].

Для досліджуваного нами м’ясопереробного підприємства  всі  перелічені чинники забезпечення конкурентоспроможності продукції є актуальними і важливими, оскільки  посилення ринкової конкуренції вимагає від виробників  комплексного вирішення усіх питань, пов’язаних із розробкою та випуском високоякісної  харчової продукції  та  завоюванням нових ринкових ніш.  Лише врахування всіх чинників забезпечення  конкурентоспроможності   м’ясної продукції дозволить підприємству досягти економічної стабільності  у близькій та більш віддаленій перспективі.

 

1.2. Методика оцінки  рівня конкурентоспроможності продукції

Конкурентоспроможності  продукції – це сукупність якісних  і вартісних характеристик товару, що забезпечує задоволення конкретної потреби (здатність товару бути виділеним  споживачем з аналогічних товарів, які пропонуються на ринку фірмами-конкурентами).

Конкурентоспроможність товару є  визначальним фактором конкурентоспроможності  самого виробника. Рівень конкурентоспроможності  товару визначає можливість і ступінь задоволення цілого комплексу вимог його споживачів. Покупець обґрунтовує вибір товару, оцінюючи корисний ефект від його використання (споживання) та витрати на його придбання і експлуатацію. Тому конкурентоспроможності товару визначається шляхом співставлення споживачем ціни, якості, експлуатаційних витрат та рівня сервісу, який може бути наданий покупцю до та після придбання товару. Оцінці підлягає і такий показник, як рівень маркетингового оточення (супроводження) товару, тобто стан розширених характеристик товару (маркетинг-логістика, реклама, імідж). Звідси класифікаційна схема, що відображає фактори привабливості товару і його конкурентоспроможності, може бути представлена у вигляді ланцюга: ціна – якість – сервіс – маркетингове оточення [54].

Отже, при оцінці рівня  конкурентоспроможності товару слід враховувати два аспекти, які впливають на вибір товару покупцем. Перший – це корисний ефект, що його отримує споживач, купуючи товар, який має два складники: якість + сервіс. Другий – витрати, пов’язані з придбанням та експлуатацією товару. Чим  більшим є корисний ефект і меншими витрати, то привабливішим для споживача і конкурентоспроможнішим є товар. Отже, умовою конкурентоспроможності товару є максимізація питомого споживчого ефекту (питомого корисного ефекту).

Перейдемо до методики оцінювання рівня конкурентоспроможності товару, яка складається з дев’яти кроків: від визначення цілей оцінювання до розробки заходів для підвищення конкурентоспроможності товару (рис.1.1) [18].

Крок 1. Визначення цілей  оцінювання конкурентоспроможності товару.

Основна мета може бути визначена дуже коротко – забезпечити конкурентні переваги товару на ринку порівняно з товарами – конкурентами. Це обов’язкова передумова комерційного успіху товару на ринку. Цілі оцінювання конкурентоспроможності товару в конкретній ринковій ситуації, яка потребує певних управлінських рішень, такі:

• виведення нового товару на ринок;
• оцінювання конкурентоспроможності товару за окремими параметрами;
• розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності товару;
• коригування ціни товару відповідно до його рівня конкурентоспроможності ;
• зміна стратегії і тактики маркетингу при виведенні конкурентами на ринок аналогічного товару.

У питанні 2.2 ми продемонструємо  послідовність оцінювання конкурентоспроможності ковбасних виробів виготовлених ПП „Гавришко – продукт” порівняно з еталоном при виведенні товару на регіональний ринок.

 

                                                                                                         Крок 9

 

 

               Крок 8

 

 

                                                                               

                                                                                       Крок 7

 

 

 

   Крок 6

 

 

 

           

 

                  Крок 5

 

 

                                                           Крок 4

                                                                    

 

 

 

 

 

                                                 Крок 3

 

 

                                     Крок 2

 

 

 

 

 

                           Крок 1

 

 

 

             Рис. 1.1. Методика оцінювання конкурентоспроможності продукції

Крок 2. Збирання та аналіз даних про ринок, покупців, конкурентів.Коректність  отриманої на цьому етапі інформації – запорука того, що фірма запропонує саме те, що потребує ринок, – не менше, але й не більше. Зробити це можуть лише добре обізнані із сучасними тенденціями розвитку ринку, потребами споживачів, сильними та слабкими сторонами конкурентних товарів фахівці, здатні запропонувати саме те, що потрібно споживачам.

Крок 3. Формулювання вимог  до товару-еталона.

Результати маркетингових  досліджень дають змогу сформулювати вимоги до товару-еталона: „ціна не вище”; „гарантійний термін...”; „дозволяє  виконувати... функції”; „не викликає алергії” тощо.

Крок 4. Визначення переліку параметрів, підлягають, оцінюванню, та їхньої питомої ваги.

На цьому етапі вимоги до товару трансформуються в перелік, за якими оцінюватиметься товар. Усі параметри можна розділити  на три групи:

•  нормативні;
• технічні;
• економічні.

Інколи окремо виділяють  маркетингові показники конкурентоспроможності, які за своєю суттю можуть бути віднесені до економічних показників.

Оцінка нормативних  параметрів здійснюється  за допомогою  альтернативного методу, і застосований показник має лише два значення.

1 –  якщо товар відповідає нормі;

         0 –  якщо не відповідає.

Крок 5. Розрахунок одиничних  параметричних  індексів.

Крок 6. Розрахунок групових параметричних індексів.

Визначення групового показника, що характеризує відповідність ринкових потребам технічних параметрів ( ) здійснюється за формулою:

де  Рі – одиничний показник І-го технічного параметра;

               Qі – вага і-го параметра в загальній їх сукупності;

                n – кількість параметрів, що підлягають оцінюванню.

Аналогічні розрахунки здійснюються щодо товару-конкурента (товару-еталону), і порівняння двох групових показників дозволяє визначити рівень конкурентоспроможності аналізованого товару за технічними параметрами. Такі розрахунки здійснюються за формулою:

  де – показник конкурентоспроможності товару за технічними

                         параметрами;

               – відповідні групові показники технічних параметрів

                         порівнюваних товарів.

Груповий показник конкурентоспроможності за економічними параметрами (ІЕП) обчислюється за формулою:

                  

де Zi – одиничний показник і-го економічного параметра.

Співвідношення групових економічних  аналізованого товару і товару-еталона визначається за формулою:

      

де    – показник конкурентоспроможності товару за економічними

                           параметрами;

              – відповідні групові показники економічних параметрів

                               порівнюваних товарів.

Бажане значення , оскільки що нижча ціна споживання, то вищий рівень конкурентоспроможності товару. Отже, рівень конкурентоспроможності товару тим вищий, чим менша ціна споживання, оскільки споживач при цьому отримує можливість придбати одиницю якості товару за меншу ціну.

Крок 7. Розрахунок інтегрального показника  конкурентоспроможності.

На основі групових параметричних  індексів за нормативними, технічними, та економічними показниками розраховують інтегральний показник конкурентоспроможності (Ікс):

      

Крок 8. Підготовка висновків  щодо підвищення рівня конкурентоспроможності товару.

Якщо  , то товар вважають конкурентоспроможнім, якщо – поступається конкурентному, якщо – перебуває з ним на одному рівні. Безумовно, мета виробника – отримати , цілеспрямовано збільшуючи та зменшуючи .

Якщо ж порівняння здійснюється відносно еталона, конкурентоспроможнішим можна вважати товар, який відповідає вимогам споживачів на 100%, тобто  .

Якщо метою оцінювання конкурентоспроможності товару є прийняття рішення щодо виведення товару на ринок, прогнозована оцінка конкурентоспроможності товару:

при і більше – дуже перспективно;

                 1,40 – 1,59 – перспективно;

                 1,20 – 1,39 – мало перспективно;

                 1,00 – 1,19 – не перспективно.

Інтегральний показник конкурентоспроможності, розрахований за формулою (1.5), вказує на ступінь його привабливості з позиції покупця. Оскільки маркетинг – це вид діяльності, на задоволення потреб обох сторін обміну – покупця і продавця, – варто оцінити вартість виробу також з позиції продавця. При цьому економічна доцільність від продажу одиниці товару, виражена через показник питомого ефекту, визначається за формулою: