Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Кредитоспроможність підприємства : оцінка і шляхи забезпечення

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ КРЕДИТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

1.1.Сутність, роль, значення якісних критеріїв кредитоспроможності підприємства.

Теоретичні основи кількісних критеріїв кредитоспроможності підприємства.

Критерії поточного фінансового стану підприємства.
Критерії перспективного фінансового стану підприємства.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1. Основні показники кредитоспроможності підприємства та їх характеристика.

2.2 Методики аналізу і оцінки кредитоспроможності позичальника.

2.3. Аналіз фінансової стійкості і платоспроможності підприємств.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Світовий досвід оцінки кредитоспроможності юридичних осіб.

3.2. Шляхи забезпечення кредитоспроможності підприємства.

3.3. Вдосконалення системи оцінки кредитоспроможності підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

У сучасних умовах господарювання фінансовий сектор, у тому числі і така його складова, як установи банків, є важливим інфраструктурним елементом,що забезпечує стрімкий розвиток ринкової економіки. З переходом до нових умов господарювання кредитні відносини стають активним фактором підвищення ефективності функціонування суб’єктів підприємницької діяльності.

У процесі своєї діяльності суб’єкти господарювання можуть опинитися в ситуації недостатнього фінансування потреб за рахунок власних ресурсів, що призводить до залучення ними кредитних.

Одним із суб’єктів кредитних відносин є банківська установа, яка акумулює кредитні ресурси і передає їх у тимчасове користування підприємству. Кредитування є найбільш дохідною статтею активу банку і одночасно – це одна з найризикованіших операцій банків України на сучасному етапі їх діяльності. Основним критерієм у формуванні відносин між кредитором і клієнтом є кредитоспроможність позичальника.

Процес розвитку ринкових відносин в Україні виявляє значне зростання попиту на кредитні послуги банків з боку суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим, банки особливо уважно повинні ставитися до такої проблеми, як оцінка кредитоспроможності позичальника, в першу чергу заради своєї ж власної фінансової безпеки. Нині банківські установи розробляють різні підходи для оцінки кредитоспроможності клієнтів, причому кожен конкретний банк розробляє власну систему оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника, виходячи з конкретних умов договору, пріоритетів у роботі банку, його спеціалізації, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин з клієнтурою, рівня економічної і політичної стабільності в державі тощо.

Кредити є одним з найбільш прибуткових банківських активів і формують, як правило, найбільшу частину доходів банку. Проте кредитна діяльність не є винятком із загального правила щодо залежності між доходом і ризиком. А це означає, що висока дохідність неодмінно супроводжується підвищеним ризиком, тому кредитні операції залишаються найбільш ризиковою складовою активів банку. Надто ризикована кредитна політика комерційного банку є однією з основних причин, що призводить до його банкрутства. У сучасних умовах вітчизняні банки змушені постійно вдосконалювати стратегію та тактику своєї кредитної діяльності. У зв’язку з цим актуальним за сучасних тенденцій розвитку банківського сектору є аналіз і управління кредитним ризиком з метою зниження його рівня.

Серед інструментів з мінімізації ризику в кредитній діяльності банку чільне місце посідає оцінка кредитоспроможності позичальників. Реальні висновки і пропозиції за результатами аналізу кредитоспроможності позичальників дозволяють уникнути невиправданих ризиків при проведенні кредитних операцій. Точність оцінки важлива і для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг.

Кредитоспроможність підприємства формується як результат його економічної діяльності і показує, наскільки ефективно воно керує власними фінансовими ресурсами, раціонально поєднує використання власних та позикових коштів й ефективно вкладає свій капітал.

Вирішальне значення для надання кредиту клієнту мають підсумки проведеної оцінки кредитоспроможності.

Очевидно, що особливе місце у кредитоспроможності потенційного боржника займає оцінка його фінансовий стан. Для кредитора вона означає зменшення ризику втрат через імовірність фінансової кризи у підприємства, тобто вірогідність повернення позики, для боржника – знання платоспроможності і довготривалої фінансової стійкості для розробки та прийняття стратегічних і тактичних рішень щодо забезпечення фінансовими ресурсами подальшого виробництва і реалізації продукції.

Актуальність теми дослідження пов’язана також з тим, що ефективна оцінка кредитоспроможності клієнта – це одне з найважливіших завдань банківської системи України. Кожному банку саме кредитні операції приносять найбільші доходи і від того, наскільки правильно будуть обрані методи і дотримані умови кредитування, в значній мірі залежить результат кредитної операції, особливо, коли банківська системи України переживає кризу.

Питання оцінки кредитоспроможності позичальника досліджували такі вітчизняні вчені-економісти: В. В. Вітлінський, В. В. Галасюк, І. С. Гуцал, О. В. Дзюблюк, А. О. Єпіфанов, Н. Е. Крупська, А. М. Мороз, С. В. Науменкова, М. І. Савлук, Я. І. Чайковський та ін. Серед зарубіжних вчених слід назвати праці Е. Брігхема, Л. Гапенські, В. О. Лі, В. В. Тена, Г. С. Панової та ін. Однак проблему не можна вважати достатньо вивченою, оскільки й досі в теорії і практиці немає єдиного підходу до визначення системи показників, що комплексно характеризували б кредитоспроможність позичальників.

Метою дослідження є теоретичне та практичне обґрунтування оцінки кредитоспроможності позичальника, а також розробка шляхів її удосконалення як ефективного інструмента системи кредитних відносин банківських установ з підприємствами-позичальниками.

Виходячи із мети в процесі написання проведення дослідження були поставлені наступні завдання для її реалізації:

- дослідити сутність понять „кредитоспроможність”, „оцінка кредитоспроможності”, „механізм оцінки кредитоспроможності”;

- узагальнити іноземний та вітчизняний досвід в сфері оцінки кредитоспроможності, визначити можливості вдосконалення універсальної методики, що використовується українськими банками

- розглянути концепції оцінки кредитоспроможності позичальника;

- здійснити оцінку кредитоспроможності конкретного позичальника з використанням методики одного із провідного банку України;

- надати шляхи удосконалення оцінки кредитоспроможності позичальника як інструмента системи кредитних відносин.

Об’єктом дослідження є кредитні відносини між банками та суб’єктами господарювання. Предметом дослідження є теоретичні і практичні аспекти оцінки кредитоспроможності позичальника.

Для досягнення поставленої мети використовувалися методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, наукової абстракції, спостереження і порівняння.

При проведені дослідження були використані законодавчі і інструктивні матеріали, роботи вітчизняних та зарубіжних авторів в даному напрямку, матеріали періодичних видань, а також фінансова звітність і аналітична інформація ВАТ “Сумський завод “Насосенергомаш”.

Дипломна робота містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел та додатки.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ КРЕДИТУВАННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

1.1.Сутність, роль, значення якісних критеріїв кредитоспроможності підприємства

Проблему оцінки кредитоспроможності позичальника і сам термін «кредитоспроможність» вивчали і розробляли вчені різних періодів, проте й досі серед них немає єдиної думки щодо формування сукупності кількісно-якісних показників, які б найповніше відображали доцільність позикового фінансування підприємств. Складність ситуації полягає у тому, що критерії, які формують сутність кредитоспроможності тісно переплітаються із показниками фінансово-господарського стану підприємства та сукупністю характеристик, які розкривають його забезпеченість фінансовими ресурсами: платоспроможністю, рентабельністю, фінансовою стабільністю та діловою активністю тощо. Крім того, досі залишається відкритим питання розробки методики аналізу кредитоспроможності з позиції позичальника, а не кредитора, що значно змінює вектор направленості аналітичних завдань і інформаційних потреб для підприємств різних галузей господарювання.

Перед тим як дати характеристику значення якісним критеріям кредитоспроможності підприємства, треба охарактеризувати поняття кредитоспроможності. Однак, вчені по-різному трактують це поняття [1 – 13] і внаслідок цього порізному підходять до його оцінювання.

Перед тим як розпочати розкривати сутність питання - значення, роль якісних критеріїв кредитоспроможності підприємства, можна розкрити поняття як кредитоспроможність.

Кредитоспроможність є комплексним поняттям і означає спроможність підприємства погашати заборгованість не лише в даний момент, а й у майбутньому. Високий рівень кредитоспроможності свідчить про те, що підприємство вчасно і в повному обсязі розраховувалось за усіма раніше отриманими позиками, має стійкий фінансовий стан, високий рівень платоспроможності, ліквідності та прибутковості, а також позитивний прогноз щодо погашення заборгованості у майбутньому.

Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти.

Перш ніж планувати залучення капіталу шляхом одержання банківської позички, фінансові служби підприємства повинні оцінити можливості отримання кредиту. Для цього доцільно провести аналіз відповідності параметрів діяльності підприємства критеріям кредитоспроможності, які вимагаються тим чи іншим банком.

Так, згідно з Положенням НБУ «Про кредитування» № 186 від 7 травня 2001 р., кредитоспроможність – це здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [9].

Сахарова М. [10] вважає, що характерною ознакою кредитоспроможності позичальника є його фінансовий стан. Це пояснюється тим, що фінансова стійкість позичальника дає упевненість в ефективності використовування позикових коштів та визначає здатність й готовність позичальника повернути кредит відповідно до умов кредитного договору.

Кумурчук Д. [6] стверджує, що визначення поняття «кредитоспроможність позичальника» полягає є його правовому забезпеченні та фінансовому стані, за результатами аналізу яких банк ухвалює рішення про початок (розвиток) або припинення кредитних відносин з позичальником.

На думку Когана Ю. [5], характерними рисами кредитоспроможності позичальника є:

1) довіра до позичальника;

2) чесність і порядність позичальника;

3) компетентність позичальника;

4) уміння передбачати зміни економічної кон'юнктури і користуватися ними;

5) спроможність своєчасно перебудовувати виробництво продукції (товарів, робіт, послуг) тощо.

На наш погляд, підхід Когана Ю. щодо визначення поняття «кредитоспроможність позичальника» має певні недоліки, основними з яких є:

1) найвагомішою характерною рисою кредитоспроможності позичальника є наявність матеріального забезпечення, а не рівень довіри до нього;

2) неможливість кількісно визначити рівень чесності позичальника, його порядність, компетентність тощо.

Бунге Н. [1] пов'язує кредитоспроможність позичальника із нерухомістю капіталу. Він стверджує, що в умовах мінливості та невизначеності ринкового середовища найкращою гарантією з боку позичальника щодо надання йому кредитних ресурсів є нерухоме майно.

Автори роботи [2] зазначають, що в основі кредитоспроможності позичальника знаходиться його здатність генерувати SC-потоки. При чому, вони акцентують, що SC-потік (solely cash flow) складається винятково з грошових коштів, на відміну від CF-потоку (cash flow), який є сумою грошових коштів та їх еквівалентів.

Чайковський Я. [12] схиляється до думки, що при визначенні кредитоспроможності позичальника основну увагу слід приділяти аналізу його операційної діяльності. Він пояснює це тим, що операційна діяльність нормально функціонуючого підприємства забезпечує притік грошових коштів, а інвестиційна та фінансова діяльності, як правило, пов'язані з відтоком грошових коштів. Окрім того, Кононенко О. відзначає, що в результаті операційної діяльності, зокрема від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), підприємство одержує достатньо грошових коштів, щоб мати можливість їх інвестувати, а також виплачувати відсотки по залучених кредитах.

На думку Гуцала І. [3] і Коваленко В. [4], кредитоспроможність, перш за все, пов'язана з ефективним процесом виробництва та реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і платоспроможністю як позичальника, так і його гаранта.

Носова О. [8] при визначенні поняття «кредитоспроможність» зосереджується на інвестиційній привабливості та репутації позичальника, його фінансовій позиції, розмірі капіталу та кредитній історії.

Левченко О. [7] наголошує, що складниками кредитоспроможності позичальника є:

1) матеріальні та фінансові можливості позичальника,

2) репутація позичальника;

3) гарантія іншої юридичної (фізичної) особи;

4) бажання і здатність позичальника своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за своїми коротко- та довгостроковими зобов’язаннями;

5) платоспроможність та фінансова стійкість позичальника.

В своїй роботі Табачук Г. [11] розглядає кредитоспроможність як рух грошових коштів,який забезпечує розвиток позичальника переважно за рахунок власних коштів, зважаючи при цьому на такі ознаки цього поняття:

1) платоспроможність;

2) мінімальний рівень підприємницького ризику.

Яструбецька Л. [13] також наголошує на тому, що в основі кредитоспроможності знаходиться рух грошових коштів позичальника, який забезпечує не лише його платоспроможність та фінансову незалежність, а й рентабельність, ділову активність тощо.

Кредитоспроможність – наявність у позичальника/контрагента банку передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і проценти за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [5].

Кредитоспроможність, – вважає Белих Л.П., – це спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг [9, с. 533].

У словниках подані такі трактування «кредитоспроможності»: наявність передумов для отримання кредиту, що підтверджують спроможність повернути його [10, c. 109]; система умов, що визначають спроможність залучати позиковий капітал і повертати його в повному обсязі в передбачені терміни [11]. Схожим до першого визначення є трактування Колєснікова В.І., який визначає «кредитоспроможність» як наявність у позичальника передумов,можливостей отримати кредит та повернути його в строк [12, c. 450].

Український науковець Л.О.Примостка зазначає, що під «кредитоспроможністю» слід розуміти здатність юридичної чи фізичної особи повністю і в зазначені терміни виконати всі умови кредитної угоди [13, c. 91].

Згідно Положення Національного банку України «Про кредитування» кредитоспроможність трактується як здатність позичальника в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [3], 3. Положення Національного банку України «Про кредитування», затверджене

Постановою Правління НБУ №246 від 28 вересня 1995 року / [Електронний

ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0246500-95

а згідно Постанови Правління НБУ «Про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» – як наявність у позичальника (контрагента банку) передумов для отримання кредиту та його здатність повернути кредит і відсотки за ним у повному обсязі та в обумовлені договором строки [4].4. Постанова Правління НБУ «Про порядок формування та використання резерву

для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків» //

Банківська справа в Україні: законодавчі і нормативні акти. – 2000. – Т. 8.

Кожен банк розробляє власні критерії та методики оцінки кредитоспроможності позичальника. Систематизуємо найтиповіші підходи до оцінки кредитоспроможності підприємства.

У науково-практичній літературі здебільшого виокремлюють кількісні та якісні критерії кредитоспроможності. Кількісні критерії пов’язані з оцінкою поточного та перспективного фінансового стану позичальника, а якісні виявляються на основі оцінки менеджменту підприємства та його ситуації на ринку факторів виробництва і збуту продукції.

У теорії і практиці немає єдності щодо пріоритетності того чи іншого елемента кредитоспроможності. Переважає думка, що кількісні та якісні чинники складають єдине ціле при оцінці потенційної здатності позичальника погасити заборгованість за кредитом.

Якісні критерії кредитоспроможності

Вважається, що якісні чинники досить важко оцінити і систематизувати: на це слід витратити більше часу і затрат, ніж на оцінку фінансового стану. Зазначені чинники досліджуються за двома напрямами: якість менеджменту та ситуація на ринку факторів виробництва і збуту продукції (товарів).

При оцінці рівня менеджменту увага концентрується на персональних і фахових якостях керівництва, а також на організації управління підприємством. Відповідні висновки робляться на основі вивчення інформації, яка характеризує:

- наявність і реальність довгострокової стратегії розвитку підприємства;

- уміння керівника чітко формулювати стратегічні цілі та концепцію розвитку підприємства;

- наявність та функціональну спроможність системи контролінгу;

- освіту, досвід та імідж керівництва;

- дотримання ділової етики, договірну та платіжну дисципліну підприємства;

- вміння менеджменту вчасно оцінювати підприємницькі ризики та вживати заходів щодо їх нейтралізації;

- внутрішній клімат, який склався на підприємстві, та виробничу дисципліну;

- рівень розмежування функціональних обов’язків працівників, наявність посадових інструкцій;

- плинність кадрів на ключових посадах.

Банківська практика свідчить, що в результаті суб’єктивних оцінок якість менеджменту систематично завищується [1]. Barrer R. Kreditgeschäft im Umbruch. — Bern; Stuttgart; Wien: Haupt, 1999. — S. 30.

Оцінюючи ситуацію підприємства на ринку факторів виробництва та збуту продукції, використовують результати галузевого аналізу, співбесіди з клієнтами позичальника, а також повідомлення засобів масової інформації. Основна увага при цьому концентрується на з’ясуванні таких питань:

- рівень відповідності якості товарів їх цінам і вимогам ринку;

- конкурентоспроможність продукції (на внутрішньому та зовнішньому ринках), конкурентні переваги;

- якість маркетингової політики та концепції збуту продукції;

- величина ринкового сегмента, який належить підприємству;

- управління товарним асортиментом (розробка нових видів продукції);

- основні споживачі готової продукції та їх частка в загальному обсязі реалізації;

- наявність замовлення на реалізацію продукції (робіт, послуг);

- залежність виробничо-господарської діяльності підприємства від постачальників сировини і матеріалів;

- рівень зносу основних засобів і необхідність їх оновлення;

- наявність ефективної системи логістики на підприємстві.

Глибина оцінки якісних критеріїв кредитоспроможності значною мірою залежить від строку, на який видається кредит.

Основними елементами аналізу якісних показників діяльності підприємства є:

1. Вивчення кредитної історії та оцінки показників, що характеризують діяльність підприємства на ринку і його співпрацю з контрагентами (термін функціонування підприємства за поточним профілем діяльності, джерела погашення кредиту, залежність від постачальників та покупців). Зазвичай, вітчизняні банківські установи не кредитують новостворені підприємства та неохоче співпрацюють з підприємствами, термін діяльності яких менший одного року. Аналізуючи співпрацю підприємства з контрагентами-постачальниками, банки беруть до уваги ступінь диверсифікації джерел постачання виробничих ресурсів і рівень залежності від тих постачальників, які не можуть бути замінені.

2. Дослідження ринкової позиції передбачає ознайомлення банку з такими аспектами діяльності позичальника, як володіння торговою маркою, конкурентоспроможність продукції і попит на неї, віддаленість від постійних постачальників та покупців.

3. Оцінка структури клієнтської бази позичальника: невелика кількість клієнтів у потенційного позичальника підвищує ризик кредитування, широка база клієнтів – зменшує кредитний ризик банку, адже з більшою ймовірністю гарантує реалізацію виробленої продукції та забезпечення прибутковості діяльності підприємства.

4. Ефективність менеджменту і наявність забезпечення (застава, гарантія, поручництво).

Практика господарювання свідчить, що на сьогодні рівень неповернення кредитів банкам залишається достатньо високим. Причиною цього є неплатоспроможність позичальників, а наслідками – підвищення фінансової ризикованості та зменшення ефективності господарської діяльності кредиторів. Одним із виходів з цієї ситуації є удосконалення методичного забезпечення щодо оцінювання кредитоспроможності позичальника.

Виходячи з вище викладеного, авторами цієї роботи було виконано узагальнення підходів вчених щодо визначення поняття «кредитоспроможність позичальника», що дозволило виявити такі його характерні риси (табл. 1).

Як видно з табл. 1, більшість вчених до характерних рис кредитоспроможності позичальника відносять:

1) фінансові можливості позичальника;

2) платоспроможність позичальника і гаранта;

3) рентабельність позичальника.

Через це автори цієї роботи під кредитоспроможністю розуміють безперервний та адаптований до просторово-часових змін процес трансформації капіталу (джерел фінансування господарської діяльності) в капітальні блага (матеріальні ресурси, готову продукцію, грошові кошти тощо), який здатен забезпечити інвестиційну привабливість позичальника, його фінансову безпеку, фінансову стійкість, фінансовий розвиток тощо.

Запропоноване визначення поняття «кредитоспроможність позичальника» потребує розроблення відповідного методичного забезпечення щодо його оцінювання, що є предметом подальшого дослідження авторів цієї роботи.

Список використаних джерел

1. Бунге Н. Особливості регулювання та аналіз діяльності комерційних банків / Н. Бунге // Банківська справа. – 2003. – № 2. – С. 43 – 45.

2. Галасюк В.В. Методика оцінки кредитоспроможності позичальників / В.В. Галасюк, В.В. Галасюк // Вісник НБУ. – 2002. – № 2. – С. 39 – 45.

3. Гуцал І. Мотиваційні фактори у забезпеченні ефективності кредитування / І. Гуцал // Банківська справа. – 2002. – № 3. – С. 38 – 45.

4. Коваленко В. Роль банківських формувань у розвитку малого та середнього бізнесу / В. Коваленко // Регіональна економіка. – 2002. – № 4. – С. 179 – 186.

5. Коган Ю. Регулирование деятельности коммерческих банков в современных условиях / Ю. Коган // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 97. – С. 55 – 58.

6. Кумурчук Д.И. Оценка кредитоспособности заемщика, кредитные риски в украинских банках / Д.И. Кумурчук // Культура народов Причерноморья. – 2007. – № 97. – С.

65 – 70.

7. Левченко О.М. Оцінка кредитоспроможності позичальників / О.М. Левченко // Економіка: проблеми теорії та практики. – 2001. – № 94. – С. 26 – 34.

8. Носова О.В. Оцінка інвестиційної привабливості України: основні підходи // Економіка і прогнозування. – 2003. – № 3. – С. 119 – 137.

9. Положення Національного Банку України «Про кредитування» № 186 від 7 травня 2001 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.rada.gov.ua.

10. Сахарова М.О. Фінансова стійкість комерційного банку: проблеми регулювання / М.О. Сахарова // Банківська справа. – 1996. – № 1. – С. 23 – 25.

11. Табачук Г.П. Механізм забезпечення кредитоспроможності підприємницьких структур / Г.П. Табачук // Фінанси України. – 2006. – № 5. – С. 36 – 45.

12. Чайковський Я. Аналіз кредитоспроможності позичальника банківської установи / Я. Чайковський // Журн. європ. економіки. – 2005. – № 3. – С. 328 – 346.

13. Яструбецька Л.О. Роль фактору грошових потоків в методиці визначення кредитоспроможності позичальника / Л.О. Яструбецька // Фінанси України. – 2005. – № 4. –

С. 54 – 58.

Банк до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом.

Кредитоспроможність підприємства : оцінка і шляхи забезпечення 📙 Дипломная → 🆔 8414