Облік коштів

ЗМІСТ

 

ВСТУП            7

1. Суть та функції грошей         9

2. Організація розрахунків  готівкою        13

3. Організація безготівкових  розрахунків       24

3.1 Порядок відкриття поточних рахунків у банку      24

3.2 Виписки банку, їх перевірка та обробка       28

3.3 Форми безготівкових  розрахунків та їх характеристика    30

4. Облік грошових коштів  ПП «Арома»        47

4.1. Коротка характеристика  підприємства       47

4.2. Характеристика системи  обліку на підприємстві      49

5.  Пропозиції щодо удосконалення бухгалтерського обліку на ПП «Арома»  72

ВИСНОВОК           74

ЛІТЕРАТУРА                           76

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Гроші – одне з найдавніших  явищ суспільства – відіграють важливу  роль у господарській діяльності людини. Вони завжди привертали до себе пильну увагу науковців.

Гроші – це багатофункціональна  економічна форма, за допомогою якої здійснюється облік вартості, обмін, платежі, накопичення вартості. Гроші  є одним з найбільш важливих розділів економічної науки. Вони є набагато більшим, ніж простий інструмент, що сприяє розвитку економіки. Добре діюча грошова система сприяє як повному використанню потужностей, так і повній зайнятості. Та навпаки, погано функціонуюча грошова система може стати головною причиною різких коливань рівня виробництва, зайнятості та цін в економіці.

На сучасному етапі, коли у більшості підприємств  грошових активів не вистачає, здатність  підприємства виживати напряму залежить від уміння управляти грошовими  потоками. До останнього часу управлінню грошовими активами у вітчизняній практиці не приділялося достатньої уваги. Але цей вид активів є найобмеженішим в сучасних умовах, і управління ним безпосередньо впливає на розвиток підприємства і формування кінцевих результатів його господарської діяльності. Тому грошові активи потребують посиленої уваги до себе з боку керівних органів підприємства. Управління ними ґрунтується на даних обліку через організацію і контроль за рухом грошових потоків, а також запасів грошових активів із точки зору ефективності платежів і оптимального забезпечення операційної діяльності підприємства фінансовими ресурсами. Цим і пояснюється актуальність даної роботи.

Метою дипломної роботи є більш детальне вивчення природи грошових коштів підприємства, а саме з’ясування поняття, принципи, систему грошових коштів; організації обліку грошових коштів, а також грошового обігу підприємства.

Предмет дослідження – облік операцій з грошовими коштами на підприємстві.

Об'єктом дослідження є приватне підприємство піцерія «Арома», основним видом діяльності якого є надання споживачам високоясного продукту (піца, салати, горячі закуски).

        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ОБЛІК КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

2.1. Суть та функції грошей

Для того, щоб краще  зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити  їхню роль. У зв’язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.

Традиційно в економічній  науці виділяють п”ять основних функцій грошей:

1) міра вартості;

2) засіб обігу;

3) засіб платежу;

4) засіб нагромадження;

5) світові гроші.

Цих п’ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси.

Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв’язок між товаровиробниками.

Для забезпечення виконання  грошима функції міри вартості держава  у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну  грошову одиницю розрахунків  – національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.

Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при  обміні товарів. У сфері товарного  обігу при купівлі-продажу товарів  гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов’язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.

Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші – центральний, найважливіший  у ринковому господарстві.

 Функція грошей  як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідельна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.

Функція грошей як засобу платежу відображає особливості  кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.

Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції  гроші вилучаються з товарного  обігу і нагромаджуються на банківських  рахунках. Такі заощадження є об’єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.

Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.

Говорячи про світові  гроші потрібно розглянути поняття  “конвертованість” валют. Здатність  національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах  грошових операцій по дійсному валютному  курсі називається конвертованістю (conversion (англ.) – перетворення).

На даний час повністю конвертованими вважаються лише не більше десяти валют світу, з них п'ять - вільно використовувані: долар США, німецька марка, японська йена, англійський фунт стерлінгів і французький франк. Саме ці валюти виконують функцію світових грошей в повному обсязі, виступаючи в якості міжнародного розрахункового і платіжного засобу в усіх видах операцій.

Українська гривня поки що не є конвертованою валютою, це пов’язано з недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям гривні та загальною нестабільністю фінансової ситуації в Україні.

Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед – як засобу обміну і засобу платежу). Такий характерний  для сучасної економічної науки  підхід – виводити суть грошей з їх функцій був визначений англійським економістом Дж. Хіксом, який сказав: “Гроші – це те, що використовується як гроші”.

Зі сказаного ним  можна виділити три основні властивості  грошей, що розкривають їх суть:

· гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;

· гроші виражають  мінливу вартість товарів. Через  них визначається ціна товару, а  це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;

· гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.

Рух грошей, що обслуговує реалізацію товарів, нетоварні платежі  і розрахунки в господарствах, являє  собою грошовий обіг.

Грошовий обіг підрозділяється  на дві сфери: готівковий і безготівковий.

Готівковий грошовий обіг -  рух готівки в сфері  обігу і виконання ним двох функцій (засобу платежу і засобу обігу)

Безготівковий обіг –  рух вартості без участі готівки: перерахування коштів по рахунках кредитних  установ, залік взаємних вимог і  ін.

Між готівковим и безготівковим обігом грошей існує тісна взаємна залежність: гроші постійно переходять з однієї форми обігу в іншу, змінюючи форму наявних грошових знаків на депозит у банках и навпаки.

Грошові кошти є конкретним об’єктом бухгалтерського обліку, оскільки вони пов’язані з виробництвом і обсягом суспільного продукту, а також його невиробничим споживанням.

 

2.2. Організація розрахунків готівкою

 

Основний документ, який регулює порядок ведення касових  операцій – це Положення про ведення  касових операцій в національній валюті України, затверджене ухвалою Правління Національного банку України від 15.12. 2004 р. №637.

Порядок організації  готівкових розрахунків підприємств  включає, зокрема, організацію зберігання наявних коштів в касі підприємства, порядок встановлення ліміту каси, порядок оформлення касових документів, у тому числі видачу готівки під звіт, ведення касової книги.

Розрахунки готівковими коштами підприємства між собою і з громадянами можуть здійснювати як за рахунок коштів, отриманих з кас банків, так і за рахунок виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг) і інших касових надходжень.

Якщо розрахунки проводяться  шляхом внесення готівки до установ  банків для подальшого переліку їх на рахунки підприємств (підприємців) або фізичних осіб, то такі розрахунки є для покупців (платників засобів) готівкою, а для підприємств – продавців (одержувачів засобів) –безготівковими.

Прийом, зберігання і  витрачання наявних грошових коштів на підприємстві здійснюється тільки через касу.

Касою називається приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також прийому, видачі, зберігання наявних засобів, інших цінностей і касових документів.

Ліміт залишку готівки в касі – це граничний розмір готівки, яка може залишатися в касі підприємства у неробочий час. Тобто зберігати в своїй касі готівку у неробочий час, підприємство має право тільки в межах затвердженого ліміту каси. Вся готівка, яка є в касі понад встановлений ліміт, в кінці дня обов'язково повинна бути здана в банк.

Відособлені підрозділи підприємств — можуть здавати готівку безпосередньо в каси такого підприємства або в будь-який банк для її перекладу і зарахування на банківські рахунки.

Здавати готівку можна  для зарахування на будь-який банківський  рахунок підприємства за його вибором.

Підприємство, яке має  поточні рахунки в декількох  установах банків, повинні самі на свій розсуд визначити яким з банків буде встановлений йому ліміт каси.

Кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи. Крім того, ліміт каси розраховується з обліком термінів здачі підприємством готівки для її зарахування на рахунки в банках. Такі терміни узгоджуються з банком і визначаються в договорах банківського рахунку між підприємствами і банками. При цьому повинні дотримуватися певні вимоги. (Додаток 1).

Встановлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відособлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх зведення відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства.

Ліміт каси підприємства встановлюють собі на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки  в касу або їх середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої їм особи.

При визначенні ліміту каси потрібно ураховувати наступне (додаток 2). 

Якщо ліміт каси встановлений з перевищенням граничних розмірів, то він вважається встановленим на рівні граничних розмірів. В цьому  випадку сума такого перевищення  вважається понадлімітною. Тобто, якщо, наприклад, підприємство встановить ліміт більший ніж показник середньоденної виручки (середньоденної видачі готівки), то ліміт все одно буде прийнятий на рівні середньоденної виручки (середньоденної видачі готівки), а не в більшій сумі, заявленій підприємством.

Якщо підприємством ліміт каси не встановлений (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. В цьому випадку вся готівка, що знаходиться в його касі на кінець робочого дня і не здані підприємством, вважається понадлімітними.

Встановлений ліміт каси і терміни здачі готівки можуть переглядатися у зв'язку із змінами законодавства або за наявності відповідних чинників об'єктивного характеру (зміни в надходженнях/витратах наявних, внутрішнього трудового розпорядку/графіка змінності і т. п.).

Готівкові кошти не вважаються понадлімітними в день їх надходження, якщо вони були здані в сумі, що перевищує  встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки не пізніше за наступний  робочий день банку (протягом операційного часу його роботи) або були використані підприємством (без попередньої здачі їх в банк і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби) наступного дня на господарські потреби.

Не вважаються понадлімітними в день їх надходження і ті наявні засоби, які поступили в каси підприємств у вихідні і святкові дні і були здані в сумі, що перевищує встановлений ліміт каси, в обслуговуючі банки на наступний робочий день банку (протягом операційного часу його роботи) і підприємства, або були використані підприємством (без попередньої здачі їх в банк і одночасного отримання з каси банку на вказані потреби) на наступний робочий день на господарські потреби.

Підприємства, розташовані  в населених пунктах, де немає  банків або операторів поштового  зв'язку, повинні здавати понадлімітну готівку для їх зарахування на рахунки підприємства в банку не пізніше за наступний робочий день незалежно від встановленого терміну здачі наявної виручки (готівки).

За перевищення встановленого  ліміту каси, згідно ст. 1 Указу № 436, до підприємства застосовуються санкції у вигляді штрафу в двократному розмірі суми виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Положенням №637 встановлено  певне обмеження в частині  здійснення готівкових розрахунків  підприємства з іншими підприємствами і підприємцями протягом дня. Так, сума платежу готівкою одного підприємства іншому підприємству (індивідуальному підприємцю) протягом одного дня поодинці або декільком платіжним дорученням не може перевищувати граничну суму, яка встановлюється окремим положенням НБУ. На сьогоднішній день така сума встановлена у розмірі 10 тис. грн.

Після оформлення надходження наявної виручки прибутковим касовим ордером потрібно також зробити прибутковий запис в касовій книзі. При заповненні касового ордера, дуже важливо, щоб в ньому були заповнені всі реквізити.

В прибутковому ордері обов'язково указується підстава для його складання (додаток 3), і в реквізиті "Додаток" перераховуються прикладені до нього документи, на яких ставиться штамп або напис "Сплачено" з вказівкою дати (число, місяць, рік). 

Прибуткові касові ордери повинні бути підписані головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Виправлення в прибуткових  документах не дозволяються.

Прибутковий касовий ордер повинен заповнюватися в одному екземплярі.

Видача готівки з  каси здійснюється на підставі витратних касових ордерів (типова форма № КО-2) або відповідним чином оформлених розрахунково-платіжних відомостей, підписаних керівником і головним бухгалтером підприємства або працівником підприємства, уповноваженим на це керівником.

До видаткових ордерів  можуть додаватися документи (заяви  на видачу готівки, рахунки, звіти про  використовування засобів, розрахунки і т. п.).

Для виведення залишку  готівки в касі не приймаються  видаткові касові ордери або видаткові  відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Особи, яких немає в  штатному розкладі підприємства, наявні видаються по видаткових касових  ордерах, виписуваних окремо на кожну  особу або по окремій видатковій відомості.

Видачу готівки касир здійснює тільки особі, вказаній у видатковому документі. Виняток становлять випадки, коли готівка видається за дорученням.

Довіреність залишається у касира і додається до видаткового касового ордера або видаткової відомості.

Видаткові документи  відразу ж після видачі по них готівки підписує касир, а на прикладених до них документах ставить штамп або напис "Сплачено" з вказівкою дати (число, місяць, рік).

Суми готівки, отримані в банку і не використані за призначенням протягом встановлених вище термінів, повертаються підприємством в банк не пізніше за наступний робочий день банку або можуть залишатися в його касі (в межах встановленого ліміту).

 

2.3. Організація безготівкових розрахунків

 

 Порядок відкриття поточних рахунків у банку

Усі юридичні особи, незалежно  від форм власності, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, що є суб'єктами підприємницької діяльності, — здійснюють між собою розрахунки за товари, роботи, послуги та цінні папери.

Для зберігання коштів і здійснення всіх видів розрахункових, кредитних і касових операцій юридичним особам — суб'єктам підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, а також фізичним особам банки відкривають рахунки.

Правовідносини, що виникають  у клієнтів банків під час відкриття поточних, депозитних, кредитних рахунків у національній та іноземній валюті, регулює Інструкція «Про відкриття банками рахунків в національній і іноземній валюті», затверджена постановою Правління НБУ від 18. 12. 1998 р. № 527.

Підприємства, їхні відокремлені підрозділи, фізичні особи (в тому числі фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності) можуть відкривати поточні та інші рахунки в будь-яких банках України та інших держав за власним вибором і за згодою цих банків. Власник рахунка протягом трьох робочих днів від дня відкриття або закриття рахунка повідомляє номер цього рахунка податковому органу за місцем своєї реєстрації і банкам, у яких уже мав відкриті рахунки в національній чи іноземній валюті. Поточні рахунки в національній валюті відкривають для підприємств, що здійснюють науково-дослідницьку, виробничу та іншу комерційну діяльність з метою одержання прибутку, мають основні та оборотні засоби і самостійний баланс. З поточного рахунка здійснюють операції, що забезпечують комерційну та іншу діяльність підприємства (розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надання та одержання послуг; одержання заробітної плати й сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані з забезпеченням власних матеріально-побутових потреб, та інші згідно із статутною діяльністю підприємства).

При відкритті всіх видів  рахунків банк повинен у триденний  строк повідомити про це податкову  інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка.

Для відкриття поточного  рахунка в банк подають такі документи:

1. Заяву про відкриття  рахунка. 

2. Копію свідоцтва  про державну реєстрацію підприємства у виконавчих органах влади.

3. Копію рішення про  створення, реорганізацію підприємства, засвідчену нотаріально або органом, що прийняв таке рішення.

4. Копію належним чином  зареєстрованого статуту (положення), засвідчену нотаріально. Установа  банку, в якому відкриваються  рахунки (субрахунки), робить відмітку про відкриття такого рахунка на примірнику статуту (положення), на якому зроблено відмітку податкової інспекції про реєстрацію підприємства в податкових органах, відтак цей примірник повертають власнику рахунка.

5. Копію документа,  який підтверджує, що підприємство взято на облік у податкових органах.

6. Картку зі зразками  підписів директора та його  заступника, головного бухгалтера та його заступника і відбитком печатки.

7. Копію документа  про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, який здійснює реєстрацію.

8. Копію документа  про реєстрацію в органах Фонду  соціального страхування України,  засвідчену нотаріально або органом, який здійснює реєстрацію.

Орендні підприємства додатково  подають нотаріально засвідчену копію договору про оренду. Суб'єкти підприємницької діяльності (повні командитні товариства, фермерські господарства, підприємці без створення юридичної особи тощо), наявність статуту для яких не передбачено законом, статут для відкриття рахунка не подають.

Картку зі зразками підписів та відбитком печатки подають усі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності (незалежно від форм власності), яким відкривають рахунки в установах банків.

Право першого підпису  належить керівнику підприємства, якому відкривають рахунок, а також іншим посадовим особам, уповноваженим керівником. Право другого підпису належить головному бухгалтеру та уповноваженим ним особам. У картці зі зразками підписів і відбитком печатки зазначають номер рахунка та ідентифікаційний код (номер) власника рахунка, підтверджений відповідними довідками статистичних або податкових органів.

2.3 Форми безготівкових розрахунків та їх характеристика

Безготівкові  розрахунки здійснюються за такими формами розрахунків:  
·платіжними дорученнями; 
· платіжними вимогами-дорученнями; 
· чеками.

Платіжне доручення - це письмове доручення власника рахунка перерахувати відповідну суму зі свого рахунка на рахунок отримувача коштів.

Платіжні доручення  застосовуються в розрахунках щодо місцевих, а також міжміських поставок за товари (роботи, послуги). Вони забезпечують максимальне наближення строків отримання товарно-матеріальних цінностей і здійснення платежу, прискорюють обертання оборотних коштів; запобігають виникненню кредиторської заборгованості в покупців. Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються також за нетоварними операціями. Це платежі до бюджету, цільових державних фондів; платежі кредитним установам, за банківськими позичками.

Розрахунки платіжними дорученнями здійснюються за такою схемою (Додаток 4).

1 - постачальник відвантажує  продукцію (виконує роботи, послуги); 2 - постачальник виставляє рахунок-фактуру  за продукцію, роботи, послуги; 3 - покупець подає до банку, що  його обслуговує, платіжне доручення; 4 - банк покупця списує з його  рахунка кошти; 5 - банк покупця повідомляє покупця - власника рахунка про списання коштів; 6 - банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне доручення на відповідну суму до банку постачальника; 7 - банк постачальника (отримувача коштів) зараховує кошти на рахунок постачальника; 8 - банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунка. Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунковому рахунку, крім доручень на перерахування до бюджету сум податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до державних цільових фондів.

Якщо постачальник (отримувач  коштів) не має рахунка в банку  або розрахунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі, підприємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним доручення через підприємства зв'язку. Гарантовані платіжні доручення застосовуються у разі переказу коштів на виплату заробітної плати працівникам, що заготовляють сільськогосподарську продукцію в населених пунктах, де відсутні банківські установи.

Так само переказують  окремим громадянам пенсії, заробітну  плату, авторський гонорар, витрати, пов'язані  з відрядженням, тощо. У таких  випадках підприємство-платник виписує  платіжне доручення, де визначено призначення вказаної суми, на підприємство зв'язку і передає його в банк. До доручення додаються бланки заповнених грошових переказів на отримувачів і загальний список отримувачів грошей.

Розрахунки платіжними дорученнями мають ряд позитивних сторін у порівнянні з іншими формами розрахунків, а саме:

• відносно простий і швидкий документооборот;
• прискорення руху коштів;
• можливість використання даної форми розрахунків за нетоварних платежів.

Платіжні вимоги-доручення - це комбінований розрахунковий документ, який складається з двох частин. Верхня частина - вимога підприємства-постачальника до підприємства-покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина - доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунка на рахунок постачальника. Цей розрахунковий документ заповнює постачальник (отримувач грошових коштів) і направляє покупцеві (платнику коштів). Покупець (платник коштів), коли він згоден оплатити товар (роботи, послуги), заповнює нижню частину цього документа і направляє його у свій банк (банк, який його обслуговує) для переказу акцептованої суми на розрахунковий рахунок постачальника. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями застосовуються переважно в міжміських розрахунках за відвантажені товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, їх не застосовують стосовно розрахунків претензійного характеру навіть тоді, коли вони випливають із реальних відносин щодо поставки товарів і надання послуг. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями можуть бути з акцептом або без акцепту. Платники мають право повністю відмовитися від акцепту платіжної вимоги-доручення, коли товари (послуги) не було замовлено; коли товари відвантажено не на погоджену адресу; коли їх доставлено з порушенням строку; коли вони недоброякісні, некомплектні; коли не погоджено ціну товару. Часткова відмова від акцепту платіжної вимоги-доручення можлива тоді, коли поряд із замовленими відвантажено і якісь додаткові товари; коли документально встановлено наявність недоброякісної або неукомплектованої частини товарів; у разі завищення цін, арифметичних помилок у товарно-транспортних документах тощо.

Основою відмови від  акцепту може бути також порушення  умов контрактів (угод). Про відмову  від акцепту платник зобов'язаний у встановлений строк повідомити банк і постачальника, зазначивши причини відмови. Відмова від акцепту не приймається банком, якщо її недостатньо мотивовано або мотиви суперечать законодавству чи інструкціям банку. Розрахунок за допомогою платіжної вимоги-доручення здійснюється за схемою(Додаток 5).

1 - постачальник відвантажує  продукцію покупцеві; 2 - разом з  документами на відвантажену  продукцію постачальник передає  платіжну вимогу-доручення на  оплату; 3 - покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуговує, для переказу коштів; 4 - банк покупця (платника коштів) списує з рахунка покупця кошти; 5 - банк покупця сповіщає випискою покупця - власника рахунка про списання коштів з його розрахункового рахунка; 6 - банк покупця направляє в банк постачальника платіжну вимогу-доручення; 7 - банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника (отримувача коштів); 8 - банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунка) про надходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунка). Розглянута форма розрахунків об'єднує розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.