Перевод технических терминов на украинский язык

Вступ

     В останні роки, у зв’язку з розширенням  політичних, економічних та наукових зв’язків України з іншими країнами світу, потік нової англомовної інформації швидко зростає. Про досягнення науки, техніки та економіки, новини культури та політики у світі, ми дізнаємось за допомогою англомовних публікацій, радіо, телебачення, мережі Інтернет, які у більшості випадків надходять у вигляді англомовної інформації. Тому не дивно, що до проблем англомовної термінології інтерес лінгвістів, а також спеціалістів різних областей науки та техніки непомірно зростає. Це пояснюється постійно зростаючим потоком англомовної інформації по найрізноманітнішим галузям знань, а також процесами міжнародної інтеграції та комунікації. Важливою особливістю сучасного етапу науково-технічного прогресу є взаємне проникнення спеціальної термінології з одних галузей в інші, а також більш активне використання спеціальних термінів у текстах, які адресовані не лише спеціалістам, але й широкому колу читачів. Таким чином, проблема перекладу науково-технічних термінів українською мовою дуже  важлива.

     Темою даного дослідження є «Відтворення технічних термінів в українському перекладі».

     Актуальність  дослідження  зумовлена необхідністю забезпечення точного і адекватного  перекладу технічної документації. Необхідно зазначити, що особливості термінів, а також їх перекладу українською мовою вивчалися багатьма лінгвістами, серед них Г.І. Беженарь, І.К. Белодед, І.Н. Волкова, М.Н. Володіна, Б.Н. Головін, Р.Ю. Коробін, А.С. Д’яков, Т.Р. Кияк, О.Д. Огуй, А.М. Науменко, В.П. Даніленко, Є.Г. Пиріков, Д.С. Лотте. та багато інших.. Але в той же час, багато питань пов'язаних з терміносистемами окремих галузей, а також проблема укладання спеціальних, галузевих словників лишаються невирішеними. Праці цих вчених слугували теоретичною базою даної роботи. Було виявлено основні українсько- та англомовної термінології та запропоновані певні методи перекладу. Однак технічна термінологія являє собою клас лексичних одиниць, який у зв’язку з швидкими темпами розвитку науково-технічного прогресу та розробки нових технологій постійно поповнюється. Дуже часто традиційні способи перекладу виявляються непридатними для передачі сучасних термінів. Вчені також розглядали граматичні та стилістичні особливості наукових текстів, які зумовлюють вибір шляхів до їх перекладу.

     Крім того, при перекладі технічної термінології необхідно враховувати таке явище як асиметрія лексико-семантичних систем двох різних мов – української та англійської, що призводить до існування гіперо-гіпонімічних зв’язків між одиницями вихідної мови та мови перекладу. Нажаль, цьому аспекту при перекладі технічних термінів у сучасному перекладознавстві приділялось недостатньо уваги.

     Об’єкт  дослідження – засоби перекладу технічних термінів з англійської мови на українську.

     Предмет дослідження – технічні терміни англійської та української мов.

     Мета  дослідження полягає у визначенні особливостей перекладу технічних термінів з англійської мови на українську.

     Завдання  дослідження:

• проаналізувати підходи вітчизняних та зарубіжних вчених-перекладознавців до визначення поняття технічних термінів;
• з’ясувати лексико-семантичні особливості термінів;
• визначити проблеми перекладу технічних термінів;
• охарактеризувати засоби й особливості перекладу технічних термінів;
• зробити аналіз особливостей перекладу технічних термінів з англійської мови на українську

     Методи  дослідження:

• опрацювання наукових джерел, присвячених вивченню технічних термінів;
• порівняльний аналіз підходів, що існують у сучасному перекладознавстві, до проблем перекладу технічних термінів;
• узагальнення досвіду вивчення проблем перекладу технічних термінів;
• метод зіставлення тексту перекладу з текстом оригіналу;
• метод суцільної вибірки на основі 286 прикладів для створення корпусу фактичного матеріалу;
• метод кількісного аналізу отриманих результатів.

     Практична цінність роботи полягає у дослідженні особливостей перекладу технічних термінів. Результати такого дослідження можуть виявитися корисними у перекладацькій діяльності та на заняттях з практики перекладу.

     У першому розділі роботи досліджено поняття терміну у перекладознавстві: зроблено аналіз підходів вітчизняних та зарубіжних науковців до визначення поняття терміну, визначено лексико-семантичні характеристики технічних термінів.

     У другому розділі роботи визначено  проблеми перекладу технічних термінів та розглянуто засоби передачі термінів українською мовою.  
 
 

РОЗДІЛ І

1.1 ПОНЯТТЯ «ТЕРМІНОЛОГІЯ», «ТЕРМІНОСИСТЕМА», «ТЕРМІН», «ПРОФЕСІОНАЛІЗМ»

     Відомо, що кажучи про термінологію лінгвісти  розрізняють: а) науку про терміни; б) фахову лексику в складі всіх слів мови або в) спеціальну лексику, яка обслуговує  певну галузь науки чи техніки [21, с.37].

     Немає в лінгвістиці також і загально визнаної дефініції поняття "термін". Це зумовлено багатьма факторами. Термін є невід’ємним елементом певної системи, якщо під системою розуміти сукупність елементів цілого, між котрими існує обов’язковий та тривкий зв’язок. Таким чином, системність є одною з найважливіших умов існування терміна. Термін може існувати лише як елемент терміносистеми, якщо під останньою розуміти впорядковану сукупність термінів, які адекватно висловлюють систему понять теорії, що описують певну спеціальну сферу людських знань чи діяльності [21, с.36-45].

     Виробнича діяльність потребує безпосереднього  спілкування людей, зайнятих у ній. Засобом цього спілкування, обміну думками, засобом, що сприяє розвитку тих чи інших галузей виробництва є єдина національна мова з її граматичною будовою, основним словниковим фондом та спеціальною, фаховою лексикою.

     Виникнення  і розвиток фахової лексики пов`язується зі спеціалізацією виробничої діяльності людей. Чим більше розвинена та чи інша галузь виробництва науки і техніки, тим більше вона має спеціальних термінів, і тим багатша її термінологія [26, с.182-183].

     Термінологічна лексика, яка є частиною словникового складу мови, все ж істотно відрізняється від загальновживаної. Більш того, деякі лінгвісти розрізняють також наукову й технічну термінологію. Так, Ж. Віньє та А. Мартен підкреслюють, що ця різниця зумовлена самими обставинами виникнення науки й техніки, оскільки техніка виникла, як результат довгої низки проб, які часто проводилися навмання, шляхом емпіричних пошуків ремісників та помилок; наука ж розвивалася своїм власним шляхом і, звільняючись від первинних містичних та релігійних уявлень, лише на початку 19-го століття завдяки своїм новим досягненням змогла надати нового імпульсу поширенню технічних знань. Тому "не можна вважати само собою зрозумілим, що наука і техніка належать до однієї і тієї ж галузі мислення і у мові можуть бути висловлені одними й тими самими лінгвістичними засобами… У кожному випадку мова використовує різні поняття і власні синтаксичні засоби" [18, с.11].

     Разом з тим, слід визнати, що в епоху  бурхливого розвитку науки і техніки  ці дві сфери людської діяльності розвиваються паралельно, взаємодоповнюють, взаємозбагачують одна одну, що виявляється також у взаємопроникненні особливостей їх мов. Сьогодні вже є більш логічним стверджувати існування мови науки, в межах якої міститься мова техніки.

     М. Зубков зазначає, що наукові поняття визначаються спеціальними словами - термінами, які складають основу наукової мови. Термін - це слово, або усталене словосполучення, що чітко й однозначно позначає наукове чи спеціальне поняття. Термін не називає поняття, як звичайне слово, а навпаки, поняття приписується терміну, додається до нього. У цій різниці вбачається відома конвенційність терміна, яка полягає в тому, що вчені чи фахівці тієї чи іншої галузі домовляються, що розуміти і яке поняття вкладати в той або інший термін.

     Отже, конкретний зміст поняття, визначеного  терміном, буде зрозумілим лише завдяки  його дефініції - лаконічному, логічному  визначенню, яке зазначає суттєві  ознаки предмета, або зазначення поняття, тобто його зміст і межі [10, с.134].

     Є.Г. Пиріков під терміном розуміє слово чи групу слів, яке має в межах окремої галузі чи спеціалізації конкретний і єдиний смисл, який виключає будь-яку можливість іншого розуміння чи тлумачення, яке б відрізнялося від розуміння, передбаченого автором [21, с.23].

     Отже, посилаючись на словник лінгвістичних термінів, під терміном ми розуміємо слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття з певної галузі науки, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя тощо [21, с.306-307]. Це визначення було взяте нами як основне.

     Специфіка термінів у тому, що вони однозначні у межах тієї термінологічної  системи, в якій уживаються, не зв`язані  з контекстом і стилістично нейтральні.

     Науково-технічна термінологія - це широкий прошарок лексики, що інтенсивно розвивається та активно взаємодіє з іншими прошарками словникового запасу мови, в першу чергу, із загальновживаною лексикою. Тому вивчення закономірностей утворення термінологічної лексики, її структури і семантики є одним з важливих завдань сучасної лінгвістики, в тому числі й перекладознавства.

     Усе це сприяло тому, що в надрах сучасної лінгвістики зародилася нова дисципліна - термінознавство, яка поступово  уточнює свої самостійні функції  на стикові декількох наук - лінгвістики, логіки й відповідних науково-технічних спеціальностей.

     Сучасна мова науки і техніки висуває  до термінів кілька вимог. Найважливіші з них:

• термін має відповідати правилам та нормам відповідної мови;
• термін має бути систематичним;
• для терміна характерна дефінітивність, тобто кожен термін зіставляється з чітким окремим визначенням, яке орієнтує на відповідні поняття;
• терміну властива відносна незалежність від контексту;
• термін повинен бути точним;
• термін має бути коротким, хоча дана вимога часто вступає в протиріччя з вимогами точності, тобто повноти терміна;
• термін має прагнути до однозначності в межах однієї терміносистеми;
• для термінології характерна синонімічність;
• терміни експресивно нейтральні [23, ст.38]

     Термін - це неізольована, залежна одиниця  загальновживаної мови, якості якої притаманні іншим одиницям мови та складають повноцінну частину загального складу мовлення, властивості якої проступають більш визначено та відповідають вимогам професійного спілкування та розуміння.

     Правильним  є розмежування "професіоналізмів" і "термінів", які разом складають поняття спеціальної підмови. Розташовуючись один поряд з іншим, терміни, мають більш упорядкований і нормалізований характер, тоді як професіоналізми є напівофіційними лексичними одиницями, які застосовуються вузьким колом спеціалістів, причому винятково в розмовній мові [23, ст.38].

     Професійною лексикою називають слова і мовні  звороти, що вживаються представниками певних професій, але не належать до термінів [23, с.38-39].

     Отже, професіоналізми - слова, характерні для  мови людей певних професій. Оскільки професіоналізми вживають для позначення певних понять лише у сфері тієї чи іншої професії, ремесла, промислу, вони не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми виступають як неофіційні синоніми до термінів. З-поміж професіоналізмів можна вирізнити науково-технічні, професійно-виробничі та ін. Вони доволі різноманітні щодо семантичних характеристик.

     На  відміну від термінів, професіоналізми  не мають чіткого наукового визначення й не становлять цілісної системи. Якщо терміни - це, як правило, абстрактні поняття, то професіоналізми - конкретні, тому що детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов’язані зі сферою діяльності відповідної професії.

     Здебільшого професіоналізми застосовуються в  усному неофіційному мовленні людей певного фаху. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони точно називають деталь виробу, ланку технологічного процесу чи певне поняття й у такий спосіб сприяють кращому взаєморозумінню (флешка – карта пам’яті, Ось – Операційна Система). У писемній мові професіоналізм вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклетах, інструкціях, порадах).

     Професіоналізми, як відомо, використовують також у  літературі з метою створення  професійного колориту, відтворення  життєдіяльності певного професійного середовища у своїх творах [10, с.145].

     Таким чином, поняття "термінологія", "терміносистема", "термін" та "професіоналізм" є достатньо визначеними у  сучасній лінгвістиці та перекладознавстві, що дозволяє проводити дослідження  в межах обраної нами теми.  

     1.2 ТЕРМІНИ ЯК ОСОБЛИВІ  ЛЕКСИЧНІ ОДИНИЦІ  ТА ОБ’ЄКТ ПЕРЕКЛАДУ 
 

     Традиційно  під терміном (від лат. terminus — межа) розуміють слово чи словосполучення, що означає поняття якої-небудь спеціальної області знань чи діяльності. Терміни – це одиниці природної чи штучної мови (слова, словосполучення, сполучення слів та букв-символів, сполучення слів та цифр-символів), що володіє особливою свідомою колективною домовленістю спеціальними термінологічними значеннями, достатньо точно та повно відображаючи основні ознаки відповідних понять [17, с 9].

     А. О. Іванов розуміє під термінами «слова чи словосполучення спеціальної (наукового, технічного та ін.) мови, створені (запозичені) для точного вираження спеціальних понять та означення спеціальних» [25, с 88].

     Термін — це спеціальне емоційно-нейтральне слово чи словосполучення, прийняте в певній професіональній сфері и використовується в особливих умовах. Термін передає назву точно визначеного поняття, що відноситься до тієї чи іншої області науки та техніки. У спеціальній літературі терміни несуть основне семантичне навантаження, займаючи головне місце серед інших загальнолітературних та службових слів. Термін також визначають як «слово чи словосполучення (створене на базі підрядних зв’язків), що має професійне значення, яке виражає поняття, що використовується у процесі пізнання та засвоєння певного кола об’єктів та відношень  між ними – з точки зору певної професії» [7, с 54].

     А. Н. Щукін відмічає, що на відміну від загальновживаних слів, терміни, як правило, однозначні, їм не властива експресія. Одні терміни втратили суто спеціальний характер і широко увійшли у різні частини мови, інші ж зберігають вузькоспеціалізований вжиток. Слово, яке виступає у якості терміна, часто має еквівалент у іншій мові, його семантизація здійснюється за допомогою перекладу [26, с 340].

     Терміни – це особливі слова. Зміст терміна можна представити як спеціальне, стилістично обмежене лексичне значення слова. За визначенням Л.С. Бархударова, термін – це «слово или словосочетание, связанное с понятием, принадлежащим какой-либо области знаний или деятельности» [5 с. 9]. Приналежність терміна до спеціальної лексики вторинна, термін, перш за все, відноситься до загального класу лексичних одиниць.

     Термін  являється членом певної термінологічної системи, яка відноситься до тієї чи іншої області науки, техніки, виробництва, та його концептуальний зміст визначається місцем у системі. Кожний термін має свою дефініцію (точне наукове визначення) на ряду з іншими термінами тієї ж області. Терміни, на відміну від «повсякденних» слів, всередині свого термінологічного поля зазвичай однозначні: одне й те ж саме слово може бути терміном різних областей знань, але це не полісемія, а омонімія. Терміни протиставлені загальній лексиці пов’язані з певною науковою концепцією: в них відображаються результати наукових досліджень та їх теоретичне осмислення.

     Значення  терміна відображає спеціальне поняття  у всьому обсязі, тобто з усіма  його ознаками. Представити спеціальне поняття – означає перерахувати всі ознаки цього об’єкта. Таким чином, термін – це знак, який використовується дня назви спеціального поняття, і воно, у свою чергу, є об’єктом дійсності.

     У науковій літературі достатньо детально вивчені специфічні ознаки термінів, таки, як наявність дефініції, тісний зв’язок з поняттям, тенденція до моносемії, відсутність експресії, стилістична нейтральність [22, с. 508]. Як і будь-яке слово, термін означає поняття, яке у свою чергу є уявленням про об’єкт, предмет, названий словом-терміном. Але на відміну від звичайного слова термін означає спеціальне поняття, яке відображає названий об’єкт дійсності у всій його повноті, в той час, як звичайне поняття є лише загальним уявленням об’єкта.

     Термін  зазвичай означає конкретне спеціальне поняття, і у цьому сенсі термін одностайний. В той же час у словнику можна знайти декілька визначень одного й того самого терміна. Наявність кількох визначень – це, як правило, результат використання терміна для назви спеціальних понять, які входять у різні поняттєві системи та підсистеми. Термінологічна багатозначущість легко знімається, так як достатньо визначити систему чи підсистему, до якої відноситься термін, і у цій системі у даного знака буде лише одне значення. Наприклад, англійський термін power («сила, потужність») має два основних значення: to apply power to…(electricity) «подавати струм на…» (електр.); и active power (mechanics)– активна потужність (механіка). У кожній із зазначених термінологічних систем  (electricity и mechanics) цей термін співвідноситься з певними спеціальними поняттями.

     Фактично, не всі терміни задовольняють цій вимозі навіть у межах однієї спеціальності, наприклад: engine — «машина, двигун»; oil — «олія, нафта». Ця обставина представляє труднощі для точного розуміння тексту і ускладнює роботу перекладача [24, с. 35].

     Безпосередньо пов’язана з одностайністю також  зворотна вимога, щоб кожному поняттю  відповідав лише один термін, тобто, щоб  не було термінів-синонімів зі співпадаючими  значеннями. Очевидно, що точна ідентифікація  об’єктів та понять ускладнена, коли одне і те саме називається по-різному, і навіть можлива плутанина через найменування одного і того самого явища різними словами. При цьому у термінології часто доводиться стикатися з явищем синонімії. У образотворчому мистецтві термін colour («колір», «фарба») має декілька синонімів для обох значень: hue, shade, tint, tinge для першого значення «колір» и paint, tint, dye для другого значення «фарба». 

     Однак В. В. Елисеева відмічає, що навіть у термінології абсолютні синоніми існують достатньо короткий час. Надалі проходить перерозподіл сем всередині членів ряду і синоніми починають розрізнятися по сфері використання (термін, стилістичне забарвлення тощо), або ж набувають новий смисловий відтінок в залежності від сполучуваності з іншими словами. У першому випадку вони стають стилістичними, у другому – відносними (або частковими) понятійними синонімами. Приклади формування стилістичних синонімів – розподіл сфер функціонування іменників valley і dale зі значенням «долина» [14, с. 25].

     Провести чітку межу між термінами та словами повсякденної мови неможливо через багатозначність цих слів. Наприклад, такі загальновідомі слова, які часто використовуються: atom – «атом», plastic – «пластмаса», vitamin – «вітамін», antibiotic – «антибіотик», не є термінами у загальновживаній мові, де наукове або технічне начало грає другорядну роль. З іншої сторони, такі прості слова, як water – «вода», earth – «земля», flame – «полум’я», liquid – «рідина», pressure – «тиск», є термінами у науковому або технічному контексті, коли несуть основне смислове навантаження.

     У термінах відображається найбільш точне, концентроване та економічне визначення наукової чи технічної ідеї. Наприклад, термін water («вода») — це наукове визначення хімічного зв’язку, молекула якого складається з двох атомів гідрогену та одного атому оксисену. Складний взаємозв’язок між словами загальновживаної мови і термінами, по справедливому твердженню А. Л. Пумпянського, ускладнює виявлення термінології окремих галузей наукової та технічної літератури [21, с. 12].

     Термінологія (як сукупність термінів) складає автономний сектор будь-якої національної мови, тісно пов’язаною з професійною діяльністю Терміни кожної гілки науки, техніки, виробництва формують свої системи, зумовлені, у першу чергу понятійними зв’язками професіонального знання при бажанні виразити ці зв’язки мовними засобами. Термінологічна лексика дає можливість найбільш точно, чітко та економно викладати зміст даного предмета і забезпечує правильне розуміння сутності питання.

     Системність терміну простежується крізь інші спеціальні поняття, які присутні у його визначенні. Будь-яке визначення починається з родового поняття, оскільки визначити будь-яке поняття – означає підвести його під більш широке. Наприклад, технічні терміни «machine»  («машина») і engine  («машина») визначаються через родове поняття device («механізм, пристрій»), що дозволяє віднести їх до понятійної системи devices, але вони будуть займати різні місця у цій системі, так як інші ознаки у них будуть різними: machine- «device that convert heat or other forms of energy into mechanical energy» (пристрій, що перетворює теплову або іншу форму енергії у механічну енергію), а engine - devices that perform mechanical work («пристрій, що здійснює механічну роботу»).

     У якості термінів можуть використовуватися як слова, що застосовуються виключно у рамках даного стилю, так і спеціальні значення загальнонародних слів. Терміни мають забезпечувати чіткі та точні вказівки на реальні об’єкти та явища, встановлювати однозначне розуміння спеціалістами інформації, яка передається. Тому, до цього типу слів висуваються особливі вимоги, у відповідності до яких терміни володіють специфічними рисами та характеристиками, які вирізняють їх з-поміж інших слів мови.

     Терміни, як специфічні лексичні одиниці мови – члени термінологічної системи, характеризуються такими особливостями: точність; однозначність; системність; об’єктивність; вмотивованість.

     Зрозуміло, що в науково-технічних матеріалах використовується не тільки спеціальна лексика. В них зустрічається велика кількість загальнонародних слів, які використовуються у будь-яких функціональних стилях. При перекладі таких лексичних одиниць перекладач зіштовхується з такими ж труднощами і застосовує для їх подолання такі ж прийоми, як і перекладачі художньої літератури. У науково-технічних матеріалах зустрічаються також лексичні елементи, більш характерні розмовному стилю, при передачі яких, перекладачу доводиться зіштовхуватися з необхідністю вибору експресивно-стилістичних варіантів. Тому, перекладачу науково-технічної літератури недостатньо мати знання лише з області термінології та спеціальної лексики. Як і будь-який перекладач, він має добре володіти усіма багатствами  мов, з якими йому доводиться мати справу [14, c 115].

     Питання про класифікацію термінів надзвичайно важливе при вирішенні проблем їх перекладу. Однак необхідно відмітити, що єдиної класифікації термінів у даний момент не існує, так як вчені класифікують ці лексичні одиниці за різними підставами. Розглянемо декілька підходів до класифікації термінів англійської мови. Найпоширенішими підставами для класифікації термінів є наступні:

• Джерело походження термінів;
• Сфера вжитку термінів;
• Структура термінів.

     1.3 ОСНОВНІ СПОСОБИ ПЕРЕКЛАДУ ТЕХНІЧНИХ ТЕРМІНІВ 

     У силу своїх специфічних особливостей, термінологічна лексика викликає об’єктивні труднощі у процесі перекладу. Звертаючись до терміну як до об’єкта перекладу, доводиться зачіпати такі області знань як теорія та практика перекладу, теорія інформації, лінгвістика та ін.

     Як  відмічає І. С. Алексеева, терміни – це «…саморегулируемый лексический аппарат, специально выработанный для передачи когнитивной информации. Термины однозначны, не обладают эмоциональной окраской и не зависимы от контекста. Эти три важных признака терминов ведут к решающим для переводчика выводам: для передачи терминов в научном тексте должны использоваться однозначные, не зависимые от контекста соответствия – эквиваленты. Значительная часть эквивалентов содержится в двуязычных специальных словарях. Замена терминов близкими по значению словами недопустима» [17, с 167].