Приватизація земель

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА  ХАРАКТЕРИСТИКА ЛИСИЧЕНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ СЛАВУТСЬКОГО РАЙОНУ ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ………………………………………………….8

1.1.Загальна інформація…………………………………………………………..8

1.2.Кліматичін умови……………………………………………………………..9

1.3.Геологічні умови…………………………………………………………….10

1.4.Ґрунтові умови……………………………………………………………….14

1.5.Характеристика водних  об’єктів……………………………………………17

1.6.Характеристика рослинного  світу………………………………………….17

1.7.Характеристика тваринного  світу…………………………………………..18

1.8.Склад земель Лисиченської сільської ради………………………………...18

РОЗДІЛ 2.ПОНЯТТЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЛІ, ЇЇ ЕТАПИ ТА ЗАКОНОДАВЧА БАЗА………………………………………………………..20

2.1 Поняття приватизації землі…………………………………………………20

2.2 Порядок приватизації земельних ділянок………………………………….22

2.3 Об’єкти та суб’єкти права власності на землю…………………………….24

2.4 Повноваження виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність та користування……………...25

2.5 Виникнення, перехід і припинення  права власності на земельну  ділянку……………………………………………………………………………29

2.6 Нормативно-правові акти, що регулюють  право власності………………32

2.7 Права та обов’язки сільськогосподарських землекористувачів………….33

2.8. Основні проблеми процесу  приватизації у виробничих умовах…………39

РОЗДІЛ 3. ПОРЯДОК НАДАННЯ ДІЛЯНОК У ВЛАСНІСТЬ ЗЕМЕЛЬ ДЕРЖАВНОЇ І КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ………………………………………………………………..42

3.1. Правовий порядок регулювання земельних ділянок сільськогосподарських підприємств та фермерських…………………………42

3.2 Порядок надання громадянам у власність земельних ділянок, що були у них в користуванні………………………………………………………………49

3.3 Порядок надання у власність земель в межах норм безоплатної приватизації за проектом землеустрою………………………………………...53

3.4 Встановлення обмежень (обтяжень), сервітутів при наданні земельних ділянок у власність………………………………………………………………61

РОЗДІЛ 4.ВСТАНОВЛЕННЯ (ВІДНОВЛЕННЯ) МЕЖ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В НАТУРІ…………………………………………………………..67

РОЗДІЛ 5. АВТОМАТИЗАЦІЯ ПОЛЬОВИХ ТА КАМАРАЛЬНИХ РОБІТ В ПРОЦЕСІ ПРИВАТИЗАЦІЇ……………………………………….79

5.1. Використання електронних тахеометрів при виконанні польових робіт.79

5.2. Обробка даних польових вимірювань з використанням сучасного програмного зебезпечення………………………………………………………82

РОЗДІЛ 6.ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ……………………………………………………………………95

6.1.Організація та управління охороною праці на підприємстві……………..95

6.2.Безпека праці при експлуатації персонального комп’ютера…………….109

6.3.Розрахунок природного освітлення……………………………………….112

6.4.Класифікація вибухо- та пожежонебезпечних зон приміщень………….115

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………119

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...122

ДОДАТКИ

1.Експлікація  земель Лисиченської сільської  ради за формою 6-зем

2.ГРАФІЧНІ МАТЕРІАЛИ

2.1. План існуючого використання  території Лисиченської сільської  ради

2.2. Схема розташування  земельних часток (паїв)

2.3. Проект надання ділянок  у приватну власність

2.4. Схема наданих у власність присадибних ділянок громадян

2.5. Розмічувальне креслення перенесення в натуру масиву земельних часток (паїв)

2.6. Індексна карта

ВСТУП

Приватизація земель різного  цільового призначення характеризується певними особливостями. Істотна  специфіка притаманна перш за все  приватизації земель сільськогосподарського призначення. Вона полягає в тому, що приватизація цих земель пов’язана з їх паюванням, яке започатковане Указами Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” та “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 р.

Землі сільськогосподарського призначення можуть приватизуватися  також приватними сільськогосподарськими юридичними особами шляхом викупу, якщо земельна ділянка перебуває  у них у постійному користуванні, або шляхом придбання землі у  держави чи територіальної громади  на основі договору купівлі-продажу. До таких осіб належать і фермерські господарства. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення можуть приватизуватися  громадянами України для ведення  особистого селянського господарства та садівництва. Садівництво може вестися  громадянами як у складі садівницького  товариства, що є юридичною особою (колективне садівництво), так і індивідуально, коли громадянин займається цим видом  діяльності окремо і незалежно від  інших громадян. Земельні ділянки, які  надаються садівницьким товариствам  для ведення громадянами колективного садівництва, складаються з двох частин: земель загального користування та земель, які власне використовуються для садівництва і закріплюються  за громадянами-членами садівницького товариства. Землі загального користування садівницького товариства передаються (приватизовуються) у власність товариству як юридичній особі, а земельні ділянки, закріпленні за його членами, приватизовуються останніми. Громадянин-член садівницького товариства, якому виділено земельну ділянку для садівництва, має право на її безоплатну приватизацію за умови, якщо її розмір не перевищує 0,12 га (ст. 121 ЗК) та якщо такий громадянин не отримав раніше земельну ділянку, призначену для індивідуального чи колективного садівництва, у приватну власність безоплатно. Приватизація земельної ділянки громадянином-членом садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства шляхом подання заяви до правління товариства або до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування.

Особливості приватизації земель житлової та громадської забудови полягають  у тому, що приватизація таких земель тісно пов’язана з приватизацією будівель і споруд, які розташовані на землях житлової та громадської забудови. Однак, не підлягають приватизації землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

За загальним правилом, якщо будівля чи споруда розташована  на земельній ділянці, яка належить до земель житлової та громадської  забудови, то приватний власник такої  будівлі чи споруди має право  на приватизацію земельної ділянки, необхідної для їх експлуатації, шляхом викупу. Однак, громадяни України, яким належать на праві власності жилі будинки з господарськими будівлями, індивідуальні гаражі та дачі, мають  право на безоплатну приватизацію земельних  ділянок під зазначеними об’єктами у межах норм безоплатної приватизації відповідно до ст. 121 ЗК України.

Певні особливості має  приватизація земельних ділянок  на яких розташовані багатоквартирні  жилі будинки, а також належні  до них будівлі, споруди та прибудинкові території. У разі приватизації громадянами  багатоквартирного жилого будинку  вони мають також і право на безоплатну приватизацію земельної  ділянки під будинком та навколо  неї. Розміри та конфігурація земельних  ділянок, на яких розташовані ці об’єкти, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Особливості приватизації земель промисловості, транспорту, зв’язку та енергетики. За загальним правилом, якщо підприємство промисловості, транспорту, зв’язку чи енергетики перебуває у приватній власності, то його власник має право на приватизацію земельної ділянки, необхідної для функціонування відповідного виробничого об’єкта. Однак, ЗК України (статті 83 і 84) містить заборону на приватизацію земель атомної енергетики та космічної системи, а також земель під державними і комунальними залізницями, об’єктами державної і комунальної власності повітряного та трубопровідного транспорту.

Особливості приватизації земель оздоровчого та рекреаційного призначення. З урахуванням того, що значна частина  оздоровчих та рекреаційних об’єктів (санаторії, пансіонати, кемпінги, яхт-клуби тощо) перебувають у приватній власності громадян та юридичних осіб, земельні ділянки під такими об’єктами можуть бути приватизовані.

За загальним правилом, приватизація земель оздоровчого та рекреаційного призначення здійснюється шляхом викупу, тобто за плату. Однак, земельні ділянки під такими об’єктами, як індивідуальні дачі, що належать громадянам на праві власності, можуть бути приватизовані ними безоплатно.

Особливості приватизації земель лісового фонду. Приватизація земель лісового фонду, за загальним правилом, заборонена. Однак, з цього правила є винятки. Якщо громадянин або юридична особа  приватизує земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення товарного  сільськогосподарського виробництва, у складі якої є замкнені (оточені  сільськогосподарськими угіддями) земельні ділянки лісового фонду загальною  площею до 5 га, то такі суб’єкти мають право на приватизацію зазначених земельних ділянок лісового фонду (ст. 56 ЗК). У таких випадках приватизація земель лісового фонду здійснюється у порядку, передбаченому для приватизації земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, ЗК України (ст. 56) передбачає ще одну підставу для  приватизації земель лісового фонду. Якщо громадянин чи юридична особа володіють  на праві користування земельною  ділянкою сільськогосподарського призначення  з деградованими або малопродуктивними  угіддями, то вони мають право приватизувати  таку земельну ділянку для залісення, тобто для закладення та вирощування  лісових насаджень. У разі приватизації деградованих і малопродуктивних угідь  для залісення орган влади, який прийняв рішення про їх приватизацію, у державному акті на право власності  на земельну ділянку, приватизовану  для залісення, зазначає нове цільове  призначення цієї ділянки як частини  земель лісового фонду.

Особливості приватизації земель водного фонду. Землі водного  фонду, як і землі лісового фонду, у переважній більшості випадків приватизації не підлягають. Дана заборона не поширюється на приватизацію невеликих  замкнених, тобто відокремлених  від інших водних об’єктів, природних водойм загальною площею до 3 га. Громадянин або юридична особа, на наданій у користування земельній ділянці яких знаходиться природна водойма площею до 3-х га, мають право приватизувати цю водойму. Орган влади, який прийняв рішення про виділення заяви (клопотання) про приватизацію водойми, також приймає рішення про відокремлення водойми в окрему земельну ділянку, площа якої разом з водоймою не повинна перевищувати 3 га, та змінити її цільове призначення на “землі водного фонду”. Приватизація земель під природними водоймами здійснюється безоплатно.

Особливості приватизації земель історико-культурного призначення. Земельний кодекс України (ст. 54) допускає можливість перебування земель історико-культурного  призначення у приватній власності. Особливості правового режиму таких  земель містяться у Законі України  “Про охорону культурної спадщини” від 8 червня 2000 р.. Згідно з цим Законом всі пам’ятки, тобто об’єкти культурної спадщини національного або місцевого значення, занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, крім пам’яток археології, можуть перебувати не тільки у державній чи комунальній, а й у приватній власності. Що стосується пам’яток археології, у тому числі тих, що перебувають під водою, то вони є державною власністю і приватизації не підлягають. Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, встановлює Верховна Рада України.

Громадяни та юридичні особи, яким належать на праві власності  об’єкти культурної спадщини і які додержуються встановлених законодавством вимог щодо використання земель історико-культурного призначення, мають право на приватизацію земельних ділянок, на яких розташовані такі об’єкти. Чинне законодавство не передбачає безоплатної приватизації зазначених земель, тому їх приватизація може здійснюватися за плату, тобто шляхом викупу громадянином чи юридичною особою, якій належить об’єкт культурної спадщини, відповідної земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу землі.

.

РОЗДІЛ 2.

ПОНЯТТЯ ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЛІ, ЇЇ ЕТАПИ ТА ЗАКОНОДАВЧА БАЗА

2.1. Поняття приватизації землі та її етапи

Приватизація землі - це зміна правового  статусу земель, за якої відбу-вається  їх перехід з публічної (суспільної) власності, суб’єктами якої є держава та органи місцевого самоврядування, у приватну власність, суб’єктами якої є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п.8 „Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі  та житлового фонду”, затвердженою Постановою ВРУ від 31.10.1991р. приватизація землі полягає у передачі громадянам України земельних ділянок у  приватну, колективну власність або  у довічне успадковуване використання.

Для сільськогосподарського використання земельні ділянки встановленого  розміру на повнолітнього члена  сім’ї надаються громадянам безоплатно. Ці розміри диференціюються по територіях з урахуванням якості землі, місцезнаходження ділянок та інших факторів. Безоплатна приватизація здійснюється за допомогою земельних бонів. Придбання земельних ділянок, розміри чи якість землі яких перевищують вказані у земельних бонах, у частині перевищення встановлених показників здійснюється за окремими умовами за власні кошти громадян.

Земельні ділянки для несільськогосподарського виробничого використання приватизовуються за плату, розміри якої встановлюються місцевими Радами народних депутатів. Надання земель у цьому випадку можливе після одержання згоди місцевої Ради та затвердження інвестиційного проекту і здійснюється під контролем державних органів відповідно до їх компетенції.

Земельні ділянки для побутового призначення надаються громадянам у довічне успадковуване використання. Громадяни сплачують при цьому  купівельне мито, а також щорічні  платежі за використання землі.

Пріоритетне право на придбання  земельних ділянок для сільськогосподарського використання мають селяни, що їх орендують, або ними користуються, а земель колгоспів і радгоспів - колгоспники  та працівники відповідних господарств.

При банкрутстві чи розформуванні  колгоспів та радгоспів право  на придбання їх земель для сільськогосподарського використання мають селяни та інші громадяни України, які мають  намір займатися сільськогосподарським  виробництвом.

При приватизації землі колгоспів  чи радгоспів у випадках, коли господарства продовжують функціонувати, частки землі, що приватизовуються, складають земельний фонд господарства. Частина земельного фонду господарства, що передається у власність селян безоплатно, виходячи з поданих ними земельних бонів, складає спільний земельний фонд безоплатної приватизації. Інша частина землі, яка використовується колгоспом чи радгоспом, підлягає викупу за встановлену плату. Вона також підлягає розподілу між колгоспниками чи працівниками радгоспів. Якщо ця частина землі не викуповується колгоспом чи радгоспом, то вона може бути ним орендована або надійти у фонд приватизації земельних ділянок для селян, що не працюють у колгоспі чи радгоспі, або іншим громадянам України.

Кошти, одержані від приватизації землі, направляються на формування фондів підтримки фермерських, кооперативних  та інших сільськогосподарських  підприємств.

Приватизація, це кілька етапний нормативно врегульований процес, в ході якого  відбувається передача земель державної  власності у власність громадян та юридичних осіб, і є сукупністю послідовних взаємодоповнюючих дій заінтересованих суб’єктів та відповідних державних органів.

2.2. Порядок приватизації земельних ділянок

Кожен громадянин України має право  на безоплатну приватизацію земельної  ділянки у межах визначених законом  норм. Така безоплатна приватизація здійснюється тільки один раз по кожному виду використання. Відповідно до статі 121 Земельного кодексу України громадяни України  можуть безоплатно отримати (приватизувати) земельні ділянки у межах таких  норм:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських  підприємств, розташованих на території  сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території відповідної ради розташовано декілька сільськогосподарських  підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих  підприємствах. У разі відсутності  сільськогосподарських підприємств  розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського  господарства - не більше 2,0 га;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 га;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 га, в селищах - не більше 0,15 га, в містах - не більше 0,1 га;

ґ) для індивідуального дачного  будівництва - не більше 0,1 га;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 га.

Статтею 118 Земельного кодексу передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, згідно з якою громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади  та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок  приймається у місячний строк  на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в  місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам  та організаціям на розробку проекту  приватизації земель.

Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому Земельним кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні  безоплатно у власність земельної  ділянки із земель державної або  комунальної власності для ведення  фермерського господарства, ведення  особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва  і обслуговування жилого будинку, господарських  будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів  у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної  районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації  або сільської, селищної, міської  ради за місцезнаходженням земельної  ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація  або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, і в разі згоди  на передачу земельної ділянки у  власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки  розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих  видів робіт, у строки, що обумовлюються  угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки  погоджується з органом по земельних  ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і  охорони культурної спадщини та подається  на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або  органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська  міська державна адміністрація або  сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки  у власність або залишення  заяви без розгляду питання вирішується  в судовому порядку.

Крім цього, згідно ст. 116 Земельного кодексу, громадяни та юридичні особи  набувають права власності та права користування земельними ділянками  із земель державної або комунальної  власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого  самоврядування та державних органів  приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.[2, 7]

2.3. Об’єкти та суб’єкти права валсності на землю

Об’єктом права власності є земельна ділянка. Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Суб’єктами права власності на землю є:

- громадяни та юридичні особи  - на землі приватної власності;

- територіальні громади, які  реалізують це право безпосередньо,  або через органи місцевого  самоврядування на землі комунальної  власності;

- держава, яка реалізує це  право через відповідні органи  державної влади на землі державної  власності.

Земельна ділянка може знаходитись  у спільній власності з визначенням  частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток спільної власності (спільна сумісна власність).[2]

2.4. Повноваження виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність та користування

Звертаючись до ст.122 Земельного Кодексу  України можна виділити такі повноваження виконавчої влади та органів місцевого  самоврядування щодо передачі земельних  ділянок у власність та користування:

- Сільські, селищні, міські ради  передають земельні ділянки у  власність або у користування  із земель комунальної власності  відповідних територіальних громад  для всіх потреб.

- Верховна Рада Автономної Республіки  Крим, обласні, районні ради передають  земельні ділянки у власність  або у користування із відповідних  земель спільної власності територіальних  громад для всіх потреб.

- Районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:

• сільськогосподарського використання;
• ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті;
• будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо) з урахуванням вимог частини шостої цієї статті, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

- Обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

- Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

- Рада міністрів Автономної Республіки Крим на території Автономної Республіки Крим передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст та за їх межами для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті, а також погоджує передачу таких земель у власність або у користування районними державними адміністраціями на їх території для будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

- Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтями 149, 150 Земельного Кодексу.[2]

Основні органи, до компетенції яких належать питання  земельних відносин

До таких органів належать:

1. Органи виконавчої влади:

·Кабінет Міністрів України;

·Рада міністрів Автономної Республіки Крим;

·Державні адміністрації;

2. Органи законодавчої влади:

• Верховна Рада України;
• Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
• Обласні ради;
• Київська та Севастопольська міські ради;
• Районні ради;
• Сільські, селищні, міські ради.

Компетенція рад  державних адміністрації та органів  місцевого самоврядування у галузі регулювання земельних відносин

Спираючись на ст.17 Земельного Кодексу  України розглянемо такі їх повноваження:

1) розпорядження землями державної  власності в межах, визначених  Земельним Кодексом;

2) участь у розробленні та  забезпеченні виконання загальнодержавних  і регіональних (республіканських) програм з питань використання  та охорони земель;

3) координація здійснення землеустрою  та державного контролю за  використанням та охороною земель;

4) підготовка висновків щодо  надання або вилучення (викупу) земельних ділянок;

5) викуп земельних ділянок для  суспільних потреб у межах,  визначених законом;

6) підготовка висновків щодо  встановлення та зміни меж  сіл, селищ, районів, районів  у містах та міст;

7) здійснення контролю за використанням  коштів, що надходять у порядку  відшкодування втрат сільськогосподарського  і лісогосподарського виробництва,  пов’язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок;

8) координація діяльності державних  органів земельних ресурсів;

9) вирішення інших питань у  галузі земельних відносин відповідно  до закону.

Компетенція органів  державної влади та місцевого  самоврядування щодо вилучення(надання) земельних ділянок

Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.