Управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства на прикладі Відкритого акціонерного товариства «Київський завод безалкоголь

1

Тема: Управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства

на прикладі Відкритого акціонерного товариства «Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка"

ЗМІСТ

ВСТУП ...................................................................................................................  3

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади управління фінансами, фінансовою діяльністю

та діагностикою фінансового стану підприємства ............................................ 5

1.1. Теоретичні аспекти фінансового управління підприємства ...................... 5

1.2. Сутність фінансового стану підприємства та методи його діагностики   21

1.3. Показники оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства .... 30

РОЗДІЛ ІІ. Дослідження фінансового управління та аналіз фінансового стану

підприємства ........................................................................................................ 36

2.1. Організаційно-технічна характеристика та оцінка фінансового

менеджменту підприємства ................................................................................ 36

2.2. Аналіз фінансово-майнового стану підприємства .................................... 46

2.3. Розрахунок показників фінансового стану підприємства та діагностика

ефективності фінансової діяльності підприємства ........................................... 62

РОЗДІЛ ІІІ. Шляхи та напрями покращення управління фінансами та

фінансовою діяльністю підприємства ................................................................ 68

3.1. Основні шляхи удосконалення управління фінансами та фінансовою

діяльністю підприємства ...................................................................................... 68

3.2. Обґрунтування шляхів удосконалення управління фінансами та

фінансовою діяльністю підприємства ................................................................. 73

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ .......................................................................... 83

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ....................................................... 89

ДОДАТКИ .............................................................................................................. 94

ВСТУП

Актуальність теми. Успішність та ефективність діяльності підприємств у довгостроковій перспективі, забезпечення високих темпів їхнього розвитку і підвищення конкурентноздатності в умовах переходу до ринкової економіки в значній мірі визначаються рівнем їхнього фінансового потенціалу і якістю керування їхньою фінансовою діяльністю.

Комплекс питань, зв'язаних зі здійсненням фінансової діяльності підприємства, вимагає досить глибоких знань теорії і практичних навичок в області обґрунтування фінансової стратегії, вибору ефективних форм розвитку його активів і капіталу, розробки цілеспрямованої програми реального інвестування і формування збалансованого портфеля фінансових інвестицій, керування грошовими потоками, забезпечення фінансової безпеки підприємства в процесі його розвитку. Цей комплекс питань містить у собі управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства.

Оцінюючи останні наукові дослідження та публікації можна відзначити зацікавленість вивчення та встановленням нових способів і підходів до управління економічними процесами.

В Україні практика ефективного фінансового управління знаходиться поки лише в стадії становлення, зіштовхуючись з об'єктивними економічними труднощами, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатнім рівнем підготовки фахівців до роботи в кризових економічних умовах. Подальше просування країни по шляху ринкових реформ і подолання кризових економічних тенденцій дозволить повною мірою використовувати теоретичні результати і практичний досвід управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства.

Проблема аналізу фінансового стану підприємства та його оцінки є актуальною і сьогодні, оскільки, з одного боку, він є результатом діяльності підприємства, тобто його досягнення, а з іншого – визначає передумови розвитку підприємства.

Потребу такого аналізу можна пояснити, насамперед, тим, що досить часто підприємства не здатні правильно оцінити свій фінансовий стан, що в майбутньому створює серйозні перешкоди для здійснення його ефективної діяльності. Тому це питання досліджували багато вітчизняних і зарубіжних науковців, зокрема Т.А. Обущак, О.Л. Хотомлянський, П.А. Знахуренко, О.А. Сметанюк та ін. Слід зазначити, що особливу увагу приділено питанням, пов'язаним не тільки з аналізом фінансового стану, а й з його оцінкою та управлінням.

Вважаючи важливість вивчення основних підходів до управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства, оцінки фінансового стану, актуальною для розкриття є тема: «Управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства».

Мета дипломної роботи – це систематизація теоретичних аспектів, прикладних даних щодо управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства для розробки удосконалень та оптимізації фінансового стану.

Завданнями роботи, є:

      висвітлення теоретичних засад управління фінансами, фінансовою діяльністю та діагностикою фінансового стану підприємства: розкриття теоретичних аспектів фінансового управління підприємства; висвітлення сутності фінансового стану підприємства та методів його діагностики; розкриття показників оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства;

      дослідження фінансового управління та аналіз фінансового стану підприємства: розкриття організаційно-технічної характеристики та оцінка фінансового менеджменту підприємства; аналіз фінансово-майнового стану підприємства; розрахунок показників фінансового стану підприємства та діагностика ефективності фінансової діяльності підприємства;

      розробка шляхів та напрямів покращення управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства: розкриття основних шляхів удосконалення управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства; обґрунтування шляхів удосконалення управління фінансами та фінансовою діяльністю підприємства.

Роботу виконано з використанням методу системного аналізу, порівняльного методу, статистичного методу.

Для виконання дипломної роботи використано нормативно-правові документи щодо регулювання фінансової діяльності підприємства, праці фахівців в сфері фінансів, фінансового менеджменту, фінансового аналізу, фінансову звітність досліджуваного підприємства Вiдкритого акцiонерного товариства "Київський завод безалкогольних напоїв "Росинка" за 2007-2009 рр.

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади управління фінансами, фінансовою діяльністю та діагностикою фінансового стану підприємства

1.1. Теоретичні аспекти фінансового управління підприємства

Зміни в економіці України, що пов'язані з переходом до ринкових засад господарювання, потребують нових способів і підходів до управління економічними процесами. Значною мірою це стосується і управління процесами формування та використання фондів фінансових ресурсів на рівні держави, підприємницьких структур, інших господарських об'єднань і громадян.

Отже, в сучасних умовах об'єктивно зростає роль фінансового управління як комплексу взаємопов'язаних управлінських рішень і заходів на різних рівнях управління фінансовими ресурсами [50].

Фінансове управління як наука сформувався в середині двадцятого століття в країнах з ринковою економікою за наступних передумов:

- були створені основи загальної економічної теорії ринкового господарства;

- рівень організації виробництва досяг високого розвитку у вигляді створення індустріального суспільства, в основу якого було покладено велике промислове виробництво й колективну форму власності;

- сформувалася ефективна система правових інститутів і ринкова інфраструктура;

- набула розвитку система національних і міжнародних фондових і фінансових посередників [50].

Серед наявних в економічній літературі точок зору на сутність і зміст фінансового управління особливу увагу заслуговують ті, автори яких визнають активний вплив управління на ефективність господарювання економічних суб'єктів. Адже фінансове управління, базуючись на досягненнях управлінських наук, усіх прогресивних перетворень у практиці господарювання зарубіжних і вітчизняних підприємств, спроможний змінювати систему цінностей, пріоритети і тенденції розвитку економічних суб'єктів. Із ним пов'язують упровадження принципово нових форм і методів фінансової роботи, використання сучасних механізмів фінансового ринку.

Крайник О.П. та Клепикова З.В. дотримуються думки, що основні завдання фінансового управління підприємницьких структур вирішуються за допомогою раціонального управління потоками їхніх фінансових ресурсів, і вважають за доцільне виділити в його структурі три складові:

- операційне управління (управління поточною діяльністю);

- інвестиційне управління (управління підготовкою, розробкою та реалізацією інвестиційних проектів); 

- власне фінансове правління (управління джерелами фінансування) [23, c. 65].

На погляд Ремньова Л.М., такий класифікаційний підхід ще більше звужує сферу застосування фінансового управління. Адже попри те, що на практиці фінансове управління реалізується через окремі елементи, які є відносно самостійними комплексами управлінських завдань, максимальний результат від управлінських дій, або так званий синергійний ефект, досягається лише за умови комплексного використання і взаємодії усіх складових [36, c. 32].

Багато хто з авторів намагається довести відмінність між термінами "фінансовий менеджмент" (фінансове управління) та "управління фінансами". Так, зокрема, Уліна С.Л. вважає, що фінансовий менеджмент як термін американського походження можна застосовувати лише тоді, коли йдеться про бізнес, тобто про управління фінансово-економічними процесами комерційної організації. На її думку, управління фінансами – поняття ширше у порівнянні з фінансовим менеджментом, оскільки воно має місце у всіх економічних формаціях, у тому числі й у плановій економіці, і може здійснюватися як на рівні держави, так і на рівні комерційних і некомерційних організацій [40, c. 41].

Процес управління фінансами базується на використанні механізмів фінансового менеджменту, складовою яких є правове і нормативне забезпечення управлінських рішень. Через розробку системи законів та інших нормативних актів держава проводить відповідну фінансову політику і здійснює регулювання фінансово-господарської діяльності підприємств економічними методами. (рис 1.1) [50].

Рис. 1 Механізм фінансового менеджменту

Правові основи фінансів суб’єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституцією України регламентується право громадян на здійснення будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненої законом.

Планування є важливим елементом фінансового менеджменту і пронизує усі етапи розвитку будь-якого підприємства. Сам процес створення фірми починається з ідеї, яка втілюється у життя за допомогою розробки планового проекту, і завершується побудовою сильного фінансового плану діяльності і розвитку підприємства. Тому саме для того, щоб забезпечити фінансову стабільність фірми методологія фінансового менеджменту повинна бути вміло і вдало застосована на практиці, забезпечуючи ефективне управління фінансовими ресурсами [16, c. 219].

В умовах ринкової економіки конкурентоспроможність будь-якого підприємства може забезпечити тільки ефективне управління рухом його фінансових ресурсів. Для того щоб ефективно управляти фінансовими потоками, необхідно не тільки володіти методологією фінансового менеджменту, а й вміти використовувати її на практиці. В процесі управління діяльністю підприємства планування є одним з найважливіших таких методів реалізації напрямів розвитку підприємства і підвищення ефективності його діяльності.

Саме тому розробка ефективного фінансового плану відповідно до реальних фінансових можливостей підприємства є надзвичайно важливим елементом фінансового менеджменту, що може забезпечити підприємству сталі доходи.

Проблеми фінансового планування досліджують вітчизняні і зарубіжні вчені, зокрема, І. Бланк [11], О. Васюренко [12], Д. Кислов [18], Г. Кірейцев [17], О. Ковалюк [20], В. Марцин [26], В. Подчесова [12] та ін.

Оскільки планування є важливим елементом фінансового менеджменту, подамо його визначення. У науковій літературі цей термін має різне трактування, наприклад, фінансовий менеджмент – це система принципів, засобів та форм організації грошових відносин підприємства, спрямована на управління його фінансово-господарською діяльністю, в яку входять [43, c. 54]:

- розроблення і реалізація фінансової політики підприємства;

- інформаційне забезпечення (складання і аналіз фінансової звітності підприємства);

- оцінка інвестиційних проектів і формування “портфеля” інвестицій;

- поточне фінансове планування та контроль.

Або фінансовий менеджмент – це система управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів господарюючого суб’єкта й ефективним кругообігом його коштів [44, c. 12].

Фінансовий менеджмент – це процес формування, планування, розподілу і контролю за ефективним використанням фінансових ресурсів в процесі реалізації фінансово-господарської діяльності на підприємстві, а також технології управління фінансовою діяльністю країни на загальнодержавному рівні, в процесі реалізації поставлених цілей.

Однією з найважливіших проблем фінансового менеджменту для вітчизняних підприємств залишається недостатня ефективність організації, забезпечення та управління їх фінансовими ресурсами, іншими словами їх фінансового планування. Це можна пояснити, з одного боку, сучасним кризовим станом економіки і необхідністю вирішення найважливіших завдань, а з іншого, – відсутністю відповідних фахівців у даній сфері [16, c. 220].

Без реального фінансового планування економіка розвиватися не може. Плани складають на різних рівнях. Прикладом фінансового плану держави є державний бюджет, підприємства – бізнес-план.

Як показує практика, саме в умовах фінансової нестабільності як підприємств так і економіки в цілому, доцільність в сильному плануванні зростає.

Фінансове планування – діяльність, пов’язана з управлінням фінансами та спрямована на забезпечення стійкого фінансового стану і підвищення рентабельності підприємства. Об’єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, що утворюються в процесі розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту. Фінансовий план – це план формування, розподілу і використання фінансових ресурсів.

Фінансове планування покликане виконувати такі завдання [41, с. 71–72]:

- визначити обсяг та джерела фінансових ресурсів по всіх централізованих і децентралізованих фондах коштів, їхній розподіл між виробничою сферою та сферою послуг. Домагатися усунення дефіцитності шляхом максимальної мобілізації внутрішніх фінансових ресурсів і зменшення видатків, що не є першочерговими;

- стимулювати зростання виробництва і підвищення його ефективності, поліпшення якості продукції і підвищення на цій підставі добробуту населення;

- зосереджувати фінансові ресурси на найважливіших напрямках економічного і соціального розвитку;

- активно впливати на формування раціональної структури матеріального виробництва і визначення науково обґрунтованих пропорцій у національній економіці шляхом індикативного планування;

- пов’язувати головні параметри фінансових планів з іншими показниками плану економічного і соціального розвитку, забезпечувати збалансованість матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, стійкий фінансовий стан підприємств, господарських організацій;

- визначити фінансові взаємовідносини об’єднань і підприємств між собою та з фінансово-кредитною системою;

- виконувати попередній, поточний і наступний фінансовий контроль за доцільним та ефективним використанням державних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на всіх рівнях господарювання.

Головним завданням фінансового планування є забезпечення стійкості орієнтації в отриманні оптимальних прибутків та самофінансування виробничо-технологічної діяльності, контроль кредитних, бюджетно-кошторисних, інвестиційних показників і витрат, стандартизації обліку в системі виробничого (операційного) та фінансового управління для досягнення внутрішньої збалансованості та динамічної рівноваги, спрямованої на забезпечення рентабельності виробничої діяльності [12, с. 30].

Фінансове планування є необхідним для фінансового забезпечення розширення кругообігу виробничих фондів, досягнення високої результативності виробничо-господарської діяльності, створення умов, які забезпечили б платоспроможність та фінансову стійкість підприємства. Ринок ставить високі вимоги до якості фінансового планування, оскільки нині за негативні наслідки своєї діяльності відповідальність нестиме само підприємство. За нездатності врахувати несприятливу ринкову кон’юнктуру підприємство стає банкрутом і підлягає ліквідації з відповідними негативними наслідками для засновників [34, с. 78].

Без фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріально-технічної бази, соціальний розвиток колективу та фінансову стабільність і економічний розвиток підприємства загалом. Жоден з інших видів планування не може мати для підприємства такого узагальнюючого, глобального значення, бо саме фінанси охоплюють усі без винятку сторони й ділянки його функціонування.

Основними принципами фінансового планування є [16, c. 220]:

- наукова обґрунтованість, яка передбачає проведення розрахунків фінансових показників на основі певних методик, з врахуванням кращого досвіду; використання засобів обчислювальної техніки, економіко-математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір найоптимальнішого з них;

- єдність фінансових планів полягає в єдності фінансової політики, єдиному підході до розподілу валового національного доходу, єдиній методології розрахунку фінансових показників та ін.;

- безперервність, яка означає взаємозв’язок перспективних, поточних і оперативних фінансових планів;

- стабільність, тобто незмінність показників фінансових планів.

В процесі здійснення фінансового планування повинні бути присутніми наступні етапи: аналіз поточного фінансового стану підприємства та економічної ситуації загалом; прогнозування майбутніх значень планових показників, спираючись на отриманий аналіз попереднього етапу та з допомогою економічних показників; розробка та складання фінансових планів, внесення доцільних коректив у процесі реалізації та контроль за їх виконанням. Усі етапи є важливими, слід дотримуватись їх послідовності, тому що без них не може бути реалізованим ефективне фінансове планування. Вважаємо, що поряд з усіма етапами фінансового планування, особливе значення слід приділити контролю виконання планових показників, зокрема статей, які відображають використання фінансових ресурсів. Адже хоча б одна чи декілька незапланованих незначних статей витрат можуть внести значні корективи у процес реалізації фінансового плану. І як результат – зменшення чистого прибутку, а відтак – відхилення від виконання планових показників [16, c. 221].

Щодо методики фінансового планування, то тут широко застосовуються методи економічного аналізу, коефіцієнтів, нормативний, балансовий метод, а також економіко-математичні методи.

Метод коефіцієнтів, або екстраполяції передбачає розповсюдження встановлених у минулому тенденцій на майбутній період або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об’єктів, які самі не були досліджені. Цей метод використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей в зв’язку з інфляцією, при плануванні прибутку, величини власних оборотних коштів та ін. [16, c. 221].

Перевага методу коефіцієнтів полягає у його простоті, водночас цьому методу притаманний суттєвий недолік. Справа в тому, що разом з коефіцієнтами, які використовуються при плануванні фінансових показників, механічно на наступний період переносяться всі недоліки, що мали місце в попередній період; внутрішні резерви, як звичайно, не вишукуються. Нормативний метод у фінансовому плануванні позбавлений вказаного недоліку; він передбачає розрахунок фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів. Це – нормативи утворення фондів грошових коштів, норми амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів в бюджетних установах та ін. [16, c. 222].

Суть нормативного способу фінансового планування полягає в тім, що на основі встановлених фінансових норм та техніко-економічних нормативів розраховується потреба суб’єкта підприємницької діяльності у фінансових ресурсах та визначаються джерела цих ресурсів. Згаданими нормативами є ставки податків, ставки зборів та внесків, норми амортизаційних відрахувань, норми оборотних коштів. Норми та нормативи бувають галузевими, регіональними та індивідуальними [17, c. 206].

За використання розрахунково-аналітичного методу планові показники розраховуються на підставі аналізу фактичних фінансових показників, які беруться за базу, та їх зміни в плановому періоді.

Зміст балансового методу полягає в тім, що не тільки балансуються підсумкові показники доходів і витрат, а для кожної статті витрат зазначаються конкретні джерела покриття, в результаті чого досягається збалансованість плану. В сучасних умовах цей метод набуває особливого значення, тому що всі видатки підприємств залежать від зароблених коштів; підприємства стали повністю самостійними і повинні розраховувати тільки на власні надходження, а не на допомогу держави чи міністерства.

Прикладом застосування балансового методу у фінансовому плануванні є баланс доходів і витрат підприємства – поточний фінансовий план, який розраховується на рік з розбивкою по кварталах. Оскільки підприємствам надана самостійність у плануванні, складається він у довільній формі, яку вони вважають необхідною для себе [16, c. 222].

У фінансовому плануванні (крім уже згадуваних способів розрахунків) необхідно широко використовувати економіко-математичне моделювання. Цей спосіб уможливлює знаходження кількісного вираження взаємозв’язків між фінансовими показниками та чинниками, які їх визначають. Економіко-математична модель – це точний математичний опис чинників, які характеризують структуру та закономірності зміни даного економічного явища і здійснюються при допомозі математичних прийомів. Моделювання може здійснюватися за функціональним та кореляційним зв’язком. Економіко-математичне моделювання дає змогу перейти в плануванні від середніх величин до оптимальних варіантів. Підвищення рівня наукової обґрунтованості планування потребує розробки кількох варіантів планів, виходячи з різних умов та шляхів розвитку підприємства з наступним вибором оптимального варіанта фінансового плану [34, с. 301].

Напрямками удосконалення фінансового планування можуть бути [16, c. 222]:

- забезпечення стабільних умов господарювання, а отже стабільних податків, зборів, подолання інфляції;

- підвищення ролі перспективного фінансового планування, яке в останній час майже не використовується через наявність негативних тенденцій в розвитку економіки і неможливості точних розрахунків фінансових показників. Разом з тим, як окремі господарюючі суб’єкти, так і території країни в цілому зацікавлені у фінансовому плануванні на перспективу, тому що багато економічних процесів (зокрема по розширеному відтворенню) виходять за межі одного року і потребують свого обґрунтування;

- широке застосування економічних нормативів, електронно-обчислювальних машин, економіко-математичних методів, автоматизованих систем управління у фінансовому плануванні;

- дальше розширення прав суб’єктів господарювання, органів місцевого самоврядування у фінансовому плануванні;

- уніфікація фінансових планів в окремих сферах діяльності.

Отже, фінансове планування, як і планування в цілому, сьогодні проводиться на державних (там воно є обов’язковим) і деяких великих підприємствах, а на середніх і малих воно майже не проводиться зовсім. Однак фінансове планування, як і планування зокрема безумовно потрібні для вітчизняних підприємств. Планування повинно здійснюватися на всіх підприємствах незалежно від розмірів і форм власності. Проте підхід фінансових менеджерів до планування на своєму підприємстві повинен бути чисто індивідуальним, враховуючи особливості діяльності, стан розвитку фірми, а також відповідно вибрану стратегію.

Без фінансового планування не може бути досягнутий той рівень управління виробничо-господарською діяльністю підприємства, який забезпечує йому конкурентоспроможність та успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріально-технічної бази, соціальний розвиток колективу та фінансову стабільність і економічний розвиток підприємства загалом.

У систематизованому вигляді правове забезпечення фінансового менеджменту вітчизняних підприємств представлено в табл. 1.1 [50].

Таблиця 1.1

Правове забезпечення фінансового менеджменту вітчизняних підприємств