Управління фінансовими потоками підприємства

ВСТУП

Актуальність  теми. Важливим стратегічним орієнтиром для кожного підприємства була і залишається підтримка власної фінансової стійкості в умовах кризових тенденцій та явищ. В свою чергу це передбачає прийняття якісних управлінських рішень, що базуються на обґрунтованих результатах фінансового аналізу, який є невід'ємною частиною системи антикризового управління. Така система існує у вигляді відповідного механізму, що володіє параметрами гнучкості, адаптивності та своєчасності реагування. Відповідність цих параметрів економічним реаліям визначається ефективністю діагностики фінансового стану підприємства.

Актуальність теми зумовлена  нагальною потребою удосконалення теоретичних підходів до фінансової  діагностики стану підприємств та  необхідністю подальшого розвитку інноваційних методик фінансової діагностики підприємств.

Теоретико-методологічні  засади економічної діагностики  стану підприємства викладені в  працях вітчизняних і зарубіжних вчених. Зокрема, вивченню актуальності та розкриттю сутності досліджуваного явища  приділили увагу Т.О. Загорна, Т.Д. Костенко, Є.О. Підгорна, В.С. Рижиков, В.А. Панков, А.А.Герасимов, В.В.Ровенська, О.О. Гетьман, В.М. Шаповал, В.В. Баранов, Т.Б. Бердникова, М.М. Глазов, О.Г. Дмітрієва та ін.

Проблемам  діагностики  фінансового  стану  підприємства  присвячені  праці таких вчених, як О.А. Сметанюк, Н.С. Назаренко, Н.М. Вєтрова, Ю.С. Копчак. Методичні підходи, принципи та методи діагностики розглядаються  у працях С.В. Приймак, О.В. Раєвнєвої, С.О. Степуріної і О.Є. Найденко та ін.

Мета магістерської роботи полягає в поглибленні теоретичних засад фінансової діагностики стану підприємства та удосконаленні методичних підходів до фінансової діагностики підприємства.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких завдань:

1. визначити сутність фінансової діагностики стану підприємства;
2. дослідити методичні підходи та провести аналіз вітчизняної практики  діагностики фінансового стану підприємств;
3. систематизувати показники для діагностики фінансово-економічної стійкості підприємств;
4. проаналізувати фінансову діяльність підприємства;
5. визначити перспективні напрямки удосконалення діагностики фінансового стану підприємства;
6. розкрити особливості фінансової діагностики підприємства на основі рейтингової оцінки;
7. розрахувати факторну модель діагностики фінансового стану підприємства.

Об’єктом дослідження є фінансово-господарська діяльність підприємства. 

Предметом дослідження є методичний інструментарій фінансової діагностики стану підприємств. 

Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи: дедуктивний – для дослідження теоретичних аспектів фінансової діагностики та розвитку підприємств; емпірично-статистичні методи – у процесі аналізу переваг та недоліків різних методичних підходів до фінансової діагностики; економіко-статистичного аналізу – у процесі аналізу фінансового стану підприємства; методи економіко-математичного моделювання – у процесі моделювання фінансової діяльності підприємства.

Інформаційною базою  дослідження слугували законодавчі акти, нормативно-правові документи,  підручники та монографії вітчизняних і зарубіжних авторів та періодичні видання, а також інформаційні джерела в мережі Internet.

РОЗДІЛ 1

ТеоретиЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВОГО СТАНУ підприємства

1.1. Теоретичні аспекти фінансової діагностики підприємства 

Діагностика не є чимось новим у розвитку економіки вітчизняних  підприємств. Від визначення і оцінки стану функціонування суб'єктів  економічного процесу залежить розроблення  комплексу профілактичних заходів, рекомендацій і процедур, спрямованих на поліпшення цього стану або попередження несприятливих для його функціонування ситуацій і подій у невизначеному ринковому середовищі. Тобто економічна діагностика повинна виступати як обґрунтована та достовірна процедура, від якої залежить подальший напрям дій суб'єкта господарювання. Будь-який невірно зроблений діагностичний висновок може звести нанівець усі зусилля і сподівання підприємства на ринку в пошуку стабільності чи кращих перспектив розвитку [52].

Термін "діагностика" походить з грецького diagnostikos − здатний розпізнавати, і розглядають його як вчення про методи і принципи розпізнавання проблемних ситуацій (хвороб у медицині, поломок у пристроях, незадовільних результатах функціонування економічних об'єктів) і постановки діагнозу. Іншими словами діагностика передбачає розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками; дослідження стану об'єкта; формування уявлення про об'єкт. Щодо економічних об'єктів, то на сьогодні в науковій літературі можна знайти різні підходи до визначення діагностики. Досі не вироблено єдиної концепції, не визначено її змісту і функцій, різноманіття панує у методичному апараті.

Так, наприклад, А.І. Муравйов трактує діагностику як спосіб встановлення характеру збоїв нормального перебігу господарського процесу на підставі типових ознак, властивих тільки цьому об'єкту [54]. Тобто автор акцентує увагу лише на аналізі і контролі відхилень від нормального перебігу господарської діяльності підприємства. Але це не розкриває повністю зміст діагностики, її потенційні можливості як сучасного управлінського інструменту. Подібними є трактування діагностики й у інших авторів. Зокрема, А.П. Градов, В.І. Кузін, Н.Г. Данілочкіна діагностику розглядають як напрямок економічного аналізу, що дає змогу виявити характер порушення нормального перебігу економічних процесів на підприємстві [43].

Частина дослідників  взагалі ототожнюють діагностику  з аналізом (економічним або фінансовим), не виділяючи спеціальних функцій  і задач власне діагностики як окремого етапу управління. Зокрема, Г.О. Швиданенко та О.І. Олексик, розглядаючи фінансову діагностику, акцентують увагу на фінансово-економічному аналізі діяльності підприємства. Автори вважають, що система діагностики базується на використанні алгоритмів, технологій, методів і показників економічного аналізу, тобто "економічна діагностика" та "економічний аналіз" є тотожними поняттями [73].

Досить цікавою щодо призначення діагностики є думка  таких дослідників як О.О. Гетьман  і В.М. Шаповал: "Діагностика як спосіб розпізнавання соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослідницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і "вузьких місць" відноситься до методів непрямих досліджень" [23]. Близькими є погляди Е.М. Короткова, А.А. Бєляєва, Д.В. Валового, які розуміють під діагностикою визначення стану об'єкта, предмету явища або процесу управління через реалізацію комплексу дослідницьких процедур, пошук у них слабких ланок та "вузьких місць" [46].

Як метод аналізу  діагностику розглядає І.Д. Фаріон: "Діагностика - це метод аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проблем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об'єкта від норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін, що впливають на формування та реалізацію ефективної стратегії організації" [62].

З позицій системного підходу, діагностику, зокрема економічну, розглядають у роботах А.С. Вартанова, І.Г. Сокиринської та З.Н. Соколовської, що дає змогу не тільки всебічно оцінювати стан об'єкта в умовах неповної інформації, але і виявляти проблеми його функціонування, а також визначати шляхи їх вирішення, враховуючи зміни параметрів системи. А.С. Вартанов, наприклад, вказує на істотні відмінності діагностики від аналізу, яких не враховують багато авторів: "на відміну від економічного аналізу, який направлений на вивчення динаміки економічних показників, діагностика дає змогу ще й виявляти структуру зв'язків між цими показниками, щільність та динаміку цих зв'язків" [18]. Розглянувши основні аспекти проведення діагностики і зосередившись на такому методі досліджень, як апарат матриці зростання, автор зауважує, що тільки починається дослідження проблем діагностики загалом, і це потребує значних методичних і прикладних розробок (на наш погляд, теоретичних також).

Запропонований підхід є більш перспективним з погляду  виявлення сутності, функцій і  методів економічної діагностики, що дає змогу широко використовувати  її можливості в процесі управління об'єктом як системою, що складається  з взаємопов'язаних елементів, кожний з яких володіє власними особливостями і впливає на поведінку системи загалом. З позиції цього підходу, "економічна діагностика дає змогу вирішувати такі задачі: оцінити економічний стан підприємства; стабільність його функціонування; визначити можливі варіанти економічної динаміки, виходячи з структурного зв'язку між показниками; оцінити можливі наслідки управлінських рішень, що пов'язані з ефективністю виробництва, фінансовим станом, платоспроможністю" [18].

Розширюють межі діагностики та акцентують увагу на взаємозв'язку проблем підприємства В.А. Верба та Т.І. Решетняк. Дослідники розглядають діагностику як "процес детального та поглибленого аналізу проблем, виявлення факторів, що впливають на них, підготовки всієї необхідної інформації для прийняття рішення, а також виявлення головних аспектів взаємозв'язку між проблемами, загальними цілями та результатами діяльності підприємства" [20].

Під діагностикою М. М. Глазов розуміє "вчення про методи і принципи розпізнавання дисфункцій і постановку діагнозу об'єкта, що аналізується з метою підвищення ефективності його функціонування, підвищення його життєздатності в умовах вільної конкуренції, вільного, нерегульованого ринку". Тут дослідник акцентує увагу на існуванні підприємства в умовах досконалої конкуренції [23].

З терміном "аналіз виробничої (управлінської) діяльності" ототожнює  діагностику А.Є. Воронкова, хоча вона виділяє задачі, що вирішує діагностика  набагато ширше, ніж аналіз: основним завданням є "оцінити можливі  наслідки управлінських рішень з точки зору ефективності системи загалом". Поряд з цим, зазначено, що діагностика діяльності підприємства спрямована "на встановлення й вивчення ознак, оцінку стану організаційної системи й виявлення проблем ефективного функціонування й розвитку організації, формування шляхів її рішення" [28]. Автор розглядає три форми організаційного процесу встановлення діагнозу − аналітичну, експертну та імітаційну.

Так Л.А. Костирко у власній монографії зазначає: "На сучасному етапі сформувалось чотири напрямки концепції діагностики: аналітична, інформаційна, антикризова, консультаційно-дорадча" [47]. Хоча надалі розглядає ще два різновиди діагностики − дослідницьку та управлінську.

Інші дослідники акцентують на прогнозуванні після оцінювання стану діяльності підприємства, що вже відрізняє діагностику від звичайного аналізу. Зокрема, на думку Н.М. Євдокимова та А.В. Кирієнка, "підсумком діагностування є підготовка висновків про нинішній стан об'єкта і прогноз його змін у майбутньому" [30]. Вони розглядають шість класифікаційних ознак економічної діагностики: рівень досліджуваного об'єкта; часовий діапазон дослідження; періодичність проведення; тематика й осяжність проблеми; цільова спрямованість; суб'єкти здійснення.

У низці робіт діагностику  розглядають як частину оцінки кризових ситуацій на підприємстві або етап антикризового менеджменту поряд з маркетингом, антикризовим прогнозуванням та плануванням, прийняттям та організацією виконання антикризових процедур, контролем їх виконання та мотивацією і регулюванням виконання рішень. Діагностику стану підприємства пропонує проводити з двох сторін Н.В. Родіонова:

1) фінансове та техніко-економічне  діагностування з економічного  погляду, що передбачає періодичне  дослідження відповідних аспектів  стану підприємства з метою уточнення тенденцій розвитку всіх видів діяльності, положення в траєкторії життєвого циклу і потім прийняття економічно і соціально обґрунтованих рішень для корегування;

2) організаційне діагностування  як система методів, прийомів  і методик виконання досліджень для визначення цілей функціонування суб'єкта господарювання, способу їх досягнення, виявлення проблем і вибору варіанта їх вирішення [59].

Також варто звернути увагу на погляд зарубіжних дослідників. Так, наприклад, Б. Коласс відзначає, що "... займатися діагностикою − це означає розглядати фінансовий стан підприємства так, щоб виявити в динаміці симптоми явищ, які можуть затримати досягнення поставленої мети і вирішення завдань, піддаючи небезпеці плановану діяльність" [41]. Видно, що, передусім, робиться акцент на фінансових показниках, які потрібно досліджувати. Як бачимо, у сучасних працях економічна діагностика ототожнюється з економічним аналізом. Визначаються єдині цілі, завдання економічної діагностики й економічного аналізу. Але, незалежно від цього, два визначені поняття використовуються окремо. Це підтверджує необхідність введення розмежувань у використання цих термінів.

На нашу думку, під  діагностикою стану господарської  діяльності підприємства потрібно розуміти вивчення стану суб'єкта господарювання на основі аналізу і синтезу статистичної інформації з метою своєчасного виявлення вад та переваг його розвитку, визначення проблемних сфер його діяльності і розроблення заходів щодо поліпшення такого стану на певному етапі у визначений проміжок часу.

Метою діагностики є  надання необхідних знань для  прийняття рішення суб'єкта управління про використання різноманітного методологічного  апарату та інструментарію для визначення стану об'єкта управління у невизначеному  середовищі функціонування та розроблення комплексу заходів, спрямованих на поліпшення цього стану.

Фінансова діагностика  має на меті діагностику стану, структури, джерел формування фінансових ресурсів підприємства, його основних фінансових показників, руху грошових потоків. До того ж, дуже важливим елементом цього виду діагностики має бути діагностика фінансового забезпечення діяльності підприємства як бази, за рахунок якої формуються всі види ресурсів [47].

Діагностика виконує  три функції: оціночну (визначення стану  функціонування об'єкта управління); діагностичну (виявлення можливих змін стану об'єкта); пошукову (визначення можливих заходів покращення або відновлення стану суб'єкта управління).

Основними завданнями діагностики  стану діяльності підприємства, на наш погляд, є такі:

1) оцінювання особливостей функціонування суб'єктів господарювання у невизначеному зовнішньому середовищі, виявлення ключових чинників впливу, виділення проблемних сфер і "вузьких місць", оцінювання загрози банкрутства;

2) обґрунтування передумов і  чинників, що становлять істотний вплив на внутрішній економічний механізм функціонування суб'єктів господарювання;

3) узагальнення та систематизація  знань в галузі оволодіння  навичками здійснення діагностики  за різними напрямами діяльності  підприємства для забезпечення ефективного управління;

4) підготовка та обґрунтування  конкретних практичних заходів  для підвищення ефективності  діяльності суб'єкта господарювання  у конкурентних умовах через  покращення (відновлення) стану функціонування, спрямованого на стабільний розвиток [52].

Фінансова діагностика заснована  на здійснені внутрішнього аналізу  фінансового стану підприємства, змістом якого є:

- аналіз майнового  стану підприємства;

- аналіз фінансової стійкості  та стабільності підприємства;

- аналіз кредитоспроможності;

- оцінка використання майна  та вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових  ресурсів;

- аналіз ліквідності та платоспроможності  підприємства.

В основі фінансового  аналізу лежить аналіз і керування фінансовими ресурсами суб’єктів господарювання. Фінансова діагностика значно розширює коло проблем для вивчення і дозволяє вирішувати більш складні проблеми стратегічного характеру. В умовах ринкової економіки підприємство вступає в конкурентні відносини з іншими виробниками. Для уникнення банкрутства і забезпечення високої конкурентоспроможності свого підприємства необхідна фінансова діагностика. Фінансова діагностика є одним з інструментів дослідження ринку та забезпечення конкурентоспроможності підприємства, за допомогою якого відбувається раціональний розподіл матеріальних і фінансових ресурсів.

У ринкових перетвореннях застосування фінансової діагностики дозволяє визначити необхідний обсяг фінансових ресурсів, що кількісно дорівнює обсягу фінансових ресурсів, який потрібний для покриття витрат підприємства та його поточних фінансових зобов’язань.

Застосування фінансової діагностики  дозволяє не тільки визначити потребу  фінансових ресурсів, а й сприяє уникненню встановлення необґрунтованих  фінансових нормативів при фінансовому  плануванні та здійсненню суворого контролю за їх раціональним використанням.

Таким чином, вирішення  цих завдань дає змогу менеджерам вчасно ідентифікувати можливі загрози  та ускладнення в діяльності підприємства у нестабільному ринковому середовищі та на цій основі вживати своєчасних превентивних заходів щодо їх недопущення. Саме це й відіграє важливу роль під час вибору методу оцінювання підприємства та надає перевагу економічній діагностиці порівняно з іншими підходами аналізу й оброблення економічної інформації [62].

На рис. 1.1. наведена схема  процесу діагностики підприємств  яка свідчить, що завдяки діагностиці  відстежується процес забезпечення фінансовими ресурсами сільськогосподарських  підприємств, ідентифікується їх фінансовий стан, виявляються проблеми та розробляються і приймаються рішення щодо можливих напрямів їх розв’язання. Підґрунтям діагностики забезпечення фінансовими ресурсами підприємств є постійний своєчасний облік, аналіз, оцінка та контроль за обсягами, складом, структурою та рухом фінансових ресурсів і їх джерел з метою планування, моделювання та прогнозування їхніх оптимальних параметрів. Процес діагностики включає аналіз фінансових ресурсів та їх джерел, оцінку фінансових показників й індикаторів стану підприємства, визначення платоспроможності та ліквідності активів підприємства і його балансу, а також оцінку структури джерел фінансових ресурсів.

Особливістю запропонованого  підходу щодо проведення діагностики  забезпечення фінансовими ресурсами  підприємств і алгоритму її здійснення є те, що він дає змогу дослідити фінансові процеси у взаємозв’язку та взаємозалежності і достовірно та своєчасно ідентифікувати позиції підприємств щодо забезпечення їх фінансовими ресурсами. Своєчасне та якісне прогнозування дії механізму забезпечення фінансовими ресурсами дозволить своєчасно узгоджувати обсяги потреби в фінансових ресурсах для виробничої діяльності з їх наявністю та можливостями формування, приймати рішення щодо оптимізації фінансових потоків й запобіганню негативних проявів внутрішніх та зовнішніх чинників тощо [47].

Рис. 1.1. Процес фінансової діагностики підприємства

В ринкових перетвореннях  використання інструментарію фінансової діагностики дозволяє визначити  мінімально необхідну потребу фінансових ресурсів, яка кількісно дорівнює обсягу фінансових ресурсів, що є достатньою для покриття постійних витрат та поточних фінансових зобов’язань як для окремого підприємства, так і для їх сукупності, в тому числі й для галузевого групування на макрорівні.

Застосування фінансової діагностики для визначення потреби фінансових ресурсів підприємства сприяє здійсненню жорсткого контролю за їх раціональним використанням та уникненню застосуванню необґрунтованих фінансових нормативів, що розробляються при фінансовому плануванні.

Відповідно до результатів та висновків фінансової діагностики обираються остаточні методи забезпечення діяльності підприємства фінансовими ресурсами, які найбільше відповідають фінансовому стану підприємства та його потенціалу і ринковим можливостям та впливу зовнішнього середовища, здійснюється оцінка використання позитивної дії чинників, ефективності обмеження негативного їх впливу, розробляються необхідні заходи. При цьому враховується: забезпечення достатнього рівня ліквідності фінансових ресурсів, оскільки від цього залежить платоспроможність підприємства за фінансовими зобов’язаннями; забезпечення мінімізації втрат фінансових ресурсів у процесі їх використання в умовах інфляції; забезпечення раціонального розміщення фінансових ресурсів між сферами їх функціонування за рахунок скорочення питомої ваги неякісної дебіторської заборгованості у сфері обігу [39].

Таким чином, можна зробити  висновок, що фінансова діагностика  – це, з одного боку, значна та відповідальна  функція управління підприємством, реалізація якої може позитивно впливати на вибір найбільш раціональної тактики в прийнятті фінансових рішень на всіх етапах їх виконання, а з іншого – окремий етап, який у часовому вимірі передує прийняттю цих рішень.

В результаті послідовного виконання всіх етапів діагностики у користувача з’являється можливість отримання досить повної, вірогідної та неупередженої інформації про стан фінансового забезпечення підприємницької діяльності, результати цієї діяльності та можливу їх динаміку у майбутньому. Здійснення діагностики доцільно проводити досить регулярно, щонайкраще в режимі моніторингу у наступних випадках:

- здійснення господарської  операції, яка спричиняє зміни  в структурі активів і зобов’язань  підприємства;

- розробка планів та  прогнозів фінансово-економічної  діяльності підприємства;

- вибір альтернатив  при прийнятті управлінських  рішень;

- визначення впливу  фінансових операцій на результати  фінансово-господарської діяльності  підприємства.

Якщо на кожному з  цих етапів здійснювати діагностику, то підприємство може уникнути багатьох випадків порушення фінансової безпеки своєї діяльності та контролювати процес її фінансового забезпечення [47].

Основними методичними  підходами, які можуть бути використані  під час діагностики забезпечення фінансовими ресурсами, є:

1. Агрегативний, коефіцієнтний та інтегральний підходи до діагностики забезпечення фінансовими ресурсами:

- агрегативний підхід  полягає в обчисленні оціночних агрегатів, що розраховуються на підставі фінансової звітності, на підставі якого будується балансова модель оцінки фінансової стійкості підприємства;

- коефіцієнтний підхід  заснований на розрахунку відносних показників (коефіцієнт автономії, абсолютної ліквідності рентабельності тощо);

- інтегральний підхід, який передбачає використання спеціально розроблених економікоматематичних моделей для отримання узагальнювального висновку.

2. Математичні та графічні  методи:

- математичні методи  передбачають розрахунок цифрових  значень показників, на основі  яких робиться остаточний висновок;

- графічний метод передбачає побудову «поля оцінювання», його поділ на певні зони. Графічний метод можна використовувати як допоміжний інструмент.

Зазначені методичні  підходи для проведення діагностики забезпечення фінансовими ресурсами є загальними і тому повинні бути адаптовані до специфіки діяльності кожного підприємства [62].

Фінансову діагностику  необхідно проводити в декілька етапів.

Перший етап передбачає збір інформації та створення інформаційної бази для проведення діагностики. Для діагностики використовують зовнішню та внутрішню інформацію. До зовнішньої інформації належать: відкрита інформація офіційних джерел та засобів масової інформації, звітів, реклами, Інтернету, інформація національних та міжнародних інформаційних служб. Внутрішня інформаційна база створюється на підставі фінансової, статистичної, бухгалтерської та податкової звітності, а також матеріалів ревізій та внутрішнього аудиту, наказів і розпоряджень керівного складу, доповідних та пояснювальних записок, програм, планів та проектів розвитку підприємства.

На сьогодення найбільш доступним та об’єктивним джерелом інформації, згідно з Національним стандартам бухгалтерського обліку, є фінансова звітність підприємства, до складу якої входять: форма № 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)», форма № 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)», форма № 3 «Звіт про рух грошових коштів», форма № 4 «Звіт про власний капітал». Фінансова звітність містить інформацію лише про внутрішній стан підприємства але підприємство являє собою відкриту систему, тому під час проведення діагностики забезпечення фінансовими ресурсами доцільно також ураховувати результати моніторингу зовнішньої інформації.

Діагностика може бути проведена  з використанням кількісної, якісної та мішаної інформації. Кількісна інформація ґрунтується на інформації фінансової звітності. Якісна інформація надходить від експертів, які збирають та оцінюють інформацію, така інформація має суб’єктивний характер. Мішана інформація базується на поєднанні даних кількісної та якісної інформації.

Другий етап передбачає проведення аналізу забезпечення підприємства фінансовими ресурсами. Обов’язковим є проведення аналізу динаміки показників, який проводиться шляхом порівняння фактичних показників із плановими показниками та показниками забезпеченості підприємства за попередні роки. Аналіз забезпеченості підприємства неможливий без проведення фінансового аналізу. Фінансовий аналіз може бути зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній аналіз базується на звітних даних, базою аналізу є обмежена частина інформації про діяльність підприємства. Внутрішній аналіз – використовує всю достовірну інформацію про стан справ підприємства, якою володіє лише певне коло осіб, як правило, керівництво підприємства і його підрозділи. Внутрішній фінансовий аналіз глибше досліджує стан забезпечення на підприємстві, ефективність використання фінансових ресурсів, оскільки проводиться на підставі оперативної бухгалтерської інформації. Результати внутрішнього аналізу використовуються для планування, контролю та прогнозування діяльності підприємства.

Аналіз забезпечення діяльності підприємства фінансовими ресурсами може проводиться на підставі таких коефіцієнтів: забезпеченості, автономії, ефективності, оборотності активів, оборотності запасів з реалізації, забезпеченості діяльності підприємства фінансовими ресурсами.

Третій етап передбачає зіставлення  розрахованих показників із певною базою. За базу порівняння можуть виступати еталони та нормативи. Еталони являють собою певні стандарти, які розроблені спеціалістами безпосередньо на підприємстві. Нормативи можуть бути державні, галузеві та внутрішні, які розроблені підприємством і являють собою допустимі критичні значення, межі. У результаті зіставлення та порівняння розрахованих показників із певною базою встановлюються відхилення факту від плану та визначається рівень прийнятності виявлених відхилень.

Четвертий етап передбачає встановлення діагнозу, а саме – оцінка забезпечення діяльності підприємства фінансовими  ресурсами, встановлення «сильних» та «слабких» місць, визначення причин, які зумовили недостатній рівень забезпеченості фінансовими ресурсами підприємство. А також виявлення резервів у разі надмірного забезпечення фінансовими ресурсами.

На п’ятому етапі здійснюється оцінка зовнішнього середовища. Підприємство не може існувати відокремлено від зовнішнього середовища, до факторів якого відносять: ринки, їх ємність, попит; споживачі, їхні уподобання, мотиви закупівель; конкуренція; канали збуту продукції; постачальники; транспорт; банки; реклама. Фактори його слід розглядати як стратегічні і враховувати при розробленні ринкової стратегії підприємства. Незважаючи на те, що зовнішні фактори перебувають поза зоною постійного контролю з боку керівництва підприємства, їхній вплив на стратегічне й оперативне планування є суттєвим, тому варто приділити їм увагу.