Інститут  менеджменту та економіки

    «Галицька Академія»  

    Кафедра економіки підприємств 
 
 
 

    КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 
з предмету: «Економічний аналіз»

    на  тему:

    «Аналіз якості продукції підприємства» 
 
 

                                              Виконала:

     студентка групи  ОА_з -04 – 2

     Кинів Ярослава

     Перевірила:

     Кірдякіна Н.В. 
 
 

    Івано-Франківськ

    2007

    Зміст  

    Вступ    (3)

Розділ 1. Теоретичні та методичні  основи аналізу якості продукції   (4)

    1.1. Поняття якості продукції   (4)

    1.2. Показники якості продукції   (6)

    1.3. Методика аналізу якості продукції  (10)

Розділ 2. Аналіз якості продукції     (14)

    2.1. Характеристика підприємства   (14)

    2.2. Аналіз основних техніко-економічних  показників роботи підприємства  (17)

    2.3. Аналіз якості продукції підприємства   (21)

    2.4. Факторний аналіз  (28)

    2.5. Прогнозування показника сортності  (29)

Розділ 3. Напрями підвищення якості продукції  (31)

       Висновок (35)

       Література (37)

     Вступ 

      В умовах розвитку міжнародної торгівлі і споріднених їй видів діяльності, усіх окремих підприємств та галузей економіки на зовнішньому і внутрішньому ринках повністю залежить від того, наскільки їх продукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому я вважаю що проблема забезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн і підприємств. Від її вирішення в значній мірі залежить успіх і ефективність національної економіки.

      При цьому необхідно враховувати те, що підвищення якості продукції – задача довгострокова і безперервна. Рівень якості продукції не може бути постійною величиною. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручними, красивими, модними до тих пір, доки їм на зміну не прийдуть нові, ще більш досконалі, що обумовлено науково-технічним прогресом в науці і техніці. Але на кожному часовому етапі якість продукції повинна бути оптимальною, тобто такою, що максимально задовольняє потреби споживачів при відносно мінімальних затратах на її досягнення.

      Метою контрольної роботи є оцінка якості продукції підприємства та пошук шляхів її підвищення.

      Об’єктом  дослідження виступає кондитерська фабрика «Ярослава».

      Предметом дослідження є господарська діяльність підприємства у 2003-2005 роках. 

     Розділ 1. Теоретичні та методичні основи аналізу якості продукції

    1.1. Поняття якості  продукції 

    Кожен виріб є носієм різних конкретних властивостей, що відображають його корисність і відповідають певним потребам людини. Корисність будь-яких речей відбиває їхню споживну вартість. Споживна вартість того чи іншого товару  має бути оціненою, тобто має бути визначеною як якість. Отже, споживна вартість і якість виробів безпосередньо пов’язані між собою. Проте це не тотожні поняття, оскільки та сама споживна вартість може бути корисною не в однаковій мірі. На відміну від споживної вартості якість продукції характеризує міру її придатності для споживання, тобто кількісний бік суспільної споживної вартості.     

    Якість – це економічна категорія, яка відображає сукупність властивостей продукції (технічних, технологічних, економічних, екологічних тощо), що зумовлюють ступінь її здатності задовольняти потреби споживачів відповідно до свого призначення.

    Поряд з якістю існує поняття технічного рівня певних видів продукції. Це поняття за змістом вужче за попереднє, оскільки охоплює сукупність лише техніко-експлуатаційних  характеристик. Його показники встановлюються за проектування переважно нових знарядь праці і відображаються в спеціальних картах технічного рівня, які використовують у процесі вивчення ринку й визначення попиту на нові товари, складання бізнес-планів, рекламних матеріалів тощо.

    Об’єктивна  необхідність забезпечення належної якості в процесі проектування, виготовлення й використання нових виробів ініціює застосування у виробничо-господарській діяльності підприємств певної системи показників, що дає змогу визначити й контролювати рівень якості всіх видів продукції.

    Міжнародна  організація з питань стандартизації визначає якість як сукупність властивостей і характеристик продукції (або  послуг), яка забезпечує задоволення  встановлених або передбачуваних потреб.

    Узагальнюючи  набутий досвід, професор Гарвардської школи бізнесу Д. Гарвін визначає п’ять найсуттєвіших критерії якості:

• відповідність якості платоспроможному попиту
• відповідність якості вимогам продукції
• ступінь точності дотримання виробничих процесів
• відповідність технічним показникам кращих товарів-аналогів.  

    Оцінка  якості продукції передбачає визначення таких рівнів якості:

• абсолютний
• відносний
• перспективний
• оптимальний.

    Рівень  якості – це кількісна характеристика міри придатності того чи іншого виду продукції для задоволення конкретного попиту на неї у порівнянні з відповідними базовими показниками за фіксованих умов споживання. Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного й оптимального її рівня.

    Абсолютний  рівень  визначають з допомогою обчислення показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Відносний рівень визначають, порівнюючи показники якості з кращими аналогами вітчизняних та зарубіжних зразків. НТП вимагає враховувати тенденцію підвищення якості, тобто оцінку її перспективного рівня – перспективних і пріоритетних напрямків та темпів розвитку науки i техніки. За новими видами продукції доцільно визначати оптимальний рівень якості, тобто такий, за якого загальна величина суспільних витрат, витрат на виробництво i використання (експлуатацію) повинна бути достатньою i мінімальною в певних умовах попиту.

    Щоб визначити рівень якості, застосовують показники якості продукції.

    1.2. Показники якості  продукції 

    Аналіз  якості продукції проводиться за її показниками.

    Показник якості продукції – це кількісної – це кількісна характеристика однієї або декількох властивостей продукції, що становлять її якість.

    Класифікацію  показників якості продукції подано на рис. 1.1. Залежно від призначення певні види продукції мають специфічні показники якості. Поряд з цим використовуються показники для оцінки багатьох видів виробів, а також вимірники відносного рівня якості всієї продукції, що виробляється підприємством. З урахуванням таких обставин усі показники якості виробів поділяють на дві групи: перша — диференційовані (поодинокі) показники, з яких виокремлюється найбільш розгалужена низка одиничних показників якості (табл. 1.1); друга — загальні показники якості всього обсягу продукції, що її виробляє підприємство. 

Рис. 1.1. Показники якості продукції

Таблиця 1.1

Характеристика  показників якості продукції

    Найбільш  складна за кількістю система  показників застосовується для оцінки якості (технічного рівня) знарядь праці. Вона охоплює більшість груп одиничних  показників і майже всі комплексні вимірники якості. Крім специфічних, властивих лише певному виду виробів показників, якість (технічний рівень) знарядь праці характеризується також низкою загальних показників. До них, у першу чергу, належать надійність, довговічність, ремонтопридатність, продуктивність, патентна чистота тощо.

    Під надійністю розуміють властивість виробу виконувати свої функції зі збереженням експлуатаційних показників у встановлених межах протягом відповідного проміжку часу. Кількісно вона характеризується тривалістю безвідмовної роботи, тобто середнім часом роботи між двома несправностями.

    Довговічність — це властивість виробу тривалий час зберігати свою роботоздатність  за тих чи тих умов експлуатації, її оцінюють двома головними показниками  — строком служби (календарною  тривалістю експлуатації до певного  граничного стану) і технічним ресурсом (можливим напрацюванням у годинах).

    Ремонтопридатність  техніки характеризує можливість швидко виявляти й усувати несправності в ній. Показник патентної чистоти  виробу відображає використання за його розробки запатентованих винаходів  і можливість безперешкодного продажу на світовому ринку.

    До  комплексних показників якості (технічного рівня) знарядь праці належать, наприклад: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати  на один кілометр пробігу автомобіля тощо.

    Якість  предметів праці оцінюють здебільшого  за допомогою показників технологічності  їхньої обробки й переробки. Більшість  із них відображають фізико-механічні  властивості та хімічний склад предметів  праці. Показники для оцінки якості споживчих товарів диференціюють залежно від їхнього конкретного призначення. Зокрема якість продуктів харчування характеризують показники калорійності, консистенції, смаку, запаху, терміну зберігання тощо, а одягу та взуття — показники міцності, естетичності — колористика, силует тощо.

    У практиці господарювання важливо знати  не лише якість окремих виробів, а  й загальний рівень якості всієї  сукупності продукції, що її виготовляє підприємство. З цією метою застосовують певну систему загальних показників, а саме:

    • частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому  обсязі;

    • коефіцієнт оновлення асортименту;

    • частка продукції, на яку одержано сертифікати  якості;

    • частка продукції для експорту в  загальному її обсязі на підприємстві;

    • частка виробничого браку (бракованих виробів);

    • відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

    Проводити глибоке дослідження названих показників якості продукції, що виробляється підприємством, важко і не завжди доцільно.

    Економісти підприємства більше уваги приділяють сигнальним показникам, що сповіщають про відхилення в якості продукції ,оскільки це позначається на розмірі прибутку. До них відносять:

    - кількість рекламацій і претензій,  визнаних підприємством 

    - сума штрафів, сплачених за поставку неякісної продукції

    - зниження рівня сортності випуску  продукції

    - відхилення в якості виконання технологічних операцій

    - наявність і обсяги виробничого  браку

     1.3. Методика аналізу  якості продукції 

    Для визначення рівня якості виробів використовується ряд методів: вимірювальний (об’єктивний), органолептичний, диференційований, комплексний.

    Об’єктивний метод означає оцінку рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та вимірювань з використанням приладів, лабораторного аналізу. Цей метод застосовується для вимірювання абсолютного рівня якості засобів виробництва та деяких властивостей споживчих товарів.

    Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні якості продукції органами чуттів людини без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів. При цьому методі залучають експертів і застосовують бальну систему оцінки показників якості.

    Диференційований метод передбачає порівняння одиничних виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або з базовими показниками стандартів (технічних умов).

    Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника рівня якості оцінюваного виробу. Переважно це інтегральний показник, який обчислюється шляхом зіставлення корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення і використання. Часто застосовують середньозважену арифметичну оцінку.

    Узагальнююча  оцінка виконання завдання з якості продукції проводиться різними методами:

• методом порівняння фактичної питомої ваги з плановою та з фактичною питомою вагою минулих періодів сертифікованої продукції; продукції, віднесеної до різних категорій якості; продукції, поставленої на експорт, у тому числі – у високо розвинуті країни; забракованої та за рекламованої продукції;
• за середнім коефіцієнтом сортності;
• бальним методом;
• методом порівняння фактичних показників втрат від браку (у сумі та у відсотках до виробничої собівартості товарної продукції) з плановими (на тих підприємствах, де втрати від браку плануються) або з показниками минулих періодів. 

    Іншими  методами, що використовуються в роботі є  метод ланцюгових підстановок, табличний метод, графічний метод  та метод екстраполяції.

    Метод ланцюгових підстановок. Суть цього  методу полягає в послідовній  заміні планової величини кожного із взаємодіючих факторів фактичною і в порівнянні результатів, які послідовно одержують при кожній такій заміні. При цьому елімінується (виключається) вплив окремих факторів на узагальнюючий показник.

    Прийом  ланцюгових підстановок використовується лише тоді, коли досліджують таку залежність між явищами, де вона має суворо функціональний характер. Спочатку роблять заміну кожного базового кількісного показника на фактичний, а потім  кожного базового якісного показника  на фактичний. 

    Для відображення результатів досліджень в економічному аналізі широко використовуються аналітичні таблиці. Складання аналітичних таблиць – важливий елемент методики аналізу.

    Аналітична  таблиця – це система думок, міркувань, які виражено мовою цифр, форма  раціонального викладення аналітичних даних.

    Оскільки  матеріал таблиці дає можливість охопити аналітичні дані в цілому, як єдину систему, то за допомогою  таблиці можна прослідкувати  зв’язок між показниками, які  вивчаються.

    Так як показники в таблиці розміщуються в більш логічній і послідовній формі та займають менше місця порівняно з текстовим викладом, пізнавальних ефект досягається значно швидше.

    Графічний спосіб відображення аналітичних даних  полягає в наочному представленні  показників, чисел за допомогою геометричних знаків, малюнків та інших графічних засобів.

    Графіки мають велике аналітичне значення, оскільки вони дають можливість вивчити  структуру, динаміку явищ, взаємозв’язки  між показниками, проаналізувати дані й узагальнити їх. За допомогою  графіків аналітичний матеріал стає більш зрозумілим і легким для сприйняття.

    Для прогнозування показника сортності використовується метод екстраполяції. При його застосуванні необхідно визначити, яка формула найбільш адекватно описує динаміку показника. Для порівняння будуть використовуватись два способи вирівнювання:

1. по прямій, якщо в основі закономірності зміни лежить безперервний та постійний приріст абсолютного рівня:

                            y = a + bt, (1.1)

      де  а – розмір початкового рівня;

         b – розмір середнього  абсолютного рівня.

       Параметри прямої визначаються розв’язанням двох рівнянь:

                             na +bΣt = Σy           (1.2)

                            aΣt + bΣt² = Σty

2. якщо в основі закономірності лежить припущення про те, що не швидкість, а прискорення є постійною величиною, тобто змінюється і абсолютний рівень приросту, то вирівнювання проводять по параболі:

                            y = a + bt + ct²               (1.3)

    В цьому випадку параметри кривої визначаються вирішенням системи трьох  рівнянь:

                         an + cΣt² = Σy

                             bΣt² = Σty          (1.4)

                         aΣt² + сΣt⁴ = Σt²y

      Далі  визначають теоретичні значення показника  для кожного періоду і знаходять  суму різниць фактичного і теоретичного значень показника по кожному  методу. Той метод, де сума буде меншою, більш точно описує динаміку зміни на найближчий період.

     Розділ 2. Аналіз якості продукції

    2.1. Характеристика підприємства 

    Кондитерська фабрика заснована в 1945 роцi пiд назвою "Кинівка". В склад артiлi входили кондитерський цех та цех безалкогольних напоїв i три млини. В 1953 роцi згiдно Постанови Ради Мiнiстрiв СРСР по урупленню i спецiалiзацiї пiдприємств до складу харчокомбiнату влилися артiлi Харчопром та Промфруктовод, додалися новi цехи: оцтовий та винний. В 1963 роцi з метою укрупнення до харчокомбiнату був приєднаний завод безалкогольних напоїв. Кiлькiсть працiвникiв досягла 150 чол. Пiдприємство стало випускати бiльше продукцiї, розширився її асортимент. Було побудовано оцтовий цех. В 1965 роцi було введено в дiю цех круп"яних паличок. Провiдною галуззю стала продукцiя цеху безалкогольних напоїв i пiдприємство було перейменовано на "Завод безалкогольних напоїв". В 1971 роцi введено в експлуатацiю новий корпус пiдприємства - кондитерський цех по випуску пряникiв, печива, зефiру, завод був перейменований на Тернопiльський завод продтоварiв. В 1976 роцi закрито крупцех, а в 1978 роцi були вiд"єднанi безалкогольний та оцтовi цехи i з складу заводу самостiйно видiлився кондитерський цех, в тому числi дiльницi по виробництву вафель, пряникiв, печива, зефiру. В груднi 1992 року на заводi введено в дiю виробничий корпус, в якому на даний час працюють лiнiї по виробництву зефiру, мармеладу, затяжних та цукрових сортiв печива. 18 лютого 1994 року кондитерська фабрика отримала статус орендного пiдприємства. В 1996 роцi вiдповiдно до Указу Президента України "Про прискорення приватизацiї майна в агропромисловому комплексi" та наказу регiонального вiддiлення Фонду держвного майна України пiдприємство перетворено у ВАТ "Ярослава". В 2001 роцi введено в експлуатацiю лiнiю з виробництва хлiба. З того часу пiдприємство перейменовано у ВАТ "Ярослава".

    На  сьогоднiшнiй день ВАТ "Ярослава" спецiалiзується на випуску та реалiзацiї хлiбних та рiзноманiтних кондитерських виробiв: вафлi, пряники, печиво, зефiр, мармелад, драже, схiднi солодощi, цукерки - асортимент яких налiчує понад 80 найменувань. На сьогоднi ВАТ продовжує нарощувати виробництво продукцiї, розширює наявну мережу збуту. Головними прiоритетами в роботi фабрики є якiсть продукцiї. З липня 1999 року ВАТ "Ярослава" припинила спад виробництва, почала активно використовувати наявнi виробничi потужностi.

    В умовах ринкової економiки основною метою  будь-якої компанiї є задоволення  потреб своїх клiєнтiв. Тому першочергове завдання, яке ставить перед собою  ВАТ "Ярослава" є вивчення потреб своїх споживачiв, їх смакiв, вподобань для найкращого їх задоволення. Основними ринками збуту нашої продукцiї є: м. Тернопiль, Тернопiльська область та Захiдний регiон. Товариство спiвпрацює з усiма категорiями покупцiв: гуртовнi, оптовi бази, магазини, приватнi особи (пiдприємцi). Основну питому вагу складають гуртовнi: "Ровекс", "Берест Продторг" (м. Iвано-Франкiвськ), "Торговий дiм "Тернопiль", "Гамма" (м. Вiнниця), з якими фабрика має тiснi i тривалi зв"язки. Є багато фiрм, якi займаються продажем продукцiї фабрики в таких мiстах як: Луцьк, Хмельницький, Iвано-Франкiвськ, Львiв, Вiнниця, Мукачево, Ужгород, Київ, Калуш, Рiвне, Олександрiя та iн. Експорту продукцiї у Товариства немає. Сезоннiсть на дiяльнiсть Товариства впливу немає. ВАТ не iмпортує сировину. ВАТ "Ярослава" працює в умовах жорсткої конкуренцiї з боку спорiднених пiдприємств: Львiвської кондитерської фабрики "Свiточ", Хмельницької кондитерської фабрики, Iвано-Франкiвської кондитерської фабрики. Конкурувати з такими лiдерами кондитерської промисловостi України як: АТ "Львiвська кондитерська фабрика "Свiточ", ВАТ Кондитерський концерн "А,В,К,", ЗАТ "Одеса" досить не просто, оскiльки вони займають значне мiсце на внутрiшньому ринку i вiдомi не лише на теренах України, але й далеко за її межами. Продукцiя фабрики є конкурентноспроможною завдяки високiй якостi при порiвняно низьких цiнах.

    На  дiяльнiсть Товариства впливає платоспроможнiсть  населення, рiвень розвитку корпоративного та внутрiшнього ринкiв, загальний стан дiлової активностi в регiонi, розвиток промислового та сiльськогосподарського виробництва. Основнi фактори, що впливають на дiяльнiсть пiдприємства: суперечливiсть iснуючої системи оподаткування, недосконалiсть, нестабiльнiсть дiючих норм Господарського законодавства

    ВАТ "Ярослава" планує наростити обсяги виробництва кондиторських виробiв. Користуючись набутим досвiдом та аналiзуючи результати роботи за попереднi роки, керiвництво ВАТ "Яросалава" до основних напрямкiв роботи вiдносить: збiльшення обсягiв виробництва кондиторських виробiв; подальше розширення асортименту продукцiї та його поповнення за рахунок освоєння нових технологiй виробництва; знаходження нових ринкiв збуту не тiльки на територiї України, але й за її межами.

     2.2. Аналіз основних  техніко-економічних  показників роботи підприємства 

    Виробничо-господарську діяльність підприємства характеризують досягнуті техніко-економічні показники. Для всебічної оцінки діяльності підприємства слід проаналізувати рівень та динаміку таких техніко-економічних  показників, як: товарна продукція, реалізована продукція, собівартість продукції, фондовіддача, прибуток, рентабельність.

    Товарна продукція – вартість промислової  продукції, яка випущена та підготовлена для реалізації в даному періоді, незалежно від місця реалізації.

    Реалізована продукція – продукція, яка відпущена покупцям та оплачена ними у встановлений період часу. Вона включає всю готову продукцію, напівфабрикати, роботи промислового характеру та виробничі послуги.

    Собівартість  продукції – категорія поточних витрат, що відображає в узагальненій грошовій формі ту частину витрат виробництва, яка пов’язана з  затратами матеріальних, трудових і  фінансових ресурсів підприємства на виробництво та реалізацію продукції.

    Фондовіддача використовується для оцінки ефективності використання основних фондів і характеризує випуск продукції на одну гривню основних фондів за певний період часу.

    Прибуток  – показник що характеризує результати господарської діяльності підприємства. В загальному, прибуток представляє собою різницю між виручкою від реалізації продукції за оптовими цінами та її собівартістю. Крім прибутку від основної діяльності можливий прибуток і від інших видів діяльності. Слід також розрізняти загальний прибуток і розрахунковий, який залишається у підприємства після сплати податків та обов’язкових платежів, відсотків за короткотерміновий кредит.