Аудит кредиторської раборгованості

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ

ім. гетьмана Петра  Конашевича-Сагайдачного

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ  ТРАНСПОРТУ

КАФЕДРА ОБЛІКУ І  АУДИТУ

 

 

 

 

К О Н Т Р  О Л Ь Н А   Р О Б  О Т А

 

з дисципліни «Фінансова санація та банкрутство підприємств»

 

 

 

 

 

 

Студентаки :Векліч Ю.В.

заочної форми навчання, 4 курсу ОА,

номер залікової книжки 119325

Викладач:Тищенко В.М.

Варіант №5

 

 

 

 

 

КИЇВ 2012 – рік

Теоретичне питання

1.Методи та програма санаційного аудиту

Санаційний аудит є  найважливішою складовою процедури  санації та відіграє вирішальну роль у мобілізації підприємством  фінансових ресурсів. Він полягає  в перевірці повноти, достовірності  та ефективності поданої санаційної концепції. Під час санаційного  аудиту використовуються різноманітні методи й інструменти. До головних належать такі:

Опитування (анкетування) співробітників - щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методологічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством. Успішно використати цей метод  можна в разі додержання умов:

1) керівництво підприємства має  брати безпосередню участь в  організації опитування ;

2) з керівництвом потрібно заздалегідь  узгодити питання, які вносяться  в анкету для опитування;

3) керівництво має бути готовим  сприйняти конструктивну критику  й побажання підлеглих;

4) опитування не повинно спровокувати  конфлікт чи ускладнити стосунки  між керівництвом та працівниками;

5) участь керівництва та співробітників  в опитуванні має бути добровільною;

6) анонімність анкетування та  оцінки;

7) участь в організації анкетування  нейтральної сторони;

8) результати аналізу опитування  мають бути матеріалізовані у  формі конкретних заходів щодо  вдосконалення тієї чи іншої  функціональної ділянки підприємства.

Факторний аналіз відхилень - мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою.

Методика формалізованого розрахунку факторних впливів на прибуток від  реалізації продукції.

_1. Розрахунок загальної зміни прибутку (_ΔP )від реалізації продукції:

_{ΔP = P1 - P0} ,

де P1-прибуток звітнго року,

P₀- прибуток базисного року.

2.Розрахунок впливу на прибуток змін відпускних цін на реалізовану продукцію (_ΔP₁):

ΔP₁ = N_p1 - N_{p1, 0} = Σ_p1q1 - Σ_p0q1,

 

1

де N_p1 = Σ_p1q1 - реалізація в звітному році в цінах звітного року (р - ціна виробу, q - кількість виробів);

N_{p1, 0} = Σ_p0q1 – реалізація в звітному році в цінах базисного року.

_3. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції (_ΔP₂) (власне обсягу продукції в оцінці за плановою(базисною) собівартістю):

_ΔP₂ = Р₀К₁ – Р₀ = Р₀ (К₁ - 1 ),

де К₁ – коефіцієнт зростання обсягу реалізації продукції:

К₁ = S_1,0 / S₀ ,

S_1,0 – фактична собівартість реалізованої продукції за звітний період в цінах і тарифах базисного періоду;

S₀ – собівартість базисного року (періоду).

_4. Розрахунок впливу на прибуток змін в обсязі продукції, обумовлених змінами в структурі продукції(_ΔP₃):

_ΔP₃ = P₀ ( К₂ - К₁ ),

де К₂- коефіцієнт зростання обсягу реалізації в оцінці за відпускними цінами:

К₂ = N_1,0 / N₀ ,

N_1,0 - реалізація в звітному періоді за цінами базисного періоду;

N₀ - реалізація в базисному періоді.

_5. Розрахунок впливу на прибуток економії від зниження собівартості продукції (_ΔP₄):

_ΔP₄ = S_1,0 - S₁ ,

де S_{1, 0} - собівартість реалізованої продукції звітного періода в цінах і тарифах базисного періоду;

S₁ – фактична собівартість реалізованої продукції звітного періода.

_6. Розрахунок впливу на прибуток змін собівартості за рахунок структурних зрушень у складі продукції (_ΔP₅):

_ΔP₅ = S₀K₂ - S_1,0.

7.Окремим розрахунком за даними  бухгалтерського обліку визначають  вплив на прибуток змін цін  на матеріали та тарифів на  послуги(_ΔP₆) , а також іншої економії(_ΔP₇).

Сума факторних відхилень дає  загальну зміну прибутку від реалізації за звітний перод , що можна відобразити в формулі:

ΔР=Р₁ - Р₀ = ΔР₁ + ΔР₂ + ΔР₃ + ΔР₄ + ΔР₅ + ΔР₆ + ΔР₇ , або

де ΔР_i - зміна прибутку за рахунок і-того фактора.

Недоліки методу:

1. Враховуються лише внутрішні  співвідношення між плановими  та фактичними показниками, оскільки  базою для порівняння є результати  діяльності одного підприємства. Відсутність порівняння з показниками  діяльності інших підприємств  зумовлює небезпеку суб'єктивного  тлумачення результатів аналізу  та помилкових висновків.

2

2. Період, в якому виникли відхилення, не збігається з періодами,  коли здійснюється аналіз та  настає відповідна реакція на  відхилення.

Цінність аналізу значно підвищується, якщо вдається дібрати інформацію для  порівняння показників діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками  інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які здійснюють той  самий вид діяльності або використовують споріднені методи, процеси чи технології. Це можна зробити засобами бенчмаркінгу.

СОФТ-аналіз - в процесі СОФТ- аналізу:

· визначається повнота врахування в санаційній концепції всіх причин та факторів, які призвели до кризової ситуації;

· перевіряється, чи правильно були використані методи ідентифікації  причин кризи;

· встановлюється, чи діють причини  кризи й досі чи вони вже подолані (або зникли самі по собі);

· визначаються вид та фаза фінансової кризи;

· систематизуються причини кризи;

· виявляються фактори, які позитивно  чи негативно вплинули на кінцеві  показники діяльності підприємства;

· систематизуються сильні та слабкі сторони в діяльності підприємства.

СОФТ-аналіз (SOFT-analysis) — це аналіз сильних (Strength) та слабких (Failure) сторін, а також можливостей розвитку (Opportunity) і ризиків (Threat). В економічній літературі СОФТ- аналіз називають ще СВОТ- аналізом (SWOT- analysis , в цьому випадку слабкі сторони в перекладі W – Weakness)

Цей метод може застосовуватися :

· до всього підприємства;

· до його структурних підрозділів;

· до окремих видів продукції.

Мета аналізу:

· усунення наявних слабких місць;

· нейтралізація ризиків;

· ефективне використання існуючого  потенціалу (сильних сторін).

· використання додаткових шансів.

До S (сильних сторін) вітчизняних підприємств можна віднести:

· Наявність кваліфікованого персоналу;

· Низькі витрати на заробітну плату;

· Наявність власних виробничих потужностей.

До О (можливостей розвитку або додаткових шансів) можна віднести:

· Зацікавленість інвесторів;

· Підтримка державою вітчизняного товаровиробника ( вжиття протекціоністських заходів, пільги в оподаткуванні).

До F(W)(слабких сторін) слід віднести:

· Зловживання керівництва;

· Крадіжки на виробництві;

3

· Застарілий асортимент продукції;

· Висока енергомісткість продукції;

· Неефективна діяльність служби збуту.

До Т (ризиків) відносять:

· Інфляцію;

· Криміногенний ризик;

· Неплатоспроможність та банкрутство  контрагентів;

· Зміна податкового законодавства.

Портфельний аналіз  - розрізняють два види портфельного аналізу:

· Аналіз портфелю цінних паперів;

· Аналіз портфеля продукції.

Аналіз портфелю цінних паперів  застосовують з метою оптимізації  портфеля цінних паперів інвестора. В основу портфельного аналізу покладено  два оцінні критерії:

· теперішня вартість очікуваних доходів  від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди);

· рівень ризикованості вкладень.

За аналогією з цінними паперами проводиться аналіз портфеля продукції (послуг) підприємства. Портфельний  аналіз доцільний на тих підприємствах, які виробляють багато видів продукції. У процесі аналізу окремі групи  продукції розглядаються як відповідні стратегічні «бізнес-одиниці», кожна  з них оцінюється щодо прибутковості  та ризикованості виробництва. На підставі результатів портфельного аналізу  приймаються рішення про додаткові  інвестиції в окремі виробничі програми, реінвестиції чи дезінвестиції, а також визначається стратегія управління ризиками за кожною зі стратегічних бізнес-одиниць.

Нуль - базис - бюджетування а підставі стратегічних цілей та довгострокових планів розвитку підприємства розробляються оперативні плани. Основною формою оперативного планування є бюджетування. План санації можна розглядати як систему бюджетів.

Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетів: операційного бюджету та оперативного фінансового плану.

Операційний бюджет складається з  виробничої програми, плану реалізації, плану витрат тощо. У ході оперативного фінансового планування складається  баланс надходжень і видатків, платіжний  календар, а також плануються показники  прибутків та збитків, балансу підприємства.

Розрізняють два основні методи бюджетування: традиційне бюджетування та нуль-базис-бюджетування (ZВВ). Основна  відмінність ZВВ від традиційного планування полягає в тому, що традиційне значною  мірою зорієнтоване на показники  діяльності і, зокрема, показники рівня  витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою  для нуль-базис-бюджетування є так звана «точка-нуль». Планові показники за цим методом обчислюються на підставі нового обрахунку всіх норм та нормативів витрат,

 

4

їх складу та структури. Головною метою ZВВ є визначення оптимального

рівня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямків  використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZВВ аналізуються всі статті витрат і за кожною з  них визначаються можливості економії.

Вартісний аналіз - вартісний аналіз полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляється, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності, тобто досліджуються функціональні та вартісні параметри продукції (робіт, послуг). Вартісний аналіз має на меті класифікувати функції продукту на функціональні класи:

· головні функції;

· додаткові функції ;

· непотрібні функції.

Далі розробляються пропозиції щодо мінімізації витрат на виконання  кожної функції, а також анулювання другорядних функцій, які потребують значних витрат.

Основні завдання вартісного аналізу:

· зменшення вартості окремих компонентів  продукції без зменшення обсягів  її виробництва та реалізації;

· покращання функціональних параметрів продукції за мінімальних витрат.

З огляду на ці завдання вартісний  аналіз зосереджує увагу на мінімізації  витрат під час перегляду функціональних параметрів у разі:

а) зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехтують підвищеною якістю продукції або не готові сплачувати належну ціну за вищу якість);

б) підвищення вимог до якості (якщо споживачі готові сплачувати вищу ціну за якіснішу продукцію).

Вартісний аналіз є одним з найдієвіших інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали. У процесі аналізу досліджуються всі без винятку характеристики продукту, статті калькуляції з метою виявлення резервів зниження собівартості. За оцінками західних експертів, успішний вартісний аналіз може виявити резерви зниження витрат в розмірі до 20% повної собівартості продукції.

Вартісний аналіз може стосуватися  не лише продукції (робіт, послуг), а  й окремих структурних підрозділів (центрів витрат) чи виробничих процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

2. Форми та загальні передумови реорганізації

Форми майбутньої реорганізації  підприємства визначається насамперед причинами та мотивами, що спонукають власників та керівництво підприємства до реорганізації. Розрізняють наступні напрямки реорганізації:

1. укрупнення діючого підприємства. Може відбуватись шляхом злиття, приєднання, поглинання.
2. подрібнення діючого підприємства. Відбувається шляхом поділу підприємства або виділення окремого підрозділу.
3. перетворення підприємства. У цьому разі зміни розмірів підприємства не передбачаються.

 

Необхідною передумовою  реорганізації суб’єктів господарювання є відповідне рішення власників (чи інших уповноважених на це органів), яке приймається після детального економіко-правового обґрунтування  менеджментом підприємства доцільності  такої операції. Доведення до носіїв рішень переваг реорганізації здійснюється в ході доповіді про реорганізацію. У ній акцентується увага на основних завданнях та мотивах реорганізації, в загальних рисах змальовується реорганізаційний процес та його фінансово-правові наслідки для власників.

Основним документом, який визначає права та обов’язки сторін у ході реорганізації і має  забезпечувати оперативне її проведення та безперебійну роботу підприємств, є  угода про умови проведення реорганізації (план реорганізації). Цей документ в обов’язковому порядку має  регламентувати такі питання:

призначення комісій (персонально) для проведення реорганізації у  складі представників підприємств, що реорганізуються;

повний перелік та обсяг  активів і пасивів підприємств, що реорганізуються, які підлягають прийманню-передачі в обмін на корпоративні права правонаступника, а також  строки та порядок оформлення такої  передачі;

перелік документів фінансового  та інших видів обліку, незакінчених діловодством справ, бланків суворої  звітності, архівів чи описів архівів, що підлягають прийманню-передачі, а  також строки передачі;

пропорції (коефіцієнти) обміну корпоративних прав реорганізованих  підприємств на корпоративні права  підприємств, які є їх правонаступниками, а також суми можливих доплат (чи компенсацій);

строки обміну акцій (свідоцтв про внесення вкладу до статутного капіталу) акціонерів (учасників) підприємства, що реорганізується, на акції (свідоцтва  про внесення вкладу до статутного капіталу) акціонерів (учасників) підприємства-правонаступника, порядок продажу акцій (часток) акціонерами (учасниками) та інші організаційні  питання, пов’язані з формуванням  статутного капіталу;

6

права, які надаватимуться підприємством-правонаступником власникам  корпоративних прав, інших цінних паперів та спеціальних прав, емітованих підприємствами, що припиняють свою діяльність у результаті реорганізації;

економіко-правові наслідки реорганізаційних заходів для працівників  підприємств, що реорганізуються.

У разі реорганізації підприємства слід враховувати ряд законодавчих передумов і вимог, а саме:

порядок державної реєстрації (перереєстрації) та ліквідації суб’єктів  господарювання;

вимоги антимонопольного законодавства;

вимоги щодо захисту інтересів  кредиторів підприємства, його власників, персоналу тощо;

порядок емісії акцій (у разі реорганізації АТ);

можливі екологічні, демографічні та інші наслідки локального масштабу.

У результаті реорганізації  підприємства виникає необхідність у скасуванні державної реєстрації одних суб’єктів господарювання і реєстрації або перереєстрації інших. У разі, якщо реорганізація  пов’язана зі створенням на базі підприємств, що реєструються, нових юридичних  осіб, у засновницьких документах останніх слід відобразити дану обставину.

Необхідність перереєстрації підприємства виникає, якщо реорганізація  підприємства призводить до змін:

організаційно-правової форми;

форми власності;

назви юридичної особи.

Відповідно до Положення  про державну реєстрацію суб’єктів  підприємницької діяльності перереєстрація юридичних осіб здійснюється в порядку, встановленому для їх реєстрації. У місячний термін з моменту настання зазначених змін в органи державної  реєстрації слід подати документи для  перереєстрації з підтвердженням опублікування  у друкованих засобах масової  інформації оголошення про відповідні зміни.

У результаті реорганізації  у підприємств, до яких здійснюється приєднання або від яких відокремлюються  певні структурні підрозділи, може виникнути необхідність внесення змін і доповнень до установчих документів, які також підлягають державній  реєстрації. Внесення змін (доповнень) оформляється у вигляді окремих  додатків або шляхом викладення установчих документів у новій редакції. У  разі внесення до установчих документів змін, пов’язаних зі зміною складу засновників (учасників) суб’єкта підприємницької  діяльності, подаються оформлені  згідно з вимогами законодавства  документи:

у разі добровільного виходу юридичної особи зі складу засновників (учасників) подається копія рішення  засновника, фізичної особи — нотаріально  посвідчена заява;

у разі примусового виключення засновників (учасників) подається  рішення уповноваженого на це органу.

 

7

Антимонопольним законодавством України передбачено, що в окремих  випадках з метою запобігання  монополізації ринків такі види реорганізації, як злиття, поглинання, приєднання, можуть бути здійснені лише за умови одержання  згоди на це Антимонопольного комітету України (АКУ). У зв’язку з цим, до складу робочих груп з питань реорганізації можуть входити також  представники АКУ. Зазначимо, що в Україні  монопольним вважається становище  підприємця, частка якого на ринку  певного товару перевищує 35 %.

Після прийняття загальними зборами власників підприємств  рішення щодо реорганізації про  це слід письмово повідомити кожного  з кредиторів. У разі злиття, приєднання, виділення, поділу чи перетворення слід дотримуватися законодавчих вимог  щодо захисту інтересів кредиторів, зокрема стосовно переведення боргу  на правонаступників. Ці вимоги зводяться  до такого:

а) перевід боржником свого боргу на іншу особу допускається лише за згодою кредитора;

б) новий боржник вправі висувати проти вимоги кредитора всі заперечення, засновані на відносинах між кредитором і первісним боржником;

в) порука і встановлена третьою особою застава припиняються з переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявив згоди відповідати за нового боржника;

г) уступка вимоги і перевід боргу, основані на угоді, укладеній у письмовій формі, повинні бути вчинені в простій письмовій формі.

Реорганізація не може бути завершена до владнання проблематики заборгованості. При цьому кредитор може звернутися з письмовою вимогою про здійснення підприємством-боржником однієї з дій: забезпечення виконання зобов’язань шляхом укладання договорів застави чи поруки; дострокового виконання зобов’язань та відшкодування збитків, якщо інше не передбачено угодою між підприємством, що реорганізується, та боржником.

У разі, якщо у процесі  реорганізації задіяне акціонерне товариство, то, здійснюючи цей процес, слід дотримуватися відповідних  положень і рекомендацій Державної  комісії з цінних паперів та фондового  ринку, зокрема Положення про  порядок реєстрації випуску акцій і інформації про їх емісію при реорганізації товариства. Дане Положення регламентує послідовність дій господарського товариства у разі реорганізації у тому випадку, якщо в реорганізації бере участь хоча б одне акціонерне товариство або хоча б одне акціонерне товариство створюється в результаті реорганізації.

Відкриті акціонерні товариства, що формуються в результаті реорганізації  шляхом злиття, поділу, виділення та перетворення, а також товариства, до яких здійснюється приєднання, зобов’язані  зареєструвати інформацію про емісію акцій. Для цього, окрім стандартного набору документів, який подається  при звичайній емісії, слід подати такі документи:

нотаріально посвідчену копію  договору про злиття (приєднання, поділ, виділення, перетворення);

8

рішення вищих органів  кожного з підприємств, які беруть участь у реорганізації;

передатний (роздільний) баланс.

Реєстрація інформації про  емісію акцій АТ, які створені шляхом реорганізації, здійснюється до державної  реєстрації зазначених товариств як суб’єктів підприємницької діяльності.

Приймаючи фінансові рішення  в процесі реорганізації підприємств, слід враховувати податковий аспект. Зокрема, можливість виникнення об’єкта  оподаткування в результаті засвідчення  в звітності прихованих резервів. При здійсненні передачі майнових прав та обов’язків слід враховувати те, що передача активів від одного підприємства до іншого не оподатковується лише в тому випадку, якщо ця передача здійснюється як внесок одного підприємства в статутний  капітал іншого для формування цілісного  майнового комплексу останнього в обмін на його корпоративні права. Реорганізаційний прибуток для власників  може виникнути в тому разі, якщо вартість чистих активів, що передаються  правонаступнику, перевищує номінальну вартість корпоративних прав, емітованих реорганізованим підприємством.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9

Тестове завдання :

 

5) 1,2,5;

15) 2,3,5;

25) 1,3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10

Використана література:

 

 

 Коваленко М.А., Лобанова Л.В. Оцінка ефективності санації підприємств. Фінанси України.-2005; 

2. Коваленко М.А., Лобанова Л.В. Санація підприємств регіону та фінансові джерела її проведення.-2004;
3. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Львів, ЛБІ НБУ, 2003.;
4. Рибалка О. Формування системи показників фінансового стану підприємства для оцінки ймовірності банкрутства. Економіст. -2005.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

11

План:

 

Теоретичні питання

1. Методи та програма санаційного аудиту……………………..1 – 5 ст.
2. Форми та загальні передумови реорганізації…………………6 – 9 ст.

Тестове завдання …………………………………………………….10ст.

Використана література……………………………………………..11ст.