Державне управління. 2

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….3

1. Теоретична частина…………………………………………………………4
2. Практична частина………………………………………………………...13
1. Ситуаційна задача №1………………………………………………13
2. Ситуаційна задача №2……………………………………………....27

Висновок……………………………………………………………………....40

Список використаної літератури……………………………………....…….41

Вступ

Зовнішньоекономічна діяльність надає комерційним фірмам можливість отримувати вигоду від співпраці  з іноземними контрагентами. Разом  з цим така діяльність регламентується  окремими нормативно-правовими актами, вимагає більше зусиль та компетенції  менеджерів компаній, що бажають займатися  зовнішньоекономічною діяльністю.

Зміст індивідуальної роботи включає:

1. Висвітлення питання про ведення розрахунків та кредитування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та порівняння їх з Грецією, посилаючись на відповідні нормативні акти та законодавства країн;

2. Доповнення ситуаційної задачі № 1 всіма необхідними пунктами, укладання рахунку-фактури, складання характеристики здійснення зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві з точки зору державного управління;

3. Опис особливостей здійснення зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві з точки зору державного управління та правового регулювання посилаючись на чинні законодавчі та нормативні акти;

Метою даної роботи є  вивчення  та дослідження впливу чинних нормативних і законодавчих актів на діяльність підприємства, а також державного управління зовнішньоекономічної діяльності на діяльність підприємства..

Важливість даної роботи полягає у практичному використанні знань та навиків, щодо здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема, аналіз законодавчої бази України, під управління якої здійснюється зовнішньоекономічна діяльність конкретного  напряму, дослідження міжнаціональних  відмінностей у законодавчому та правовому аспектах двох контрагентів. 

1. Теоретична частина

Державне замовлення в ЗЕД: право на розміщення та прийняття

Сучасна політика державної  закупки є сприятливим підґрунтям для дискримінації зарубіжних товарів. Державні органи управління України  та органи місцевого самоврядування мають право розміщувати, як правило, на конкурсній основі державні замовлення на виробництво, експорт і імпорт товарів серед суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. При цьому державні закупки  по імпорту комплексного устаткування або масових партій інших товарів  з використанням коштів Державного валютного фонду України мають  обов'язково провадитись з використанням  процедури міжнародних торгів.

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності приймають державні замовлення виключно на добровільних засадах на умовах і в обсязі, які визначаються цивільно-правовими договорами (контрактами), що укладаються між ними та державним  замовником. Іноземні суб'єкти господарської  діяльності користуються рівними правами  та обов'язками з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України в разі проведення конкурсу на розміщення державного замовлення.

Державне замовлення є  засобом державного регулювання  економіки шляхом формування на договірній (контрактній) основі складу та обсягів продукції (робіт, послуг), необхідної для пріоритетних державних потреб, розміщення державних контрактів на доставку (закупівлю) цієї продукції (виконання робіт, надання послуг) серед суб'єктів господарювання, незалежно від їх форми власності.

Державний контракт — це договір, укладений державним замовником від імені держави з суб'єктом  господарювання — виконавцем державного замовлення, в якому зазначаються економічні та правові зобов'язання сторін і регулюються їх господарські відносини. Поставки продукції для  пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету  України та Інших джерел фінансування, що залучаються для цього, в порядку, визначеному законом. 
На сьогодні перед Україною стоїть мета — формування сильної держави, активізація її регулюючої функції, що має одночасно поєднуватися із збереженням ринкового вектора розвитку з наданням йому більшої орієнтації на кінцевий результат. Державне замовлення є інструментом, використання якого дозволяє поєднати приватноправові та публічно-правові інтереси, державне регулювання із самостійністю суб'єктів господарювання. 
На сьогодні державне замовлення використовується у різних галузях та сферах економічної діяльності. Так, через державне замовлення здійснюється реалізація: пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки (Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11 липня 2001 р.); середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня (Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16 січня 2003 p.); замовлень у зоні надзвичайної екологічної ситуації (Закон України «Про зону надзвичайної екологічної ситуації» від 13 липня 2000 p.); фінансування державних телерадіоорганізацій за рахунок коштів Державного бюджету України (Закон України «Про телебачення і радіомовлення» від 21 грудня 1993 p.); встановлення Укрзалізниці замовлень щодо перевезень пасажирів і вантажів, введення нових потужностей, модернізації технічних засобів (Закон України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 p.). тощо. Державними замовниками відповідно є Верховна Рада України та інші центральні органи державної влади України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, державні організації та установи, визначені законом про Державний бюджет України на поточний рік, а також державні організації та установи, уповноважені КМУ укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

 Законодавством визначені підприємства і організації, для яких виконання державного замовлення є обов'язковим. Для виконавців державного замовлення, заснованих повністю або частково на державній власності (державних підприємств, установ та організацій, акціонерних товариств, у статутному фонді яких контрольний пакет акцій належить державі, орендних підприємств, заснованих на державній власності), а також для суб'єктів господарської діяльності України всіх форм власності — монополістів на відповідному ринку продукції державні замовлення на поставку продукції є обов'язковими, якщо виконання державного замовлення не спричиняє збитків зазначеним виконавцям державного замовлення. Це не виключає укладення державного контракту підприємствами незалежно від форми власності на добровільній основі.

У випадках, коли підприємства, установи чи організації, для яких виконання  державного замовлення є обов'язковим, ухиляються від укладення державного контракту, необхідно виходити з того, що вони зобов'язані укласти такий контракт, доки не доведуть, що виконання державного замовлення неминуче спричинятиме їм збитки. Доведення зазначеної обставини є обов'язком виконавця державного замовлення.

У той же час, законодавством передбачено деякі випадки, коли обов'язкове державне замовлення не може бути застосовано, наприклад, у відносинах із суб'єктами економічної діяльності, що діють на території спеціальної (вільної) економічної зони (Закон України «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» від 13 жовтня 1992 p.).Виключно на добровільних засадах приймають державні замовлення суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності (Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»).

Державний контракт є одним  із різновидів договору поставки. Його відмінні риси обумовлені метою останнього — задоволення державних потреб України і полягають у тому, що: по-перше, оплата продукції (робіт, послуг) за цими контрактами гарантована державою; по-друге, держава може надавати економічні пільги виконавцям таких договорів; по-третє, контракт укладається на підставі державного замовлення і його зміст має відповідати змісту такого замовлення. Закон не регулює питання щодо обов'язку розробки і надіслання іншій стороні проекту державного контракту (договору). Отже, це може зробити як державний замовник, так і виконавець державного замовлення.

У сфері державних закупівель застосовується також договір про  закупівлю (Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти» від 22 лютого 2000 p.). Договір про закупівлю укладається тільки в письмовій формі і набирає чинності з дня його підписання замовником та учасником, визнаним переможцем процедури закупівлі. Замовник укладає договори про закупівлю після затвердження відповідного бюджету. Істотною умовою договору про закупівлю є можливість зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків. Нотаріальне посвідчення договору не є обов'язковим, але на вимогу замовника договір про закупівлю підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Умови договору про закупівлю  не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника — переможця процедури закупівлі, крім випадків зменшення ціни тендерної  пропозиції у порядку, передбаченому  вказаним Законом, і не повинні змінюватися  після підписання договору про закупівлю, крім випадків коригування ціни договору у передбаченому законом порядку.

Фінансове забезпечення виконання  державного замовлення здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету  України. Обсяги коштів для закупівлі  товарів, робіт і послуг за державним  замовленням передбачаються у законі про Державний бюджет України  на поточний рік і визначаються КМУ у відповідних рішеннях про використання позабюджетних джерел. Міністерство фінансів перераховує замовникам у державних контрактах кошти в межах визначених загальних асигнувань із державного бюджету відповідно до діючого порядку виконання останнього.

Поставки товарів, робіт  і послуг для виконання регіональних програм забезпечуються за рахунок  коштів республіканського бюджету  Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів.

Державні завдання, право  встановлення яких надано ГК КМУ та іншим органам виконавчої влади, є, на відміну від державного замовлення, обов'язковими для суб'єктів господарювання. Встановлюються загальнообов'язкові завдання у найбільш важливих для економічного та соціального розвитку країни сферах. Наприклад, державні завдання щодо удосконалення  регулярного автобусного сполучення із сільськими населеними пунктами на 2003—2004 pp. були встановлені у додатку  до Програми розвитку автотранспортного  обслуговування населення у сільській  місцевості на 2003—2004 pp., затвердженої наказом Міністерства транспорту України  від 14 лютого 2003 р. № 105.

Загальний порядок формування державного замовлення на поставку (закупівлю) продукції, виконання робіт, надання послуг для задоволеннядержавних потреб визначається законом. Законодавчими актами, які встановлюють загальні засади правового регулювання у цій сфері, є насамперед, закони України «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб» від 22 грудня 1995 р. та «Прозакупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Особливості здійснення господарської  діяльності у певних галузях економіки  України обумовлюють певну специфіку  укладення державного замовлення (закупівлі), яку необхідно враховувати у  процесі правового регулювання. Загальні правові та економічні засади (принципи формування, розміщення, фінансування і виконання державного оборонного замовлення, регулювання відносин у  цій сфері визначає Закон України  «Про державне оборонне замовлення»  від 3 березня 1999 р. Особливості регулювання  відносин щодо державного замовлення окремих, спеціально визначених, товарів  встановлюються низкою підзаконних  нормативних актів.

У змішаній економіці Єгипту домінуюча роль як і раніше належить державному сектору, який поступово  скорочується у зв'язку з реалізацією  програми реформування економіки і  триваючим процесом приватизації колишніх державних підприємств. Приватний  сектор економіки включає більшу частину сільськогосподарського виробництва, дрібні установи, пов'язані з торгівлею  та обслуговуванням, і невеликі ремісничі  виробництва з штатом менше 10 осіб, які спеціалізуються в основному на виробництві тканин, продуктів харчування, меблів, шкіряної галантереї і металовиробів. Широкомасштабне промислове виробництво, транспорт і зв'язок, торгівля і банківська справа з 1960-х років включені в державний сектор економіки. У власності держави знаходяться понад 200 великих промислових підприємств, на яких виробляється дві третини всієї товарної промислової продукції і зайнято близько половини всіх промислових робітників.

Єгипет має велику кількість  кваліфікованих робочих різних спеціальностей, але багато з них хотіли б мати високооплачувану роботу за кордоном. За кордоном також працює багато робітників низької кваліфікації. Безробітними є приблизно 12% працездатного населення. Традиційно єгиптяни працювали переважно у державному секторі. Однак після початку впровадження в життя програми приватизації і підтримки приватного сектора держава виявилася не в стані забезпечити робітників місцями. Неформальний сектор - важливе джерело створення робочих місць (в основному у містах), щороку збільшувався на 2,8% і забезпечив роботою приблизно 40% трудових ресурсів, незайнятих у сільськогосподарському виробництві. Постійно зростала в економіці і частка приватного сектора - з 50% в середині 1970-х років до 65% у 1996. У нинішній час на приватний сектор припадає близько половини загального обсягу інвестицій, що забезпечує його швидкий розвиток.

Туризм є однією з основних прибуткових статей Єгипту. Тому держава всіляко сприяє розвитку цієї галузі. Інтенсивно будуються і модернізуються курортні комплекси на морському узбережжі, в містах—курортах Шарм-еш Шейх, Хургада та ін. Численні представники туристичної поліції (Tourism & Antiquities Police) зустрічаються на всіх вулицях. Їхнє завдання — допомагати і всіляко сприяти приїжджим, з яким вони успішно справляються.

Головним енергетичним ресурсом є нафта, що добувається в країні. Інші джерела - місцевий природний газ  і гідроелектроенергія, що виробляється на двох ГЕС в районі Асуана. Приблизно  три чверті електроенергії виробляється на теплових електростанціях, які працюють на викопному паливі, а п'ята частина припадає на ГЕС. 

Незважаючи на постійні зусилля  уряду щодо диверсифікованості промисловості, в середині 1980-х років в економіці  провідні позиції зберігало виробництво  споживчих товарів, насамперед текстильних  і продовольчих. На початку 2000-х років на перший план вийшли нафтовидобувна і нафтопереробна промисловість, за ними йшли харчова, текстильна і металургійна промисловість. Базові галузі промисловості зосереджені в державному секторі. Розвиток електротехнічної промисловості і машинобудування базується на складанні виробів з готових деталей. На підприємствах Єгипту складаються такі товари тривалого користування, як холодильники і телевізори, легкові і вантажні автомобілі, автобуси і трактори. Досить високою ефективністю відрізняються державні підприємства з випуску цементу і фосфатів. Металургійні комбінати мають низьку продуктивність.

До початку процесу  індустріалізації в 1960-х роках сільське господарство відігравало домінуючу  роль в економіці Єгипту, і навіть у наші дні в ньому ще зайнято  приблизно 40% трудових ресурсів. До 1970-х  років найважливішою статтею  експорту Єгипту була бавовна, потім  лідерство перейшло до нафти, яка  зберігає провідну роль у національному  експорті. Майже всі оброблювані землі в Єгипті знаходяться в долині Нілу. Родючі алювіальні ґрунти разом з тривалою інсоляцією (освітлення сонячним промінням) створюють винятково сприятливі умови для вирощування різноманітних сільськогосподарських культур. Як правило, земля належить селянину, який її обробляє. Майже в усіх господарствах розводять: буйволів, які використовуються як тяглова сила при будівництві іригаційних споруджень, велику рогату худобу для виробництва молочної продукції.

Основні статті експорту - нафта  і нафтопродукти, бавовна і текстиль, різні сільськогосподарські культури (рис, картопля, фрукти та овочі). Головні  статті імпорту - продовольчі товари (30% загальної вартості), машини й  устаткування, а також широкий  набір інших промислових товарів - від цементу до автомобілів. На закупівлю продовольства за кордоном витрачаються майже всі надходження  від продажу нафти.

Зовнішньоекономічна ситуація в Єгипті (за 1 квартал 2010 р.) була наступна: на кінець 2009 р. ВВП АРЄ становив 5,1%. За даними Центрального банку Єгипту внутрішні і зовнішні борги склали 919 млрд. єг.ф. (168,6 млрд. дол. США). Держаний борг на душу населення становив 13,2 тис. єг.ф. (2,42 тис. дол. США). Зовнішній борг збільшився до 32,4 млрд. дол. (жовтень 2009 р.), внутрішній борг – до 813,7 млрд. єг.ф. (149,3 млрд. дол. США). Чистий державний борг банкам у листопаді становив 310,7 млрд. єг.ф. (57 млрд. дол.).  

У 2009 р. число безробітних виросло на 2,375 млн. чол. Рівень безробіття у містах становив 9,4%, у сільській місцевості – 12,9%. Серед чоловіків безробіття становило 7,7%, жінок - 29,9%.  Кількість зайнятих робітників збільшилось до 22,887 млн. чол. або на 41 тис. більше минулого року, з яких:

• чоловіків 18,409 млн. роб.
• жінок - 4,6 млн.

Передбачалось, що 70% державного бюджету на 2010/2011 ф.р. бюджету буде спрямовано на соціальну сферу, передусім на збільшення субсидій на споживчі товари і заробітну плату. Так, асигнування на заробітну плату, премії та компенсацій у державному секторі збільшаться до 95 млрд. єг. ф. проти 86 млрд. у 2009/2010 ф. р., або на 10%. Крім цього, будуть збільшені державні капіталовкладення до 30 млрд. єг. ф. для активізації ринку і створення нових робочих місць, що на 3 млрд. більше порівняно з попереднім роком. Очікувалось, що витрати на сферу освіти, охорону здоров’я, транспорт збільшаться на 10%.  

Доходи нового бюджету від податкових зборів очікувались на рівні 131 млрд. єг. ф. проти 121 млрд. у 2009/2010 ф. р. Надходження від нафти збільшаться до 27 млрд. єг. ф.  

В результаті світової фінансової кризи єгипетська економіка втратила 60 млрд. єг.ф. і 12 млрд. дол. США. Зменшення  темпів економічного росту з 7,2% у 2008 р. до 5,2% у 2009 р. призвело до суттєвих збитків  у галузях економіки. Нафтова галузь втратила приблизно 3,5 млрд. дол. США, Суецький канал – 435 млн. дол., ВВП скоротився на 8,4%, нафтовий експорт – на 719 млн. дол., туризм – 339 млн. дол. грошові перекази єгиптян за кордоном – на 1,19 млрд. дол.  

Головними причинами втрат  єгипетської економіки стали:

• скорочення світового попиту
• нестабільність цін на нафту
• спад світової торгівлі і морських перевезень
• зменшення потоку в Єгипет іноземних туристів у світлі світового економічного спаду
• попиту на єгипетську робочу силу за кордоном, передусім в арабських країнах

У світлі нестабільності світових ринків капіталів також понесли  фінансові збитки світові інвестиційні компаній, знизились процентні ставки на іноземні капіталовкладення, акції  іноземних компаній на єгипетській  фондовій біржі та їх продаж за урядові  векселя.  

Програма залучення іноземних  інвестицій в Єгипет протягом наступного періоду буде зосереджена на країнах Південної Азії, які досягли успіхів у розвитку власних економік, таких як:

• Китай
• Японія
• Сінгапур
• Корея
• Малайзія
• Індія
• В’єтнам

Найближчим часом Єгипет планує вкласти у розвиток економіки  близько декількох мільярдів  єг.ф. і збільшити обсяг експорту до 200 млрд. єг.ф.  

Єгипет зараз більше потребує інвестицій не в енергоємні сфери, які  не забезпечують додаткової вартості для єгипетської економіки, таких  як виробництво:

• алюмінію
• добрив
• цементу
• заліза
• нафтопродуктів

а орієнтується на реалізацію трудомістких і енергозберігаючих  проектах із залученням в них іноземних  капіталовкладень. 

В рамках виборчої програми Президента АРЄ Х.Мубарака «1000 компаній»  реалізовано понад 100 нових проектів, які створили понад 280 тис. робочих  місць. Окрім цього, було засновано  понад 2700 малих і середніх підприємств, які забезпечили 14 тис. робочих місць. Зараз знаходиться у стадії створення 3630 проектів інвестиційною вартістю понад 38 млрд. єг.ф., які забезпечать  робочими місцями близько 115 тис. єгиптян.    

Основна увага у сфері  розвитку промислових проектів зараз  більше надається не Каїру, Александрії  і дельті Нілу, а Верхньому Єгипту, куди Уряд планує залучити нові інвестиції та підвищити у цьому регіоні  життєвий рівень місцевого населення.  

Міністерство торгівлі і  промисловості АРЄ розробило  план розвитку Верхнього Єгипту, Нової  Долини і Дельти, на який виділило 3 млрд. єг. ф. У 2007 р. 1,4 млрд. було призначено для розвитку 35 промислових зон  у 25 губернаторствах, з яких Верхній  Єгипет отримав 50%, Дельта – 28%, Синай  і міста вздовж каналу – 14%, Великий  Каїр – 30. Приблизно 815 проектів інвестиційною  вартістю 8,6 млрд. ф. були залучені в  привілейованих зонах.  

У 2009 р. в Єгипті створено 6727 компаній, що на 252 компаній менше  порівняно з минулим роком (6979), а акціонерний капітал компаній за цей період скоротився на 3,6 млрд. єг. ф. до 14,8 млрд.  

Найбільше компаній було створено у 2009 р. у приватному секторі – 3095 з акціонерним капіталом 3,7 млрд. єг.ф. проти 2718 компаній з капіталом 4,1 млрд. у 2008 р. У промисловому секторі засновано 1132 компанії з акціонерним капіталом 3,4 млрд. єг.ф. проти 1686 компаній з 4,2 млрд. у 2008 р. У будівельному секторі – 825 компаній з 3,52 млрд. акціонерного капіталу проти 936 компаній і 3,95 млрд. капіталу у 2008 р.; сільському господарстві – 549 компаній з 1,3 млрд., секторі зв’язку та інформаційних технологій – 542 компанії з 351,9 млн. капіталу проти 381 компанії з 254,3 млн. єг.ф. у 2008 р. Приблизно 475 компаній було створено у туристичному секторі з 2,56 млрд. акціонерного капіталу проти 388 компаній з 2,43 млрд. у 2008 р.  

За інформацією Генеральної  організації інвестицій і вільних  зон Єгипту у 2009 р. загальний обсяг прямих іноземних інвестицій скоротився на 5 млрд. дол. США до 12,83 млрд. дол. проти 17,8 млрд. дол. у 2008 р.  

За інформацією Міністерства протягом першого кварталу 2010 р. в  Єгипті введено в дію низку  промислових проектів, а саме: у  м.Суец буде запущено завод зі складання  автобусів з 1,5 млрд. єг.ф. єгипетсько-бразильськими  інвестиціями, а у м 10-го Рамадану – металургійний завод інвестиційною  вартістю 2 млрд.єг.ф та два цукрових заводи, перший - у м.Ісмаілія інвестиційною  вартістю 1,5 млрд. єг.ф., другий - поблизу  автомагістралі Каїр-Александрія з 2 млрд.єг.ф. єгипетсько-американських  інвестицій.  

У 2009 р. Міністерство  торгівлі і промисловості АРЄ прийняло рішення про збільшення протягом наступних 4 років обсягу експорту з 95 млрд. єг.ф. до 200 млрд. єг.ф. шляхом:

• збільшення інвестицій у розмірі 60 млрд. єг. ф. 
• створення 300 тис. нових робочих місць
• покращання кваліфікації 600 тис. робітників 
• укладення міжнародних угод
• покращання якості виробництва
• залучення внутрішніх, арабських та іноземних капіталовкладень
• розвиток досліджень та інновацій 

Враховуючи, що зараз темп промислового розвитку Єгипту становить 8% на рік, а загальний обсяг видобутку  природного газу – 6%, який не здатний  забезпечити внутрішній попит, Комітет енергетики правлячої партії НДП дав «зелене світло» міністерству нафти для імпорту іракського природного газу для підтримки розвитку промисловості Єгипту та кращої конкуренції з Туреччиною, яка є найбільшим торговцем газу в регіоні.       

Разом з тим, що через світову  фінансову кризу зазнала негативного  впливу нафтовидобувна промисловість  Єгипту, передусім через скорочення цін на нафту, припинення, відкладення  або уповільнення багатьох нафтовидобувних  проектів.  

Зараз нафтова промисловість  Єгипту стоїть перед багатьма викликами, серед яких швидке зростання внутрішніх потреб на нафтопродукти і збільшення на них субсидій, серед зовнішніх  – коливання світових цін на нафту  та природний газ, зростання проектних  затрат, регіональна конкуренція  у залученні іноземних капіталовкладень та інвестицій у модернізацію нафтопереробних  заводів. Станом на кінець 2009 року, нафтові  запаси Єгипту досягли 4,2 млрд. барелів, а норма споживання нафти склала 651,3 барелів на день, що на 6,8% більше за аналогічний показник попереднього року. 

Незважаючи на незначні нафтові  запаси Єгипту у порівнянні з основними  нафтовими країнами, АРЄ залишається  на шостому місці за обсягом нафтових запасів серед країн Африки (з 3,5% нафтових запасів континенту). 

За останні 10 років у  пошук та розвідку нафти було залучено 25 млрд. дол. інвестицій. В Єгипті виробництво  нафти зросло до 2 млн. барелів, природного газу - до 18,2 млрд. барелів еквівалентних нафти. На нафтовий експорт припадає 45% усього єгипетського експорту.      

Підтвердженні запаси природного газу в Єгипті склали 77,7 млрд. куб. футів  у 2008/2009 фін. році, згідно даних Міністерства нафти АРЄ.  

На думку єгипетських  експертів, запаси природного газу в  Єгипті не відповідатимуть внутрішнім потребам протягом не більше 30 років, що в дійсності, є дуже коротким періодом. Це вимагає від керівництва країни дотримуватись стратегічного плану  Міністерства нафти Єгипту, згідно якого третина запасів повинна  експортуватися, друга третина повинна  використовуватися для потреб країни, а інша – зберігатися для майбутніх  поколінь.   

Слід зазначити, що в Єгипті існує велика різниця між споживанням  і виробництвом енергії, який імпортує 37% своїх потреб. Єгипет планує скоротити  цю різницю до 10%. Для виробництва  одиниці продукції вартістю 1000 дол. США в Єгипті використовується 0,5 еквіваленту тонни палива, в той  час коли в:

• Тунісі - 0,43
• Туреччині – 0,34
• Мексиці – 0,28
• Греції – 0,17

Єгипет намагається скоротити  бюджетний дефіцит, за рахунок зменшення  субсидій на енергоносії. Споживання електроенергії в Єгипті щороку підвищується приблизно  на 6,9%, що призводить до збільшення обсягів  закупівлі природного газу енергетичними  сервісними компаніями. Єгипет щороку витрачає близько 3 млрд. єг.ф.

У 2009 р. Єгипет підписав угоду  з Європейським інвестиційним банком (ЄІБ) про надання Єгипту 120 млн. євро займу для фінансування проектів по спорудженню вітрових і гідроелектростанцій.  

Крім цього, з метою  підтримки національної промисловості, заощадження іноземної валюти і  збереження місцевої робочої сили, Міністерство електрифікації АРЄ планує збільшити частку місцевої складової  в енергетичних проектах до 50%, що підтримують  більшість національних енергетичних компаній та підприємств. Зокрема, керівництво  єгипетської кабельної компанії «Аль-Сувайді Груп» (найбільше підприємство на Близькому Сході і Африки) вважає, що єгипетські енергетичні підприємства здатні сьогодні забезпечити галузь місцевими компонентами на 60%, такими, як кабелі, трансформатори і т.д. 

Протягом 2010 р. Європейський інвестиційний банк (European Investment Bank (EIB) надасть підтримку Єгипту у розмірі 400-500 млн. євро для реалізації інвестиційних  проектів в енергетиці, зокрема у  нафтогазовому секторі, у галузі виробництва і передачі електроенергії, охорони навколишнього середовища, виробництва електроенергії за допомогою відновлюваних джерел енергії. ЄІБ, який є головним кредитором середземноморських партнерів, протягом 2007-2013 рр. має виділити 10 млрд. євро на інвестиційні проекти країн Середземномор’я: