Державне управління зовнішньоекономічною діяльністю

Державний вищий навчальний заклад

«запорізький національний університет»

міністерствА освіти і наукиукраїни

 

КАФЕДРА БІЗНЕС-АДМІНІСТРУВАННЯ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ ЗЕД

 

 

 

 

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА

на тему:

«Державне управління зовнішньоекономічною діяльністю»

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка історичного фак-ту

напряму країнознавство

гр. 7.32514

Кожушана Д.С.

Перевірила:

кандидат філософських наук,

 доцент 

Сухарева К.В.

 

 

 

м. Запоріжжя, 2015 р.

ЗМІСТ:

1. Етапи державного менеджменту ЗЕД в Україні.
2. Сутність законів України «Про ЗЕД», «Про єдиний митний тариф», «Про режим іноземного інвестування», «Про валютне регулювання та валютний контроль».
3. Сутність митного кодексу та законодавства України щодо митного оподаткування ЗЕД експортних та імпортних операцій.
4. Постанови КМУ про ліцензування та квотування експорту та імпорту. Антидемпінгові заходи до товарів України та до імпортних товарів в Україні.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Етапи державного менеджменту ЗЕД в Україні

У світовій практиці менеджмент як практична діяльність, наука і навчальна дисципліна існує трохи більше 100 років. За цей час він отримав широке розповсюдження, особливо в країнах з розвиненою ринковою економікою.

Менеджмент ЗЕД, міжнародний менеджмент виникають трохи пізніше, приблизно в 60-х роках, під впливом бурхливого розвитку міжнародної і комерційної діяльності ТНК, поглиблення міжнародного поділу праці, розвитку міжнародної економічної інтеграції. В Україні можливість використання менеджменту, в тому числі у зовнішній сфері, з'явилася в роки перебудови, на початку переходу країни до ринкової економіки.

Виділяють три етапи розвитку даного процесу.

Перший (1918-1987 р.) - радянські роки, зокрема, післявоєнні і особливо десятиліття до перебудови.

Зовнішньоекономічні зв'язки колишнього Радянського Союзу в цей період розвивалися по-різному: У роки "холодної" війни менш інтенсивно, а пізніше більш інтенсивно. Але в цілому об'єм зовнішнього торгового обороту постійно збільшується.

Однак в середині 80-х років темпи зростання зовнішньоторговельного обороту Союзу почали різко знижуватися. До цього часу в розвитку зовнішньоекономічних зв'язків СРСР та інших соціалістичних країн з'явились ще інші негативні фактори:

- відстала стратегія і структура зовнішньоторговельного обороту, його переважно сировинна спрямованість;

- незадовільне використання  експортного потенціалу оброблюваної  промисловості, особливо машинобудування:

- нераціональний характер  імпорту: у країну ввозився дуже  широкий асортимент продукції, яку  можна було виробляти і на  вітчизняних підприємствах;

- недостатнє використання  нових форм зовнішньоекономічних  зв'язків, основною формою міжнародного  економічного співробітництва була  зовнішня торгівля, а такі нові  форми як міжнародна спеціалізація  і кооперування виробництва, прямі  зв'язки, компенсаційні угоди, ліцензійна  торгівля та інші мали незначний  розвиток;

- спостерігалась недооцінка  ролі зез як фактора економічного  зростання;

- відчуження безпосередніх  виробників від зовнішніх ринків.

Підприємства не мали права безпосередньо виходити на зовнішні ринки. Всі питання (замовлення на експорт, закордонні закупки та ін) перебували у віданні держави та її органів, максимально знижувало зацікавленість виробників у розвитку експортної продукції, поліпшення її якості і технічних характеристик.

Багато хто з названих негативних факторів були зумовлені переважно екстенсивним характером економічного росту.

Другий етап (1987-1991 рр.) - роки перебудови економіки, в тому числі ВЕС в Україну в складі СРСР. Цей етап характеризувався ліквідацією державної монополі, на зовнішню торгівлю та зміною принципів організації управління ЗЕД. В цей період вирішуються два основних завдання:

1. Розширення прав міністерств і відомств, об'єднань і підприємств для виходу на зовнішній ринок, встановлення прямих зв'язків, розвитку виробничої і науково-технічної кооперації.

2. Подальше вдосконалення  державного регулювання ЗЕД. На  даному етапі був прийнятий  ряд важливих урядових постанов, спрямованих на вирішення даних  завдань. Особливо треба відзначити  постанову'' Про дальший розвиток  зовнішньоекономічної діяльності  державних, кооперативних та інших  громадських об'єднань і організацій" від 12.12.88 р., відповідно до якого всі підприємства отримали право виходу на зовнішній ринок.

Третій етап (1991 р. до теперішнього часу) - період реформування і розвитку ЗЕД і її управління в  Україні як суверенній державі.

Вступ країни на шлях самостійного розвитку вимагало вироблення нової концепції ЗЕЗ з урахуванням проведення Україною самостійної зовнішньоекономічної політики.

Суть прийнятої на початковому етапі концепції полягала:

- у розвитку активного  співробітництва з країнами далекого  зарубіжжя, входження в світової  інтеграційний процес;

- удосконалення і подальший  розвиток економічних зв'язків  з країнами ближнього зарубіжжя, переведення їх на ринкові  відносини.

На даному етапі ЗЕД надається ще більшого значення. Вона розглядається не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, а й як важливий фактор економічного зростання, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на мікрорівні.

В цей період був прийнятий ряд важливих законодавчих актів, зокрема Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про єдиний митний тариф", "Про режим іноземного інвестування". Декрет Кабінету Міністрів України" Про систему валютного регулювання і валютного контролю "та ін.

 

2. Сутність законів  України «Про ЗЕД», «Про єдиний  митний тариф», «Про режим іноземного  інвестування», «Про валютне регулювання  та валютний контроль».

Економічні та правові основи діяльності (ЗЕД) в Україні регламентовані Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 p. У цьому законі ЗЕД по трактована як діяльність суб'єктів господарської діяльності країни та відповідних іноземних суб'єктів, заснована на взаємовигідних відносинах між ними. ЗЕД передбачена як на території України, так і за її межами (ст. 1 Закону). Під господарською діяльністю розуміють «будь-яку діяльність, у тому числі підприємницьку, пов'язану з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що є у формі товару». До головних видів зовнішньоекономічної діяльності належать:

- експорт та імпорт  товарів, науково-технічних досягнень, капіталу та робочої сили;

- надання суб'єктами зовнішньоекономічної  діяльності України послуг іноземним  суб'єктам господарської діяльності  і навпаки, у тому числі послуг: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультативних, маркетингових, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристичних  та інших, які не заборонені  законодавством України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, навчальна та  інша кооперація з іноземними  суб'єктами господарської діяльності;

- навчання та підготовка  спеціалістів на комерційній  основі;

- міжнародні фінансові  операції та операції з цінними  паперами, передбачені законами  України;

- кредитні та розрахункові  операції між суб'єктами ЗЕД  та іноземими суб'єктами господарської  діяльності; створення суб'єктами  ЗЕД банківських, кредитних та  страхових установ за межами  України;

- створення іноземними  суб'єктами господарської діяльності  зазначених установ на території  України, якщо це передбачено  її законами;

- спільна підприємницька  діяльність між суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що передбачає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;

- підприємницька діяльність  на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів ЗЕД за межами України;

- організація виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів  та інших подібних заходів, які  проводять на комерційній основі  за участю суб'єктів ЗЕД; організація та ведення оптової консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законом випадках;

- товарообмінні (бартерні) операції  та інша діяльність, побудована  на формах зустрічної торгівлі  між суб'єктами ЗЕД та іноземними  суб'єктами господарської діяльності;

- орендні, в тому числі  лізингові, операції між суб'єктами  ЗЕД та іноземними суб'єктами  господарської діяльності;

- операції з придбання, продажу та обміну валюти на  валютних аукціонах, валютних біржах  та на міжбанківському валютному  ринку;

- роботи за контрактами  фізичних осіб України з іноземними  суб'єктами господарської діяльності  як на території України, так  і за її межами; роботи іноземних  фізичних осіб за контрактами  з суб'єктами ЗЕД як на території  України, так і за її межами;

- можуть бути й інші  види ЗЕД, прямо й у винятковій формі не заборонені законами України.

Закон «Про зовнішньоекономічну діяльність» регулює питання щодо правового статусу, прав та обов’язків фізичних та юридичних осіб - суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, порядку та суб’єктів їх реєстрації та ліцензування; встановлює правові основи регулювання зовнішньоекономічної діяльності, нагляду за дотриманням державних інтересів при здійсненні суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності своєї господарчої діяльності та компетенцію державних органів з цих питань.

Закон України «Про єдиний митний тариф» (від 5.02.1992 р.): єдиний митний тариф України - це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що  ввозяться  на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Закон «Про єдиний митний тариф» створив нормативну базу для регулювання питань щодо обкладення спеціальним податком — митом товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України. Розділ І Закону містить загальні положення щодо мети Закону, одного митного тарифу, митно-тарифної ради. В Розділі II Закону «Мито та його види» визначаються поняття мита, його види, порядок застосування деяких видів мит, порядок нарахування та сплати мита, поняття митної вартості, порядок визначення країни походження товарів. В Розділі III цього Закону «Звільнення від сплати мита, тарифні пільги та преференції» регулюються питання щодо надання пільг фізичним та юридичним особам по обкладенню митом товарів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон, умовно-безмитного ввозу та вивозу товарів з митної території України, повернення над міру стягненого та стягнення недобраного мита. В Розділі IV «Заключні положення», ст. 26 встановлює пріоритетність обов’язкових для України міжнародних норм щодо митних тарифів перед нормами національного законодавства.

У відповідності з Законом України «Про режим іноземного інвестування» (19 березня 1996 р.) іноземні інвестиції представляють собою цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Статтею 1 Закону України «Про режим іноземного інвестування» законодавець визначив перелік іноземних інвесторів. При цьому звернув увагу на те, що іноземні інвестори представляють собою суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України. До їх складу включено:

– юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

– фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

– іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

– інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

В Україні діє Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі — Декрет) від 9 лютого 1993 р. № 15-93.

Згідно з Декретом, резиденти і нерезиденти мають право бути власниками ва¬лютних цінностей, що перебувають на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Валюта України, відповідно до положень Декрету, є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначається Національним банком України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.

Національний банк України у сфері валютного регулювання:

—здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

—складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

—контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

—визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті упов-новажених банків нерезидентам;

—видає у межах, передбачених Декретом, обов’язкові для виконання норма¬тивні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

—нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

—видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

—установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із ст. 8 Декрету;

—установлює за погодженнями з Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

—забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повно¬важень, визначених Декретом.

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

—здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених Декретом до компетенції інших державних органів;

—забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв’язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Державна податкова інспекція України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами на території України.

Міністерство зв’язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

 

3. Сутність митного  кодексу та законодавства України  щодо митного оподаткування ЗЕД  експортних та імпортних операцій.

Митний кодекс України (12 грудня 1991 р. і введено в дію з 1 січня 1992 р., новий МК – 13 березня 2012 р.) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Основні види експортних операцій:

• поставка експортного товару за готівку;

• експорт товарів на умовах комерційного кредиту;

• експорт товарів в рахунок державного кредиту, наданою країні іноземного покупця;

• експорт товарів при компенсаційній угоді;

• експорт товарів при бартерній угоді;

• експорт товарів у рахунок надання допомоги;

• експорт робіт і експорт послуг.

Експорт оформлюється контрактом. Експорт товарів визначити легко — це перетинання товарів митного кордону, яке засвідчується вантажно-митною декларацією, де розраховується мито, митні збори, та інші податки. Експорт робіт і послуг визначити важче.

До експорту робіт і послуг відносяться:

• послуги, які здійснюються за межами держав;

• послуги, для перевезення експортних вантажів,

• переробка давальницької сировини, яка ввозиться для подальшої переробки вітчизняним підприємством в готову продукцію, і яка вивозиться за межі країни;

• послуги міжнародного зв'язку;

• послуги, які здійснюються відповідно до договорів, що укладаються з іноземними фізичними і юридичними особами щодо обслуговування іноземних суден в портах і аеропортах.

Документи, які підтверджують факт і місце здійснення послуги — контракт, платіжні документи, акти та інші документи, підписані продавцем і покупцем.

Датою збільшення валового доходу при експортних операціях вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого виникла раніше одна з подій: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок в оплату товарів, або дата відвантаження товарів, а для робіт — дата фактичного надання робіт і послуг.

Базою оподаткування вважається контрактна ціна.

Податок на додану вартість при експортних операціях — 0%.

Предметом імпорту є:

• товари, придбані для продажу вітчизняним виробником;

• сировина, матеріали, устаткування для виробничого споживання — задоволення власних потреб;

• інші матеріали та нематеріальні цінності. Імпортний товар можна придбати:

• за готівку;

• на умовах комерційного кредиту, наданою іноземним постачальником;

• у рахунок погашення кредиту, наданою Україною іноземному постачальникові, що погашається постачальником імпортних товарів підприємствами країни іноземного постачальника;

• у порядку компенсаційної операції;

• у порядку ре експортної операції;

• у порядку бартерної угоди.

Первинними документами, які є основою для відображення операцій з обліку руху імпортних товарів та їх надходження, є акцептовані рахунки (інвойси) фірм-постачальників, специфікації, квитанції вантажного залізничного повідомлення, коносамент, авіанакладні, комерційні акти та ін.

Зовнішньоторговельна собівартість таких товарів складається з контрактної вартості товарів, накладних витрат, акцизу, мита, митних зборів.

При ввезені товарів на митну територію України нараховується: мито, митні збори, акциз (якщо товар підакцизний), ПДВ. При ввезенні товарів на митну територію України базою оподаткування ПДВ є контрактна вартість товарів, яка повинна бути не менша від митної вартості, що визначена у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, розвантаження, навантаження, страхування до пункту перетинання митного кордону України; сплата брокерських, агентських , комісійних винагород; плата за використання об'єктів інтелектуальної власності; а також акцизних зборів, ввізного мита та інших податків (крім ПДВ). Датою виникнення податкового зобов'язання при ввезені товарів є дата оформлення вантажно-митної декларації (ВМД).

 

4. Постанови КМУ  про ліцензування та квотування  експорту та імпорту. Антидемпінгові  заходи до товарів України  та до імпортних товарів в  Україні.

З метою формування раціональної структури експорту деяких видів товару і захисту внутрішнього ринку відповідно до ст. 16 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” і постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.95 р. (нова постанова - 19.12.2012) установлений режим ліцензування і квотування.

 В Україні  діють шість видів експортних (імпортних) ліцензій:

- ліцензія генеральна  — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному  товару (товарах) та/або з певною  країною (групою країн) протягом  періоду дії режиму ліцензування  по цьому товару (товарах);

- ліцензія разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний  характер і видається для здійснення  кожної окремої операції конкретним  суб'єктом зовнішньоекономічної  діяльності на період не менший  ніж той, що є необхідним для  здійснення експортної (імпортної) операції;

- ліцензія відкрита (індивідуальна) — дозвіл на експорт (імпорт) товару  протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального  обсягу;

- ліцензія антидемпінгова  — належним чином оформлене  право на імпорт в Україну  протягом установленого строку  певного товару (товарів), який є  об'єктом антидемпінгового розслідування  та/або антидемпінгових заходів;

- ліцензія компенсаційна  — належним чином оформлене  право на імпорт в Україну  протягом установленого строку  певного товару (товарів), який є  об'єктом антисубсидиційного розслідування  та/або компенсаційних заходів;

- ліцензія спеціальна  — належним чином оформлене  право на імпорт в Україну  протягом установленого строку  певного товару (товарів), який є  об'єктом спеціального розслідування  та/або спеціальних заходів.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид ліцензії.

Шість видів експортних (імпортних) квот (контингентів) діють в Україні:

- квоти (контингенти) глобальні  — квоти, що встановлюються по  товару (товарах) без визначення  конкретних країн (груп країн), куди  товар (товари) експортується або  з яких він (вони) імпортується;

- квоти (контингенти) групові  — квоти, що встановлюються по  товару (товарах) з визначенням групи  країн, куди товар (товари) експортується  або з яких він (вони) імпортується;

- квоти (контингенти) індивідуальні  — квоти, що встановлюються по  товару (товарах) з визначенням конкретної  країни, куди товар (товари) може  експортуватися або з якої  він (вони) може імпортуватися;

- квоти антидемпінгові  — граничний обсяг імпорту  в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом антидемпінгового  розслідування та/або антидемпінгових  заходів, який дозволено імпортувати  в Україну протягом установленого  строку та який визначається  в натуральних та/або вартісних  одиницях виміру;

- квоти компенсаційні  — граничний обсяг імпорту  в Україну певного товару (товарів), що є об'єктом антисубсидиційного  розслідування та/або компенсаційних  заходів, який дозволено імпортувати  в Україну протягом установленого  строку та який визначається  в натуральних та/або вартісних  одиницях виміру;

- квоти спеціальні —  граничний обсяг імпорту в  Україну певного товару (товарів), що є об'єктом спеціального  розслідування та/або спеціальних  заходів, який дозволено імпортувати  в Україну протягом установленого  строку та який визначається  в натуральних та/або вартісних  одиницях виміру.

Стосовно кожного виду товару може встановлюватися лише один вид квоти.

Антидемпінгові заходи - попередні або остаточні заходи, що застосовуються відповідно до Закону «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» під час або за результатами антидемпінгового розслідування. У випадках встановлення факту порушення антидемпінгового законодавства обов'язковим є антидемпінгове розслідування, яке у відповідності з наведеним законодавством проводять уповноважені на це центральні органи виконавчої влади - Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Державна митна служба України, а також Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі. Порядок створення та роботи Комісії визначається Законом України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту». Розділом III Закону «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» передбачено порядок порушення антидемпінгової процедури та антидемпінгового роз¬слідування, у процесі проведення або за результатами яких на підставі положень IV—VI розділів цього Закону та статті, що коментується, можуть бути застосовані попередні антидемпінгові заходи шляхом запровадження справляння попереднього антидемпінгового мита і остаточні антидемпінгові заходи через запровадження справляння остаточного антидемпін¬гового мита.

Антиде́мпінгове ми́то — особливий вид мита, що справляється у разі ввезення на митну територію країни імпорту товару, який є об'єктом застосування антидемпінгових заходів.

Попереднє антидемпінгове мито справляється митними органами країни імпорту за ставкою та на умовах, встановлених відповідним рішенням про застосування попередніх антидемпінгових заходів. Попереднє антидемпінгове мито справляється незалежно від сплати інших податків і зборів, у тому числі мита, митних зборів, які справляються при ввезенні на митну територію країни імпорту певних товарів.

Остаточне антидемпінгове мито справляється у відповідному розмірі та у кожному випадку окремо на недискримінаційній основі, незалежно від країни експорту, якщо визначається, що імпорт відповідного товару є об'єктом застосування остаточних антидемпінгових заходів, за винятком імпорту, щодо якого експортером було взято відповідні зобов'язання.

Антидемпінгове мито може поширюватися на імпорт подібних товарів з третіх країн або частини цих товарів, якщо має місце ухилення від сплати антидемпінгового мита.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності / Кириченко О.А.
2. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності: Підручник / За ред. O.A. Кириченка. - 2-ге вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 518 с.
3. Закон України «Про ЗЕД». http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/959-12
4. Закон України «Про режим іноземного інвестування» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/93/96-вр
5. Закон України «Про єдиний митний тариф» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2097-12
6. Постанови КМУ про ліцензування та квотування експорту та імпорту.