Контрольная работа по "Педагогике". 29

2. Формы организации  обучения изобразительной деятельности 
 
в специальных дошкольных учреждениях 
 
В настоящее время в России наиболее распространенной формой оказания коррекционной помощи детям дошкольного возраста с отклонениями в развитии является их воспитание и обучение в специальных дошкольных учреждениях, специальных группах при общеобразовательных детских садах, группа надомного обучения и кратковременного пребывания для детей с отклонениями в развитии в специальных (коррекционных) общеобразовательных дошкольных учреждениях. Основными задачами работы группы надомного обучения и кратковременного пребывания являются проведение коррекционной работы с детьми, обучение родителей педагогическим технологиям сотрудничества со своим ребенком, приемам и методам его воспитания и обучения в условиях семьи и оказание им психотерапевтической помощи.  
 
Интеграция детей с отклонениями в развитии в массовые образовательные учреждения (переосмысление обществом и государством своего отношения к проблемным детям, признание их прав на предоставление равных с другими возможностей в разных областях жизни, включая образование): 
 
- комбинированная интеграция, при которой дети с уровнем психофизического и речевого развития, соответствующим или близким к возрастной норме, по 1-2 человека на равных воспитываются в массовых группах, получая постоянную коррекционную помощь учителя-дефектолога специальной группы; 
 
- частичная интеграция, при которой дети с проблемами в развитии, еще не способные на равных со здоровыми сверстниками овладевать образовательным стандартом, вливаются в массовые группы лишь на часть дня (например, на его вторую половину) по 1-2 человека; 
 
- временная интеграция, при которой все воспитанники специальной группы вне зависимости от уровня психофизического и речевого развития объединяются со здоровыми детьми не реже 2 раз в месяц для проведения различных мероприятий воспитательного характера, например, на праздниках, соревнованиях, отдельных занятиях и т.п. 
 
Большая часть детей с особыми нуждами воспитываются дома или в общеобразовательных дошкольных учреждениях.  
 
Занятия по изодеятельности условно делятся на этапы: 
 
1. Подготовительный период. Цель - формирование у детей интереса к занятиям и выражение эмоционального состояния. 
 
2. Следующий период - переход к простейшим изобразительным упражнениям (рисунок, лепка, аппликация). Цель - знакомство с основными материалами (краски, бумага) и орудиями деятельности (карандаши, кисти), освоение элементарных технических умений (правильно держать карандаш, кисть, проводить линии, раскатывать пластилин и т.п.). 
 
3. Самостоятельное выполнение работ с минимальной помощью воспитателя – третий этап организации занятий по изодеятельности. 
 
На занятиях изобразительной деятельностью необходимо: 
 
- воспитывать положительное эмоциональное отношение к изобразительной деятельности и ее результатам; 
 
- учить указывать на называемый воспитателем признак; 
 
- учить называть предметы и их изображения; 
 
- формировать целостное восприятие предмета и добиваться его отражения средствами изобразительной деятельности (лепка, рисование, аппликация); 
 
- учить соотносить элементы изображения с частями и деталями реального предмета и знать их названия; 
 
- формировать правильное восприятие формы, величины, цвета, пространственных отношений и умение передать их в изображении; 
 
- развивать моторику руки и зрительно-двигательную координацию. 
 
Кроме занятий проводятся экскурсии (на природу, в музей, выставочный зал и т.п.) с наблюдением за необходимыми явлениями.

ТЕМА: Методы и приемы обучения изобразительной деятельности.

План

1. Влияние изобразительной деятельности  на воспитание и развитие ребенка  дошкольника.

2. Классификация методов обучения.

3. Методика использования приемов  обучения в разных возрастных  группах детского сада.

4. Литература.

Влияние изобразительной деятельности на воспитание и развитие ребенка – дошкольника.

В формировании личности ребенка неоценимое значение имеют разнообразные виды художественно-творческой деятельности: рисование, лепка, вырезание из бумаги фигурок и наклеивание их, создание различных конструкций из природных материалов и т.д.

Такие занятия дарят детям радость  познания, творчества. Испытав это  чувство однажды, малыш будет  стремиться в своих рисунках, аппликациях, поделках рассказать о том, что узнал, увидел, пережил.

Изобразительная деятельность ребенка, которой он только начинает овладевать, нуждается в квалификационном руководстве со стороны взрослого.

Но чтобы развить у каждого  воспитанника творческие способности, заложенные природой, педагог должен сам разбираться в изобразительном искусстве, в детском творчестве, владеть необходимыми способами художественной деятельности.

Изобразительная деятельность дошкольников как вид художественной деятельности должна носить эмоциональный, творческий характер. Педагог должен создавать для этого все условия: он прежде всего должен обеспечить эмоциональное, образное восприятие действительности, формировать эстетические чувства и представления, развивать образное мышление и воображение, учить детей способам создания изображений, средствам их выразительного исполнения.

Процесс обучения должен быть направлен  на развитие детского изобразительного творчества, на творческое отражение  впечатлений от окружающего мира, произведений литературы и искусства.

Рисование, лепка, аппликация – виды изобразительной деятельности, основное назначение которой – образное отражение действительности. 
Изобразительная деятельность – одна из самых интересных для детей дошкольного возраста.

Изобразительная деятельность – это  специфическое образное познание действительности. Как всякая познавательная деятельность имеет большое значение для умственного воспитания детей.

Овладение умением изображать невозможно без целенаправленного зрительного  восприятия – наблюдения. Для того чтобы нарисовать, вылепить какой-либо предмет, надо предварительно хорошо с ним ознакомиться, запомнить его форму, величину, цвет, конструкцию расположение частей.

Для умственного развития детей  имеет большое значение постепенное  расширение запаса знаний на основе представлений  о разнообразии форм пространственного расположения предметов окружающего мира, различных величинах, многообразии оттенков цветов.

При организации восприятия при  организации восприятия предметов  и явлений важно обращать внимание детей на изменчивость форм, величин 
(ребенок и взрослый), цветов (растения в разные времена года), разное пространственное расположение предметов и частей (птица сидит, летает, клюет зерна, рыбка плавает в разных направлениях и т.д.); детали конструкций также могут быть расположены по-разному.

Занимаясь рисованием, лепкой, аппликацией дети знакомятся с материалами (бумага, краски, глина, мел и др.), с их свойствами, выразительными возможностями, приобретают навыки работы.

Обучение изобразительной деятельности без формирования таких мыслительных операций, как анализ, сравнение, синтез, обобщение.

На основе сходства предметов по форме возникает общность способов изображения в рисунке, лепке. Например, чтобы слепить ягоду, орешек, неваляшку, яблоко или цыпленка (предметы имеющие  круглую форму или части круглой формы), необходимо раскатать кусочки пластилина или глины кругообразными движениями.

Способность анализа развивается  от более общего и грубого различения до более тонкого. Познание предметов  и их свойств, приобретаемое действенным  путем, закрепляется в сознании.

На занятиях по изобразительной  деятельности развивается речь детей: усвоение и название форм, цветов и  их оттенков, пространственных обозначений  способствует обогащению словаря; высказывания в процессе наблюдений за предметами, при обследовании предметов, построек, а также при рассматривании иллюстраций, репродукций с картин художников положительно влияют на расширение словарного запаса и формирование связной речи.

Как указывают психологи, для осуществления  разных видов деятельности, умственного развития детей большое значение имеют те качества, навыки, умения, которые они приобретают в процессе рисования, аппликации и конструирования.

Изобразительная деятельность тесно  связана с сенсорным воспитанием.

Формирование представлений о  предметах требует усвоения знаний об их свойствах и качествах, форме, цвете, величине, положении в пространстве. 
Дети определяют и называют эти свойства, сравнивают предметы, находят сходства и различия, то есть производят умственные действия.

Таким образом, изобразительная деятельность содействует сенсорному воспитанию и развитию наглядно-образного мышления. Детское изобразительное творчество имеет общественную направленность. Ребенок рисует, лепит, конструирует не только для себя, но и для окружающих. Ему хочется, чтобы его рисунок что-то сказал, чтобы изображенное им узнали.

Общественная направленность детского изобразительного творчества проявляется  и в том, что в своей работе дети передают явления общественной жизни.

Значение занятий изобразительной  деятельностью для нравственного воспитания заключается также в том, что в процессе этих занятий у детей воспитываются нравственно-волевые качества: потребность и умение доводить начатое до конца, сосредоточенно и целенаправленно заниматься, помогать товарищу, преодолевать трудности и т.п.

Изобразительная деятельность должна быть использована для воспитания у  детей доброты, справедливости, для  углубления тех благородных чувств, которые возникают у них.

В процессе изобразительной деятельности сочетается умственная и физическая активность. Для создания рисунка, лепки, аппликации необходимо приложить усилия, осуществить трудовые действия, овладеть определенными умениями. Изобразительная деятельность дошкольников учит их преодолевать трудности, проявлять трудовые усилия, овладевать трудовыми навыками. 
Сначала у детей возникает интерес к движению карандаша или кисти, к следам оставляемыми ими на бумаге; постепенно появляются новые мотивы творчества – желание получить результат, создать определенное изображение.

Дошкольники овладевают многими практическими навыками, которые позднее будут нужны для выполнения самых разнообразных работ, приобретают ручную умелость, которая позволит им чувствовать себя самостоятельными.

Освоение трудовых умений и навыков  связано с развитием таких  волевых качеств личности, как внимание, упорство, выдержка. У детей воспитываются умения трудиться, добиваться желаемого результата. Формированию трудолюбия, навыков самообслуживания способствует участие ребят в подготовке к занятиям и уборке рабочих мест.

Основное значение изобразительной деятельности заключается в том, что она является средством эстетического воспитания.

В процессе изобразительной деятельности создаются благоприятные условия  для развития эстетического восприятия и эмоций, которые постепенно переходят в эстетические чувства, содействующие формированию эстетического отношения к действительности.

Непосредственное эстетическое чувство, которое возникает при восприятии красивого предмета, включает различные  составляющие элементы: чувство цвета, чувство пропорции, чувство формы, чувство ритма.

Для эстетического воспитания детей  и для развития их изобразительных  способностей большое значение имеет  знакомство с произведениями изобразительного искусства. Яркость, выразительность  образов в картинках, скульптуре, архитектуре и произведениях прикладного искусства вызывают эстетические переживания, помогают глубже и полнее воспринимать явления жизни и находить образные выражения своих впечатлений в рисунке, лепке, аппликации. Постепенно у детей развивается художественный вкус.

 
Классификация методов обучения.

Успех воспитания и обучения во многом зависит от того, какие методы и  приемы использует педагог, чтобы донести  до детей определенное содержание, сформировать у них знания, умения, навыки, а также развить способности в той или иной области деятельности.

Под методами обучения изобразительной  деятельности и конструированию  понимают систему действий педагога, организующего практическую и познавательную деятельность детей, которая направлена на усвоение содержания, определенного «Программой воспитания и обучения в детском саду».

Приемами обучения называют отдельные  детали, составные части метода.

Традиционно методы обучения классифицируются по тому источнику, из которого дети получают знания, навыки и умения, по тем средствам, с помощью которых эти знания, умения и навыки преподносятся. Так как дети дошкольного возраста приобретают знания в процессе непосредственного восприятия предметов и явлений окружающей действительности и из сообщений педагога 
(объяснения, рассказы), а также в непосредственной практической деятельности (конструирование, лепка, рисование и т.п.), то выделяют методы:

. наглядные;

. словесные;

. практические.

Это традиционная классификация.

В последнее время разработана  новая классификация методов. Авторами новой классификации являются: Лернер И.Я., Скаткин М.Н. она включает следующие методы обучения:

. информативно - рецептивный;

. репродуктивный;

. исследовательский;

. эвристический;

. метод проблемного изложения  материала.

В информационно – рецептивный метод включаются следующие приемы:

> рассматривание;

> наблюдение;

> экскурсия;

> образец воспитателя;

> показ воспитателя.

Словесный метод включает в себя:

> беседу;

> рассказ, искусствоведческий  рассказ;

> использование образцов педагога;

> художественное слово.

Репродуктивный метод – это  метод, направленный на закрепление  знаний и навыков детей. Это метод  упражнений, доводящих навыки до автоматизма. Он включает в себя:

> прием повтора;

> работа на черновиках;

> выполнение формообразующих  движений рукой.

Эвристический метод направлен  на проявление самостоятельности в  каком 
- либо моменте работы на занятии, т.е. педагог предлагает ребенку выполнить часть работы самостоятельно.

Исследовательский метод направлен  на развитие у детей не только самостоятельности, но и фантазии и творчества. Педагог предлагает самостоятельно выполнить не какую – либо часть, а всю работу.

Метод проблемного изложения, по мнению дидактов не может быть использован  в обучении дошкольников и младших  школьников: он применим только лишь для старших школьников.

В своей деятельности воспитатель  использует различные методы и приемы в рисовании, лепке, аппликации и  конструировании.

Так в рисовании основной прием  для первой младшей группы – показ, как следует пользоваться карандашами  и красками. Наиболее эффективный прием – пассивные движения, когда ребенок действует не самостоятельно, а с помощью. 
Эффективны игровые изобразительные движения однородного, ритмичного характера с проговариванием слов: «туда – сюда», «сверху - вниз» и т.д. 
Такой прием дает возможность связать образ предмета с изобразительным движением.

Чтение стихов, потешек, песенок  на занятиях – важнейший методический прием. Еще один прием работы в  первой младшей группе – сотворчество педагога с детьми.

Во второй младшей группе на занятиях по рисованию активно используется информационно – рецептивный метод. Особенно полезен перед занятием действенный способ знакомства с формой предмета: дети обводят форму рукой, играют с флажками, мячами, шарами, ощупывают их очертания. Такое обследование предмета создает более полное представление о нем.

Также эффективен прием обследования предмета движением руки по контуру  и показ этого движения в воздухе. Прямой показ способа изображения  применяется только в том случае, данная форма встречается впервые. Во всех

Организация учебного и игрового процесса.

 
Для нормального функционирования и эффективного обучения детей компьютерной грамотности, необходимо придерживаться следующих рекомендаций:

I. Компьютерный зал. 
1. Компьютеры, IBM класса, 4 или 5 поколения 4-8 шт. 
2. Компьютер, IBM класса, 6 поколения 1 шт. 
3. Принтер цветной струйный HP или EPSON 1 шт. 
4. Сканер планшетный, TWAIN стандарта 1 шт.

Компьютеры объединены в локальную  сеть, оборудованы приводами CD-ROM и  звуковыми картами. На каждом мониторе MPRII имеется защитный экран, либо мониторы должны соответствовать стандарту ТСО-95, компьютерный зал оформлен кактусами, имеет вентилятор, аквариумы с водой для поддержания воздушного режима. Мебель в зале модифицируется в зависимости от роста детей.

II. Игровой зал - зал для предкомпьютерной  подготовки и послекомпьютерной  релаксации. 
1. Раздаточный материал на каждого ребенка. 
2. Дидактические игры. 
3. Разнообразные игрушки. 
4. Средообразующие модульные предметы. 
5. Магнитофон для проведения физкультурных минуток и релаксации. 
6. Мягкая мебель. 
Зал оформлен обилием разнообразных цветов.

ВСТУП 
 
У формуванні особистості дитини неоціниме значення мають різноманітні види художньо-мистецької діяльності: малювання, ліплення, вирізання з паперу фігурок і наклеювання їх, створення різних конструкцій з природних матеріалів і так далі. Такі заняття дарять дітям радість пізнання, творчості. Відчувши це відчуття одного разу, малюк прагнутиме в своїх малюнках, аплікаціях, виробах розповісти про те, що дізнався, побачив, пережив. 
Дитяча образотворча творчість може успішно розвиватися тільки за умови цілеспрямованого керівництва з боку педагога. Таке керівництво можливе у тому випадку, коли вихователь знає, чому і як (програмний зміст і методика) учити дітей, має необхідну підготовку в області мистецтва, сам володіє образотворчими навиками і уміннями. 
Образотворча діяльність дошкільників як вид художньої діяльності повинна носити емоційний, творчий характер. І педагог створює для цього всі умови: він перш за все забезпечує емоційно-образне сприйняття дійсності, формує естетичні відчуття і уявлення, розвиває образне мислення і уяву, учить дітей способам створення зображень, засобам їх виразного рішення. 
Процес навчання повинен бути направлений на розвиток дитячої образотворчої творчості, на творче віддзеркалення вражень від навколишнього життя, творів літератури і мистецтва.  
Ціль кожного заняття – розвивати їх творчі потенціальні можливості.

• 1. Мета та завдання зображувальної діяльності в різновікових групах дошкільного закладу   

У системі суспільного дошкільного  виховання групи, укомплектовані дітьми різного віку, називають різновіковими. У таких групах можуть спільно  виховуватися діти двох, трьох і  навіть чотирьох різних віків. 
Різновікові групи типові для сільських і міських малокомплектних дитячих садків, для виховних установ «Школа — дитячий сад», для національних дитячих садків і груп з цілодобовим перебуванням дітей. 
У роботі з дітьми різного віку в дитячих садах здійснюють три форми навчання: 
* заняття з кожною віковою підгрупою; 
* одночасні заняття з віковими підгрупами, але по різних видах діяльності; 
* одночасні заняття з віковими підгрупами в одному виді діяльності, але з різним програмним змістом. 
Ці форми навчання мають і переваги, і недоліки. Позитивна сторона: вихователь більше, ніж при фронтальному навчанні всієї групи, приділяє увагу деяким дітям, враховуючи їх вікові і індивідуальні особливості. Безпосередній контакт з дорослим полегшує дитині рішення поставленої перед ним задачі. Крім того, поетапний контроль дозволяє педагогові відразу ж вносити корективи до процесу навчання. Негативна сторона: по-перше, під час навчання всі діти знаходяться в групі. Шум, що виникає під час гри, відволікає тих, хто займається. По-друге, вихователь значно більше часу витрачає на заняття з підгрупами, ніж зі всіма дітьми одночасно. По-третє, індивідуальні форми керівництва не формують у дітей навиків роботи в колективі, наприклад уміння самостійно приймати і  утримувати  учбове  завдання,  контролювати свої  дії. 
Навчання по підгрупах доцільно в тому випадку, якщо більшість різновікової групи діти одного віку і декілька дітей — іншого. Тоді вихователь має можливість повністю використовувати традиційні форми і методи роботи з дітьми по образотворчій діяльності. 
Друга, поширеніша форма навчання — одночасні заняття з віковими підгрупами, але по різних видах діяльності, скажімо, образотворча і формування елементарних математичних уявлень або розвиток мови. 
Така форма, економить час навчання, але завдає труднощів вихователеві. Педагог вимушений постійно приділяти увагу двом групам, що займаються різною діяльністю. Проте рівноцінно керувати обома підгрупами він не може, оскільки заняття по розвитку мови або по формуванню елементарних математичних уявлень вимагають його участі більшою мірою, ніж образотворча діяльність. Тому навчання дітей малюванню, ліпленню або аплікації в цьому випадку відбувається при недостатньому керівництві і контролі з боку вихователя. В результаті скорочується і загальний час занять, більш того, у дітей можуть закріпитися неправильні уміння і навики. 
Найбільш ефективна форма організації навчання дітей образотворчої діяльності в умовах різновікової групи — за одною темою заняття в одному виді діяльності, але з різним програмним змістом для кожної вікової підгрупи. Їх перевага — в тому, що вихователь має можливість зосередити свої зусилля на одному виді діяльності. Крім того, полегшується підготовка дидактичних матеріалів і устаткування, скорочується загальний час, відведений в режимі дня на проведення занять. 
Аналіз «Програми виховання і навчання в дитячому садку» по зображувальній діяльності показує: впродовж дошкільного дитинства діти зображають одні і ті ж предмети і явища навколишній дійсності, але на різному рівні вирішення образотворчих завдань. Так, яблуко можуть намалювати діти і четвертого, і п'ятого, і шостого, і сьомого років життя. Але якщо чотирилітні діти узагальнено передають його форму і колір, то шестирічні вже відзначають характерні особливості форми і відтінки кольору, відповідні натурі.  
Отже, побудова програми по образотворчій діяльності дозволяє в процесі навчання дітей різного віку використовувати зображення одних і тих же предметів і явищ навколишній дійсності, але з різним програмним змістом. Так, завдання навчання на заняттях ліпленням в старшій різновіковій групі по темі «Огірки» можна диференціювати таким чином: дітей п'ятого року життя вихователь знайомить з овальною формою і пропонує виліпити огірки.  Діти  шостого  року  життя  продовжують  освоювати ліплення овочів з натури, добиваючись передачі характерних деталей за допомогою заготовок. (При ліпленні огірків вихователь показує, як зображають поверхню огірків за допомогою заготовок.) 
Плануючи заняття по образотворчої діяльності, вихователь може вирішувати програмні завдання для кожної вікової підгрупи по декількох напрямах. По-перше, обмежує заняття одним змістом для всіх вікових підгруп, але висуває різні вимоги до виразної технічної сторони малюнка, ліплення або аплікації. Так, малюючи листя і квіти, молодші діти використовують прийом докладення кисті до паперу навзнаки, старші передають характерну форму певного листя, квітів. На занятті по ліпленню молодші діти просто ліплять пташку, старші передають образ декоративної пташки по мотивах народної глиняної іграшки, використовуючи для її прикраси наліпи. Або ж ліплять декілька пташок у годівниці (одна клює зернятка, інша збирається відлетіти), прагнучи передати схожість з тими птахами, за якими вони спостерігали на прогулянці. 
Використовує різні образотворчі матеріали. Якщо молодші діти малюють гуашшю, старші застосовують складніший матеріал — акварель або пастель. Розглядаючи роботи, діти мають можливість пізнавати виразні властивості кожного матеріалу. 
По-друге, пропонує малювати (ліпити або виконувати аплікації) різні предмети, об'єкти, що мають певну спільність, логічний зв'язок. Наприклад, дітям третього року життя пропонує малювати яйце, четвертого року — курчат, старшим — курей і півника. Пропонує малювати (ліпити або виконувати аплікації) на одну тему, але варіюючи сюжет: діти третього року життя малюють сніжки і сніжинки, четвертого року — веселих сніговиків, старші — зимові розваги дітей, красу зимової природи і тому подібне Для кожної підгрупи види занять малюванням — наочне, сюжетне або за задумом можуть бути і загальні і різні. 
По-третє, пропонує виконати завдання на одну тему, але в різних видах діяльності, відповідних кожному віку. Наприклад, малюючи на тему по казці «Колобок», молодші діти отримують завдання: зобразити ліс і дорогу, по якій котиться колобок; старші ліплять звірів, які зустрілися колобку. Така методика відкриває дітям більш повно художньо-образні можливості кожного виду мистецтва. 
По-четверте, розглянуті вище завдання педагог вирішує за допомогою виразних засобів: форми, ритму, об'єму, ліній, композиції, пластичності ліпного образу, силуетів, колірного ладу, гармонії, симетрії. На кожному віковому етапі діти оволодівають виразними засобами по-різному. Тому і програмні вимоги для кожного віку різні. Так, малюючи на тему «Зимовий ліс», вихователь учить дітей п'ятого року передавати в малюнку засніжений ліс, використовуючи форму і ритм, а дітей шостого року — колорит і композицію.

Навчання дошкільників здійснюється не лише на спеціально організованих  заняттях, а й у повсякденному  житті, у різноманітних видах діяльності дітей за допомогою форм організації навчального процесу.  

  Форма організації навчання — спільна навчальна діяльність педагога і дітей, що здійснюється в певному порядку і встановленому режимі.  

 Значною мірою вона виражає  характер зв'язку між педагогом і дитиною, їхньої діяльності, місце заняття і режим його проведення. У дитячому садку використовують фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння дошкільникові у його бажанні навчатися. Як відомо, дитина розвивається тоді, коли вона переживає радість від процесу навчальної діяльності, здобутого результату. 
   Педагог повинен уміти визначати ступінь складності навчальних завдань, дбаючи, щоб навантаження було посильним для дошкільнят. Важливо забезпечити особистісно-орієнтований стиль керівництва навчальною діяльністю дітей, не допускати зверхності, ігнорування їхніх інтересів, поверхових оцінок зусиль. Усе має бути спрямованим на те, щоб навчання було для них цікавим, особистісно значущим. “Зробити серйозне заняття для дитини захоплюючим — ось завдання початкового навчання”, — стверджував К. Ушинський. 
   Необхідним компонентом процесу навчання є дидактичні засоби, оптимальне поєднання яких допомагає дошкільникам глибше пізнавати дійсність, збагачує їх враженнями, дає матеріал для спостережень, які вони використовують у навчальній, а згодом і в інших видах діяльності. Такими дидактичними засобами є слово (вихователя, дитини, художнє слово); образ (створюваний за допомогою технічних засобів, дидактичних матеріалів; об'єкти живої і неживої природи, їх зображення; існуючий в уяві дитини); дія (дитини, вихователя, дидактичні вправи, елементарні досліди). Добирають їх залежно від віку, форм мислення, рівня розумового розвитку дошкільника. 
   У ранньому віці малюк одержує нову інформацію здебільшого через дії з предметом, іграшкою, зі слів вихователя. У середньому дошкільному віці на передньому плані опиняється образ і слово, а дії сприяють закріпленню знань (наприклад, практичні дії у дидактичній грі). У старшому дошкільному віці, коли розвивається словесно-логічна форма мислення, можливі різноманітні поєднання дидактичних засобів, що залежить від матеріалу, який вивчається, індивідуальних особливостей дітей.

ТЕМА: Методи і прийоми  навчання образотворчої діяльності.

План 

1. Вплив образотворчої діяльності  на виховання і розвиток дитини  дошкільника. 

2. Класифікація методів навчання.

3. Методика використання прийомів  навчання у різних вікових групах дитячого садка.

4. Література.

Вплив образотворчої діяльності на виховання і розвиток дитини --дошкільника.

У формуванні особистості дитини неоціненне значення маютьрізноманітні види художньо-творчої  діяльності: малювання, ліплення,вирізання  з паперу фігурок і наклеювання їх, створення різнихконструкцій з природних матеріалів і т.д.

Такі заняття дарують дітям  радість пізнання, творчості. Зазнавши цепочуття одного разу, малюк буде прагнути у своїх малюнках, аплікаціях,виробах  розповісти про те, що дізнався, побачив, пережив.

Зображувальна діяльність дитини, якій він тільки починаєопановувати, має  потребу в кваліфікаційному керівництві  з боку дорослого.

Але щоб розвинути в кожного  вихованця творчі здібності,закладені  природою, педагог повинен сам розбиратися в образотворчомумистецтві, в дитячому творчості, володіти необхідними способамихудожньої діяльності.

Зображувальна діяльність дошкільнят як вид художньоїдіяльності повинна  носити емоційний, творчий характер. Педагогповинен створювати для цього всі умови: він перш за все повинен забезпечитиемоційне, образне сприйняття дійсності, формуватиестетичні почуття і уявлення, розвивати образне мислення іуява, навчати дітей способам створення зображень, засобам їхвиразного виконання.

Процес навчання повинен бути спрямований на розвиток дитячогообразотворчого творчості, на творче відображення вражень віднавколишнього світу, творів літератури і мистецтва.

Малювання, ліплення, аплікація - види образотворчої діяльності,основне  призначення якої - образне відображення дійсності.  
Зображувальна діяльність - один з найцікавіших для дітейдошкільного віку.

Зображувальна діяльність - це специфічне образне пізнаннядійсності. Як будь-яка  пізнавальна діяльність має великезначення для розумового виховання дітей.

Оволодіння вмінням зображувати неможливе без цілеспрямованогозорового сприйняття - спостереження. Для того щоб намалювати, виліпитиякий-небудь предмет, треба попередньо добре з ним ознайомитися,запам'ятати його форму, величину, колір, конструкцію розташування частин.

Для розумового розвитку дітей має  велике значення поступоверозширення  запасу знань на основі уявлень про  різноманітність формпросторового розташування предметів навколишнього  світу, різнихвеличинах, різноманітті відтінків кольорів.

При організації сприйняття при організації сприйняття предметів іявищ важливо звертати увагу дітей на мінливість форм, величин  
(дитина і дорослий), квітів (рослини в різні пори року), різнепросторове розташування предметів і частин (птах сидить, літає,клює зерна, рибка плаває в різних напрямках і т.д.); деталіконструкцій також можуть бути розташовані по-різному.

Займаючись малюванням, ліпленням, аплікацією діти знайомляться зматеріалами (папір, фарби, глина, крейда тощо), з  їх властивостями,виразними можливостями, набувають навичок роботи.

Навчання образотворчої діяльності без формування такихрозумових операцій, як аналіз, порівняння, синтез, узагальнення.

На основі подібності предметів  за формою виникає спільність способівзображення в малюнку, ліплення. Наприклад, щоб зліпити ягоду, горішок,неваляшки, яблуко або курчати (предмети мають круглу форму або частиникруглої форми), необхідно розкачати шматочки пластиліну чи глиниколоподібними рухами.

Здатність аналізу розвивається від  більш загального і грубого розрізненнядо більш тонкого. Пізнання предметів і їх властивостей, що набуваєдієвим шляхом, закріплюється в свідомості.

На заняттях з образотворчої  діяльності розвивається мова дітей:засвоєння  і назва форм, кольорів та їх відтінків, просторовихпозначень сприяє збагаченню словника; висловлювання в процесіспостережень за предметами, при обстеженні предметів, будівель, а також прирозгляданні ілюстрацій, репродукцій з картин художників позитивновпливають на розширення словникового запасу і формування зв'язного мовлення.

Як зазначають психологи, для здійснення різних видів діяльності,розумового розвитку дітей велике значення мають  ті якості, навички,уміння, які вони набувають в процесі малювання, аплікації іконструювання.

Зображувальна діяльність тісно пов'язана  з сенсорним вихованням.

Формування уявлень про предмети вимагає засвоєння знань про  їхвластивості і якості, формі, кольорі, величині, положення в просторі.  
Діти визначають і називають ці властивості, порівнюють предмети, знаходятьподібності та відмінності, тобто роблять розумові дії.

Таким чином, образотворча діяльність сприяє сенсорномувиховання та розвитку наочно-образного мислення. Дитяче образотворчетворчість має суспільну  спрямованість. Дитина малює, ліпить,конструює  не тільки для себе, але і для  оточуючих. Йому хочеться, щобйого малюнок щось сказав, щоб зображене їм дізналися.

Громадське спрямованість дитячого образотворчого творчостіпроявляється  і в тому, що у своїй роботі діти передають явища суспільногожиття.

Значення занять образотворчої  діяльністю для моральноговиховання полягає також у тому, що в процесі цих занять у дітейвиховуються морально-вольові якості: потреба і вміння доводитипочате до кінця, зосереджено й цілеспрямовано займатися, допомагатитоваришеві, долати труднощі і т.п.

Зображувальна діяльність повинна бути використана для виховання удітей доброти, справедливості, для поглиблення тих благородних почуттів,які виникають у них.