Контрольная работа по «Податкова система»

Міністерство освіти і науки  України

Донбаський державний  технічний університет

Лисичанський філіал

Кафедра фінансів

САМОСТІЙНА  РОБОТА

з курсу «Податкова система»

Варіант 7

     Виконав:

                 ст. гр. ФН – 09з

                                                                     Клячева А.В.

        Прийняла:

                                 доц., к.т.н.  Жданова І.В.

Лисичанськ

2012

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

1. Податкова система України на сучасному етапі

        Виявом на практиці податкової політики, яка проводиться в Україні і формується відповідними державними структурами, виступає податкова система країни.

          Податкова система відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливає на доходи юридичних та фізичних осіб та повинна чітко визначати всю сукупність податків, зборів, їх форму та структуру, методи побудови і стягнення, постійно здійснювати фінансовий контроль за виконанням податкових зобов’язань. Податкова система повинна включати в себе такі податки та обов’язкові платежі,  які б забезпечували стабільну фінансову базу держави. Таким чином:

          Податкова система - це сукупність податків і зборів; механізмів і способів їх розрахунку та сплати, а також суб’єктів податкової роботи, які забезпечуть адміністрування і надходження податків і зборів до бюджету та інших державних цільових фондів.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, принципи, форми і методи оподаткування, обов’язки і відповідальність, які є основними складовими податкової системи, держава пред’являє єдині вимоги до ефективного господарювання в державі.

Головним  завданням держави при проведенні податкової реформи повинно бути гарантування стабільності податкового  законодавства, яка повинне відображатися  у Податковому кодексі.

          Податковий кодекс України регулює  відносини, що виникають у сфері  справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік  податків та зборів, що справляються  в Україні, та порядок їх  адміністрування, платників податків  та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів,  повноваження і обов'язки їх  посадових осіб під час здійснення  податкового контролю, а також  відповідальність за порушення  податкового законодавства. 

        Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності органів державної податкової служби.

         Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

1. Платники податку  - учасники об'єднання підприємств  незалежно від його виду та  організаційно-правової форми, що  провадять свою господарську  діяльність шляхом утворення  такого об'єднання. 

2. Об'єкт оподаткування  - є доходи (прибуток), додана вартість  продукції (робіт, послуг), вартість  продукції (робіт, послуг), у тому  числі митна, або її натуральні  показники, спеціальне використання  природних ресурсів, майно юридичних  і фізичних осіб та інші  об'єкти, визначені законами України  про оподаткування.

3. Суб'єкти оподаткування  - платники податків і зборів (юридичні  і фізичні особи, на яких  згідно з законами України  покладено обов'язок сплачувати  податки і збори ) .

4. База оподаткування  – це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

5. Податкова ставка - розмір податку з одиниці об'єкта оподаткування.

6. Джерело сплати оподаткування  – доход платника з якого  він сплачує податок.

7. Порядок обчислення податку. Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку із/без застосуванням відповідних коефіцієнтів.

8. Податковим  періодом визнається встановлений  Кодексом період часу, з урахуванням  якого відбувається обчислення  та сплата окремих видів податків  та зборів.

Податковим періодом може бути:

- календарний рік;

- календарне півріччя;

- календарні три квартали;

- календарний квартал;

- календарний місяць;

- календарний день.

9. Строк та порядок сплати податку. Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. 

10. Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

          Податковим агентом визнається  особа, на яку цим Кодексом  покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються  (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

          Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

          Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

          Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

          Поєднання в єдиній системі оподаткування різноманітних за об'єктами оподаткування й методами обчислення податків дозволяє державі реалізувати на практиці основні функції податків: фіскальну, регулюючу, розподільчу, стимулюючу, контрольну.

          Податки безпосередньо пов`язані з розподільною функцією в частині перерозподілу вартості створеного ВВП між державою і юридичними та фізичними особами. Вони виступають методом централізації ВВП у бюджеті на загальносуспільні потреби, виконуючи таким чином фіскальну функцію.

           Фіскальна функція є основною у характеристиці сутності податків, вона визначає їхнє суспільне призначення. З огляду на цю функцію держава повинна отримувати не просто достатньо податків, але, головне, – надійних. Податкові надходження мають бути постійними і стабільними й рівномірно розподілятися в регіональному розрізі. Регулююча функція податків полягає у їх впливі на різні сторони діяльності їх платників.      

            Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків.

Класифікація податків проводиться за кількома ознаками: за формою оподаткування, за економічним змістом об'єкта оподаткування, залежно від рівня державних структур, які їх установлюють.

За формою оподаткування  податки поділяються на дві групи: прямі і непрямі.

• Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку безпосередньо залежить від розмірів об'єкта оподаткування.
• Непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг і сплачуються за рахунок цінової надбавки, а їх, розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

За економічним змістом  об'єкта оподаткування податки поділяються  на три групи: податки на доходи, споживання й майно.

• Податки на доходи стягуються з доходів фізичних та юридичних осіб. Безпосередніми об'єктами оподаткування є заробітна плата та інші доходи громадян, прибуток або валовий дохід підприємств.
• Податки на споживання сплачуються не при отриманні доходів, а при їх використанні. Вони справляються у формі непрямих податків.
• Податки на майно встановлюються щодо рухомого чи нерухомого майна.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.

• Загальнодержавні податки установлюють вищі органи влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території України незалежно від того, до якого бюджету (центрального чи місцевого) вони зараховуються.
• Місцеві податки установлюються місцевими радами народних депутатів, їхня особливість полягає в тому, що на відміну від інших податків, чинним законодавством визначаються тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості, їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самоврядування відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів.

За рахунок податків державний  бюджет України формує більшу частину  доходів держави, що дозволяє фінансувати  програми соціального захисту населення, соціально-культурні заходи, науку та державні капітальні вкладення у розвиток галузей і структурну перебудову економіки. З державного бюджету передбачені асигнування на фінансування житловокомунального та дорожнього господарства, оборони, будівництва житла для військовослужбовців, утримання правоохоронних і митних органів та податкових служб, органів законодавчої і судової влади, зовнішньоекономічної діяльності.

Основне призначення системи  оподаткування полягає в тому, щоб максимально сприяти розвиткові підприємництва, тобто різних форм власності, й тим самим досягти максимально можливого росту дохідної частини Державного бюджету.

            Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою роботою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами.

Реформування податкової системи

Реформування  податкової системи здійснюватиметься  трьома етапами.

На першому  етапі (2010—2011 роки) з метою удосконалення податкової системи та розширення бази оподаткування планується вжити невідкладних заходів до:

• розроблення і прийняття Податкового кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань оподаткування;
• реформування системи та удосконалення методів адміністрування податків (особливий пріоритет — податок на додану вартість) і зборів (обов’язкових платежів);
• зменшення кількості податків і зборів (обов’язкових платежів);
• поступове зменшення навантаження на фонд оплати праці в результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та запровадження єдиного соціального внеску;
• упровадження механізму екологічного оподаткування;
• реформування спрощеної системи оподаткування для суб’єктів малого підприємництва;

Під час виконання другого етапу (2012—2013 роки) планується скоротити бюджетні видатки у структурі валового внутрішнього продукту та податки (платежі), які впливають на собівартість національних товарів (послуг) та їх конкурентоспроможність, шляхом здійснення заходів щодо:

• зменшення навантаження на фонд оплати праці у результаті реформування системи сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування;
• поетапного зниження ставки податку на прибуток підприємств;
• зменшення кількості пільг (преференцій) із сплати податку на додану вартість, зокрема, звільнення медичних та освітніх послуг, а також ліків.
• забезпечення переходу до системи платежів за видобуток корисних копалин із застосуванням принципу рентного доходу з метою встановлення справедливої плати за використання природних ресурсів;
• досягнення нейтральності оподаткування доходів від капіталу;
• запровадження методики проведення оцінки діапазону коливання цін, розширення переліку пов’язаних осіб у контексті невідповідності бази оподаткування ринковій вартості (окремі питання трансфертного ціноутворення);
• монетизації пільг.

На третьому етапі (2014—2018 роки) планується завершити реформування податкової системи з урахуванням принципів економічної ефективності та соціальної справедливості, зокрема щодо:

• зниження ставки податку на прибуток підприємств і підвищення ставки податку з доходів фізичних осіб для особливо великих доходів з метою забезпечення їх уніфікації;
• активного застосування податкового інструменту стимулювання економічної діяльності;
• запровадження диференційованого неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;
• скасування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість у сфері сільського та лісового господарства, рибальства і переведення цієї галузі економіки на загальні умови оподаткування;
• завершення адаптації податкового законодавства до вимог ЄС.

Умови ефективного  реформування податкової системи

Ефективному впровадженню механізму  реформування податкової системи сприятиме:

• забезпечення макроекономічної, соціальної і політичної стабільності в суспільстві;
• наявність, крім фіскальних, достатніх нефіскальних умов активізації інвестиційних процесів, зокрема надійного захисту конкуренції і контрактів, а також прав власності, реально забезпечених незалежною судовою і виконавчою гілками влади;
• реформування бюджетної системи з урахуванням вимог Європейської хартії про місцеве самоврядування, забезпечення відповідності бюджетних видатків інтересам населення;
• узгодження податково-бюджетної і грошово-кредитної політики;
• забезпечення прозорості економічних відносин;
• створення належних нефіскальних умов для активізації підприємницької діяльності;
• зниження рівня корупції;
• здійснення реальних кроків на шляху становлення правової держави;
• ефективне використання коштів державного бюджету, одержаних у результаті сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), раціоналізації структури державних видатків з метою збільшення обсягу державних інвестицій у людський капітал.

2. Єдиний соціальний внесок

          З 1 січня 2011 року війшов в дію Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

          Закон був прийнятий парламентом у липні 2010 року і підписаний Президентом 4 серпня.

          Він передбачає введення в Україні єдиної системи збору страхових внесків фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.  

          Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.         

          Це єдиний платіж до Пенсійного фонду, який міститиме в собі декілька внесків на соціальне та пенсійне страхування.

          На сьогоднішній день із заробітної  плати проводиться відрахування  до Пенсійного фонду та ще  трьох соціальних фондів – страхування на випадок безробіття, із тимчасової втрати працездатності, та від нещасних випадків на виробництві. А значить роботодавцю необхідно в усіх чотирьох фондах стати на облік, щомісяця робити відрахування до цих фондів, заповнювати звітність по кожному фонду та звітувати в кожен окремо, а також слідкувати за термінами подання звітності в чотирьох фондах.

          Введення ж єдиного соціального внеску має полегшити подання звітності до цих фондів – всі ці відрахування зводяться в один, єдиний соціальний внесок, який сплачується однією сумою і звітувати лише до Пенсійного фонду – адже саме Пенсійний фонд буде адмініструвати цей внесок.

          Вираховуватись єдиний соціальний внесок буде за тим же механізмом, за яким сплачуються в даний момент внески до Пенсійного фонду. Як відомо, на даний момент внески складаються з відрахувань із зарплати самого найманого працівника та нарахувань на фонд оплати праці, які проводить і оплачує роботодавець. Із зарплати працівника відраховується приблизно 3,6 % – тобто 2% із зарплати надходить до Пенсійного, 1,6% – до інших соціальних фондів. Десь в цих межах і збережеться розмір внеску із зарплати найманого працівника.

           А для роботодавця розмір цього  соціального внеску буде коливатись  в залежності від діяльності, і визначатись так званими класами ризику. І цих класів - 67.

          Перший, найменший клас ризику, має  відрахування в сумі 36,76%, останній, найбільший – 49,7%. Якщо підприємство проводить діяльність за декількома напрямками, то визначатись клас професійного ризику буде за основним видом економічної діяльності. Згідно з цим класом буде визначено відсоток нарахувань на фонд оплати праці, який матиме сплатити роботодавець. Так, наприклад, для бюджетних установ цей розмір становитиме 36,3%.

          Розщеплення суми єдиного соціального внеску буде проводити Держказначейство, зараховуючи потім складові соціального внеску на рахунки відповідних соціальних фондів. Єдиним органом, який буде проводити збір та контроль сплати єдиного соціального внеску, є Пенсійний фонд України. В ньому ж буде вестись державний реєстр страхувальників та застрахованих осіб. 

          Даним Законом визначено, хто  є платниками єдиного внеску, їх права та обов’язки, порядок  нарахування, обчислення і сплати  єдиного внеску, розмір єдиного внеску, повноваження Пенсійного фонду України та інших фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

          Платники єдиного внеску зобов'язані  сплачувати єдиний внесок, нарахований  за відповідний базовий звітний  період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Основним базовим періодом визначено календарний місяць.

          Функції фінансування соціальних видатків як були, так і залишаються за Фондами.

Основні моменти Закону:

- розмір ЄСВ = сумі внесків до всіх фондів;

- адміністратором ЄСВ призначається Пенсійний фонд, інші фонди не розпускаються і отримують кошти від ПФУ в пропорціях, які встановлені Законом;

- запроваджується посвідчення  застрахованої особи (п.8, ст.1 Закону) (термін впровадження посвідчень  – протягом трьох років з  дня набрання чинності законом,  тобто до 01.01.2014р);

- фізичні особи-підприємці  на спрощеній системі оподаткування  є платниками ЄСВ за найманих працівників та за себе (аналогічно умовам внесків до пенсійного фонду – не менше розміру збору з мінімальної зарплати, але не більше максимального оподатковуваного внесками розміру (15 мінімальних зарплат));

- платниками внеску також  є - особи, які забезпечують  себе роботою самостійно –  займаються незалежною професійною  діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою  або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому  числі адвокатською, нотаріальною  діяльністю, або особи, які провадять  релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

- визначено, що “Єдиний  внесок не входить до системи  оподаткування. Податкове законодавство  не регулює порядок нарахування,  обчислення і сплати єдиного  внеску“;

- термін сплати внеску  – до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем;

- передбачено, що “За  наявності у платника єдиного  внеску одночасно із зобов’язаннями  із сплати єдиного внеску зобов’язань  із сплати податків, інших обов’язкових  платежів, передбачених законом,  або зобов’язань перед іншими  кредиторами зобов’язання із  сплати єдиного внеску виконуються  в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу). ” (п.12, ст.9);

- статтею 10 Закону передбачено  можливість сплати ЄСВ на добровільних засадах;

- Пенсійний фонд має  право проводити не частіше  ніж один раз на календарний  рік планову, а у випадках, передбачених законом, – позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб – підприємців. Планові та позапланові перевірки проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України за погодженням із сторонами соціального діалогу. 

          Перереєстрація платників страхових  внесків та застрахованих осіб  не здійснюється. Державний реєстр  загальнообов’язкового державного  соціального страхування формується  на базі системи персоніфікованого  обліку внесків на загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування. 

          Перехідними положеннями Закону вносяться численні зміни до інших законодавчих актів, в тому числі і до кримінального кодексу.

          Цей закон чітко вказує, що приватні підприємці, які перейшли на спрощену систему оподаткування, є платниками єдиного внеску. При цьому виплати в два фонди - на пенсійне страхування і до Фонду страхування на випадок безробіття - є для них обов'язковими, а ще в два фонди - соціального страхування та від нещасного випадку на виробництві - добровільними.

          Єдиний соціальний внесок для "спрощенців" встановлено в розмірі 34,7 відсотка. Майже 96 відсотків внеску йдуть до Пенсійного фонду, а трохи більше 4 відсотків - до Фонду страхування на випадок безробіття.

           Захоче людина додатково застрахуватися  ще й у Фонді соцстраху (наприклад, щоб отримувати оплату лікарняних) - внесок збільшиться до 36,6 відсотка.

          Застрахувавшись у всіх чотирьох фондах (не тільки в двох обов'язкових - пенсійне і зайнятості, але ще й у Фонді соцстраху та від нещасного випадку на виробництві), приватний підприємець стане платити внесок у розмірі 38,11 відсотка.

          Закон закріпив обов’язок підприємців сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний щомісячно.

          Якщо звернути увагу на п. 2 ст. 7 Закону: для підприємців, що знаходяться на загальній системі оподаткування, сума єдиного соцвнеску обчислюється від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичних осіб – підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. Отже, у Законі чітко зазначена умова отримання доходу.

          Введення єдиного соціального внеску значно полегшує життя роботодавцям та підприємцям у частині адміністрування нарахування та сплати внесків на пенсійне та соціальне страхування.

           Проте, якщо звернути увагу  на ставки, які встановлюються, наприклад,  для підприємців на спрощеній системі оподаткування, то збільшується сума, яку підприємець повинен сплачувати щомісяця.

АНАЛІТИЧНА ЧАСТИНА

Задача 1

          На підприємстві ВАТ "Прогрес" на 1 січня 2012 року працює 10 робітників: Нарахована заробітна плата складає: (2120+7), (1910+7), (1380+7), (1460+7), (1490+7), (1580+7), (1670+7), (2580+7), (4570+7), (13510+7) грн. 1 лютого звільнено третього і четвертого робітників, заробітна плата інших робітників збільшена на 10 %. З 1 березня заробітна плата робітників збільшена на 5 %, прийнято одного робітника з окладом 5840 грн.

           Розрахувати утримання із заробітної плати і заробітну плату до виплати у відомості нарахування і утримання із заробітної плати  за три місяці та єдиний соціальний внесок на ВОП.

ПДФО = (Д – ЄСВ – СП)*0,15

ПДФО(дир.) = (10710 – ЄСВ)*0,15 + (Д – 10710)*0,17

Таблиця 1 - Відомість нарахування  і утримання із заробітної плати  за січень, грн.