Короткострокові й середньострокові кредити рефінансування банків

Варіант 21

 

Тема: Короткострокові й середньострокові кредити рефінансування банків

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Ефективність трансформаційних процесів, що відбуваються в суспільстві  та економіці України значною  мірою залежить від ефективності функціонування банківського сектора. Як найважливіший елемент відтворювальної структури суспільства, він перерозподіляє та прискорює рух фінансових ресурсів в країні, тим самим забезпечує стабільність розвитку та ефективність функціонування національної економіки, сприяє розв’язанню соціальних проблем у суспільстві. Серед проблем, які стоять перед вітчизняною банківською системою, найбільш гострою і актуальною є проблема підвищення ефективності банківського бізнесу. Її вирішення насамперед залежить від ефективності мікропроцесів, що відбуваються на рівні окремо взятої банківської установи.

Для здійснення ефективної діяльності по залученню та розміщенню грошових коштів банк завжди повинен  мати достатньо високий рівень ліквідності  активів. Постійно підтримувати її на такому рівні банку досить важко. Тому вирішення цієї задачі покладено на Національний банк

Національний банк як кредитор останньої інстанції з  метою підтримки ліквідності  комерційних банків на необхідному  рівні надає кредити цим банкам, шляхом рефінансування їхніх активних операції. При цьому мова йдеться не просто про «порятунок» певного банку, а про запобігання банківської паніки, яка може призвести до кризи всієї банківської системи в цілому.          Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто, тільки він здатний задовольнити зростаючу потребу економіки в кредитних ресурсах. У разі, коли комерційні банки та інші кредитні установи використали всі інші можливості для розширення своєї ресурсної бази шляхом рефінансування активів на ринку цінних паперів або на міжбанківському кредитному ринку, вони звертаються до центрального банку. Центральний банк здійснює рефінансування комерційних банків, тобто кредитує банки на їх прохання у випадках тимчасової нестачі ресурсів.

Рефінансування банків - операції з надання кредитів Національним банком банкам у встановленому ним порядку з метою підтримання ліквідності банків.

Кредити рефінансування центрального банку є для комерційних банків джерелом тимчасових ресурсів, необхідних їм для поповнення ліквідних коштів. Одначе доступ до цих кредитів є обмеженим і залежить від багатьох чинників, основними з яких є такі:

• стан грошово-кредитної сфери країни;
• фінансовий стан комерційного банку, який звертається по кредит. 
  Економічна сутність кредитів рефінансування центрального банку на макроекономічному рівні полягає в тому, що через кредитування банківських установ:
• здійснюється емісія грошей в обіг;
• збільшується обсяг сукупної грошової маси в економіці.

Актуальність теми даного реферату полягає в тому, що забезпечення ліквідності комерційних банків через механізм рефінансування сприяє загальному поліпшенню фінансового стану як окремого банку, так і банківської системи в цілому.

Предметом дослідження є інструментарій забезпечення рефінансування короткострокових та середньострокових кредитів.

Об’єктом дослідження є економічні відносини, що виникають між банками з приводу рефінансування короткострокових та середньострокових кредитів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виклад основного матеріалу

 

 

Основою розвитку й стабільного  функціонування економіки є наявність  гнучкого механізму грошово-кредитного регулювання макроекономічних процесів, яке здійснюється центральним банком з метою ефективного впливу на господарську активність, темпи економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення зайнятості робочої сили [12].

Грошово-кредитна політика реалізується за допомогою певного  інструментарію, який охоплює [6,7,8]:

а) визначення норм обов'язкових  резервів;

б) облікову політику;

в) політику рефінансування комерційних банків;

г) операції центрального банку на відкритому ринку;

д) операції центрального банку на валютному ринку.

Ставки рефінансування залежать від прогнозованого рівня  інфляції та міжбанківського ринку  кредитів і встановлюються центральним банком. Збільшення ставки за кредитами рефінансування призводить до зменшення обсягів кредитів, взятих комерційними банками у центрального банку. Така ситуація на міжбанківському ринку характерна для періодів високої інфляції і є відбиттям рестрикційної грошово-кредитної політики. Зменьшення такої ставки, як інструмент експансивної політики центрального банку, має зворотну дію – отримання кредитів стає для банків вигіднішим [7].

Об'єктом рефінансування є банківські інститути. Кредити рефінансування надаються тільки стійким банкам, які зазнають тимчасових фінансових труднощів. У випадках, коли діяльність потенційного позичальника викликає сумнів у центрального банку, кредити надаються тільки після одержання висновку аудиторської фірми про фінансовий стан даного банку. Таким чином, критеріями, що обмежують право банківських установ на звернення до центрального банку за кредитами рефінансування, як правило, є не тільки форма їхньої організації, а й рівень платоспроможності [20].

Кредити рефінансування розрізняються залежно від:

1.Форми забезпечення:

а) облікові кредити;

б) ломбардні кредити.

2.Термінів використання:

а) короткострокові, що надаються на 1 або кілька днів (кредит ”овернайт”);

б) середньострокові - до 1 року (ломбардне  кредитування);

в) довгострокові - терміном погашення  більше одного року (стабілізаційні кредити).

3.Методів надання:

а) прямі кредити;

б) кредити, реалізовані центральними банками через аукціони.

4. Цільового характеру:

а) корегуючі кредити;

б) сезонні кредити.

5.В залежності від  спрямування на сектори фінансового  ринку:

а) рефінансування через  операції на відкритому ринку цінних па перів (операції РЕПО, іпотечне рефінансування);

б) рефінансування через  операції на міжбанківському ринку (наприклад, ломбардне рефінансування).

У країнах із розвинутою ринковою економікою політика рефінансування реалізується шляхом переобліку комерційних  векселів та надання ломбардного  кредиту. Національний банк України  також використовує зазначені вище види кредитування, але на початку своєї діяльності у ролі центрального банку НБУ застосовував як адміністративні, так і ринкові методи кредитування, причому суб'єктами кредитування були як банки так і господарюючі суб'єкти, і Міністерство фінансів України. НБУ кредитував безпосередньо дефіцит державного бюджету і надавав так звані централізовані кредити певним секторам економіки, опосередковано покриваючи нестачу ресурсів для фінансування державного сектора економіки.

Взагалі НБУ застосовував такі методи кредитування [12]:

а) адміністративний розподіл емісійних ресурсів між комерційними банками;

б) безпосереднє централізоване кредитування міністерств для 
покриття нестачі фінансових ресурсів у певній галузі економіки;

в) безпосереднє надання  кредиту Мінфіну на покриття дефіциту 
державного бюджету;

г) проведення закритих і  цільових кредитних аукціонів;

надання комерційним  банкам облікового й ломбардного 
кредиту;

д) проведення операцій РЕПО.

З розвитком ринкових відносин в нашій країні відбувалася  трансформація кредитних відносин між Національним та комерційними банками України. Зокрема, обсяг кредитів, наданих НБУ комерційним банкам постійно зростав, з'явилялись нові інструменти проведення політики рефінансування. В наш час рефінансування комерційних банків НБУ відбувається згідно з Положенням НБУ «Про механізм рефінансування банків України» від 28.02.2002, Положенням НБУ «Про регулювання НБУ ліквідності банків України шляхом рефінансування, депозитних та інших операцій» та іншими нормативно-правовими актами. Згідно з ними НБУ надає кредити комерційним банкам на такі цілі:

а) для задоволення  тимчасових потреб банків (для забезпечення ліквідності, і тимчасових потреб);

б) для кредитування цільових програм пов’язаних з реорганізацією, модернізацією виробництва.

Для   ефективного  регулювання  грошово-кредитним  ринком, управління  ліквідністю  банківської  системи,  виконання  функції кредитора  останньої  інстанції  Національний банк застосовує такі механізми рефінансування банків:

    - рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку;

     - надання стабілізаційного кредиту;

     - операції купівлі/продажу    державних   цінних   паперів   на відкритому ринку.

     Національний  банк  здійснює  операції на відкритому ринку шляхом:

    - проведення короткострокового рефінансування банків;

     - проведення середньострокового рефінансування банків;

     - використання постійно діючої лінії рефінансування для надання банкам кредитів "овернайт" (далі - кредит "овернайт");

     - купівлі/продажу державних цінних паперів.

     Національний банк здійснює  рефінансування  банків  шляхом операцій  на  відкритому  ринку  тільки під забезпечення державних цінних паперів,  векселів  суб'єктів  господарської  діяльності  і векселів  Державного  казначейства  України  (далі - векселі),  що враховані банком.

     У разі  потреби в підтримуванні своєї ліквідності банки

звертаються  до  Департаменту  монетарної  політики  Національного банку  та відповідних територіальних управлінь Національного банку за схемою залежно  від  механізмів  рефінансування.

     Національний банк  може  підтримувати  ліквідність банків через відповідні механізми рефінансування, якщо банки дотримуються таких основних вимог:

    - термін діяльності банку не повинен бути меншим, ніж один рік;

     - банк має   ліцензію   Національного   банку   на   здійснення відповідних банківських операцій;

     - банк має власні високоліквідні активи (цінні папери  та  інші

цінності), які  можуть бути прийняті в заставу;

     - виконуються вимоги щодо дотримання таких нормативів капіталу: капіталу  банку  (Н1),  мінімального  розміру  статутного капіталу (Н2),  платоспроможності (Н3),  достатності капіталу (Н4),  у тому числі  розмір зареєстрованого та сплаченого статутного капіталу не повинен бути менший ніж  розмір,  що  визначений кваліфікаційними вимогами;

    - виконуються нормативи загальної ліквідності та співвідношення

високоліквідних активів до робочих активів банку;

    - сформовано резерв  для відшкодування   можливих   втрат   за

кредитними  операціями відповідно до встановлених обсягів;

   - здійснюється своєчасне погашення одержаних від Національного

банку кредитів.

Національний    банк    здійснює    короткострокове     та середньострокове   рефінансування   банків   шляхом   операцій  на відкритому ринку виключно для регулювання грошово-кредитного ринку та з метою підтримання ліквідності банківської системи.

     Короткострокове рефінансування шляхом операцій на  відкритому ринку здійснюється  на строк до 14 днів,  середньострокове - до 6 місяців.

    Національний  банк  може  здійснювати короткострокове та середньострокове  рефінансування   банків   шляхом   операцій   на відкритому ринку під забезпечення,  яке визначене в пункті 3 глави 1 розділу I цього Положення.

     Короткострокове  та   середньострокове  рефінансування  шляхом операцій на відкритому ринку  здійснюється  через  кількісний  або

процентний тендер.

     Для   забезпечення   наданого   кредиту   використовуються державні  цінні папери,  строк погашення яких настає не раніше ніж через 10 днів після строку погашення кредиту і які  перебувають  у власності банків,  та враховані банком векселі, строк пред'явлення яких до платежу настає не раніше ніж через 30  днів  після  строку погашення кредиту.

     Процентна     ставка     за      короткостроковими      чи середньостроко -вими кредитами рефінансування,  які одержані банками від Національного банку, коригуванню не підлягає.

Короткострокове та середньострокове рефінансування банків шляхом  операцій на відкритому ринку здійснюється під забезпечення державних цінних паперів або врахованих банком векселів у розмірі, що не  перевищує  85%  від  балансової  вартості  державних цінних паперів та 70% від номінальної вартості врахованих векселів  Національний    банк    здійснює    короткострокове    та середньострокове   рефінансування   банків   шляхом   операцій  на відкритому ринку за процентною ставкою,  що не нижча, ніж облікова ставка Національного банку.

     Нарахування процентів за користування  кредитом  здійснюється відповідно  до Правил бухгалтерського обліку кредитів,  наданих та отриманих  Національним  банком  України  в  національній  валюті, затверджених постановою Правління Національного банку від 29.12.99         N 624.

Національний  банк  проводить  тендери з короткострокового рефінансування банків шляхом операцій на відкритому ринку в першу, другу та третю середу місяця, починаючи з першого повного тижня.

     Тендери із    середньострокового    рефінансування     банків проводяться в четверту середу, починаючи з першого повного тижня.

     Повідомлення про проведення  Національним  банком  тендера   розсилає Департамент монетарної політики електронною поштою по банківській системі кожного понеділка до  11  години.  У повідомленні зазначаються такі умови проведення тендера:

     - тип тендера (кількісний або процентний);

     - строк користування кредитом;

     - загальна сума кредиту,  що пропонується  Національним  банком

(або без оголошення  такої);

     - мінімальна сума заявки для одного банку;

     - перелік забезпечення кредиту тощо.

     Умови  проведення  тендера  визначаються  залежно  від   стану грошово-кредитного ринку та ліквідності банківської системи.

Тендер  із підтримання ліквідності банків - це форма задоволення попиту на кошти під час рефінансування, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності, через відбір за встановленими критеріями.

Національний  банк України здійснює рефінансування банків строком до 14 днів і до 365 днів проведенням кількісного або процентного тендера.

Кількісний  тендер - тендер, на якому Національний банк наперед установлює ціну (процентну ставку), за якою банки можуть одержати кредити рефінансування. Сума коштів, що пропонується для рефінансування, може оголошуватися або не оголошуватися.

Процентний тендер - тендер, під час оголошення якого банки у своїх заявках до Національного банку, крім суми очікуваного кредиту, пропонують ціну (процентну ставку), за якою вони погоджуються одержати кредит.

Оголошення  про проведення кількісного або  процентного тендера надається банкам у п'ятницю кожного тижня до 17-ї години. Тендери проводяться щосереди з такою періодичністю:

- три середи підряд - рефінансування строком до 14 днів;

- одна середа - рефінансування строком до 365 днів.

За умови, що п'ятниця оголошується неробочим днем, повідомлення про проведення тендера надається банкам у четвер того тижня, що передує дням проведення тендера.

Залежно від  ситуації на грошово-кредитному ринку  та стану ліквідності банків Національний банк може змінювати періодичність і черговість проведення тендерів, а також визначати додаткові вимоги до учасників тендерів, про що повідомляється банкам засобами електронної пошти.

Банк, який виходячи з прогнозу своєї ліквідності  планує взяти участь у тендері з пропозицією надати під забезпечення кредиту рефінансування враховані векселі, подвійні складські свідоцтва, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, облігації підприємств чи облігації місцевих позик, орієнтуючись на терміни проведення Національним банком тендерів, має заздалегідь надавати територіальним управлінням відповідні документи для їх перевірки.

Територіальне управління до розгляду бере лише ті документи, які дають змогу зробити висновок щодо можливого прийняття запропонованого виду забезпечення, та не менше ніж за один робочий день до оголошення про проведення чергового тендера повинно повідомити банк щодо прийнятності забезпечення.

Заявку на одержання кредиту рефінансування строком до 14 днів банк може надавати до Національного банку за умови дотримання встановлених вимог. Один банк не може одержати більше 50% запропонованого на тендері обсягу кредитів.

Сума заборгованості за кредитами Національного банку (крім кредиту овернайт), зокрема за кредитами з урахуванням поданої заявки на участь у тендері, не повинна перевищувати 50% розміру регулятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього балансу.

Кредит рефінансування строком до 14 днів може надаватися банку під забезпечення гарантії іншого банку в обсязі наданої гарантії

або врахованого векселя, авальованого іншим банком, але не більше 50% розміру регулятивного капіталу банку-позичальника, розрахованого за даними останнього балансу.

У разі звернення за кредитом рефінансування строком до 365 днів банк додатково має дотримуватися  таких вимог:

• у кредитному портфелі банку кредити (крім кредитів строком 
  понад один рік), що отримані банком на міжбанківському ринку та 
  надані іншим банкам, не перевищують 20% від загальної суми зо 
  бов'язань банку на останню звітну дату, що передує даті звернення;
• прострочені та сумнівні кредити в портфелі банку становлять 
  до 10 процентів від суми кредитного портфеля;
• сума заборгованості за кредитами. Національного банку (крім 
  кредиту овернайт), зокрема за кредитами з урахуванням поданої заяв 
  ки на участь у тендері, не повинна перевищувати 50% розміру регу 
  лятивного капіталу банку, розрахованого за даними останнього ба 
  лансу.

До заявки на одержання кредиту рефінансування строком понад 14 днів додається інформація Генерального департаменту банківського нагляду щодо фінансового стану банку та дотримання ним вимог нормативно-правових актів Національного банку з висновком щодо доцільності такого рефінансування.

Територіальні управління, Генеральний департамент банківського нагляду постійно здійснюють моніторинг фінансового стану банку, який має кредит, що наданий на строк понад 14 днів, і щокварталу його фінансовий стан розглядається на засіданні Комітету з управління активами і пасивами Національного банку. На засідання можуть бути запрошені керівники банку.

У повідомленні про проведення Національним банком тендера зазначаються такі умови його проведення:

- дата;

- тип тендера (кількісний або процентний);

- строк користування кредитом;

- загальна сума кредиту, що пропонується Національним банком (чи без її оголошення);

- мінімальна сума заявки для одного банку;

    - вид забезпечення кредиту тощо.

Протягом  понеділка банк, який потребує підтримки  своєї ліквідності, узгоджує з відповідним територіальним управлінням НБУ свою участь у тендері, здійснюється перевірка застави, яка надається під забезпечення кредиту рефінансування, готується заявка.

Банк за допомогою  засобів програмно-технологічного забезпечення «Кредитний тендер» може подати лише одну заявку на участь у тендері до департаменту монетарної політики, яка має містити перелік державних цінних паперів, врахованих банками векселів, подвійних складських свідоцтв, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, облігацій підприємств чи облігацій місцевих позик, без будь-яких подальших змін до неї. Заявки, які надійшли пізніше встановленого для участі в тендері часу, не приймаються, за винятком причин технічного характеру.

За умови  надання під забезпечення кредиту  рефінансування державних цінних паперів Національний банк перевіряє наявність у банку на рахунку в цінних паперах вільних від зобов'язань державних цінних паперів і строки їх погашення, а департамент монетарної політики передає копію заявки до відповідного територіального управління для подальшої перевірки кредитоспроможності банку.

У разі надання кредиту рефінансування під забезпечення облігацій підприємств, облігацій місцевих позик Національний банк перевіряє через уповноважений банк-зберігач на підставі виписки з рахунку в цінних паперах у відкритому акціонерному товаристві «Міжрегіональний фондовий союз» або іншому уповноваженому суб'єкті фондового ринку наявність у банку-позичальника облігацій, які передаються під забезпечення кредиту рефінансування, і передає заявку територіальному управлінню для подальшої перевірки кредитоспроможності банку. Департамент монетарної політики без перевірки передає заявку відповідному територіальному управлінню для здійснення подальшої перевірки:

- урахування векселів, їх обліку на відповідному рахунку бухгал 
терського обліку та відповідності встановленим вимогам;

- подвійних складських свідоцтв та іпотечних сертифікатів із 
фіксованою дохідністю відповідно до вимог законодавства України.

Відповідне  територіальне управління після  розгляду заявки на участь у тендері, перевірки кредитоспроможності банку, запропонованого забезпечення та дотримання ним установлених вимог за допомогою засобів програмно-технологічного забезпечення «Кредитний тендер» повідомляє департамент монетарної політики про можливу участь банку в тендері та надійність запропонованого банком забезпечення.

Розподіл кредитів під  час проведення кількісного тендера  здійснюється відповідно до поданих заявок до закінчення суми, яка запропонована на цей тендер. Якщо запропонованої на кількісний тендер суми недостатньо для задоволення всіх заявок банків, то кредитні кошти за оголоиеною ціною розподіляються між усіма банками пропорційно до поданих заявок.  За умови проведення Національним банком процентного тендера банки самостійно пропонують процентну ставку з точністю до одного десяткового зі.ака, за якою вони погоджуються одержати кошти, але не нижчу, ніж облікова ставка Національного банку. На процентному тендері заявки задовольняються відповідно до зниження запропонованої в них процентної ставки, починаючи з найвищої, і надалі поступово до закінчення запропонованого обсягу кредитів або задоволення всіх заявок банків. Якщо два або кілька учасників процентного тендера пропонують однакову процентну ставку, а обсяг кредитів, що залишився, недостатній для задоволення всіх заявок банків з однаковою процентною ставкою, то кошти розподіляються пропорційно між цими банками.

Результати  проведеного тендера повідомляються банкам, які брали участь у тендері, й територіальним управлінням НБУ. Банки, заявки яких задоволені, мають укласти кредитний договір і договір застави з відповідним територіальним управлінням, яке має повідомити департамент монетарної політики про укладення договорів.

Департамент монетарної політики в середу відповідно до укладених кредитних договорів і договорів застави забезпечує перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення враховані векселі, подвійні складські свідоцтва, іпотечні сертифікати із фіксованою дохідністю, облігації підприємств та облігації місцевих позик. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування державні цінні папери, забезпечується департаментом монетарної політики з одночасним блокуванням цих цінних паперів у депозитарії державних цінних паперів Національного банку в установленому порядку.

У разі часткового задоволення заявок кількість кожного коду випуску державних цінних паперів, запропонованих під забезпечення кредиту, пропорційно перераховується та округляється до більшого цілого, про що надсилається повідомлення банку-позичальнику та відповідному територіальному управлінню.

Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування державні цінні папери (облігації зовнішньої державної позики), забезпечується після отримання департаментом монетарної політики виписки з рахунків у цінних паперах відповідної депозитарної системи, заблокованих на користь Національного банку. Перерахування коштів банкам, що надали під забезпечення кредиту рефінансування облігації підприємств, облігації місцевих позик, здійснюється тільки після отримання Національним банком від уповноваженого банку-зберігача виписки з рахунків у цінних паперах про блокування на користь Національного банку облігацій підприємств, облігацій місцевих позик у визначеній у кредитному договорі та договорі застави кількості.

Кредитний договір і договір застави укладаються банком з територіальним управлінням НБУ залежно від виду забезпечення відповідно

до законодавства України. У кредитному договорі як основні  умови зазначаються:

- строк дії договору;

- сума, на яку укладається договір;

- процентна ставка та порядок її обрахування (базовою кількістю 
днів для обрахування процентів за користування кредитом вважають 
ся 365 днів);

- застосування заходів впливу до банку в разі прострочення ви 
конання зобов'язань за наданим кредитом рефінансування;

- перелік і характеристика державних цінних паперів, що надані 
під забезпечення;

- балансова вартість державних цінних паперів;

- балансова вартість врахованих векселів, подвійних складських свідоцтв, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, прийнятих під забезпечення;

- перелік і характеристика облігацій підприємств, облігацій міс 
цевих позик, що надані під забезпечення, їхня балансова вартість;

- порядок надання гарантії банку;

- черговість погашення заборгованості за кредитом і процентів 
за користування ним;

- здійснення протягом дії кредитного договору відповідним те 
риторіальним управлінням перевірок банку щодо правильності про 
ведення операцій з урахування векселів, подвійних складських сві 
доцтв, з обліку облігацій підприємств, облігацій місцевих позик, що 
пропонуються банком під забезпечення кредиту рефінансування;