Корпоративна форма організації бізнесу.

 

ЗМІСТ

 

Вступ

Корпоративна форма організації  бізнесу.

Історія створення підприємства ТОВ "Лотуре - Агро"

Висновок

Список літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Як показує світовий і  вітчизняний досвід, функціонування окремого підприємства істотно залежить від багатьох зовнішніх чинників, на які окреме підприємство дуже слабо  може впливати і практично буде нездібне їх змінити в потрібний час  в необхідному напрямі. До вказаних зовнішніх чинників відносяться: енергетичні  ресурси, об'єм і якість необхідних для випуску продукції матеріалів, сировини, їх переробка в напівфабрикати, що комплектують частини і деталі, елементи транспортної і складської інфраструктури, фінансові ресурси для здобуття додаткових оборотних коштів, інвестицій в розширення і реконструкцію підприємства, в оновлення технології і продукції, що випускається, в створення спеціалізованих і кооперативних виробництв. Стан цих некерованих чинників може істотно змінюватися в часі, що робить істотний вплив на виробничу діяльність підприємства.

Те, що не удається здійснити  окремому підприємству, може бути реалізоване  об'єднанням підприємств завдяки  координації їх спільної діяльності, централізації керівництва, концентрації наявних фінансових коштів і їх напряму  на необхідних всім підприємствам види забезпечення.

Централізована реалізація основних функцій управління: маркетингу, планерування діяльності і організації  виробництва і збуту, постачання всіма видами ресурсів – знижує сумарні витрати підприємств, збільшує їх прибутковість, забезпечує скоординоване  науково – технічна співпраця  підприємств, обмін технологіями, швидше впровадження і освоєння наукове – технічних досягнень, надання фінансової допомоги для розширення виробництва і освоєння нових ринків збуту.

Таким чином, створення механізму  ефективного корпоративного управління взаємодією між підприємствами забезпечує максимізацію прибутку всіх сфер бізнесу  об'єднання, стійке функціонування підприємств, підвищує їх безпеку при зміні  зовнішніх умов. Цим і пояснюється  зростання масштабів корпоративного об'єднання підприємств у всіх розвинених країнах світу, поява  у високорозвинених країнах транснаціональних  корпорацій (ТНК), що мають свої філії  в різних частинах світу.

Доцільність створення корпоративних  об'єднань обумовлена двома основними  чинниками: зниження в них загального рівня транссанкціонних витрат, що доводяться на одиницю продукції, а також позитивним впливом ефекту масштабу виробництва (зменшенням собівартості продукції) при укрупнення виробництва. Транссанкціонні витрати – це витрати на здійснення актів купівлі – продажі, операцій на постачання сировини, матеріалів, комплектуючих, збут готовій продукції, витрати на транспортування координацію цієї роботи і так далі.

Перевага корпорацій виразно  спостерігається у сфері інформації: загальний рівень і якість їх інформаційного забезпечення вищі, ніж в окремих  підприємств. У корпораціях точніше  прогнозуються напрями науково  – технічного прогресу, централізований  і своєчасно проводяться НІОКР  по створенню і освоєнню нової продукції і технології, якнайповніше реалізується весь цикл робіт по підвищенню якості продукції і її післяпродажного обслуговування. Позитивний вплив ефекту масштабу виробництва спостерігається до певного рівня потужності, перевищення якого може привести до зростання рівня питомих витрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОРПОРАТИВНА  ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ БІЗНЕСУ.

 

Корпорація - це сукупність юридичних і фізичних осіб, що об'єдналися

для досягнення який - або  цілі і що утворюють самостійний  суб'єкт права -

нова юридична особа. Як правило, корпорація передбачає пайову

власність учасників і  здійснення функції управління професійними

керівниками(менеджерами), працюючими по найму.

Корпорація - це спеціально створена за посередництва держави

економічна одиниця, що функціонує незалежно від своїх власників.

Корпорація - ця загальна назва  для багатьох видів союзів, що володіють

внутрішньою організацією, що об'єднує членів союзу в одно ціле, що являються суб'єктом прав і обов'язків, юридичною особою.

Корпорації - це групи людей, організовано і тривалоспільних  цілей, що діють для досягнення.

Під корпорацією розуміється  об'єднання різних бізнесів під загальним

фінансовим контролем.

Виникли корпорації на початку 19 століття і нині є ключовимиформою  підприємницької діяльності в таких країнах, як США, Японія, Канада, тобто в індустріальних країнах з розвиненою ринковою економікою.

Корпоративні міжгалузеві  групи контролюють до 50ромышленного

виробництва і торгівлі цих  країн, їм належить приблизно 80сех патентів

і ліцензій на нову техніку  і технологічні розробки.

Основна відмінність корпорації від інших форм організації бізнесу полягає в тому що вона існує незалежно від її власників. У великих корпораціяхакціонери(співвласники) і менеджери - зазвичай різні групи осіб. Акціонери обирають правління(рада директорів), яке призначає провідних менеджеріввідповідальних за управління справами корпорації в інтересах акціонерів.

Частка капіталу, представлена акціями, може бути передана іншим власникам  тому період існування корпорації не лімітований. Корпорація здійснює залучення  пайового і боргового капіталу від  свого імені. В результаті акціонери  несуть обмежену відповідальність за боргові зобов'язання корпорації. Саме більше, що вони можуть втратити - це грошові  кошти, вкладені в акції. Перераховані особливості роблять безперечними переваги корпоративної форми організації  бізнесу. Якщо корпорації потрібний  додатковий власний капітал, вона має  право випустити нові пакети акцій  і притягнути сторонніх інвесторів.

Корпорація може бути генеральним  або обмеженим партнером в  товариствіа також володіти акціями  іншої акціонерної компанії. Тому її установа складніша, ніж організація  інших форм бізнесу.

Корпоративна форма організації  бізнесу та її проблеми в Україні

Фактором, що забезпечує формування нових форм корпоративного бізнесу, є зростаюча глобалізація світової економіки. Початок глобалізації як масштабного історичного процесу  виявився у виникненні й розвитку транснаціональних корпорацій (ТНК), які стали чи не найефективнішою  та найжиттєспроможнішою формою організації спільного бізнесу й виробництва.

Формування корпоративного сектора в Україні здійснювалося  переважно через приватизацію - перетворення діючих підприємств на акціонерні товариства. Структура таких підприємств  була далеко не оптимальною, у зв'язку з чим вони потребували реорганізації, така діяльність дістала назву «реструктуризація» під цим розуміли розукрупнення  окремих підприємств, формування на місці цілісних юридичних осіб кількох  суб'єктів господарювання з визначеними функціями.

Значна частина акціонерних  товариств пішла шляхом участі в  інших господарських товариствах, віддаючи їм частину майна, що давало право на контроль, офіційно не називаючи  їх дочірніми. Крім того, реорганізації  зазнали також внутрішні служби підприємств, яким ніхто не надавав  права юридичної особи, але які набували нової якості через запровадження жорсткої самоокупності, -- так звані центри прибутків та центри витрат, центри фінансової самоокупності та інші форми, які намагалися пристосувати до потреб ринкової трансформації економіки.

Моделі корпоративної  організації поділяються на системи «інсайдерів» та «аутсайдерів».

У системі інсайдерів власність  зазвичай зосереджується в руках  невеликої частини акціонерів, контроль здійснюється всередині корпорації.

Акціонерами можуть бути приватні особи, сім'ї, фінансові інститути, органи управління, альянси, конгломерати. Елементи зовнішнього управління не впливають  на стратегію керівників. Із зростанням компанії контрольні повноваження передаються  робітникам та іншим дрібним акціонерам.

У системі «аутсайдерів»  менша концентрація власності, контроль над підприємством здійснюється ззовні.

Системи аутсайдерів сприяють динамічному зростанню фінансових ринків і тому забезпечують більш  відкритий і рівномірний розподіл інформації, більшу увагу до захисту акціонерів, особливо дрібних.

В Україні, як і в інших  країнах СНД, відбувається інтенсивне формування інтегрованих корпоративних  структур, основною організаційно-правовою формою яких є акціонерні товариства.

У сучасних умовах особливого значення набуває вибір напрямів комплексної оцінки діяльності корпоративних  структур, які визначають темпи, пропорції  і тенденції промислової політики.

В Україні процес створення  корпоративних структур та його динаміка залежать передусім від їхньої відповідності  інтересам держави; це знайшло своє відображення в обтяжливій процедурі  реєстрації, що включає обов'язкову вимогу участі в реалізації державної  програми розвитку за відсутності будь-яких пільг з боку держави.

Проблемними питаннями, що потребують розв'язання в процесі доопрацювання  чинного законодавства щодо корпоративних структур є:

- збут кінцевої продукції

- участь лише однієї  банківської установи, що гальмує  фінансування діяльності підприємства

- інвестування.

Недостатнє врахування накопиченого у світі досвіду створення  й діяльності різних форм корпоративних  структур, недоліки законодавства, невдалі  спроби винайти особливий шлях розв'язання проблем інвестування в Україні  призвели до практично повної відсутності  ПФГ в економіці країни, а також  до існування неформальних угруповань.

З метою активізації процесу  створення корпоративних структур в Україні необхідно вдосконалити законодавчу базу, узгоджувати інтереси всіх учасників угруповань.

Корпоративна форма організації  бізнесу та її проблеми в Україні

Фактором, що забезпечує формування нових форм корпоративного бізнесу, є зростаюча глобалізація світової економіки. Початок глобалізації як масштабного історичного процесу  виявився у виникненні й розвитку транснаціональних корпорацій (ТНК), які стали чи не найефективнішою  та найжиттєспроможнішою формою організації спільного бізнесу й виробництва.

Формування корпоративного сектора в Україні здійснювалося  переважно через приватизацію - перетворення діючих підприємств на акціонерні товариства. Структура таких підприємств  була далеко не оптимальною, у зв'язку з чим вони потребували реорганізації, така діяльність дістала назву «реструктуризація» під цим розуміли розукрупнення  окремих підприємств, формування на місці цілісних юридичних осіб кількох  суб'єктів господарювання з визначеними функціями.

Значна частина акціонерних  товариств пішла шляхом участі в  інших господарських товариствах, віддаючи їм частину майна, що давало право на контроль, офіційно не називаючи  їх дочірніми. Крім того, реорганізації  зазнали також внутрішні служби підприємств, яким ніхто не надавав  права юридичної особи, але які набували нової якості через запровадження жорсткої самоокупності, -- так звані центри прибутків та центри витрат, центри фінансової самоокупності та інші форми, які намагалися пристосувати до потреб ринкової трансформації економіки.

Моделі корпоративної  організації поділяються на системи  «інсайдерів» та «аутсайдерів».

У системі інсайдерів власність  зазвичай зосереджується в руках  невеликої частини акціонерів, контроль здійснюється всередині корпорації.

Акціонерами можуть бути приватні особи, сім'ї, фінансові інститути, органи управління, альянси, конгломерати. Елементи зовнішнього управління не впливають  на стратегію керівників. Із зростанням компанії контрольні повноваження передаються  робітникам та іншим дрібним акціонерам.

У системі «аутсайдерів»  менша концентрація власності, контроль над підприємством здійснюється ззовні.

Системи аутсайдерів сприяють динамічному зростанню фінансових ринків і тому забезпечують більш  відкритий і рівномірний розподіл інформації, більшу увагу до захисту акціонерів, особливо дрібних.

В Україні, як і в інших  країнах СНД, відбувається інтенсивне формування інтегрованих корпоративних  структур, основною організаційно-правовою формою яких є акціонерні товариства.

 

У сучасних умовах особливого значення набуває вибір напрямів комплексної оцінки діяльності корпоративних  структур, які визначають темпи, пропорції  і тенденції промислової політики.

В Україні процес створення  корпоративних структур та його динаміка залежать передусім від їхньої відповідності  інтересам держави; це знайшло своє відображення в обтяжливій процедурі  реєстрації, що включає обов'язкову вимогу участі в реалізації державної  програми розвитку за відсутності будь-яких пільг з боку держави.

Проблемними питаннями, що потребують розв'язання в процесі доопрацювання  чинного законодавства щодо корпоративних структур є:

- збут кінцевої продукції

- участь лише однієї  банківської установи, що гальмує  фінансування діяльності підприємства

- інвестування.

Недостатнє врахування накопиченого у світі досвіду створення  й діяльності різних форм корпоративних  структур, недоліки законодавства, невдалі  спроби винайти особливий шлях розв'язання проблем інвестування в Україні  призвели до практично повної відсутності  ПФГ в економіці країни, а також  до існування неформальних угруповань.

 

З метою активізації процесу  створення корпоративних структур в Україні необхідно вдосконалити законодавчу базу, узгоджувати інтереси всіх учасників угруповань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Історія створення  підприємстваТОВ "Лотуре - Агро"

ТОВ "Лотуре - Агро" є найбільш молодим і динамічно таким, що розвивається аграрним підприємством. На сьогодні по площі оброблюваної землі і об'єму інвестицій входить до числа лідерів вітчизняного сільськогосподарського ринку. Структура підприємства включає 12 філій, які розташовані на території Луганській, Сумській, Хмельницькій, Житомирській і Харківській областей.

Щорічно компанія рухається  шляхом вертикальної інтеграції від  сировини до готового продукту, від  оптового ринку до споживчого, при  цьому прагнучи зберігати і переробляти  сировину в одному і тому ж місці. Вибрана стратегія дозволяє повністю контролювати виробничий ланцюжок і  якість продукту, при цьому отримуючи  істотну економію на транспортних витратах.

З моменту свого створення  ТОВ "Лотуре - Агро" пережила безліч найважливіших етапів в розвитку підприємства, показавши здатність до стабільного розвитку.

2006 р. - 28 квітня 2006г. було  зареєстровано товариство з обмеженою  відповідальністю "Лотуре - Агро", метою якого було здійснення виробництва зернових культур для власної виробничої програми і для реалізації на внутрішньому ринку України і на експорт.

2007 р. - Площа земель збільшена  приблизно до 6000 га. Відкриті окремі  підрозділи, філії на території  Луганській, Сумській і Харківській  областей. Розпочато будівництво  сушарних комплексів на місцях. Придбані трактори "Case", "NewHolland", "JohnDeer"; комбайни "NewHolland", сівалки "Quivogne", "Kerner", причіпні і самохідні обприскувачі "Berthound" і інша сільськогосподарська техніка, а також зерносклади і струму, придбані і введені в експлуатацію два високопродуктивні комплекси для сушкизерна.

2008 р. - Площа земель, що  знаходяться в обробці складає  67028 га. Врожайність на гектар  валового збору сільськогосподарських  культур збільшена на 28 впроваджуються нові технології, а також сучасні засоби захисту рослин і добрива.

2009 р. - Налагоджується співпраця  з торговими представництвами  відомих іноземних компаній з  приводу закупівлі і обслуговування  іноземної техніки.

Технічна база підприємства постійно поповнюється. Розпочато створення  сучасних баз МТС. Відкрита філія  в Хмельницькій області.

2010 р. - В штаті підприємства  більше 700 чоловік. Площа оброблюваних  земель перевищує 100000 га.

Компанія веде активну  соціальну політику.

На сьогодні політика безперервного  розвитку є засадою для компанії  «Лотуре -- Агро».

ВИСНОВОК

 

Корпорації виконують  дуже важливі для сучасного виробництва  комунікаційні функції, координують  виробничі зв'язки вхідних в них  підприємств, фінансові розрахунки між підприємствами, взаємні постачання продукції, управляють номенклатурою  і об'ємом продукції, що випускається підприємствами, координують розробку нових видів продукції і їх складових частин, управляють процесами  інвестицій, добиваються підвищення якості продукції, координують постачання сировини, матеріалів, комплектуючих, комплектуючих, утворюють необхідну кооперацію виробництва, упроваджують раціональну спеціалізацію підприємств. Таким чином, створення механізму ефективного корпоративного управління взаємодією між підприємствами забезпечує максимізацію прибутку всіх сфер бізнесу об'єднання, стійке функціонування підприємств, підвищує їх безпеку при зміні зовнішніх умов. Цим і пояснюється зростання масштабів корпоративного об'єднання підприємств у всіх розвинених країнах світу, поява у високорозвинених країнах транснаціональних корпорацій (ТНК), що мають свої філії в різних частинах світу.

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Економіка та організація  діяльності об’єднань підприємств:

Навч. пос. / Чепурна Л.М., Бєляєва С.С., Плахотнікова М.В. та ін. – К.: ВД „Професіонал”,2005.

2.Економіка підприємства: Підручник / За заг. ред. С.Ф. Покропивного. – К.: - КНЕУ,2000.

3. Грещак М.Г. Економіка і організація діяльності об’єднань підприємств. – К.: КНЕУ, 2001.