Криміналістичні версії та планування розслідування

Зміст

ВСТУП

Значення криміналістичної фотографії та відеозапису важко переоцінити. У перебігу кримінального судочинства фотографи та відеозапис наочно відбивають те, що зафіксовано в протоколах слідчих дій, судового розгляду і оперативно-службових документах, висновку експерта; фотографія відображає статику об'єкта, а відеозапис дозволяє зафіксувати об'єкт у русі; фотографія і відеозапис - це різновид документів, які є додатком до протоколу і разом із ним набувають доказового значення.

Традиційно для потреб судочинства спочатку застосовувалася лише фотографія, потім кінозйомка, звуко-, відеозапис. На сьогодні в кримінальному процесі перевага надається використанню фотографії та відеозапису.

Значний внесок у становлення і розвиток криміналістичної фотографії в аспекті практики боротьби зі злочинністю зробили А. Бертільон та Є. Буринський. Але доцільно зазначити, що криміналістична фотографія відрізняється від фотографії як такої. Для збирання і дослідження доказів розроблюються спеціальні засоби, прийоми і методи, що відповідають потребам кримінального судочинства.

Важливим моментом діяльності, спрямованої на збирання інформації на досудовому слідстві, є фіксація такої інформації фото- і відео зйомкою. При цьому слід грамотно поставитись як до процесуального, так і до криміналістичного її аспектів.

У даній контрольній роботі будуть розглянуті наступні питання, які безпосередньо стосуються криміналістичної фотографії, відеозапису та кінозйомки, фототехнічної експертизи. Будуть розглянуті подаються теоретичні основи загальної фотографії і сучасних фотографічних процесів, а також відомості по застосуванню методів і засобів криміналі стичної фотографії при проведенні слідчих дій та експертних досліджень

Наприкінці роботи будуть наведені узагальнюючі висновки

1. КРИМІНАЛІСТИЧНА (СУДОВА) ФОТОГРАФІЯ, ВІДЕОЗАПИС І КІНОЗЙОМКА

Криміналістична фотографія і відеозапис як галузь криміналістичної техніки - це система наукових положень і таких, що базуються на них, фотографічних, відеографічних засобів, методів (способів, прийомів), видів, застосовуваних для збирання та дослідження доказової інформації з метою набуття процесом розкриття, розслідування і профілактики злочинів якості, всебічності та об'єктивності.

Із визначення випливає призначення, мета використання криміналістичної фотографії та відеозапису: збирання і дослідження інформації про злочин і його учасників, тобто доказів. Своєю чергою, це визначає сферу застосування криміналістичної фотографії та відеозапису: в процесі оперативно-розшукових заходів; в перебігу слідчих дій, судових дій; під час судових експертиз (та деяких інших); для ведення криміналістичних обліків, попередженні злочинів.

Наукові положення криміналістичної фотографії та відеозапису становлять дані загальної фотографії та відеозапису, положення теорії, розробленої криміналістикою на основі узагальнення практики збирання й дослідження доказів у справі.

Фотозйомка має передувати будь-якому засобу фіксації слідчої дії та відповідати криміналістичним рекомендаціям.

Судова фотографія — метод криміналістичної техніки, що є системою наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів [С.70, 5].

Завдання судової фотографії:

• забезпечувати технічними засобами та практичними прийомами виявлення, фіксації та дослідження матеріальних джерел доказової інформації;

• здійснювати об'єктивну фіксацію слідчих дій і їх результатів;

• удосконалювати наявні та розробляти нові технічні засоби збирання, фіксації та дослідження доказів;

• забезпечувати принцип наочності в доказуванні та профілактичній діяльності слідчого, органу дізнання.

Суб'єкти застосування судової фотографії:

• слідчий у процесі розкриття та розслідування злочинів;

• оперативний працівник під час виконання оперативно-розшукової роботи;

• експерт під час здійснення експертизи та участі у слідчих діях як спеціаліст;

• представники громадських організацій та окремі особи, які беруть участь в охороні громадського порядку та безпеки.

Останні не знають прийомів судової фотографії і застосовують звичайну відображувальну зйомку подій, об'єктів, документів, осіб.

Криміналістичну (судову) фотографію прийнято поділяти на відображувальну (за С. Потаповим) і дослідну. Методи відображувальної судової фотографії призначені для відображення матеріальних об'єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком, а судово-дослідна фотографія дає змогу виявляти ознаки, які у звичайних умовах побачити неможливо чи майже неможливо.

Відображувальну судову фотографію називають судово-оперативною, або польовою (за Р. Бєлкіним), бо слідчий, орган дізнання чи спеціаліст застосовують її у розслідуванні злочину для фіксації слідчих і оперативних дій та їх результатів.

Судово-оперативна (відображувальна) фотографія — вид судової фотографії, що є системою прийомів застосування фототехнічних засобів і методів фотографічної фіксації об'єктів, осіб, трупів, слідчих дій і оперативно-розшукових заходів під час розслідування злочинів. [С.119, 3].

Відеозапис та кінозйомка це — процеси фіксації динамічних властивостей об'єктів, подій, явищ, слідчих дій за допомогою кіно- чи відео-камери. Кінозйомку здійснюють на фотоматеріалах, а відеозапис — на магнітних носіях. Оскільки принципи фіксації сигналів різні, то й способи одержання зображення так само різні. Кіноплівка має бути у відповідний спосіб оброблена, і тільки після цього можна переглянути результати зйомки. Відеозапис дає змогу безпосередньо після або ще під час зйомки спостерігати і контролювати процес фіксації. Відеозапис, безумовно, має переваги перед кінозйомкою. Разом з тим обидва процеси мають переваги і недоліки.

Кінозйомка і відеозапис сприяють розв'язанню таких завдань:

• з документальною точністю фіксувати та досліджувати динамічні події, процеси, слідчі дії (експеримент, упізнання, допит, особливо коли допитуваний відмовляється визнавати свою вину або щось приховує);

• зберігати інформацію про динамічні ознаки об'єктів та відтворювати її в суді, під час слідчих дій, експертизи;

• фіксувати та вивчати недоступні для людського зору швидкоплинні процеси (наприклад, політ кулі, руйнування перешкод, момент зіткнення транспортних засобів);

• фіксувати події одночасно в динаміці та в часі, що дає змогу вирахувати момент конкретних дій, швидкість руху чи кількість подій за одиницю часу.

Слід зазначити, що кінозйомку нині практично не застосовують для фіксації слідчих дій.

Застосування криміналістичної фотографії, відеозапису, кінозйомки і звукозапису здійснюється на підставі норм чинного кримінально-процесуального законодавства України. [С.80, 5].

2. ПОНЯТТЯ, СУЧАСНІ МОЖЛИВОСТІ ФІКСАЦІЇ  І ДОСЛІДЖЕННЯ ВІЗУАЛЬНОЇ ІНФОРМАЦІЇ  У ПРАКТИЦІ РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ. КРИМІНАЛІСТИЧНА ФОТОГРАФІЯ. ФОТОТЕХНІЧНА  ЕКСПЕРТИЗА.

На сьогоднішній день для фіксації та дослідження візуальної інформації у практиці розслідування злочинів застосовують сучасні засоби криміналістичної фотографії та відеозапису і методи криміналістичної фотографії.

Засобами криміналістичної фотографії та відеозапису вважають апарати, приладдя, матеріали, використовувані підчас фото -, відеозйомки. До засобів криміналістичної фотографії та відеозапису належить фотознімальна апаратура (фотоапарати, кінокамери, відеокамери, насадки на об'єктиви) та лабораторне устаткування (фотозбільшувачі, копіювальні фотостанки, кадрувальні та копіювальні рамки, фоторізаки, глянцювальні апарати), тобто саме ті засоби, із використанням яких на фотознімках можуть відображатись їх ознаки.

Як складову засобів криміналістичної фотографії та відеозапису доцільно виділити категорію фотоматеріалів. До таких належать світлочутливі матеріали (фото - та кіноплівки, фотопластинки, фотопапір) і фотореактиви (проявники, фіксажі, віражі, відбілювачі та ін.). [С.115, 4].

Метод криміналістичної фотографії та відеозапису розуміють як сукупність правил і рекомендацій щодо вибору фотографічних і відеографічних засобів, умов зйомки, оброблення матеріалів для одержання знімків, кадрів фільму цільового призначення.

Методи криміналістичної фотографії поділяють на види - фіксуючі та дослідницькі.

Фіксуючі - полягають у фіксації, відображенні обстановки, перебігу результатів слідчої дії (оперативно-розшукових заходів, експертизи), у відображенні матеріальних об'єктів та їх ознак, що сприймаються неозброєним оком.

Виокремлюють такі види фіксуючих методів.

1. Панорамний (спосіб лінійної - горизонтальної  чи вертикальної панорами, спосіб  кругової панорами - для великої  території).

За загальним правилом, лінійну панораму застосовують для фіксації об'єктів, розташованих близько, а кругову - для об'єктів, віддалених від місця фотозйомки. Панорамний метод дозволяє зафіксувати ділянки місцевості, будівлі, інші об'єкти, які мають значну довжину або висоту, і зображення яких при заданому масштабі не вміщується в одному кадрі.

2. Вимірювальний (спосіб масштабний  чи з масштабною лінійкою, метрична  зйомка, великомасштабний спосіб). Вимірювальний  метод дозволяє на знімку встановити  розміри зображених об'єктів, а  також відстань між таким об'єктами.

3. Упізнавальний (сигналітичний, прикметофіксуючий) - погрудне фотографування заарештованих і засуджених для криміналістичного обліку, можливого розшуку, упізнання й використання в процесі ідентифікації. Також упізнавальний метод застосовується для фотографування невпізнаних трупів із метою обліку та встановлення особи померлого.

4. Репродукційний (виготовлення копій) застосовується для зйомки плоскінних  об'єктів: документів, рукописів, планів, схем та ін.

5. Стереоскопічний дозволяє зорово  сприймати об'єкт на фотозображенні у трьох вимірах, фіксувати й досліджувати просторові якості об'ємних об'єктів.

6. Зйомка зі змінними об'єктивами (довгофокусними і широко-кутовими) застосовується у випадках, коли  основний об'єктив фотоапарата  не забезпечує отримання зображення  потрібного масштабу. Змінна оптика застосовується в тих випадках, коли неможливо наблизитися до віддаленого об'єкта або неможливо відійти від близько розташованого об'єкта, але необхідно отримати зображення певного масштабу.

7. Макрофотозйомка - великомасштабна  зйомка невеликих об'єктів (стріляних куль, слідів пальців рук та ін.) у натуральну величину або з безпосереднім збільшенням без мікроскопу. Для такої зйомки застосовують подовжувальні кільця та макроприставки, що забезпечують збільшення 3:1.

Дослідницькі методи криміналістичної фотографії полягають у виявленні під час спеціального дослідження невидимих, малопомітних у звичайних умовах спостереження, об'єктів, ознак. До таких методів належать.

1. Контрастуючий (метод фотографічного  змінення контрастів) застосовують для визначення розбіжностей у кольорах та їх відтінках. Такий метод дозволяє отримати фотографії з незвичним співвіднесенням яскравості у разі чорно-білої зйомки або кольоро-передавання у випадку кольорової. В експертній практиці контрасти традиційно посилюють із метою виявлення необхідних деталей зображення (наприклад, для виявлення ознак підчистки).

2. Кольороділільний (метод поділу  кольорів) метод полягає у збільшенні  контрасту шляхом фотографування  з використанням різних світлофільтрів. Цей метод застосовують у випадку необхідності підсилити слабовидимий текст, виявити дописування, прочитати текст, залитий барвником. Наприклад, якщо текст написано слабовидимим синім барвником, то фотографують через жовтий світлофільтр, на знімку текст матиме не синій, а чорний, тобто контрастнішій колір (І. В. Гора, В. А. Колесник).

3. Кольоророзпізнавальний - метод  фотозйомки із застосуванням  світлофільтрів. Світлофільтри, змінюючи  спектральний склад світла, що  падає на фотоматеріал, дозволяють  у градації сірих тонів підкреслити (і тим самим виявити) необхідні кольорові деталі завдяки зменшенню розбіжностей між іншими.

4. Мікрофотографічний метод застосовують  для збільшення зображень об'єктів  або деталей (мікроструктура, мікрорельєф) об'єктів, не доступних неозброєному оку. Для зйомки використовують звичайний фотоапарат, мікрофотонасадку, мікрофотокамеру.

5. Фотозйомка в невидимих променях  спектра (інфрачервоних, ультрафіолетових, рентгенівських, гамма-променях) застосовується  для виявлення ознак, які не  сприймаються візуально і не відтворюються фотографічними засобами у видимому світлі, зокрема, для прочитання витравлених і залитих текстів. [С.66, 2].

Традиційним і ефективним способом фіксації матеріальної картини місця події (та її окремих елементів) є оперативна фотозйомка, але може виникнути необхідність упровадження в оперативну фотографію елементів фотографії дослідницької (Є. П. Коновалов), що потребує залучення певного спеціаліста. Практика слідчої діяльності йде шляхом залучення для цього спеціаліста-криміналіста, який має відповідні знання і навички. Зокрема, за результатами анкетування слідчих встановлено, що спеціалістів залучали до фіксації процесу слідчої дії 42,5 % слідчих.

Зокрема, допомогу спеціаліста може бути використано для виготовлення детального масштабного фотознімка. Такі фотознімки можуть бути об'єктами експертного дослідження й мають містити всі елементи дослідницької фотографії. За ними у певних випадках визначають знаряддя вчинення злочину, особу злочинця, ціле за частинами та інші обставини, що аргументують необхідність професійного підходу до виготовлення таких фотознімків. Наприклад, сліди, виявлені на транспортних засобах, у більшості випадків відтворити експериментально неможливо, як і не можна відокремити їх від транспортного засобу без його руйнування.

Повна і точна фіксація матеріальної картини місця події сприяє встановленню обставин злочинної події.

Факт застосування криміналістичної фотографії та відеозапису, отримані результати мають бути процесуально й технічно оформлені (для доказового значення). В протоколі слідчої дії в описовій або заключній частині вказується, що знімалося (об'єкти), використовувані засоби та їх характеристика; послідовність, види, методи, умови, час зйомки; кількість фотознімків, метраж плівки тощо. До протоколу доцільно додати план, де позначені точки зйомки.

Фотознімки оформлюються як фототаблиця, що є додатками до протоколів. [С.25, 1].

Науково-технічний прогрес зумовив появу цифрових технологій і активне їх упровадження у всі сфери діяльності людини. Зокрема, це поява цифрової фотографії та, як наслідок, їх використання в практиці при розслідуванні злочинів.

Одним із аргументів не на користь цифрової фотографії є можливість внесення змін у зображення, отримані таким способом. Ми не вдаватимемося в деталі технології внесення змін у зображення, але зазначимо, що на цей час існує вид судової експертизи, що дозволяє встановити як факт змін, так і первинний вид зображення тощо.

Як правило, слідчий застосовує відкриті методи та способи використання криміналістичної техніки згідно з нормами кримінально-процесуального закону, а орган дізнання застосовує криміналістичну і спеціальну техніку переважно таємним способом. Останнє не суперечить принципам законності та етичності, бо спеціальні засоби у більшості безконтактні (фото- та кінозйомка, звуко- та відеозапис) і не спричинюють фізичних страждань.

Предметом фототехнічної експертизи є фактичні дані, що стосуються справи, які пов'язані із зафіксованою в кіно-, та фотодокументах інформацією, технікою та технологією їх виготовлення. Як правило, фототехнічна експертиза призначається в тих випадках, коли необхідно встановити дані, зафіксовані на фотозображеннях в латентному (неявному) вигляді. Наприклад, визначити розміри зафіксованих на фотознімку предметів, взаємне розташування автомобілів відносно країв проїжджої частини дороги, точку зйомки фотознімка чи відтворити матеріальну обстановку місця події за фотознімками.

Об'єктами дослідження є фотознімки, технічні засоби та фотоматеріали, які застосовувались для їх виготовлення.

У фототехнічній експертизі мають місце дві самостійні спеціалізації: дослідження фотографічних зображень та технічних засобів їх отримання; дослідження матеріальної частини фотознімків.

При дослідженні фотозображень вирішуються: ідентифікаційні завдання - ототожнення технічних засобів, які використовувались для виготовлення фотознімків, негатива - за фотознімком, окремих предметів (одягу, виробів, приміщень, окремих ділянок місцевості) - за зображеннями їх на фотознімку; діагностичні - встановлення обставин виготовлення фотознімків (ретуш зображення, монтаж, диференціація репродукцій та фотознімків, отриманих з натури, визначення точки зйомки, тощо), визначення натуральних розмірів предметів, зафіксованих на фотознімках, відновлення первинного зображення на фотознімку, втраченого в результаті дії агресивних для фотоемульсії факторів, реконструкція матеріальної обстановки місця події за фотознімком; класифікаційні - встановлення класу фотоапаратури, за допомогою якої міг бути виконаний фотознімок.

Типовими питаннями фототехнічної експертизи є такі:

Типовий перелік вирішуваних питань: чи експоновано наданий негатив (обернений позитив) даним фотоапаратом (кінознімальною камерою); камерою); чи зняті кадри наданих негативів (обернених позитивів) одним і тим самим знімальним апаратом; апарат якого типу (моделі) застосовувався для виготовлення даного фотознімка (кінофільму, кінокадрів); чи виготовлявся даний фотознімок (фотокопія мікрофільму, мікрокартки) за допомогою наданого збільшувача; чи застосовувалась певна апаратура (фотозбільшувач, фотоглянсувач, різак) при виготовленні даного фотознімка; якого типу фотозбільшувач використовувався для виготовлення даного знімка; чи виготовлено наданий фото- або кінодокумент з даного негатива; чи виготовлені дані знімки з одного негатива; якого типу (марки) фотопапір (кіноплівка, фотоплівка) використовувався для виготовлення даного зображення; чи має спільну родову (групову) належність фотоплівка, що використана для виготовлення даного негатива, та фотоплівка, знайдена в особи, що ідентифікується (за типом, місцем виготовлення, іншими характеристиками); той самий чи різні предмети (приміщення, ділянки місцевості) зафіксовано на даних фотознімках (кінокадрах); який вид зйомки використовувався для виготовлення даного фотознімка (натурний, репродукційний, комбінований); чи виготовлено даний знімок із застосуванням фотомонтажу; який об'єктив застосовувався для зйомки даного об'єкта (нормальний, ширококутний, довгофокусний); з якої відстані знято зафіксований на фотознімку об'єкт; при якому освітленні (природному чи штучному) проводилась зйомка; чи виготовлено фотознімок з додержанням технології фотографічних процесів; чи вико­ристовувались при виготовленні фотознімка ті чи інші технічні прийоми (глянсування, ретушування, тонування та ін.); які розміри об'єктів, зафіксованих на фотознімку; на якій відстані один від одного знаходились два (декілька) зображених на знімку об'єкти; яке зображення було на вицвілому фотознімку. Залежно від поставлених питань експертові надається фото- та кіноапаратура, фотознімки, кінофільми, фото- та кіноматеріали. Якщо у особи, яка ідентифікується, фото- і кінознімальна апаратура не знайдена, але відомо, що вона в неї була, факт використання цієї апаратури для виготовлення негатива, який досліджується, може бути встановлено шляхом порівняння цього негатива з негативами, щодо яких достовірно відомо, що вони проявлені з плівок (пластинок), якими була заряджена дана апаратура.

При реконструкції місця події, зафіксованій на фотознімку, виконаному без дотримання правил метричної фотозйомки, експерт у лабораторних умовах визначає точку зйомки, відстань між предметами, інші умови фотозйомки, після чого на місці події шляхом співставлення зображень з досліджуваного фотознімка з зображеннями натури здійснює реконструкцію предметної обстановки місця події. Це дає змогу ретроспективно дослідити місце події та виявити необхідні для слідства дані.

Досить часто фототехнічна експертиза призначається у справах за позовами про порушення авторських прав, коли об'єкт інтелектуальної власності фігурує в рекламній тиражній продукції, відеокліпах та інших видах. При цьому вирішуються задачі як ідентифікації зображених на фотознімках об'єктів, так і визначення технології виготовлення фотознімка в тиражній продукції (монтаж, ретуш, фрагментація тощо).

Як вже зазначалось, сучасні цифрові засоби фотозйомки дозволяють оперативно, без мокрого фотопроцесу, отримувати фотознімки. Негативи в такому разі замінюються на файли з цифровими даними, які можуть бути змінені без видимих ознак. У таких випадках дослідження файлів та їх структури з метою ідентифікації фотоапарата та діагностики фотознімка проводиться разом з фахівцем з комп'ютерної експертизи для визначення ідентифікаційних ознак, можливих ознак зміни зображення і т. ін. При експертизі фотознімків, отриманих за допомогою відеокамери, також здійснюється комплексне дослідження із залученням експертів у галузі відеозвукозапису та комп'ютерної техніки. Практика свідчить, що запровадження комплексного підходу для вирішення таких питань дозволяє значно розширити можливості фототехнічної експертизи сучасних засобів фотопроцесу. [С.82, 2].

Загальна оцінка висновків фототехнічної експертизи проводиться за тими самими принципами, за якими оцінюються й інші експертизи. Особливості в оцінці даної експертизи виникають у тих випадках, коли на експертизу надаються технічні засоби із змінними пристроями (об'єктиви, касети, рамки тощо). У таких випадках необхідно звернути увагу на те, чи проведено ідентифікацію на основі дослідження належних об'єктів та чи не зроблено висновок про тотожність технічних засобів за ознаками їх змінюваних частин.

При підготовці матеріалів до відправки на експертизу необхідно використовувати упаковку, що не спричиняє будь-яких змін у стані об'єктів дослідження. Особливо це стосується кадруючих рамок, скла фотозбільшувачів та копіювальних станків; скло та рамки не можна протирати від бруду й пилу тощо. Світлочутливі матеріали повинні мати надійний захист від дії світла та вологи.

ВИСНОВОК

Таким чином, судова фотографія є галуззю криміналістичної техніки. Використання фотографічної зйомки в розслідуванні злочинів зумовлено такими чинниками: 1) дає змогу з великою точністю зафіксувати об'єкт, його стан, ознаки; 2) забезпечує швидке фіксування тих чи інших об'єктів; 3) дає адекватне уявлення про зображений на фотознімку об'єкт; фотографічне зображення має властивість наочності і документальності; 4) існує можливість одержати маловидимі й невидимі деталі, сліди, ознаки.

Судова фотографія розробляє фотографічні засоби, методи і прийоми виявлення, фіксації і дослідження доказів. Зміст судової фотографії становлять наукові положення і практичні рекомендації щодо використання фотографії в розслідуванні злочинів.

Система криміналістичної фотографії складається з двох розділів: судово-оперативної фотографії (використовують оперативний працівник, дізнавач, слідчий, спеціаліст, суд) та судово-дослідницької або експертної фотографії (використовують спеціалісти та експерти). В судово-оперативній фотографії застосовують методи фіксуючої зйомки, у експертній - дослідницькі методи, але це досить узагальнено, тому що чітке розмежування методів, прийомів і засобів криміналістичної фотозйомки неможливе.

Відеозапис використовується в тих випадках, коли необхідно зафіксувати певні факти, динамічну картину події, взаємозв'язок тих чи інших предметів і слідів, складну обстановку місця події. Відеозйомка може застосовуватися для фіксації якої-небудь слідчої дії цілком або окремих її елементів. Експертиза фототехнічна — вид криміналістичної експертизи. Основними завданнями експертизи є: ідентифікація знімальної апаратури за негативами, а також апаратури, яка застосовувалась для виготовлення позитивів (збільшувачі, кадрувальні рамки, глянсувачі та ін.); ідентифікація негатива за позитивом; ідентифікація типу марки) фото- і кіноматеріалів, які застосовуються для зйомки і для виготовлення фотознімків і кінофільмів; ідентифікація предметів, приміщень та ділянок місцевості, відображених на знімках (негативах); визначення технологічних і технічних харак­теристик зйомки та виготовлення фотознімків і кінофільмів; відновлення первісних зображень на фотознімках та інше.

Вид криміналістичної фотографи та відеозйомки - це сукупність правил і рекомендацій щодо правильного вибору місця, напрямку, відстані, методу (способу, прийому), завдяки чому здійснюється певна систематизація зафіксованого матеріалу і розкриття його змісту від загального до окремого.

Фотозйомки оформлюється у вигляді фототаблиці. Фототаблиця - це додаток до протоколу, і має доказове значення у справі

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Експертизи у судовій практиці : наук.-практ. посіб. / за заг. ред. В. Г. Гончаренко. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 400 с.
2. Кофанов А. В., Кобилянський О. Л., Кузьмічов Я. В. та ін. Криміналістика: питання і відповіді. Навч. посіб.- К.: Центр учбової літератури, 2011. - 280 с.
3. Криміналістика (криміналістична техніка): Курс лекцій / П. Д. Біленчук, А. П. Гель, М. В. Салтевський, Г. С. Семаков. — К.: МАУП, 2001. — 216 с. — Бібліогр.: с. 211-212.
4. Криміналістика: підручник / [Берназ В. Д. та ін.] ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. Ф. Волобуєва ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х. : ХНУВС, 2011. - 665 с. : рис., табл. - (Бібліотека слідства та дізнання). - Бібліогр.: с. 639-648.
5. Криміналістика: Підручник / Кол. авт.: В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, В. А. Журавель та ін. / За ред. проф. В. Ю. Шепітька. — 4-е вид., перероб. і доп. — X.: Право, 2008. — 464 с.