Методика диагностики темперамента

  Вступ 
 
 Мета: провести психодіагостичне дослідження  конституційних диспозицій 
 Завдання: 
 1. Проведення методик

  2. Обробка індивідуальних результатів

  3. Аналіз групових результатів

 
  У першій частині  описано індивідуальні показники за методиками  
«Методика диагностики темперамента» Я.Стреляу,

«Методика визначення типу акцентуації рис характеру та темпераменту» К. Леонгарда, «Методика шкала темпераментів» Л. Терстоуна , «методика EPI» Г. Айзенка, MMPI.

  1. Методика визначення типу акцентуації рис характеру та темпераменту К. Леонгарда

  Методика призначена для діагностики типу акцентуації особистості. В основу опитувальника,  закладена концепція акцентуйованої особистості К.Леонгарда. Згідно з цією концепцією індивідуальні якості особистості можуть бути розділені на дві групи: головну і додаткову. Стрижень особистості складають головні: риси і вони визначають її індивідуальність, розвиток, адаптацію, психічне здоров'я.

  Надмірна вираженість цих рис призводить до структурних психологічних змін, а в несприятливих соціальних умовах - до розладу і структури особистості.

  Акцентуацію якоїсь риси слід розглядати не як патологію, а як визначене відхилення від середньої норми, яскраво виражену своєрідність психічного складу. Осіб, у яких відмічається високий ступінь вираженості рис характеру або темпераменту, називають акцентуйованими.     Позитивне або негативне забарвлення акцентуйованості значною мірою надають зовнішні фактори, життєві обставини, умови і т.д. «В акцентуйованих особистостях - вказує К.Леонгард - потенційної закладені як можливості соціально позитивних досягнень, так і соціально негативний заряд. Деякі акцентуйовані особистості виявляються В негативному світлі тому, що життєві обставини не сприяли їм, але можливо під впливом інших обставин вони стали б незвичайними людьми».

  До акцентуації рис характеру він відносить демонстративний, педантичний, застрягаючий, збуджений типи особистості. Інші типи акцентуацій відносяться К. Леонгардом до акцентуацій темпераменту (гіпертимний, дистимічний, тривожно-боязливий, циклотимічний, афективно-екзальтований та емотивний).

  Результаты за методикою визначення типу акцентуації рис характеру та темпераменту К. Леонгарда занесені до таблиці 1.

Індивідуальні показники за методикою К. Леонгарда  Таблиця 1.1

Також данні зображенні на графіку 1.1

 
 
 Рис.1.1  Індивідуальні показники за методикою К. Леонгарда  

  За данною методикою видно що респондент має низький рівень гіпертивності це свідчить про низьку  активність, не бажання проявляти себе в певній діяльності.  І високий рівень емотивності - Характеризується чутливістю й глибокими реакціями в галузі тонких емоцій.

  2. Методика диагностики темперамента Я.Стреляу

  Методика призначена для діагностики трьох основних характеристик  

нервової діяльності: рівня  процесів збудження, гальмування і  подвижності.

Тест розроблений на основі диференційно-психофізіологічної концепції Павлова-Теплова.      

 Сума балів 42 і більше  за показниками сили процесу  збудження, сили процесу гальмування і рухливості нервових процесів вказує на те, що, що названі типологічні властивості виражені в обстежуваного в достатньо високому ступені.      

 Якщо відношення показників  сили збудження і гальмування  близько до 1,то для обстежуваного  характерна врівноваженість нервових  процесів за силою. При співвідношенні значно більшому 1 можна зробити висновок про неврівноваженийності нервових процесів за силою з переважанням процесу збудження. відношення значно менше 1 говорить про неврівноваженість з переважанням процесу гальмування.

Результаты за методикою  диагностики темперамента Я.Стреляу  занесені до таблиці 1.2

Індивідуальні показники  за методикою Я.Стреляу      Таблиця 1.2

 
Також данні зображенні на графіку 1.2

 
 
 
Рис.1.2  Індивідуальні показники за методикою Я. Стреляу 

  За данною методикою можна сказати, що респондент за шкалою «сила процесів збудження» має високий показник.  Високий бал за другою шкалою відображає силу нервової системи по відношенню до процесів гальмування, швидке і міцне встановлення гальмівних умовних рефлексів, здатність до відмови від активності в умовах заборон.

  3. «Методика шкала темпераментів» Л. Терстоуна

  Характеристика виділених Л. Терстоуном фактором, описувана тільки по одному полюса, виглядає таким чином:

  АКТИВНІСТЬ. Такі індивіди швидко працюють, навіть якщо немає необхідності поспішати; швидко рухаються, нетерплячі, навіть якщо потрібно зберігати спокій; постійно в дії, схильні до поспішності. Як правило, багато говорять, ходять, пишуть

  ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ. Фізично бадьорі індивіди, займаються спортом, люблять роботу, особливо на повітрі і вимагає м'язових зусиль. Воліють всяку фізичну активність, що супроводжується великими енергетичними витратами.

  ІМПУЛЬСИВНІСТЬ. Настрій безтурботне і легковажне, швидко приймають рішення, дуже легко переходять від однієї задачі до іншої, діють під впливом хвилинних спонукань.

   ЛІДЕРСТВО. Схильність керувати іншими людьми, брати на себе відповідальність, ініціативні - хоча в дійсності не завжди домінують у цій групі, охоче виступають публічно і організують всякі товариські заходи.

 ВРІВНОВАЖЕНІСТЬ. Індивіди, для яких характерне незворушний, рівне настрій, а в критичні моменти зберігають спокій, мають здатність розряджатися, навіть в несприятливих умовах легко зосереджуються, без праці переривають незакінчену роботу або продовжують її, коли вимагає ситуація.

 ТОВАРИСЬКІСТЬ. Люблять перебувати в компанії, легко заводять знайомства, поступливі, доброзичливі, схильні до співпраці, приємні в спілкуванні.

  РЕФЛЕКСИВНІСТЬ. Схильні до роздумів, воліють теоретичну діяльність практичної, часто займаються самоспостереженням, зазвичай спокійні, охоче працюють в усамітненні, люблять діяльність, що вимагає точності, охочіше планують, ніж реалізують намічене.

  Результаты за методикою шкала темпераментів   Л. Терстоуна занесені до таблиці 1.3

Індивідуальні показники  за методикою Л. Терстоуна   Таблиця 1.3

 
 Також данні зображенні на графіку 1.3

 
 
Рис.1.3  Індивідуальні показники  за методикою Л. Терстоуна  

  За даною методикою респондент має низький показник за шкалою «врівноваженість», це говорить про  те що респондент зазвичай дратівливий, схильний до швидкої зміни настрою, прискіпливий по дрібницях, конфліктний.  

  4. Методика EPI Г. Айзенка

 
 
   За допомогою  методики Айзенка визначаються екстраверсія (направленість особистості на зовнішній світ) і нейротизм (результат неврівноваженості  процесів  збудження і гальмування) – властивості,  які лежать  в основі темпераменту.)

  Г. Айзенк, проаналізувавши матеріали обстеження 700 солдатів-невротиків, прийшов до висновку, що всю сукупність описують людини рис можна представити за допомогою 2 головних чинників: екстраверсії (інтроверсії) і невротизма.

  Перший з цих факторів біополярний і представляє характеристику індивідуально-психологічного складу людини, крайні полюси якої відповідають орієнтації особистості або на світ зовнішніх об'єктів (екстраверсія), або на суб'єктивний внутрішній світ (інтроверсія). Прийнято вважати, що екстравертам властиві товариськість, імпульсивність, гнучкість поведінки, більша ініціативність (але мала наполегливість) і висока соціальна

пристосовність. Інтровертам  ж, навпаки, властиві нетовариськість,

замкнутість, соціальна пасивність (за досить великий наполегливості), схильність до самоаналізу і труднощі соціальної адаптації. 
 Другий фактор - невротизм - описує деякий властивість-стан, характеризує людину з боку емоційної стійкості, тривожності, рівня самоповаги і можливих вегетативних розладів. Фактор цей також біполярний і утворює шкалу, на одному полюсі якої знаходяться люди, характеризуються надзвичайною стійкістю, зрілістю і прекрасною адаптованістю, а на іншому - надзвичайно знервований, нестійкий і погано адаптований тип. Велика частина людей розташовуються між цими полюсами, ближче до середини (згідно нормальному розподілу).

  Перетин цих 2 біполярних характеристик дозволяє отримувати несподіваний і досить цікавий результат - достатньо чітке віднесення людини до одного з чотирьох 4 темпераменту.

   
 Результаты за методикою EPI Г. Айзенка занесені до таблиці 1.4 
 
Індивідуальні показники за методикою EPI Г. Айзенка  Таблиця 1.4

Також данні зображенні на графіку 1.4

 
 
Рис.1.3  Індивідуальні показники  за методикою EPI Г. Айзенка  

  За данною методикою можна сказати, що респондент – екстраверт. Він діє під впливом моменту, імпульсивний, запальний, безтурботний, оптимістичний, добродушний, веселий. Воліє рух і дію, має тенденцію до агресивності. Нейротизм виражається в надзвичайній нервування, нестійкості, поганий адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті винності і занепокоєння, заклопотаності, депресивних реакціях, неуважності уваги, нестійкості в стресових ситуаціях. 
 

  5.MMPI

  Використання методики MMPI  в моделях побудови ефективної виробничої діяльності має ряд вагомих переваг:

   Питання, представлені в методиці відображають картину самопочуття обстежуваного (реципієнта), його звички, особливості поведінки, ставлення його до різних життєвих явищ і цінностям, моральну сторону цього відношення, специфіку міжособистісних відносин, спрямованість інтересів, рівень активності і настрою і т.п.

  Велика частина тверджень носить проективний характер і поволі виявляє реакції реципієнта в різних ситуаціях, змодельованих твердженнями методики. Тому можна стверджувати, що даний метод вивчення особистості займає якесь проміжне положення між усвідомленою суб'єктивною оцінкою і проективним дослідженням неусвідомлюваних тенденцій особистості, що значно підвищує якість діагностичного матеріалу і розширює уявлення про особистість.

  Хоча методика MMPI і побудована за принципом опитувальника, оцінка отриманих в результаті дослідження даних базується не на прямому аналізі відповідей реципієнта, а на даних статистично підтвердженою дискретної значущості кожної відповіді у порівнянні зі средненорматівнимі даними.

   Особистісні риси та якості, які визначаються даною методикою дієво допомагають розрізнити поведінкові тенденції, що сформувалися на базі темпераментних особливостей і проявилися як особливості поведінки, властиві характеристикам полюсної приналежності факторів 16 PF.

  Методика MMPI заснована на вивченні особистісних рис і якостей, особистісних станів, що мають природу стабільно проявляються поведінкових особливостей. Виявилося, що ці особливості, будучи спочатку виявленими в поведінкових комплексах осіб з клінічними відхиленнями, мають ту, чи іншу ступінь вираженості і в стабільному поведінці здорових людей.

  Результаты за методикою ММРІ занесені до таблиці 1.5

 
 
Індивідуальні показники за методикою ММРІ    Таблиця 1.5

 
 Також данні зображенні на  графіку 1.5

 
 
Рис 1.5 Індивідуальні показники за методикою ММРІ

 
   За методикою ММРІ Особи з високими показниками за шкалою К (65Т і вище) зазвичай формують свою поведінку в залежності від соціального схвалення і стурбовані своїм соціальним статусом. Вони схильні заперечувати будь-які труднощі в міжособистісних відносинах або в контролі власної поведінки, прагнуть до дотримання прийнятих норм і утримуються від критики оточуючих, якщо їх поведінка вкладається в рамки прийнятих норм.

  Особи цього типу відрізняються невпевненістю в собі, нерішучістю, тенденцією до ретельної перевірці своїх вчинків і виконаної роботи, вельми обов'язкові і відповідальні, з залежною позицією, що орієнтуються на думку групи, з високо розвиненим почуттям обов'язку і прихильністю до загальноприйнятим нормам, схильні до альтруїстичних проявів, конформні, що реагують підвищеним почуттям провини і самобичуванням на найменші невдачі і помилки.

  Висновок

 
  За  методикою К. Леонгарда видно що респондент має низький рівень гіпертивності це свідчить про низьку  активність, не бажання проявляти себе в певній діяльності.  І високий рівень емотивності - Характеризується чутливістю й глибокими реакціями в галузі тонких емоцій.  
За методикою Я. Стреляу  можна сказати, що респондент за шкалою «сила процесів збудження» має високий показник.  Високий бал за другою шкалою відображає силу нервової системи по відношенню до процесів гальмування, швидке і міцне встановлення гальмівних умовних рефлексів, здатність до відмови від активності в умовах заборон.

  За методикою Л. Терстоуна  респондент має низький показник за шкалою «врівноваженість», це говорить про  те що респондент зазвичай дратівливий, схильний до швидкої зміни настрою, прискіпливий по дрібницях, конфліктний. 

  За методикою Г. Айзенка можна сказати, що респондент – екстраверт. Він діє під впливом моменту, імпульсивний, запальний, безтурботний, оптимістичний, добродушний, веселий. Воліє рух і дію, має тенденцію до агресивності. Нейротизм виражається в надзвичайній нервування, нестійкості, поганий адаптації, схильності до швидкої зміни настроїв (лабільності), почутті винності і занепокоєння, заклопотаності, депресивних реакціях, неуважності уваги, нестійкості в стресових ситуаціях. 
 За методикою ММРІ особи з високими показниками за шкалою К (65Т і вище) зазвичай формують свою поведінку в залежності від соціального схвалення і стурбовані своїм соціальним статусом. Вони схильні заперечувати будь-які труднощі в міжособистісних відносинах або в контролі власної поведінки, прагнуть до дотримання прийнятих норм і утримуються від критики оточуючих, якщо їх поведінка вкладається в рамки прийнятих норм.

Особи цього типу відрізняються  невпевненістю в собі, нерішучістю, тенденцією до ретельної перевірці  своїх вчинків і виконаної  роботи, вельми обов'язкові і відповідальні, з залежною позицією, що орієнтуються на думку групи, з високо розвиненим почуттям обов'язку і прихильністю до загальноприйнятим нормам, схильні  до альтруїстичних проявів, конформні, що реагують підвищеним почуттям провини  і самобичуванням на найменші невдачі  і помилки.

ІІ частина

 
  Аналіз групових результатів  студентів психологів 308  групи (16 респондентів)

 
Групові результати  за методикою К. Леонгарда  Таблиця 2.1.1

Також результати занесені  до діаграмми 2.1

Рис 2.1. Групові результати  за методикою К. Леонгарда

  Після проведення дослідження за методикою К. Леонгарда з'ясувалося, що в групі респондентів що складається з 16 чоловік у трьох чоловік яскраво виражений емотивний тип акцентуації характеру, та  5 чоловік яскраво виражений педантичний тип акцентуації характеру, та у однієї людини виражений збуджуючий тип акцентуації характеру. 
   В особистостей з збуджуючим типом переважає настрій, фон якого завжди підвищений. Це товариські, енергійні люди, хороші співбесідники, що часто міняють своє оточення, місце роботи; заповзятливі і такі, що захоплюються.

  В особистостей з емотивним типом, емоції домінують у вмісті мотивації поведінки, будь-яка подія, свій вклад в нього незвичайно глибоко і тривало; можливі витонченість відчуттів, схильність до співчуття, м'якість, співчутливість, альтруїзм, бажання допомогти справою.

  В особистостях з педантичним типом (ригідною акцентуацією) виражені гіпертрофія впорядкованості внутрішнього і зовнішнього, акуратність і сумлінність, пунктуальне виконання завдань, що допускає, проте, нехтування ними, якщо якісно і в строк вони об'єктивно нездійснимі.

 
  2. Аналіз групових даних за методикою диагностики темперамента Я. Стреляу

Шкала сила процесів збудження      Таблиця 2.2.1

Після проведення дослідження  за шкало  сила процесів збудження, видно, 50 % респондентів  мают високий рівень,  та 6,25 % респондентів – низький рівень. Всі інші в нормі.

 
Шкала сила процесів гальмування      Таблиця 2.2.2

Після проведення дослідження  за шкалою  сила процесів гальмуванн, видно, 62,5 % респондентів  мают високий рівень,  та 37,5 % респондентів – в нормі.  

Шкала рухливість нервових процесів    Таблиця 2.2.3

За шкалою рухливість нервових процесів, видно, що у половини респондентів  високий рівень РНП,  та у одної людини – низький рівень. Всі інші в нормі.

 
Також данні  занесені до графіку 2.2

Рис. 2.2 Групові результати за методикою Я. Стреляу 

  Після проведення дослідження  за методикою Я. сруляу , за шкалою,  сила процесів збудження, видно, 50 % респондентів  мают високий рівень сили процесів збудження,  та 6,25 % респондентів – низький рівень. Всі інші в нормі .

  За шкалою  сила процесів гальмуванн, видно, 62,5 % респондентів  мают високий рівень сили процесів гальмування,  та 37,5 % респондентів – в нормі за шкалою.  Рухливість нервових процесів, видно, 50 % респондентів  мают високий рівень сили ,  та 6,25 % респондентів – низький рівень. Всі інші в нормі.

  Рівень процесів збудження.

  Високі бали - сильна відповідна реакція на порушення, стимул; не виявляються ознаки позамежного гальмування, пряма кореляція з високими показниками по теппінг-тесту: швидкі включаемость в роботу, врабативаемості і досягнення високої продуктивності; низька стомлюваність; висока працездатність і витривалість.

  Низькі бали - слабка і запізніла реакція на порушення, швидко досягається позамежне гальмування, аж до ступору, відмови в роботі; низькі показники по теппінг-тесту; повільні: включаемость в роботу, врабативаемості і невисока продуктивність праці; висока стомлюваність; низька працездатність і витривалість

  Рівень процесів гальмування.

  Високі бали - сильні нервові процеси з боку гальмування; збудження, стимули легко гасяться; швидке реагування відповідних діям на прості сенсорні сигнали, гарна реакція; високий самоконтроль, зібраність, пильність, холоднокровність в поведінкових реакціях.

  Низькі бали - слабкість процесів гальмування, імпульсивність у відповідних діях на стимул, слабкий самоконтроль в поведінкових реакціях, певна розгальмування, розхлябаність, невимогливість і поблажливість до себе; повільне або запізніле, реагування відповідними діями на прості сигнали; погана реакція, нерівне реагування, неадекватні реакції , схильність до істерії.

 
  3.  Аналіз групових даних за методикою шкала темпераментів   Л. Терстоуна

Шкала активність       Таблиця 2.3.1

  Після проведення дослідження  за шкалою «активність», видно що  у більшості респондентів (56,25%) середній рівень активності, у 6 чоловік (37,5%) – низький рівень, та у одної людини –високий рівень .

Шкала  фізична активність      Таблиця 2.3.2

  Після проведення дослідження  за шкалою « фізична активність», видно що  у половини респондентів (50%) низький рівень фізичної активності, у 6 чоловік (37,5)  – середній рівень, та у 2-х людей (12,5%) – ніяк не виражено.

Шкала імпульсивність       Таблиця 2.3.3

  Після проведення дослідження  за шкалою «імпульсивність», видно що  у 6 респондентів (37,5%) низький рівень імпульсивності, у 5 чоловік – середній рівень, та ще у 5 – ніяк не виражено .