Мiнiстерство освiти i науки, молодi та спорту України

Запорізький національний технічний університет 

Кафедра управління персоналом і економіки  праці 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з дисципліни: Організація праці менеджера

на  тему: Методика й технологічні елементи акмеологічного тренінгу 
 
 

Виконав:

Студент _____ курсу, групи ________________________________________

заочного  відділення 

Перевірив:    _________________________________________ 

     Реєстраційний №__________

     Дата _____________________

     Підпис___________________ 
 

Запоріжжя, 2011

ЗМІСТ

ВСТУП

     Нинішній  стан акмеології відбився й на сутнісних  характеристиках її базисних основ  і категорій. Проведені теоретичні й емпіричні дослідження дозволили  визначити й описати мету, предмет, об'єкт і завдання акмеології як науки на її нинішньому етапі розвитку, що має основоположне значення для нашого дослідження.

     Метою акмеології є вдосконалення людини, допомога в досягненні нею вершин у фізичному, духовно-етичному й професіональному розвитку, її гуманізація.

     Об'єктом  акмеології є зріла особистість, яка прогресивно розвивається, самореалізується, головним чином, у професійній діяльності й досягає вершини у своєму розвитку.

     Предметом у широкому розумінні є процеси, закономірності й механізми, умови, чинники й стимули реалізації творчого потенціалу людини, шляхи розвитку готовності до майбутньої діяльності, удосконалення людини як індивіда, індивідуальності, суб'єкта праці й особистості в життєдіяльності, професії, спілкуванні, що приводять до оптимальних шляхів самореалізації, досягнення вершин у розвитку. На цьому етапі це, перш за все, закономірності, механізми, умови й чинники, що сприяють прогресивному розвитку зрілої особистості та її високим особистісно-професійним досягненням. У більш вузькому розумінні предметом акмеології є пошук закономірностей саморозвитку й самовдосконалення зрілої особистості, самореалізації в різних сферах, самоосвіти, самокорекції й самоорганізації.

      Метою контрольної роботи є ознайомлення з досвідом організації автором саморозкриття внутрішнього потенціалу майбутнього менеджера засобами акмеологічного тренінгу.

1 МЕТОДИКА Й ТЕХНОЛОГІЧНІ  ЕЛЕМЕНТИ АКМЕОЛОГІЧНОГО  ТРЕНІНГУ

     1.1 Загальна характеристика  акмеології як  науки й сфери  практичної діяльності

     Акмеологія  має яскраво виражений міждисциплінарний  характер, що відображає дві діалектично  суперечливі тенденції в розвитку сучасного наукового знання. Одна з них - зростаюча інтеграція, посилення  взаємозв'язку, взаємопроникнення різних наукових дисциплін, на стиках яких виникають нові галузі наук і нерідко проводяться найбільш плідні дослідження. Інша тенденція пов'язана зі збільшенням обсягу наукових знань і ускладненням методів наукового пізнання, які виключають можливість „універсалізму". Неодмінною умовою досягнення успіху в науковій діяльності стає спеціалізація дослідника, хоча сам характер спеціалізації зазнає істотних змін.

     Процеси диференціації й інтеграції наукового  знання протікають паралельно. Відмежування однієї науки від іншої супроводжується їх об'єднанням на вищому синтезованому рівні. Це стає можливим лише при досягненні суміжними науками певного ступеня зрілості. Міждисциплінарні галузі соціального знання набувають статусу самостійних наук лише тоді, коли накопичується значна сума фактичного матеріалу й теоретичних тез про ту або іншу сферу суспільного життя. Ці науки можна називати по-різному -прикордонні комплексні, синтетичні, інтеграційні. Але головне - вони не повинні бути механічним об'єднанням різноаспектних відомостей. Їх завдання-отримання нового інтеграційного знання, що має істотне наукове й практичне значення. Саме таке завдання стоїть перед акмеологією. За визначенням О. Бодальова, „акмеологія - це не еклектика, як її намагаються подати деякі опоненти, а вища математика людинознавства" [3,°4].

     Дослідженням  закономірних зв'язків і залежності між рівнями продуктивності й  професіоналізму творчої діяльності окремих фахівців і співтовариств, чинниками самореалізації творчого потенціалу на шляху до вершин професіоналізму  й продуктивної творчої діяльності, що втілюється в соціально-значущих продуктах культури, мистецтва, літератури, науки, техніки, освіти а також у самій людині займається нова галузь у системі людинознавства -акмеології.

     Уперше  поняття акмеології як науки про  розвиток зрілих людей увів відомий психолог М. Рибніков у 1928 р. Це було зроблено значною мірою на противагу терміну „педологія", яким визначалась наука про дітей (якщо є наука про дітей, то чому б не бути науці про дорослих?). Визначення „акмеологія - наука про розвиток зрілих людей" було відповіддю на тезу відомого швейцарського психолога Клапареда, який опублікував у 1925 р. монографію „Психологія професій". У ній і було сформульовано неоднозначну й суперечливу тезу: „Зріла людина - скам'янілість, на якій важко що-небудь надряпати". Оскільки професію люди здобувають в основному в період зрілості, то за логікою Клапареда досягти високого ступеня професійності вони не зможуть.

     Б. Ананьєв у монографії „Людина  як предмет пізнання" [1] виділив  акмеологію як особливу галузь знань у системі наук про людину, по суті нічого не додавши до визначення М. Рибникова. Але він знайшов їй місце й навіть „порядковий номер" у своєрідній ієрархії наук про людину як індивіда: ембріологія людини, морфологія й фізіологія дитини, педіатрія, педагогіка, акмеологія, геронтологія.

     Акмеологія  походить від старогрецького „акте", яке, у свою чергу, - від слова „ахіз" (вістря), що означає „пік, вершина, найвищий ступінь чого-небудь, цвіт, квітуча пора"; бути в „акме" означає „бути в повному розквіті на вищому щаблі розвитку" [2,°40-41]. Греки словом „акме" називали період у людському житті, коли виявляється зрілість усього, на що здатна людина, коли розвернулися, розквітли й на вершині своїх можливостей знаходяться її сили.

     Це  галузь наукового знання, комплекс наукових дисциплін, об'єктом яких є людина в динаміці самоактуалізації її творчого потенціалу, саморозвитку, самовдосконалення, самовизначення в різних життєвих сферах професійної самореалізації, у тому числі й в освіті.

     З моменту появи акмеології радикальних змін у тлумаченні її сутності як науки, в описі її проблематики не відбулося. У сучасному трактуванні акмеологія визначається як наука, що виникла на стику природничих, суспільних і гуманітарних дисциплін, яка вивчає закономірності й феномени розвитку людини на ступені її зрілості й особливо при досягненні нею найвищого рівня в цьому розвитку [1, 18].

     Акмеологія  цілеспрямовано й послідовно вивчає феноменологію, закономірності й механізми  становлення людини на ступені ранньої, середньої й пізньої дорослості як індивіда (складного живого організму), як особистості (у цьому випадку, насамперед, мається на увазі засвоєне людиною ставлення до різних сторін дійсності) і як суб'єкта діяльності (головним чином, як професіонала). Оскільки дорослість людини часто ототожнюється з її зрілістю як громадянина суспільства, як фахівця в якійсь конкретній професійній діяльності, то вчені, працюючи у сфері акмеології, заміняють поняття дорослості поняттям зрілість, хоча, звичайно, ці поняття нееквівалентні.

     Визначення Н. Кузьміної уточнює попереднє: „Акмеологія - наука про якість творчої діяльності викладачів, які навчають основ професіоналізму у сфері мистецтва, майстерності й творчості засобами освіти в будь-якому виді творчої діяльності; наука про вдосконалення, корекцію й реорганізацію творчої діяльності досвідчених фахівців" [4, 30]. Істотним є той факт, що акмеологія вивчає розвиток саме зрілої особистості.

     Акмеологія  в процесі свого розвитку впевнено переросла статус важливого розділу  вікової психології - „психології дорослості або зрілості", ставши самостійною й пройшовши всі етапи становлення, характерні для будь-якої науки.

     Дійсно, акмеологічних досліджень прогресивного  розвитку зрілої людини як індивіда, особистості  й індивідуальності значно менше, ніж досліджень розвитку людини як суб'єкта праці. Особливо багато проблем виникає з вивченням особистісного аспекту акме.

     Окреслений  свого часу Б. Ананьєвим, предмет  акмеології в наш час розширився, і ця тенденція продовжується. Робляться  спроби розширити й об'єктне поле акмеології.

     На  думку А. Деркача й В. Зазикіна, у наш час найактуальнішими для  акмеології є такі методологічні  завдання:

     - диференціація предмета акмеології від предметів суміжних наук;

     - систематизація специфічних понять і розкриття їх акмеологічного значення й змісту;

     - співвідношення в акмеологічних дослідженнях індивідуального підходу з типізацією, типологізацією, факторизацією в аналізі стратегій і методів;

     - внутрішня інтеграція загальної і спеціальних галузей акмеології;

     - розробка фундаментальних проблем „нашого часу" в контексті вирішення акмеологічних завдань.

     З накопиченням акмеологічних знань  мета, предмет, об'єкт й основні  наукові й методологічні завдання будуть уточнюватися, і, швидше за все, слід чекати розширення об'єктного  й наочного простору акмеології, спектра актуальних наукових і практичних завдань. Це відповідає загальній логіці розвитку акмеології як науки.

     Проаналізувавши основні етапи становлення акмеології як науки, ми прийшли до розуміння  того, що сучасний етап її розвитку характеризують фундаментальність, інтеграційний характер і гуманістична спрямованість. Проаналізуємо кожну з означених характеристик.

     Акмеологія  як нова галузь наукових знань не тільки позначила новий предмет досліджень, - зрілої людини, - але й визначила нову систему понять і методів, де провідним є моделювання. У зв'язку з цим акмеологія має принципово нові виходи в практику. Принципова новизна полягає в тому, що в психології методи дослідження - привілей тільки фахівців, і з ними повинні працювати тільки професійні психологи.

     Але предмет акмеології - зрілі люди різних рівнів продуктивної діяльності, які творять нову реальність і  прагнуть зрозуміти причини своєї  низької продуктивності. Щоб допомогти  такій людині, і теорію, і метод  потрібно дати в руки самій людині. У зв'язку з цим виникають нові відносини між наукою й людиною, яка її застосовує.

     Фундаментальність акмеології як науки підтверджується  також розробленими теоретичними концепціями, серед яких:

• моніторинг якості підготовки фахівців у галузі освіти;
• особистісно-професійний розвиток;
• етична культура;
• самоорганізація рефлексії творчого мислення;
• акмеологічна дія, акмеологічний тренінг та ін. (О. Анісімов, Е. Богданов, А. Деркач, А. Гусєва, В. Зазикін, А. Кириченко, Н. Кузьміна, А. Ситников, С. Степанов).

     Послідовники  й учні акмеологічної школи Б. Ананьєва в останні роки розробили  й успішно застосовують акмеологічний  підхід у дослідженні проблем  різного характеру - професійної  діяльності, особистісного розвитку, творчої самореалізації, оптимізації  в різних сферах соціальної практики й інших зв'язків.

     Сутність  акмеологічного підходу полягає  в здійсненні комплексного дослідження  й відновлення цілісності суб'єкта, що проходить ступінь зрілості, коли його індивідуальні, особистісні й  суб'єктно діяльнісні характеристики вивчаються в єдності, у всіх взаємозв'язках і опосередкуваннях для того, щоб сприяти досягненню вищих рівнів, на які може піднятися кожний. Інтеграція даних, одержуваних при такому підході до вивчення людини, - процес надзвичайно важкий і вимагає створення особливої методології, а також техніки науково-коректного сполучення цих даних.

     Теоретична  акмеологія впритул підійшла до проблеми опису акмеологічних законів  і закономірностей, що також є  свідченням її наукової фундаментальності. У наш час проблема акмеологічних закономірностей і законів стала особливо актуальною. Це пов'язано з необхідністю узагальнення й теоретичного осмислення накопичених численних емпіричних даних, визначення тенденцій розвитку акмеології.

     Виходячи  з єства акмеології, можна стверджувати, що акмеологічні закони й закономірності відображають стійкі відносини, пов'язані з процесами прогресивного розвитку особистості й, зокрема, особистісно-професійного розвитку.

     Необхідно також зазначити про наявність  істотних відмінностей акмеологічних закономірностей від закономірностей інших наук. Вони полягають у такому:

• істотно менша варіантність порівняно з іншими й, насамперед, психологічними закономірностями;
• відрізняються технологічною спрямованістю, що охоплює потенційний, актуальний і модельно-прогностичний компоненти досліджуваного об'єкта;
• акмеологічні закономірності мають потенційні, пов'язані з можливим розвитком суб'єкта, характеристики;
• яскраво виражена специфічність істотних характерних зв'язків, що зумовлено предметом науки.

     На  сучасному етапі в теоретичних  акмеологічних дослідженнях робляться  спроби сформулювати й обґрунтувати власне акмеологічні закони: особистісно-професійного розвитку й збільшення особистісного  потенціалу й самовираження особистості  в професії.

     Закон особистісно-професійного розвитку й збільшення особистісного потенціалу встановлює взаємозв'язок між процесом становлення професійної майстерності й формуванням особистісної цілісності. Він поки має описову форму. У ньому відображається таке:

     констатується, що рушійною силою особистісно-професійного розвитку є різні суперечності між перспективним, потенційним і наявним;

     розкривається зміст особистісно-професійного розвитку в контексті зміни співвідношення індивідуалізації й соціалізації, збільшення потенціалу, зміни мотиваційно-смислової й потребнісної сфери особистості, розширення об'єктивного й наочного поля діяльності, підвищення педагогічної й психологічної культури та ін.

     Закон самовираження особистості в  професії також поки має описову  форму. У ньому відображаються процеси й механізми професійного самовизначення, самоутвердження, самореалізації, професійного образу „Я" й особистісно-професійного зростання в контексті самовираження особистості та професії.

     Таким є загальне бачення сутнісних  характеристик акмеологічних законів і закономірностей.

     Інтеграційний характер акмеології визначається її розгалуженими міждисциплінарними зв'язками, що акумулюють результати комплексних  досліджень у вирішенні центральної  проблеми прогресивного розвитку зрілої особистості, націленої на досягнення вершин у цьому розвитку. Процеси особистісного розвитку надзвичайно складні й багатопланові, тому їх організація й оптимізація вимагають інтеграції й систематизації різних знань на основі виявлених методологічних принципів - перш за все, комплексності й системності, що допомагає інтегрувати різнорівневе знання в узагальнені схеми опису.

     Осмислення  зв'язків акмеології з найважливішими науковими напрямами є значущим для нашого дослідження, тому ми більш  детально розглянемо це питання в наступному підрозділі.

     Гуманістична  спрямованість акмеології є не лише важливою характеристикою її фундаментальності, але й специфічною ознакою  її як науки.

     У дослідженнях, проведених у різні  роки Н. Кузьміною, було показано, що професіоналами високого класу стають приблизно близько 5% тих, хто зайнятий у тому або іншому виді професійної діяльності. В інших же успіхи істотно скромніші, а отже, нижчі за саморозвиток у професійних і життєвих досягненнях, що, кінець кінцем, позначається на самооцінці особистості, призводить до негативних для неї наслідків. Потреба в самоактуалізації, за А. Маслоу, - бажання людини стати тим, чим вона може стати. Людина, яка досягла цього високого рівня, досягає повного використання її талантів, здібностей і потенціалу особистості.

     Відповідаючи  на запитання, чому самоактуалізація така рідкісна, А. Маслоу зробив припущення, що більшість людей, якщо не всі, потребують внутрішнього вдосконалення й шукають  його. Його власні дослідження привели  до висновку, що спонука до реалізації наших потенціалів природна й необхідна, та все ж тільки деякі, зазвичай, обдаровані люди, досягають її (менше 15% усього населення, за оцінкою А. Маслоу). Багато людей просто не бачать власного потенціалу; вони не знають про його існування й не розуміють користі самовдосконалення. Вони схильні сумніватися й навіть боятися своїх здібностей, тим самим зменшуючи шанси для самоактуалізації. Це явище А. Маслоу назвав „комплексом Іони". Він характеризується страхом успіху, який заважає людині прагнути величі й самовдосконалення Тенденцію до актуалізації стримує також соціальне й культурне оточення певної частини населення. Зазначимо, що потреби в самореалізації наявні в переважної більшості людей, але досягають її мінімум.

     1.2 Організація саморозкриття  внутрішнього потенціалу майбутнього менеджера засобами акмеологічного тренінгу

      Актуальність організації саморозкриття внутрішнього потенціалу майбутнього менеджера засобами акмеологічного тренінгу зумовлена потребою кожної людини реалізовувати власний потенціал. На думку англійського вченого Д. Джонсона [2], саморозкриття - це прояв того, як людина реагує на нинішню ситуацію і передає співрозмовнику ту інформацію про своє минуле, що є релевант-ною з погляду розуміння реакції на теперішні події. Розкриватися - означає ділитися з іншою людиною тим, що відчувається з приводу сказаного чи зробленого, або стосовно подій, які щойно сталися. Науковою основою розробки технології стали провідні положення теорії самоактуалізації та самореалізації, у якій саморозкриття розглядається як складник самоактуалізації і самореалізації особистості (А. Маслоу, К. Роджерс, В. Франкл), теорії і практики проведення психологічних, акмеологічних тренінгів, тренінгів спілкування, тренінгових занять для студентів (Д. Джонсон, Т. Гончаренко, О. Євтихов, І. Лаптєва, Н. Литовченко, Г. П'ятакова, А. Ситников, І. Шевцова) [2-9].

      На підставі аналізу зазначених вище праць вважаємо за потрібне більш детально розглянути зв' язок між саморозкриттям, що є одним із складників професійно-педагогічної самореалізації майбутнього менеджера, і змістом акмеологічних тренінгів.

      Якість професійно-педагогічної самореалізації майбутнього менеджера залежить від того, наскільки глибоко він пізнав і розкрив потенційні можливості в процесі оволодіння основами педагогічної діяльності. Майбутній учитель, розкриваючи себе перед аудиторією, надає змогу іншим людям (викладачеві, одногрупникам) поважати його. Завдяки саморозкриттю кожного студента в групі створюються умови для довіри, відданості, піклування, психологічного зростання й самопізнання. Без саморозкриття студентам важко встановити близькі стосунки між собою, створити студентський колектив.

      Як свідчить аналіз власного педагогічного досвіду, саморозкриттю власного потенціалу майбутнього менеджера заважають різні обставини: суб'єктивні й об' єктивні. І тому в дослідженні було запропоновано організовувати саморозкриття власних потенційних можливостей майбутнього менеджера в акмеологічних тренін-гах. Акмеологічний тренінг у дослідженні І. Лаптєвої [4] визначається як система привабливих взаємопов' язаних активних засобів групової й індивідуальної соціально-психологічної роботи, які забезпечують всебічний розвиток особистості, ефективність її самореалізації в процесі діяльності, оптимізацію взаємозв'язків і відносин, а також сприяють подоланню криз та інших життєво-діяльнісних ускладнень. Зауважимо, що дослідниця І. Лаптєва вивчала питання оптимізації розвитку творчого потенціалу державних службовців засобами акмеологічного тренінгу, а що стосується проведення акмеологічних тренінгів у процесі фахової підготовки майбутнього менеджера, то такі праці відсутні як в Україні, так і в Росії.

      Перед проведенням акмеологічних тренінгів з метою організації саморозкриття внутрішнього потенціалу майбутнього менеджера було виявлено й охарактеризовано їх особливості.

      Метою проведення акмеологічних тренінгів є створення умов для саморозкриття майбутнім учителем власного педагогічного потенціалу, а завданнями -підвищення інтересу до розвитку власних процесів самості, оволодіння знаннями і вміннями розкривати власний резервний потенціал, формування вмінь педагогічної техніки і досвіду педагогічної майстерності, професіоналізму.

      Акмеологічні тренінги є різновидом методів активного самонавчання, навчання в цілому. І тому змістову структуру його становлять самовиховання, самонавчання, самопідготовка, аутотренування. Відзначимо функції акмеологічних тренінгів, а саме виховну, комунікативну, навчальну, розвивальну, стимулювальну. Суттєвими ознаками акмеологічних тренінгів є навмисна зміна особистості і динамічний характер розвитку особистісно-професійних якостей. Термін "навмисне змінювання" було запропоновано С. Макшановим і використано О. Євтіховим [3]. "Поняття "навмисна зміна" дає змогу застосувати його до ситуацій, які стосуються до розвитку в прийнятому розумінні, наприклад, коли в результаті навмисної зміни трансформуються ставлення особистості до чого-небудь, це, безумовно, є зміною, а не розвитком" [3, с. 15-16]. Отже, зміна можлива без розвитку, а розвиток без зміни - ні, а навмисна зміна, з акме-ологічного погляду, включає в себе динаміку розвитку та корекцію.

      На підставі аналізу акмеологічних принципів (суб' єкта діяльності, життєдіяльності, потенційного й актуального, моделювання, оптимальності, операційно-технологічного принципу, зворотного зв' язку) і загальних принципів тренінгу (організаційних, створення середовища тренінгу, поведінки учасників, етичних) було виявлено і висунуто вимоги до проведення акмеологічних тренінгів [1, с. 127-156; 3, с. 46-50].

      Акмеологічні тренінги повинні створювати таке середовище, яке сприяло б розвитку суб'єктності майбутнього менеджера. Це означало, що майбутньому менеджеру пропонувалися для вирішення проблеми, що стосувалися розвитку внутрішнього "Я", власної самості в процесі оволодіння основами педагогічної діяльності, надавалось право вибору способів саморозкриття. Створюване середовище було наближеним до реального, що покращувало перенесення досвіду набуття змін у звичайні умови.

      Зміст і методика проведення акмеологічних тренінгів повинні спрямовуватися на вироблення стратегії і тактики саморозкриття внутрішнього потенціалу майбутнім учителем. Це означало, що він залучався до активної участі в роботі акмеотренінгів, до складання їх програми, підбору вправ на розвиток самості. На вироблення стратегії і тактики саморозкриття позитивно впливала відвертість майбутнього менеджера, довірливі стосунки між ним і викладачами, одногрупниками.

      Акмеологічні тренінги повинні стимулювати майбутнього менеджера до виявлення власного резервного потенціалу. Переведенню потенційного в актуальне сприяло креативне середовище, яке створювалося в тренінговій групі. Воно стимулювало до самоаналізу, пошуку варіантів вирішення проблем, дослідженню особливостей і закономірностей міжособистісної взаємодії і пізнанню інших учасників. Зауважимо, що сприйняття себе з погляду іншої людини, сумісна праця в команді, винесення узагальненого вирішення проблеми тренінговою групою сприяє виявленню майбутнім учителем власного резервного потенціалу. Відбувається сприйняття і саморозкриття себе через інтерес до загальної справи, де значну роль відіграють потреби самовираження серед одногрупників.

      В акмеологічних тренінгах необхідно навчати майбутнього менеджера моделювати способи саморозкриття. Студентам пропонувалося моделювання ситуацій, вирішення яких характеризує негативні і позитивні виявлення внутрішнього "Я", їх ставлення до себе, до дітей, до педагогічної діяльності.

      Акмеологічні тренінги були спрямовані на оптимізацію педагогічного творчого потенціалу майбутнього менеджера. Це означало, що останній в акмеотренінгах навчався відхиляти стереотипи, усувати перешкоди, які заважали саморозкриттю внутрішнього потенціалу, і максимум уваги приділяв виявленню і розкриттю власного педагогічного потенціалу, знаходив шляхи його творчого розвитку.

      Обов 'язковою умовою проведення акмеологічних тренінгів є здійснення зворотного зв 'язку. Здійснення зворотного зв'язку в тренінговій групі сприяє об'єктивації поведінки кожного її учасника, переведенню поведінки учасників від неусвідомлено-імпульсивного рівня до свідомого, усвідомленню учасниками власної поведінки і прийняття особистісної відповідальності за власні дії і вчинки, що є необхідним складником особистісно-професійного зростання майбутнього менеджера. Позитивно впливають на самооцінку і самокорекцію майбутнього менеджера відео- й аудіозаписи того, що відбувається під час акмеотренінгів.

      У науковій літературі тренінги взагалі визначаються здебільшого методом, а іноді засобом, формою організації навчання. Залежно від прийнятої позиції розвитку особистісних якостей можливим є доведення зв'язку між акмеологічним тренінгом і методами, засобами, формами навчання та розвитку особистісних якостей.

     1.3 Форми проведення акмеотренінги