Адміністративні витрати

     ВСТУП 
 
 

     Витрати утворюються в процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим  є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, зв'язані з  безпосереднім виконанням підприємством  своєї основної функції – виготовлення продукції .

     Поточні витрати чинників виробництва бувають  циклічними та безперервними. Перші  повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну  плату виробничників, інструмент та ін.), другі існують постійно і  незалежно від виробництва (утримання  приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).

     Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації  діяльності підприємства. Проте для  оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції .

     Слід  відрізняти витрати, які утворюють  вартість продукції в певному  періоді (списуються на неї), і реальні  грошові виплати. Перші витрати  зв'язані з виготовленням продукції  незалежно від того, коли куплені  відповідні матеріальні ресурси  чи найнята робоча сила. Другі –  це виплати за придбані чинники виробництва  без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

     Ясна  річ, що будь-які витрати орієнтовано  на певний результат. Тільки це виправдовує  їхню доцільність. Стосовно виробничого  підприємства цей загальний принцип  діяльності, що його покладено в  основу визначення собівартості продукції, виражається формулою "Витрати  – Випуск" ("Input – Output").

     Для обчислення собівартості продукції  важливе значення має визначення складу витрат, які в неї включають. Як відомо, витрати підприємства відшкодовуються за рахунок двох власних джерел: собівартості й прибутку. Тому питання про склад витрат, які включаються в собівартість, є питанням їхнього розподілу між зазначеними джерелами відшкодування.

     Загальний принцип цього розподілу полягає  в тім, що через собівартість мають  відшкодовуватися ті витрати підприємства, які забезпечують просте відтворення  всіх факторів виробництва: предметів, засобів праці, робочої сили та природних  ресурсів.

     Адміністративні витрати є одними із елементів витрат діяльності підприємства. Прослідкуємо механізм їх утворення та їх облік.

     Предмет дослідження – адміністративні витрати.

     Метою курсової роботи є дослідження проблеми адміністративних витрат.

     Мета  роботи реалізується шляхом виконання  таких завдань:

     охарактеризувати економічну суть та склад адміністративних витрат;

     прослідкувати облік адміністративних витрат та порядок  його списання на фінансову звітність

     охарактеризувати  узагальнення адміністративних витрат в регістрах бухгалтерського  обліку

     виявити особливості адміністративних витрат при використанні сучасних засобів  обчислювальної техніки.

     Адміністративні витрати є одним із головних елементів витрат підприємства, а в свою чергу є одним із найважливіших і одним із трудомістких об’єктів обліку. Від правильності їх визначення залежить точність розрахунку фінансового результату діяльності підприємства. Отже, тема витрат є актуальною для будь –якого підприємства, яке здійснює виробництво продукції (робіт, послуг).[10]

     Об’єктом  дослідження курсової роботи є ВАТ “Рембудкомплект”. 
 
 
 
 

     Основні економічні показники діяльності ВАТ  “Рембудкомплект”

     за 2006 -2008 рік

     тис. грн.

Стаття  калькуляції Станом на 01.01.2006 Станом на 01.01.2007 Станом на 01.01.2008 Абсолютні відхилення +(-)
Дохід (виручка) від реалізації продукції 18951,3 32368,8 50809,6 +31858,9
Собівартість  реалізованої продукції 14369,8 24129,9 39458,9 +25089,1
Чистий  дохід (виручка) від реалізованої продукції 15792,8 26971,2 42334,3 +26541.5
Адміністративні витрати 403,7 459,2 847,6 +443,9
Інші  витрати 0 0 0 0
Витрати на оплату праці 3849,1 5246,6 6087,4 +2238,3
Середньоспискова  чисельність 560 600 600 +40
Середньомісячна заробітна плата 572,8 728,7 845,5 +242,7

     При здійсненні порівняння економічних  показників можна зробити висновок, що підприємство ВАТ “Рембудкомплект” на протязі 2006-2008 року досить активно  розвивається.

     При написанні курсової роботи були використані такі джерела обліку: баланс (форма 1)(дод. А1), звіт про фінансові результати (форма 2)(дод. А2). 
 
 
 

     1.Економічна суть витрат діяльності та склад і характеристика адміністративних витрат 
 
 

     Для того щоб виготовляти товари і  надавати послуги, використовують різноманітні ресурси, або чинники виробництва. Це — сировина, паливо та енергія, машини і механізми, різні типи праці  будь-якої кваліфікації. Для отримання  готового продукту чинники виробництва  мають бути певним чином поєднані між собою. Способів такого поєднання  дуже багато навіть для одного виробника. Скажімо, можна використати-більше живої праці, тоді менше знадобиться  машин і механізмів. І навпаки, збільшення кількості та якості технічних  засобів приведе до зменшення  використовуваної живої праці. Оскільки кожен виробник прагне бути ефективним виробником, то із багатьох альтернативних способів поєднання чинників виробництва  вони мають вибрати такий, який би був ефективним як з технологічної, так і з економічної точки  зору. 
Технологічно ефективний спосіб виробництва буде тоді, коли з чітко визначеного обсягу ресурсів одержано максимально можливий обсяг продукції. Це означає, що не існує жодного іншого способу поєднання певних чинників виробництва, за якого було б вироблено більший обсяг продукції. Технологічно ефективний спосіб виробництва буде і тоді, коли для виготовлення заданого обсягу продукції затрачається найменша кількість принаймні одного чинника виробництва за умови, що кожного іншого виду ресурсу затрачається не більше, ніж при альтернативних способах виробництва. Технологічно ефективних способів виробництва при виготовленні визначеного обсягу продукції може бути декілька.

     Виробник  має вибрати серед таких способів виробництва той, при якому сумарна  вартісна оцінка чинників виробництва  буде найменшою, тобто спосіб, який мінімізує альтернативну вартість використаних у процесі виробництва  ресурсів. Такий спосіб виробництва  і є економічно ефективний. Його визначення пов'язано з виробничою функцією, яка показує максимально  можливий випуск продукції, що може бути при заданому обсязі чинників виробництва. Отже, вона показує результати альтернативних технологічно ефективних способів виробництва. Використання виробничої функції пов'язане з витратами виробництва. Розглянемо їх. Щоб здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, слід зробити певні витрати. Будь-який підприємець — фірма, господарське товариство, фізична особа — повинен здійснювати витрати у вигляді певних ресурсів — трудових, природних, інформаційних. Кожен вид ресурсів має вартісну оцінку. Виражені у грошовій формі витрати ресурсів на здійснення підприємницької діяльності називають витратами виробництва. 
Проблема витрат виробництва була об'єктом економічної теорії різних течій економічної думки. У колишньому СРСР панувала марксистська теорія витрат виробництва. Вона ґрунтувалася на теорії трудової вартості, згідно з якою розрізнялися суспільні витрати та витрати окремого товаровиробника. Перші вимірювались витратами живої та уречевленої праці й становили вартість товару. В умовах економічної відокремленості, коли кожен виробник виготовляє товар самостійно, його витрати визначаються не усіма витратами живої й уречевленої праці, а лише тими, які він оплачує. Це витрати використаних для виготовлення товару засобів виробництва та витрати на оплату праці працівників, зайнятих його виготовленням. Від суспільних витрат (вартості) вони відрізняються на величину додаткового продукту, який є матеріальним фундаментом прибутку, одержуваного виробником.[7]

     Крім  витрат, пов'язаних з виготовленням  товару, є витрати, необхідні для  його реалізації. Вони дістали назву  витрати обігу. Розрізняють два  їх види: додаткові та чисті. До додаткових належать витрати на сортування, пакування, зберігання і транспортування товарів. Вони заміщуються після продажу  товару. За своєю природою ці витрати  не відрізняються від витрат виробництва  і, входячи у вартість товару, збільшують її. Інша природа чистих витрат обігу. Це витрати на перетворення товарної форми вартості на грошову, тобто  витрати, пов'язані з торгівлею, рекламою, маркетингом тощо. Вони не збільшують вартість товару, заміщуються після реалізації продукту з одержаного прибутку, створеного у процесі виробництва товару.

     У практиці господарювання у колишньому СРСР і в країнах СНД в період переходу до ринкової економіки витрати  виробництва підприємств, виражені у вартісній формі мають назву  собівартості продукції. Вона складається  з витрат, пов'язаних з використанням  у процесі виробництва продукції (робіт, послуг) природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, нематеріальних активів, трудових ресурсів, а також інших  витрат на її виробництво та реалізацію. Всі витрати, що становлять собівартість продукції, визначаються у грошовій формі.

     При всій різноманітності витрат їх можна  згрупувати за певними ознаками. Так, виходячи з економічного змісту, ці витрати можна згрупувати за такими елементами:

     матеріальні (сировина, основні та допоміжні  матеріали, паливо, електроенергія);

       витрати на оплату праці; 

       відрахування на соціальні заходи;

       амортизація основних фондів;

       інші витрати (платежі за обов'язкове  страхування майна підприємств,  сплати відсотків за оренду  окремих об'єктів основних виробничих  фондів, платежі за викиди і  скидання забруднюючих речовин  у навколишнє природне середовище  тощо). [5]

     Співвідношення  перелічених елементів становить  структуру собівартості. Вона характеризує загальне економічне становище підприємства, виявляє джерела перевитрат чи економії, загальні потреби підприємства у  матеріальних, трудових і фінансових ресурсах, для подальшого збалансування  їх з усіма розділами виробничої програми. Залежно від структури  собівартості розрізняють матеріало-, трудо- чи фондомісткі виробництва. Структуру собівартості визначають і за іншою ознакою, а саме за статтями калькуляції. Це пов'язано з необхідністю визначення витрат на одиницю продукції, що називається калькуляцією. За статтями калькуляції у структурі собівартості виділяють сировину і матеріали, паливо і електроенергію на виробничі потреби, заробітну плату основних та допоміжних працівників, відрахування на соціальне страхування, витрати на підготовку й освоєння виробництва, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, витрати на управління цехом (іншими підрозділами) і підприємством, втрати від браку та інші витрати. Визначення структури собівартості за статтями калькуляції дає можливість розкрити вплив на собівартість таких чинників, як зміна обсягів виробництва, втрати від простоїв, браку, рекламацій тощо. У зв'язку з цим у структурі собівартості витрати групують залежно від їхнього призначення та здійснення. > Види витрат виробництва. У країнах з розвиненою ринковою економікою проблема витрат виробництва вирішується з інших позицій. Центральне місце в ній посідає вияснення взаємозв'язку витрат виробництва і обсягів виробництва та цін на певний вид продукції з точки зору окремого виробника (фірми). Основою теорії витрат виробництва, що нині панує в країнах ринкової економіки, є феномен рідкості, тобто обмеженості всіх видів ресурсів та можливості альтернативного використання їх. Останнє означає, що вибір ресурсів для виробництва певного товару свідчить про неможливість виробництва альтернативного товару. 
З позиції феномену рідкості витрати виробництва фірми можна класифікувати як явні, або зовнішні, фактичні чи грошові (англійською мовою «explicit») та неявні, приховані («implicit»). Явні витрати виробництва — це ті, що набувають форми явних (грошових) платежів постачальникам чинників виробництва й незавершених виробів. До них належать оплата сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, палива, заробітна плата, оплата транспортних послуг, амортизаційні відрахування, орендна плата за нерухомість, устаткування тощо.

     Отже, явні, або зовнішні, витрати виробництва  — це плата за ресурси, що не належать власникам фірми, або ті грошові  витрати, що їх фірма робить зі «своєї кишені». Специфікою цих витрат є  те, що здійснюється їх суворий бухгалтерський облік, їх відображують на рахунках і балансі фірми.

     Однак лише цими витратами не вичерпуються витрати фірми в процесі виробництва. Часто вона використовує ресурси, що належать власникам фірми чи фірмі  як юридичній особі. Вони мають вартісну оцінку, але не передбачені контрактами, обов'язковими для явних платежів, і тому виступають як такі, що фірмою не оплачуються. З позицій фірми  такі витрати дорівнюють грошовим платежам, які фірма могла б одержати самостійно, використовуючи ці ресурси  альтернативно.

     Неявні витрати мають прихований характер і, як правило, не відображуються в бухгалтерській звітності фірми. Проте це не означає, що їх не потрібно враховувати у господарській діяльності фірми. Навпаки, вони мають братися до уваги при обґрунтуванні економічних рішень, що приймаються. Особливої ваги набуває врахування неявних витрат при обґрунтуванні нових великих економічних проектів, зокрема будівництва великих об'єктів. При визначенні витрат виробництва слід урахувати не тільки витрати, пов'язані з самим будівництвом (це будуть явні або фактичні витрати), а й те, яку кількість земель буде виведено з сільськогосподарського обороту і який доход можна було б отримати з цих земель, використавши для інтенсифікації виробництва капіталовкладення на спорудження цього об'єкта.

     Отже, повні витрати будь-якого виду господарської діяльності (їх ще називають  економічними) мають містити, крім явних, грошових витрат, ще й неявні, або  альтернативні. Такий підхід дає можливість брати найобґрунтованіший варіант рішення з можливих альтернативних варіантів про використання наявних ресурсів. У підприємницькій діяльності виділяють і такий вид витрат, як неповоротні. Це здійснені раніше витрати, які ні за яких умов повернути не можна.[5; 7]

     Згідно  з П(С)БО 16 “Витрати” до адміністративних витрат відносяться такі загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

     загальні  корпоративні витрати (організаційні  витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

     витрати на службові відрядження і утримання  апарату управління підприємством  та іншого загальногосподарського персоналу;

     витрати на утримання основних засобів, інших  матеріальних необоротних активів  загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

     винагороди  за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

     витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

     амортизація нематеріальних активів загальногосподарського використання;

     витрати на врегулювання спорів у судових  органах;

     податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім податків, зборів та обов'язкових платежів, що включаються  до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг);

     плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

     інші  витрати загальногосподарського призначення. [8] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     2. Облік адміністративних витрат і порядок їх списання на фінансові результати 
 
 

     Облік адміністративних витрат на підприємстві “Рембудкомплект” ведеться відповідно до П(с)БО 16 “Витрати”. Згідно з П(с)БО 16 “Витрати” на рахунку 92 “Адміністративні витрати” відображають і накопичують протягом року витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. Витрати на управління та обслуговування підприємства (загальногосподарські витрати), не розподіляються між реалізованою та нереалізованою продукцією, а списуються щомісяця або в кінці року на фінансові результати основної діяльності в загальній сумі наростаючим підсумком з початку року з кредиту рахунку 92 на дебет субрахунку 791 “Результати основної діяльності”.

     Одними  із документів при відображенні накопичення адміністративних витрат є довідка про загальну інформаційну діяльність та результати його діяльності (дод. Б1), довідка про результати проведення аналізу фінансово-господарської діяльності (дод. Б2), декларація з податку на прибуток підприємства (дод. Б3), розрахунок суми  податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин (дод. Б4), податковий розрахунок земельного податку (дод. Б5), звіт про тарифи на послуги зв’язку (дод. Б6) тощо. Списання адміністративних витрат на ВАТ “Рембудкомплект” на фінансові результати оформлюється довідкою (розрахунком) бухгалтери.[8;3;11]

     Загальногосподарські  витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням ВАТ “Рембудкомплек”, відображаються на рахунку 92 "Адміністративні витрати". Рахунок 92 є активним, витратним.

     По  дебету рахунку 92 "Адміністративні  витрати" відображається сума визнаних адміністративних витрат, по кредиту  – списання на рахунок 79 "Фінансові  результати".

     Аналітичний облік адміністративних витратна даному підприємстві ведеться за статтями витрат або в розрізі елементів витрат.[3]

      Адміністративні витрати відображають в бухгалтерському  обліку такими записами:

    Сума нарахованої заробітної плати керівнику підприємства:

      Дт 92 “Адміністративні витрати”

      Кт 661 “Розрахунки за заробітною платою”  1500 грн. (Ж.5)

    відображення  суми нарахувань на обов’язкове соціальне  страхування:

      Дт 92 “Адміністративні витрати”

      Кт 65 “Розрахунки за страхуванням”         269,66 грн. (Ж.5)

    нарахована  сума амортизації будівлі:

      Дт 92 “Адміністративні витрати”

      Кт 131 “Знос основних засобів”                     1500 грн. (Ж.4)

    відображення  суми амортизації нематеріальних активів:

      Дт 92 “Адміністративні витрати”

      Кт 133 “Знос нематеріальних активів”    244000 грн.  (Ж.4)

    відображення  суми витрат на оплату гонорарів за професійні послуги головному бухгалтеру:

      Дт 92 “Адміністративні витрати”

      Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”   500 грн. (Ж.5)

      Одночасно на суму податку на додану вартість, включену до вартості послуг (нарахування  витрат за послугами першої події):

      Дт 641 “Розрахунки за податками”

      Кт 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”   660 грн. (Ж.3)

    списано виробничі запаси на загально господарські потреби

      Дт 92 “Адміністративні витрати”

      Кт 20 “Виробничі запаси”                   3200 грн.               (Ж.5)

    включено  до складу адміністративних витрат вартість товарів, що використані для загально господарських потреб:

      Дт 92 “Адміністративні витрати”

      Кт 28 “Товари”                                      1000 грн.              (Ж.5)

    списання  суми адміністративних витрат на рахунок  фінансового результату по закінченню звітного періоду:

      Дт 791 “Результат основної діяльності”

      Кт 92 “Адміністративні витрати”                  500 грн.   (Ж.5)

      нарахована  сума на службове відрядження керівнику  підприємства:

      Дт 92 “Адміністративні витрати”

      Кт 372 “ Розрахунки з підзвітними  особами”  1250 грн.   (Ж.3) 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Узагальнення адміністративних  витрат в регістрах бухгалтерського  обліку  
 
 

     Оборотно-сальдова відомість, що являє собою, власне кажучи, Головну книгу. Так само як і Головна книга великих підприємств, Оборотно-сальдова відомість призначена для узагальнення інформації з кожного бухгалтерського рахунка, використаного відповідно до Плану рахунків. Тобто в Оборотно-сальдовій відомості, так само як і в Головній книзі, повинні бути відображені всі бухгалтерські проводки, що відображають всі операції, які відбулися на ВАТ “Рембудкомплект”.

     Оборотно-сальдова відомість відрізняється від  Головної книги тільки тим, як вона побудована, і тим, що в Головній книзі відображаються всі проводки, складені по операціях підприємства за рік, а в Оборотно-сальдовій  відомості - тільки за місяць. А от що стосується побудови Оборотно-сальдової  відомості, то вона відповідає побудові "шахматки", де по вертикалі і  горизонталі для кожного рахунка  чи субрахунка виділено один рядок, або, відповідно, графа. Причому, якщо ми хочемо відобразити в Оборотно-сальдовій  відомості будь-яку проводку, то дебетові обороти вказуємо в рядку  відповідного рахунка, а кредитові - у графі відповідного рахунка.

     Відрізняється Оборотно-сальдова відомість від  простої "шахматки" тим, що містить  дані про залишки (сальдо) усіх рахунків і субрахунків, використаних на ВАТ “Рембудкомплект” і відображених у ній як на початок, так і на кінець місяця. Залишки по рахунках (сальдо) на початок місяця вказуються в лівій частині Оборотно-сальдової відомості, а на кінець місяця - у правій. Дані про залишки на початок місяця на рахунках і субрахунках (початкове сальдо) беруться з аналогічної Оборотно-сальдової відомості за попередній період (місяць). Причому залишок (сальдо) на кінець попереднього місяця повинен дорівнювати залишку на початок наступного та в цілому по Оборотно-сальдовій відомості й окремо по кожному рахунку чи субрахунку. А от для того щоб одержати залишок на кінець місяця, необхідно здійснити певні розрахунки. До початкових залишків (сальдо) необхідно додати або від них відняти обороти за місяць (залежно від того, про який залишок і про який оборот, дебетовий чи кредитовий, йде мова). Обороти за місяць по кожному рахунку або субрахунку вказуються в Оборотно-сальдовій відомості в гр. 29, а обороти по кредиту - в рядку, що носить відповідну назву "Усього обороти по кредиту рахунків". Але це тільки після того, як усі проводки, що були складені на базовому підприємстві протягом місяця по всіх здійснених операціях, будуть занесені до оборотно-сальдової відомості.

     Як  загальновідомо, будь-яка проводка складається з дебетової та кредитової частини. Відповідно, всі проводки можна  розшифрувати (тобто показати в кореспонденції з яким рахунком вона дана):

     по  дебету - з кредиту відповідних  рахунків;

     по  кредиту - в дебет відповідних  рахунків.

     Досить  дати розшифровку тільки по дебету всіх рахунків або тільки по кредиту  всіх рахунків, і ви відобразите  всі проводки, що були складені на підприємстві за відповідний період.

     Що  стосується регістрів бухгалтерського обліку для підприємств, то саме другий варіант розшифровки бухгалтерських проводок і обраний для відображення їх у відомостях . От чому в Оборотно-сальдовій відомості рахунка для відображення їхніх дебетових оборотів дані послідовно за зростанням їхніх номерів, а для відображення кредитових оборотів рахунки дані за порядком зростання їхніх номерів, а за належністю їх до відповідних відомостей, в яких їхні кредитові обороти і розшифровуються. [11;9]

     Але на ВАТ “Рембудкомплект” використовують журнальну форму обліку. Журнальна форма обліку заснована на використанні принципу систематизації та накопичення даних первинних документів безпосередньо у регістрах синтетичного і аналітичного обліку відповідно до Методичних рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку.

     Записи  у накопичувальних регістрах  виконують за показниками, необхідними  для управління та контролю за фінансово-господарською  діяльністю підприємства, а також  для складання періодичної та річної фінансової звітності.

     Основними регістрами при цій формі обліку є журнали, які ведуться за кредитом синтетичних рахунків (синтетичного обліку)  та дебету кореспондуючих рахунків. Використовують також регістри аналітичного обліку: відомості,таблиці, книги.

     Наприкінці  місяця підсумкові дані кредитових оборотів із Журнала 5 переносять до Головної книги, у якій підраховують обороти по дебету кожного рахунка. Головну книгу використовують для узагальнення даних Журнала 5, взаємної перевірки зроблених записів за окремими рахунками і складання звітного Балансу.

     У Головній книзі відображається початкове  сальдо, поточні обороти та  сальдо на кінець звітного періоду (місяця, кварталу, року) за кожним синтетичним рахунком. Згідно з методом подвійного запису, суми дебетових і кредитових оборотів повинні бути рівні між собою. Головна книга відкривається на підприємстві на календарний рік.

     Відповідно  до Методичних рекомендації із застосування регістрів бухгалтерського обліку, щодо обліку витрат висунуті  такі рекомендації :

       Для обліку витрат діяльності і відображення кредитових оборотів на рахунках обліку запасів, розрахунків з оплати праці, відрахувань на соціальні заходи застосовується Журнал 5 або 5 А і Відомість 5.1 обліку руху запасів. В обох варіантах Журналу є однаковими за змістом і порядком заповнення розділи I (з кредиту рахунків 90, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99 в дебет рахунків), II "Витрати з податку на прибуток, витрати фінансової та інвестиційної діяльності, інші витрати" та IV "Аналітичні дані до рахунку 28 "Товари".

     Розділ I Журналу 5 і Журналу 5 А заповнюється після складання розділів II і III (або III А) цих журналів, окремі дані до яких переносяться із складених журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 (з розділу III Б Журналу 5 А).

       Усі витрати по підприємству  в цілому, незалежно від того, на яких синтетичних рахунках  вони обліковуються, відображаються (збираються в розрізі кореспондуючих  рахунків) в одному регістрі. В  цьому Журналі забезпечується  узагальнення всіх витрат на  виробництво за елементами і  статтями витрат. Для цього з  графи "Усього" журналів 1, 2, 3, 4, 6, 7 до Журналу 5 переносяться дані  про витрати підприємства, які  за побудовою журналів відображені  у відповідних регістрах.

       При опрацюванні первинних облікових  документів по заробітній платі  і витрачанню матеріальних ресурсів  записи в регістрах обліку  витрат на  базовому підприємстві здійснюються безпосередньо з первинних документів. Нарахована заробітна плата, витрачання матеріалів, відрахування на соціальні заходи, інші витрати розподіляються за напрямками витрат (по рахунках, субрахунках, статтях тощо) при відображенні даних у Журналі 5. Для розподілу можуть застосовуватися аркуші-розшифровки.

     За  кредитом рахунку 66 "Розрахунки з  оплати праці" відображаються операції, пов'язані з нарахуванням працівникам  підприємства основної і додаткової заробітної плати, премії, допомоги за тимчасовою непрацездатністю тощо. Операції з виплати заробітної плати та інші обороти за дебетом рахунку 66 "Розрахунки з оплати праці" відображаються в журналах 1, 3, 6, 7.

     Аналітичний облік розрахунків за не отриману в установлений для виплати з каси підприємства термін суму з оплати праці (розрахунків з депонентами) ведеться в реєстрі депонованої заробітної плати. Реєстр складається касиром, який закриває платіжну відомість, за кожний період виплати заробітної плати окремо і перевіряється головним бухгалтером. Працівник підприємства, який веде облік депонованої заробітної плати на підставі видаткових касових ордерів, платіжних доручень та бухгалтерських довідок про списання заборгованості, щодо якої термін позовної давності минув, робить відмітку про сплату (перерахування, списання, перенесення) депонованої заробітної плати (графи 7 - 10) і своїм підписом підтверджує кожну відображену операцію.

Адміністративні витрати