Аграрний ринок Бельгії

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ  І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ  УКРАЇНИ 

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ БІЗНЕСУ

ФАКУЛЬТЕТ АГРАРНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ 

КАФЕДРА СВІТОВОГО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«АГРАРНИЙ РИНОК БЕЛЬГІЇ» 
 
 
 
 
 

      Виконала:

студентка ІІІ курсу І групи

факультету аграрного

менеджменту

спеціальність: 6.050108-

«Маркетинг»

Головань  Т.В. 

Керівник:

к.е.н., ст.. викл. кафедри

світового сільського

господарства та ЗЕД

Файчук  О.М. 
 
 
 

Київ - 2010

План:

ВСТУП……………………………………………………………………………3 

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика народного господарства Бельгії……….4 

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан розвитку агропродовольчого ринку Бельгії……14 

РОЗДІЛ 3. Оцінка рівня державної підтримки аграрного ринку Бельгії…..36 

РОЗДІЛ 4. Перспективи торговельних відносин між Бельгією та Україною..42 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………47 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………49 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 
 

    Бе́льгія – держава у Західній Європі. На півночі омивається Північним морем. На суходолі межує на півночі з Нідерландами, на сході – з Німеччиною і Люксембургом, на півдні – з Францією. За густотою населення (298 чол. на 1 км²) Бельгія займає одне з перших місць серед країн світу. Протяжність природних кордонів Бельгії невелика, і країна часто виступала полем бойових дій сусідніх держав: Франції, Німеччини і Британії. У 1830 році Бельгія, нарешті, здобула незалежність. Під час Першої і Другої світових воєн Бельгія була сильно зруйнована, проте швидко відновила своє господарство. В наші дні це одна з найбільш високорозвинених індустріальних країн Европи. Бельгія підтримує дуже тісні економічні зв'язки з іншими європейськими країнами, а в її столиці, Брюсселі, знаходиться штаб-квартира Європейського Союзу Держав.

     Актуальністю теми написання курсової роботи є виявлення перспектив торгівельних відносин між Україною і Бельгією, а також експортно-імпортний потенціал обох країн.

    Метою написання курсової роботи є з’ясування особливостей сільського господарства Бельгії.

     Завдання:

       - дослідити загальну характеристику народного господарства Бельгії;

       -  розглянути кон’юнктуру агропродовольчого ринку;

       - проаналізувати рівень державної  підтримки аграрного сектору  Бельгії;

     Об’єктом курсової роботи є аграрний ринок Бельгії.

     Предметом є вивчення об’єктивних засад та закономірностей становлення та розвитку аграрного ринку Бельгії.

     Методи: аналіз і синтез, дедукція і індукція, графічний метод,табличний, статистичний, індексний. 
 

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика народного господартва Бельгії 
 

  Загальні відомості про країну

   Офіційна  назва - Королівство Бельгія (Royaume de Belgique).

     Географічне положення - розташоване  в Західній Європі, на узбережжі  Північного моря.

      Площа території - 30,5 тис. кв. км.

      Населення - 10,2 млн. осіб (за даними  перепису 2002 року).

      Релігія. Більшість населення  країни - католики. Невелика частина  сповідує іслам, іудаїзм, православ'я,  протестантизм та англіканство.

     Столиця - Брюссель (Brussel) - 959 тис.осіб (за переписом 2002 р.)

      Брюссель одночасно є столицею  регіону з своїм урядом і парламентом.

      В середині XX ст. місто стало важливим  культурним і міжнародним центром.  У ньому розташовуються штаб-квартира  військово-політичного блоку НАТО  і Рада Європейського Союзу  (ЄС) та інших міжнародних оргаізацій 

      Інші великі міста - Антверпен, Лубен, Мехелен, Льєж, Лімбург.Адміністративний поділ: 3 регіони: Брюссельський столичний (включаючи Брюссель і 18 приміських комун), Валлонія, Фландрія, які діляться на 10 провінцій (по 5 у Фландрії і Валлонії), а провінції - на комуни. 

      Офіційні мови - французька, нідерландська і німецька. У Фландрії та Валлонії населення розмовляє в основному французькою мовою, в Брюссельському районі - французькою і нідерландською мовами, у східних районах - німецькою.

Грошова одиниця - євро=100 євроцентам 

Національне свято  - 21 липня - День присяги короля (1831 р.); 15 листопада - День королівської династії (1866р.) 
Державний прапор Королівства Бельгія складається з чорної, жовтої і червоної вертикальних смуг. Чорний колір символізує силу, жовтий означає зрілість, повноту сили, які досягаються мудрістю. Червоний - символ перемоги, досягнутої в результаті виявленої хоробрості, мужності і принесення жертви. Прапор прийнятий у 1831 році.  
Державний герб

Королівства Бельгія зображений у вигляді щита чорного кольору, укріпленого на схрещених скіпетрах, на фоні щита зображений лев - символ влади. Щит увінчаний князівською короною - символом монархічного ладу Бельгії. Внизу на червоній стрічці напис: "У єднанні - сила". 

Членство  в міжнародних організаціях: Бельгія є членом багатьох міжнародних організацій, у тому числі СОТ, ООН, ЄКА, ЄМС, ЄІБ, ЄС, МБРР, МВФ, МФКК, НАТО, ОБСЄ, ОЕСР, СЄ.

Клімат 

Бельгії визначається близькістю до Атлантики - він помірно  морський, з м'якою зимою і нежарким літом.  
Середня річна кількість опадів становить 800-1000 мм. В Арденнах вона більша, ніж в інших районах Бельгії - близько 1400 мм у рік. Найсонячніші місяці - квітень і вересень. Середня річна температура 9° С. Середні температури січня коливаються від -1° C в Арденнах до 3 °C на узбережжі, червня - відповідно від 14° C до 19° C.  
Рельєф  
У Бельгії виділяються три природних райони: гори Арденни, низьке центральне плато і прибережні рівнини.

    Гори Арденни - західне продовження Рейнських Сланцевих гір і складені переважно вапняками та пісковиками палеозою. Вершинні поверхні сильно вирівняні внаслідок тривалої ерозії і денудації. В альпійську епоху вони піднялися, особливо на сході, де знаходиться плато Тай і Високий Фенн, висота яких перевищує 500-600 м над рівнем моря. Найвища точка країни - гора Ботранж (694 м) на Високому Фенні. Річки, особливо Маас і її притоки, прорізали платоподібні поверхні, в результаті чого утворилися глибокі долини і вкриті горбами міжріччя, характерні для Арденн.  
Низьке центральне плато простягається на північний захід від Арденн через всю країну від Монса до Льєжа. Середні висоти тут становлять 100-200 м, поверхня хвиляста.  
Прибережна низовина, що простягається уздовж берега Північного моря, охоплює територію Фландрії і Кампіна. В межах приморської Фландрії це ідеально рівна поверхня, захищена бар'єром піщаних дюн і гребель від приливів і повеней. У минулому тут розміщувалися широкі болота, які були осушені в середні віки і перетворені в орні угіддя. У внутрішніх районах Фландрії розташовуються рівнини висотою 50-100 м над рівнем моря. Область Кампін, що знаходиться на північному сході від Бельгії, становить південну частину широкої дельти Мааса і Рейну.  
Ґрунти 
Ґрунти Арденн дуже бідні на гумус і відрізняються низькою родючістю, що разом з прохолодним і вологим кліматом заважає розвитку землеробства. Ліси, переважно хвойні, покривають майже половину площі цього району.  
Центральне плато, складене карбонатними породами, має надзвичайно родючі ґрунти.  
Високородючими є також алювіальні ґрунти, що покривають приморські низовини Фландрії. Неосушені землі використовуються під пасовища, а осушені є основою диверсифікованого сільського господарства. Глинисті ґрунти внутрішніх районів Фландрії у природному стані бідні на гумус. На піщаних ґрунтах Кампіна до недавньго часу в основному росли верещатники, і одна сьома частина площі досі покрита природними сосновими лісами.  
Річки  
Найбільші річки Бельгії - Маас, Шельда. 

Низовинний рельєф більшої частини Бельгії, велика кількість опадів і сезонний характер їх випадання визначають особливості річкової системи. Домінуюча орієнтація річок - з південного заходу на північний схід. Їх русла поступово знижуються і місцями ускладнені порогами і водоспадами. Через невеликі сезонні коливання опадів річки рідко виходять з берегів або пересихають. Більшість річок країни судноплавні, однак необхідно регулярно розчищати їхні русла від мулу. Шельда перетинає всю територію Бельгії, але її гирло розташоване у Нідерландах.  
Річка Лейє тече на північний схід від кордону з Францією до злиття з Шельдою.  
Друге місце за значенням посідає водна система Самбра - Маас на сході. Самбра тече з Франції і впадає в Маас біля Намюра. Звідти Маас повертає на північний схід і потім на північ уздовж кордону з Нідерландами. [1.c.200] 
Рослинність  
Ліси займають близько 20 відсотків території країни (береза, дуб, бук, сосна, ялина). У прибережних районах розташовані багаті луки, а на дюнах ростуть верес і сосни.  
Природні ресурси

      Бельгія має дуже сприятливі  умови для ведення сільського господарства: помірні температури, рівномірний сезонний розподіл опадів і тривалий вегетаційний період. Ґрунти в багатьох районах відрізняються високою родючістю. Найродючіші ґрунти в приморській частині Фландрії і на центральних плато.

      Традиційно головним мінеральним ресурсом Бельгії було вугілля. До 1955 року щорічно добувалося близько 30 млн. т вугілля у двох головних басейнах: південному, біля підніжжя Арденн, і північному, в районі Кампіна. Оскільки в південному басейні вугілля залягає на великій глибині і під час його видобутку виникають технологічні труднощі, з середини 1950-х років шахти почали закриватися, останню з них було закрито наприкінці 1980-х років. Слід зазначити, що видобуток вугілля на півдні було почато в ХІІ столітті і свого часу це стимулювало розвиток промисловості країни. Тому у передгір'ях Арденн, на ділянці від французького кордону до Льєжа, зосереджено багато промислових підприємств.

      Вугілля північного району було  вищої якості, а його видобуток  - більш рентабельним. Оскільки експлуатація цього родовища почалася лише під час Першої світової війни, видобуток вугілля розтягнули на більш тривалий час, але вже наприкінці 1950-х років він не задовольняв потреби країни. З 1958 року імпорт вугілля перевищив його експорт. У 1980-х роках більшість шахт не працювали, останню шахту закрито в 1992 році.

      Протягом ХІХ століття значними  темпами добуваються залізні  і цинкові руди у Самбра-Мааському  басейні. У наші дні їх видобуток  припинився, але продовжують діяти  підприємства з очищення металевих руд. Виробництво цементу зосереджене в Льєжі, крейду та вапняк добувають у Турні. У Кемпенланді ведеться видобуток піску (для виробництва скла).

    ВВП

      У 2000 році валовий внутрішній  продукт Бельгії становив 259 млрд. доларів США (найбільшу частку у ВВП отримано за рахунок сфери послуг - 72,6%, частка промисловості -26%, сільського господарства - 1,4%). У підрахунку на душу населення валовий внутрішній продукт країни становить 25,3 млрд. доларів США.

    Зайнятість

      Бельгійські робітники відрізняються високою професійною кваліфікацією, а технічні школи готують робітників вузької спеціалізації. Країна має досвідчені сільськогосподарські кадри, зайняті у високомеханізованих господарствах в центрі і на півночі Бельгії. Однак перехід до постіндустріального суспільства, в якому перевага віддається сфері послуг, призвів до значного і стабільного безробіття, особливо у Валлонії. Станом на 2000 рік рівень безробіття становив 8,4%.

      Загальна кількість зайнятих  у 1999 році становила 4,34 млн. осіб, з них 73% працювали у сфері послуг, 25% - у промисловості, 2% - у сільському господарстві.  
 

    Демографічний стан

(Станом на 2001 рік).  
Середня тривалість життя в країні - 77,96 років (чоловіків - 74,63, жінок - 81,46 років).  
Бельгійці до 14 років становлять 18% населення, від 15 до 64 років - 66% населення, більше 65 років - 16% населення.  
У Королівстві на 100 жінок припадає 96 чоловіків, при цьому: до 15 років - на 100 жінок 105 чоловіків, з 15 до 64 років - на 100 жінок 102 чоловіка, старше 65 років - на 100 жінок 69 чоловіків.  
Середня кількість дітей у однієї жінки - 1,6.  
Коефіцієнт народжуваності перевищує коефіцієнт смертності (відповідно - 10,74 і 10,13 на 1000 осіб).

Коефіцієнт смертності новонароджених - 4,76 на 1000 народжених.  
Коефіцієнт міграції станом на 2001 рік становив - 0,97 мігрантів на 1000 осіб.  
Річний приріст населення становить 0,16%. 

     Металургія

      Більшість старих металургійних  заводів розташовувалися біля  вугільних шахт навколо Шарлеруа  і Льєжа або поблизу родовищ залізної руди на самому півдні країни. Більш сучасний завод, який використовує високоякісну імпортну залізну руду, розташований уздовж каналу Гент-Тернезен на північ від Гента.

      Для виробництва кольорових металів  Бельгія здавна використовувала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду доводиться імпортувати. Крім того, у Бельгії виробляються мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець.

      Забезпеченість сталлю і кольоровими  металами стимулювала розвиток  важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються верстати, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Крім великих військових заводів, зосереджених в Ерсталі та Льєжі, заводи з виробництва важких верстатів відносно невеликі. В Антверпені знаходиться судноверф, що випускає судна міжнародного класу.

      У Бельгії немає власної автомобільної  промисловості, хоча там розміщені  іноземні автоскладальні заводи, чому сприяють низькі мита на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. Фламандські міста і Брюссель розмістили в себе заводи іноземних автовиробників, тоді як заводи з виробництва тракторних причепів і автобусів розміщені по всій країні. [2,c.35]

    Хімічна промисловість

      Друга за значенням галузь  промисловості країни - хімічна - почала розвиватися в ХХ столітті. Як і в інших галузях важкої  індустрії, її ріст стимулювався  наявністю вугілля. 

      До початку 1950-х років Бельгія  виробляла такі основні види хімічної продукції - сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів були розміщені у промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були дуже слабко розвинуті. Однак після 1951 року в порту Антверпена були збудовані нафтосховища, а "Петрофіна", головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в будівництво нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне місце належить виробництву пластмас.

    Текстильна  промисловість

      Бельгія є великим виробником  бавовняних, вовняних і лляних  тканин. Традиційні ремісничі виробництва  - плетиво мережив, виготовлення  гобеленів і шкіряних виробів - значно скоротили випуск продукції, але деякі з них ще діють у розрахунку на обслуговування туристів.

    Переробка алмазів

      Бельгійське місто Антверпен  - світовий центр з ограновування  і продажу діамантів. У фірмах  Антверпена зайнята приблизно половина світових різьбярів алмазів, і вони забезпечують майже 60% світового виробництва оброблених діамантів. Ювелірні прикраси (переважно намиста), виготовлені в Бельгії, розходяться по всьому світі. В останні роки намітився спад у цій галузі виробництва, викликаний старінням кваліфікованих кадрів (в основному жінок) і повсюдним використанням ручної праці. Щоб запобігти занепаду цієї галузі промисловості, уряд відкрив школи з підготовки молодих кадрів у містах Монс і Бенше.

     Сільське  господарство - інтенсивне, високопродуктивне. У країні переважають дрібні і середні фермерські господарства. Провідні галузі - м'ясне і молочне тваринництво, овочівництво, виробництво зерна. Вирощують пшеницю, жито, ячмінь, овес, картоплю, цукрові буряки. Бельгія - одна з найбільших у Європі країн з виробництва молока і молочних продуктів. Виробляють також яловичину й свинину. Розводять велику рогату худобу, свиней, курей.

      Сільське господарство в кожному  районі країни має свої особливості.  В Арденнах вирощується невелика кількість культур. Виняток становить родючий район Кондроз, де сіють жито, овес, картоплю і кормові трави (переважно, для великої рогатої худоби).

      Центральні вапнякові плато Ено  і Брабанта з глинистими ґрунтами  використовуються під посіви пшениці і цукрового буряка. В околицях великих міст вирощують фрукти й овочі. У центральному регіоні в малих кількостях практикується розведення домашньої худоби, хоча на деяких фермах в околицях Брюсселя і на захід від Льєжа розводять коней (у Брабанті) і велику рогату худобу.

У Фландрії переважають невеликі ферми, а тваринництво і молочне господарство більш  розвинуті, ніж на півдні країни. Вирощуються  культури, найбільш пристосовані до тутешніх ґрунтів і вологого клімату, - льон, коноплі, цикорій, тютюн, фрукти й овочі.

      Розведення квітів і декоративних  рослин характерне для районів  Гента і Брюгге. Тут вирощують  також пшеницю і цукровий буряк. 

    Зовнішня  торгівля

Бельгія - переважно торгова країна. Вона здавна дотримується політики вільної  торгівлі, але необхідність у захисті і підтримці змусила її в 1921 році об'єднатися в економічний союз з Люксембургом, відомий під назвою БЛЕС, а потім, у 1948 році, об'єднатися з Нідерландами в Бенілюкс. Членство в Європейському об'єднанні вугілля і сталі (1952 рік) та Європейському економічному співтоваристві (1958 рік, нині Європейський Союз) і підписання Шенгенської угоди (1990 рік) підштовхнули Бельгію разом з Нідерландами і Люксембургом до поступової економічної інтеграції з Францією, Німеччиною та Італією.

Експорт: чорні і кольорові метали, вироби з неметалевої сировини, машини, устаткування, хімічні і фармацевтичні  товари, транспортні засоби, текстильні вироби, діаманти, продукти харчування. У 2000 році обсяг експорту країни становив 181,4 млрд. доларів США (f.o.b.).

Імпорт: хімічні продукти, вироби з неметалевої  сировини, продовольчі товари, енергетична  сировина, машини й устаткування. У 2000 році обсяг імпорту країни становив 166 млрд. доларів США (с.i.f.).

Головні зовнішньоекономічні партнери: Німеччина (експорт - 18%, імпорт - 18%), Нідерланди (експорт-12%, імпорт - 17%), Франція (експорт - 18%, імпорт - 14%), Великобританія (експорт 10%, імпорт - 9%). 

    Отже, Бельгія – високорозвинена індустріальна країна. Основні галузі економіки: інжинірінг і металургія, моторобудівна, харчова, хімічна, текстильна, вугільна та нафтова, скляна.

     Іноземні  інвестиції сприяли значному підвищенню промислового виробництва в Бельгії  наприкінці ХХ століття. У країні діють  заводи з складання автомобілів  американських, шведських, німецьких і французьких компаній; підприємства, що спеціалізуються на виробництві промислових електроустановок. У Бельгії є багато заводів з виробництва верстатів і пластмас спеціального призначення.[3,c.115] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2. Сучасний стан розвитку агропродовольчого  ринку Бельгії 
 

      Історія розвитку бельгійської економіки

Промисловість і ремесла в Бельгії виникли  давно, і цим частково обумовлюється  сучасний високий рівень розвитку країни. Вовняні і лляні тканини вироблялися ще в середні віки. Сировинною базою для цього виробництва були вовна англійських і фламандських овець і місцевий льон. Такі міста, як Брюгге і Гент, наприкінці середньовіччя стали великими центрами текстильної промисловості. У XVI-XVII століттях головною галуззю промисловості стало виробництво бавовняних тканин. На рівнинах на північ від Арденн розвинулося вівчарство, а в найстарішому центрі вовняної промисловості - місті Верв'є - виробництво вовни.

Протягом XVI століття виникали невеликі металургійні підприємства, а потім і майстерні з виготовлення зброї. У 1788 році у Льєжі було 80 невеликих заводів з виробництва зброї, де працювали майже 6 тис. людей. Бельгійська скляна промисловість має велику історію. Вона базувалася на місцевій сировині - алювіальних кварцових пісках і деревині, що використовувалася як паливо і надходила з району Арденн. Великі скляні заводи і дотепер працюють в Шарлеруа і пригороді Брюсселя.

У наш  час Бельгія - країна з високорозвинутою економікою, де провідна роль належить приватному сектору. Промисловість сконцентрована в основному у Фландрії, більш населеній частині Бельгії, хоча уряд заохочує інвестиції у південну частину країни - Валлонію. Небагата на природні ресурси Бельгія змушена ввозити великі обсяги сировини для своєї промисловості, що робить її економіку залежною від стану на світових ринках.[4,c.98]

    Вигідне географічне положення країни з  добре розвинутою транспортною мережею  сприяє розвитку міжнародної торгівлі, дві третини обсягів якої припадає на частку країн ЄС. Промисловому розвитку Бельгії сприяла наявність інвестиційних фондів. Вони нагромаджувалися протягом багатьох десятиріч завдяки тривалому процвітанню промисловості і міжнародної торгівлі. Шість банків і трестів контролюють в цей час більшу частина бельгійської промисловості. «Сосьєте женераль де Бельжік» має прямий або непрямий контроль приблизно над 1/3 підприємств, особливо через свої банки, холдингові компанії з виробництва сталі, кольорових металів і електроенергії. Група «Сольвей» управляє діяльністю більшості хімічних заводів; «Бруфіна-Конфініндус» володіє концернами, що виробляють електроенергію і сталь (в минулому — і вугледобувними); «Емпен» володіє заводами, що випускають енергоустаткування; група «Копе» має свої інтереси в сталеливарній промисловості; а «Бенк Брюссель Ламбер» володіє нафтовими компаніями.

У кінці 1990-х років в промисловості  було сконцентровано бл. 28 % зайнятих і створювалося майже 31 % ВВП. Дві третини випуску промислової продукції давала обробна промисловість, більша частина якої припадала на частку будівництва і комунальних підприємств. Протягом 1990-х років продовжувався процес закриття металургійних підприємств, автоскладальних заводів і текстильних фабрик. Серед галузей обробної промисловості обсяг виробництва збільшували тільки хімічна, скляна і нафтопереробна.[5,c.47]

    Бельгія має в своєму розпорядженні три  головні галузі важкої промисловості: металургійної (виробництво сталі, кольорових металів і важких станків), хімічної і цементної. За період 1974—1991 число зайнятих у всіх базових і металургійних підприємствах скоротилося на 1/3 — до 312 тис. робочих місць. Бельгія має в своєму розпорядженні добре розвинену кольорову металургію. Спочатку ця галузь промисловості використала цинкову руду з родовища Тореснет, але тепер цинкову руду імпортують. У середині 1990-х років Бельгія була найбільшим в Європі і 4-м в світі виробником цинку. Бельгійські цинкові заводи розташовані поблизу Льєжа і в Баден-Везеле в Кампіне. Крім того, в Бельгії виробляють мідь, кобальт, кадмій, олово, свинець.

Забезпеченість  сталлю і кольоровими металами стимулювала  розвиток важкого машинобудування, особливо в Льєжі, Антверпені і Брюсселі. Виробляються станки, залізничні вагони, тепловози, насоси і спеціалізовані машини для виробництва цукру, хімічної, текстильної і цементної промисловості. Виключаючи великі військові заводи, зосереджені в Ерсталі і Льєжі, заводи по виробництву важких станків відносно невеликі. У Антверпені знаходиться судоверф, що випускає судна міжнародного класу. У Бельгії розміщені іноземні автоскладальні заводи, чому сприяє низьке мито на імпорт деталей автомобілів і висококваліфіковані робочі кадри. У 1995 було зібрано 1171,9 тис. легкових автомобілів і 90,4 тис. вантажних, що разом складало бл. 10 % обсягу європейського виробництва.

Друга за значенням галузь промисловості  країни — хімічна — почала розвиватися у ХХ ст. Її зростання стимулювалося наявністю вугілля, яке використовувалося в енергетиці, виробництві бензолу і смоли. До початку 1950-х років Бельгія виробляла головним чином основні види хімічної продукції — сірчану кислоту, аміак, азотні добрива і каустичну соду. Більшість заводів розміщуються в промислових районах Антверпена і Льєжа. До Другої світової війни переробка сирої нафти і нафтохімічна промисловість були слабко розвинені. Однак після 1951 в порту Антверпена були побудовані нафтосховища, а «Петрофіна», головний бельгійський дистриб'ютор нафтопродуктів, а також іноземні нафтові компанії інвестували великі кошти в спорудження нафтопереробного комплексу в Антверпені. У нафтохімічній промисловості значне місце зайняло виробництво пластмас.

Менш  розвинена легка промисловість, хоч існують декілька значних  виробництв в тому числі текстильні, харчові, електронні і інш. Біотехнологічні і космічні фірми сконцентровані в основному в «коридорі» Брюссель-Антверпен. Бельгія є великим виробником бавовняних, шерстяних і льняних тканин. Істотне місце в економіці країни займає переробка сільськогосподарської продукції. Особливо виділяються виробництво цукру, пивоваріння і виноробство. Імпортною сировиною забезпечуються заводи, що виробляють какао, каву, цукор, консервовані маслини і інш.[6,c.56]

       Характерною ознакою бельгійської економіки є імпортування іноземної сировини для переробки та подальшого експорту. Бельгія знаходиться серед лідерів у виробництві заліза та сталі, 50% цієї продукції йде на експорт. В структурі експорту товарів переважають наступні: