Аналіз ділової активності підприємства. 4

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА...................................................................................................5

1.1. Сутність оцінки ділової активності  підприємства........................................5

1.2. Нормативно-правове забезпечення  оцінки ділової активності 

підприємства..........................................................................................................9

1.3. Методика аналізу ділової  активності підприємства..................................13

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ  АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ТОВ «Агаль»..................................................................................................22

2.1. Загальноекономічна характеристика  підприємства ТОВ «Агаль»............22

2.2.Аналіз оборотності капіталу підприємства ТОВ «Агаль»……………...26

2.3. Аналіз ділової активності підприємства ТОВ «Агаль».............................31

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ПІДВИЩЕННЯ  ДІЛОВОЇ  АКТИВНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВА...........................................................................................38

3.1. Пропозиції щодо підвищення рівня ділової активності підприємства за

рахунок прискорення оборотності  активів........................................................38

ВИСНОВКИ..........................................................................................................42

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......................................................45

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми. В ефективному управлінні будь-яким підприємством дуже важливим чинником, який може як негативно, так і позитивно впливати на кінцевий результат діяльності є час. Отже оперативність і доцільність прийнятих управлінських рішень спричиняє вагомий вплив на якість отриманого результату.

В умовах жорсткої і не завжди добросовісної  ринкової конкуренції перед керівниками постає питання яким чином спрямувати мінімум зусиль на просування до ринків продукції, праці або капіталу з максимально ефективним результатом. Відповідь на дане питання неможливо знайти без залучення наявних виробничих і комерційних можливостей в контексті їх аналізу. Саме вищезазначені складові проблеми фігурують у визначенні поняття «ділова активність».

Стабільність фінансового  стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від широти ринків збуту продукції, його ділової репутації (іміджу), ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів (капіталу) і стабільності економічного зростання.

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даної компанії з однотипними за сферою застосування капіталу підприємствами.

Автори наукових праць виводять необхідність оцінювання рівня ділової  активності не тільки виходячи з суб’єктивних показників, а й застосування певного  набору об’єктивних показників, в тому числі фінансових коефіцієнтів, з можливістю виведення наприкінці інтегрованого кінцевого показника, за яким можна присвоїти суб’єкту господарської діяльності певний рейтинг та порівнювати підприємства між собою.

Таким чином, активність підприємства в фінансовому аспекті проявляється насамперед в швидкості обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва.

Проблеми визначення сутності та оцінювання ділової активності розглядаються в працях таких науковців як   Варавка В. В., Герасимчук З.В., Ігнатенко М. В., Косова Т. Д., Марченко О. І., Сачок В. Л., Шевчук Н. та ін.

Мета курсової роботи полягає у  визначенні напрямів підвищення ділової підприємства.

Відповідно до поставленої  мети завданням курсової роботи є:

- дослідити теоретичні основи аналізу ділової активності підприємства;

- провести аналіз ділової активності  підприємства;

- обґрунтувати напрямки підвищення  ділової активності підприємства.

Об’єктом дослідження є  ділова активність ТОВ «Агаль».

Предметом дослідження є механізм та принципи аналізу ділової активності підприємства.

Методи дослідження. При написанні курсової роботи використано методи логічного узагальнення, аналізу, синтезу для дослідження теоретичних основ управління фінансовою стійкістю підприємства; порівняння, групування, аналізу, табличний – для дослідження динаміки зміни показників ділової активності підприємства.

Інформаційною базою дослідження слугували законодавчі та інші  нормативні документи, що регламентують діяльність підприємств в Україні, статистичні матеріали, звіти підприємства, навчальна література, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теми дослідження.

Курсова робота складається із вступу, трьох основних розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність  оцінки ділової активності підприємства

Головними якісними і  кількісними критеріями ділової активності підприємства є: широта ринків збуту продукції, включаючи наявність постачань на експорт, репутація підприємства, ступінь плану основних показників господарської діяльності, забезпечення заданих темпів їхнього росту, рівень ефективності використання ресурсів (капіталу), стійкість економічного росту. Також виділяють широкий та вузький підходи до визначення поняття «ділова активність». У широкому розумінні цей термін означає маркетингове і комерційне просування підприємства за умов залучення максимально можливого ресурсного потенціалу із спрямуванням усього спектру зусиль. У вузькому ж розумінні ділова активність підприємства означає якість прийнятих управлінських рішень, що характеризується висококваліфікованим менеджментом, повноту віддачі вкладених зусиль та ефективне використання наявних виробничих та комерційних можливостей.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна  оцінка ділової активності підприємств  за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу ділової активності та фінансово стану підприємств

Систематичний аналіз ділової  активності підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежить від його платоспроможності. Ураховують ділову активність підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Ділова активність підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

На сьогоднішній день ділова активність розглядається з  трьох позицій: індивідуума; підприємства (мікрорівень); країни (макрорівень).

На рівні підприємства ділова активність найчастіше розглядається  як результативність роботи підприємства щодо величини авансованих ресурсів або величини їхнього споживання в процесі виробництва. Таке визначення практично ототожнює поняття ділової активності й ефективності роботи.

Ділова активність відображає рівень ефективності використання матеріальних, трудових, фінансових і інших ресурсів і в той же час характеризує якість управління, а також можливості потенційного розвитку підприємства.

В умовах нестабільної економіки рівень ділової активності можна кваліфікувати як:

1) високий (достатній);

2) середній (задовільний);

3) низький (незадовільний).

Слід зазначити, що кожному  рівню ділової активності відповідає характерна виробничо-господарська ситуація, у зв'язку з чим виділяють нормальну, проблемну і кризову ситуації.

Нормальна ситуація властива високому рівню ділової активності та означає такий збіг умов і обставин, коли створюються сприятливі умови для функціонування суб'єкта господарювання, за яких формується стійка тенденція підвищення темпів зростання оціночних показників.

Проблемна ситуація існує  на підприємстві, рівень ділової активності якого відповідає середньому і визначається як збіг господарських умов та чинників, за яких формується тенденція до погіршення стану підприємства та спостерігається нестійка динаміка оціночних показників ділової активності.

Кризова ситуація характеризує низький рівень ділової активності і виникає в разі відсутності оперативного реагування на стратегічні питання, які потребують термінового вирішення. Її можна визначити як збіг обставин, які формують стійку негативну тенденцію оціночних показників ділової активності та загрожують підприємству банкрутством.

Визначення проблемної, а тим більше кризової, ситуації при оцінці стану ділової активності зумовлює необхідність термінового регулювання виробничо-господарської діяльності шляхом прийняття оперативних управлінських рішень.

Ділова активність комерційної  організації виявляється в динаміці її розвитку, досягненні нею цілей, які відображають натуральні та вартісні показники, в ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту продукції.

Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності – зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія, – показують ступінь адаптації до мінливих ринкових умов, якість управління тощо .

Оцінка ділової активності на якісному рівні може бути отримана в результаті порівняння діяльності даної компанії з однотипними  за сферою застосування капіталу підприємствами.

Таким чином, активність підприємства в фінансовому аспекті  проявляється насамперед в швидкості  обороту його коштів, відображає ефективність роботи підприємства відносно величини авансованих ресурсів або відносно величини їх споживання в процесі виробництва.

Кількісна оцінка ділової  активності, що її пропонує до застосування Косова Т. Д.[15.c 15], здійснюється у таких двох напрямках:

• ступінь виконання планових показників;
• забезпечення заданих темпів їх росту .

Гайдис Н.М. [10.c414] визначає, що кількісна оцінка та аналіз ділової активності можуть бути здійснені за двома напрямками:

• ступінь виконання плану за основними показниками, що забезпечують задані темпи їх зростання;
• рівень ефективності використання ресурсів .

Ділова активність підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім, на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції .

Існує і зворотний  зв'язок, оскільки брак коштів може призвести  до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже й у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

На певній стадії розвитку економіки сфера ділової активності звужується: рідше укладаються торговельні угоди, зменшується обсяг торговельних операцій, здійснюваних як у кредит, так і за готівку. У результаті обсяг виробництва товарів і послуг починає скорочуватися.

За періодом зниження обсягу виробництва слідує тривалий період «застою». Інтервал часу, протягом якого спочатку відбувається збільшення обсягу виробництва товарів і послуг, потім зниження, депресія й, нарешті, новий його ріст.

Отже, ділова активність - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки ділової  активності підприємства є пошук  резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

1.2. Нормативно-правове  забезпечення оцінки ділової  активності підприємства

Нормативно-правове регулювання  ділової активності та її забезпечення регламентують наступні нормативні документи, що діють на Україні: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», План рахунків - Наказ Мінфіну "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його використання" від 30.11.1999 р. № 291.

Основним джерелом інформації для аналізу ділової активності підприємства є фінансова звітність. Фінансова звітність - це сукупність форм бухгалтерської звітності, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Метою складання фінансової звітності є забезпечення користувачів повною, правдивою і неупередженою інформацією про фінансові результати діяльності, фінансовий стан підприємства. Фінансова звітність надає інформацію як про фінансовий стан підприємства на конкретну дату, так і про специфіку його діяльності за певний період .

Досліджуються основні аспекти аналізу ділової  активності підприємств. У взаємозв'язку та взаємозалежності визначаються ті аспекти діяльності підприємств, що характеризують ділову активність. Акцентується увага на основних моментах методики ділової активності. Аналіз діловоїактивності підприємств, разом з оцінкою фінансового стану та результатів діяльності, є важливою складовою фінансового аналізу. Фінансовий стан підприємств оцінюють за допомогою системи коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності. Про результати діяльності підприємств судять за допомогою аналізу прибутковості та рентабельності.

Аналіз ділової активності підприємства можна подати у вигляді системи чотирьох самостійних складових (блоків) аналітичних досліджень:

• аналізу ефективності використання оборотних коштів підприємств;
• аналізу використання власного і залученого капіталу;
• аналізу ефективності кредитних відносин підприємства з комерційними банками;
• аналізу дебіторської і кредиторської заборгованостей.

Тобто, проведення аналітичних  досліджень ділової активності підприємств  дає змогу оцінити, наскільки  ефективно сформована структура  їх капіталу, як складаються їх взаємовідносини з постачальниками та замовниками, а також з комерційними банками. Як відомо, ефективність використання фінансових ресурсів, насамперед, пов'язують з їх оборотністю. Оборотні кошти є найбільш мобільною частиною господарських засобів. Прискорення оборотності оборотних коштів має важливе значення для стабільності фінансового стану підприємств з таких причин:

• швидкість обороту коштів визначає розмір їх річного обороту;
• прискорення оборотності веде до зниження витрат підприємства;
• прискорення обороту на тій чи іншій стадії кругообороту коштів веде до прискорення обороту на інших стадіях.

Під час аналізу дається  оцінка окремих статей оборотних  активів із врахуванням галузевої  специфіки підприємства, виду діяльності та особливостей випуску продукції. Крім того, визначають і аналізують основні показники оборотності оборотних коштів. За результатами аналізу визначають основні причини нераціонального формування оборотних активів і вживають заходи для усунення цих причин.

Наступним важливим блоком аналізу у складі оцінки ділової активності підприємств є оптимальне співвідношення власного і залученого капіталів та ефективність їх використання. Показники ефективності використання капіталу відображають швидкість його руху та віддачу капіталу.

Аналіз власного капіталу підприємства включає оцінку:

• достатності, динаміки та структури власного капіталу;
• причин змін окремих його складових.

З метою факторного аналізу  власного капіталу останній доцільно розраховувати як добуток трьох  величин:

• чистої рентабельності реалізації продукції;
• коефіцієнта оборотності капіталу;
• коефіцієнта фінансової залежності.

Результати аналізу  капіталу мають показати, наскільки  ефективно сформована його структура, який ступінь ризику існує для  інвесторів, чи є підприємство фінансово  стійким. Для покриття тимчасово збільшеної потреби у фінансових ресурсах підприємство, як правило, використовує банківські кредити.

Методика аналізу кредитних  відносин підприємства з банками  включає три основні етапи:

І етап – визначення оборотності кредитів. На цьому етапі показники оборотності кредитів порівнюються зі швидкістю обороту власних оборотних коштів. Якщо кредитні ресурси обертаються швидше, то зиск від їх використання вищий;

ІІ етап – визначення ціни кредиту і ступеня вигідності купівлі грошей. Для цього визначається середньорічний відсоток, який фактично сплатило підприємство комерційному банку за звітний період, для зіставлення з середнім позичковим відсотком, який можна вважати прийнятним у звітному періодів (з врахуванням середньо-ринкової норми доходності і темпів інфляції);

ІІІ етап – обчислення частки прибутку, одержаної за рахунок банківських позичок та зіставлення її зі сплаченими відсотками за кредит.

Методика аналізу кредиторської  заборгованості включає вивчення складу, динаміки та термінів її виникнення; дослідження наявності, частоти та причин виникнення простроченої заборгованості перед бюджетом, постачальниками, працівниками; встановлення суми виплачених санкцій за прострочення платежів.

Дані фінансової звітності  виступають не лише основою аналізу  та оцінки результатів звітного періоду, а є підставою для їх прогнозування. Майно знаходиться у русі, а рух утворює майно, формуючи джерело його утворення - дохід, прибуток. Тому для всебічного аналізу фінансового стану необхідний спільний аналіз "моментних", балансових даних на дату (момент) і "поточних" показників за період часу.

Отже, основними джерелами  інформації слугують показники фінансової звітності:

• Балансу підприємства (форма №1),
• Звіту про фінансові результати (форма №2),
• Звіту про власний капітал (форма №3),
• Звіту про рух грошових коштів (форма №4),

Фінансова звітність  є комплексом показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємо доповненні та взаємній кореспонденції розділів і статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах фінансової звітності дає можливість проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства. Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з бухгалтерської звітності. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства.

1.3. Методика аналізу  ділової активності підприємства

Основними завданнями аналізу  ділової активності є:

- дослідження рентабельності  та фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності  використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка  динаміки та стану ліквідності,  платоспроможності та фінансової стабільності підприємства;

- оцінка становища  суб'єкта господарювання на фінансовому  ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

- визначення ефективності  використання фінансових ресурсів .

Аналіз ділової активності підприємства є необхідним етапом для  розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

У результаті фінансового  аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину ділової активності підприємства.

Важливість показників оборотності пояснюється тим, що характеристики обороту багато в чому визначають рівень прибутковості підприємства.

Основними показниками  оцінки ділової активності підприємства є:

1. Коефіцієнт загальної  оборотності активів (капіталу) (інша  назва - коефіцієнт трансформації) - відображає швидкість обороту (у кількості оборотів за період) сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:

Оа = ЧВ / ВАс,     (1.1)

де, ЧВ - чиста виручка  від реалізації продукції;

ВАс - середньорічна вартість активів.

2. Коефіцієнт оборотності  запасів - відображає число оборотів  товарно-матеріальних запасів підприємства  за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим вище показник оборотності запасів, тим менше коштів зв'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більше ліквідну структуру мають оборотні активи й тем стійкіше фінансове становище підприємства. Коефіцієнт оборотності запасів визначається за формулою:

Оз = ЧВ / ВЗс,     (1.2)

ВЗс - середньорічна вартість запасів.

Більш точно коефіцієнт оборотності запасів можна оцінити відношенням собівартості реалізованої продукції до середнього за період величині запасів. Цей підхід є більш обґрунтованим, тому що використання виторгу від реалізації, що містить у собі закладену в ціну продукції прибуток, приводить до перекручування показників оборотності .

Оборотність матеріальних оборотних коштів у днях визначається відношенням тривалості аналізованого періоду до коефіцієнта оборотності.

3. Коефіцієнт оборотності  дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності по розрахунках). У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається за формулою:

Одз = ЧВ /ДЗс,    (1.3)

ДЗс - середньорічна сума дебіторської заборгованості.

Як правило, чим вище цей показник, тим краще, тому Ідо в підприємство швидше одержує оплату по рахунках. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інструментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Використовуючи цей коефіцієнт, можна розрахувати більш наочний показник - період інкасації, тобто час, протягом якого дебіторська заборгованість звернеться в кошти. Для цього необхідно розділити тривалість аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності по розрахунках.

У ході економічної діагностики  доцільно зіставляти фактичні строки погашення дебіторської заборгованості із тривалістю наданого покупцям періоду відстрочки платежу, що дозволить оцінити ефективність контролю за станом розрахунків з дебіторами й зробити висновки про рівень їхньої кредитоспроможності.

4. Коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості - показує  розширення або зниження комерційного кредиту, надаваного підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження - ріст покупок у кредит. Формула розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості має вигляд:

Окз = ЧВ / КЗс,     (1.4)

КЗс - середньорічна сума кредиторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності  кредиторської заборгованості також можна оцінити відношенням собівартості реалізованої продукції до середнього за період сумі кредиторської заборгованості.

Період обороту кредиторської  заборгованості визначається як частка від розподілу тривалості аналізованого періоду на коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості.

Ще однією додатковою характеристикою ділової активності господарюючих суб'єктів є тривалість операційного й фінансового циклів.

5. Операційний цикл - період  часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й одержанням коштів від реалізації виробленої з них продукції [19, с.95]. Тривалість операційного циклу розраховується як сума тривалості обороту запасів і періоду інкасації (погашення) дебіторської заборгованості по товарних операціях:

ТОЦ = Тз + Тдз,     (1.5)

Тз - термін обороту запасів;

Тдз  - термін обороту  дебіторської заборгованості.

6. Фінансовий цикл  являє собою період, протягом  якого кошти відвернені з обороту, тобто період між оплатою кредиторської заборгованості й погашенням дебіторської. Тривалість фінансового циклу визначається як різниця між тривалістю операційного циклу й строком оборотності кредиторської заборгованості по товарних операціях:

ТФЦ = Тоц – Ткз,     (1.6)

Тоц - тривалість операційного циклу;

Ткз - термін обороту кредиторської заборгованості.

Логіка цього показника  в наступному: запаси й дебіторська заборгованість викликають потребу в коштах, а кредиторська заборгованість є джерелом покриття поточних фінансових потреб.