Аналіз джерел формування фінансових ресурсів підприємства

ВСТУП

За останні роки в Україні  відбулись і відбуваються глибокі  економічні зміни, зумовлені процесами  розбудови ринкової економіки. За час, що минув від початку радикального реформування адміністративно-командної  економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових  ланок економіки, в тому числі  і насамперед – сфера фінансових відносин у суспільстві. Це пов’язано  з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також системи  оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних  фондів, інших фінансових інституцій), запровадженням на підприємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком).

Актуальність теми даної  роботи зумовлена винятковою роллю, що належить фінансовим ресурсам у  життєдіяльності підприємства, а  також складності управління процесом формування фінансових ресурсів і подальшим  їх розміщенням в умовах перехідної економіки України.

В умовах становлення та розвитку ринкових відносин в Україні  спостерігається нестача фінансових ресурсів у багатьох суб’єктів господарювання. Нестача фінансових ресурсів негативно  впливає на виробничо-господарську діяльність підприємств, спричиняє  виникнення та зростання заборгованостей  перед суб’єктами господарювання, по оплаті праці та сплаті податків. При цьому зменшуються можливості фінансування подальшого розвитку підприємств, скорочуються надходження до бюджету. За цих обставин важливого значення для здійснення фінансово-господарської  діяльності набуває формування в  достатньому обсязі фінансових ресурсів підприємств.

Фінансові ресурси підприємств  є одним із найважливіших для  забезпечення їх діяльності видом ресурсів, але в той же час досить складним для дослідження. Здатність фінансових ресурсів трансформуватись у матеріальні, інтелектуальні, технічні, інноваційні  та інші види ресурсів обумовлює їх вагомість у фінансово-господарській  роботі підприємства.

Теоретико-методологічною основою  роботи є праці таких дослідників, як Бердар М.М., Біла О.Г., Грищенко Т.В., Данілов О.Д., Дмитренко Г.В., Кірейцев Г.Г., Лігоненко Л.О., Мельник Л.Г., Партин Г.О., Рибалко Н.О., Семенов А.Г., Стецюк, П.А.

Метою роботи є вивчення сутності фінансових ресурсів підприємств, науково-методичних основ їх формування та розробка пропозицій по його вдосконаленню для забезпечення господарської діяльності та підвищення її ефективності.

Предметом дослідження даної  роботи є сукупність економічних  відносин, пов’язаних з формуванням, використанням і керуванням фінансовими  ресурсами підприємств.

Об’єктом дослідження є фінансова діяльність підприємства ТОВ «Імпеданс».

Завданнями роботи є:

– дослідити теоретичні основи формування фінансових ресурсів підприємства;

– проаналізувати фінансово-економічний стан підприємства ТОВ «Імпеданс»;

• запропонувати шляхи вдосконалення процесу формування

фінансових ресурсів.

Курсова робота складається  з 32 стор., трьох розділів, 10 таблиць, 21 використаного джерела.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1. Економічна сутність фінансових ресурсів підприємства, їх склад та структура

В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту та ролі у відтворювальному процесі. Багато визначень, що подаються  в словниках та науковій літературі не відповідають сутності фінансових ресурсів або розкривають її не повністю.

Фінансові ресурси підприємств  є центром уваги як класиків, так  і сучасників економічної науки, однак на сьогодні залишається достатньо багато суперечностей щодо визначення термінів, класифікацій, категорій тощо. Широко розповсюдженим є визначення категорії «фінансові ресурси підприємства» як його грошових коштів. Останнім часом з’являється все більше публікацій, де фінансові ресурси розглядаються дещо з іншої точки зору – як найбільш ліквідні активи. Таким чином, з метою підвищення ефективності фінансового менеджменту на підприємствах доцільним є дослідження економічної сутності фінансових ресурсів, результатом якого буде чітке та лаконічне визначення цієї категорії, що відповідатиме сучасним умовам функціонування підприємств.

Природні, матеріальні, трудові  ресурси властиві будь-якому виробництву. Вони називаються «базовими». Фінансові ресурси виникли на ринковому етапі розвитку суспільного виробництва, тому їх відносять до похідних.

Тому, враховуючи специфічність  поняття фінансів підприємств, для  визначення поняття фінансових ресурсів підприємств можна навести ті критерії, яким воно повинно відповідати. а саме:

• джерело створення фінансових ресурсів;
• форма виявлення фінансових ресурсів;
• цільове призначення фінансових ресурсів.

Отже, можна сформулювати визначення фінансових ресурсів підприємств, характеризуючи їх як грошові нагромадження  і доходи, які створюються в  процесі розподілу й перерозподілу  виручки та прибутку й зосереджуються у відповідних фондах для забезпечення безперервності розширеного відтворення  і задоволення інших суспільних потреб В цьому визначенні виражені економічна основа, зв’язок фінансових ресурсів з відтворювальними процесами, форми їх виявлення. Хоча необхідно  зазначити, що у наведеному визначенні не враховується можливість безфондового існування фінансових ресурсів[25, с. 15].

Таким чином, на основі дослідження  економічної сутності фінансових ресурсів визначено, що фінансові ресурси  підприємства – це сукупність активів  підприємства, сформованих із зовнішніх  та внутрішніх джерел, що знаходяться  в розпорядженні підприємства на правах власності або тимчасового  володіння і які використовуються для погашення фінансових зобов’язань  та забезпечення безперервності функціонування підприємства. Таке визначення найбільш точно відображає економічну сутність фінансових ресурсів.

Фінансові ресурси виступають матеріальним носієм фінансових відносин. Вони призначені для виконання фінансових зобов’язань перед усіма суб’єктами господарювання (бюджетом, банками, страховими та іншими організаціями), з якими  підприємство має взаємовідносини. Фінансові ресурси необхідні  для виготовлення продукції, розширення, відновлення виробництва, економічного стимулювання робітників та ін., тобто  для здійснення необхідного руху коштів у виробничій діяльності підприємства [6, с. 16].

Роль фінансових ресурсів у діяльності підприємства полягає  у тому, що:

– фінансові ресурси є одним із основних факторів виробництва, оскільки поряд із трудовими та матеріальними ресурсами формують виробничий потенціал підприємства;

– вони здатні генерувати дохід у різних сферах діяльності підприємства (навіть ізольовано від виробничого процесу: позиковий капітал, який приносить дохід у вигляді позикового відсотка);

– фінансові ресурси в процесі свого функціонування забезпечують інтереси різних суб’єктів економічних відносин:

• власників – є головним джерелом формування їхнього добробуту;
• персоналу – у процесі поєднання цих двох факторів утворюється додана вартість і забезпечується отримання коштів для оплати праці;
• держави – за рахунок сплати податків господарюючих суб’єктів відбувається наповнення бюджету.

– фінансові ресурси (за умов позитивної їхньої динаміки) свідчать про ступінь ефективності господарської  діяльності підприємства.

Фінансові ресурси підприємств, переважаючою формою виявлення яких є фонди грошових коштів, мають  наступні характерні ознаки:

– фінансові ресурси як у статичному плані, так і під час руху завжди виражають відношення власності, тобто вони належать або державі, або підприємствам, або приватному сектору економіки, або населенню;

– фінансові ресурси завжди мають певне джерело створення і певне цільове призначення;

– формування і використання фінансових ресурсів завжди має свою правову сторону і регламентується законодавчими та нормативними актами.

Формування фінансових ресурсів базується на дотриманні певних принципів.

1. Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Реалізація цього принципу передбачає проведення розрахунків обсягу і структури необхідних фінансових ресурсів, які б забезпечували нормальні умови господарської діяльності на всіх стадіях життєвого циклу підприємства.
2. Забезпечення відповідності обсягу залучених фінансових ресурсів обсягу сформованих активів. Дотримання цього принципу забезпечує достатність фінансових ресурсів для фінансування необхідної суми активів підприємства.
3. Забезпечення високоефективного використання фінансових ресурсів під час господарської діяльності підприємства передбачає дотримання певної відповідності між складовими фінансових ресурсів і напрямами їх використання, що сприяє підвищенню ефективності його господарської діяльності.
4. Забезпечення оптимальності структури джерел фінансування з позиції ефективного їх функціонування. Принцип передбачає формування певного співвідношення між власними і позиковими ресурсами підприємства, яке в сукупності з напрямами їх вкладань забезпечує ефективність функціонування фінансових ресурсів на підприємстві.
5. Забезпечення мінімізації витрат щодо формування фінансових ресурсів із різних джерел. Реалізація цього принципу пов’язана з розрахунком вартості кожної окремої складової фінансових ресурсів та залучення його із таких джерел, які б забезпечували мінімальні витрати із формування та використання певних видів власних та позикових фінансових ресурсів.

2. Класифікація фінансових ресурсів підприємства

За напрямками надходження  фінансові ресурси поділяють  на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фінансові ресурси  – це додаткові власні та позикові кошти, одержані через фінансовий ринок (розміщення власних акцій та облігацій), від кредитно-банківської системи (отримання кредитів) та інших кредиторів (отримання авансів замовників, товарних кредитів від постачальників). За рахунок зовнішніх надходжень може збільшуватись як власний капітал підприємства (продаж власних акцій, додаткові внески до статутного фонду у вигляді фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, страхові відшкодування за застрахованими ризиками, що відбулися, бюджетні дотації), так і позиковий (продаж облігацій власної емісії, банківські кредити, кошти інших кредиторів).

Внутрішні фінансові ресурси  – це нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування та кредиторська заборгованість, що постійно перебуває на балансі підприємства (стійкі пасиви).

У процесі діяльності підприємство повинно вибрати оптимальні варіанти збільшення капіталу – за рахунок зовнішніх чи внутрішніх фінансових ресурсів. При управлінні фінансами необхідно, наприклад, з'ясувати:

– яку частину прибутку, що залишився в розпорядженні підприємства після сплати податків, спрямувати на розвиток виробництва, технічне переоснащення, а яку – у фонд споживання;

– як використати кошти  – на будівництво нового цеху чи придбання акцій іншого підприємства;

– куди вкласти кошти – придбати понад мінімальні потреби виробництва запаси дефіцитних матеріалів чи купувати їх у міру потреби;

– збільшити статутний фонд за рахунок додаткової емісії акцій чи звернутися за кредитом до комерційного банку.

Правильне розпорядження  фінансовими ресурсами саме по собі є важливим чинником забезпечення ефективності розв'язання економічних і соціальних завдань підприємства.

Певні висновки щодо ефективності використання фінансових ресурсів підприємства (і, отже, щодо ефективності його фінансової діяльності) можна робити шляхом порівняння досягнутого результату його господарської діяльності – прибутку – з обсягом фінансових ресурсів, що були в розпорядженні підприємства у відповідний період.

3. Джерела формування фінансових ресурсів підприємства

Фінансові ресурси формуються за рахунок цілого ряду джерел. За формою права власності виділяють дві  форми джерел: власні грошові кошти і залучені. Джерелами фінансових ресурсів є: прибуток; амортизаційні відрахування; засоби, отримані від продажу цінних паперів; пайові та інші вклади юридичних та фізичних осіб; кредит і позики; засоби від реалізації залогового свідоцтва, страхового поліса та інші надходження грошових коштів.

Система прибутків і доходів  складається із прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації, доходів з позареалізаційних  операцій, балансового прибутку, чистого  прибутку. Прибуток від реалізації продукції являє собою різницю  між виручкою від реалізації продукції  без податку на додану вартість, акцизів, мита і витратами на виробництво  і реалізацію, які входять до собівартості продукції.

Собівартість продукції - вартісна оцінка використовуваних в процесі виробництва товарів, природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших затрат на її виробництво та реалізацію.

Прибуток від іншої  реалізації – це прибуток отриманий від реалізації основних фондів та іншої власності господарюючого суб'єкта, відходів, нематеріальних активів та інш. Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації та витратами на цю реалізацію

Балансовий прибуток являє  собою суму прибутків від реалізації продукції, від іншої реалізації і доходів від позареалізаційними операціями за вирахуванням витрат.

Резервний фонд формується господарюючими суб'єктами на випадок припинення їх діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Формування резервного фонду є обов'язковим для акціонерного товариства, кооператива, підприємства з іноземними інвестиціями. Фонд накопичення являє собою джерело засобів господарюючого суб'єкта, який використовує прибуток та інші джерела для формування нової власності, придбання основних фондів, оборотних засобів тощо.

Фонд споживання є джерелом засобів господарюючого суб'єкта, який резервується для здійснення заходів щодо соціального розвитку і матеріальному заохоченні колектива.

Амортизаційні відрахування є стійким джерелом фінансових ресурсів. Амортизаційні відрахування здійснюються тільки до повного переносу балансової вартості фондів на собівартість продукції. [8]

Пайовий внесок. Пай, або пайовий внесок, являє собою суму грошового вкладу, який оплачується фізичними або юридичними особами при вступі в колективне виробництво. Пайовий внесок обов'язковий для вступу в товариство з обмеженою відповідальністю, в змішане підприємство. Пайовий внесок часто вноситься і при вступі в кооператив. Пайовий вклад може бути внесений грошовими коштами; шляхом передачі у власність господарюючого суб'єкта майна та інших матеріальних цінностей; прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами; майнових прав; шляхом відрахуваннь від заробітньої плати працівників на протязі певного періоду часу. [20]

“Ноу-хау” – сукупність технічних знань та комерційних таємниць. “Ноу-хау” технічного характеру включають: виробничий досвід; опис технологій; знання та навички в області бухгалтерської, статистичної та фінансової звітності; знання торгових та митних правил та ін. Під “ноу-хау” комерційного характеру розуміють: данні про організацію та ефективність виробництва; картотеки клієнтів; картотеки поставщиків; методи та форми реклами та ін.

Інвестиційний внесок являє собою інструмент самокредитування господарюючого суб'єкта. Інвестиційний внесок - це грошовий вклад робітника в розвиток даного господарюючого суб'єкта, який вкладчику нараховує процент в розмірах і в терміни, визначені договором або положенням про інвестиційний взнос.

Кредит, коли мова йде про надання в борг грошей або товарів. Кредити бувають банківські, комерційні, лізингові, державні.

Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах терміновості, платності, повернення, матеріального забезпечення. Банківський кредит надається суб'єктам господарювання всіх форм власності на умовах, передбачених кредитним договором.

Комерційний кредит – економічні, кредитні відносини, які виникають між окремими підприємствами.

Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання. Джерелом державного кредиту є кошти державного бюджету, які спрямовуються в уповноважені банки для здійснення кредитування підприємств.

Лізинговий кредит – це стосунки між суб'єктами господарювання, які виникають за орендування майна (майновий кредит або лізинг-кредит).

До надходжень грошових коштів відносяться також надходження грошових коштів за рахунок пожертувань, благодійних взносів, страхових взносів, спонсорських взносів.

Спонсор –  юридична або фізична особа, яка фінансує ті або інші заходи.

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТОВ «ІМПЕДАНС»

2.1. Загальна організаційно-економічна  характеристика ТОВ «Імпеданс»

Досліджуване підприємство ТОВ «Імпеданс» займається випуском контрольно-вимірювальної апаратури  для хімічної і харчової промисловості.

Підприємство розташовано  в м. Києві за адресою вул. Полковника Шутова, 16. Фінансова звітність підприємства наведена в Додатку А, Додатку  Б та Додатку В.

Підприємство в минулому являлося науково-дослідним підрозділом  заводу «Аналітприлад». В процесі  приватизації було перетворено в  товариство з обмеженою відповідальністю. Якщо говорити про фінансово-економічне становище, то підприємство переживає  далеко не найкращі часи. Як видно з табл. 2.1 за останні три роки підприємство працює зі збитком.

Таблиця 2.1

Основні фінансові результати ТОВ «Імпеданс» за період 2009 –2011 рр.

За останній рік ріст збитків  підприємства перевищив 100% відносно попереднього року, що говорить про значні труднощів, яке має підприємство у своїй  діяльності, а також про незадовільне використання фінансових та інших ресурсів.

Чистий дохід від реалізації продукції проявляє загалом позитивну  динаміку.

В 2010 році частка собівартості продукції становила 100%, що означає неприбутковість реалізації внаслідок високих витрат на виготовлення продукції з однієї сторони і неможливості встановити на неї високі ціни (щоб отримати прибуток) через її низьку конкурентоздатність. В 2003 році ситуація виправилася на краще, собівартість вдалося знизити на 13% при тому, що доходи від реалізації зросли на 8%, що вказує на те, що підприємству вдалося знизити собівартість одиниці продукції (частка її у доходах від реалізації склала 81%). Однак така загалом позитивна динаміка не вплинула належним чином на прибутковість підприємства, більше того його збитки зросли в порівнянні з попереднім роком.(Див. табл.2.2)

Таблиця 2.2

Показники динаміки збитків  досліджуваного підприємства

Як свідчить таблиця 2.2 ситуація з прибутковістю підприємства просто катастрофічна. Уже в 2009 році підприємство працювало зі збитком. В 2010 році збитки зросли втричі, а в 2011 році – ще раз подвоїлися. Таким чином за два роки збитковість виросла в шість разів. Щоб прояснити причину такої ситуації необхідно звернутися до форми №2 фінансової звітності підприємства.

Привертає до себе стаття “Адміністративні витрати”. Привертає як значною  величиною, так і тенденцією до росту  за умови загальної збитковості  підприємства. Показники динаміки даної  статті витрат наведено в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Показники динаміки адміністративних витрат досліджуваного підприємства

Як бачимо, адміністративні витрати зросли в 2010 році на 11%, і на фоні подальшої збитковості підприємства ще на 27% (майже на третину) в 2011. Як показало вивчення оборотів за відповідними рахунками, основна причина росту адміністративних витрат – часті тривалі відрядження значної групи адміністративного песоналу за кордон: у Францію та США. Причина відряджень – стажування на підприємствах, що займаються аналогічною діяльністю, однак для того, щоб виявити, чи принесуть такі витрати позитивний ефект, необхідний подальший моніторинг результатів його діяльності. У всякому разі, на кінець 2011 року ніяких позитивних ефектів не спостерігалося.

Проте у всякому випадку  величина адміністративних витрат є  невиправданою, так як по абсолютному  обсягу вона переважає величину валового прибутку від реалізації продукції (таблиця 2.4).

Таблиця 2.4

Валовий прибуток і адміністративні  витрати досліджуваного підприємства

Якщо в 2009 році адміністративні витрати хоч і були значними, але все ж меншими за величину реалізаційного прибутку, то в 2010 на фоні відсутності прибутку від реалізації така їх сума пояснювалася необхідністю перебудови управління підприємством, але і в 2011 році адміністративні витрати вдвічі більші за прибуток від реалізації.

Отже, загальна картина діяльності підприємства вказує на те, що воно має  цілу низку проблем, серед яких головними  є проблема значної собівартості продукції та високий рівень адміністративних витрат, що зумовлює уже тривалу  загальну збитковість підприємства.

2.2. Аналіз джерел формування  фінансових ресурсів ТОВ «Імпеданс»

Загальний обсяг усіх фінансових ресурсів, які змогло залучити для  своєї діяльності підприємство показує  валюта балансу.

Динаміка валюти балансу  свідчить про незадовільну фінансову  діяльність підприємства, так як у 2011 році відбулося скорочення загального обсягу коштів, які ТОВ “Імпеданс” змогло залучити для фінансування своєї діяльності з усіх джерел.

Зіставимо темпи збільшення обсягу продажів з темпами збільшення виробничих запасів. Якщо темпи зростання обсягу продажів будуть перевищувати темпи зростання виробничих запасів,   це завжди буде свідчити про стабільний фінансовий стан підприємства (табл.2.5).

Таблиця 2.5

Динаміка обсягів реалізації і запасів на підприємстві ТОВ  «Імпеданс» за 2009-2011 рр.

З таблиці 2.5 видно, що запаси підприємства зменшуються, у той час як обсяги реалізації ростуть. Таке сильне зменшення запасів підприємства не можна назвати позитивним тому що вже в найближчому майбутньому підприємство почне випробувати недостачу матеріальних ресурсів, що може привести до порушення стабільності роботи підприємства. Можна говорити про те, що йде фактичне фінансування діяльності за рахунок запасів, зроблених раніше, без належного їх поповнення, з тим, щоб забезпечити функціонування підприємства в майбутніх періодах. Отже, попереднє ознайомлення з фінансово-економічною ситуацією на підприємстві вказує на те, що з фінансової точки зору на підприємстві не все гаразд.

В самому загальному випадку  по джерелам формування всі ресурси  підприємства можна розділити на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх джерел належать власний капітал та прирівнювані до нього кошти. Всі решта джерел являються зовнішніми.