Аналіз джерел формування капіталу

ДЕРЖАВНА СЛУЖБА СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ СТАТИСТИКИ, ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

 

Кафедра фінансів

 

 

Аналіз джерел формування капіталу

Курсова робота з фінансового аналізу

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                      Виконав:

                                                                         студент групи ОАд 09.01/2

Чернік Микола Миколайович

Керівник:

Липова Тетяна Вікторівна,

кандидат економічних наук

 

 

 

Київ - 2013

                                                  Зміст

Вступ.......................................................................................................3  
РОЗДІЛ 1. Власний капітал підприємства: структура, формування і використання..........................................................................................................5 
1.1.Сутність, функції і класифікація капіталу підприємства.............................5 
1.2 Характеристика форм власного капіталу та нормативно-правових документів.............................................................................................................10 
1.3 Підходи до аналізу капіталу підприємства..................................................15

РОЗДІЛ 2. Аналіз фінансового стану підприємства.....................................17

2.1 Загальний аналіз фінансового стану підприємства.....................................17

2.2 Аналіз джерел формування  капіталу підприємства....................................26

2.3 Оцінка вартості капіталу................................................................................32

РОЗДІЛ 3. Шляхи підвищення ефективності використання капіталу.........37

ВИСНОВКИ.........................................................................................40

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................42

ДОДАТКИ............................................................................................44

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже велика інфраструктура підприємств  яка виготовляє та забезпечує послуги  особам, які того потребують. Але  головним фактором в економіці держави  це є фінанси підприємств, які  використовуються та формуються цими підприємствами. Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства, є аналіз власного капіталу та ефективність його використання як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції, що показує необхідність дослідження різних методик аналізу і визначає актуальність обраної теми.

Власний капітал підприємства –  це підсумок першого розділу пасиву балансу, тобто перевищення балансової вартості активів підприємства над  його зобов’язаннями. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів  кредитоспроможності підприємства. Він – основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Предметом дослідження є облік формування та аналіз власного капіталу підприємства як головне джерело фінансування діяльності суб’єкта господарювання.

Об’єктом роботи обрано ТОВ «Майстер світла» та результати його діяльності.

Метою даної роботи є визначення шляхів підвищення ефективності використання капіталу на підприємства та його оптимізації.

Для досягнення визначеної мети необхідно  виконати наступні завдання:

- дослідити сучасні напрямки  аналізу власного капіталу підприємства  як джерело фінансування діяльності  підприємства;

- визначити сутність власного  капіталу, його функції та його  складові;

- провести дослідження методик  формування власного капіталу  підприємства;

- провести оцінку власного капіталу  за даними досліджуваного підприємства;

- визначити стан фінансово-господарської  діяльності об’єкта дослідження; 

- проаналізувати ефективність  використання власного капіталу  підприємства;

 

 

РОЗДІЛ 1

ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ  ПІДПРИЄМСТВА: СТРУКТУРА, ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ

1.1 СУТНІСТЬ, ФУНЦІЇ  І КЛАСИФІКАЦІЯ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Капітал – це економічна категорія, яка відома давно, але отримала новий  зміст в умовах ринкових відносин. Як головна економічна база створення  і розвитку підприємства, капітал  у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників  і персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які інвестуються у формування його активів.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики (табл. 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 1

Класифікація капіталу підприємства

Характеристика  капіталу підприємства	Обґрунтування характеристики капіталу підприємства
1. Капітал підприємства  є основним фактором виробництва	В економічній теорії виділяють  три основних фактори виробництва, які забезпечують господарську діяльність підприємств: ·        капітал; ·        земля та інші природні ресурси; ·        трудові ресурси. У системі даних факторів виробництва капіталу відводиться  пріоритетна роль, оскільки він об’єднує всі фактори в єдиний виробничий комплекс
2. Капітал характеризує  фінансові ресурси підприємства, які забезпечують дохід	У даній своїй якості капітал  може виступати ізольовано від виробничого  фактора – у формі позикового капіталу, який забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій (інвестиційній) сфері його діяльності
3. Капітал є головним  джерелом формування добробуту  його власників	Капітал забезпечує необхідний рівень добробуту його власників  як у поточному, так і в перспективному періодах. Частина капіталу, яка  спрямована на задоволення поточних чи перспективних потреб його власників, перестає виконувати функцію капіталу. Капітал, який накопичується, повинен  задовольнити потреби його власників  у перспективному періоді, тобто  формує рівень майбутнього їх добробуту
4. Капітал підприємства  є головним виміром його ринкової вартості	У даній якості, перш за все, виступає власний капітал підприємства, який визначає обсяг його чистих активів. Разом з тим, обсяг власного ка піталу, який використовує підприємство, одно час но характеризує і потенціал залучення ним позикових фінансових засобів, які забезпечують отримання додаткового прибутку. У сукупності з іншими, менш значимими факторами, форму єть ся база оцінки ринкової вартості підприємства
5. Динаміка капіталу підприємства  є важливим барометром рівня  ефективності його господарської  діяльності	Здатність власного капіталу до зростання високими темпами характеризує високий рівень формування і ефективний розподіл прибутку підприємства, його спроможність підтримувати фінансову  рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. І навпаки, зниження обсягу власного капіталу є, як правило, наслідком  неефективної, збиткової діяльності підприємства

 

Велику роль відіграє капітал в  економічному розвитку підприємства і  в забезпеченні інтересів держави, власників і персоналу виступає головним об’єктом фінансового управління підприємством.

На діючому підприємстві власний  капітал має певні основні  форми             (рис. 1).

 

 
Рис. 1. Форми функціонування власного капіталу підприємства 

1. Статутний фонд характеризує  початкову суму власного капіталу  підприємства, інвестовану у формування  його активів для початку здійснення  господарської діяльності. Його розмір визначається статутом підприємства. Для підприємств окремих сфер діяльності й організаційно-правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного фонду регулюється законодавством.

2. Резервний фонд (резервний капітал)  є зарезервованою частиною власного  капіталу підприємства, призначеного  для внутрішнього страхування  його господарської діяльності. Розмір даної резервної частини  власного капіталу визначається  установчими документами. Формування  резервного фонду здійснюється  за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір відрахувань  прибутку в резервний фонд  регулюється законодавством).

3. Спеціальні (цільові) фінансові  фонди, до яких належать цілеспрямовано  сформовані фонди власних фінансових  засобів з метою їх наступних  цільових витрат. У складі цих  фінансових фондів виділяють  звичайно амортизаційний фонд, ремонтний  фонд, фонд охорони праці, фонд  спеціальних програм, фонд розвитку  виробництва тощо.

Порядок формування й використання засобів цих фондів регулюється  статутом й іншими установчими та внутрішніми документами підприємства.

4. Нерозподілений прибуток характеризує  частину прибутку підприємства, що був отриманий у попередньому  періоді та не використаний  на споживання власниками (акціонерами,  пайовиками) й персоналом. Ця частина  прибутку призначена для реінвестування  на розвиток виробництва. 

5. Інші форми власного капіталу, до яких належать розрахунки  за майно при передачі його  в оренду, розрахунки з учасниками  стосовно виплати їм прибутків  у формі відсотків або дивідендів  і деякі інші, відображені в  першому розділі пасиву балансу.

Сутність власного капіталу проявляється через його функції. Основні з них такі:

• Функція заснування та введення в дію підприємства. Власний капітал у частині статутного капіталу (СК) є фінансовою основою для введення в дію нового суб’єкта господарювання.
• Сутність відповідальності та гарантії. СК є свого роду матеріальним забезпеченням для кредиторів корпорації. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають чисті активи в активній стороні балансу. Чим більший власний капітал, тим вищою є його кредитоспроможність.
• Захисна функція. Чим більшим є власний капітал тим краще захищеною є корпорація від впливу загрозливих для її існування факторів, оскільки саме за рахунок власного капіталу можуть покриватися збитки підприємства.
• Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Крім вкладів у вигляді матеріальних цінностей, у власний капітал вносяться грошові кошти, які можуть використовуватись на фінансування операційної та інвестиційної діяльності корпорації, а також для погашення заборгованості по позиках. Це, у свою чергу, підвищує ліквідність корпорації та потенціал довгострокового фінансування.
• База для нарахування дивідендів і розподілу майна. Одержаний протягом року прибуток розподіляється та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів або тезаврується (спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу). У разі ліквідації чи реорганізації корпорації відбувається розподіл майна відповідно до частки акціонера.

Тезаврація прибутку - це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Тезаврація позначається також як відкрите самофінансування. Тезаврований прибуток відображається в балансі таким чином: У пасиві за статтями: нерозподілений прибуток, резервний капітал, статутний капітал (при тезаврації прибутку, як правило, підвищується курс корпоративних прав) В активі він може бути спрямований на фінансування будь-яких майнових об’єктів: оборотних і необоротних, короткострокових і довгострокових.

 

Коефіцієнт  самофінансування = П_тезавр / ПЧ.

 

• Функція управління та контролю. Згідно з законодавством власники корпорації можуть брати участь в його управлінні. Фактичний контроль над підприємством здійснює власник корпоративних прав.
• Рекламна (репрезентативна) функція. Солідний статутний капітал створює підґрунтя для довіри до нього не тільки з боку інвесторів, а й з боку постачальників факторів виробництва і споживачів готової продукції.

Абсолютна та відносна величини власного капіталу залежать від фінансових можливостей корпорації та обраної  політики щодо структури капіталу.

 

1.2 ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ  ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ ТА  НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ  ДОКУМЕНТІВ

Поняття “капітал” асоціюється  з поняттям “власність”. При створенні  підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства визначається за такою формулою: Власний капітал (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, власний капітал = Активи. Структура власного капіталу підприємства залежить від форми власності та його виду. Наприклад, для акціонерних товариств чи товариств з обмеженою відповідальністю, заснованих на колективній формі власності, створення і поповнення визначеного розміру статутного капіталу є необхідною умовою їх реєстрації в органах державної влади та легітимності проведення діяльності. Підприємство, засноване на приватній власності створює статутний капітал лише за рішенням власника, виходячи з необхідності забезпечення статутної діяльності. Капітал підприємств формується і використовується суб’єктами господарювання в будь-якій економічній системі відповідно до стратегічних і тактичних установ. У своїй роботі “Фінансовий облік” Г. В. Нашкерська зазначає, що власний капітал підприємства формується за допомогою: вкладенням (інвестиціями) власників; даруванням майна або коштів фізичними та юридичними особами; дооцінкою активів підприємства за умови зростання їх ринкової вартості; реінвестуванням нерозподіленого прибуток . Тоді, як у роботі “Теорія бухгалтерського обліку” Ф. Ф. Бутинець, Олійник О.В. та інші зазначають, що власний капітал формується двома шляхами: 
внесенням власниками підприємства грошових коштів та інших активів; 
накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві [27, с.105]. 
Аналіз світової та вітчизняної економічної літератури свідчить про різноманітність підходів до з’ясування формування капітал капіталу. Разом з 
тим майже всі автори одностайні у тому, що формування капіталу – це 
самозростаюча вартість, яка здатна у своєму русі приносити дохід. 
       На діючому підприємстві власний капітал згідно П(с)БО 2 “Баланс” представлений наступними основними формами: статутний капітал, пайовий, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.Крім основних складових елементів власного капіталу П(С)БО 2 визначає також коригуючи показники, які відображають рух власного капіталу у процесі його формування і управління. До коригуючих показників власного капіталу відносяться неоплачений та вилучений капітал. [4]

1.Статутний капітал. Характеризує первісну суму власного капіталу підприємства, інвестовану у формування його активів для початку здійснення господарської діяльності. Його розмір визначається установчими документами і статутом підприємства. Для підприємства окремих сфер діяльності й організаційно - правових форм (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю) мінімальний розмір статутного капіталу регулюється законодавством.

2.Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності. 
3.Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. 
4.Інший додатковий капітал відображає суму до оцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу. 
5.Резервний капітал. Являє собою зарезервовану частину власного капіталу підприємства, призначену для внутрішнього страхування його господарської діяльності. Розмір цієї резервної частини власного капіталу визначається установчими документами. Формування резервного капіталу здійснюється за рахунок прибутку підприємства (мінімальний розмір 
відрахувань прибутку в резервний фонд регулюється законодавством). 
6.Нерозподілений прибуток. Характеризує частина прибутку підприємства, отриману в попередньому періоді і не використану на споживання власниками (акціонерами, пайовиками) і персоналом. Ця частина прибутку призначена для капіталізації, тобто для реінвестування на розвиток виробництва. По своєму економічному змісті вона є однієї з форм резерву власних фінансових засобів підприємства, що забезпечують його виробничий розвиток у майбутньому періоді.

В інших джерелах складові капіталу поділяють на: статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток і фонди  спеціального призначення, субсидії, надходження  та інші резерви

Статутний капітал. Статутний капітал  є одним з найважливіших показників, що дозволяють одержати уявлення про  розміри і фінансовий стан економічних  суб'єктів. Це один з найбільш стійких елементів власного капіталу організації, оскільки зміна його величини допускається в строго визначеному порядку, установленому законодавчо. Формування статутного капіталу зв'язано з цілями створення організації і її організаційно-правовою формою. Порядок формування статутного капіталу організацій різних організаційно-правових форм досить жорстко в даний час регулюють закони України.

Пайовий фонд - сукупність пайових  внесків членів виробничого кооперативу  для спільного ведення підприємницької  діяльності, а також придбаного і створеного в процесі діяльності.[20]

Додатковий і резервний капітал. У процесі господарської діяльності в підприємства може з'явитися нове майно чи зрости облікова вартість уже наявного, тобто збільшуються розміри активів. Для обліку джерел такого майна чи приросту його вартості в бухгалтерському обліку введене поняття додаткового капіталу. Як об'єкт обліку він виник відповідно до змін правил оцінки статей бухгалтерської звітності організацій для відображення інфляційних прцесів. Доходи організації, що відносяться на додатковий капітал, збільшують власний капітал організації, однак не впливають на фінансовий результат діяльності організації в звітному періоді. Наприклад, організація може безоплатно одержати у власність дороге виробниче приміщення, у результаті її майно і капітал будуть мати істотний приріст, однак фінансовим результатом діяльності організації в звітному періоді може стати збиток. Наявність доходів, що включаються не у фінансовий результат діяльності, приймається в розрахунок у податковому обліку: при обчисленні оподатковуваного прибутку, доходи що відносяться на додатковий капітал, приєднуються до прибутку, який підлягає оподатковуванню.

Засоби резервного фонду призначені для покриття балансового збитку за звітний рік, для погашення облігацій і викупу акцій акціонерного товариства при відсутності інших засобів. Резервний фонд створюється підприємствами також і на випадок припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Ні на які інші мети використовувати “резервні” гроші не можна. 
        Нерозподілений прибуток і фонди спеціального призначення. Фінансовим результатом підприємства, що здійснює підприємницьку діяльність, є прибуток чи збиток. Прибуток виступає джерелом, який може бути використаний, після обов'язкових платежів у бюджет, на цілі, обумовлені статутними документами чи відповідними рішеннями керівництва організації і засновників (акціонерів). При одержанні збитку виникає необхідність вишукування джерел його покриття.  Нерозподілений прибуток звітного року використовується на виплату дивідендів засновникам і на відрахування в резервний фонд . У відповідності зі своєю обліковою політикою організація може прийняти рішення про використання прибутку, що залишилася в розпорядженні підприємства, на фінансування своїх планових заходів. Ці заходи можуть носити виробничий характер у випадку направлення коштів на розвиток і розширення виробництва, модернізацію використовуваного устаткування, і невиробничий характер у випадку використання коштів на заходи соціального характеру і матеріальну підтримку працівників організації та на інші цілі, не пов'язані з виробництвом продукції, або довгостроковими фінансовими вкладеннями організації.

Основними нормативними документами  при формуванні капіталу виступають Господарський кодекс України. Господарським кодексом України передбачено особливості формування власного капіталу на підприємстві різних форм власності, тобто унітарні (державні підприємства, комунальні, підприємства, засновані на приватній власності засновника та підприємства, засновані на приватній власності об’єднання громадян, релігійної) та корпоративні (кооперативи, господарські товариства, ін.). 
Власний капітал регулюється П(С)БО 2 “Баланс” відповідно до якого власний капітал є частиною в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов’язань, Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал”, який висвітлює питання обміну власного капіталу, нарахування дивідендів, питання емісії і іншими елементами власного капіталу, і П(С)БО 6 “Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах” та інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерского обліку дозволяють сподіватися на транспарентність цього звіту.[4], [6]

 

1.3 ПІДХОДИ ДО  АНАЛІЗУ КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Для підвищення ефективності управління підприємством необхідно  проводити аналіз його активів, джерел їхутворення навсіх етапах від створення  підприємства довизначення результатів  діяльності. В сучасній науковій літературі окремо невиділяють окремий напрям аналізу, який би стосувався безпосередньо власного капіталу. Зазвичай, показники складових власного капіталу використовують при аналізі фінансового стану, а також при аналізі прибутку тарентабельності підприємства. Попри те, аналіз власного капіталу підприємства являє собою складне, комплексне завдання, під час розв‘язання якого слід враховувати нелише загальний фінансовий стан та його діяльність, а й аналізування порядку формування власного капіталу, структури власного капіталу, напрямів та ефективності його використання. Тому, для більш реальної оцінки стану власного капіталу підприємства, при його аналізуванні варто враховувати основні чинники. На порядок та розмір формування власного капіталу підприємства суттєво впливає зовнішнє середовище, в якому воно функціонує, зокрема, стан в якому перебуває економіка країни. Здійснюючи аналіз формування складових власного капіталу необхідно враховувати стратегію підприємства наринку (для досягнення швидких таамбітних цілей необхідне ґрунтовне забезпечення складових власного капіталу). Також необхідно враховувати форму власності підприємства; вид економічної діяльності; організаційно-правову форму функціонування; сегмент ринку, дефункціонує підприємство. При здійсненні аналізу слід користуватися нормами чинного законодавства, щорегулюють порядок формування тавикористання статутного капіталу, резервного капіталу таінших резервів, їхні мінімально встановлені розміри тощо.

Пристворенні підприємства слід враховувати функціональне призначення власного капіталу. Тобто, враховувати, який необхідний розмір початкового (стартового) капіталу длязапочаткування діяльності, та для її розширення. Під час аналізу власного капіталу також важливо визначити вартість окремих його складових елементів, а потім порівняти із вартістю власного та залученого капіталу. Таке порівняння дозволяє визначити фінансову стійкість підприємства. При створенні підприємства доцільно розрахунки розміру складових власного капіталу проводити наоснові складеного бізнес-плану діяльності товариства. [12, 770c.]

При здійсненні аналізу власного капіталу підприємства виходячи з його цілей, слід використовувати методи всіх видів фінансового аналізу. Зокрема, вивчення власного капіталу слід починати з аналізу складових його елементів, порівнюючи їх із загальним розміром власного капіталу за їх питомою вагою. Кількісний аналіз структури власного капіталу підприємства слід здійснювати у динаміці, щоб відстежувати зміну в його структурі заперіод, що аналізується, та визначити тенденції їх розвитку. Також важливо порівнювати структуру власного капіталу підприємства із аналогічними показниками інших підприємства галузі та аналогічного виду економічної діяльності. Врахування ознак класифікацій власного капіталу, допоможе якісніше та різносторонньо здійснити аналіз власного капіталу. Основним результативним показником використання власного капіталу є його рентабельність. Хоча, на сучасному етапі, цей показник не в повній мірі відображає ефективність його використання. Проведення аналізу за одним або кількома факторами не завжди є досить об‘єктивним. Здійснення ефективності власного капіталу потребує використання багатофакторних показників, розроблення яких має стати предметом подальших наукових досліджень.

 

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО  СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

 

2.1 ЗАГАЛЬНИЙ АНАЛІЗ  ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

Аналіз фінансового стану  має дві основні цілі:

• оцінити минулу фінансово-господарську діяльність підприємства;
• підготувати інформацію, яка необхідна для прогнозування.

Цілі аналізу будуть досягнуті в результаті рішення взаємозалежного набору аналітичних задач:

• визначення фінансового стану підприємства на момент проведення аналізу;
• виявлення тенденцій і закономірностей розвитку підприємства;
• визначення "вузьких" місць, які негативно впливають на фінансовий стан підприємства;
• виявлення резервів, які підприємство може використовувати для поліпшення фінансового стану.

Результати фінансового  аналізу використовуються:

• адміністрацією для прийняття управлінських рішень;
• зовнішніми користувачами (банками - для визначення кредитоспроможності підприємства, потенційними інвесторами - для визначення доцільності інвестицій, професійними учасниками фондового ринку - для визначення ціни акцій і тощо).

Фінансовий менеджер повинен  досконало володіти методами фінансового  аналізу, оскільки він відповідає перед  керівництвом підприємства за:

• рекомендації з прийняття рішень;
• фінансовий аналіз контрагентів по ділових операціях;
• "фінансовий імідж" підприємства.

Для аналізу фінансового  стану використовується система  взаємозалежних показників, які базуються  на даних бухгалтерської й статистичної звітності підприємства. Такий аналіз іноді називають зовнішнім, оскільки він орієнтується тільки на публічну звітність підприємства. Вірогідність вихідних даних визначає цінність показників, за якими ведеться розрахунок.[3]

Основний зміст зовнішнього аналізу складається з:

• аналізу абсолютних показників прибутку;
• аналізу відносних показників прибутку;
• аналізу фінансової стійкості і ліквідності балансу;
• аналізу ефективності використання притягнутого капіталу.

Фінансовий менеджер повинен  вибрати систему показників, які допоможуть йому з достатнім ступенем точності оцінити поточні й стратегічні можливості фірми.

Основні методи аналізу звітності:

• читання звітності;
• горизонтальний аналіз;
• вертикальний аналіз;
• трендовий аналіз;
• розрахунок фінансових коефіцієнтів.

Читання звітності  як один із методів аналізу - це вивчення абсолютних показників, представлених у звітності. За допомогою цього методу аналізу звітності визначають майновий стан підприємства, його короткострокові і довгострокові інвестиції, вкладення у фізичні активи, джерела формування власного капіталу і позикових коштів, оцінюють зв'язки підприємства з постачальниками і покупцями, фінансово-кредитними організаціями, оцінюють доход від основної діяльності й прибуток поточного року.