Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Іванівське» Миколаї

 

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

МИКОЛАЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Економічний аналіз»

на тему: «Аналіз дебіторсько-кредиторської заборгованості в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Іванівське» Миколаївського району»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка групи Б 3/1

Мищишина А.М.

 «__»_________2014

Науковий керівник:

«__»_________2014

 

 

 

 

 

Миколаїв – 2014

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ………….5

1.1. Законодавчо-нормативні аспекти аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості.……………………………………………………………………...5

1.2. Теоретичні аспекти аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості...7

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ГОСПОДАРСТВА  ТОВ «ІВАНІВСЬКЕ» ……………………………..............18

2.1. Загальна характеристика діяльності підприємства……………………….18

2.2. Аналіз фінансово-господарської  діяльності підприємства ……….….….20

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТОВ «ІВАНІВСЬКЕ» ...…………………………………………………………..27

3.1. Аналіз фінансового стану ТОВ «Іванівське»……………………………....27

3.2.Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства…....43

3.3.Основні шляхи покращення стану розрахунків дебіторсько-кредиторської заборгованості ……………………………………………….……………………48

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….………51

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….……..53

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………56

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

У ринкових умовах господарювання наявність на підприємстві значних розмірів дебіторської чи кредиторської заборгованості по-різному впливає на стан підприємства. Надмірна дебіторська заборгованість знижує ліквідність його активів, негативно впливає на його платоспроможність, а також відволікає зайві грошові кошти. Так за товари, роботи, послуги, які надані покупцю з відстрочкою платежу, підприємство-продавець після закінчення звітного періоду має сплатити державні податки, заробітну плату працівникам, розрахуватись за орендну плату, матеріали тощо.

Якщо оплата за надані товари вчасно не надійшла, то підприємство вимушене перетворювати власні високоліквідні активи у грошові кошти з метою здійснення розрахунків щодо зобов'язань та запобігання банкрутства.

Своєю чергою перевищення норм кредиторської заборгованості має прямий вплив на стан підприємства, оскільки свідчить про його неплатоспроможність. Тому належна організація обліку дебіторської та кредиторської заборгованості сприяє ефективному управлінню її розмірами і термінами на підприємстві та посиленню контролю за своєчасним здійсненням розрахунків.

Метою даної роботи є вивчення питання сутності дебіторської та кредиторської заборгованості, їхнього місця серед кругообігу капіталу підприємства, а також між оборотних активів та поточних зобов'язань. В роботі буде детально розглянуті основні характеристики відповідних категорій - дебіторської та кредиторської заборгованості.

Наявність нормальної дебіторської і кредиторської заборгованостей у підприємства говорить про бажання підприємства розширити виробництво, наростити його темпи, притягнути додаткові ресурси.

Тема, затронута в роботі є дуже актуальною, тому що необхідно не тільки акуратно визначати розмір дебіторської та кредиторської заборгованості, але й обґрунтовано робити прогнози щодо розміру цих показників у майбутньому, що дозволить більш раціонально використовувати фінансові ресурси підприємств і національної економіки у цілому.

Для досягнення поставленої мети в роботі поставлені для вирішення наступні завдання:

• проаналізувати та відобразити у курсовій роботі первинні і зведені документи, облікові регістри, звітні документи, які використовують на підприємстві.
• навчитися на підставі фактичної облікової інформації підприємства формувати відповідні висновки.
• запропонувати напрями удосконалення аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості

Предметом дослідження виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості,  а об'єктом – господарська  діяльність ТОВ «Іванівське».

Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, викладених на 56 сторінках, 23 таблиць, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ЗАКОНОДАВЧО-НОРМАТИВНІ І ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ ДЕБІТОРСЬКО-КРЕДИТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ

 

1.1. Законодавчо-нормативні аспекти  аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості

 

Основними законодавчо-нормативними документами з обліку дебіторсько- кредиторської заборгованості підприємства є:

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 [1]. Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку активів та зобов'язань підприємства, у тому числі дебіторської та кредиторської заборгованості та складання фінансової звітності.

План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій. Цей документ визначає систему кодування рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організації.

Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій [2]. Ця інструкція встановлює призначення та порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність та рух активів, капіталу, зобов'язань і фактів фінансово-господарської діяльності підприємств, організації та інших юридичних осіб незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також відокремлених на окремий баланс філіалів, відділень та інших підрозділів юридичних осіб, окрім банків та бюджетних установ.

П(С) БО 10 «Дебіторська заборгованість» [3]. Цей нормативний акт визначає методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та розкриття її у фінансовій звітності підприємства.

Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон [4]. Ця інструкція регламентує повний порядок обліку службових відряджень, оформлення необхідних документів, дозволів наказів та граничні суми добових норм витрат, що застосовують підприємства та організації при відряджені своїх працівників.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 [5]. Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами.

Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків №69 [6], що визначає організаційно-підготовчий етап інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованості серед інших включає процедури з перевірки повноти та своєчасності рознесення розрахунково-платіжних документів. Тільки після цього встановлюють перелік всіх контрагентів, по яких є заборгованість. На технологічно-документальному етапі проводиться зіставлення розрахунків з контрагентами.

 Згідно з п. 11.11 інструкції на рахунках обліку розрахунків з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядчиками, іншими дебіторами і кредиторами повинні залишатися виключно погоджені суми. При цьому в Інструкції № 69 по суті вказаний лише порядок здійснення інвентаризації дебіторської заборгованості, оскільки п. 11.11 цього документу передбачено передачу лише підприємствами-кредиторами виписки про заборгованість дебіторам. У свою чергу, підприємства-дебітори зобов'язані протягом десяти днів з дня отримання виписки підтвердити заборгованість або заявити свої заперечення. Отже, виникає ситуація, коли порівняння й підтвердження реальності кредиторської заборгованості залежать лише від підприємств-кредиторів. На нашу думку, в Інструкції №69 варто або передбачити можливість оформлення й передачі виписки про заборгованість як дебіторами, так і кредиторами, або закріпити можливість документального запиту виписки про кредиторську заборгованість у підприємств-дебіторів та обов'язкову відповідь на нього.

П(С) БО 11 «Зобов'язання» [7]. Цей нормативний акт визначає методологічні основи формування у бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання підприємства та розкриття її у фінансовій звітності підприємства.

Точніше момент виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги описується у П(С)БО 15 «Дохід» [8]. У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та (або) їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, послуги, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

 

1.2. Теоретичні аспекти аналізу дебіторсько-кредиторської заборгованості

 

Виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості пов'язані з розрахунками організації, що вона здійснює і з юридичними, і з обмеженими фізичними особами.

Згідно з П(С)БО 10, дебіторська заборгованість ‒ це сума заборгованості дебіторів підприємства на певну дату. Дебітори - юридичні та фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів [9]. У більшості випадків можна визначити два головних види дебіторської заборгованості: товарну і нетоварну (неопераційну). Операції називають товарними, якщо йдеться про оплату продукції (яка має натурально-речову форму), робіт і послуг. Тобто товарна дебіторська заборгованість виникає внаслідок звичайної операційної діяльності підприємства, яке може передбачити продаж товарів, виконання робіт чи (та) надання послуг. Розрахунки з покупцями та замовниками відносяться до товарних відповідно до визначення.

Покупці - це фізичні або юридичні особи, які купують товари (роботи, послуги). Замовники - це учасники договору, на підставі замовлення яких виготовляється конкретна продукція, надаються послуги, виконуються роботи іншим учасником договору.

Довгострокова дебіторська заборгованість це сума, не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу.

Дебіторська заборгованість поділяється на:

- безнадійну 

- сумнівну 

- дійсну.

Залежно від виникнення дебіторська заборгованість поділяється на:

- дебіторську заборгованість за  роботи, товари, послуги;

- векселі отримані;

- дебіторську заборгованість за  розрахунками;

- іншу поточну дебіторську заборгованість.

Відповідно дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову і поточну в свою дебіторська заборгованість у бухгалтерському обліку класифікується в залежності від: термінів її погашення, ймовірності її погашення, оцінки відображення її в балансі.

Довгострокова дебіторська заборгованість - сума дебіторської заборгованості, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому слід розуміти, що при віднесенні заборгованості до поточної або довгострокової до уваги береться не загальний очікуваний строк оплати згідно з договором, а очікуваний строк до погашення, який залишився з дати балансу.[10]

До довгострокової дебіторської заборгованості відносять:

- заборгованість орендаря за  фінансовою орендою, яка відображається  в балансі орендодавця;

- надання позик іншим підприємствам;

- надання позик фізичним особам;

- заборгованість, що виникає при  надзвичайних подіях - пожежі, повені, крадіжці тощо.

Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, відображається в балансі за її теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення.

Рахунок 18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші  
необоротні    активи"    призначено    для   обліку   дебіторської  
заборгованості  фізичних  та юридичних осіб, яка не виникає в ході  
нормального  операційного  циклу та буде погашена після дванадцяти  
місяців  з дати балансу, для обліку активів, використання яких, як  
очікується,  неможливо протягом дванадцяти місяців з дати балансу,  
а  також  для  обліку  інших  необоротних  активів, які не знайшли  
безпосереднього  відображення на інших рахунках обліку необоротних  
активів.

Рахунок  18 "Довгострокова дебіторська заборгованість та інші  
необоротні активи" має такі субрахунки:

181   "Заборгованість  за  майно,  що  передано  у  фінансову  
оренду";

182 "Довгострокові векселі  одержані";

183 "Інша дебіторська  заборгованість";

184 "Інші необоротні  активи".

За    дебетом    рахунку    18   "Довгострокова   дебіторська  
заборгованість   та   інші   необоротні   активи"   відображається  
виникнення (збільшення) довгострокової дебіторської заборгованості  
та  одержання  інших  необоротних активів, за кредитом - погашення  
(списання)  довгострокової  дебіторської заборгованості та вибуття  
інших необоротних активів.

На  субрахунку  181  "Заборгованість  за майно, що передано у  
фінансову  оренду"  відображаються  чисті інвестиції орендодавця у  
фінансову  оренду,  визначені  згідно  з  Положенням  (стандартом)  
бухгалтерського обліку 14 "Оренда"

На  субрахунку  182 "Довгострокові векселі одержані" ведеться  
облік   векселів,   одержаних   на   забезпечення   довгострокової  
дебіторської заборгованості.

 Субрахунок  183 "Інша  дебіторська заборгованість" призначений  
для  обліку  довгострокової  дебіторської  заборгованості,  яка не  
відображається  на  інших  субрахунках  рахунку  18 "Довгострокова  
дебіторська  заборгованість  та  інші  необоротні активи", зокрема  
розрахунків  з  працівниками  за виданими довгостроковими позиками  
тощо, інші види розрахунків.

На  субрахунку  184  "Інші  необоротні активи" ведеться облік  
активів,  використання  яких,  як  очікується,  неможливо протягом  
дванадцяти  місяців  з  дати  балансу,  зокрема грошових коштів, а  
також  інших активів, які безпосередньо не можуть бути відображені  
на інших рахунках обліку необоротних активів.

Аналітичний  облік довгострокової дебіторської заборгованості  
та  інших  необоротних  активів  ведеться  за кожним дебітором, за  
видами  заборгованості,  термінами  її  виникнення й погашення, за  
видами інших необоротних активів.

Поточна дебіторська заборгованість – сума дебіторської заборгованості, яка виникає під час нормального операційного циклу або буде погашена протягом дванадцяти місяців з дати балансу.[11]

У балансі поточна дебіторська заборгованість поділяється на заборгованість покупців і замовників та іншу поточну дебіторську заборгованість.

Дебіторська заборгованість як складова елементу фінансової звітності активу має визнаватися і відображатися у звітності в сумі, яка визначається з урахуванням оцінки дебіторської заборгованості в поточному обліку.

Порядок оцінки дебіторської заборгованості наведено на рис. 1.

Рис 1. Оцінка дебіторської заборгованості

Для обліку поточної дебіторської заборгованості Планом рахунків передбачені рахунки: 34 «Короткострокові векселі одержані»; 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками»; 37 «Розрахунки з різними дебіторами».

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (окрім заборгованості, призначеної для продажу) включається до підсумку балансу за чистою реалізаційною вартістю.

Поточна дебіторська заборгованість класифікується за трьома напрямками:

1. Дебіторська заборгованість, за  якою існує впевненість у погашенні  її боржником;

2. Дебіторська заборгованість, за  якою існує невпевненість у  погашенні її боржником;

3. Дебіторська заборгованість, за  якою немає впевненості у погашенні її боржником або закінчився строк позовної давності.

Поточна дебіторська заборгованість буває товарна і нетоварна (неопераційна).

Поточна дебіторська заборгованість, що не пов’язана з реалізацією продукції, товарів, робот, послуг (дебіторська заборгованість по розрахунках та інша дебіторська заборгованість) і визнана безнадійною, списується з балансу з відображенням витрат в складі інших операційних витрат. По такій заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.

Безнадійна дебіторська заборгованість також відноситься до поточної дебіторської заборгованості, це заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності [12].

Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і оцінюється за первісною вартістю.

Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів (Пункт 7 із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінфіну №363 від 23.05.2003).

Визнання поточної дебіторської заборгованості за реалізовані товари, роботи, послуги пов'язано з дотримання критеріїв визнання доходу, а саме: покупцеві передані всі вигоди, ризики пов'язані з правом власності на різні активи; підприємство не здійснює подальший контроль за переданими активами; сума доходу може бути достовірно визначена; є впевненість, що в майбутньому внаслідок здійснених операцій підприємство отримає економічні вигоди, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Фактори, що визначають обсяг дебіторської заборгованості підприємства:

Розмір дебіторської заборгованості визначається багатьма факторами, які поділяються на зовнішні та внутрішні (рис. 1.2. і 1.3).

 

Рис. 1.2. Склад зовнішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Зовнішні фактори практично не залежать від діяльності підприємств і обмежити їх вплив досить складно. Внутрішні – залежать від того, наскільки фінансовий менеджер володіє навичками управління дебіторською заборгованістю.

Рис. 1.3. Склад внутрішніх факторів, що визначають розмір дебіторської заборгованості

Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Наявність дебіторської заборгованості, а тим більше її зростання ведуть до виникнення потреби в додаткових джерелах засобів, погіршують фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною [13].

Внаслідок господарських відносин між сторонами виникають певні права і зобов'язання. З однієї сторони: в складі господарських засобів виникає актив (тому що існує ймовірність отримання майбутніх вигод) у вигляді дебіторської заборгованості, а з іншої - зобов'язання погасити всю заборгованість перед кредитором. Стандарт бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання» визначає порядок формування та відображення у звітності інформації про зобов'язання. Зобов'язання визначаються, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Відповідно до Стандарту бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», зобов'язання оцінюються за теперішньою вартістю ‒ довгострокові зобов'язання та сумою погашення - поточні зобов'язання [14].

З метою складання фінансової звітності дебіторську заборгованість класифікують за такими ознаками: зв'язком із нормальним операційним циклом (нормальний операційний цикл ‒ проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг); терміном погашення; об'єктами, щодо яких виникли зобов'язання дебіторів; своєчасністю сплати боржником дебіторської заборгованості.

За першими двома ознаками виділяють довгострокову та поточну дебіторську заборгованість. У підприємств, які займаються операційною діяльністю зазвичай заборгованість за реалізовану продукцію, роботи й послуги становить найбільшу частину всієї поточної дебіторської заборгованості. Виникнення іншої поточної дебіторської заборгованості пов'язане з діяльністю підприємства, яке забезпечує, або є наслідком операційної діяльності.

У П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» зазначено, що дебіторська заборгованість може відноситися до складу активу, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума. Поточна дебіторська заборгованість визначається активом одночасно з визначенням доходу від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг, та оцінюється за первісною вартістю.

Точніше момент виникнення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги описується у П(С)БО 15 «Дохід». У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, послуги з утворенням від цього різниці між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та (або) їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, послуги, така різниця визначається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

Поточна дебіторська заборгованість, яка є фінансовим активом (крім придбаної заборгованості та заборгованості, призначеної для продажу), включається до балансу за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату балансу обчислюється величина резерву сумнівних боргів. Створюючи резерв сумнівних боргів, бухгалтер дотримується принципу обачності, згідно з яким потрібно запобігати завищенню оцінки активів і доходів підприємства [15]. Величину сумнівних боргів визначають, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, послуг на умовах подальшої оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

За умов, що існують в Україні, дебіторська заборгованість належить до найменш ліквідної частини активів. Значна її частина може бути віднесена до безнадійної заборгованості, оскільки під час взаєморозрахунків у більшості випадків неможливо добитися повного і якісного виконання зобов'язань з боку контрагентів. Дебіторська заборгованість має значну питому вагу в складі поточних активів і впливає на фінансовий стан підприємства. Наявність дебіторської заборгованості, а тим більше її зростання ведуть до виникнення потреби в додаткових джерелах засобів, погіршують фінансовий стан підприємства. Значення аналізу дебіторської заборгованості особливо зростає в період інфляції, коли іммобілізація власних оборотних активів стає дуже невигідною.

Кредиторська заборгованість - тимчасово залучені суб'єктом у власне користування грошові кошти, які підлягають поверненню юридичній або фізичній особі. Розрізняють нормальну (законну) і прострочену К.з. Нормальна виникає у межах діючих термінів її сплати. Заборгованість, не погашена з настанням термінів сплати, є простроченою. В регульованих ринкових системах з розвинутим господарським законодавством кредитор у разі невиконання позичальником у передбачені терміни своїх кредитних зобов'язань може подати на нього позові в судовому порядку вимагати не лише повернення боргу, а й повного відшкодування збитків.

До складу майна підприємства, як майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи його борги. В іншій правовій нормі - при перерахуванні об'єктів цивільних прав борги, чи кредиторська заборгованість, не названі в числі інших видів майна, до яких віднесені речі, включаючи гроші і цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права. Це явна непогодженість у законодавстві. Якщо в числі об'єктів цивільних прав названі майнові права, то варто було б вказати і кореспондуючі їм майнові обов'язки, чи, більш конкретно, кредиторську заборгованість.

Економічна сутність кредиторської заборгованості полягає в тому, що це не тільки частина майна організації, як правило кошти, але і товарно-матеріальні цінності, наприклад у зобов'язаннях по товарному кредиті. Як правова категорія кредиторська заборгованість - особлива частина майна організації, що є предметом обов'язкових правовідносин між організацією і її кредиторами. Організація володіє і користається кредиторською заборгованістю, але вона зобов'язана повернути чи виплатити дану частину майна кредиторам, що мають права вимоги на неї. Дана частина майна суть борги організації, чуже майно, чужі кошти, що знаходяться у володінні організації-боржника. Таким чином, кредиторська заборгованість має двоїсту юридичну природу: як частина майна вона належить организации на праві володіння, чи навіть праві власності щодо отриманих позичково грошей чи речей, визначених родовими ознаками; як об'єкт зобов'язальних правовідносин - це борги організації перед кредиторами, тобто обличчями, управомоченными на витребування чи стягнення від організації зазначеної частини майна [16].

З урахуванням відзначених ознак кредиторську заборгованість можна було б визначити як частина майна організації, що є предметом виниклих з різних правових основ боргових зобов'язань організації-дебітора (боржника) перед уповноваженими обличчями кредиторами, що підлягає бухгалтерському обліку і відображенню в балансі як борги організації - балансоутримувача.

Висновок: Отже, облік розрахунків з дебіторами регламентується П(С)БО «Дебіторська заборгованість». Відповідно до П(С)БО 10 дебіторська заборгованість поділяється на довгострокову та поточну. П(С)БО 10 визначає методи оцінки дебіторської заборгованості при зарахуванні її на баланс, на дату складання звітності та при списанні з балансу як безнадійної. Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення й погашення. Регістром аналітичного обліку розрахунків з дебіторами є реєстр дебіторів, а синтетичного – журнал-ордер 3. Сальдо по цьому рахунку відображається у розділі II активу балансу.