Аналіз державних програм економічного і соціального розвитку України

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний  університет

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

з  курсу “Національна економіка”

на тему: Аналіз державних програм економічного і соціального розвитку України

Виконала                                                       

Перевірила                                                   кандидат економічних наук

                                                                      Школа Вікторія Юріївна

Суми 2011 р.

Зміст

Вступ

Розв'язання життєво  важливих проблем розвитку суспільства, регіонів, галузей економіки, інституціональних одиниць та обґрунтування способів реалізації визначених стратегічних і тактичних цілей здійснюється за допомогою макроекономічних планів та програм. Планування на національному рівні  широко використовується в економічно розвинутих країнах з метою соціально-економічної стабілізації, формування макропропорцій та забезпечення динамічності розвитку економіки. В Україні макроекономічне планування здійснюється у формі розробки та реалізації Державної програми економічного і соціального розвитку України. Узагальнення існуючих законопроектів, світового й вітчизняного досвіду, а також економічної літератури з цих питань уможливлює формулювання суті Державної програми економічного і соціального розвитку України, що являе собою комплексну систему цілей та стратегій вирішення економічних і соціальних проблем, а також містить конкретні заходи держави, спрямовані на досягнення і реалізацію таких. Складовими частинами системи макроекономічного планування є національна, галузеві (відомчі) та регіональні програми. Отже метою даної роботи – буде аналіз державної програми соціального та економічного розвитку України, її тенденції та динаміку, а також доцільність розроблення даних програм. Також буде здійснений порівняльний аналіз виконання державних програм за попередні роки і визначені стратегічні орієнтири України в майбутньому, що відображаються в самому змісті програми.

Розгляд і аналіз даної теми є досить актуальним, так як розробка і виконання державної  програми соціального і економічного розвитку є основою для забезпечення економічної стабільності в держави та забезпечення соціального благополуччя. Адже в ній повинні відображатися основні проблеми країни, а також шляхи для їх подолання, стабілізації економіки та подальшого її розвитку.

1.Загальні положення про державну  програму економічного і соціального  розвитку

1. Програма, її суть та основні поняття. Класифікація програм

Національні, галузеві та регіональні програми є основним засобом реалізації державної політики, пріоритетних напрямків соціально-економічного, екологічного, науково-технічного і національно-культурного розвитку України, концентрації фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів і координації діяльності підприємств, установ, організацій та громадян з метою розв'язання найважливіших загальнодержавних проблем.

 Порядок  розроблення прогнозів, планів  і програм соціально-економічного  розвитку України визначає уряд  України.

 Прогнози  соціально-економічного розвитку  України розробляються на довго-, середньо- та короткострокову перспективу виходячи з аналізу демографічної ситуації, науково-технічного потенціалу, наявності природних ресурсів, нагромадженого національного багатства, зовнішньоекономічного становища України, а також стратегії економічного розвитку. Прогнози виконуються в кількох варіантах з урахуванням імовірного впливу внутрішніх і зовнішніх політичних, економічних та інших чинників, а також можливої зміни стратегії розвитку держави.

 Прогнози  розробляються по Україні загалом  з виокремленням народногосподарських комплексів, галузей і регіонів. Прогнозуються розвиток окремих суспільно значущих сфер економіки, а також кон'юнктура ринку.

 Органи законодавчої  та виконавчої влади використовують  результати прогнозів соціально-економічного  розвитку України та прогнози кон'юнктури ринку, приймаючи конкретні рішення в галузі економічної політики і розробляючи державні програми та індикативні плани.

 Державна  програма соціально-економічного  розвитку України на довгострокову  перспективу розробляється на 10—15 років; при цьому можливе коригування, а також продовження реалізації програми кожні п'ять років. У програмі визначаються можливі пріоритети і цілі соціально-економічного розвитку, шляхи та засоби досягнення окреслених цілей.

 З метою  створення організаційно-правових та економічних умов для комплексного розвитку продуктивних сил регіонів розробляються державні програми соціально-економічного розвитку кожної з областей або їх груп.

 Державні  програми соціальноеконо мінного  розвитку України на середньострокову перспективу розробляються на 3—5 років і щороку коригуються. У них визначаються та обґрунтовуються стратегічні пріоритети і цілі соціально-економічної політики, напрямки їх реалізації, найважливіші завдання, що мають бути розв'язані на державному рівні.

 Державні  програми соціально-економічного  розвитку України на наступний  рік розробляються щороку з  визначенням пріоритетів і цілей  виходячи з фінансових можливостей  держави.

 Уряд України  одночасно з проектом Державної  програми подає до Верховної  Ради підсумки економічного та соціального розвитку України за період з початку поточного року, прогноз соціально-економічного розвитку на наступний рік, проект Державного бюджету України.

 У разі  потреби уряд України подає  проекти законів, де передбачаються  заходи реалізації завдань соціально-економічного розвитку країни в наступному році.

 У програмі  відображаються аналіз сучасного  стану, цілі та завдання розвитку, макроекономічні показники і  пропорції, заходи реформування  фінансово-грошової системи, банківська  діяльність, соціальний розвиток, доходи та рівень життя, загальні ознаки кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків, заходи щодо поліпшення зовнішньоекономічної діяльності, формування відносин власності та охорони навколишнього середовища, основні напрямки розвитку регіонів, форми і засоби державного регулювання економіки.

 Проекти  річних програм соціально-економічного  розвитку Автономної Республіки  Крим, областей, міст Києва і Севастополя  розробляють відповідно уряд  Автономної Республіки Крим, обласні,  Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Організаційно-методичне керівництво розробленням проектів програм в адміністративно-територіальних одиницях регіонів здійснюють Міністерство економіки Автономної Республіки Крим, економічні управління обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

 Під час  розроблення проекту програми  враховуються показники роботи  підприємств та організацій (незалежно  від форм власності), розташованих  на відповідній території. Уряд  Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації подають основні показники проектів і затверджених річних програм соціально-економічного розвитку регіонів до Міністерства економіки України.

Державне прогнозування й розроблення програм економічного й соціального розвитку України базується на таких принципах:

♦ принцип цілісності, що забезпечується розробленням взаємопогоджуваних прогнозних і програмних документів економічного й соціального розвитку України, галузей еко-номіки та окремих адміністративно-територіальних одиниць на коротко- і середньострокові періоди;

♦ принцип об’єктивності, який полягає в тому, що про-гнозні й програмні документи розробляються на основі даних органів державної статистики, уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, інших центральних і місцевих органів виконавчої влади , ор-ганів місцевого самоврядування, а також звітних даних з офіційних видань Національного банку України;

♦ принцип науковості, що забезпечується розробленням прогнозних і програмних документів економічного й соціаль-ного розвитку на науковій основі, постійним удосконалюван-ням методології й використанням світового досвіду в області прогнозування;

♦ принцип гласності, який заключається в тому, що про-гнозні й програмні документи є доступними для громадськості. Інформація про цілі, пріоритети і показники цих документів за-безпечує суб’єктів підприємницької діяльності необхідними орієнтирами для планування власної виробничої діяльності;

♦ принцип самостійності, який полягає в тому, що місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самовря-дування в межах своїх повноважень відповідають за розроб-лення, затвердження й виконання прогнозних і програмних документів економічного й соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць;

♦ принцип рівності, що полягає в дотриманні прав і  вра-хуванні інтересів місцевого  самоврядування й суб’єктів госпо-дарювання  всіх форм власності;

♦ принцип дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в тому, що органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування повинні здійснювати розроблення прогнозних і програмних документів, виходячи з необхідності забезпечення реалізації загальнодержавної соціально-еко-номічної безпеки держави.

1.2. Основні документи  та структура програми економічного  і соціального розвитку.

Система прогнозних і програмних документів соціально-економічного розвитку поєднує чотири групи документів:

Перша група — прогнози економічного й програмного розвитку України на середньо- і короткостроковий період.

Прогноз соціально-економічного розвитку України на середньостроковий період розробляється на п’ять років. У цьому прогнозі відображається:

♦ аналіз соціально-економічного розвитку країни за попередній період і характеристика головних проблем розвитку економіки й соціальної сфери;

♦ очікувані зміни зовнішньополітичної й зовнішньоекономічної ситуації і їхній вплив на економіку країни;

♦ оцінка впливу можливих заходів  державної політики в прогнозному  періоді на розвиток економіки й соціальної сфери;

♦ цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку в середньостроковому періоді й пропозиції по напрямках державної політики в цей період;

♦ прогноз кон’юнктури  на внутрішніх і зовнішніх ринках стратегічно важливих видів товарів та послуг;

♦ основні макроекономічні  та інші необхідні показники і  баланси економічного й соціального  розвитку, у тому числі в розрізі  галузей економіки, АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

♦ висновки по тенденціях розвитку економіки країни протягом п’яти років, альтернативні сценарії розвитку країни.

Прогноз соціально-економічного розвитку України на короткостроковий період (1 рік) включає:

♦ аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий і поточний роки й характеристику головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери;

♦ очікувані зміни зовнішньополітичної й зовнішньоекономічної ситуації та їхній вплив на економіку країни;

♦ основні макроекономічні  й інші необхідні показники і  баланси економічного й соціального розвитку, у тому числі в розрізі галузей економіки, АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

♦ висновки про розвиток економіки країни у наступному році.

Показники прогнозу економічного й соціального розвитку України на короткостроковий період використовуються для розроблення Державної програми економічного й соціального розвитку України, а також для оцінки надходжень і формування показників Державного бюджету України.

Другу групу прогнозних і програмних документів представляє Державна програма економічного й соціального розвитку України на короткостроковий період, розроблювана щорічно в тісному зв’язку із проектом Державного бюджету України. У цій програмі конкретизуються заходи, передбачені

в програмі діяльності Кабінету Міністрів України, і завдання, сформульовані в щорічному посланні Президента України Верховній Раді України про внутрішнє й зовнішнє становище України.

Система заходів  з реалізації державної політики в програмі приводиться із вказівкою періодів виконання й виконавців.

У державній програмі також міститься перелік державних цільових програм, фінансованих за рахунок коштів державного бюджету.

Третю групу прогнозних і програмних документів включають прогнози економічного й соціального розвитку АР Крим, областей, районів, міст на середньостроковий період і програми економічного й соціального розвитку АР Крим, областей, районів, міст на короткостроковий період.

У прогнозі на середньостроковий  період відображається аналіз соціально-економічної  ситуації в адміністративно-територіальних одиницях за попередній період, приводиться стан використання природного, виробничого, науково-технічного й трудового потенціалу, екологічна ситуація у відповідних адміністративно-територіальних одиницях.

Прогноз містить  можливі шляхи вирішення головних проблем розвитку економіки й соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці, цілі й пріоритети соціально-економічного розвитку в середньостроковий період і пропозиції щодо заходів місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування для їхнього досягнення.

Програми економічного й соціального розвитку АР Крим, областей, районів, міст складаються  щорічно й погоджуються із проектом Державної програми економічного й  соціального розвитку України за відповідний рік.

Структурно  річна програма адміністративно-територіальної одиниці складається з 11 розділів:

1. Аналіз економічного й соціального розвитку за попередній період.

2. Цілі й пріоритети економічного й соціального розвитку наступного року.

3. Шляхи вирішення головних  проблем розвитку економіки й соціальної сфери і досягнення поставлених цілей.

4. Фінансові ресурси (джерела  формування, фінансування заходів,  фінансовий стан суб’єктів господарювання).

5. Ринкові перетворення (реформування відносин власності, розвиток підприємництва, формування конкурентного середовища на регіональних ринках).

6. Механізми регулювання (управління об’єктами комунальної власності, інвестиційна діяльність, реалізація державних цільових програм і регіональних програм).

7. Розвиток реального  сектору економіки (структурні зрушення, паливно-енергетичний комплекс, промисловість, агропромисловий комплекс, транспорт і зв’язок, науково-технічна сфера, виробництво споживчих товарів і послуг).

8. Зовнішньополітична діяльність.

9. Соціальна сфера (демографічна ситуація, зайнятість населення й ринок праці, грошові доходи населення й заробітна плата, соціальне забезпечення, пенсійна реформа, житлово-комунальне господарство).

10. Гуманітарна сфера (охорона  здоров’я, освіта, культура, туристсько-рекреаційна  галузь).

11. Природокористування й безпека життєдіяльності людини (розвиток мінерально-сировинної бази, охорона навколишнього природного середовища, техногенна безпека, охорона праці).

Крім перерахованих  розділів програми економічного й соціального  розвитку АР Крим, областей, районів включають перелік об’єктів будівництва, які будуть фінансуватися наступного року за рахунок бюджетних коштів, показники розвитку підприємств і організацій комунальної власності.

Четверта група прогнозних і програмних документів включає прогнози розвитку окремих галузей економіки на середньостроковий період і програми розвитку окремих галузей економіки.

На галузевому рівні прогнози розвитку галузей  економіки розробляються на 5 років, а період дії програм залежить від специфіки галузі й поставлених завдань і визначається Кабінетом Міністрів України.

2.Аналіз програм економічного  і соціального розвитку

2.1 Основні підсумки  економічних та соціальних перетворень  за роки незалежної України

Період 1991-2010 рр. позначений докорінною зміною соціально-економічних відносин, утвердженням принципово нової економіки. Фактично з нульової позначки сформовано її визначальні атрибути - фінансову, грошову, бюджетну, банківську, митну та інші системи, які в сукупності визначають економічну інфраструктуру незалежності держави. За ці роки демонтовано основні підвалини адміністративно-командної системи економічних відносин. Особливо відчутним став перелом у реформуванні відносин власності. Нині понад 75% від загального обсягу промислової продукції виробляється недержавними підприємствами. Здійснено роздержавлення сфери будівництва та транспорту, на приватних засадах розвиваються підприємства торгівлі.

Принципові, кардинальні  зміни відбулися на селі, де активно  реалізуються завдання розпочатої ще в 1994 р. земельної реформи. За час її проведення 6,4 млн. селян безоплатно одержали у власність 26,5 млн. га сільськогосподарських угідь. Ще 6,2 млн. га земель передано в приватну власність для ведення фермерських, особистих підсобних та присадибних господарств. На недержавній основі нині виробляється практично вся аграрна продукція. Цей найскладніший крок у комплексі ринкових перетворень докорінно змінює систему економічних відносин не лише на селі, а й у всій державі.

Протягом 90-х  років сформовано основний каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів, утверджено основи відповідної законодавчої бази. Здійснено важливі заходи в лібералізації господарських зв'язків, зокрема цінового механізму, грошового та валютного ринків, ринків товарів та капіталів. Наслідком цих кроків стало подолання хронічного дефіциту товарів, нескінченних черг, які 70 років були невід'ємним атрибутом повсякденного життя кожної сім'ї. Змінюється характер поведінки суб'єктів господарювання, які щодалі більше орієнтуються на платоспроможний попит, кон'юнктуру ринку, максимізацію прибутку.

Докорінно перебудовано й економічні функції держави. Замість  системи директивного управління сформовано основні важелі та інструменти державного макроекономічного регулювання.

Нині економіка  України на противагу системній  замкнутості, характерній для попереднього періоду, є у своїй основі відкритою. Маємо стабільну конвертовану національну  валюту, а також законодавство, що регулює зовнішньоекономічну діяльність, яка останнім часом дедалі більше наближається до стандартів і вимог Світової організації торгівлі.

Сказане дає  підстави для такого принципового висновку: незважаючи на проблеми і труднощі, за десять років реформ в економіці  України, практично в усіх її сферах в основному сформовано фундамент ринкової економіки, нагромаджено критичну масу ринкових перетворень. Це відкриває реальну перспективу динамічного зростання та якісного розвитку вітчизняної економіки, підвищення рівня життя народу. У суспільстві зміцнюється переконаність у тому, що альтернативи обраному шляху ринкових перетворень немає.

Важливим підсумком  попереднього етапу стало подолання  тривалої руйнівної економічної  кризи, що сягає корінням у часи радянської системи. За роки кризи (1990-1999 рр.) обсяги ВВП скоротився на 59,2%, промислової продукції - на 48,9, сільськогосподарської на 51,5%. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 раза. Найвідчутніші втрати припали на стартовий етап перехідного періоду - 1991-1994 рр. За цей час обсяг ВВП зменшився на 45,6%, промислового виробництва - на 40,4, сільськогосподарського - на 32,5%. Були повністю розбалансовані грошова та фінансова системи. Особливо болісними виявилися наслідки найвищої у світі гіперінфляції, яка в 1993 р. досягла 10256%. Дефіцит державного бюджету покривався грошовою емісією НБУ.

Потрібно було п'ять років напруженої роботи, щоб  поступово вивести українську економіку  з цього катастрофічного стану. Результати політики, що здійснювалися на початку 2000-го року, втілені у високих темпах економічного зростання, стабільності національної грошової одиниці, позитивних зрушеннях у сфері життєзабезпечення населення, поступовому піднесенні його добробуту. За темпами зростання економічних показників у 2000-2001 рр. Україна ввійшла до групи країн, які лідирували у світі. У 2008 році вітчизняна економіка, яка суттєво інтегрована у світову, під впливом світової фінансово-економічної кризи, як і більшість світових економік, зазнала значних втрат.

У 2008 році порівняно з відповідним періодом минулого року скоротилися обсяги промислового виробництва, будівництва, перевезень вантажів, оптової і роздрібної торгівлі, інвестицій в основний капітал. Несприятлива зовнішньоекономічна кон'юнктура зумовила зменшення обсягів експорту товарів.

Проте, Україна  увійшла до групи країн, які після значного падіння ВВП на початку року 2010 почали поступово відновлювати економіку. Так, падіння реального ВВП у II кварталі уповільнилося до 18 відсотків проти 20,3 відсотка у I кварталі. Частково це відбулося за рахунок більш значного скорочення імпорту проти падіння експорту і, відповідно, зменшення негативного сальдо торгівлі товарами та послугами у I півріччі.

Основні зусилля  Уряду були спрямовані на реалізацію антикризових заходів Програми діяльності Кабінету Міністрів України "Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток", що дало змогу:

забезпечити у липні порівняно  з червнем приріст обсягів  промислової продукції на 4,9 відсотка, передусім, за рахунок збільшення обсягу металургійного виробництва на 15,3 відсотка (починаючи з 2000 року таке зростання у липні було найвищим);

збільшити у січні-липні  обсяг виробництва продукції  сільського господарства порівняно  з відповідним періодом 2008 року на 3,8 відсотка, зокрема на аграрних підприємствах - на 5,9 відсотка, у господарствах населення - на 1,8 відсотка;

забезпечити збереження впродовж першого півріччя позитивної динаміки щодо уповільнення темпів зменшення  обсягу виконаних будівельних робіт  в цілому по галузі та в основних видах будівельної діяльності. Так, за підсумком січня-липня обсяг будівельних робіт зменшився порівняно з відповідним періодом 2008 року на 54,3 відсотка (у січні-червні - на 54,9, січні-березні - на 56,7 відсотка);

не допустити  зменшення номінальної заробітної плати - рівень середньомісячної номінальної заробітної плати штатного працівника за 7 місяців зріс порівняно з відповідним періодом попереднього року на 5,8 відсотка та становив 1840 грн.;

забезпечити своєчасну виплату  та підвищення пенсій (фінансування виплати  пенсій та грошової допомоги за серпень 2009 року завершено по всіх регіонах України. Загальний обсяг видатків на пенсійні виплати становив 13,7 млрд. гривень);

зменшити напругу на зареєстрованому  ринку праці - кількість незайнятих громадян, які перебували на обліку в державній службі зайнятості, скоротилася з 671 тис. осіб на 1 липня до 622,1 тис. осіб на 1 серпня 2009 року;

зменшити ціновий тиск на споживчому ринку - індекс споживчих  цін у серпні становив 99,8 відсотка, з початку року - 108,2 відсотка;

не допустити розвалу банківської системи - рекапіталізовано та повністю або частково перейшло у власність держави 3 банки, внески у статутні фонди яких становили 9,5 млрд. грн., поступово відновити кредитування реального сектору економіки (обсяг кредитування юридичних осіб у липні до червня зріс на 0,5 відсотка, загалом з початку року - на 1,8 відсотка); поновити довіру населення до банківської системи (у липні, четвертий місяць поспіль, спостерігається висхідна динаміка депозитів фізичних осіб).

Таблиця 2.1 Динаміка макроекономічних показників за 2007-2009 роки, до попереднього періоду (відсотків)