Аналіз дебіторської заборгованості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ……………………………………..………………………………3

1. Сутність, економічний зміст та вплив дебіторської заборгованості на ефективність діяльності підприємства……………………………………………..….5
2. Анализ дебіторської заборгованості ВАТ «ТеКЗ»

1. Комплексний анализ финансового стану підприємства……………………………………………………17

2. Анализ складу та структури дебіторської заборгованості..28

3. Шляхи підвищення  ефективності управління дебіторською заборгованістю на ВАТ «ТеКЗ»…..…….39

Висновок ………………………………………………………...……52

Перелік використаної літератури………………………………….54

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Постійне надходження  грошових коштів є кровотоком підприємства. Ефективність контролю за дебіторською заборгованістю має підлягати моніторингу  шляхом складання системи звітів, що надають попередження про початкову стадію погіршення якості потоку грошових коштів від дебіторів. Aналіз старіння дебіторської заборгованості дозволяє керівництву провадити моніторинг загального стану нарахованої дебіторської заборгованості шляхом акцентів на поліпшенні чи погіршенні якості дебіторської заборгованості підприємства. Як завжди, сам по собі звіт нічого не вирішує - тільки дії на основі даних, що були змістом звіту, розв'яжуть проблему.

Якщо підрозділ, що конкретно  несе відповідальність за управління та стягнення дебіторської заборгованості, ще не існує, його створення стає необхідною передумовою для скоординованих дій. Потрібно дотримуватися принципу незалежних дій в організації такої функції контролю за наданням кредиту. Суттєву роль відіграє підвищення кваліфікації персоналу, а також розподілення відповідальності та ресурсів.  
    На багатьох підприємствах персонал, який займається контролем кредитування, може бути єдиним контактом з клієнтам, крім відділу збуту. Tаким чином, цей підрозділ відіграє суттєву роль у створенні загального іміджу підприємства. Ось чому дуже важливо, щоб його працівники отримали підготовку, яка б дозволяла їм бути твердими, але ввічливими в контактах з клієнтами з приводу неповернених боргів. Рівною мірою, дуже важливим є дозволити цьому підрозділу незалежну діяльність, але згідно настанов вищого керівництва та управління збутом. Tаким чином можна усунути неминучий конфлікт у спробах підтримувати комерційні контакти і збут паралельно з отриманням несплаченого боргу.  

Дебіторська заборгованість поділяється на такі види: дебіторська заборгованість за товари, строк плати яких не настав; дебіторська заборгованість за товари, строк сплати яких минув; дебіторська заборгованість по векселям отриманих; дебіторська заборгованість по розрахункам з бюджетом; дебіторська заборгованість по розрахункам з персоналом та інші види дебіторської заборгованості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність, економічний  зміст та вплив дебіторської  заборгованості на ефективність  діяльності підприємства

 

Формування ринкових відносин в Україні характеризується значним управлінням платіжного обігу, що спричиняє збільшення дебіторської заборгованості. У зв”язку з цим важливою задачею фінансового менеджменту є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямованою на оптимізацію її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу.

У процесі діяльності підприємство не завжди здійснює розрахунки з іншими підприємствами або фізичними  особами одночасно з передачею  майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо. У зв'язку із цим у нього виникає дебіторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість визначається як сума заборгованості дебіторів підприємству на певну  дату. Дебіторами можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які заборгували  підприємству грошові кошти, їх еквіваленти або інші активи. За даними бухгалтерського обліку можна визначити суму заборгованості на будь-яку дату, але звичайно така сума визначається на дату балансу. Оскільки відповідно до вимог національних стандартів бухгалтерського обліку підприємства подають також проміжну (квартальну) звітність, то суму дебіторської заборгованості підприємства слід визначати щоквартально.

Порядок бухгалтерського  обліку дебіторської заборгованості та її відображення у фінансовій звітності  регулюються П(С)БО 10 "Дебіторська заборгованість". Дія П(С)БО 10 не поширюється тільки на бюджетні установи, всі інші юридичні особи зобов'язані керуватися його вимогами.

Дебіторська заборгованість відображається у формі № 1 "Баланс" у складі активів. Активи підприємства - це ресурси, що контролюються підприємством, від використання яких очікується отримання економічних вигод у майбутньому. Звичайно економічна вигода від дебіторської заборгованості виражається в тому, що підприємство в результаті її погашення розраховує рано чи пізно отримати грошові кошти або їх еквіваленти. Відповідно дебіторську заборгованість можна визнати активом тільки тоді, коли існує ймовірність її погашення боржником. Якщо такої ймовірності немає, суму дебіторської заборгованості слід списати.

Якщо заборгованість неможливо достовірно оцінити, тобто  визначити її суму, вона не може бути визнана активом і не повинна  відображатися в балансі.

Згідно з П(С)БО 10 дебіторська  заборгованість поділяється на довгострокову  і короткострокову.

Довгостроковою дебіторською заборгованістю визнається заборгованість, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

У П{С)БО 2 "Баланс" дається  визначення операційного циклу - це проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності й отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг. Визначення нормального операційного циклу у стандартах немає, однак, використовуючи наведене вище визначення операційного циклу, можна зробити висновок, що це операційний цикл у звичайних умовах діяльності. Звичайно операційний цикл не перевищує 12 місяців, але за деякими видами діяльності він може продовжуватися більше одного року. Незважаючи на це, заборгованість, що виникла в ході такого операційного циклу, все одно визнається не довгостроковою, а поточною.

Отже, довгострокова заборгованість - це в основному заборгованість, не пов'язана з операційною діяльністю.

Поточна дебіторська  заборгованість (короткострокова) - це заборгованість, що виникає в ході нормального операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, якщо заборгованість, що виникла, не пов'язана з операційним  циклом (наприклад, заборгованість орендарів  за операціями фінансової оренди, працівників за наданими їм позиками], але передбачається, що вона буде погашена в термін менше 12 місяців, то така заборгованість визнається поточною.

Датою балансу звичайно є останній день звітного періоду.

З наведених вище визначень  довгострокової і поточної дебіторської заборгованості слід зробити висновок: оскільки віднесення заборгованості до поточної або довгострокової прив'язане до дати балансу, на вказану дату слід переглядати довгострокову заборгованість за окремими дебіторами за термінами її погашення. Якщо виявиться, що до терміну погашення заборгованості залишилося менше 12 місяців, колишню довгострокову заборгованість слід відобразити на дату балансу як поточну.

Наприклад, у балансі  станом на 31 березня числиться заборгованість працівника за наданою йому позикою, термін погашення якої - 10 травня наступного року. У звітності за перший квартал поточного року така заборгованість повинна відображатися як довгострокова, оскільки вона буде погашена через 13 місяців і 10 днів після дати балансу (31 березня). Але у звіті за другий квартал поточного року заборгованість повинна бути визнана короткостроковою, оскільки її погашення передбачається через 10 місяців і 10 днів після дати балансу (30 червня).

У Балансі суми дебіторської заборгованості відображаються в різних рядках залежно від її видів. Основні види дебіторської заборгованості та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку й у фінансовій звітності подані далі в таблиці.

Таблиця 1.1

Класифікація дебіторської заборгованості

Вид дебіторської заборгованості	Бухгалтер-ський рахунок	Рядок Балансу
1	2	3
Довгострокова:
- за майно, що знаходиться  у фінансовій оренді	161	050
- довгострокові векселі  отримані	162	050
- розрахунки з працівниками  за виданими довгостроковими  позичками та ін.	163	050
Поточна:
- короткострокові векселі  отримані	34	150
- за продукцію, товари, роботи і послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселем)	36, 38	160, 161, 162
- за виданими авансами	371	180
- за розрахунками з  підзвітними особами	372	210
- за нарахованими дивідендами,  відсотками, роялті та ін., що підлягають  надходженню	373	190
- за претензіями, пред'явленими  постачальникам, підрядникам, транспортним  та іншим	374	210
Організаціям, за пред'явленими їм і визнаними штрафами, пенею, неустойками
- з відшкодування нанесених  збитків у результаті недостач  і втрат від псування цінностей,	375		210
недостач і розкрадання  грошових коштів, якщо винуватець виявлений
- за позиками членам  кредитних спілок	376		210
- за операціями, пов'язаними зі спільною діяльністю, за іншими розрахунками з	377		210
працівниками та іншими розрахунками з іншими дебіторами
- за розрахунками з  бюджетом	377, 64		170
- за внутрішніми розрахунками  і за розрахунками з пов'язаними  сторонами	377, 682, 683		200

 

Для обліку сум дебіторської заборгованості застосовується декілька видів оцінок.

1. Дисконтована вартість  майбутніх платежів, що очікуються  для погашення цієї заборгованості.

Оцінка за дисконтованою  вартістю майбутніх платежів застосовується орендодавцями для відображення платежів за договорами фінансової оренди. Інакше кажучи, сума таких платежів повинна відображатися в сумі чистих інвестицій в оренду, що дорівнює загальній сумі мінімальних орендних пяатежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням незаробленого фінансового доходу.

У міжнародній практиці широко застосовується така оцінка. Що стосується українського бухгалтерського обліку, то до прийняття П(С)БО 14 "Оренда" застосування цієї оцінки неможливе.

2. Чиста реалізаційна  вартість.

Оцінка за чистою реалізаційною  вартістю застосовується для поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи і послуги, значення цієї оцінки полягає в наступному.

Підприємство, відвантажуючи  продукцію або товари, виконуючи роботи або надаючи послуги, не завжди отримує оплату від покупців і замовників негайно. Воно змушене йти на певний ризик для того, щоб збільшити обсяг своєї реалізації в умовах конкуренції. По суті, підприємство надає своїм покупцям комерційний кредит. У таких умовах завжди залишається ймовірність того, що оплата від покупця не надійде. У той же час відповідно до принципу нарахування в момент відвантаження товарів (продукції), виконання робіт або надання послуг підприємство повинне? визнати дохід від їх реалізації. У дохід включаються також борги, що, імовірно, ніколи не будуть оплачені. Це призводить до того, що реальний дохід, який отримає підприємство в майбутньому, необгрунтоване завищується на суму зазначених боргів. Тому при визнанні доходу від реалізації його необхідно зменшити на суму сумнівних боргів. Цього вимагає і принцип обачності, згідно з яким не можна завищувати доходи.

Для оцінки суми сумнівних  боргів існує спеціальна методика, відповідно до якої підприємство формує резерв сумнівних боргів.

Таким чином, поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи і послуги в момент визнання ЇЇ активом збільшує дохід від реалізації та оцінюється за первинною вартістю. Але на дату балансу її сума повинна бути зменшена на величину резерву сумнівних боргів. До підсумку балансу заборгованість включається за чистою реалізаційною вартістю, що являє собою різницю між первісною вартістю поточної дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів.

3. Первісна вартість.

Оцінка  за   первісною   вартістю   застосовується для всіх видів довгострокової і поточної дебіторської заборгованості, які не є заборгованістю за продукцію, товари, роботи чи послуги, або очікуваними платежами за договорами фінансової оренди. Для цих видів заборгованості резерв сумнівних боргів не створюється.

Будь-яка заборгованість, як довгострокова, так і поточна, у якийсь момент може бути визнана  підприємством безнадійною. До 2000 року в національному бухгалтерському обліку було відсутнє поняття безнадійної заборгованості, хоч і було передбачене списання на збитки підприємства сум дебіторської заборгованості, за якою закінчився строк позовної давності або щодо якої є документальне підтвердження про неможливість її погашення, тобто документи, видані судовими органами.

Безнадійна дебіторська  заборгованість за продукцію, товари, роботи або послуги списується в момент її визнання за рахунок резерву сумнівних боргів, який формується на дату балансу на підставі даних бухгалтерського обліку минулих звітних періодів. При створенні резерву сумнівних боргів збільшуються інші витрати операційної діяльності, а списання безнадійної заборгованості відбувається не за рахунок зменшення раніше нарахованого доходу, а за рахунок зменшення резерву сумнівних боргів.

Якщо для списання безнадійної заборгованості покупців (замовників) не вистачило резерву сумнівних боргів, різниця списується на витрати періоду. Якщо резерву сумнівних боргів постійно не. вистачає для списання безнадійної заборгованості, підприємству необхідно переглянути методику його формування.

Резерв сумнівних боргів формується підприємством на дату балансу. Одночасно величина резерву збільшує витрати звітного періоду. За рахунок створеного резерву будуть списуватися безнадійні борги наступного року. Таким чином, метод списання безнадійної заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів відрізняється від методу прямого списання)датою включення сум такої заборгованості до витрат. Очевидно, що при застосуванні першого методу витрати визнаються раніше, що відповідає принципу обачності, згідно з яким витрати не можна занижувати.

П(С)БО 10 передбачає два  методи формування резерву сумнівних  боргів:

1) виходячи із платоспроможності  окремих дебіторів;

2) на підставі класифікації  дебіторської заборгованості.

Перший метод заснований на результатах аналітичного обліку дебіторської заборгованості по кожному дебітору. Якщо конкретний дебітор визнаний неплатоспроможним, то на суму його заборгованості слід збільшити резерв сумнівних боргів. Незважаючи на те що такий метод допустимий, при здійсненні підприємством досить великої кількості операцій краще використовувати другий метод формування резерву сумнівних боргів.

Другий метод є базовим  і заснований на періодизації дебіторської заборгованості. Для того щоб скористатися цим методом, підприємству необхідно проаналізувати інформацію за декілька попередніх звітних періодів щодо виникнення безнадійної заборгованості за продукцію, товари, роботи або послуги. При цьому слід ураховувати те, коли кожна конкретна заборгованість стала безнадійною - до настання строків оплати за договором чи після того, як вона стала простроченою..

За боргами, що стали  безнадійними після строку оплати за договором, застосовується розбивка за періодами. Звичайно періодизація простроченої заборгованості здійснюється таким чином: окремо підсумовується заборгованість, що стала безнадійною протягом місяця після настання строку оплати за договором, у строк від 1 до 2 місяців, від 2 до 3 місяців, і заборгованість, що стала безнадійною більше ніж через три місяці після настання строку оплати за договором.

Оскільки заборгованість може стати безнадійною не тільки в результаті визнання покупця банкрутом, але й після закінчення строку позовної давності (тобто трьох років з дати оплати заборгованості, передбаченої договором), підприємству доведеться враховувати також дебіторську заборгованість, що виникла три роки тому.

За кожною групою заборгованості визначається коефіцієнт сумнівності. Формули для розрахунку величини зазначеного коефіцієнта не існує, він визначається приблизно на підставі спостережень і досвіду, а також даних бухгалтерського обліку за минулі періоди. Смисл розрахунку коефіцієнта сумнівності полягає в тому, щоб визначити для кожної групи дебіторської заборгованості (розподіленої за періодами) відсоток списаних неоплачених рахунків, тобто відсоток непогашення заборгованості. Звичайно коефіцієнт сумнівності зростає зі збільшенням періоду непогашення.

Резерв сумнівних   боргів  визначається  як сума/ добутків   заборгованості   за   кожною   групою   на відповідні   коефіцієнти  сумнівності.

Найбільш питому вагу займає дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (більше 80% загальної  суми). Тому управління дебіторською забогованістю  на підприємстві пов”язано з оптимізацією дебіторської заборгованості по розрахункам за реалізовану продукцію.  
Управління дебіторською заборгованістью включає такі етапи: на першому етапі здійснюється аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. З цією митою розраховуються показники, які характеризують стан дебіторської заборгованості за минулий період. Такими показниками є: коефіцієнт відволікання оборотних активів, який розраховується за формулою:

,

де Кво – коефіцієнт відволікання оборотних активів.

Дз – дебіторська  заборгованість по товарним операціям за минулий період;

ЗА - загальна сума оборотних  активів підприємства.

Коефіцієнт відволікання оборотних активів визначається в динаміці. 
Розраховані коефіцієнти порівнюються і визначаються закономірністю зміни цих коефіцієнтів. Якщо із року в рік цей коефіцієнт скорочується то це є позитивним в роботі підприємства, якщо навпаки негативним.

Другий показник - це середній період інкасації дебіторської заборгованості який визначається за формулою:

,

де Сп – середній період інкасації дебіторської заборгованості;

Дз – середній залишок  дебіторської заборгованості в аналізуємому періоді;

Вд – одноденна виручка від реалізації продукції в аналізуємому періоді.

Середній період інкасації дебіторської заборгованості розраховується за декілька періодів і порівнюється між собою. Якщо в динаміці цей показник скорочується, то це є позитивним, а якщо навпаки негативним в роботі підприємства.

Третій показник – це кількість  оборотів дебіторської заборгованості за визначений період і визначається за формулою:

,

де  Ко – кількість оборотів дебіторської заборгованості в аналізуємому періоді;

ЗР – загальна сума реалізації продукції за відповідний період;

Дз – середній залишок дебіторської заборгованості в аналізуємому періоді.

Зазначений показник також розраховується в динаміці і порівнюється між собою. Збільшення цього показника є позитивним в роботі цього підприємства, зменшення – негативним.

Результати проведеного аналізу  використовуються в наступному етапі. Наступний етап передбачає визначення оптимальної дебіторської заборгованості в майбутньому періоді. Визначається оптимальна сума дебіторської заборгованості за формулою:

,

де Одз – оптимальна сума дебіторської заборгованості в майбутньому періоді;

ОР – плановий обсяг реалізації продукції з наданням комерційного кредиту;

Кс/ц – коефіцієнт співвідношення собівартості і ціни продукції;

СПо – середній період оборота  дебіторської заборгованості по результатам  аналізу минулого періоду;

СПП – середній період прострочки платежів по результатам аналізу минулого періоду.

В залежності від строку оборота  дебіторської заборгованості може встановлюватися  плата за комерційний кредит –  за формулою:

,

де ПСк – річна норма процентної ставки за комерційний кредит;

ЗН – знижка, що надається  покупцям за дострокову сплату продукції;

СПо – середній період оборота дебіторської заборгованості по результатам аналізу минулого періоду.

Розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку дозволяє використовувати в практиці фінансового менеджменту ряд нових форм управління дебіторською заборгованістю, тобто її рефінансування або прискорений метод переводу дебіторської заборгованості в більш ліквідні оборотні активи, грошові кошти, короткострокові цінні папери. Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості є: факторинг, облік векселів, які видані покупцям продукції, форфейтінг. Факторинг являє собою фінансову операцію, при якій підприємство-продавець передає право отримання грошей по платіжним документам за відвантажену продукцію банку. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця визначену комісійну плату, яка встановлюється у відсотках до суми платежу. Ставки комісійної плати диференціюються з урахуванням рівня платоспроможності покупця і передбачених строків. Крім того, банк в термін до 3-х днів здійснює кредитування підприємство-покупця у формі попередньої сплати боргових зобов”язань щодо платіжних документів. 
Факторінгова операція дозволяє підприємству-продавцю рефінансувати переважно частину дебіторської заборгованості щодо наданого покупцю кредиту в короткі строки, скоротивши тим самим період фінансового і операційного циклів циклів. До недоліків факторингової операції слід віднести лише додаткової витрати продавця, пов”язані з продажею продукції, а також втрати прямих зв”язків з покупцем в процесі здійснення ним платежів.

Облік векселів, які надаються  покупцями продукції, являють собою  фінансову операцію по продажу їх банку або другому фінансовому інституту, другому суб”єкту господарювання по визначеній (дисконтній) ціні, яка встановлюється в залежності від їх номіналу, строку погашень та облікової вексельної ставки. Облікова вексельна ставка включає: середню депозитну ставку, ставку комісійної винагороди, а також рівня премії за ризик в разі сумнівної платоспроможності векселедателя. Зазначена операція може бути здійснена тільки щодо переказаного векселя.  
Форфейтинг являє собою фінансову оперативність по експертному товарному кредиту шляхом передачі (індосамента) переказного векселя на користь банка зі сплатою банку комісійної винагороди. Банк бере на себе зобов”язання щодо фінансування експертної операції шляхом сплати по обліковому векселю, який гарантується наданням авалю банка держави імпортера. В результаті форфейтування заборгованість покупця по товарному кредиту трансформується в заборгованість фінансову (на користь банку). По суті форфетинг об”єднує елементи факторинга і обліку векселів. Форфейтинг використовується при здійсненні довгострокових експортних поставок і дозволяє експортеру негайно отримати грошові кошти шляхом обліку векселів. Водночас його недоліком є значна вартість цих операцій.

 

 

 

 

 

2. Аналіз дебіторської заборгованості ВАТ „ТеКЗ”

 

2.1. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства

 

Аналіз фінансового  стану буде проведено на основі даних  про діяльність ВАТ „ТеКЗ” за 2005-2006 роки. Місце знаходження – м.Каховка, виробництво меблевих виробів.

Дані, які приводяться  в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни пройшли в структурі власного і позиченого капіталу, скільки запозичено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових  позичених коштів; пасив показує, звідки взялись кошти, кому зобов’язане за них підприємство.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від того, які кошти воно має в своєму розпорядженні і звідки вони вкладені. По мірі власності використовуваний капітал підрозділяється на власний і позичений. По строку використання розрізняють капітал довгостроковий постійний, і короткостроковий.

В залежності від того на скільки оптимально відношення власного і позиченого капіталу, багато в  чому залежить фінансовий стан підприємства. Обгрунтування правильної фінансової стратегії допоможе багатьом підприємствам  підвищити ефективність своєї діяльності.

В зв’язку з цим  важливими показниками, які характеризують ринкову стійкість підприємства є:

Коефіцієнт фінансової автономності, або питома вага власного капіталу в загальній сумі капіталу;

Коефіцієнт фінансової залежності;

Коефіцієнт фінансового  ризику (відношення позиченого капіталу до власного).

Чим вищий рівень першого  показника і нижче другого  і третього, тим стійкіший фінансовий стан підприємства.

Таблиця 2.1

Структура пасивів підприємства.(2006 рік)

Показники	Рівень показника
	на початок року	на кінець року	Відхи- лення +/-
Питома вага власного капіталу з загальній валюті балансу (коефіцієнт фінансової автономності п-мства), %	94,7	94,2	-0,5
Питома вага запозиченого капіталу (коефіцієнт фінансової залежності) в тому числі: довгострокового  короткострокового	5,3   0,04 5,26	5,8   – 5,8	+0,4   -0,04 +0,54
Коефіцієнт фінансового  ризику	0,05	0,06	+0,01